М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки - страница 76

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

Про необхідність подальшого наукового пошуку з метою обґрунтування концептуальних засад сталого розвитку регіону, які б глибше відображали сутність та взаємозв' язок регіональних соціальних, екологічних та економічних процесів, свідчать розбіжності та не одностайність думок вчених. Наприклад, залежно від концептуального підходу та методики розрахунку рівень сталостірозвитку Дніпропетровської області у [229] оцінюється як 0,45 част, од., а у [135] - як 0,79. Якщо у [135] показник гармонійності сталого регіонального розвитку розраховується як арккосинус кута між фактичним та ідеальним вектором у трьохмірному просторі, то у [690] - за допомогою трансформованого рівняння гіперболічного косинуса Фібоначчі.

Таким чином, з метою більш повного врахування соціальних факторів під час розробки механізмів регулювання сталого регіонального розвитку обґрунтуємо сутність понять соціальної сталості регіону, яке згадувалося у п.1.1.2, регіональної соціальної ємності та регіональної соціальної межі, визначимо характер взаємозв'язку зазначених понять з еколого-економічним розвитком регіону (рис.6.14).

 

 

 

СТАЛИЙ РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ РЕГІОНУ
Соціальна сталість


Екологічна Т


Демографічне різноманіття


Якісні характеристики життя



+


J

І

Вичерпання регіональної соціальної ємності та перехід через регіональну соціальну межу матимуть позитивний вплив на еколого-економічний розвиток регіону у короткостроковій

перспективі та негативний вплив у довгостроковій перспективі


+Рис.6.14 Складові соціальної сталості та їх вплив на сталий розвиток регіональної економікиНа нашу думку, під соціальною сталістю регіонального розвитку слід розуміти такі динамічні перетворення у економічній та екологічній системі регіону, при яких відсутні загрози порушення демографічного різноманіття та погіршення якісних характеристик життя майбутніх поколінь населення регіону. Отже, внутрішню систему регіональної соціальної сталості можна представити двома складовими: демографічним різноманіттям та комплексом характеристик якості життя населення. Кожна з них дозволяє деталізувати соціальний вектор збалансованого економічного зростання регіональної економіки та забезпечити більш прискіпливий погляд на інноваційну модель регіонального сталого розвитку.

Окрім зазначеного, регіональне демографічне різноманіття та комплекс характеристик якості життя населення можна представити у вигляді відповідно показників регіональної соціальної ємності та регіональної соціальної межі, які обґрунтовані нижче і які можуть слугувати для оцінки рівня соціальної сталості регіону. Спираючись на єдину систему регіональних економічних взаємозв' язків та індикаторів, ці показники соціальної сталості доповнюють одне одного і дозволяють більш адекватно і точно оцінити реальні процеси, що відбуваються у регіоні, з позицій сталого розвитку, своєчасно виявити загрози і ризики та розробити механізми їх подолання.

Демографічне різноманіття регіону складається з показників загальної чисельності населення, структури населення за віком та статтю, рівнем працездатності та захворюваності тощо. Залежно від цілей регулювання сталого розвитку регіональної економіки демографічне різноманіття може бути представлено за певною обраною ознакою. У багато чому демографічне різноманіття залежить від діючих економічних механізмів на регіональному, національному та глобальному рівні. Наприклад, економічна вигода, яку отримують підприємства з виробництва та переробки сільськогосподарської продукції внаслідок використання відносно дешевих речовин неорганічного походження, згідно принципів сталого розвитку повинна бути зважена на негативний ефект, який чинить процес споживання неякісної продукції на стаздоров'я людей. Через це, а також внаслідок впливу інших негативних факторів, скорочується середня тривалість життя людей у регіоні, підвищується рівень смертності та скорочується загальна чисельність населення регіону.

Не досконалі бюджетні відносини між центром та регіонами, не достатньо ефективна політика розподілу бюджетних коштів позначається на рівні фінансового забезпечення сфери охорони здоров'я, що також негативно впливає на чисельний склад населення регіону.

Відсутність дієвих механізмів стимулювання підприємницької ініціативи та інтеграції економічно не розвинутих або депресивних пост індустріальних регіонів у економічну систему країни впливає на нерівномірний розподіл трудового ресурсу по регіонах, утворення демографічно «старіючих» територій.

Таким чином, регіон з порушеним демографічним різноманіттям за статевою ознакою, професійною, віковою, за рівнем освіти та багатьма іншими ознаками, при негативній динаміці його окремих структурних елементів має низький рівень соціальної сталості, а відтак і сталого розвитку. Згодом, скорочення населення, просторова нерівномірність його розміщення, віковий та статевий дисбаланс призведуть до скорочення трудового ресурсу або зміни його професійних характеристик та, як наслідок, до обмеження виробничих можливостей регіону у подальшому економічному зростанні, і сталий розвиток у довгостроковій перспективі буде порушено.

На основі викладеного можна обґрунтувати, що демографічне різноманіття у регіоні може бути виражено показником регіональної соціальної ємності. Цей показник являє собою фактичну кількість та структуру населення регіону, а також залежну від цих параметрів загальну продуктивність живої праці за період, що аналізується. Здійснення економічного зростання з вичерпанням регіональної соціальної ємності означає нарощення виробництва продукції та послуг зі створенням таких умов життєдіяльності населення, при яких темпи використання праці населення регіону перевищують темпи її відтворення. При цьому встановлено, що у період дитинства та пенсійного віку людини  зазначене  співвідношення  протилежне,  тобто  відтворення праціздійснюється у більших обсягах та більшими темпами, ніж її використання (рис.6.15). Цю закономірність слід враховувати при визначенні загального рівня вичерпання регіональної соціальної ємності.

Спираючись на визначення поняття «праця», як сукупності фізичних та духовних здібностей людини, які вона використовує у своїй діяльності [774], можна стверджувати, що рівень використання праці може бути виражений відношенням обсягу витрачених фізичних та духовних сил у процесі діяльності до отриманого результату, а рівень відтворення праці - обсягом фізичних та духовних сил, що може бути відновлений за отримуваний працівником дохід.

За ступенем перевищення темпів використання праці над темпами її відновлення можна судити про рівень відхилення фактичної регіональної еколого-економічної політики від ідеальної політики соціальної сталості, як складової сталого розвитку території.

 

і

Рівень

 

 

 

використання та відтворення праці

 

Зона вичерпання регіональної соціальної ємності

Відтворення праці

у

Використання

праці

ь

 

Дитячий вік

Працездатний вік

W

Пенсійний вік Час

 

 

Рис.6.15   Вичерпання   регіональної   соціальної   ємності,   як ознака порушення соціальної сталості регіону Джерело: розроблено автором

 

 

На   основі   викладеного   можна   зробити   висновок,   що механізм регулювання сталого розвитку регіональної економіки повинен містити такіекономічні важелі, які б забезпечували сталий соціальний розвиток регіону шляхом функціонування економіко-екологічної системи у межах регіональної соціальної ємності. У загальному вигляді зазначене можна математично формалізувати як оптимізаційну модель, де функцією цілі буде максимізація регіональної соціальної ємності:

 

 

n m

S = ££(Pj Wy)    max, (6.6) i=1 j=1

 

 

де S - регіональна соціальна ємність; i - вид економічної діяльності в економіці регіону; n - кількість видів економічної діяльності в економіці регіону; j - група населення за обраною для аналізу характеристикою (вік,

стать, освіта тощо) регіонального демографічного різноманіття; m - кількість груп населення за обраною для аналізу характеристикою регіонального демографічного різноманіття; P - кількість населення; W - середня продуктивність праці.

Головним обмеженням функції цілі у такому випадку виступає умова перевищення темпів відтворення праці, Твт , над темпами її використання, Твк , згідно періодів перебування особи у дитячому, д, працездатному, р, та пенсійному, п, віці у складеній регіональній еколого-економічній системі:

 

 

 

11ІТВТ =£ £     +р+(Tbl)п) а 1, (6.7)

і=1 j=1 Т ВК    i=1 j=1   твк                  Т ВК             Т ВК

 

 

Іншою важливою складовою соціальної сталості регіону, яка впливає на загальний результат регіонального сталого розвитку, є комплекс характеристик якості життя населення регіону (див .рис.6.14). Традиційно, одним з основних індикаторів аналізу ефективності соціально-економічних процесів, що протікають на регіональному та макро-рівні, виступає показник межі бідності.Цей показник встановлюється державою як мінімальний рівень доходів (прожитковий мінімум), нижче якого особа вважається бідною [160]. Цей мінімальний рівень доходів залежить від середнього рівня життя населення території, для якої визначається межа бідності. Наприклад, у США у 2011 р. нормативна межа бідності була визначена на рівні 957 дол. на одну особу на місяць [114], у РФ - 209,86 дол. [746], в Україні у 2012 р. - 127,36 дол. [336].

Теоретично нормативно встановлений прожитковий мінімум повинен задовольняти мінімальний рівень фізіологічних та соціальних потреб особи, тобто враховувати не тільки витрати на забезпечення харчування, житла, але й на отримання базових медичних, освітніх послуг. Але фактичний прожитковий мінімум, який повинен задовольняти базові потреби людини, в Україні набагато більший, ніж нормативно встановлений.

Тому, на нашу думку, нормативний показник межі бідності, який віддзеркалює фактичні стандарти якості життя населення регіону, відповідає принципам сталого розвитку економіки регіону не повною мірою, і з цієї причини механізми регулювання, що розробляються для реалізації регіональної політики сталого економічного зростання, можуть виявитися менш ефективними, ніж заплановано.

На цій підставі у результаті проведених досліджень, які показали необхідність удосконалення підходів до оцінки соціального розвитку регіону, було висунуто гіпотезу про доцільність вираження комплексу характеристик якості життя населення регіону через введення такого поняття, як «регіональна соціальна межа». За умови необхідного інформаційно-статистичного забезпечення, яке потребує окремих досліджень та наукового обґрунтування, це поняття може бути математично формалізоване у однойменний показник.

На відміну від межі бідності, за допомогою показника регіональної соціальної межі можна більш повно оцінити процеси, які відбуваються в середині громади регіону. Він враховує не тільки нормативно встановлений рівень економічних можливостей індивіда задовольнити свої базові потреби, чим відтворити певну частину витрачених фізичних та духовних сил у процесіжиттєдіяльності, але й рівень внутрішньої соціальної згуртованості у регіональній громаді та рівень персональної екологічної відповідальності серед членів цієї громади. Цей показник може слугувати основою для розрахунку індексу суспільної розрізненості, за допомогою якого можна обґрунтовувати стратегію формування кластерів на засадах агентно-процесного підходу у певному регіоні (див.п.4.3.1).

Таким чином, регіональну соціальну межу можна визначити, як нормативно встановлену межу бідності (прожитковий мінімум), скореговану на рівень існуючої в регіоні соціальної згуртованості та персональної екологічної відповідальності. Саме рівень соціальної згуртованості та персональної екологічної відповідальності являють собою умовну ціну, яку громада сплачує за досягнення фактичної якості життя вище нормативної межі бідності. Дотримання або перехід через регіональну соціальну межу обумовлені встановленням таких економічних параметрів регіональної економіки та формуванням таких механізмів регіональної економічної політики, при яких покращуються або погіршуються основні характеристики життя населення регіону, виражені у прожитковому мінімумі, рівні соціальної згуртованості та персональної екологічної відповідальності. Внаслідок циклічної взаємодії економічної, соціальної та екологічної складових регіональної системи, погіршення або покращення комплексу характеристик якості життя населення спричинить відповідно зниження або збільшення темпів економічного зростання у наступному часовому періоді.

Якщо для досягнення певного рівня задоволення фізичних та духовних потреб (певного рівня відношення мінімально встановлених державою можливостей відтворення праці до фактичних) особою або групою осіб порушуються формальні та неформальні правила поведінки у суспільстві, внаслідок чого зникає відчуття суспільної єдності та приналежності до громади, виникає моральне занепокоєння, страх, відчуття суспільної несправедливості, починає превалювати верховенство власного інтересу та принцип «кожен сам за себе», то можна констатувати низький рівень або відсутність соціальноїзгуртованості. У цьому випадку, на нашу думку, не можливо стверджувати, що економіка регіону розвивається стало, у т. ч. за рахунок соціальної сталості, оскільки нинішні та майбутні покоління не об'єднані у адаптивну систему традицій та міжгрупових домовленостей у суспільстві, що спричиняє інституціональну слабкість та життя «без правил».

Тобто економічні умови, що склалися у регіоні, не дозволяють індивіду гідно існувати на реально отримуваний дохід, який дорівнює або перевищує нормативну межу бідності, без порушення формальних та неформальних суспільних норм та правил. Серед прикладів суспільної поведінки, яка негативно впливає на рівень соціальної згуртованості, можна назвати корупцію, скоєння побутових та економічних злочинів, нехтування інтересами місцевої громади під час вирішення питань розподілу землі комунальної форми власності та розташування підприємств, отримання надприбутку власниками підприємств за рахунок встановлення надвисоких цін на деякі групи товарів, попит на який наближається до нееластичного, виникнення резонансних судових справ та ухвалення соціально не справедливих судових рішень та інше.

Рівень соціальної згуртованості може різнитися залежно від економічних умов, що склалися у регіоні. Наприклад, фактичний набір фізіологічно-духовних потреб, необхідність задоволення яких спонукає економічних суб' єктів до порушення соціальної згуртованості, за своїми кількісними та якісними характеристиками може бути різний у розвинутому та слабо розвинутому або депресивному регіоні. Звідси, розрив між фактичним та встановленим державою прожитковим мінімумом буде різний по регіонах України і його подолання кожним окремим індивідом вимагатиме різного ступеню порушення внутрішньої соціальної згуртованості громади регіону.

Якщо певний рівень економічного благополуччя індивіда або їх групи на фоні задовільної соціальної згуртованості не супроводжується персональною екологічною відповідальністю та функціонуванням механізму формування і передачі між поколіннями традицій екологічно дружнього ставлення до природи, то регіональний економічний розвиток не буде сталим з причивідсутності у суспільстві екологічної культури. І, таким чином, збережена нинішніми поколіннями природа стане об'єктом активного використання майбутніми поколіннями з метою отримання економічної вигоди. Зазвичай, основна увага науковців зосереджена на опрацюванні механізмів реалізації екологічної відповідальності підприємств, тоді як механізми формування персональної екологічної відповідальності мешканців регіону у складі соціальної сталості потребують обґрунтування та подальшого розвитку.

Гіпотетично представимо показник регіональної соціальної межі у вигляді ідеалістичної моделі інтегрального індексу. Для забезпечення умов сталого регіонального розвитку необхідно визначити його мінімально припустиме значення:

 

 

 

m МБ

ІСМ = Пмб • ІСГ  ІЕВ) ~> min,   ІМБ = МБГ (6.8)

j=1 МБф

 

 

де ісм - індекс регіональної соціальної межі; j - група населення за обраною для аналізу характеристикою (вік, стать, освіта тощо) якості життя населення регіону; m - кількість груп населення за обраною для аналізу характеристикою якості життя населення регіону; імб - індекс межі бідності; ІСГ - індекс соціальної згуртованості; іев - індекс екологічної відповідальності; МБф - фактичний рівень межі бідності, як обсяг грошових

коштів, фактично необхідних для задоволення базових фізіологічно-духовних потреб індивіда; МБн - нормативно встановлений рівень межі бідності, як

обсяг грошових коштів, що складають прожитковий мінімум для задоволення базових фізіологічно-духовних потреб індивіда.

Зменшення фактичного значення інтегрального індексу у порівнянні з визначеним оптимальним буде означати, що у регіональній системі спостерігається соціально-економічний дисбаланс, зниження якості життя населення, зниження рівня екологічної культури, що разом загрожуватимеекономічному зростанню та сталому регіональному розвитку у довгостроковій перспективі. І навпаки.

Позитивна різниця між фактичним значенням показника регіональної соціальної межі та оптимальним формує запас міцності функціонування регіональної соціально-еколого-економічної системи з точки зору такої складової сталого розвитку, як соціальна сталість. Негативна різниця - рівень загрози соціальній сталості та сталому регіональному розвитку в цілому.

З функції цілі (6.8) видно, що кожна складова інтегрального індексу регіональної соціальної межі прямо впливає на кінцевий результат. Чим більшим є значення індексу межі бідності, тим меншим є розрив між фактичним та номінальним прожитковим мінімумом, тим більш соціально стало розвивається економічна система регіону.

Під час визначення складових функції цілі (6.8) доцільно враховувати існуючі обмеження, які залежать від конкретних економічних, соціальних та екологічних умов, що склалися у регіоні, і тому для кожного регіону можуть бути різними, що в результаті, як раніше зазначалося, означатиме різний рівень мінімально граничної регіональної соціальної межі для регіонів держави.

Так, індекс межі бідності, тісно пов'язаний з рівнем заробітної плати, виплачуваної працівникам на підприємствах та у організаціях регіону, оскільки заробітна плата є основним джерелом доходу громадян України і у функції цілі (6.8) може бути прийнята за номінальний прожитковий мінімум.

Тому індекс межі бідності повинен бути таким, щоб обсяг відраховуваних до бюджету податків з заробітної плати фізичних осіб, Б, був не менше запланованого, але водночас забезпечував встановлений середній рівень рентабельності підприємств, R, оскільки заробітна плата та нарахування на неї є суттєвою статтею операційних витрат. Індекс соціальної згуртованості повинен забезпечувати перевищення економічної активності у регіоні, ЕА, над кількістю економічних правопорушень, ЕП. Індекс екологічної відповідальності повинен бути таким, щоб витрати на функціонування механізмів формування та передачі традицій екологічно дружнього ставленнядо природи між поколіннями, Ве , були меншими ніж доходи, Де , отримані

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки