М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки - страница 79

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

По-перше, інтереси економічних суб' єктів, як статична економічна категорія, визначають їх подальшу поведінку, що, у свою чергу, забезпечує динамічний розвиток всієї регіональної системи. Тому інформації тільки про вектор інтересів економічних агентів не достатньо для ефективного регулювання економіки. Необхідно мати інструментарій для оцінки та прогнозування впливу відповідних дій цих агентів, спрямованих на реалізацію своїх інтересів, тобто поведінки, на регіональні процеси.

По-друге, інтереси та поведінка економічних агентів можуть мати різну спрямованість та вступати у протиріччя між собою, що не тільки не буде сприяти розвитку, але, навпаки, гальмувати його. Особливо гостро це проявляється під час розподілу наявних у регіоні економічних ресурсів. Тоді механізми встановлення рівноваги інтересів та поведінки економічних агентів дозволять не тільки ефективно розподілити ресурси, але створити сприятливе економічне середовище для їх використання.

По-третє, аналіз та моніторинг поведінки економічних суб' єктів повинен слугувати основою для їх оперативного узгодження, що дозволить реалізовувати стратегічні цілі розвитку території. Таким чином, для формування ефективних механізмів сталого розвитку регіональної економіки необхідно   змінити  концептуальну   платформу  моніторингу суперечливихінтересів учасників регіональних процесів, на регулювання їх збалансованої поведінки (рис.6.19).Теоретичні засади формування механізмів сталого

регіонального розвитку згідно існуючих підходів

Теоретичні засади формування механізмів сталого регіонального розвитку згідно

структурно-біхевіоріального підходу1. Об'єкт регулювання -взаємозв'язки між

економічною, екологічною,

соціальною підсистемами

регіону

 

2. Врахування

інституціонального фактору

Взаємозв'язки

економічної, екологічної, соціальної підсистем

у структурі розвитку регіону

 

 

Поведінка груп

учасників регіональних процесівІнтереси

суб'єктів категорія економічних

- статична


А У


Поведінка економічних суб'єктів категорія


динамічнаІнтереси економічних суб'єктів різноспрямовані, суперечливі та мають в

основі задоволення

особистих потреб


Поведінка економічних суб'єктів узгоджена та має в основі задоволення суспільних та особистих потреРегулюючі суб'єкти

регіонального розвитку інформовані про сутність інтересів учасників регіональної

системи


Регулюючі суб'єкти регіонального розвитку інформовані про сутність інтересів та поведінку учасників регіональної системи, а також мають інструменти впливу на них3. Ознака сталості розвитку -

відсутність загрози виходу регіональної системи за межі екологічної ємності


А У


Керованість та контрольованість регіональної системи з боку регулюючого суб'єкту згідно

обраного пріоритету розвитку4. Мета регулювання сталого

розвитку - функціонування економічної системи у межах

екологічної ємності; соціальна

відповідальність бізнесу


Структурний баланс розвитку

економічної, екологічної та соціальної підсистем

Поведінковий баланс інтересів

приватного

бізнесу, влади,Рис.6.19 Теоретичні засади формування механізмів регулювання сталого розвитку регіональної економіки на основі структурно-біхевіоріального підходу Ґрунтуючись на викладених результатах проведених досліджень необхідно зробити висновки про те, що фактично сталий розвитку регіональної економіки є дворівневим. З одного боку, це об'єктивна площина, у якій взаємодіють та розвиваються економічна, екологічна та соціальна сфери, а з іншого - це суб'єктивна площина, у якій зазнають трансформацій економічні інтереси та дії економічних суб'єктів.

Оскільки парадигмою сталого розвитку визначений склад його основних структурних компонент, до яких відноситься економічна, екологічна та соціальна підсистеми регіональної економіки, а також взаємодія яких повинна відбуватися на принципах сталості, то у цьому випадку доцільно говорити про структурний підхід у регулюванні сталого розвитку регіональної економіки.

Цей структурний підхід відрізняється від описаного у п.6.1-6.3 регулювання перехідних процесів у еколого-економічній системі регіону з метою встановлення структурної рівноваги. Якщо під структурною рівновагою розумілась збалансованість зв'язків та сталість конфігурації між параметрами процесів у економічній та екологічній системі, то структурний підхід у регулюванні сталого розвитку регіональної економіки передбачає, що регулюючий вплив повинен бути спрямований на три вище перелічені структурні елементи.

Таким чином, концепція структурно-біхевіоріального підходу до формування механізмів регулювання сталого розвитку регіональної економіки передбачає, що регулювання трансформаційних процесів у регіоні за критерієм сталості повинно бути спрямоване на досягнення узгодженості цілей функціонування економічної, соціальної та екологічної підсистем регіону, а також гармонізації інтересів та поведінки таких груп економічних суб'єктів, як «приватний бізнес», «влада» та «громада» на засадах принципів державно-приватного партнерства.Висновки до розділу 6

Наукові засади комплексного регулювання регіональної економіки, які містять концептуальні положення, механізми та моделі різних аспектів функціонування регіональних систем, висвітлені у попередніх розділах монографії, повинні разом забезпечувати сталий розвиток продуктивних сил та економіки регіонів України.

Для цього розвиток регіональної економіки на основі бюджетного регулювання, впровадження кластерних механізмів, поліпшення інвестиційного клімату слід дослідити з точки зору впливу на нього екологічних факторів.

У дослідженні обґрунтовано, що екологічні чинники є обмежуючими по відношенню до економічної системи регіону з точки зору її зростання, яке, у цьому випадку, може відбуватися виключно шляхом розвитку продуктивних сил регіону на інноваційній основі.

На підставі проведеного аналізу існуючих результатів наукових досліджень можна констатувати необхідність удосконалення теоретико-методологічних основ регулювання процесу встановлення еколого-економічної рівноваги у регіоні, яка являє собою одну з фундаментальних умов сталого розвитку регіональної економіки.

Доведено, що еколого-економічна рівновага може бути досягнута у випадку, коли будуть збалансовані між собою кількісні параметри екологічної та економічної систем регіону, а також якісні параметри, які характеризують структуру цих систем. Звідси регулюючий вплив повинен бути спрямований на встановлення структурно-кількісної еколого-економічної рівноваги регіональної економіки.

Порушення структурно-кількісної рівноваги у еколого-економічній комплексній системі регіону може призвести до подальшого розвитку регіональної економіки за сценаріями типу «прогрес» або «катастрофа». Внаслідок того, що ці порушення виникають у т.ч. під впливом зовнішніх неочікуваних збурень і повинні розглядатися як періодичне явище, потребують розробки теоретико-методологічні засади регулювання регіональної економікисаме під час перехідних процесів, коли еколого-економічна система втрачає свою кількісну та структурну рівновагу. Для виходу системи з цього стану необхідно, щоб економічні процеси відбувалися у межах природної ємності регіону та розвивалися за сценарієм типу «прогрес».

З метою прогнозування структурних змін, які можуть відбутися у регіональній еколого-економічній системі, та розробки ефективних механізмів регулювання перехідних процесів необхідно досліджувати умови виникнення екологічних або економічних біфуркацій, які характеризуються спонтанними, стрибкоподібними якісними змінами, розривами у поступальному русі регіональної економіки та виникненням альтернативних паралельно можливих сценаріїв її розвитку.

У ході досліджень встановлено, що для формування ефективного сценарного маршруту розвитку регіональної економіки під впливом екологічних факторів, який являє собою послідовність переходів регіональної еколого-економічної системи між гілками сценаріїв розвитку, необхідно обґрунтувати значення факторів еколого-економічної системи, при яких вона потрапляє у точку біфуркації з втратою структурно-кількісної рівноваги та появою умов переходу на іншу гілку сценарію розвитку.

У результаті пошуку чинників структурно-кількісної еколого-економічної рівноваги регіональної економіки було удосконалено визначення екологічних та економічних характеристик регіонального розвитку в цілому шляхом обґрунтування екологічних та економічних «малих» факторів норми використання природних ресурсів на одне підприємство (виробничий процес, операцію, угоду) та норми заміщення природомістких продукції та послуг наукомісткими. Названі «малі» фактори впливають на процеси встановлення або порушення структурної еколого-економічної рівноваги у регіональній еколого-економічній системі. Ця рівновага може бути порушена через досягнення вказаними «малими» факторами певної області значень, при яких виникають точки біфуркації, а характер динаміки еколого-економічних процесів у регіоні змінюється на протилежний, що разом зумовлює змінурегіональною економікою сценарного маршруту розвитку на тип «прогрес» або «катастрофа» у системі координат «час» - «показники екологічного та економічного розвитку регіону».

Таким чином, на основі викладених положень дістали подальшого розвитку концептуальні засади розробки організаційно-економічних механізмів регулювання сталого розвитку регіональної економіки шляхом обґрунтування необхідності у проектуванні поряд з механізмами макро-рівня спеціальних мікро-механізмів, спрямованих на регулювання перехідних процесів у еколого-економічній системі регіону під час її сталого розвитку, що виникають під впливом факторів мікро-елементарної структури цієї системи.

Запропоновано мікро-механізм стимулювання ведення господарської діяльності у межах природної ємності території, який, на відміну від існуючих, передбачає здійснення органами місцевого самоврядування посередницьких функцій у процесі природокористування з метою отримання прибутку, здійснення громадськими організаціями іміджевої реклами екологічної відповідальності підприємств регіону, укладання партнерських угод еколого-економічного регіонального розвитку між приватним бізнесом, місцевою владою та громадськими організаціями; мікро-механізм стимулювання інноватизації виробничих процесів у регіоні, який, на відміну від існуючих, передбачає використання по відношенню до інноваційних проектів інструментарію програм кредитної лояльності, податкового мультиплікатора, наукової іпотеки, лізингу та ліній у наукових банках; мікро-механізм організації регулювання перехідних регіональних еколого-економічних процесів, який, на відміну від існуючих, передбачає створення відділу моніторингу регіональної структурної рівноваги та запровадження електронної звітності економічних суб'єктів зі структурної еколого-економічної рівноваги процесу ведення господарської діяльності, з якої складається загальна регіональна структурно-кількісна еколого-економічна рівновага. Наведені мікро-механізми дозволять регулювати сталий розвиток регіональної економікина мікро-рівні її елементарної структури та системних структурних зв' язків, чим забезпечувати їх сталість.

З метою удосконалення існуючих теоретико-методологічних засад регулювання сталого розвитку регіональної економіки на основі підвищення ефективності функціонування її соціальної підсистеми запропоновано здійснювати моніторинг регіональної соціальної сталості, яка відображає рівень демографічного різноманіття та якості життя населення у регіоні і складається з таких взаємопов' язаних між собою структурних елементів, як регіональна соціальна ємність, регіональна соціальна межа, соціальна згуртованість та персональна екологічна відповідальність економічних суб'єктів.

Дослідження сутності сталого розвитку регіональної економіки у сучасних умовах дозволили удосконалити категоріальний апарат теорії сталого розвитку. Уточнено поняття сталого регіонального розвитку, який зводиться до одноразових або постійних кількісних та якісних перетворень у елементах регіональної системи та їх усталених або спонтанно виникаючих комплексах від нижчого до вищого рівня у таких встановлених або умовних межах, при яких регіональна система залишається контрольованою та керованою або в змозі вчасно адаптуватися, щоб зберегти власну цілісність, згідно раніше прийнятого критерію функціонування регіональної системи в цілому.

Оптимально збалансоване співвідношення параметрів економічної, соціальної та екологічної складових у регіональній системі при різних внутрішніх та зовнішніх по відношенню до регіону трансформаціях запропоновано позначати поняттям «структурно сталий регіональний розвиток». Для повноти уявлення про рівні сталого розвитку економіки регіонів введено додаткове поняття «поведінково сталий регіональний розвиток», що характеризує такі трансформації у регіональній системі, при яких зберігається оптимальне співвідношення інтересів груп приватного бізнесу, влади та населення, і кожна з груп погоджується зі своєю часткою задоволення власного інтересу у загальному балансі.З метою охоплення стратегічного, тактичного та оперативного регулювання сталого розвитку регіональної економіки розроблено складну та багаторівневу графічну інноваційну модель, яка має зворотні зв'язки між внутрішнім та зовнішнім середовищем регіону; складається з ієрархічно структурованих та взаємопов'язаних підсистем інтересів основних груп учасників регіональної економіки, сфер економічної структури регіону, державних та внутрішніх регіональних механізмів регулювання розвитку, глобальних та локальних організаційно-правових обмежень; враховує сигнали зовнішнього та внутрішнього середовища регіону щодо змін на кожному рівні регулювання, які пронизують регіональну систему та впливають на характер прийнятих регулюючих рішень.

Отримані наукові результати склали теоретико-методологічну основу концептуального структурно-біхевіоріального підходу до формування механізмів регулювання сталого розвитку регіональної економіки, який, на відміну від існуючих, дозволяє регулювати дворівневий розвиток економіки регіонів у площині взаємодії екологічної, економічної та соціальної підсистем, а також у площині інтересів груп основних економічних суб'єктів, що значно підвищує ефективність впровадження державної регіональної політики.ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ

Існуюче у теперішній час наукове підґрунтя для ефективної реалізації політики розвитку продуктивних сил та регіональної економіки сформовано не повністю, має фрагментарний характер та потребує удосконалення.

Відсутність систематизованих та взаємопов' язаних між собою концептуальних основ формування системи державного управління, розробки політики регіонального вирівнювання та бюджетного регулювання, проектування кластерних та мережевих територіально-виробничих форм прискореного економічного зростання, поліпшення регіонального інвестиційного клімату, моделювання сталого розвитку регіональної економіки не дозволяє інтегрувати між собою та гармонізувати дію наявних та нових механізмів регулювання регіональної економіки, досягти бажаного синергетичного ефекту від їх комплексного впровадження. Все це ускладнює досягнення цілей та завдань державної політики розвитку регіонів України, пов' язаних з підвищенням рівня життя громадян.

Під час наукового пошуку було встановлено, що теоретико-методологічні засади формування політики та механізмів регулювання розвитку регіональної економіки України повинні враховувати основні положення сучасних теорій інновацій, сталого розвитку, інформатизації економіки, дизайну економічних механізмів, системної динаміки та інституціональної теорії. Це дозволить налагодити процеси регіональної економіки у відповідності до провідних суспільно-економічних тенденцій, побудувати консоль механізмів розвитку регіонів з урахуванням чинників інформаційної економіки та поведінки економічних суб' єктів.

Шляхом системно-логічного аналізу стратегій національного та регіонального розвитку України встановлено, що система взаємозв'язків державного управління і регіонального розвитку потребує удосконалення з точки зору перегляду загального системного дизайну, упорядкування функціональних та ієрархічних структурних зв' язків, налагодження інформаційних потоків.З метою налаштування системи державного регулювання регіональної економіки під інституціональні чинники продуктивний потенціал економіки регіону, який складається з інтелектуального та фізичного капіталу, рекомендовано доповнити складовою інституціонального капіталу. Це дозволить ефективно формувати та використовувати конкурентні переваги регіонів та проектувати дієву систему державного регулювання економіки.

Для оцінки ефективності функціонування системи державного регулювання розвитку регіональної економіки запропоновано використовувати критерій керованості регіональної системи. Для оцінки чутливості регіональної системи до управлінського впливу органів державної влади введено індекс керованості регіональних систем. У цьому випадку економічні механізми, на відміну від існуючих, впливатимуть на «точки ефективного тиску» регіональної економічної системи з метою міжрегіонального вирівнювання.

Наявна класифікація типів розвитку характеризує стан регіональної економіки у певний момент часу та не дозволяє проаналізувати її розвиток, як динамічний процес, який триває протягом необмеженого терміну. Також сформовані на теперішній час класифікаційні ознаки регіонального розвитку дозволяють визначити регіональні відмінності у соціально-економічній сфері без урахування екологічної, що не відповідає принципам сталого розвитку. Обмежена класифікація типів розвитку регіональної економіки звужує площину можливого регулювання економіки регіонів з метою їх соціально-економічного вирівнювання.

Тому у результаті досліджень рекомендовано використовувати такі класифікаційні ознаки розвитку, як превалюючі інтереси економічних суб'єктів, генезис, амплітуда та період коливань хвилі розвитку; такі види розвитку, як структурно сталий (за ступенем керованості), поведінково сталий (за ступенем збалансованості), вертикальний, горизонтальний (за характером поширення), оцінений у перспективі, ретроспективі, на теперішній час (за методом оцінки), низько-, середньо- та високо витратний (за рівнем витрат).Поряд з існуючим індексом міжрегіональної диференціації, який враховує комплекс соціально-економічних індикаторів, запропоновано застосовувати більш складний інтегральний показник регіональних відмінностей, який містить комплекс індексів міжрегіональної диференціації, кожен з яких відображає розбіжності у розвитку регіонів за різними класифікаційними ознаками. Оцінки фактичного стану міжрегіональної диференціації в країні таким чином стає більш об'єктивною внаслідок розширення кола враховуваних ознак, а процес розробки механізмів регулювання розвитку регіонів має адекватне інформаційне забезпечення.

Враховуючи те, що в Україні й дотепер переважає ресурсний тип розвитку економіки, рівень інноваційного розвитку регіонів повинен стати основним пріоритетом політики регіонального вирівнювання в Україні.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки