М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки - страница 69

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

(5.8)i=1


i=1


i=1


i=1m       n             / І

Zp min[ S Fi + S Z + S Ki + S Di - PIT]

i =1       i =1       i =1i =1Vp < 1, Vn < 1,

Vit < 1


 

(5.9)Представлена економіко-математична модель відображає концептуальний підхід до математичної формалізації комплексу основоположних процесів, які відбуваються у регіональній економіці та своїми динамічними характеристиками чинять вплив на формування сприятливого інвестиційного клімату. За допомогою цієї моделі можливо регулювати динамічні параметри діяльності підприємств регіону, процесу створення та впровадження інновацій таким чином, щоб у регіональній економіці зберігався споживчо-відтворювальний баланс, який є умовою сталого розвитку. Доведено, що зазначені умови є основою для формування сприятливого інвестиційного клімату у регіональній економіці.На основі розроблених концептуальних графічної (див.п.5.2) та економіко-математичної (див.п.5.3) моделей формування інвестиційного клімату у подальшому представляється можливим вирішити декілька науково-практичних задач.

Внаслідок наявності у моделях такої складової, як «інноваційні технології», практичне їх застосування дозволить визначити обсяги та вектори спрямування інвестиційних потоків у інновації за певними галузями регіональної економіки, представленими у (5.8) кількісними та якісними параметрами функціонування підприємств регіону, щоб в цілому економіка території функціонувала на засадах сталості.

Такий науково обґрунтований розподіл інвестицій між певними інноваційними проектами може слугувати основою для прогнозування розвитку всієї системи регіональної економіки у короткостроковій та довгостроковій перспективі. Урахування факторів світової глобалізації, у свою чергу, дозволить визначити ефективність обраної стратегії розвитку регіону, вираженої у обраних напрямах інвестиційних потоків та створених умовах регіонального інвестиційного клімату.

Управління динамічними параметрами складових регіонального інвестиційного клімату дозволить забезпечити введення регіональної економіки у стан сталого розвитку та утримання її у цьому стані при зміні внутрішніх та зовнішніх факторів.

Вирішення наведених науково-практичних задач складає предмет подальших наукових пошуків у напрямі підвищення ефективності регулювання розвитку продуктивних сил та регіональної економіки на основі формування та поліпшення регіонального інвестиційного клімату.Висновки до розділу 5

Внаслідок проектування ефективної системи державного управління, пов'язаної з процесами розвитку регіональної економіки, реалізації політики регіонального вирівнювання на основі стимулювання інноваційної активності, здійснення трансфертно-варіативного бюджетного регулювання, чутливого до економічної динаміки у регіонах, а також організації територіально-виробничих кластерів на основі агентно-процесного підходу та електронно-сервісних кластерів на основі принципів інформатизації економіки формується регіональний інвестиційний клімат, який поряд з переліченими факторами має свої особливості та чинники, і тому потребує їх ретельного вивчення.

На основі дослідження сутності регіонального інвестиційного клімату з урахуванням доведеної у розділі 1 необхідності створення комплексних наукових засад регулювання різних сфер розвитку регіональної економіки на єдиному теоретико-методологічному підґрунті сучасних суспільно-економічних теорій було встановлено, що наявність певних видів ресурсів у регіональній економіці не повністю відображає її інвестиційний потенціал, оскільки ключову роль в економіці сталого розвитку відіграють ті процеси, які відбуваються у регіоні за участю цих ресурсів. Це дозволило обґрунтувати необхідність визначення інвестиційного процесного потенціалу регіону, як комплексу процесів, що відбуваються у регіональній економіці, пов'язані з використанням та відновленням наявних і створенням нових ресурсів, а також забезпечують регіональну інвестиційну динаміку та економічний розвиток.

Систематизація та побудова ієрархії категорій дозволила науково довести, що на процес формування регіонального інвестиційного клімату впливають такі внутрішні фактори, як інвестиційний процесний потенціал, інвестиційна динаміка, інвестиційна перспектива, складовою якої є інвестиційний конфлікт інтересів економічних агентів, а також чинить вплив такий зовнішній фактор, як регіональний інвестиційний імідж, який складається з інвестиційного атракційного сигналу та інвестиційних очікувань. Встановлено, що негативний вплив на регіональний інвестиційний кліматчинять ризики, пов' язані з інвестиційним потенціалом, динамікою, перспективою, очікуваннями та атракційним сигналом.

Аналіз існуючих підходів до регулювання регіонального інвестиційного клімату дозволив виявити, що об'єктом регулювання виступають статичні показники обсягів інвестицій, що надійшли у регіональну економіку. У той же час раніше розроблені концептуальні засади бюджетного регулювання, формування кластерів та мереж розвитку регіональної економіки у сучасних умовах ґрунтуються на управлінні економічною динамікою. Тому для отримання синергетичного ефекту від комплексного регулювання регіональною економікою формування інвестиційного клімату також повинно відповідати цим принципам. Це дозволяє зробити висновок про необхідність перегляду теоретико-методологічних основ формування та поліпшення регіонального інвестиційного клімату та прийняття у якості об'єкту регулювання динамічних процесів, які відбуваються у регіональній економіці та призводять до певного стану регіонального інвестиційного клімату.

Таким чином, проведені дослідження дозволили обґрунтувати новий динамічний підхід до формування та поліпшення регіонального інвестиційного клімату, який передбачає визначення сутності інвестиційного клімату як спеціальних умов для циклічного перетворення інвестиційних ресурсів на соціально-економічні блага завдяки проходженню через центри відповідальності у межах визначеної адміністративно-територіальної одиниці; заснований на принципах безперервності, динамічності, інтероперабельності та коннектності; враховує необхідні характеристики ритмічності, швидкості та вектору процесів перетворення інвестиційних ресурсів на соціально-економічні блага у центрах відповідальності, а також властивості сумісності та стійкості зв' язку цих процесів та центрів між собою; визначає динамічне регулювання розвитку регіональної економіки як сукупність процесів розробки та прийняття управлінських рішень, спрямованих на досягнення мети хвилеподібної зміни результуючого показника рівня сталості розвитку економіки згідно його заданої зростаючої траєкторії з обмеженнями по амплітуді та періоду коливань.Методом лінійного програмування наукового обґрунтовано оптимальний рівень значень таких показників регіональної економіки, як виручка від реалізації продукції та послуг новоутворених та діючих підприємств регіону, фактичний економічний ефект у вигляді скорочення витрат підприємств при впровадженні інноваційних технологій, фактичний економічний ефект у вигляді отримання додаткової виручки від реалізації нової або удосконаленої продукції та послуг на нових ринках при впровадженні інноваційних технологій, частка природно-виробничого потенціалу регіону, яка може бути фактично використана на основі доступних інноваційних технологій.

Під час оптимізації зазначених показників необхідно дотримуватися обмежень динамічних параметрів, а саме відношення інтенсивності та швидкості отримання підприємствами регіону виручки від реалізації продукції та послуг до інтенсивності та швидкості використання ресурсів у виробництві повинно складати більше 1; відношення інтенсивності та швидкості збільшення економічного ефекту від впровадження інноваційних технологій до інтенсивності та швидкості надходження цих технологій на підприємства регіону повинно складати більше 1; відношення інтенсивності та швидкості використання наявного природно-виробничого потенціалу регіону шляхом розробки та впровадження відповідних інноваційних технологій до інтенсивності та швидкості старіння наявних інноваційних технологій у регіональному парку інновацій повинно складати більше 1.

Оптимізація обраних параметрів при дотриманні зазначених обмежень забезпечує перевищення позитивного ефекту від процесів відтворення природно-виробничих ресурсів, відновлення інновацій, утворення нових та розвитку діючих підприємств над негативним ефектом від процесів споживання природно-виробничих ресурсів, інновацій, ліквідації або занепаду підприємств.

Все це склало основу економіко-математичної моделі оптимізації параметрів процесу формування сприятливого регіонального інвестиційного клімату у межах концептуального динамічного підходу, який відповідає принципам сталого розвитку регіональної економіки.Розділ 6 РЕГУЛЮВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ НА ЗАСАДАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

 

 

6.1 Вплив еколого-економічних характеристик на регіональний

розвиток

 

 

6.1.1 Розвиток продуктивних сил в умовах екологічних обмежень: аналіз досліджень та обґрунтування теоретичних основ еколого-економічної рівноваги

 

 

Теоретичні і методологічні засади державної регіональної політики, завдання та механізми міжрегіонального соціально-економічного вирівнювання не можливо ефективно реалізувати та вирішити без врахування надзвичайно важливих у сучасних умовах екологічних факторів. Екологічний простір є фундаментальною основою для життєдіяльності людини, вираженої у її економічній активності. Як було обґрунтовано у п.2.2, у той час, коли розвинуті країни світу забезпечують економічне зростання за рахунок інноваційної продукції кінцевого споживання, в Україні регіональний розвиток великою мірою залежить від наявних природних ресурсів: корисних копалин, сільськогосподарських угідь, рекреаційних зон, лісових ресурсів, морських та річних комплексів тощо. При цьому, як зазначалося у п.2.3 під час аналізу шляхів розвитку депресивних регіонів, велика територія нашої держави пролягає через різні кліматичні пояси, має різну структуру ландшафту, що тільки підсилює регіональну розрізненість в Україні.

Внаслідок дії екологічних факторів природного генезису, наприклад, у гірських районах, та техногенного - у районах гірничодобувної промисловості, у теперішній час стає ускладненим забезпечення нормальних стандартів проживання людей на цих територіях, до яких відноситься наявність та доступність суспільних благ, які зобов'язана надавати своїм громадянам держава. Не зважаючи на віддалене географічне розташування, протилежний гірський та рівнинний географічний тип територій, зазначені регіони маютьоднакові проблеми, які зводяться до організації доставки чистої питної води, налагодження транспортної інфраструктури та систем зв' язку, стимулювання підприємництва та економічного зростання.

Все це зумовлює необхідність здійснення значних фінансових інвестицій, як з державних, так і приватних джерел, а також у рамках іноземної технічної допомоги. Водночас відсутність обґрунтованої політики та механізмів вирішення проблем розвитку продуктивних сил регіонів в умовах наявних екологічних обмежень автоматично ставить під загрозу рівномірний та динамічний розвиток всієї країни.

Величезні площі порушених земель і відвалів гірничих порід (160,04 тис. га [518]), застарілі та екологічно небезпечні технології гірничодобувних робіт суттєво погіршили природний ландшафт територій України [309,359,747,755]. Такі території перестали виконувати природно-господарські функції та спричиняють процеси деградації земної поверхні і погіршення природно-кліматичних умов. Так, Мандриком А. пропонується вирішувати проблему відновлення порушених гірництвом територій за рахунок коштів мешканців, акумульованих у спеціальному фонді та використання власником гірничодобувного підприємства таких гарантійних інструментів, як екологічний бон та акредитив [518]. У [526] досліджено питання районування територій за факторами антропогенного впливу від різних джерел забруднення -промисловості, сільського господарства, транспорту. Для цього запропоновано визначати коефіцієнт порушення земель, як відношення площі порушених земель конкретним видом господарської діяльності до загальної земельної площі адміністративної території; коефіцієнт використання енергії на одиницю території; показник антропогенного тиску, як відношення обсягу енерговитрат на одиницю території до аналогічного середньосвітового показника. У [382] автором обґрунтовано, що ефективна рекультивація гірничодобувних територій можлива на основі врахування закономірностей їх ландшафтної організації, детального вивчення структури, динаміки і тенденцій розвитку антропогенних геокомплексів.   Важливою  умовою  для  такої  рекультивації  і створеннякультурних ландшафтних комплексів є ландшафтно-екологічне проектування. Водночас, досягнення балансу збитків від порушення екосистеми та вартості природоохоронних заходів, вважає головним під час відновлення гірничопромислових територій автор у [834].

Вченим Бардасем А. обґрунтовано необхідність «управління продуктивними потоками шахт, які спричиняють найбільший негативний вплив на навколишнє середовище». Автор вважає, що рішення про закриття гірничодобувного підприємства та подальшу реабілітацію території повинно прийматися шляхом розрахунку співвідношення витрат, необхідних для відшкодування залишених у шахті запасів корисних копалин у разі її закриття, та обсягу збитків, що будуть завдані довкіллю через вплив виробничої діяльності у разі продовження функціонування підприємства [157]. У [669] підвищувати екологічну безпеку добувних регіонів пропонується на основі управління процесами формування, утилізації, скорочення та корисного використання відходів вугільного виробництва.

У теперішніх умовах обмеженості природних ресурсів найактуальнішим аспектом ведення господарської діяльності є зменшення енергоємності виробництва за рахунок зниження його ресурсомісткості у частині використання природних ресурсів. Неодноразово вчені наголошували на необхідності підвищення культури споживання енергетичних ресурсів та ведення господарської діяльності [312]. Адже, як було досліджено вченою Акімовою Т., річна нетто-продукція біосфери у 600 разів перевищує річну нетто-продукцію техносфери. Відношення спожитої органічної речовини до обсягу нетто-продукції у біосфері дорівнює 0,15, у техносфері - 16. Енергоємність нетто-продукції техносфери перевищує аналогічний показник біосфери у 110, а водоємність - у 130 разів [126].

Проблеми підвищення ефективності природокористування, рекультивації та сільськогосподарського використання малопродуктивних промислових земель підприємств вирішуються вченими Бекаревичем М., Герасимчук З. [237],    Дриженком А.,    Древаль О.    [306],    Копачем П.,    Макаренком П.,Поліщуком С. Шапарем А. Наприклад, науковцем Дуткою С. [309,312,311,310] запропонований спеціальний еніоаналіз регіонів, який дозволяє виявити вплив джерел патогенності на енергоінформаційні властивості території, що обумовлює організацію простору для економічної діяльності.

Питанням господарського використання альтернативних джерел енергії, ландшафтознавства, екологічної географії присвячено праці українських науковців Борисової В., Будзяка В. [195], Гродзинського М., Дерогана Д., Дерев'янка В., Ковальчука Л., Кожухова В. [425], Мазуркевича А., Мельника Л., Перебийніса В., Петриченка В., Саблука П., Туниці Ю. [857], Черевка Г., Яцківа М. та багатьох інших.

Теоретико-методологічні засади екологічно обґрунтованого розвитку світової економіки закладені у «Програмі Організації Об'єднаних націй з навколишнього середовища» [726], глобальних оглядах «ГЕО 1-4» [242] та працях таких зарубіжних вчених, як Берг Дж. [8], Ватсон Р., Віктор П. [116], Габор Д., Дейлі Х. [21], Джеорджеску-Роджен Н. [36], Іллге Л. [47], Зенцей Е. [121], Като С. [17], Кнапп Г. [60], Костанза Р. [19], Ван Ліер, Ксіпападіс А. [120], Лункх Г., Матсон Л. [68], Е. Пестель, Перрі М., Печчеї А., Полані К. [82], Содербаум П. [95], Тінберген Я., Фабер М. [33], Форрестер Дж., Шалізі З., Шумахер Й. [91], Юрченс С. та інших.

Нову парадигму управління еколого-економічними та соціо-еколого-економічними системами регіонів запропоновано та розвинуто у роботах російських вчених Гурмана В., Лемешева М., Новоселова А., Нужиної І., Юдахіної О. [583], Павлова К., Рюміної О., Санжиної О., Якобсона О., українських вчених Кульчицького Я. [471], Кислого В. [408], Каленської О. [393], а також у роботах [312,126,894]. Так, у [126] автор зазначає, що «ринок погано відчуває деградацію природного середовища, тому що він налаштований оптимізувати економічну систему за допомогою зрозумілих йому критеріїв: прибутку, доходу, темпів зростання виробництва. Біосфера, як єдина система, розумніша за створену людиною техносферу, гармонічніша, ефективніша та економічніша, вона набагато краще збалансована, потоки їїречовин та енергії регулюються з надзвичайно високою точністю». Тут надається особлива увага потокам енергії, речовини та інформації як факторам еколого-економічної системи. Натомість, Нестеров П. у якості головних компонент еколого-економічної регіональної моделі розглядає суспільство в цілому, життєдіяльність та навколишнє середовище, Чепурних Н. та Новоселов О. - промисловість, сільське господарство, автотранспорт, чисельність населення та рівень життя, Санжина О. - природно-ресурсну, виробничу, соціальну, організаційну та інформаційну підсистеми.

Питаннями екологічної оцінки інноваційних проектів, прогнозування екологічних ризиків у процесі впровадження інновацій на підприємствах регіонів займаються такі вчені, як Римар М. [772], Ілляшенко С. [379], Божкова В. [178], Ватаманюк-Зелінська У. [212], Ляшевська О. [504], Карпіщенко Т. [398], Скорик Н. [804]. Наприклад, вченими пропонується приймати рішення щодо фінансування інвестиційного проекту на основі його фінансового профілю, який містить показники ймовірного забруднення навколишнього середовища, у т. ч. понадлімітного, від його впровадження [577]; формувати траєкторію регіонального інвестиційно-інноваційного розвитку на основі комплексної моделі екологічних та інноваційних процесів та інструментів беззбиткового інвестування останніх [435]; визначати рівень екологічних ризиків на основі врахування екзо- та ендогенних факторів [292].

Оцінку ефективності функціонування регіональної економіки у наявному природному середовищі науковці вважають за доцільне проводити на основі: індексу еколого-економічного ризику [169,213]; системи екологічних і соціально-економічних показників [931]; відношення соціо-еколого-економічного ефекту від дії інституту сталого розвитку та витрат на його підтримку [452]; індексу зміни еколого-економічного рівня природного середовища, питомих витрат на природоохоронну діяльність та інтенсивності порушення довкілля [846]; критерію екологічної безпеки, як відношення відверненого економічного збитку до додаткового доходу від екологізації виробництва [807]; рівня екологічності та економічності технологічних процесів на основі аналізуобсягів використаних природних ресурсів та утворених відходів виробництва [362]; індикатора екологічної стійкості природної системи [857].

Серед механізмів та інструментів еколого-економічного регіонального розвитку, які науково обґрунтовані до впровадження, слід відмітити такі, як: створення територіальних еколого-економічних кластерів та консалтингових фірм з метою гармонізації інтересів суб'єктів господарювання за рахунок пошуку динамічної комбінації різних форм власності на природно-господарські ресурси конкретної території [169,227]; врахування екологічних аспектів життєвого циклу продукції; проведення аудиту управління інноваційною діяльністю за допомогою методу еко-балансів; започаткування регіональної Програми екологізації інвестиційної діяльності; складання «еколого-економічних звітів суб'єктів інноваційної діяльності [212]; застосування сукупності фінансово-економічних інструментів для забезпечення екологізації життєвого циклу товару; екологічне бюджетування шляхом виділення екологічних фінансових потоків підприємства; визначення «зони циклового маневрування фінансовими ресурсами на основі врахування зміни екологічних витрат виробництва» [416]; впровадження прикордонних механізмів спільного природокористування декількох держав, особливо у випадках настання екологічних надзвичайних ситуацій міждержавної зони враження [216]; формування стабільної, стимулюючої раціональне природокористування системи оподаткування та екологічного страхування; введення лізингу у сфері ресурсокористування; впровадження безперервної еколого-економічної освіти та ековиховання; визначення екологозваженої ціни продукції та послуг [227]; створення екологічного паспорта регіону [931]; проведення екологічної паспортизації вуглевидобувних підприємств у районах розвинутої добувної промисловості на основі обґрунтування граничних значень факторів виробничого тиску на навколишнє середовище [157]; створення банку екологічних даних, системи дозволів та встановлення граничних меж щодо забруднення навколишнього природного середовища підприємствами енергетичної галузі регіону [278]; комерційне   використання   відходів   підприємств,   оптимізації   схем рухупродукції та послуг від виробника до споживача з підвищенням ролі торгівельних посередницьких організацій в екологізації регіональної економіки [390]; введення маркетингу корисних супутніх продуктів виробництва [669]; визначення граничних значень параметрів еколого-економічних процесів у діяльності підприємств з ціллю ефективного розподілу грошових коштів, одночасної мінімізації виробничих витрат, екологічних платежів та штрафних санкцій [799]; введення ресурсоощадного менеджменту на підприємствах [669].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки