М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки - страница 61

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

Остаточно, розбудова світової інформаційної економіки, у якій провідну роль відведено інформатизації регіональних економічних систем, розпочалася після підписання у 2000 р. у Окінаві країнами «Великої вісімки», Хартії глобального інформаційного суспільства. Метою цієї Хартії визначено перехід суспільства до нової фази прогресу на основі впровадження інформаційно-комунікаційних технологій, налагодження глобальних інформаційних мереж транскордонної торгівлі, розробки концепцій та механізмів захисту інтелектуальної власності, а також підвищення довіри споживачів до електронних послуг.

В ухваленій у 2010 р. Стратегії розвитку Європи до 2020 р. одним з трьох основних пріоритетів трансформаційних процесів, які повинні відбутися у продуктивних силах на рівні економіки окремих регіонів, визначено всебічнеінтелектуальне зростання, тобто розбудова економіки знань та нарощення інформаційного потенціалу Європи, як майбутнього виробника інформаційно-комунікаційного обладнання та інформаційних послуг для цифрової економіки.

Наведені документи засвідчують надзвичайно високий рівень актуальності досліджень напрямів та шляхів реалізації регіональної політики розвитку продуктивних сил та регіональної економіки на основі врахування факторів процесу інформатизації.

Доцільно підкреслити, що появі вищезазначених документів передували наукові розробки та прогнози вчених різних країн світу, у т.ч. й України. Так, створення третього у світі комп' ютеру у 1952 р. належить українським вченим. У 70-80-ті роки минулого століття академік В.Глушков вперше сформулював ідеї інформатизації економіки такі, як введення електронних грошей, впровадження державних автоматизованих систем управління [369]. Пізніше на цих ідеях зародилася українська наукова школа економічної кібернетики та штучного інтелекту.

Таким чином, на основі ретроспективного аналізу історії виникнення та розвитку процесу інформатизації економіки можна побачити, як у різних країнах світу виникали поодинокі теорії нової інформаційної ери, котрі у подальшому трансформувалися у глобальну модель економічних відносин на принципах сталого розвитку. І в цьому процесі не останнє місце належить Україні, де більше ніж половину століття тому склалися умови для інформатизації багатьох економічних процесів на рівні регіонів.

Під процесом інформатизації регіональної економіки слід розуміти упорядкування інформації та інформаційних потоків, а також налагодження системи управління ними для забезпечення досягнення поставлених цілей розвитку. Раніше було обґрунтовано, що однією зі складових регіонального продуктивного потенціалу виступає інтелектуальний капітал (див. п.1.4.2, рис.1.19), який, у свою чергу, складає частину наявної у регіональній економіці інформації. Таким чином, можна стверджувати, що метою процесу інформатизації економіки є ефективне створення, розподіл та використанняінтелектуального капіталу шляхом перетворення наявної інформації на інтелектуальний капітал та оптимізації обігу інформаційних потоків. Відповідно до цього формування кластерних та мережевих утворень в умовах інформатизації економіки має відбуватися не тільки за ознакою приналежності економічних агентів до одного виробничого ланцюжку, але й за ознакою приналежності до однакових, суміжних, перехресних інформаційних потоків.

Розглянемо основні характеристики процесу інформатизації, які водночас є факторами, що чинять значний вплив на розвиток продуктивних сил та регіональної економіки (рис.4.18).

 

 

 

ТИПИ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ ЗАЛЕЖНО ВІД ДОМІНАНТНИХ ФАКТОРІВ

ВИРОБНИЦТВА


Аграрна

 

Індустріальна

економіка

-- W

економіка

Інформаційна , постіндустріальна, інтелектуальна, цифрова, електронна економіка, економіка знань, кіберекономіка,

вікіномікаПроцес інформатизації економікиПроблеми, що розв'язуються на шляху сталого розвитку

 

Реструктуризація економіки

Характеристики процесу інформатизації - фактори розвитку продуктивних сил і

регіональної економіки


Форми територ.-виробничої взаємодіїРозширення спектру послуг та доступу до них


 

ЕлектроннаУчасть кожного у прийнятті рішень


ГлобальністьСтворення нових робочих місць

зростання

 

Ресурсо- Економічне

N збереження


Знання як

продукт та ресурс

 

ВіртуальнаПартнерство

Мобільність

 

Рис.4.18 Основні характеристики процесу інформатизації, як фактори розвитку продуктивних сил та регіональної економіки

Джерело: розроблено автором на основі [905,129,837]Першою характеристикою процесу інформатизації і водночас фактором розвитку регіональної економіки є глобальність. За допомогою інформаційних баз даних та мереж передачі інформації соціально-економічна взаємодія між економічними агентами може відбуватися у регіонах у межах однієї країни або різних країн, розширюється та стає більш динамічним ринок. Це впливає на розвиток продуктивних сил та економіку кожного окремого регіону наступним чином. Змінюється рівень конкурентоспроможності наявного у регіоні фізичного, інтелектуального та інституціонального капіталу у порівнянні з регіонами інших більш або менш розвинутих країн, що може мати як негативні, так і позитивні наслідки. Соціально-економіко-екологічна система регіону стає більш відкритою для інформаційних інтервенцій, що збільшує її вразливість до зовнішніх факторів. З'являється можливість об'єднання продуктивних сил регіонів у макро-кластери та макро-мережі з принципово новими конструктивними рішеннями та результатом функціонування, на відміну від описаних у п.п.2.3, 4.1-4.3 територіальних виробничо-інноваційних та територіально-виробничих кластерів.

Другим фактором розвитку продуктивних сил регіонів в контексті інформатизації економіки виступають знання, які під час інформатизації набувають ознак вихідного продукту і водночас вхідного ресурсу. У інформаційній економіці інформація, особливо такий її різновид, як знання, стає продуктом виробництва та державним стратегічним активом. У свою чергу, доступ до інформації, а саме знань, стає ключовою умовою соціально-економічного розвитку. Таким чином, регулювання регіональної економіки повинно містити особливий контур управління інформаційними потоками: формуванням, розподілом та розповсюдженням інформації. Структура регіонального продуктивного потенціалу повинна змінюватися у бік нарощення інтелектуального капіталу та зменшення фізичного.

Третім чинником, який створює особливі умови для розвитку регіональної економіки під впливом процесу інформатизації є партнерство. Нова модель інформаційної економіки спирається на принцип колективізму тароботу колективного інтелекту, коли завдяки необмеженому доступу до інформаційних мереж з' являється можливість приймати рішення колективно. Наприклад, у процесі створення нового продукту можуть брати участь усі без виключення економічні агенти незалежно від фаху, статі, віку, місця знаходження, організаційно-правової форми тощо. Таким чином, спільне володіння інформацією, як і спільне володіння будь-яким іншим ресурсом, породжує нові економічні відносини партнерства [905,129,837]. Для розвитку регіональної економіки під впливом фактору партнерства у створенні та володінні інформацією виникає науково-практичне завдання знайдення оптимального співвідношення між рівнем доступу та конфіденційності інформації, щоб з одного боку, колективний інтелект дав можливість розглянути економічні процеси та явища з якомога більшої кількості точок зору та розробити ефективне та збалансоване регулююче рішення, але з іншого -перешкодити виникненню негативного ефекту «інформаційного забруднення», внаслідок якого інформацію можна втратити.

Для того, щоб державна політика розвитку продуктивних сил та регіональної економіки з урахуванням факторів інформатизації відбулася, нагальним завданням виступає проектування відповідної інфраструктури інформаційного економічного середовища, наповнення її ефективними програмами та підготовка фахівців та користувачів.

Під інфраструктурою інформаційного економічного середовища регіону слід розуміти мережу інформаційних центрів-утримувачів баз даних, до функцій яких входить управління певною інформацією (генерація, розподіл, інтервенція) та надання послуг за допомогою електронних засобів комунікації. Для того, щоб ця мережа працювала, необхідно перевести процеси діяльності економічних суб'єктів регіональної економіки таких, як, наприклад, отримання довідок, реєстрація підприємств, здійснення платежів, користування державними послугами, колективне прийняття рішень тощо, у електронну площину за допомогою спеціально розроблених автоматизованих систем управління.   Також   слід   провести   тотальну   підготовку   фахівців дляобслуговування регіональних електронних мереж та підготовку мешканців для користування ними. Все це забезпечить окремому регіону та Україні в цілому інтеграцію у світовий інформаційний простір, розширить можливості для реалізації принципів соціально-економічного сталого розвитку.

Слід підкреслити, що процес інформатизації економіки в Україні відбувається повільно та не достатньо системно з концентрацією на центральному рівні без розповсюдження у повній мірі на регіони. Станом на березень 2011 р. кількість користувачів мережі Інтернет досягла 54% [410], а у 2009 р. складала лише 22,6% [869], хоча у 2003 р. всесвітньою мережею користувалося лише 4,5% українців при європейському рівні на той час у 36% [369]. Це свідчить про те, що майже половина населення України, переважно сільські райони, не мають доступу до всесвітньої інформаційної мережі. І це не випадково, адже на тлі значного соціально-економічного розриву між містами та селами, в умовах відсутності у селах інфраструктури для надання життєво необхідних базових послуг, процес інформатизації економіки посідає одне з останніх місць у черзі невирішених проблем. Тому це стає серйозним перешкоджанням на шляху до формування регіональних кластерних та мережевих утворень в умовах інформатизації економіки.

Про рівень інформатизації регіональної економіки, на нашу думку, не можна судити за кількістю користувачів мережі Internet у великих містах. Тому що, не випадково новітню економічну модель регіональної економіки називають постіндустріальною, підкреслюючи її сервісний характер, коли домінантним сектором економіки виступає сфера послуг з переважною частиною тих, що надаються за допомогою електронних засобів комунікації.

Таким чином, існуючий інформаційний простір великих міст України поки не відповідає змісту, меті та функціям інформаційної регіональної економіки, оскільки відсутня належна інфраструктура, налагоджені правові, економічні, організаційні механізми інформатизації основних послуг, господарчих та соціальних взаємовідносин, які здатні суттєво спростити певні процедури, вивільнити час, зменшити витрати, у т. ч. енергії, запобігти проявамкорупції тощо, не сформовані єдині концептуальні засади та принципи управління інформацією з метою розвитку продуктивних сил та регіональної економіки. Як зазначається у [369], процес інформатизації регіональної економіки в Україні позбавлений необхідної інтелектуальної складової, оскільки головною його задачею у теперішній час є впровадження технічних систем передачі інформації та зв' язку. Натомість, на основі роботи автоматизованих систем управління інформацією повинні розроблятися стратегії розвитку держави, бюджетного регулювання, сталого регіонального зростання, реструктуризації галузей господарства та інше. Тоді у теперішніх умовах регіональні економічні агенти можуть бути тільки користувачами технічних електронних засобів комунікації, залежними від імпортованих інноваційних технологій та систем. Тоді як, у інформаційній економіці для розвитку продуктивних сил та нарощення продуктивного потенціалу регіонів передбачено створення новітнього інформаційного продукту (знань, інтелектуального капіталу), його експорт та отримання економічного зиску.

Спираючись на обґрунтовану вище необхідність дослідження процесу інформатизації регіональної економіки, а також на основні характеристики інформаційної економіки, які є водночас факторами розвитку продуктивних сил регіонів (див.рис.4.18), можна зробити висновок, що новітніми територіально-виробничими формами реалізації регіональної економічної політики в умовах нової моделі інформаційної економіки, на нашу думку, можуть бути «електронний» та «віртуальний» регіон.

Визначимо відмінність цих понять. «Електронний регіон» (область) - це регіон, у якому існує певна інформаційна інфраструктура, за допомогою якої відбувається електронна взаємодія регіональних економічних агентів (фізичних осіб, юридичних інституцій та органів державної влади) між собою під час вирішення різних спільних питань. При цьому «електронний регіон», підключений до світової інформаційної мережі, а відтак і до світової інформаційної економіки, зберігає свою головну ознаку - адміністративно-територіальну цілісність та єдність.Однак, територіально цілісний «електронний регіон» вступає у протиріччя з основними характеристиками інформаційної економіки (див.рис.4.18). Внаслідок глобальності, всеохоплюючого партнерства та вільного пересування знань у економіці регіон, як закрита соціально-економічна система, втрачає своє значення, тому що світові економічні процеси інтегруються у єдиний інформаційний простір електронної економіки. Разом з тим, декілька регіонів або економічних агентів різних регіонів можуть об' єднуватися у єдиному інформаційному полі для вирішення спільних проблем за допомогою засобів комунікації без порушення територіальної цілісності та перетину кордонів.

На нашу думку, такий транскордонний кластер або мережа, утворені для вирішення спільних проблем, можна назвати «віртуальним регіоном», оскільки території різних кутків держави, континенту, планети, які мають схожі соціальні, економічні, екологічні проблеми, можуть ефективно об' єднатися навколо їх розв' язання тільки у віртуальному середовищі. На цій підставі можна обґрунтувати необхідність введення нового поняття «віртуального регіону» (кластеру, мережі), як об'єднання важливих проблем одної тематики, для вирішення яких необхідна участь всієї світової громади. На відміну від «електронного регіону», контури якого є територіальними та чітко визначені, «віртуальний регіон» може змінюватися залежно від появи або зникнення вогнищ певної проблеми на різних територіях у межах глобальної економічної системи. Таким чином, у визначенні «електронного регіону» реалізується територіальний підхід, а «віртуального» - проблемно-тематичний.

Обидві форми територіально-виробничої взаємодії у інформаційній економіці, електронна та віртуальна, сприяють позитивним зрушенням під час реалізації державної регіональної політики щодо розвитку продуктивних сил. Відбувається структурна перебудова економіки, нарощення інтелектуального капіталу, концентрація фізичного капіталу у невиробничій сфері, надаються інформаційні електронні послуги. З' являється інформаційний сектор регіональної економіки, у якому створюються робочі місця та регіональнадодана вартість. Як наслідок, суттєво модернізується регіональна інфраструктура та розширюється спектр послуг, формуються об'єднання економічних агентів на основі ефективних інформаційних зв'язків. Завдяки інформатизації регіональної економіки забезпечується участь економічних агентів у регулюванні регіонального розвитку через доступ до інформаційних потоків. Збільшується мобільність інформації, прискорюється економічна діяльність, збільшується обсяг доходів. Завдяки автоматизації соціально-економічних процесів відбувається оптимізація ресурсів, змінюється структура витрат. «Електронний» та «віртуальний» регіон дозволяють зберегти обґрунтовану у п.2.3 ємність регіонального природно-техногенного середовища, чого вимагають принципи сталого розвитку.

Розглянемо стан питання та правові підстави впровадження в Україні такої форми реалізації регіональної економічної політики, як «електронний регіон». Цей аспект відноситься до вирішення задачі проектування інтеграції кластерів та мереж у зовнішнє середовище, що є частиною формування кластерного зовнішнього інституціонального клімату (див.рис.4.7).

З перших років незалежності в Україні існував центральний орган, відповідальний за процеси інформатизації економіки. З метою забезпечення економічних агентів своєчасною, достовірною та повною інформацією на основі використання інформаційних технологій у 1998 р. було прийнято Закон України «Про концепцію Національної програми інформатизації» [345] та Закон України «Про Національну програму інформатизації» [349], спрямовані на застосування інформаційних технологій у різних сферах життя країни; формування бази національних інформаційних ресурсів та систем інформаційно-аналітичної підтримки діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування; формування вітчизняного ринку інформаційних продуктів і послуг.

Згідно зазначених нормативних документів до пріоритетів інформатизації регіональної економіки віднесено соціальну сферу, систему життєзабезпечення, екологію та природокористування. Метою інформатизації є створення цілісноїсистеми інформаційних засобів для ефективного управління регіоном, яка складається з інформаційно-аналітичних центрів; прогнозує соціально-економічні показники розвитку регіону; забезпечує практичне використання отриманих даних для вирішення конкретних завдань; сприяє доступу економічних агентів до інформації.

Однак, серед проблем, що дотепер залишаються не вирішеними з моменту прийняття у 1998 р. Національної програми інформатизації та прийняття у 2004 р. удосконаленої програми «Електронна Україна» [731], слід навести такі, як застаріла інформаційна база органів влади, недосконала законодавча база, проблемний доступ, особливо у сільській місцевості, до мережі Інтернет, міграція спеціалістів у сфері інформатики за кордон, низький рівень комп'ютерної грамотності населення, не розвинуті електронне урядування, комерція та інші засоби інформаційної економіки. На думку розробників Програми 2004 р., передбачені заходи повинні були сприяти зростанню прибутковості та підвищенню конкурентоспроможності українських підприємств, підвищенню їх інвестиційної привабливості, збільшенню продуктивного потенціалу регіонів України. Для громадян успішне виконання зазначеної Програми створило б нові можливості для життя й праці, підвищення власного добробуту. Економічні агенти могли б отримувати електронні державні послуги у доступній, швидкій та економічній формі: від електронної комерції до системи медичної телематики та дистанційної освіти [731]. Не зважаючи на об' єктивні переваги, законопроект з реалізації Програми «Електронна Україна» й дотепер не ухвалено.

У 2007 р. знову активно обговорюються шляхи вирішення проблем повільної інформатизації економіки України внаслідок неналежного виконання Національної програми інформатизації. Результатом цього стало прийняття нового Закону «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 р.р.» [351] та Плану заходів по його виконанню. Якщо основною метою Національної програми інформатизації 1998 р. було забезпечити громадян інформацією за допомогою інформаційних технологій, тоголовна ціль закону 2007 р., присвяченого розвитку інформаційного суспільства, - надання кожній людині шляхом використання сучасних технологій можливостей створювати інформацію і знання, користуватися та обмінюватися ними, виробляти товари та надавати послуги, повною мірою реалізовуючи свій потенціал, підвищуючи якість свого життя і сприяючи сталому розвитку країни.

Не зважаючи на існуючі проблеми у галузі інформатизації регіональної економіки в Україні, окремі проекти регіонального рівня з інформатизації процесів соціально-економічної взаємодії економічних агентів успішно реалізуються або готуються до впровадження. Так, у березні 2010 р. розпорядженням Кабінету Міністрів України було визначено завдання із забезпечення електронного функціонування органів місцевої влади та надання державних електронних послуг [778]. Для апробації проекту було обрано Одеську, Миколаївську та Дніпропетровську області. Миколаївська міська рада прийняла Програму «Електронне управління та електронна демократія в м. Миколаєві на 2010 - 2015 р.р.», яка має на меті використання інформаційно-комунікативних технологій у роботі органів місцевого самоврядування. Проект «Електронний регіон» впроваджено у м. Одесі та готується до реалізації у м. Львові [860]. У Дніпропетровській області розпочато реалізацію проекту «Електронне село», спрямованого на інтеграцію сільських територій у інформаційно-телекомунікаційне середовище регіону, надання адміністрації села доступу до оперативної інформації та бази даних нормативно-правових актів України [727].

Таким чином, на основі проведених досліджень можна зробити висновок, що механізм створення «електронного» та «віртуального» регіонів є елементом процесу інформатизації економіки з метою розвитку продуктивних сил регіонів та реалізації державної регіональної політики. У свою чергу, інформаційна економіка являє собою новітню модель реалізації концепції сталого розвитку.4.4.2 Концептуальні засади формування електронно-сервісних кластерів та мереж у регіональній інформаційній економіці

 

 

Як було показано на рис.4.18, економіка характеризується постійною зміною домінантних концепцій розвитку, які ґрунтуються на макроекономічних та мікроекономічних факторах. В умовах стрибкоподібного революційного прогресу політика регулювання регіональною економікою повинна відрізнятися високим рівнем гнучкості та адаптивності до внутрішніх та зовнішніх змін. Теоретико-методологічні засади формування регіональної економічної політики повинні відповідати державним пріоритетам та світовим тенденціям, а механізми її реалізації відрізнятися інноваційністю та реалістичністю відносно наявної ресурсної бази регіону.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки