М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки - страница 63

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

Це позбавляє економіку регіону від складних корупційних схем, оскільки підприємець не контактує з представниками установ, набагато спрощує та пришвидшує процедуру реєстрації, чим не викликає остраху у підприємців, дозволяє поповнювати бюджет регіону, оскільки ця процедура може вийти з тіні та оподатковуватися внаслідок ліквідації таких тіньових послуг у фірмах-посередниках та внаслідок надання цих послуг державою через використання спеціальної автоматизованої системи. При цьому, послуга повної реєстрації, щонадається державою у електронний спосіб є абсолютно конкурентоспроможною у порівнянні з послугами, що надають приватні компанії. Для підприємця послуга реєстрації у електронно-сервісному кластері є набагато дешевшою за вартість, яку виставляють фірми-посередники і яка збільшується на розмір хабаря. Збільшується рівень довіри підприємців до держави, оскільки у цьому випадку вона несе відповідальність за юридичну точність оформлення реєстраційних документів, на основі чого зменшуються юридичні законні підстави для рейдерського привласнення бізнесу внаслідок не коректного оформлення реєстраційних документів.

Процеси у прикладі регіонального електронно-сервісного кластеру «Підприємництво» (див.рис.4.20) було скомпоновано згідно проблемного підходу. Аналогічно, цікавим для впровадження є процесний електронний кластер «Супермаркет послуг». Окрім проблемного у архітектурі кластеру може використовуватися об' єктний підхід. Такими об'єднаннями з окремими вже реально діючими автоматизованими процесами можуть бути регіональні електронно-сервісні кластери «Городянин», «Студент», які дозволяють підвищити урегульованість, конкурентоспроможність, доступність та ефективність взаємозалежних соціальних процесів та послуг, які надаються мешканцям регіону.

Таким чином, запропонований новітній механізм регіонального регулювання економіки, а саме електронно-сервісний кластер, працює на принципах інформатизації та колаборативності, оскільки у одному процесі єдиного кластеру об' єднано усі структури, що мають відношення до надання послуг різним категоріям населення у електронному полі. Такі кластери здатні підвищити ефективність регіональної економіки, підвищити якість життя населення та забезпечити гармонійну взаємодію з навколишнім середовищем.

Повертаючись до вище згадуваної проблеми відсутності системної реалізації проектів з інформатизації регіональної економіки, слід відмітити, що у деяких регіонах України вже спостерігаються спроби систематизації інформаційних процесів, спрямованих на надання послуг. Наприклад, в рамкахСтратегії розвитку Дніпропетровської області було прийнято регіональний проект «Відкрита влада», метою якого є електронізація послуг, що надають органи влади. Цей проект передбачає зведення усіх інших проектів по використанню можливостей Інтернету в соціальній сфері, економіці, у тому числі в сфері підтримки малого і середнього бізнесу, в інших галузях. Очікується, що програма буде працювати на модернізацію економіки, створювати додаткові горизонти для бізнесу, в тому числі - підвищувати інвестиційну привабливість регіону [297].

На основі вищенаведених результатів досліджень можна зробити висновок про необхідність розробки наукового підґрунтя та механізмів регіонального регулювання новітніх соціально-економічних відносин, що виникають на тлі глобального переходу до інформаційного суспільства. Україна має законодавче підґрунтя для впровадження новітніх інформаційних проектів, чималу кількість яких вже реалізовано у різних регіонах. Однак, питання постає у площині якості реалізації цих проектів, досягнення ними поставленої мети в умовах відсутності належної інфраструктури та системного підходу до управління такими проектами, низького рівня комп'ютерної грамотності громадян, не відповідності законодавчих актів процесам електронного суспільства тощо. Між тим, впровадження електронного урядування, електронних послуг визнано світовою спільною, як один зі шляхів сталого розвитку. Тому, регулювання розвитку економіки регіонів потребує нових концептуальних засад та новітніх механізмів з урахуванням принципів та пріоритетів сервісно-орієнтованої колаборативної електронної економіки знань. Для розв' язання поставленого завдання запропоновано механізм формування регіонального електронно-сервісного кластеру, який здатний підвищити рівень конкурентоспроможності окремих економічних агентів кластеру, регіону та національної економіки в цілому, підвищити стандарти якості життя громадян України, подолати соціально-економічну диференціацію.Висновки до розділу 4

На основі проаналізованих у розділі 1 пріоритетів та стратегій державної регіональної політики, визначених у п.2.1 типів, ознак та властивостей розвитку регіональної економіки, встановлених у п.2.3 причин не достатньо ефективного функціонування кластерів в Україні, розроблених у розділі 3 новітніх підходів до бюджетного регулювання, орієнтованого на забезпечення розвитку регіональної економіки у короткостроковій та довгостроковій перспективі, обґрунтована нова концепція агентно-процесного підходу до формування кластерних та мережевих територіально-виробничих форм реалізації регіональної економічної політики.

Згідно запропонованої концепції кластер представлено у вигляді агентної сукупності та комплексу дискретних подій у соціально-економічних процесах регіону. Доведено, що ефективність штучного проектування агентної сукупності кластеру залежить від формальних та не формальних зв' язків між економічними агентами, які встановлюються на принципах самоорганізації, від характеристик домінантного кластерного центру, а також від вектору та темпів індивідуальної еволюції економічних агентів в процесі рефлексивної взаємодії з оточуючим середовищем. Подано, що ієрархія кластерних процесів та вірогідна швидкість чергування подій у них складають разом кластерну динаміку, забезпечення якої є джерелом трансакційних витрат та підвищення якої закономірно викликає появу кластерного домінантного центру.

Таким чином, формування кластерних та мережевих територіально-виробничих утворень зведено до конструювання взаємопов'язаних між собою агентної та процесної сукупностей на стратегічному, тактичному та оперативному рівнях регулювання регіональної економіки за критеріями інвестиційної привабливості, інноваційної активності та сталого розвитку кластеру при обмеженнях по обсягу трансакційних витрат, що виникають у зовнішньому та внутрішньому середовищі кластеру, а також по мінімальному рівню задоволення інтересів різних груп агентів. В результаті дотримання названих обмежень поєднання агентів та процесів у кластері або мережінабуває стійкості, цілісності, унікального типу, ознак та властивостей, які відповідають принципам сталого та інноваційного просторового розвитку.

Розроблені концептуальні засади створюють теоретичне підґрунтя для реалізації регіональної економічної політики через механізм утворення кластерів та мереж, яке, на відміну від існуючих, дозволяє врахувати не тільки етапи проектування кластерів та інтеграції їх організаційно-економічних механізмів між собою, але й важливий етап інституціонального супроводження процесу впровадження кластерного механізму у дію, який пов' язаний з чинниками особистісних інтересів та можливостей впливу окремих суб' єктів регіональної економіки на хід соціально-економічних процесів у регіоні.

Розроблений понятійний апарат, який ґрунтується на положеннях концепції агентно-процесного підходу, покладений в основу удосконалення теоретичних засад процесу формування кластерних та мережевих територіально-виробничих утворень, які, на відміну від існуючих, передбачають: проектування оптимального зовнішнього інтеграційного та внутрішнього конструктивного дизайну кластеру з урахуванням наявних груп аутсайдерів кластеру, рівня повноти та реалістичності кластерної рефлексії, виникнення кластерного ефекту у економічній, соціальній, екологічній сфері та характеру впливу на нього кластерної синергії; використання принципів повноти та інтенсивності інтерференції кластерних інформаційних потоків, а також додатності та швидкості перколяції кластерного регулювання.

Це дозволяє підвищити ефективність функціонування кластерів та мереж з точки зору їх керованості, балансу інтересів учасників та реалізації пріоритетів і стратегій політики розвитку регіональної економіки на основі сучасних суспільно-економічних тенденцій.

На основі концептуальних положень, розробленого понятійного апарату стає можливим виділити базові етапи проектування кластерних та мережевих територіально-виробничих утворень, які, на відміну від існуючих, містять складові обґрунтування показника оцінки можливості формування кластеру у економічному  середовищі  певного  регіону  (для  визначення зовнішньогоінтеграційного дизайну кластеру), обґрунтування показника оцінки ефективності функціонування кластеру (для визначення внутрішнього конструктивного дизайну кластеру), розробки методичних підходів до оптимізації параметрів агентної сукупності та процесів у кластері, узгодження принципів налагодження системи інформаційного забезпечення моніторингу та оцінки адекватності оптимізованих параметрів до змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі кластеру.

Проведені дослідження дозволили зробити висновок, що регіональна економічна політика при умові її реалізації шляхом формування кластерів на основі агентно-процесного підходу, повинна враховувати не тільки державні цілі регулювання розвитку економіки регіонів, але й цілі основних груп економічних суб'єктів, які проявляються під час процесів їх економічної самоорганізації. Також регіональна економічна політика повинна бути орієнтована на забезпечення процесної динаміки у економіці регіонів поряд з досягненням певного рівня її статичних параметрів. У цьому випадку регіональна економіка розвиватиметься динамічно та результативно внаслідок встановлення балансу різноспрямованих інтересів економічних агентів та підтримки динаміки функціонування основних процесів.

У свою чергу, під час розробки кластерних та мережевих механізмів реалізації регіональної економічної політики на перший план виходить фактор дизайну цих механізмів з урахуванням особливостей внутрішнього та зовнішнього середовища кластеру. Цей конструктивний підхід відповідає обґрунтованим у п.1.4 новітнім положенням побудови системи державного управління, більш тісно пов' язаної з процесом розвитку регіональної економіки, а також дозволяє створити такі умови, при яких опортуністичні дії кожного з економічних агентів у регіональній економіці у сумі призведуть до оптимального рішення з точки зору загальної цільової функції, визначеної для територіально-виробничого кластеру та регіону в цілому.

З метою здійснення оцінки передумов формування кластерних та мережевих    територіально-виробничих    утворень    у    певних регіонахзапропоновано використовувати індекс суспільної розрізненості у регіональній економіці, який складає інституціональні засади проектування кластерів та мереж на основі агентно-процесного підходу.

Розроблений індекс регіональної суспільної розрізненості (Public Fragmentation Index, PFI) відрізняється від існуючих інтегральних індексів оцінки рівня розвитку регіонів за рахунок наступних положень: 1) об'єктом оцінки виступають інститути та механізми, процеси та явища, які обумовлюють суспільну розрізненість та перешкоджають суспільній інтеграції у будь-якій сфері регіональної економіки; 2) метою оцінки є виявлення передумов для виникнення конфліктів інтересів економічних агентів, які перешкоджають регіональному розвитку та проявляються у фрагментарності, подрібненості, роздільності регіональної агентної сукупності; 3) динамічний підхід до побудови індексу дозволяє врахувати початковий стан рівня регіональної суспільної розрізненості, граничні параметри (швидкість, темп, прискорення) зміни первинних показників у момент часу, виражених за допомогою диференційного числення, індивідуальний результат регіону щодо зміни рівня суспільної розрізненості протягом періоду часу, а також відносний результат регіону щодо зміни рівня суспільної розрізненості у певний момент часу у групі регіонів; 4) сукупність первинних показників, які відображають динаміку регіональної економіки протягом певного періоду часу, сформовано на основі абсолютних та відносних показників, які характеризують розрізненість інтересів економічних агентів та групуються за політичною, економічною та соціальною розрізненістю.

За результатами розрахунку індексу регіональної суспільної розрізненості регіони України було згруповано на такі, що мають низький, середній, вище за середній, близький до високого, надвисокий рівень регіональної суспільної розрізненості. Відповідно до цього обґрунтовано, що підчас формування кластерних та мережевих територіально-виробничих утворень у перелічених групах регіонів слід застосовувати відповідно стратегію активних дій з мінімальними ризиками,  активних дій на випередження з підвищенимиризиками, пасивних дій з високою ймовірністю переходу до активних дій, спостережень, очікувань.

На основі спостережень статистичних даних висунуто гіпотезу про існування зворотного зв' язку між рівнем економічного розвитку регіону та рівнем політичної розрізненості його суспільного середовища. Чим вищим є рівень розвитку регіональної економіки, тим меншим є рівень політичної розрізненості у регіоні. І навпаки.

Враховуючи сучасні тенденції розбудови електронної економіки, а також раніше введенні поняття «електронного» та «віртуального» регіонів (див.п.1.1), обґрунтовано перспективність проведення досліджень у напрямі формування кластерних та мережевих утворень під впливом чинників процесу інформатизації економіки.

Встановлено, що у теперішній час відсутня єдина думка щодо часу та місця зародження ідей процесу інформатизації економіки, який може слугувати основою для розробки інноваційних механізмів реалізації державної політики розвитку продуктивних сил.

Шляхом синтезу існуючих поглядів запропоновано визначати процес інформатизації економіки, як упорядкування інформації та інформаційних потоків, а також налагодження системи управління ними для забезпечення досягнення поставлених цілей розвитку. Метою процесу інформатизації економіки є ефективне створення, розподіл та використання інтелектуального капіталу шляхом перетворення наявної інформації на інтелектуальний капітал та оптимізації обігу інформаційних потоків. Відповідно до цього формування кластерних та мережевих утворень в умовах інформатизації економіки має відбуватися не тільки за ознакою приналежності економічних агентів та процесів до одного виробничого ланцюжку, але й за ознакою їх приналежності до однакових, суміжних, перехресних інформаційних потоків.

Дослідження особливостей інформаційної економіки дозволили обґрунтувати наступні фундаментальні фактори розвитку продуктивних сил тарегіональної економіки: глобальність, подвійна сутність знань, як продукту та ресурсу, партнерство під час прийняття рішень.

Аналіз стану процесу інформатизації регіональної економіки в Україні дозволив виявити проблеми, які зводяться до відсутності необхідної інформаційної інфраструктури, яка охоплює усю територію регіону, відсутність концептуальних засад управління інформаційними потоками у регіоні, низький рівень грамотності економічних агентів у користуванні інформаційно-комунікаційними системами.

Для вирішення зазначених проблем та з метою підвищення ефективності реалізації державної політики розвитку продуктивних сил та регіональної економіки обґрунтований механізм формування електронно-сервісного (електронно-інформаційного) кластеру, який доповнює механізм формування територіально-виробничих кластерів тим, що: економічні агенти-генератори інформації групуються залежно від приналежності до певного соціально-економічного процесу, а процеси об' єднуються залежно від участі у розв'язанні певної проблеми розвитку регіону; у основі взаємодії економічних агентів знаходиться інформаційна магістраль, а власне відносини між економічними агентами відбуваються у віртуальному середовищі за допомогою електронних засобів комунікації; результатом функціонування електронно-сервісного кластеру є надані послуги, розв' язані проблеми, створені знання та інформація.

Поданий механізм дозволяє сформувати кластер з високим рівнем регульованості, оскільки інформаційний потік, за допомогою якого здійснюється облік, аналіз та контроль параметрів кластерних процесів, дає повне уявлення про їх стан, переваги та ризики; сприяє ефективному розподілу державних та приватних коштів на реалізацію програм регіонального розвитку згідно представлення розвитку у вигляді процесів, а також проведенню політики стимулювання та стримування трансформаційних процесів, оскільки відображає «технологію» розв'язання проблеми або надання послуги; дозволяє виявити точки дотику різних процесів у наданні однієї послуги; знижує рівень тінізації економіки внаслідок електронізації соціально-економічних процесів.Розділ 5 ПОЛІПШЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО

КЛІМАТУ

 

 

5.1 Регіональний інвестиційний клімат: сутність, категорії, підходи до

регулювання

 

 

Для забезпечення ефективного регулювання розвитку регіональної економіки поряд з механізмами формування новітніх кластерних територіально-виробничих, електронних та віртуальних комплексів, описаних у розділі 4, потребують пошуку та обґрунтування принципово нові підходи до формування та поліпшення регіонального інвестиційного клімату. Як раніше було обґрунтовано, утворені інноваційно-виробничі кластери та комплекси у просторовому або електронному середовищі є відповідною інфраструктурою для розвитку регіону. У свою чергу, інвестиційний клімат - це необхідна умова, яка забезпечить ефективну роботу цієї інфраструктури на основі безперервного та динамічного процесу оновлення капіталу, зміни форм вартості у часі та створення нової регіональної доданої вартості.

З огляду на це, перед регіональною владою постає важливе практичне завдання не лише підвищити обсяг інвестиційного потоку в економіку регіону, але й створити умови для підвищення рівня економічної ефективності інвестицій з точки зору інвестора та забезпечення їх соціальної результативності з точки зору місцевої громади.

Стійке та ритмічне залучення активів у процес створення доданої вартості є фундаментальною основою економічної динаміки, руху та розвитку економіки. Ці філософські категорії в контексті накопичення факторів виробництва та їх використання розглядалися вченими ще з часів становлення економічної науки. Так, дослідженнями природи капіталу та причин благополуччя націй займався основоположник ринкової економіки Сміт А. Розробка мультиплікатору накопичення, який показує збільшення національного доходу залежно від обсягу первинних інвестицій, стала одним найвагоміших результатів наукової діяльності Кейнса Дж. Залежність економічного зростання від факторів росту доходів та виробничих потужностей на основі росту інвестицій представлена у моделі вчених Харрода Р. та Домара Є., а від фактору технічного прогресу - у моделі Солоу Р. Характер процесу інвестування залежно від фактору інновацій досліджувався Шумпетером Й. Інвестиційна теорія циклічних коливань в економіці представлена у роботі Хансена Є. [883], у якій, зокрема, автор спирається на теорію накопичення капіталу та стрибкоподібного економічного росту українського вченого Туган-Барановського М.

Проблему ефективного розподілу інвестицій залежно від ризиків та очікуваних доходів досліджував відомий вчений Марковіц Г. Також проблему розробки наукової методології формування регіонального інвестиційного клімату розв' язували у своїх наукових працях такі зарубіжні вчені, як Абалкін Л., Бейлі Дж., Долан Е., Дорнбуш Д., Самуельсон П., Стиглиць Дж., Тейлор Д., Фішер С., Фрідмен М., Хікс Д., Шарп У., Шпітгоф А. та інші; українські вчені Адамов Б., Амоша О., Бажал Ю., Бланк І., Богиня Д., Буркинський Б., Варналій З., Гальчинський А., Геєць В., Губський Б., Долішній М., Макогон Ю., Мокій А., Пересада А., Побурко Я., Поважний О., Шаблиста Л., Хобта В., Цал-Цалко Ю., Чумаченко М., Чухно А. та інші.

Для вирішення проблеми активізації інвестиційних процесів на регіональному рівні у науковій літературі досліджуються її найрізноманітніші аспекти. Вивчається сутність інвестицій та доповнюється їх класифікація; встановлюються нові зв' язки інвестиційних процесів з процесами державного регіонального регулювання; досліджуються умови спеціальних зон інвестування на певних територіях, роль фінансових інституцій у стимулюванні інвестиційної діяльності, методи оцінки регіональних інвестиційних проектів, природа інвестиційних ризиків та інвестиційного потенціалу регіону, фактори формування інвестиційного клімату, зміни у структурі економіки регіону під впливом іноземних інвестицій, чинники накопичення капіталу та його інвестування в економіку регіону, зв' язокрегіональних інвестицій та інновацій; розробляються моделі оптимізації, прогнозування та оцінки ефективності інвестиційних процесів у регіоні.

Весь цей науковий доробок складає наукову основу для реалізації ефективної регіональної інвестиційної політики на основі дієвих організаційно-економічних механізмів поліпшення та формування сприятливого інвестиційного клімату у регіональній економіці.

Інвестиційна політика та її механізми є частиною загальної регіональної політики сталого розвитку та спрямована на забезпечення інвестиційної привабливості регіону, безпечного та стабільного протікання інвестиційних та бізнес процесів у ньому з урахуванням інтересів учасників, а також підвищення рівня конкурентоспроможності та просторового розвитку території у національній та світовій економіці.

Сутність регіонального інвестиційного клімату пов'язана з цілою низкою первинних та похідних категорій, серед яких «інвестиція», «інвестиційна діяльність», «інвестиційний потенціал», «інвестиційна активність», «інвестиційна привабливість», «інвестиційна політика та стратегія» тощо. Розглянемо деякі з них.

Під економічною категорією «інвестиція» сьогодні зазвичай розуміють майнові та інтелектуальні цінності або капітал, що вкладається в економічні об' єкти різних видів діяльності для отримання прибутку або досягнення певного соціального, екологічного ефекту [554,515,191]. Наведене визначення уточнюється шляхом урахування фактору часу, протягом якого очікується отримання ефекту [792], інноваційного чинника інвестиційних процесів [545], спрямованості інвестицій на забезпечення сталого розвитку [125]. Якщо попередні визначення мають статичний характер, то, наприклад, у [676] автор визначає інвестиції з позиції динамічного підходу, як суспільні відносини з приводу формування інвестиційного інтересу щодо реалізації наявних інвестиційних ресурсів і вибору варіанта оптимального їх розподілу у процесі підтримання та розвитку продуктивних сил. Звідси інвестиційна діяльність - це сукупність практичних дій, спрямованих на реалізацію інвестицій [554,191], абоособлива форма реалізації прав власності [845]. Інвестиційний процес - це взаємодія суспільних ресурсів, раціональне поєднання яких забезпечує зростання на основі подолання структурних диспропорцій економіки [429]. У [681] доведено, що інвестиційний процес є коливальним, динамічним та стохастичним процесом, який характеризується своєю циклічністю.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки