М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки - страница 70

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

Чимало праць у науковій літературі присвячено визначенню сутності рівноваги між екологічною та економічною системами регіону та обґрунтуванню шляхів її досягнення.

Так у [171] еколого-економічна рівновага трактується автором, як досягнення регіональною економікою мінімальних обсягів генерування забруднювачів навколишнього середовища при максимальних обсягах виробництва продукції та послуг. У [846] економічна рівновага природоохоронних заходів визначається, як ефективність екологізації виробничих процесів підприємств та розраховується відношенням витрат на превентивні та відновлювальні заходи з охорони довкілля. Наукові засади регулювання регіонального розвитку на основі визначення рівня інтенсивності екологізації технологічних процесів виробництва доповнено у [362,416] шляхом обґрунтування таких показників, як «екологічна надійність технології», «еколого-економічна ємність і еколого-економічний рівень технології», «екологізація життєвого циклу товару».

Вплив параметрів еколого-економічної рівноваги на зростання регіональної економіки у короткостроковому періоді досліджується у [445,857]. Зокрема, у [857] встановлено U-подібну залежність між економічним зростанням та антропогенним впливом на довкілля [857].

Останніми роками на перший план вийшла проблема непередбачуваності динаміки та характеру поведінки природних систем, які по відношенню до техногенних та економічних систем є вміщуючими. Стохастичний характер екологічних процесів здатний не тільки негативно вплинути на ефективністьекономічних процесів, але й повністю їх зруйнувати, викликавши катастрофи та кризи локального і глобального характеру. Таким чином, у наведеному простежується прямий зв' язок екологічних та економічних факторів. Причому, можна стверджувати, що екологічні чинники є такими, що породжують, утворюють, обумовлюють характер та особливості динаміки економічних процесів, що відбуваються на певній території.

Наведений приклад дозволяє зробити висновок про те, що у теперішніх умовах теоретико-методологічні засади формування економічної політики і механізмів регіонального розвитку повинні містити шляхи розв' язання двох ключових питань: як забезпечити ефективний економічний розвиток при існуючих екологічних обмеженнях та за якими принципами і показниками здійснювати економічне районування територій держави для результативного впровадження регулюючих механізмів.

Останніми роками набула широкого обговорення еколого-економічна дилема існуючих принципів господарювання, які у своїй основі є не дружніми до навколишнього середовища. Це породжує основоположну проблему різноспрямованості цілей функціонування природної та економічної систем, виникнення якої можна назвати абсурдним і яка у собі приховує процеси та явища, не сумісні з процесом існування людей, як біологічних індивідів та носіїв економічних інтересів на будь-якій території.

Тому сучасною парадигмою еколого-економічного розвитку регіонів є визнання екологічних пріоритетів над іншими, що породжує науково-практичну задачу зменшення техногенного тиску на природне середовище до тієї межі, коли воно буде здатне до самовідновлення [556], а у суспільстві спостерігатиметься «соціо-природна коеволюція» [706].

Таким чином, державна регіональна політика повинна стимулювати економічних суб'єктів до дотримання таких параметрів використання ресурсного потенціалу території, які б при досягненні максимального економічного ефекту обумовили дотримання головного обмеження сталогорегіонального розвитку, яке зводиться до ведення господарської діяльності у регіоні у межах його фактичної природної ємності.

У п.2.3 розглядалося питання функціонування економіки у межах природної та природно-техногенної ємності території. Оскільки результати проведених досліджень стосувалися діяльності добувних підприємств та розвитку депресивних регіонів, то у контексті поставленого завдання з виявлення закономірностей та розробки нових підходів до розвитку продуктивних сил будь-яких регіонів в умовах екологічних обмежень, раніше отримані висновки потребують розширення та доповнення.

Припустимо, що на певному етапі розвитку регіональної економічної системи для її подальшого зростання існує ресурсне обмеження по виробничій потужності (засобам та предметам виробництва) та по природній ємності (природним ресурсам) у вигляді прямої АВ на рис.6.1. Зазначена пряма умовно ілюструє певні обсяги продукції та послуг, які можуть бути виготовлені у регіональній економіці при використанні засобів та предметів виробництва і природних ресурсів у різних співвідношеннях.

Наприклад, гіпотетично рівень виробництва одного й того самого обсягу продукції та послуг у регіоні може бути досягнутий шляхом: використання L умовних одиниць засобів та предметів виробництва та K умовних одиниць природних ресурсів (т. M на прямій АВ); тільки A умовних одиниць засобів та предметів виробництва; тільки В умовних одиниць природних ресурсів. Звідси, рівень виробничої потужності економіки регіону та природної ємності його території, які відповідають т. A та т. В, є гранично максимальними та обмежуючими економічне зростання регіону у певний проміжок часу.

Якщо обсяг виробництва продукції та послуг у регіоні відповідає рівню, графічно вираженому т. M1, яка знаходиться у площині прямої ресурсних

обмежень виробничих можливостей регіону АВ, то це свідчить, що регіональні ресурси задіяні у виробничих процесах регіональної економіки не повністю, і є можливості для подальшого економічного зростання. Під повнотою використання   регіональних   ресурсів   слід   розуміти   добуток   рівнів їх
екстенсивного та інтенсивного використання. Досягнення обсягу виробництва продукції та послуг у регіональній економіці рівня, графічно вираженого т. M 2, яка знаходиться поза площиною прямої ресурсних обмежень виробничих можливостей регіональної економіки АВ, принципово не можливе у даному періоді при даному рівні економічного і технологічного розвитку.

Розглянемо деякі властивості показників граничної природної ємності території регіону та граничної виробничої потужності економіки регіону.

Через інтенсивне використання природних ресурсів у процесі виробництва рівень граничної природної ємності території регіону має тенденцію до зменшення у часі, оскільки вичерпані корисні копалини, погіршена якість повітря, води, ґрунту у сьогоднішніх умовах не можуть бути відновлені. Це пов'язано з тим, що темпи використання природних ресурсів увиробництві на території регіону значно перевищують темпи їх відтворення, передбаченого за рахунок реалізації екологічних програм, введення нових інноваційних технологій, впровадження принципів «зеленого» господарювання.

Таким чином, гранична природна ємність території регіону не може бути встановлена індикативним методом, а може бути фактично визначена для кожного окремого періоду часу. Цю властивість можна охарактеризувати як «фактичність» граничної ємності природних ресурсів території регіону, тобто припустимий рівень цієї ємності такий, який він є за принципом «тут і зараз». При цьому, як раніше зазначалося, фактор ймовірності поведінки екологічної системи з певним рівнем та у певному напрямі змін обумовлює динамічність та непердбачуваність показника природної ємності території регіону. Останні тенденції розвитку регіональної економіки показують, що природна регіональна ємність переважно зменшується.

На основі обґрунтованої характеристики рухливості граничної природної ємності території регіону можна виокремити наступну важливу властивість цього показника, яка полягає у його умовності. Зазначену властивість можна спостерігати, якщо припустити, що у суспільстві існує модель ідеального господарювання, коли фактично наявні у регіоні природні ресурси не зменшуються за кількістю та не погіршуються за якістю. Економічне зростання забезпечується за рахунок екологічно адаптованих технологій та техніки згідно принципу «поза природою». У противному випадку, коли процес господарювання не відповідає ідеальній моделі, обсяг виробництва регіональної економіки можна збільшити за рахунок збільшення обсягів використання природних ресурсів, що графічно позначено рухом від прямої АВ до прямої АС на рис.6.1, або за рахунок нарощення виробничої потужності економіки регіону разом зі збільшенням обсягів використання природних ресурсів, що графічно позначено рухом від прямої АВ до прямої EC .

Однак, згідно законів динамічної поведінки економічних систем, дія яких описана у п. 2.3 на прикладі утворення депресивних гірничодобувних регіонів, збільшення обсягів використання природних ресурсів обумовить збільшенняобсягу виробництва у регіональній економіці у короткостроковій перспективі. У довгостроковій перспективі відбудеться зниження наявного обсягу природних ресурсів, яке спричинить загальне зниження виробничих можливостей регіональної системи в цілому. Графічно це твердження ілюструється трансформацією прямої ресурсних обмежень виробничих можливостей регіону EC у ED (див.рис.6.1).

Внаслідок описаних коливань та перевищення у виробничих цілях наявної природної ємності регіону, попередньо визначеної на рівні точки В , автоматично буде встановлено новий рівень граничної природної ємності території регіону у точці D , який фактично відповідатиме залишку природних ресурсів у регіоні. У подальшому згідно принципів еколого-економічного регіонального розвитку економічне зростання повинно відбуватися виключно за рахунок збільшення виробничих потужностей на основі введення у експлуатацію інноваційних наукомістких технологій (пряма ED трансформується у пряму ND) при недопущенні переходу через межу природної ємності регіону та збереженні її умовного досягнутого рівня.

На відміну від граничної природної ємності, рівень граничної виробничої потужності економіки регіону (див.рис.6.1) може зменшуватися внаслідок фізичного та морального старіння засобів та предметів виробництва, а також збільшуватися внаслідок розробки та впровадження інноваційних технологій.

Таким чином, на сонові наведеного можна стверджувати, що рухливість та непередбачуваність поведінки складних самостійних та водночас взаємозалежних економічної та природної систем створює нові проблеми та виклики у еколого-економічному розвитку регіонів, для яких існуючі підходи та механізми розв' язання виявляються не достатньо ефективними.

На перший погляд, забезпечення ведення господарської діяльності у регіоні у межах наявної природної ємності є адекватною науково-практичною задачею для регулювання, яка зводиться до розробки концепції та методичного інструментарію щодо встановлення та підтримки балансу та рівноваги між параметрами економічної та екологічної систем.Одна, слід підкреслити, що під балансом та рівновагою екологічної та економічної регіональних систем слід розуміти не тільки кількісні внутрішні та перехресні співвідношення їх основних параметрів, які встановлюються у ході статистичного аналізу та економіко-математичного моделювання, але й якісні внутрішні та перехресні співвідношення, які відображають структурні зв' язки цих двох систем у внутрішньому середовищі кожної з них окремо та між собою в цілому. У разі порушення кількісних співвідношень або трансформацій у структурних зв' язках, можна констатувати порушення балансу еколого-економічної системи регіону. З огляду на це приведена вище науково-практична задача дещо ускладнюється, оскільки перелік чинників еколого-економічної рівноваги розширюється і містить не тільки кількісні, але й якісні фактори структури зв' язків між екологічною та економічною системами.

Таким чином, в умовах не стабільного природно-економічного середовища за мету регіонального регулювання на основі урахування різновекторного впливу екологічних факторів на економічні процеси доцільно визначити досягнення саме структурно-кількісної рівноваги екологічної та економічної регіональних систем.

В умовах динамічного природного та економічного середовища регіону, яке можна представити у вигляді пучків багатомірних переплетених процесів, встановлення такого балансу між екологічними та економічними факторами виявляється ситуативним, не стабільним та економічно дорогим. Адже впровадженню певного механізму регулювання еколого-економічного розвитку регіону передують процеси досліджень та обґрунтувань теоретичних положень, перевірки на пілотних проектах, пошуку принципово нових рішень або виправлення помилок, змін інституціонально-правового середовища, для кожного з яких можна розрахувати обсяг необхідних організаційних витрат. Також все частішають ситуації, коли прогнози щодо екологічного або економічного ефекту, який повинен бути отриманий від певного механізму, спрямованого на встановлення еколого-економічної рівноваги, не виправдовуються. Навпаки, виникає проблема порушення основоположнихзв' язків, які існують між екологічними та економічними процесами у регіоні, що переводить регіональну систему до хаотичного стану з частковою або повною втратою регулюючими суб'єктами важелів регулювання (рис.6.2).

Як видно з рис.6.2, досягнення очікуваного рівноважного стану еколого-економічної системи, при якому досягається максимальний економічний ефект у межах природної ємності регіону, внаслідок проходження регулюючого імпульсу через екологічні та економічні фактори, характеризується низьким рівнем ймовірності. Це пов' язано з тим, що зазвичай складні соціально-економічні та природні системи регіону, знаходячись у стані постійної динаміки, при переході від одного до іншого рівноважного стану потрапляють у так звану «зону економічної турбулентності», яка характеризується порушенням існуючих структурних зв'язків між екологічними та економічними процесами і певним рівнем ентропії поведінки регіональних економічних суб' єктів. Подальша траєкторія руху регіональної еколого-економічної системи може мати два сценарних варіанти: умовно позитивний та умовно негативний.

Якщо у ході регулюючого впливу досягається умовно позитивний сценарій, то можна констатувати, що регіональна еколого-економічна система здійснила розвиток типу «прогрес» і досягла такого рівноважного стану, який характеризується збільшенням екологічного та економічного ефекту у порівнянні з попереднім рівноважним станом.

При здійсненні регулюючого впливу, внаслідок якого досягається умовно негативний сценарій, у регіональній еколого-економічній системі спостерігаються трансформації типу «катастрофа» з досягненням рівноважного стану, який характеризується зменшенням екологічного та економічного ефекту у порівнянні з попереднім рівноважним станом.

Слід звернути увагу на те, що останнім часом у науковій економічній літературі поняття «катастрофа» вживається поряд із поняттям «розвиток» [919,173,678,557,128,380]. У обох випадках динаміка регіональної природно-економічної системи характеризується переходом від одного структурно-кількісного рівноважного стану до іншого зі зміною траєкторії руху. Однак,лінгвістична розбіжність цих термінів пов' язана з необхідністю позначення цього переходу з точки зору того, виникнення якого еколого-економічного ефекту він обумовлює - негативного або позитивного.

Досягнення рівноважного стану

регіональної системи, при якому досягається максимальний економічний ефект у межах природної ємності

РОЗВИТОК-ПРОГРЕС: втрата попередньої рівноваги, хаотична взаємодія екологічних та економічних процесів, швидке набуття нової

рівноваги, яка характеризується позитивним ефектом порівняно з ефектом від попередньої рівноваги

РОЗВИТОК-КАТАСТРОФА: втрата попередньої рівноваги, хаотична взаємодія екологічних та економічних процесів, швидке набуття нової

рівноваги, яка характеризується негативним ефектом порівняно з ефектом від попередньої рівноваги

 

і і

ХАРАКТЕРИСТИКИ РІВНОВАГИ, ДОСЯГНУТОЇ НА ОСНОВІ ІСНУЮЧИХ МЕХАНІЗМІВ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ, РОЗРОБЛЕНИХ ЗА ПОЛОЖЕННЯМИ ІСНУЮЧИХ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ПІДХОДІВ

Ситуаційність: внаслідок постійного руху еколого-

економічних процесів досягнута рівновага в

умовах певного моменту часу є ситуативною та не

ефективною для наступного моменту часу

Не стабільність:

внаслідок зміни параметрів екологічних та економічних процесів досягнута рівновага зазнає змін з наперед невідомою їх траєкторією та швидкістю

Економічна не ефективність:

кожен етап багатоетапного процесу впровадження

механізмів встановлення

рівноваги супроводжується

організаційними витратами, які

не компенсуються через

ситуативністю та не стабільністьРис.6.2 Вплив еколого-економічних факторів на регіональний розвиток Як зазначалося у п.2.1, визначення процесу змін регіональної еколого-економічної системи таким, що має позитивний або негативний ефект, є великою мірою умовним, тому що залежить від світогляду суб' єкту оцінки, методів оцінки, місця та часу її здійснення.

З урахуванням наведеного, раніше сформульована проблема формування політики та механізмів розвитку регіональної економіки може бути конкретизована у необхідності вирішення науково-практичного завдання регулювання перехідних регіональних процесів, які характеризуються порушенням структурно-кількісної рівноваги між екологічною та економічною системами та виникають внаслідок перманентно існуючих різноманітних збурень, таким чином, щоб економічні процеси відбувалися у межах природної ємності регіону та спостерігався умовно позитивний сценарій розвитку регіональної економіки типу «прогрес».

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки