М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки - страница 72

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

Для того, щоб економічна система регіону була конкурентоспроможною та спостерігалося економічне зростання, нарощення обсягів виробництва, вираженого у грошовому вигляді, підвищення рівня добробуту населення, приріст обсягів валового регіонального продукту по кожному з m видів

m

продукції та послуг, виражених в умовних одиницях, ^ GRPi, залежно від

i=1

рівня використання природних ресурсів повинен бути менше нуля. Іншими словами, обсяг виготовленої продукції та послуг, які є природомісткими, тобто такими, що виготовляються на основі використання природних ресурсів або під час виготовлення яких наноситься шкода природним ресурсам, повинен скорочуватися. Ця умова є однією з фундаментальних принципів формування економіки знань на засадах сталого розвитку.

Зі збільшенням рівня використання природних ресурсів обсяг реалізованої регіональної продукції та послуг буде скорочуватися через їх низьку конкурентоспроможність порівняно з екологічно чистою та безпечною продукцією інших інноваційно розвинутих країн.

У свою чергу, скорочення обсягів реалізації продукції та послуг викличе зниження виробництва у регіональній економіці, а відтак і падіння регіонального валового продукту. Регіональна економічна система у цій точці біфуркації повинна якісно змінити свою структуру з ресурсно- на інноваціно-орієнтовану. Якщо зазначена умова виконуватиметься, то це означатиме, що економіка регіону розвивається інноваційним шляхом з ознаками сталості, природні фактори виробництва поступово заміщуються іншими штучними чинниками-субститутами, а рівень шкідливого впливу на навколишнє середовище зменшується. Екологічна система відтворюється швидше, ніж вичерпується її потенціал. На цій підставі можна стверджувати, що регіональна економіка розвивається не тільки кількісно, але й якісно (структурно) ефективно та результативно.Тоді, умову рівноважного еколого-економічного розвитку регіону при проходженні через точки екологічних та економічних біфуркацій за сценарним маршрутом типу «прогрес» можна записати так:

 

 

 

 

NRU      (NRi Ui), (6.1) i=1

 

де NRU - рівень використання природних ресурсів у регіональній економіці; t - фактор часу; Ui - коефіцієнт використання i -го виду природних ресурсів.

Введемо основні характеристики, від яких залежить результуючий показник функціонування екологічної системи - приріст обсягів природних ресурсів залежно від фактору часу, та результуючий показник функціонування економічної системи - приріст обсягів валового регіонального продукту залежно від чинника рівня використання природних ресурсів.

У гіпотетичній ідеальній ситуації відсутності процесів використання будь-яких ресурсів навколишнього середовища у регіоні, можна стверджувати, що обсяги природних ресурсів у екологічній регіональній системі збільшуються у часі з постійною швидкістю, з прискоренням або затуханням. Це відбувається внаслідок існування механізмів природного саморегулювання.

Однак, через активні економічні процеси, які в Україні все ще ґрунтуються на використанні природних ресурсів замість впровадження інноваційних «зелених» технологій, обсяги наявних природних ресурсів, n

^ NRff , у регіональній системі зменшуються. При цьому обсяг використаних

i=1

природних ресурсів, NRU , можна розрахувати, як добуток кількості підприємств у регіоні, EQ, та норми використання природних ресурсів на однепідприємство, z. Тоді у загальному вигляді модель приросту обсягів природних ресурсів у регіональній системі залежно від часу матиме вигляд:

 

 

 

d £ NRi

-J=1— = £ NRi (t) - (EQ(t) ■ z), (6.2)

 

 

 

 

 

де £ NRi (t) - функція зміни обсягів природних ресурсів залежно від

i=1

фактору часу; EQ(t) - функція зміни кількості підприємств у регіональній

економіці залежно від фактору часу.

Слід відзначити, що показник кількості підприємств у регіональній економіці можна тлумачити, як кількість певних домовленостей між суб'єктами господарювання про ведення економічної діяльності та об'єднань факторів виробництва, серед яких особливе місце посідають фактори природного походження. Тому при певних обставинах показник кількості підприємств може бути замінений на показник кількості економічних операцій, у яких невід' ємним компонентом виступають природні ресурси. Особливої значимості це зауваження набуває під час проектування процесів у межах територіально-виробничих кластерів на основі концепції агентно-процесного підходу (п.4.1).

Зупинимось на факторі норми використання природних ресурсів на одне підприємство, z. Використання природних ресурсів може бути прямим та опосередкованим. Під прямим використанням слід розуміти фізичне перетворення ресурсу природи, надання йому нових властивостей та характеристик у процесі виробництва продукції або надання послуг. Опосередковане використання природних ресурсів містить дії підприємств, пов'язані із забрудненням навколишнього середовища. Наприклад, обсяг викидів у атмосферне повітря автоматично означає, що аналогічний або більший обсяг чистого атмосферного повітря втрачено, тобто використановнаслідок діяльності цього підприємства. Аналогічно можна розглядати процес утворення відходів, які поглинають цінний земельний ресурс регіону.

Саме цей фактор норми використання природних ресурсів на одне підприємство є тим «малим» чинником, який дуже часто не враховується у дослідженнях, присвячених формуванню ефективної регіональної економічної політики та механізмів регіонального розвитку. Або приймається його одне статичне значення, як усереднене за вибіркою спостережень.

Між тим, у економічних процесах дуже рідко зустрічаються параметри, які характеризуються ознакою статичності у часі. І чинник норми використання природних ресурсів на одне підприємство регіональної економіки - не виключення. Його значення змінюються у певному діапазоні, а значить здатні вплинути на структуру процесу приросту природних ресурсів і при певних умовах зруйнувати його, зупинивши приріст або стимулювавши процес спаду, або, навпаки, вивести на якісно новий рівень, прискоривши приріст природних ресурсів. У цьому випадку джерелом біфуркаційних переламних точок у розвитку всієї регіональної системи виступає саме цей «малий» фактор норми використання природних ресурсів на одне підприємство або один виробничий процес у регіональній економіці.

Залежно від того, який рівень має норма використання природних ресурсів на одне підприємство, можна судити про генезис розвитку регіональної економіки, описаний у п.2.1.

Якщо цей рівень у певному періоді зростає, то можна констатувати, що розвиток економіки регіону у своїй основі має процес використання природних ресурсів, та прогнозувати подальший спад виробництва та втрату конкурентоспроможності регіональної економіки через порушення структурної рівноваги і виникнення біфуркації.

Якщо, навпаки, цей показник прагне нуля у ідеальній гіпотетичній ситуації, то можна визначити, що регіональна економіка у своїй основі має використання нематеріальних активів та інтелектуальних ресурсів, що забезпечить їй подальше зростання та ефективний перехід у точці біфуркації доякісно нового сценарію розвитку регіональної економіки з рівноважним станом структурних зв' язків.

Шляхом аналізу динаміки показників норми використання природних ресурсів та нематеріальних активів на одне підприємство доведемо тезу про те, що зазначені «малі» еколого-економічні чинники коливаються у часі та є індивідуальними для кожної території (рис.6.4).

Такий висновок обумовлює необхідність побудови різних маршрутів сценаріїв розвитку для кожного з регіонів з урахуванням виникнення біфуркацій, пов' язаних з порушенням структурної рівноваги еколого-економічної системи та її внутрішніх процесів під впливом цих чинників.

Також на підставі того, що характер впливу «малих» факторів може бути різним залежно від особливостей протікання соціально-економічних процесів у певному регіоні, виникає необхідність розробки нових підходів до районування територій країни залежно від рівня внутрішньої структурної еколого-економічної стійкості та фази, у якій перебуває регіональна економіка по відношенню до найближчої точки біфуркації.

Це дозволить привнести у політику територіального районування та вирівнювання фактор характеру динаміки розвитку регіонів відносно переламних моментів за «малим» чинником норми використання природних ресурсів на одне підприємство, прийнятим у цьому дослідженні.

Також це дасть змогу групувати регіони не за статичними параметрами еколого-економічного стану або географічної приналежності до певної території, а за динамічними маршрутами сценаріїв їх розвитку, що у цьому випадку пояснює та обґрунтовує приналежність до однієї групи гірських та гірничодобувних регіонів, які однаково потрапили у стан згортки сценаріїв структурної рівноваги та хаосу (див.рис.6.3) і перейшли на нижчий рівень структурної якості розвитку, що по-іншому називають потраплянням у стан соціально-економічної депресії (див.п.2.3). Тоді регулювання регіональної економіки розширює свої цілі та завдання і, як було обґрунтовано у п.6.2, охоплює складні перехідні процеси еколого-економічної системи регіону.40 35 30 25 20 15 10

5

0У У <? ^ # У У # # У У


.<?   J" <f   tff   if  if   if  #°   е#С «i-ST


а)


if Я*

 

 

-2005

201


-Й>      .<?      4?       l3>      .4?      Л       .-1?     .4?      -Й> .-й>

^ Ж .<г4? <ъ*


б)
12 10 8 6 4 2

0

У


4?       ^ #в)

Луганська Кіровоградська Київська Ів ано- Франківська Запорізька Закарпатська Житомирська Донецька Дніпропетровська Волинська Вінницька АРК Крим


 

 

 

12012 12005


Чернігівська Чернівецька Черкаська Хмельницька Херсонська Харківська Тернопільська Сумська Рівненська \~ Полтавська Одеська Миколаївська Львівськад)


0


5


10


15


20


25


30Рис.6.4 Динаміка «малого» фактору норми: а) використання водних ресурсів, тис. т; б) забруднення атмосферного повітря, т; в) утворення відходів, т; д) використання нематеріальних активів, тис. грн, на одне підприємствоЗ рис.6.4 видно, що жоден з «малих» чинників (норма використання водних ресурсів, забруднення атмосферного повітря, утворення відходів, а також норма використання нематеріальних активів) по регіонах України не залишився незмінним протягом 2005-2012 р.р. Причому, вектор цих змін також був різним. Наприклад, норма опосередкованого використання атмосферного повітря через його забруднення у Вінницькій, Донецькій, Запорізькій, Івано-Франківській, Харківській областях зменшилася на відповідно 17%, 28%, 28%, 21%, 19%, а у Закарпатській, Київській, Львівській, Одеській, Черкаській -навпаки, збільшилася на відповідно 9%, 15%, 9%, 3%, 18%.

З метою ефективного регулювання регіонального розвитку з урахуванням екологічних характеристик регіональної економіки на основі приведених даних можна зробити наступний висновок.

Згруповані за ознакою вектору зміни, наприклад, «малого» фактору норми опосередкованого використання атмосферних ресурсів через їх забруднення на одне підприємство, регіони різних груп будуть віддалені на різну відстань від такого значення цього «малого» параметру, при якому наступає стан втрати еколого-економічною системою структурної рівноваги. Тобто згідно вище обґрунтованої функціональної залежності (6.2) втрата структурної рівноваги еколого-економічної регіональної системи виразиться у переході від додатного до нульового або від'ємного приросту природних ресурсів регіону, що у майбутньому потягне за собою і економічний спад.

Рівень економічного спаду у регіоні може бути мультиплікований, якщо вектор зміни «малого» фактору норми використання нематеріальних активів на одне підприємство також чинитиме негативний вплив на економічну регіональну систему. Залежно від характеру впливу норми використання нематеріальних активів на одне підприємство у групах регіонів, утворених за ознакою характеру впливу норми використання природних ресурсів на одне підприємство, приведених вище у прикладі, можуть бути визначені відповідні підгрупи регіонів. Наприклад, може бути визначена підгрупа регіонів, яким характерний   позитивний   вплив   «малого»   економічного   фактору нормивикористання природних ресурсів на одне підприємство та негативний вплив «малого» фактору норми використання нематеріальних активів на одне підприємство, та інші підгрупи.

Таким чином, співвідношення значень «малих» екологічних та економічних чинників формують різний запас міцності регіональної економіки щодо втрати нею структурної рівноваги під впливом екологічних характеристик (табл.6.1). У свою чергу, на основі визначення зони ризиків, до якої відноситься певний регіон, можна формувати відповідну регіональну політику та розробляти спеціальні механізми для недопущення потрапляння регіону у стан втрати структурно-кількісної рівноваги.

Підкреслимо, що встановити факт наближення або віддалення регіональної еколого-економічної системи у своєму розвитку від точки біфуркації та втрати або набуття структурної рівноваги під впливом збільшення або зменшення «малих» екологічного та економічного факторів норм використання природних ресурсів та нематеріальних активів на одне підприємство, а також чисельно визначити запас міцності регіональної економіки за цими факторами, тобто наскільки відсотків відбулося наближення або віддалення і скільки залишилося до критичного стану біфуркації, можливо тільки на основі наукового обґрунтування функціональних залежностей зміни обсягів видів природних ресурсів та кількості підприємств у регіональній економіці залежно від фактору часу.

Ці залежності матимуть унікальний характер для кожного з регіонів, що лише доводить раніше обґрунтований висновок про неможливість усереднення невеликих екологічних та економічних факторів та прийняття їх статичних значень для різних регіонів. Навпаки, необхідно враховувати динаміку «малих» екологічних та економічних факторів, здійснювати моніторинг не значних коливань їх значень для кожного регіону окремо під час формування регіональної політики та розробки механізмів розвитку регіональної економіки.

Такий підхід дозволить підсилити існуючий в Україні механізм укладання угод між регіональною та центральною владою, оскільки дозволить більшточно передбачити можливі відхилення у розвитку еколого-економічної системи регіону під впливом «малих» факторів.

 

 

Таблиця 6.1

Типізація динаміки розвитку еколого-економічної регіональної системи залежно від характеру впливу «малих» екологічних та економічних факторів

 

Характер впливу на еколого-економічну систему регіону змін у

«малому» факторі норми використання нематеріальних активів на одне підприємство

Характер впливу на еколого-економічну систему регіону змін у «малому» факторі норми використання природних ресурсів на

одне підприємство

 

Конструктивний

(віддалення від точки екологічної біфуркації)

Деструктивний

(наближення до точки екологічної біфуркації)

Конструктивний

(віддалення від точки економічної біфуркації)

Рух до абсолютної структурної рівноваги з

мінімальними ризиками (під впливом «малих» факторів регіональна система віддаляється від точки екологічної та економічної біфуркації і втрати структурної рівноваги та має перспективи потрапляння на гілку сценарію еколого-економічного розвитку вищого рівня)

Рух до хиткої структурної рівноваги з підвищеними ризиками (регіональна система віддаляється від точки економічної біфуркації, але наближається до точки екологічної біфуркації з ризиком потрапляння на гілку екологічного сценарію нижчого рівня, що у найближчій перспективі перекриє конструктивний вплив «малого» екологічного фактору)

Деструктивний

(наближення до точки економічної біфуркації)

Рух до хиткої структурної рівноваги з середніми ризиками (регіональна система віддаляється від точки екологічної біфуркації, але наближається до точки економічної біфуркації з ризиком потрапляння на гілку економічного сценарію

нижчого рівня, що у віддаленій перспективі перекриє конструктивний вплив «малого» екологічного фактору)

Рух до критичного стану перед втратою структурної рівноваги з максимальними ризиками (під впливом «малих» факторів регіональна система наближається до точки екологічної та економічної біфуркації і втрати структурної

рівноваги з ризиком потрапляння на гілку сценарію еколого-економічного розвитку нижчого рівня)

Джерело: розроблено автором

 

 

Обґрунтуємо    модель    результуючого    показника функціонування економічної системи - приросту обсягів валового регіонального продуктузалежно від «малого» фактору норми використання природних ресурсів на одне підприємство.

Зі  збільшенням  норми  використання  природних  ресурсів  на одне

m

підприємство,    z,   обсяг   валового   регіонального   продукту,    £ GRPj,

i=1

збільшується. Це твердження має декілька припущень. По-перше, до уваги беруться тільки ті природні ресурси, які використовуються продуктивно, тобто для потреб підприємств або, іншими словами, діяльності, пов' язаної зі створенням нових продукції та послуг. Чим більшим є обсяг використання енергоресурсів, тим більшим повинен бути обсяг виробництва. По-друге, рівень використання природних ресурсів визначає рівень регіонального виробництва, а не навпаки. Це важливо для формування саме такого причинно-наслідкового зв' язку, виходячи з раніше обґрунтованого положення про наслідки функціонування економічної системи регіону у межах або поза межами його природної ємності (див.рис.6.1). По-третє, методом наукової абстракції припустимо, що продукція та послуги, що виготовляються у регіональній економіці, у своїй вартості мають найвищий рівень місткості природних ресурсів з максимально можливого за виключенням частки трудового ресурсу. Тоді обсяг валового регіонального продукту у цьому гіпотетичному випадку цілком залежить від обсягу використаних природних ресурсів.

Однак, як раніше зазначалося, згідно тенденцій інноваційної економіки ресурсомістка продукція, виробничі процеси і технології для якої є екологічно небезпечними та вступають у протиріччя з регіональною політикою ресурсозбереження у розвинутих країнах, поступово втрачатиме свою конкурентоспроможність. Це знайде вираження у скороченні обсягів експорту, вичерпанні можливостей внутрішнього ринку, що призведе до досягнення регіональною економікою граничної межі виробництва, а також обумовить введення штрафних санкцій по відношенню до держави за порушення принципів збереження екологічного середовища з боку світового економічного співтовариства, що негативно позначиться на її грошовому балансі.Тому для дотримання умови рівноважного еколого-економічного розвитку регіону за сценарним маршрутом типу «прогрес» при проходженні через точки екологічних та економічних біфуркацій, що виражено рівнянням (6.1), необхідно, щоб обсяг продукції та послуг регіонального виробництва, який має високий рівень місткості природних ресурсів, зменшувався.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки