М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки - страница 77

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

абсолютно або умовно, внаслідок існування у суспільстві інституціональної норми персональної екологічної відповідальності.

Об'єднаємо зазначені обмеження у відповідну систему:

 

 

Б < ІМБ < R, < ЕА > ЕП, (6.9)

Ве < Де

 

 

Негативне відхилення фактичного значення інтегрального індексу регіональної соціальної межі від оптимального може супроводжуватися регіональним економічним зростанням, але у короткостроковій перспективі. Це може відбуватися за рахунок короткострокового позитивного ефекту «підігріву» економічної активності регіональної громади, що виникає від порушення соціальної згуртованості. В умовах відсутності єдиних інституціональних рамок та наявності можливостей для вільних дій може значно підвищитися ступінь економічної активності кожного окремого індивіда або їх груп, що позитивно вплине на загальну продуктивність регіону. Однак, не керована та не збалансована у своїх напрямах економічна активність регіональної громади, яка проявиться у описаних вище негативних соціальних наслідках відсутності соціальної згуртованості, спричинить скорочення загальної продуктивності регіону у довгостроковій перспективі.

В умовах, коли постановка оптимізаційної задачі з функцією цілі у вигляді інтегрального індексу регіональної соціальної межі не можлива, останній може слугувати індикатором для оцінки соціальної складової сталого розвитку регіону. Шляхом приведення індексів межі бідності, соціальної згуртованості та персональної екологічної відповідальності до єдиної розмірності у межах від 0 до 1, можна визначити абсолютний соціально сталий розвиток регіону при інтегральному індексі регіональної соціальної межі нарівні 1. Відхилення фактичного значення інтегрального індексу від одиничного вказуватиме на рівень соціально сталого розвитку регіону.

З наведеного вище можна зробити наступний висновок. Економічне зростання у регіоні при дотриманні принципів сталого розвитку не можливе без забезпечення екологічної сталості шляхом функціонування регіональної системи у межах екологічної ємності та забезпечення соціальної сталості. У свою чергу, соціально сталий регіональний розвиток характеризується функціонуванням регіональної системи у рамках регіональної соціальної межі та регіональної соціальної ємності. При скороченні регіональної соціальної ємності та зниженні регіональної соціальної межі існує загроза сталому розвитку економіки регіону. Збільшення регіональної соціальної ємності при зниженні регіональної соціальної межі може призвести у довгостроковій перспективі до гальмування економічного розвитку регіональної економіки.

Таким чином, механізми регулювання сталого регіонального розвитку, розроблені на основі відповідних інноваційних моделей складної регіональної системи, повинні враховувати фактори економічної сталості, що виражено у рівні економічного потенціалу регіону, сформованому регіональному інвестиційному кліматі; фактори екологічної сталості, що виражено у рівні природно-ресурсної ємності; фактори соціальної сталості, що виражено у рівні демографічного різноманіття та якості життя населення.

 

 

6.4.2 Моделювання сталого розвитку регіональної економіки на основі

біхевіоріального підходу

 

 

Поряд з тим, що сталий розвиток регіональної економіки традиційно розглядається у трьохмірному просторі економічної, екологічної та соціальної сфери, на нашу думку, цей підхід з практичної точки зору є дещо обмеженим і тому потребує удосконалення.

Раніше викладені результати проведених досліджень відповідають логіці вивчення прийнятої парадигми сталого розвитку, положення якої закріплені увідповідних міжнародних документах (див.п.1.1.2), встановлення особливостей взаємодії екологічної та економічної підсистем регіону між собою (див.п.6.1.-6.3), підсилення існуючих теоретичних основ та методичних підходів до регулювання соціальною підсистемою на шляху сталого розвитку (див.п.6.4.1). Однак, перелічені аспекти проведених досліджень потребують об' єднання та з' ясування тих основоположних факторів та закономірностей, які дозволяють економіці регіону на практиці функціонувати збалансовано, тобто не порушуючи природної та соціальної ємності регіону.

Обмеженість існуючої концепції сталого розвитку регіональної економіки на основі його представлення у вигляді економіко-еколого-соціальної комплексної системи регіону полягає у тому, що не враховується такий важливий аспект, як поділ суспільства, у т.ч. регіональної громади, на різні соціальні групи. Саме цей аспект може суттєво гальмувати процеси, пов'язані з функціонуванням механізмів регіонального сталого розвитку, оскільки кожна група має свою систему цінностей та економічних інтересів щодо розвитку регіону, які можуть співпадати або бути кардинально протилежними.

Поняття «економічний інтерес» є одним з основоположних у ринковій економіці і визначає вигоду економічних суб' єктів у разі вчинення тих або інших дій [498,496]. Тобто саме економічні інтереси визначають поведінку різних суспільних груп регіону щодо формування міжгрупових соціально-економічних відносин у полі принципів сталого розвитку.

З проведених у роботі досліджень можна зробити висновок, що концептуально складові елементи сталого розвитку вступають у протиріччя одне до одного на тій підставі, що суперечливими є інтереси груп економічних суб'єктів, які представляють економічну, екологічну та соціальну сфери.

Тому, на нашу думку, сталим регіональний розвиток може бути лише тоді, коли поряд з факторами екологічної, економічної та соціальної сталості будуть гармонізовані інтереси різних груп регіональної громади, тобто буде досягнута сталість та передбачуваність їх поведінки у економічних, екологічних та соціальних регіональних процесах.Соціальна
Екологічна сталість


Структурно сталий регіональний розвитокГармонізація параметрів структурних елементів сталого розвитку регіональної економікиСТАЛИЙ РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ РЕГІОНУ


Механізми регулювання регіонального розвитку

 

 

 

 


 

 

 

 

Поведінково (біхевіоріально) сталий

регіональний розвитокРис.6.16 Зміст та базові складові сталого розвитку економіки регіону на основі біхевіоріального підходу

Джерело: розроблено автором

 

 

На рис.6.16 видно, що розвиток регіональної економічної системи, на нашу думку, може вважатися сталим лише тоді, коли будуть збалансовано взаємодіяти між собою складові елементи економіки регіону та гармонійними будуть взаємовідносини та поведінка груп економічних суб'єктів.

У цьому випадку механізми регулювання регіонального розвитку можуть бути ефективними та дієвими, тому що не тільки будуть збалансовані соціально-економіко-екологічні параметри різних сфер регіональної економіки, але й буде досягнуто домовленостей між групами економічних суб' єктів щодо дотримання цих параметрів. Такий підхід до трактування та регулювання сталим регіональним розвитком можна назвати біхевіоріальним (behavior ­пер. з англ. поведінка), тобто таким, що враховує ознаки сталості у поведінці основних економічних агентів регіональної економіки. Розглянемо його зміст.

З метою аналізу поведінкового аспекту сталого розвитку економічних суб' єктів, що беруть участь у соціально-економічних регіональних процесах, було поділено на такі групи: приватний бізнес, держава, населення. Виокремлення зазначених груп було здійснено на основі критерію наявності у представників групи права власності на капітал у будь-якій формі, а також можливості впливу на соціально-економічні процеси у регіоні.

До групи «приватний бізнес» відносяться усі суб'єкти регіональної економіки, які мають права власності на виробничий, земельний, фінансовий, інтелектуальний та інший капітал, який сконцентровано на території регіону та який задіяний у соціально-економічних процесах.

До групи «держава» відносяться суб'єкти, які представляють державну виконавчу владу на рівні регіону або є органами місцевого самоврядування. Ці економічні суб'єкти не мають або мають опосередковані права власності на капітал, реалізуючи їх від імені місцевої громади, але володіють прямими та непрямими важелями впливу на представників першої групи через механізми державного та регіонального регулювання.

До групи «населення» відносяться представники регіональної громади, які не мають прав власності на капітал, що може використовуватися продуктивно, не володіють прямими або непрямими важелями впливу на економічних суб' єктів першої та другої групи.

Як зазначалося раніше, кожна з перелічених груп має власні інтереси, які визначають групову поведінку та інституціональне поле навколо групи, що складається з формальних та не формальних правил, і які повинні бути гармонізовані між собою з метою уникнення групових протистоянь. У противному випадку не співпадіння інтересів груп учасників економіки регіону перешкоджатимуть реалізації принципів сталого регіонального розвитку.

Слід зазначити, що процес гармонізації поведінки регіональних груп економічних суб'єктів є постійним та водночас динамічним. Це пов'язано тим, що змінюється зовнішнє середовище по відношенню до країни та регіону, що викликає відповідні зміни інтересів учасників. У свою чергу, змінені інтереси учасників у цьому випадку виступають як чинники збурення попередньо встановленої сталості у розвитку регіональної системи (структурної сталості еколого-економічних процесів та соціальної сталості), що обумовлює необхідність їх повторної гармонізації та пошуку оптимальних параметрів соціальної, економічної та екологічної підсистем регіону.

На підставі вищезазначеного можна обґрунтувати поняття «поведінково сталого регіонального розвитку», як таких трансформацій у регіональній системі, при яких зберігається оптимальне співвідношення інтересів груп приватного бізнесу, держави та населення, і, головне, кожна з груп погоджується зі своєю долею задоволення власного інтересу у загальному балансі. Якщо будь-яка з груп не погоджується з рівнем задоволення свого інтересу у регіональній економічній системі, можна прогнозувати вчинення нею деструктивних дій, які зашкодять реалізації принципів сталого соціально-економічного розвитку в регіоні, і розроблені механізми регіонального регулювання виявляться не ефективними.

Тому гармонізація міжгрупових інтересів регіональної громади повинна відбуватися до тих пір, поки співвідношення інтересів учасників соціально-економічних процесів не буде оптимально-гармонійним.

Відповідно оптимально-збалансоване співвідношення економічної, соціальної та екологічної складових у регіональній системі при різних внутрішніх та зовнішніх по відношенню до регіону трансформаціях автором запропоновано називати «структурно сталим регіональним розвитком».

На нашу думку, композиція елементів сталого розвитку на рівні регіону, яка складається з поведінково та структурно сталого регіонального розвитку, є найефективнішою конструкцією, яка забезпечуватиме досягнення поставлених цілей державної політики по відношенню до регіонів та внутрішньої регіональної політики. Тому при розробці інноваційної моделі сталого розвитку економіки регіону необхідно доповнити існуючі завдання регулювання, якіполягають у досягненні «економічної сталості», «соціальної сталості», «екологічної сталості», новими цілями такими, як «сталість інтересів приватного бізнесу», «сталість інтересів держави», «сталість інтересів населення». Відповідно регулювання регіонального розвитку слід розглядати як регулювання комплексу структурних та поведінкових елементів, приведених вище на рис.6.16. А ефективність регулювання визначається саме здатністю моделей та механізмів збалансувати структуру регіонального господарського середовища та гармонізувати поведінку його учасників для досягнення такого розвитку, який би мав усі ознаки сталого.

Таким чином, процес регулювання сталого розвитку економіки регіону, його зміст, структурні елементи та зв' язки між ними, можливо представити у вигляді концептуальної графічної моделі (рис.6.17).

Внутрішнє середовище регіону складається з наступних чотирьох паралельно існуючих площин: інтересів груп економічних суб' єктів, структури елементів регіональної господарської системи, механізмів регулювання розвитку, організаційних, економічних, правових та інших обмежень. Визначальними є конфігурації елементів площини інтересів та обмежень, тому що саме вони чинять основний вплив на процес проектування кінцевого комплексу в цілому та види окремих механізмів регулювання регіонального розвитку, який повинен відбуватися на принципах сталості.

Інтереси груп економічних суб'єктів регіону відображаються у структурних комбінаціях елементів соціальної, економічної та екологічної підсистем загальної господарської системи та через цю площину опосередковано здійснюють свою проекцію на механізми регулювання регіонального розвитку.

Внаслідок існування низки обмежень, які фактично відображають правові, соціальні, екологічні та інші інституціональні межі для не допущення конфлікту інтересів, механізми регулювання регіонального розвитку зазнають корекцій, а відтак і корегуються власне інтереси груп учасників регіональної господарської системи.ом

тор

р

:о л

е р е

ж Д

у н о

і

г е р


е

ку

т и в з о р

о г о

та с


р

ь

л

е

д о

м


в аВажливим є те, що, на нашу думку, конфігурація елементів площини обмежень та її проекція на площину механізмів регулювання регіонального розвитку, приведена на рис.6.17, залежить від обраного критерію сталості розвитку регіону, адже критерій може змінюватися з часом. Наприклад, вище було висунуто гіпотезу про те, що на зміну екологічної парадигми сталого розвитку, коли основним критерієм сталості є дотримання природо-ресурсної ємності, може прийти соціальна парадигма, коли основною метою стане збереження власне людини як виду, або наукових знань та моральних цінностей людства, надбаних попередніми поколіннями.

Періодично у зовнішньому по відношенню до регіону та внутрішньому середовищі під впливом різних чинників виникають відповідно зовнішні та внутрішні збурення. Ці збурення слугують своєрідним імпульсом до появи на різних рівнях регіональної системи умовних хвиль змін, які пронизують площини інтересів груп економічних суб'єктів, структури регіональної господарської системи, механізмів регулювання регіонального розвитку та обмежень (див.рис.6.17). При цьому може виникнути ефект мультиплікації змін, коли зміни у внутрішньому середовищі регіону викличуть нові зворотні зміни у зовнішньому середовищі та нові підсилені зовнішні збурення.

Таким чином, регулювання трансформаційних процесів, що відбуваються на рівні регіону, зводиться до регулювання змін у поведінці та інтересах груп економічних суб'єктів, структурних змін у регіональному господарському комплексі, змін у механізмах регіонального розвитку та змін у його обмеженнях за певним встановленим критерієм, який на період регулювання обраний, як критерій сталості.

Регулювання змін інтересів груп економічних суб' єктів, на думку автора, визначено як стратегічне, оскільки саме встановлені домовленості між різними групами впливу визначатимуть у подальшому конфігурації елементів та особливості протікання процесів на усіх інших щаблях регіональної системи. Тому гармонізація інтересів та поведінки економічних суб'єктів-учасників регіональної  системи в умовах перманентних змін,  що  відбуваються узовнішньому та внутрішньому середовищі, є регулюванням регіонального сталого розвитку стратегічного рівня на основі біхевіоріального підходу.

Відповідно здійснення тактичних дій, спрямованих на упорядкування та збалансування змінених параметрів економічної, соціальної та екологічної підсистеми у структурі господарського комплексу регіону згідно до стратегічної конфігурації інтересів груп економічних суб'єктів, є регулювання регіонального розвитку тактичного рівня. Своєчасне налаштування існуючих або розробка нових механізмів, які б дозволяли ефективно реалізовувати гармонізовані на вищих щаблях регіональної системи стратегічні комбінації інтересів та тактичні завдання у економічній, соціальній та екологічній підсистемах, складає основу оперативного регулювання регіонального сталого розвитку на основі біхевіоріального підходу.

У п.1.1.2 було обґрунтовано, що у офіційних нормативно-правових документах України відсутнє єдине визначення поняття «сталий розвиток», що дає підстави для визнання дискусійними його змісту та основних характеристик. Натомість це поняття активно визначається у міжнародних документах. Однак, визначається взагалі. Приводиться тільки напрям, який не дає можливість для однозначного трактування сталого розвитку під час його математичної формалізації та моделювання.

На основі аналізу концептуальної графічної моделі регулювання сталого розвитку економіки регіону (див.рис.6.17) можна дати визначення поняттю «сталий регіональний розвиток», яке згідно закладених у моделі принципів та структурних зв'язків зводиться до наступного. Сталий регіональний розвиток -це одноразові або постійні кількісні та якісні перетворення у елементах регіональної системи та їх усталених або спонтанно виникаючих комплексах від нижчого до вищого рівня у таких встановлених або умовних межах, при яких регіональна система залишається контрольованою та керованою або в змозі вчасно здійснити переналаштування, щоб залишитися кількісно та структурно цілісною, згідно раніше прийнятого або також перетвореного критерію функціонування регіональної системи.Будь-який розвиток передбачає кількісні та якісні зміни, які стають явищем, якщо виникають один раз, або процесом, якщо ці зміни відбуваються на перманентній основі. При цьому характеристика розвитку, як виключно позитивних змін, на нашу думку, є спірною. По-перше, оцінки щодо позитивного або негативного характеру змін, що відбуваються у регіональній системі, мають певну долю суб' єктивізму та позбавлені часової зваженості. По­друге, доведений М. Кондратьєвим, Дж. Китчином, С. Кузнецем, С. Жугляром хвилеподібний характер змін у існуванні економічної системи дозволяє обґрунтувати, що слідом за негативними тенденціями у русі регіональної системи у часі та просторі, настане період підйому та позитивних тенденцій. Саме тому у запропонованому визначенні сталого регіонального розвитку, поняття «розвиток» характеризується будь-якими змінами у часовому просторі без ознаки щодо їх позитивного або негативного впливу на систему регіону.

За правилом, внутрішні зміни у регіональній системі виникають спочатку у її окремих елементах, а згодом поширюються на усю систему. Під елементами доцільно розуміти як окремих фізичних осіб, об'єктів живої природи, техносфери, так і їх об'єднань, якими виступають підприємства, організації, політичні партії, стихійно утворені тимчасові групи індивідів тощо.

Наприклад, у різні історичні періоди зміни у світогляді однієї людини згодом призводили до революційних змін не тільки у певному регіоні, але й у країні в цілому. Своєчасно не зафіксовані зрушення у геотехнічній регіональній системі можуть призвести до техногенних катастроф, тобто не керованих змін, які призведуть до негативних тенденцій у розвитку регіону на даному часовому проміжку. Тому ідеальна модель сталого регіонального розвитку передбачає врахування змін, які відбуваються навіть на найнижчому рівні елементарних складових регіональної системи.

На наш погляд, особливу увагу в умовах високої швидкості трансформаційних процесів у глобальній економіці слід приділяти комплексам регіональних елементів, що виникають спонтанно. З огляду на те, що на теперішній час зв' язки між елементами регіональної системи носять нетривалий характер, процес спонтанної появи нових об' єднань та припинення існування старих носить постійний характер. З цього випливає, що важливим підґрунтям ефективних механізмів регулювання сталого регіонального розвитку є регулювання саме тієї частини внутрішніх перетворень, які викликані внаслідок процесу постійної появи та зникнення тимчасових елементів регіональної системи з не тривалим життєвим циклом.

Для того, щоб рух регіональної системи у часовому просторі шляхом постійних перетворень у її елементах міг бути ідентифікований як сталий, усі перетворення повинні відбуватися у встановлених або умовних межах. Під встановленими межами можна розуміти розраховані максимально та мінімально припустимі значення соціальних, екологічних, економічних, поведінкових та інших параметрів регіонального господарського комплексу. Умовні межі трансформацій у регіональній системі відрізняються від встановлених тим, що їх не можливо визначити кількісно. Шляхом експертних оцінок певних процесів та явищ у регіональній системі можна періодично визначати динаміку сили їх впливу на інші окремі процеси та явища, а також систему в цілому, з урахуванням ризиків, які несе у собі цей вплив. Таким чином, умовну межу не можливо ідентифікувати заздалегідь, вона визначається фактично та має певну долю суб'єктивності. Як показано вище у концептуальній графічній моделі регулювання сталого розвитку економіки регіону (див.рис.6.17), існуючі обмеження, які складаються з встановлених або умовних граничних значень параметрів процесів та явищ, фактично визначають ті межі, у яких розвиток регіональної системи шляхом різноманітних внутрішніх трансформацій може бути визнаний сталим.

Таким чином, у запропонованому визначенні сталого регіонального розвитку поняття «сталий» ототожнюється з поняттями «контрольований» та «керований». Тобто під «сталим» розуміється такий розвиток регіону, відносно якого можна своєчасно здійснювати моніторинг та чинити управлінський вплив на трансформаційні процеси. Якщо можливості впливати на ці процеси вичерпано, тобто наявні механізми та інструменти регіонального регулюванняне прилаштовані для управління регіональною системою при параметрах, що вийшли за встановлені або умовні межі, можна стверджувати, що такий розвиток регіону припиняє бути сталим.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки