М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки - страница 75

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

Мікромеханізми регулювання перехідних процесів у регіональній еколого-економічній системі з метою досягнення структурної рівноваги та забезпечення маршруту регіонального розвитку типу «прогрес» інтегруються зі складовими макромеханізмів державного та міжнародного рівня. Так, на законотворчу діяльність держави в області природокористування та впровадження інновацій чинить вплив відповідна політика міжнародних організацій, які визначають стратегічні пріоритети сучасного розвитку суспільних систем, лобіюють інтереси держави перед світовою спільнотою.
Як показано на рис.6.13 органи місцевого самоврядування, як суб'єкти регулювання регіональної структурної еколого-економічної рівноваги, через загальнодержавні органи управління сполучаються з економічними та екологічними міжнародними організаціями (інформаційний потік 1).

Процеси світової економічної глобалізації у зовнішньому середовищі регіону можна представити у вигляді двох основних компонент: ринкових механізмів та протекціоністської політики різних держав. Ринкові механізми виражають глобальні економічні тенденції, що виникають під впливом взаємодії сукупних попиту та пропозиції на різні групи товарів та послуг, до яких, у свою чергу, відносяться ресурсомісткі та наукомісткі продукція та послуги. Протекціоністська політика держав дозволяє штучно регулювати експортно-імпортні операції та стимулювати національне виробництво, чим впливати на вище зазначені ринкові механізми. Тому процеси економічної глобалізації певною мірою залежать, але й водночас чинять прямий вплив на діяльність приватного бізнесу у регіоні, особливо, якщо ця діяльність ґрунтується на реалізації природних ресурсів та сировини і є вразливою до коливань ринку та змін у ринковій кон' юнктурі (інформаційні потоки 2,3).

Слід відзначити, що зв' язок еколого-економічних процесів на регіональному та світовому рівні активно досліджується вченими. Так, вплив еколого-економічних факторів на регіональний розвиток в контексті глобалізації розглядали Пахомов Ю. [227], Гнатишин М. [245,246]. Питання розробки політики охорони довкілля для вирішення завдань геоекономічного розвитку було досліджено у [216,227]. Автори підкреслюють, що зменшення матеріало- та енергомісткості виробництва, підвищення екологічної якості продукції та послуг є фактором міжнародної конкуренції регіонів, інструментом економічної геополітики. Причому, керівництво підприємств повинно бути вмотивовано впроваджувати екологічний менеджмент виробничих процесів [227]. У якості дієвого інституціонального механізму для регулювання глобальних міжрегіональних еколого-економічних процесів Туницею Т. запропоновано схвалити «Екологічну Конституцію Землі, яказобов'язуватиме кожну країну здійснювати ефективну економічну політику збалансованого природокористування і сталого розвитку» [857].

Глобальні екологічні зміни природного та техногенного характеру генерують потоки інформації екологічного та економічного характеру, адже позитивні та негативні екологічні зміни позначаються не тільки на регіональній екосистемі, але й мають наслідки для ведення бізнесу. Наприклад, у районах природних катастроф підприємства втрачають свою дієздатність та конкурентоспроможність, що автоматично впливає на ринок продукції та послуг, цінних паперів, праці тощо. Як було обґрунтовано у п.6.2, чим більш ресурсомісткою є продукція або послуги підприємств, тим більш залежними вони є від екологічних зрушень. У свою чергу, інформація про це необхідна органам місцевого самоврядування для здійснення ефективного регулювання перехідних еколого-економічних процесів.

Тому приватний бізнес у регіоні, органи місцевого самоврядування у запропонованій моделі мають зворотні зв' язки зі складовими глобальних екологічних процесів (інформаційний потік 4 на рис.6.13).

В умовах загальносвітової концепції формування інноваційної економіки, заснованої на знаннях особливої значимості набуває наявність та інтенсивність інформаційних потоків, що пов' язують регіон з глобальним ринком інновацій (інформаційні потоки 5-7). Органам місцевого самоврядування необхідна інформація про екологічний та економічний рівень існуючих у світі інновацій для оцінки та моніторингу «малого» фактору середньої норми заміщення природомісткої продукції на наукомістку та обґрунтування на цій основі політики забезпечення регіональної структурної рівноваги, розробки механізмів регулювання діяльності економічних суб'єктів, впровадження регіональних інноваційно-інвестиційних проектів, спрямованих на підтримку регіональної природної ємності. Аналітичну обробку ця інформація проходить у спеціально створеному в органах місцевого самоврядування відділі моніторингу структурної рівноваги. Тому з одного боку у цей відділ потрапляє інформація з міжнародного ринку інновацій від місцевої влади, зважена на її стратегічні ціліта регіональну політику, а з іншого боку - налагоджуються прямі інформаційні контакти з центрами та організаціями трансферу технологій для отримання первинних оперативних даних. Цей подвійний інформаційний потік має більшу вірогідність бути інтерпретованим у подальшому у найефективніший спосіб з точки зору досягнення регіональної еколого-економічної структурної рівноваги. У свою чергу, приватний бізнес може виступати покупцем інновацій з міжнародного ринку, а також постачальником на цей ринок інноваційної продукції. Зацікавленість підприємств у налагодженні зв' язків з міжнародним ринком інновацій стимулюється відповідними регулюючими інструментами внутрішнього регіонального середовища.

Базовими інструментами стимулювання приватного бізнесу, який уособлює процеси використання природних та нематеріальних активів з метою виробництва продукції та послуг і отримання прибутку, виступають податково-кредитні мотиватори (інформаційні потоки 8-10 на рис.6.13), які передбачають низку пільг на впровадження інноваційних технологій ресурсозбереження. Це дає можливість отримати подвійний ефект з точки зору досягнення структурної рівноваги у регіоні, а саме знизити норму використання природних ресурсів на одне підприємство та водночас підвищити норму заміщення природомісткої продукції на наукомістку.

В основі податково-кредитного інструментарію для стимулювання зацікавленості підприємств у веденні господарської діяльності згідно принципів структурної еколого-економічної рівноваги лежить зміна філософії податків, як суспільного явища. У сьогоднішніх умовах економічні агенти ставляться до податків, як до перешкоди на шляху підвищення рентабельності бізнесу та особистого добробуту платника податків. Водночас, у розвинутих країнах саме на основі обсягу сплачених податків підприємствам та фізичним особам надаються банківські кредити, пільгові карти на користування державними послугами, здійснюється оцінка їх конкурентоспроможності, складаються рейтинги тощо. Тобто податок стає інструментом для присвоєнняекономічному агенту певного статусу у суспільстві, і тому розцінюється ним, як інструмент для досягнення лідерських позицій в економіці.

Таким чином, у контексті регулювання регіональних перехідних еколого-економічних процесів аналогічну іміджеву філософію можна застосувати по відношенню до регіональних економічних агентів, розробивши систему послуг та статусів залежно від рівня ресурсовикористання та заміщення ресурсномісткої продукції на наукомістку. Для цього дизайн моделі (див.рис.6.13) передбачає особливе сполучення (інформаційний потік 14) між органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями.

На нашу думку, право та обов'язок формування позитивної іміджевої реклами соціально відповідальних підприємств, чия діяльність відбувається у встановлених межах структурної еколого-економічної рівноваги, потрібно делегувати громадським організаціям регіону, які відстоюють інтереси громадян у проживанні на екологічно безпечних територіях з рівними соціально-економічними стандартами.

Спеціально розроблені фінансовими установами регіону програми кредитної лояльності під реалізацію підприємствами інноваційних екологічних проектів можуть виступити фінансовим каталізатором зрушень у регіональній системі у бік досягнення еколого-економічної структурної рівноваги та переходу на вищий рівень регіонального розвитку. Ці програми повинні передбачати не тільки знижені кредитні ставки, але й подовжений термін та збільшений обсяг кредитування.

Фіскальне регулювання може бути доповнено особливим інструментом «податкового мультиплікатора», який передбачає податкові знижки у разі впровадження інноваційних проектів у виробництві, до яких застосовується мультиплікативний коефіцієнт, якщо ці проекти відносяться до екологічної сфери та націлені на збереження або примноження наявних у регіоні природних ресурсів. Функції оцінювання проектів підприємств для участі у програмах кредитної лояльності та отримання права на податковий мультиплікаторпокладено на координаційну раду представників відділу забезпечення регіональної структурної рівноваги та громадських організацій регіону.

Ефективним стимулятором екологізації та інноватизації діяльності підприємств регіону виступає амортизаційна політика, якою можуть бути передбачені, як знижки ставок амортизації необоротних активів, так і, навпаки, їх підвищення згідно прискорених методів нарахування зносу, при постійному оновленні парку основних виробничих фондів, на основі яких підвищується коефіцієнт заміщення ресурсомісткої продукції на наукомістку.

З метою ефективного регулювання перехідних процесів у регіональній еколого-економічній системі поряд з регулюючими інструментами-мотиваторами доцільно використовувати комплекс інструментів нормативно-директивного характеру. На цьому наголошує, наприклад, і автор у [583], зазначаючи, що повинен бути визначений нормативний рівень втручання економічної системи у екологічну систему, на основі чого відбудеться заміна пріоритету вартісного підходу, коли за втручання сплачуються штрафи, але втручання продовжується, на нормативний, коли встановлена чітка межа та відповідальність за її порушення. Також зустрічається думка, що існуючі правові механізми запобігання забрудненню навколишнього середовища є неефективними, і необхідно інтегрувати економічні та адміністративні методи регулювання на основі введення нової парадигми управління наявним у регіональній економіці «екологічним ресурсом» [594].

Таким чином, до інструментів нормативно-директивного характеру відносяться штрафні санкції та адміністративна відповідальність за перевищення середніх, встановлених відділом моніторингу структурної рівноваги, норм використання природних ресурсів на одне підприємство з урахуванням створеної при цьому доданої вартості (інформаційний потік 15 на рис.6.13). При цьому, обсяг штрафних санкцій повинен бути не меншим ніж середній рівень потенційного прибутку, який може бути отриманий від використання природних ресурсів. У противному випадку буде присутній інтерес в отриманні тієї частини прибутку, яка залишиться після сплати усіхштрафів. Між тим, за рахунок отриманих штрафів не завжди представляється можливим здійснити відновлювальні заходи щодо витрачених природних ресурсів для збереження регіональної природної ємності. Тому у певних випадках доцільно застосовувати такі регулюючі заходи, які б дозволили попередити шкідливі втручання економічної діяльності у регіональне природне середовище шляхом інформування економічних суб'єктів про негативні наслідки у разі порушення встановлених правил та норм.

Для своєчасного контролю економічних процесів, які відбуваються у регіоні, та їх впливу на екологічну безпеку території доцільно запровадити спеціальну звітність підприємств зі структурної еколого-економічної рівноваги (інформаційний потік 11,12 на рис.6.13), яка б для зручності подавалася в управління статистики, а з нього до відповідного відділу. Відстежуючи динаміку кожного окремого підприємства відносно стану структурної рівноваги, можливо з високим рівнем точності визначити динаміку всієї регіональної еколого-економічної системи відносно точок біфуркацій та станів структурної рівноваги на різних гілках розвитку.

Активізація інноваційної діяльності підприємств у регіоні може відбуватися за допомогою таких інструментів, як: створення наукових банків; відкриття для підприємств послуги наукових ліній; надання наукової іпотеки -банківських кредитів під заставу нематеріальних активів для відкриття бізнесу або модернізації існуючого виробництва; запровадження наукового лізингу; законодавче закріплення положення про обов'язкову наявність при кожному підприємстві наукових підрозділів та філій; набуття науковими установами фінансової автономії для здійснення повноцінних відносин з бізнесом (інформаційний потік 13).

Регіональні наукові банки можуть бути спеціалізованими, тобто акумулювати наукові розробки, що стосуються певних секторів регіональної економіки. У функції цих банків входитиме прийняття нематеріальних активів під управління та надання їх підприємствам у формі існуючих ліцензійних угод або наукового лізингу. Регіональний науковий банк виступатиме посередникомміж розробниками інноваційних технологій та їх отримувачами. Кожна операція, пов' язана з трансфером технологій, приноситиме певний відсоток розробнику та відповідну маржу банку за здійснення посередницьких послуг. Науковий лізинг, на відміну від ліцензійної угоди, передбачає можливість подальшого викупу інноваційної технології її користувачем або набуття права прямої довгострокової оренди у розробника без участі банку та без стягування ним посередницької маржі. Науковий банк може стати елементом інфраструктури наукового та індустріального парків, організаційно-правові засади функціонування яких досліджено у п.2.3.3.

У моделі сполучення складових механізму регулювання перехідних еколого-економічних процесів регіону (див.рис.6.13) передбачено, що держава, яку на регіональному рівні представляють органи місцевого самоврядування, виконує посередницькі функції між економічною та природною регіональними системами. Одним з проявів цих функцій є обґрунтована можливість введення місцевою владою мораторію на здійснення певних господарчих операцій, які за даними відділу моніторингу структурної рівноваги несуть ризики порушення еколого-економічної рівноваги зв'язків між компонентами регіональної системи. Ця функція, а також низка інших функцій та положень, повинна бути зафіксована в багатосторонній колективній угоді між регіональною владою, громадськими організаціями та підприємствами, яка являє собою механізм балансу інтересів економічних агентів регіону у економічній та екологічній сфері (інформаційний потік 16-21). Колективна регіональна угода повинна містити положення щодо обов' язків господарчих суб'єктів не порушувати регіональну структурну рівновагу, а місцевої влади - надавати підтримку інноваційній діяльності підприємств з ресурсозбереження за допомогою вище перелічених стимулюючих інструментів.

Таким чином, на основі проведених досліджень впливу еколого-економічних характеристик на регіональний розвиток можна зробити наступні висновки. Екологічна система регіону визначає напрям та динаміку розвитку регіональної економіки і виражається в умовному показникові регіональноїприродної ємності. З метою ефективного регулювання комплексної еколого-економічної системи регіону у сучасних умовах господарювання необхідно зосередити увагу на регіональних перехідних процесах. Ці перехідні процеси являють собою певні трансформації, які стосуються не кількісних, а якісних параметрів еколого-економічного середовища території, виражених у порушенні структурних зв' язків компонентів регіональної системи.

Саме стан структурного еколого-економічного дисбалансу є найбільш непередбачуваним та складним для збереження контрольованості та керованості регіональної економіки. Між тим, саме завдяки постійним зрушенням у регіональній структурній рівновазі можливі переходи (якісні стрибки) еколого-економічної системи регіону на новий рівень розвитку.

Обґрунтовано, що об'єктом регулювання регіональних перехідних еколого-економічних процесів виступають «малі» екологічні та економічні фактори, незначні коливання яких призводять до значних кількісних змін у результуючих показниках регіональної економіки та змін її вектору розвитку. Тому у дослідженні запропоновано регулювати регіональні перехідні еколого-економічні процеси на основі спеціальних мікромеханізмів, дія яких спрямована на внутрішню елементарну структуру екологічної та економічної системи регіональної економіки.6.4 Розробка регіональної інноваційної моделі сталого розвитку

економіки

 

 

6.4.1 Обґрунтування соціальної сталості як складової сталого розвитку

регіональної економіки

 

 

Механізми регулювання розвитку регіональної економіки базуються на комплексному врахуванні особливостей різних підсистем регіону. Згідно принципів сталого розвитку, обґрунтованих у п.1.1.2, регіональні підсистеми об' єднуються згідно таких основних напрямів, як економічний, соціальний та екологічний. З метою наукового обґрунтування ефективності та дієвості регулюючих механізмів розвитку регіонів доцільно дослідити особливості поведінки складної регіональної соціально-економічної системи на прикладі її спрощених версій, якими виступають розроблені інноваційні економіко-математичні та графічні моделі сталого регіонального розвитку.

У теперішній час єдиним офіційним нормативним документом України, який визначає загальні основи державної політики сталого територіального розвитку, не враховуючи нормативні акти, які стосуються регулювання сталого розвитку окремих міст та регіонів, є Постанова ВРУ «Про концепцію сталого розвитку населених пунктів» 1999 р. [707]. Разом з цим, за період незалежності нашої держави вченими та державними діячами було розроблено декілька концепцій [706,556,742,740,215] та стратегій [736,827,535,536] формування в Україні державної політики сталого розвитку. У цих роботах відсутні концептуальні протиріччя, а запропоновані механізми тільки доповнюють загальні організаційні основи сталого розвитку. Зокрема, науковою школою таких вчених, як В.П. Кухар, Б.В. Буркинський, М.А. Голубець, Б.М. Данилишин, Л.Г. Руденко, А.Г. Шапар [556] розроблено фундаментальні теоретико-методологічні засади переходу України до сталого розвитку, який вбачається у збалансованості гуманістичного, соціального, економічного та екологічного розвитку; запропоновано понятійний апарат, який містить поняттяекологічної безпеки, екологічної кризи, ризику, ємності території, граничного споживання природних ресурсів тощо; представлено чіткі етапи дій у природо-ресурсній, соціальній та економічній сферах, які дозволять закласти підвалини сталого розвитку у регіональній економіці; розроблено методичні підходи до обґрунтування стратегії сталого розвитку в умовах України.

Концепції, запропоновані О.О. Векличем [215], Ю.І. Самойленком, С.І. Курикіним [740], В.І. Ландиком [706], адаптовані під вертикально-горизонтальну систему державного управління і являють собою план дій з визначеними механізмами та поставленими у кількісному вимірі цілями.

Сталий розвиток у регіональному аспекті досліджують представники Львівської школи регіоналістики: М.І. Долішній, С.М. Злупко, П.Ю. Бєлєнький, М.А. Козоріз, В.С. Кравців, Л.Т. Шевчук, Я.О. Побурко [815].

Математичну формалізацію сталого розвитку України з представленням його у вигляді вектору у тривимірному просторі, визначення рівня гармонійності розвитку територій, розрахунок рівня сталості регіонів та України в цілому у порівнянні з країнами Європи представлено авторським колективом під керівництвом М.З. Згуровського у [134,135].

Однак, на наш погляд, існуючі концепції сталого розвитку мають чітко виражену екологічну спрямованість та визначають основним критерієм політики господарювання від глобального до мікро-рівня процес збереження наявних природних ресурсів для наступних поколінь, що висвітлено у п.6.3.

Таким чином, трактування сутності поняття «сталий розвиток», побудова понятійної ієрархії, розробка графічних та математичних моделей сталого розвитку, пошук нових механізмів регулювання регіональної економіки мають певний екологічний акцент. Цей екологічний акцент проявляється у вирішуваних науковцями завданнях для забезпечення сталого розвитку, які полягають в обґрунтуванні способів комплексного відтворення наявних у регіоні природних ресурсів, оцінці та управлінні станом екологічної підсистеми у регіоні, формуванні спеціальної стимулюючої податково-кредитної екологічної політики, створенні ефективної екологічної інфраструктури тощо.Щодо визначення генезису сталого розвитку цікавою є думка Є.М. Борщука [189, С.21], який трактує розвиток як динаміку взаємодії потоків речовини, енергії та інформації у регіональній економічній системі, а встановлення балансу речовини і енергії на вході і виході системи характеризує її рівноважний, тобто сталий режим.

Водночас регіональний розвиток не може вважатися сталим, якщо при дотриманні вимог здійснення виробництва у межах екологічної ємності залишається незадовільним рівень соціальних стандартів, при якому спостерігається скорочення населення регіону та погіршення морального стану суспільства. Тобто під загрозою опиняється власне існування на даній території майбутніх поколінь, для яких сьогодні слід зберігати наявні природні ресурси і які продовжуватимуть традиції сталого регіонального розвитку у майбутньому.

Не зважаючи на очевидний вплив фактору соціального благополуччя на сталий розвиток регіону, на нашу думку, цьому аспекту приділено не достатньо уваги під час практичного формування регіональної економічної політики та розробки механізмів регіонального регулювання.

Наприклад, результати фундаментального дослідження з основ сталого розвитку регіонів України, представлені у [135], потребують їх переведення у практичну площину. Проаналізовані параметри соціальної складової регіонального розвитку та отримані на цій основі інтегральні індикатори соціально-інституціонального виміру повинні бути враховані у конкретних інструментах та важелях соціально-економічної регіональної політики. Поряд з різноманіттям форм та методів регулювання економіко-екологічного регіонального балансу, засоби соціально-економічної гармонізації залишаються не достатньо дослідженими та потребують розвитку.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки