М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки - страница 6

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

о о

cd X  X  ^

^ 'cd  ^

^    ю  S  ^

S     ft      

И  Ч  ft  сн

н   °   о н

я   ^  й  й ^

М     О cd о

2   о  к! 5 К

2   о  ft  ft а

а. . _ а   к s

 

 

 

 

 

^  ^    а  и   н

с  со   2   ft

к  к  --н  ft  S

s   ft   о  о   G

Я К   £  И  о

«  2    х   fc

Я Еґ  Д  ей О

С й    5  п   к

и  ft   Ч  н   л

^  й    к  а   Ч

^  ,2   й  Е  ей

4   ей  ft  а   о

s   СО cd     ft    ^

^  • ;   ^  ft  ^

^  Ч   ft  ей S

К О  О  Н  ft

ВЧИ о  ft

В  о   О  Ж ей

о о

^        ^  ^   ср

 

« со ft О й ^    Д Д

^ ^ ч о ^ о

Ч И ft О   ей О

ft

ft

 

 

р м о

^2 ^ей       |           |

.д1  Ч   "

 

^  ^  о
о

ей О    _

ср     Еґ            2

ей к;    о

ч  о    ^

И S

cd      н            д


о о

д ^ а >у

^ І ^ ^ ^ р w3 ft і—]

Ч« ^                ft ^г^« £  ^ О^^

-ей^^^'^^со^1^5^^^^^^^.^ чС       "^^^^ ^^^^


На початку 90-х при остаточному прийнятті країнами світу концепції сталого розвитку поняття сталого розвитку окрім екологічної та економічної приєднує соціальну складову, як базову [684,300]. Окреслений період можна охарактеризувати як етап формування на міжнародному рівні основних загальних засад концепції сталого розвитку.

Починаючи з 2000 р., усі документи, присвячені проблемам сталого розвитку, містять завдання та механізми для реалізації його ідей. Слід відмітити, що деякі проблеми залишаються невирішеними протягом десятиліть, про що свідчить їх наголошення у деклараціях ООН різних років. Серед таких проблем бідність, регіональна дивергенція, низька ефективність регіонального управління, недосконалість гендерної політики тощо. Це свідчить про надзвичайну актуальність та складність вирішення зазначених проблем, відсутність єдиних дієвих підходів та механізмів регулювання економічного розвитку на національному та регіональному рівні.

Поряд зі сталим розвитком існує концепція зеленого розвитку, за якою фактор екології вважається домінуючим над економічним та соціальним. Спільнота меншин корінних мешканців різних країн наголошує на необхідності розгляду культурного середовища у якості четвертої складової сталого розвитку. Саме тоді сталий розвиток не лише ототожнюватиметься з економічними змінами, а розглядатиметься як інструмент розбудови інтелектуального, морального, емоційного та духовного середовища існування людства [99]. Всесвітній банк тлумачить сталий розвиток як процес управління сукупним капіталом суспільства з метою збереження та примноження людських можливостей [847].

Таким чином, на основі узагальнення принципів та засад сталого розвитку, наведених у документах ООН, визначимо, що за змістом сталий розвиток - це зміни у суспільстві, які дозволяють задовольнити потреби нинішніх та майбутніх поколінь на основі забезпечення сталості навколишнього середовища, соціальної сталості та економічної сталості. Ідея сталого розвитку розповсюджується від національного та регіонального рівнядо галузевого рівня, мікро-рівня окремих підприємств, та, навіть, фізичних осіб. Все це разом складає сукупний ефект гармонійного прогресу.

Сталість навколишнього середовища - це процес взаємодії людини з навколишнім середовищем, при якому природні ресурси відновлюються швидше ніж споживаються [99].

Соціальна сталість - це процес використання існуючих та створення нових, доступних майбутнім поколінням, соціальних ресурсів: прав людини, прав працівника, принципів спільного управління, основ захисту культурного різноманіття у світі тощо [94].

Що стосується економічної сталості, то зазвичай її ототожнюють власне з процесом сталого розвитку. Дійсно, поняття економіки та сталого розвитку схожі. Пригадаємо, що економіка - це діяльність, спрямована на задоволення безмежних потреб обмеженими ресурсами у найефективніший спосіб, а сталий розвиток - це задоволення потреб нинішніх поколінь без нанесення шкоди можливостям задоволення потреб майбутніх поколінь [113]. Хоча у центрі визначень цих понять лежить один і той самий процес задоволення потреб, на нашу думку, є певні протиріччя у взаємозаміні «сталого розвитку» на «економічну сталість». По-перше, сталий розвиток підпорядковує у собі економіку, як компоненту поряд з природою та соціумом під час їх гармонійної взаємодії. Тоді, економічна, соціальна та екологічна сталість - це окремі поняття у межах сталого розвитку. По-друге, припустимо, що економічна сталість - це процес задоволення потреб нинішніх та майбутніх поколінь на основі використання існуючих та створення нових ресурсів. Тоді, якщо економічні ресурси включають у себе труд, підприємницькі здібності (соціальна складова), землю (природна складова), капітал (технологічна складова), то економічна сталість, а відтак і сталий розвиток, повинні містити соціальну сталість, сталість навколишнього середовища, а також технологічну сталість, яка відповідає четвертому виду економічних ресурсів - капіталу. Випадки такого трактування цих понять у економічній літературі відсутні.З наведених міркувань можна дійти висновку, що сталий розвиток не може ототожнюватися з економічною сталістю. На нашу думку, економічну сталість можна визначити, як процес використання існуючих та розробки нових, доступних майбутнім поколінням, методів, форм, технологій, механізмів та інструментів виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів та послуг. Фактично, економічна сталість відповідатиме сталому використанню четвертого виду економічних ресурсів - капіталу (рис.1.2).Економіка - процес задоволення безмежних потреб обмеженими ресурсами у найефективніший спосіб


Сталий розвиток - процес задоволення потреб нинішніх поколінь без нанесення шкоди можливостям задоволення потреб майбутніх поколіньТруд

 

Підприємницькі здібності

створення               нових
соціальних ресурсів: прав

людини, прав працівника,

принципів        спільного

управління              тощо,

доступних       майбутнім
поколінням


 

СоціальнаЗемля


відновлення природних

ресурсів, швидше за їх споживання


Сталість

навколишнього середовищаКапітал


розробка нових методів, форм, технологій, механізмів та інструментів виробництва, розподілу, обміну і споживання

товарів та послуг, доступних

майбутнім поколінням


 

ЕкономічнаРис. 1.2 Сталий розвиток на основі соціальної сталості, економічної сталості та сталості навколишнього середовища Джерело: розроблено автором

 

 

Таким чином, принципи сталого розвитку можуть бути реалізовані через сталість навколишнього середовища, яка забезпечує відтворення природних ресурсів; соціальну сталість, яка забезпечує умови для накопичення тавикористання людського потенціалу; економічну сталість, в результаті якої створюються нові штучні ресурси (капітал) під час виробництва, обміну, розподілу та споживання.

Згідно останнього видання методичних рекомендацій «Показники сталого розвитку» у 2007 р. Департаментом з економічних та соціальних питань ООН кожна з перелічених складових процесу сталого розвитку на національному та регіональному рівні має свої індикатори, за допомогою яких оцінюється прогрес у певному напрямі [49]. Серед них бідність, освіта, здоров'я, біологічне різноманіття, модель виробництва та споживання тощо.

Якщо ООН рекомендує оцінювати процес сталого розвитку на національному та регіональному рівні за 14 базовими показниками, то у методиці Всесвітнього банку є один критерій сталого розвитку вказаного рівня. Це темпи зміни інвестицій, зменшені на рівень шкоди від виснаження природних ресурсів та збільшені на рівень нарощення людського потенціалу. Концептуальним підґрунтям зазначеного показника являється тлумачення сталого розвитку, як процесу управління сукупним капіталом суспільства з метою збереження та примноження людських можливостей. Сукупний капітал поділяється на фізичний, природний та людський [874].

На мікрорівні існують декілька підходів до ідентифікації сталого підприємства. Перший розглядає головним показником сталого підприємства обсяг впроваджених інновацій у відповідь на соціальні та природні виклики. Згідно другого підходу, показником сталого підприємства є еко-ефективність, тобто вартість продукції, додана підприємством, відносно обсягу шкоди, заподіяної ним навколишньому середовищу. Згідно третього підходу, стале підприємство оцінюється за показником соціо-ефективності, тобто відношення вартості продукції, доданої підприємством, до впливу на соціальне середовище. Цей вплив може бути як позитивним, у випадку створення робочих місць, впровадження системи соціального захисту, так і негативним при порушенні прав працівників, звільненні, нещасних випадках на виробництві тощо [99].Доцільно відзначити, що у роботах зарубіжних дослідників зустрічаються критичні зауваження щодо концепції сталого розвитку як загальноприйнятої платформи глобальних змін. Серед контраргументів зазначено: загрозу, яка полягає у розбудові системи тотального контролю над наявними ресурсами замість системи їх збереження [3]; відсутність оцінки можливих наслідків дій, зроблених у процесі сталого розвитку [5]; суттєве обмеження можливостей реалізації політики та принципів сталого розвитку внаслідок відсутності політичної волі та єдності, а, навпаки, наявності активного лобіювання політиками власних інтересів; загрозу порушення фундаментальної основи ринкової економіки, яке полягає в обмеженні права приватної власності під час реалізації мети сталого розвитку, а між тим, на думку вчених, саме приватна власність є дієвим механізмом у процесах збереження власником навколишнього середовища [62]; вірогідність використання принципів та цілей політики сталого розвитку з метою реалізації розвинутими країнами протекціоністських заходів у країнах третього світу та подальшого встановлення контролю над ними для підтримки існуючої капіталістичної системи [99]. Також прихильники теорії загальної деградації замість розвитку та песимістичних сценаріїв суспільних трансформацій, наголошують на парадоксальності концепції сталого розвитку у світі, де 20% населення споживають 80% природних ресурсів, внаслідок чого сталий розвиток для зазначених 20% не можливий. Тому, на думку представників теорії деградації, концепція сталого розвитку повинна бути замінена на концепцію сталої деградації [14].

Наведені протиріччя у поглядах на зміст та сутність регіону, державної регіональної політики, регіонального розвитку, сталого розвитку засвідчують необхідність подальшого наукового пошуку у напрямі інтеграції різних аспектів цих понять з метою розробки комплексного їх тлумачення, принаймні, для короткострокового періоду управління регіональною економікою.1.2 Особливості і пріоритети соціально-економічного розвитку

регіонів

 

 

1.2.1 Особливості і пріоритети соціально-економічного розвитку регіонів

країн світу

 

 

Соціальний та економічний прогрес держави на принципах гармонійної взаємодії з навколишнім середовищем та збереження можливостей для майбутніх поколінь прямо залежить від механізмів регулювання регіонального розвитку. Поєднання теоретичних та практичних аспектів економічного зростання, підвищення соціальних стандартів життя та відтворення природних ресурсів складає глобальну проблему забезпечення сталого розвитку, яка вирішується на рівні держав та регіонів.

Управління регіональною економікою є платформою реалізації світової концепції сталого розвитку для кожної країни, тому що економічне зростання, яке підвищує соціальні стандарти життя та враховує аспекти екологічного відтворення, і є суспільним прогресом. При цьому прогрес у державі починається з рівня окремого регіону. Регулювання регіональної економіки ґрунтується на основних пріоритетах розвитку, для досягнення яких випрацьовуються нові ефективні механізми, програми та завдання. Визначені регіональні пріоритети повинні віддзеркалювати найгостріші соціальні, економічні та екологічні проблеми з урахуванням місцевих особливостей.

Еволюцію пріоритетів регулювання економіки держав світу різних років найкраще можна прослідкувати на основі декларацій ООН (табл.1.4). З 1972 р. пріоритетом глобального розвитку була визнана екологія. Тому у моделях регулювання економіки вирішальним було збереження довкілля. Уперше акцент на пріоритетах розвитку саме регіонів зроблено у 1976 р. на першій конференції з питань регіональної політики і розвитку міст та населених пунктів, після якої у 1978 р. було засновано Агенцію ООН з питань міст та населених пунктів UN HABITAT.




я ц и л б а




Т

 

 

 

 

 

 

 

 

Н О О

ку

т и в з о р

 

 

 

 

 

о н

д

і

г

е

ц

іс

мі

а т

ік рі


з


Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки