М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки - страница 62

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

Однією з ключових основ процесу сталого розвитку у світі визнано розбудову інформаційної економіки на рівні регіонів. З одного боку, така економічна модель відкриває чималі можливості. Але з іншого - тотальна і надзвичайно швидка інформатизація економіки вимагає розробки для регіонального регулювання нових теоретичних підвалин, а також новітніх механізмів внутрішньої регіональної економічної взаємодії, які б підвищували конкурентоспроможність регіону та складали ядро регіональної інноваційної моделі сталого розвитку економіки.

Процеси інформатизації регіональної економіки не вступають у протиріччя з, наприклад, запропонованим у п.2.3 механізмом розвитку депресивних гірничодобувних регіонів на основі створення виробничо-інноваційних кластерів шляхом інтеграції економіко-правових засад наукових та індустріальних парків (див.рис.2.22), а тільки доповнюють його та удосконалюють загальний комплекс та дизайн механізмів реалізації державної політики розвитку продуктивних сил та регіональної економіки.

Таким чином, підвищений інтерес викликають питання розробки концептуальних засад функціонування в Україні кластерних форм реалізації регіональної економічної політики в умовах інформаційної економіки, якіреалізують обґрунтовані у п.4.4.1 особливості «електронного» та «віртуального» регіону, орієнтовані на принципи та характеристики сучасної моделі цифрового суспільства з метою ефективного регулювання регіонального розвитку та інтеграції у світовий інформаційний простір.

Функціонал моделі сталого регіонального розвитку прагне підвищення якості життя населення на основі економічного зростання, структурної перебудови економіки та створення додаткових економічних можливостей. При цьому обов'язковою умовою є збереження навколишнього середовища, що, у свою чергу, виражено у функціонуванні регіональної економіки таким чином, щоб наявні природні ресурси відтворювалися швидше, ніж споживалися.

Як було зазначено у п.4.4.1, після підписання Хартії глобального інформаційного суспільства у 2000 р., країни світу, у т.ч. й Україна, визнали процес розбудови інформаційної економіки одним з базових методів досягнення сталого розвитку, оскільки вона є соціальною з точки зору можливостей залучення широких верств населення до процесу спільного прийняття рішень під час регулювання розвитку, економічною, оскільки змінює структуру економіки та створює принципово нові економічні ніші, підвищує рівень ВРП регіонів в цілому, а також екологічною внаслідок того, що значно скорочуються витрати природних ресурсів під час ведення господарчої діяльності економічними суб' єктами.

В Україні діє три основних закони, які регламентують процес інформатизації економіки: «Про концепцію Національної програми інформатизації» 1998 р., «Про Національну програму інформатизації» 1998 р., «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007­2015 роки» 2007 р. Однак, не зважаючи на це, процеси інформатизації економіки регіонів України відбуваються дуже повільно, що свідчить про необхідність перегляду існуючих концептів регіональної політики шляхом врахування факторів розвитку продуктивних сил та регіональної економіки, які породжує інформатизація. Серед них глобалізація, роль знань в економіці, як продукту та водночас ресурсу, партнерство під час прийняття рішень.Інформаційна революція останніх років диктує принципово нові вимоги до управлінських структур усіх рівнів. Стратегічне планування регіонального регулювання економіки доцільно здійснювати з урахуванням тотальної економічної інтеграції та уніфікації основних соціально-економічних процесів. Для регіону, як для окремої соціально-економічної одиниці держави, це означає внутрішнє умовне укрупнення та злиття економічних агентів, об' єднаних навколо вирішення єдиного завдання. Тобто глобалізаційний підхід на рівні регіону передбачає ліквідацію кордонів між організаціями та розбудову наскрізних інформаційних магістралей, які пронизують різних економічних агентів для швидкого та ефективного перетворення та обробки інформації під час здійснення процесів соціально-економічного розвитку регіону. У той же час, регіон також підлягає зовнішньому впливу глобалізації з усіма вище переліченими наслідками, але на рівні держави, континенту, світу.

Природним наслідком наведених тенденцій інформатизації внутрішніх і зовнішніх регіональних зв'язків, які об'єднуються та вливаються у світовий інформаційний потік за допомогою сучасних технологій, стає створення нового формату регіональної економіки, яка поступово переходе у електронну площину, чим змінює принципи та підходи до організації підприємств.

Автоматизовані технології виробництва змінюють структуру споживання ресурсів, а відтак і понесених витрат. Електронний бізнес потребує суттєвих коректив у законодавчій базі, розумінні виробничих ресурсів, моделей обліку фінансової діяльності та розрахунку ефективності, а також загальної економіки електронного підприємства. Інформатизація спричиняє структурні зрушення у секторах економіки регіону, створюючи нову інформаційну промисловість.

Постіндустріальна інформаційна (електронна) економіка є сервісно орієнтованою. Тобто інформаційні комплекси технологій та програмного забезпечення дозволяють електронізувати базові процеси життєдіяльності, перевівши їх у формат надання електронних послуг: отримання довідок, медичне обслуговування, дистанційна освіта тощо. Наприклад, у Франції станом на 2012 р. налічувалося близько 600 електронних послуг, що складаєприблизно 66% всіх послуг, що надаються державою (всього близько 900). В Іспанії в електронний вигляд переведено 1225 послуг від центральної, регіональної та місцевої влади [297].

Основним продуктом виробництва у інформаційній економіці є знання та інформація. Внаслідок цього електронна регіональна економіка дещо втрачає залежність від географічних факторів, наявних природних ресурсів, дешевої робочої сили, а стає конкурентоспроможною завдяки нарощенню людського потенціалу, здатного генерувати нові ідеї та створювати додану вартість за рахунок інтелекту. Більшість активів регіону переходять у нематеріальну площину. На зміну проблемі географічного розміщення продуктивних сил у регіоні, приходить проблема створення продуктивних сил інформаційної економіки та інтеграції їх у світовий інформаційний економічний простір.

Одним з головних принципів нової моделі інформаційної регіональної економіки є колаборативність її учасників. Модель колаборативної інформаційної економіки, названої вікіномікою, описав у своїх працях вчений Д. Тапскотт [837]. Можливості сучасних інформаційних технологій дають необмежений доступ усім бажаючим до будь-яких інформаційних ресурсів. Кожен може зробити свій внесок у вирішення тієї чи іншої економічної, соціальної, екологічної проблеми регіону незалежно від віку, статі, рівня освіти та місця знаходження. Таким чином, економічну вигоду отримає кожен індивід при умові досягнення певної критичної маси учасників, об'єднаних навколо економічного проекту у достатній кількості для його реалізації, оскільки ідеї та пропозиції колективного інтелекту роблять цей проект інноваційним та конкурентоспроможним на ринку. Інтелектуальна вага, іншими словами, рівень інтелектомісткості продукту інформаційної колаборативної економіки вимірюється кількісним та якісним складом учасників, що взяли участь у його проектуванні та виробництві.

Як зазначалося раніше, загально визнаною територіально-виробничою формою реалізації державної політики ефективного соціального та економічного розвитку економіки регіонів є утворення кластерів. Кластеривиступають об' єктом стратегій розвитку регіонів та регулювання регіональної економіки, оскільки здатні підвищити конкурентоспроможність, інноваційність та продуктивність. Слід відмітити, що на сьогодні існує більше двадцяти визначень поняття «кластер» та класифікаційних ознак для групування видів кластерів. Однак, враховуючи мету даного дослідження, зосередимось на вивченні стану та перспектив формування в Україні регіональних кластерів, які ґрунтуються на принципах сучасної моделі інформаційної економіки.

У загальному розумінні кластер - це сукупність однорідних елементів, ідентичних об'єктів, що утворюють групу одиниць [810]. У економіці уперше бізнес-кластером позначив організаційну форму консолідації зусиль зацікавлених сторін, спрямованих на досягнення конкурентних переваг, видатний економіст М. Портер [914]. Фактично, сучасний кластер являє собою сконцентровану на певній географічній території групу взаємозалежних компаній, постачальників устаткування, комплектуючих, спеціалізованих послуг, науково-дослідних інститутів, ВУЗів та інших організацій, споживачів, які взаємодоповнюють і посилюють конкурентні переваги одне одного та кластеру в цілому. У кластерах існує можливість знижувати витрати на утримання спільного для всіх учасників кластеру обладнання, а інформація, знання та досвід, а також інші ресурси, стають надзвичайно мобільними, за рахунок чого прискорюється та підсилюється соціально-економічний розвиток окремих економічних агентів, кластеру та регіону в цілому. Завданням кластеру є формування у своїх межах повного виробничого циклу від зародження ідеї до виробництва готової продукції. Також кластерний підхід, замість галузевого, може використовуватися при розподілі фінансових коштів, які надаються не окремій галузі, а кластерному об'єднанню підприємств.

Таким чином, на основі вище зазначеного можна стверджувати, що головними ознаками більшості існуючих територіально-виробничих кластерів є наступні. Географічна близькість розташування структурних одиниць кластеру, що обумовлює економію загальних для кластеру витрат та збільшує швидкість пересування   ресурсів,   у   т. ч.   інформації.   Орієнтація   на підвищенняконкурентоспроможності за рахунок тісної співпраці учасників кластеру та приналежності до одного ланцюжка додавання вартості. Структурними одиницями кластеру виступають фізичні, юридичні особи, державні та громадські органи. Основним результатом роботи територіально-виробничого кластеру є виготовлення конкурентного та якісного матеріального продукту та надання супутніх послуг.

На рис.4.19 наведено основні порівняльні характеристики територіально-виробничого та новітнього електронно-сервісного кластеру, як ефективної форми регулювання розвитку продуктивних сил та регіональної економіки, орієнтованої на сталий розвиток.

Так, на відміну від територіально-виробничого кластеру, який функціонує у географічному територіальному просторі, електронно-сервісний кластер функціонує у електронному віртуальному полі інформаційної економіки регіону. Це означає, що структурні одиниці такого кластеру (економічні агенти) не пов' язані географічно і на них не впливає фактор територіального розташування генераторів інформації, адже основний обмін інформацією та знаннями здійснюється за допомогою мережевих інформаційних технологій. Таким чином, у електронно-сервісному кластері генератори інформації можуть знаходитись у будь-якій точці регіону, країни, інших країн.

Якщо основним результатом функціонування територіально-виробничого кластеру є виготовлення конкурентоспроможної продукції, і його структурні одиниці (економічні агенти) об'єднуються за ознакою приналежності до певного виробництва, то у електронно-сервісному кластері результат його функціонування - це надання якісних послуг, вичерпне розв' язання існуючої проблеми або генерація нових знань. Що стосується структурних одиниць, то у новітньому кластері вони об'єднуються за принципом приналежності до циклу надання однієї послуги для різних груп суб'єктів або комплексу послуг для певної групи суб' єктів. Це цілком відповідає ідеї інформаційної економіки та постіндустріального колаборативного суспільства, яка ґрунтується на сервісно-орієнтованому підході у електронному полі.


 

 

 

 

 

 

 

 

о ю -

U


 

 

 

 

 

 

у р е т с а

а т

1л .е 4 р

и.с жеТаким чином, електронно-сервісний кластер створює організаційне підґрунтя для ефективного регулювання сфери послуг регіональної економіки в умовах процесів інформатизації. Звідси, «електронно-сервісний» кластер відображає електронну площину його функціонування, а також головний результат об'єднання економічних суб'єктів - надані послуги, вирішені проблеми або створені нові знання та інформація.

Наступною відмінною ознакою електронно-сервісного кластеру від територіально-виробничого є його структурні одиниці. Так, територіально-виробничий кластер формується з окремих підприємств, державних установ та фізичних осіб - агентів регіональної економіки.

Структурною одиницею електронно-сервісного кластеру є процес, який входить до циклу надання послуги різним групам суб' єктів або комплексу послуг для однієї групи суб' єктів, тематично відноситься до розв'язання поставленої проблеми, є складовою загального процесу генерації нових знань. Процес у такому кластері виражено інформаційним потоком, який є наскрізною інформаційною магістраллю, що проходить через об'єкти-генератори інформації, які мають відношення до цього процесу.

Таким чином, принципова відмінність електронно-сервісного кластеру від територіально-виробничого полягає у наступному. У першому групуються об 'єкти та економічні агенти, зазвичай за галузевою ознакою, а у другому - на початковому етапі процеси за ознакою тематичної спорідненості до послуги або проблеми, а на остаточному етапі - об'єкти-генератори інформації навколо певного процесу. Ефективність функціонування електронно-сервісного кластеру меншою мірою залежить від економічного стану об' єкта-генератора інформації, а більшою мірою залежить від його інформаційного внеску у кінцевий результат роботи кластеру. Об'єктами-генераторами інформації можуть виступати аналогічні об'єкти територіального кластеру, але при формуванні кластеру вони відіграють другорядну роль. Навпаки головну увагу під час формування електронно-сервісного кластеру приділено соціально-економічним процесам регіональної економіки.На цій основі запропоновано другий варіант назви електронно-сервісного кластеру, а саме «електронно-інформаційний» відповідно до інформаційних потоків, які покладено в основу утворення кластеру та які відображають певні соціально-економічні процеси.

Таким чином, електронно-сервісний (електронно-інформаційний) кластер ґрунтується на принципах порушення територіальних та об' єктних кордонів, колаборативній замість конкурентної сутності економічної діяльності; відрізняється електронною площиною функціонування та взаємодії економічних агентів кластеру за допомогою сучасних інформаційних технологій; є електронно-сервісною формою реалізації нової регіональної економічної політики, орієнтованої на надання послуг, генерацію інформації та знання; має тематичний (проблемний) підхід з внутрішнім попроцесним поділом. Електронно-інформаційний кластер орієнтований на результат, формується навколо конкретної проблеми для її вирішення, складається з набору інформаційних потоків, що мають відношення до вирішення цієї проблеми, відображають конкретний процес та проходять через певних економічних агентів, які є генераторами інформації і тому відносяться до того чи іншого електронно-сервісного кластеру.

Формування в Україні електронно-сервісних (електронно-інформаційних) регіональних кластерів, орієнтованих на принципи та характеристики сучасної моделі цифрової економіки, можуть стати дієвим механізмом регулювання розвитку регіональної економіки на основі розробки та впровадження новітніх інструментів інформатизації та інтеграції у світовий інформаційний простір.

Процесний підхід до формування кластерів дозволяє представити надання соціально-економічної послуги або розв'язання певної проблеми регіону у вигляді низки процесів та поєднати всіх учасників, які мають відношення до процесу єдиним інформаційним ланцюжком. На нашу думку, такий кластер є достатньо регульованим, оскільки інформаційний потік, за допомогою якого здійснюється облік, аналіз та контроль параметрів процесу, дає повне уявленняпро стан цього процесу, висвітлює переваги та недоліки, особливо у порівнянні з іншими процесами у єдиному сервісному кластері.

Процесний підхід у електронно-сервісному кластері може сприяти ефективному розподілу державних та приватних коштів на реалізацію програм регіонального розвитку, проведенню політики стимулювання та стримування трансформаційних процесів, оскільки відображає «технологію» розв'язання проблеми або надання послуги з її перевагами та ризиками. У межах одного процесу інформаційний потік, поєднуючи різні об'єкти-генератори інформації, дасть уявлення про їх стан та перспективи розвитку. При цьому кількість об' єктів одного інформаційного потоку певного процесу необмежена.

Об' єднання учасників кластеру за принципом приналежності до певного процесу дозволяє аналогічно територіально-виробничому кластеру підвищити їх конкурентоспроможність на основі реалізації принципу колаборативності. Оскільки інформаційний потік потребує швидкого та безперешкодного руху, тому усі об'єкти-генератори єдиної інформаційної магістралі у межах процесу повинні характеризуватися певним рівнем розвитку. А їх внесок та доля участі у процесі та у загальному розв' язанні проблеми підлягають оцінці, що в подальшому впливатиме на заходи регулювання регіонального соціально-економічного розвитку. Об' єкти-генератори інформації можуть бути учасниками різних процесів та різних кластерів водночас згідно виконуваних ними функцій. Таким чином, участь у різних процесах та кластерах висвітлює різноспрямованість видів діяльності генератора і ступінь якості та ефективності кожного з них. На основі аналізу роботи регіонального електронно-інформаційного кластеру можна робити висновки про необхідність створення спеціальних об' єктів-генераторів інформації, яких не вистачає в об' єднанні та які підвищували б ефективність окремого процесу та кластеру в цілому.

Також процесний тип кластеру дозволяє виявити спільні точки дотику різних процесів у розв'язанні однієї проблеми або під час надання послуги, на основі чого можуть прийматися відповідні регулятивні та нормативні акти на рівні міста, регіону та держави в цілому. На нашу думку, електронно-сервіснікластери, сформовані згідно процесного підходу, є більш керованими органами державної та регіональної влади у порівнянні з територіально-виробничими кластерами, оскільки вони чітко структуровані, орієнтовані на досягнення бажаного результату, об'єднані одним інформаційним потоком.

Розглянемо приклади можливих електронно-сервісних кластерів, як новітніх механізмів регулювання регіонального економічного розвитку в умовах інформатизації регіональної економіки.

Однією з найголовніших проблем регіонального сталого розвитку є підтримка малого та середнього бізнесу. Розв'язання цієї проблеми пов'язане з необхідністю удосконалення процесів надання низки послуг державних та приватних установ. Таким чином, у регіоні може бути сформований електронно-сервісний кластер «Підприємництво», процеси у якому будуть інформатизовані. Це дозволить надавати послуги у електронному вигляді через інформаційні мережі. Цей кластер матиме визначене завдання - стимулювати та створювати умови для розвитку у регіоні малого та середнього класу підприємців. :ля цього необхідно спроектувати складові цього кластеру, обґрунтувати його оптимальний дизайн, тобто процеси та супутні їм інформаційні потоки, після чого визначити об'єкти-генератори інформації, що беруть участь у кожному з процесів.

Припустимо, що електронно-сервісний регіональний кластер «Підприємництво» складається з наступних процесів: підготовка кадрів, формування банку ідей, фінансове забезпечення, реєстрація підприємства, господарювання (рис.4.20). Відповідно призначенню кожен з названих процесів електронно-сервісного кластеру, ґрунтуючись на певному інформаційному потоці, має результатом послугу, яка надається новостворюваним підприємствам: отримання спеціальних знань, діагностика бізнес-ідеї, доступ до фінансових ресурсів, реєстрація підприємства, підтримка ведення діяльності та прийняття управлінських рішень. Кожен процес інформатизований за допомогою сучасних інформаційних технологій, що разом складає електронно-інформаційне поле кластеру. Серед генераторів інформації у певному процесі
можуть бути різні економічні агенти згідно концепції проектування кластеру. Якщо територіально-виробничі кластери у більшості випадків утворюються стихійно внаслідок географічних, історичних або ринкових умов, то електронно-сервісні кластери можуть бути штучними, створеними через проектування інформаційного середовища регіональної економіки для вирішення певної проблеми або надання послуг.

Наведемо приклад генераторів інформації, які можуть бути у регіональному електронно-сервісному кластері «Підприємництво». Так, до процесу підготовки кадрів повинні відноситися державні та приватні заклади освіти, тренінгові центри, окремі фахівці, які за допомогою різних методик формально та не формально впливають на підготовку потенційних підприємців. До процесу формування банку ідей можуть мати відношення інноваційні центри, дослідницькі установи, експертні асоціації, окремі особи, спільнудіяльність яких у єдиному інформаційному полі можна ототожнити з «мозковим штурмом» і так далі.

Особливу увагу серед представлених на рис.4.20 процесів заслуговує інформатизований процес реєстрації підприємств, який дає регіональній економіці в цілому та економічним агентам зокрема істотний соціально-економічний ефект. Слід відзначити, що автоматичні інформаційні системи реєстрації суб'єктів господарчої діяльності вже використовуються у країнах СНД. Так, у Республіці Молдові Державним підприємством «Центр державних інформаційних ресурсів «Registru» розроблено спеціальну автоматизовану систему управління для обліку та реєстрації підприємств - Державний реєстр правових одиниць [260]. В результаті здійснення процесу реєстрації у електронно-сервісному кластері (див. рис.4.20), економічний агент отримує послугу - електронну реєстрацію підприємства. Така послуга суттєво відрізняється від існуючої системи «єдиного вікна» для підприємців.

На сьогоднішній день в Україні згідно законодавству діє три види «єдиного вікна» для підприємців [204]. Перше «єдине вікно» відноситься до процесу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та регламентується [339,896], друге - до процедур, пов'язаних із дозвільною системою, що регулюється згідно [340], а третє визначає спрощені механізми реалізації інвестиційних проектів [352]. «Єдині вікна» державної реєстрації та дозвільної системи функціонують в усіх обласних центрах України.

Визначимо принципові розбіжності у підходах діючих «вікон» та підходах, що закладено у формування послуги «єдиного вікна» у регіональному електронно-сервісному кластері. Так, дозвільне вікно або державне реєстраційне вікно дає підприємцеві можливість отримати відповідно засвідчення права на свою діяльність та код державного реєстру, подавши пакет документів щодо цих двох етапів у єдине місце. Однак, окрім цього залишається достатня кількість інших державних установ, які слід пройти для того, щоб підприємство отримало право працювати. Це податкова адміністрація, органи державної статистики, фонди державного соціальногострахування, пожежна інспекція, санстанція, банківська установа. У Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» зазначено, що державний реєстратор автоматично передає дані у податкову адміністрацію та статистичне управління [339,896], що дає підстави деяким дослідникам стверджувати про фактичну реалізацію принципів повного «єдиного вікна». Однак, згідно інструкції [911], підприємець повинен особисто подати та отримати пакет документів, зокрема, у податкову адміністрацію та органи державної статистики. Таким чином, наведеними останніми нормами у принципі порушуються засади «єдиного вікна» для започаткування власного бізнесу, і на практиці така важлива соціально-економічна послуга не надається. Тоді, є усі підстави стверджувати, що фактично діюче сьогодні «єдине вікно» реєстрації підприємств надає не повний спектр послуг.

Між тим, на нашу думку, перелічені вище установи, що беруть участь у створенні нового підприємства, є об' єктами-генераторами інформації, яка повинна бути об'єднана у інформаційну магістраль у межах єдиного процесу реєстрації підприємства. Під процесом реєстрації підприємства у електронно-сервісному кластері розуміється реєстрація «під ключ» у електронній формі. Тобто після прийняття необхідних документів у «єдине вікно» припиняється особиста участь підприємця у подальшому процесі реєстрації та отримання необхідних довідок та кодів незалежно від форми власності новостворюваного підприємства. У цьому «єдиному вікні» підприємець має змогу отримати повний пакет документів, необхідний для початку господарювання та укладання угод.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки