М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки - страница 78

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

Отже, на відміну від існуючих, у запропонованому визначенні сталого регіонального розвитку передбачається наявність суб'єкта регіонального регулювання, що також є однією з ознак біхевіоріального підходу до моделювання сталого розвитку регіональної економіки. Це опосередковано виражено у виділених характеристиках контрольованості та керованості регіональної системи з точки зору того органу, який здійснює тактичне та оперативне регулювання.

На сучасному етапі сталий регіональний розвиток визначається як здійснення господарської діяльності у межах природо-ресурсної ємності регіону без урахування суб' єктивного чинника. На нашу думку, дотримання природо-ресурсної ємності може бути обмеженням внутрішніх регіональних перетворень або головним критерієм функціонування регіональної системи. Але сталими перетворення у регіональній системі можуть вважатися тоді, коли вони будуть контрольованими уповноваженим суб'єктом згідно цього обмеження або критерію.

Загальноприйняте визначення сталого регіонального розвитку без врахування регулюючого суб'єкта відповідає теорії самоорганізації. Між тим, регіональну систему, на нашу думку, неможна ідентифікувати як таку, що абсолютно самостійно організовується, внаслідок наявності відповідних елементів, які ініціюють та штучно формують структуру регіональної системи та характер зв' язків між структурними складовими.

Регіональну систему не зовсім вірно називати такою, що самоорганізовується, через потужне поле законодавчих обмежень, які фактично регламентують усі системні конфігурації. У той же час, будь-яку систему можна назвати самоорганізованою, якщо вона «без специфічного зовнішнього впливу набуває певну просторову, часову та функціональну структуру. Під спеціальним зовнішнім впливом розуміється такий вплив, який нав' язує системіструктуру та функціонування. У випадку системи, що самоорганізується, зовнішній вплив має неспецифічний характер. Наприклад, рідина, що підігрівається знизу, рівномірно набуває в результаті самоорганізації макроструктуру, утворюючи шестикутні комірки» [559, С.422].

Разом з цим, у сучасних реаліях поряд із законодавчим полем існує поле процесів та явищ, які не заборонені нормативними актами або які знаходяться у «тіньовому» секторі економіки. Не заборонені нормативними актами процеси та явища пов' язані з вище згадуваними спонтанними трансформаціями, новими змінами у регіональній системі, які не можливо було раніше передбачити та структурувати. Тому потрібний певний час, щоб їх дослідити та регламентувати. Наприклад, відносини з приводу електронної комерції та урядування можна віднести до змін у елементах регіональної системи, що виникли самостійно по відношенню до системи регіону, викликали спонтанні групування елементів, а також можна передбачити їх достатньо довгий життєвий цикл. Саме у цей часовий проміжок між моментом фактичних змін, що відбулися у регіональній системі, та моментом їх фіксації, структурування, регламентації, розробки механізмів суб'єктом, який регулює регіональний розвиток, можна стверджувати про наявність самоорганізації у цій регіональній економічній системі.

Таким чином, введення у визначення сталого регіонального розвитку суб' єктивного чинника у рамках біхевіоріального підходу до моделювання сталого розвитку регіональної економіки дозволяє доповнити раніше існуюче визначення, яке базувалося на теорії самоорганізації систем, та обґрунтувати необхідність пошуку таких механізмів регулювання регіонального розвитку, які б обумовлювали найефективніше співвідношення між регіональними процесами та явищами, які трансформуються на принципах самоорганізації та які змінюються штучно шляхом впливу регулюючого суб' єкту. Однак, при цьому не повинен бути порушений загальний принцип сталості розвитку регіональної економіки, коли зміни у регіональній системі в цілому повинні бути керованими та регульованими. Важливою умовою сталого розвиткурегіональної економіки на основі біхевіоріального підходу, який передбачає урахування суб'єктивного чинника, є те, що суб'єкт, який здійснює регулювання повинен бути зацікавлений у збереженні цілісності регіональної системи згідно попередньо визначеного критерію або зміненого критерію у ході розвитку регіональної економіки. Навпаки, якщо регулюючий суб'єкт зацікавлений у порушенні цілісності системи, нехтуючи збалансованими інтересами інших груп економічних суб'єктів, що призведе до знищення попередньо встановленого формату регіональної системи, то трансформаційні процеси у регіональній економіці неможливо назвати сталими.

З метою порівняння методологічних основ дослідження організаційно-економічних механізмів регулювання сталого регіонального розвитку необхідно визначити його принципові характеристики, які різняться залежно від обраного теоретичного підґрунтя (табл.6.4).

Дослідження сутності та основних ознак сталого регіонального розвитку дозволило обґрунтувати головний критерій, відносно якого зміни у взаємопов'язаних елементах регіональної моделі (див.рис.6.17) повинні бути керовані та регульовані, щоб регіональний розвиток вважався сталим. Цей критерій є комплексним та містить у собі загальноприйняту мету господарювання у межах природо-ресурсної ємності, а також запропоновану автором умову балансу інтересів груп економічних суб'єктів, що є учасниками регіональної системи:

 

 

Icsd = f ( Iss ; Ibs ) = f ((Iec , Ie , Is ); ( Ibi , Igi , Ipi )), (6.10)

 

 

де ^CSD - комплексний критерій сталого регіонального розвитку; iss -індекс структурної сталості; Ibs - індекс поведінкової сталості; iec - індекс економічної сталості; іe - індекс екологічної сталості; іs - індекс соціальної сталості; Ibi - індекс сталості інтересів бізнесу; Igi - індекс сталості інтересів влади; Ipi - індекс сталості інтересів населення регіональної громади.
Порівняльна характеристика сутності сталого регіонального розвиткуДля визначення рівня сталості регіонального розвитку згідно концептуальної графічної моделі регулювання сталого розвитку економіки регіону на основі біхевіоріального підходу (див.рис.6.17) використаємо принципи методології вимірювання сталого розвитку, розробленої авторським колективом під керівництвом Згуровського М. [135, С.11]. За цією методологією індекс структурної сталості регіональної системи, Iss , який складається з індексів економічної, екологічної та соціальної сталості, (іec , ІЕ, ІS), представлено у вигляді вектора у відповідній системі координат. При цьому норма вектора структурної сталості визначає фактичний рівень структурної сталості регіонального розвитку, а його просторове положення характеризує відносний рівень структурної сталості у порівнянні з ідеально гармонійним структурним розвитком. Графічно ідеально гармонійний структурний  соціально-еколого-економічний розвиток представлено також

вектором, i°s, рівновіддаленим від координатних осей і ec , іЕ, іS .

В результаті того, що раніше було обґрунтовано зміст сталого регіонального розвитку, який складається не тільки зі сталого структурного розвитку економічної, соціальної та екологічної підсистем регіону, але й зі сталого розвитку інтересів та поведінки основних груп суб' єктів регіональної системи, методологічний підхід до визначення фактичного та відносного рівня сталості розвитку економіки регіону, викладений у [135], потребує доповнення.

Спираючись на те, що гармонізовані інтереси та поведінка груп економічних суб'єктів - учасників процесів, що відбуваються у регіональній системі, у подальшому визначають рівень структурної соціально-еколого-економічної збалансованості, а відтак і загальний сталий розвиток регіональної економіки, необхідно врахувати індекс поведінкової сталості регіональної системи, ibs . Цей індекс складається з індексів сталості інтересів та поведінки бізнесу, влади та населення регіональної громади ( Ibi , Igi , i PI).

Як і у попередньому випадку, його можна представити у вигляді вектора у відповідній системі координат. Норма вектора поведінкової сталості визначаєфактичний рівень поведінкової сталості регіонального розвитку, що виражено у положенні системи координат вектора структурної сталості у системі координат поведінкової сталості.

Таким чином, просторове положення системи координат структурної сталості у системі координат поведінкової сталості характеризує відносний рівень поведінкової сталості у порівнянні з ідеально гармонійним поведінковим розвитком регіону. Графічно ідеально гармонійний поведінковий розвиток

бізнес-, владних та суспільних інтересів представлено також вектором, ,


рівновіддаленим від координатних осей I^i, Iqi , Ipi (рис.6.15).

Графічне представлення рівня відносної поведінкової сталості розвитку регіону зводиться до величини кута в між фактичним, Iss, та ідеальним I 0s ,вектором поведінкової сталості на рис.6.18. У свою чергу, графічне представлення рівня відносної структурної сталості зводиться до величини кута

а між фактичним, Ibs, та ідеальним,      , вектором структурної сталості.

Вважаємо за доцільне ґрунтуватися на формулі, запропонованій у [135, С.22] для визначення рівня загальної сталості регіонального розвитку з урахуванням його структурної та поведінкової сталості:(

ICSD = arccos-


V3 -V (IBI )2 + (IGI )2 + (I PI )2

( 1 ) arccos(—=r)

V3


)


 

(6.11)IEC + IE + ISIbi = arccos


V3 ^ (I ec )2 + ( Ie )2 + (Is )2

( 1 )

V3


(6.12)
IGI = arccos


V3 ^ ( Iec )2 + ( Ie )2 + (Is )2

( 1 )

V3


(6.13)
IPI = arccos


Уз -V ( Iec )2 + ( Ie )2 + (Is )2

( 1 ) arccos(—=r)

V3


(6.14)pi

 

 

На основі проведених досліджень розроблено нову модель оцінки рівня структурно-поведінкової сталості розвитку регіональної економіки у межахбіхевіоріального підходу (6.5-6.8), яка ґрунтується на моделі ступеню гармонізації сталого розвитку Згуровського М., враховує чинники структурної соціально-еколого-економічної сталості та поведінкової сталості. Науково обґрунтовано, що показник загальної сталості регіонального розвитку на рівні стратегічного регулювання залежить від параметрів сталості інтересів бізнесу, влади та місцевої громади у економічній, соціальній та екологічній підсистемах регіону, які складають предмет тактичного регіонального регулювання.


Узагальнюючи вищенаведене, можна зробити наступний висновок. Механізми регулювання сталого регіонального розвитку на основі біхевіоріального підходу повинні містити механізми регулювання поведінкової сталості груп суб'єктів-учасників регіональної економічної системи, а також механізми регулювання структурної сталості соціальної, екологічної, економічної підсистем регіону. Залежно від того, яким є структурно-поведінковий цільовий критерій регулювання сталого регіонального розвитку, доцільно комбінувати різні механізми стратегічного та оперативного управління змінами у регіоні (табл.6.5).
Таким чином, в результаті проведених досліджень було уперше розроблено складну та багаторівневу інноваційну модель регулювання сталого розвитку регіональної економіки, яка охоплює стратегічне, тактичне та оперативне регулювання; має зворотні зв'язки між внутрішнім та зовнішнім середовищем регіону; складається з ієрархічно структурованих та взаємопов' язаних підсистем інтересів основних груп учасників регіональної економіки, сфер економіки регіону, державних та внутрішніх регіональних механізмів регулювання розвитку, глобальних та локальних організаційно-правових обмежень; враховує сигнали зовнішнього та внутрішнього середовища регіону щодо змін на кожному рівні регулювання, які пронизують регіональну систему та впливають на характер прийнятих регулюючих рішень.

Відповідно до розробленої моделі регулювання сталого розвитку регіональної економіки, а саме принципів та підходів, закладених під час її побудови, стає можливим удосконалити існуючі наукові засади регулювання комплексу процесів розвитку продуктивних сил територій. А саме необхідно визначити оптимальну конфігурацію регулюючих механізмів, при якій регіональна система буде розвиватися стало у найефективніший спосіб. Назрілою є необхідність обґрунтування нової цілісної концепції формування механізмів регулювання сталого регіонального розвитку на основі структурно-біхевіоріального підходу, який передбачає, що прийняття регулюючих рішень повинно здійснюватися на основі інформації про фактичні процеси у економіко-еколого-соціальній сфері, а також про наміри, інтереси, поведінку груп економічних агентів регіональної економіки, які складають інституціональну сферу.

Підкреслимо, що у теперішній час наявність інформації у регулюючих органів про сутність інтересів різних груп учасників регіональних процесів є неповною, іноді не достовірною та не своєчасною. Внаслідок цього існуюче інформаційне забезпечення регулювання регіональної економіки не може слугувати надійною основою для ефективного прийняття рішень щодо розвитку продуктивних сил регіонів.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки