М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки - страница 80

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

Аналіз економіко-правових умов здійснення інноваційних процесів дозволив виявити певні проблеми. До них відносяться відсутність можливості формування ринку наукових розробок внаслідок концентрації прав на інтелектуальні активи, створені державними науковими установами, у центральних органах влади; відсутність концепції захисту національних інновацій від трансферу зарубіжних технологій; наявність економічних переваг інвестиційних процесів над інноваційними; відсутність регулювання ринку посередницьких послуг у сфері інновацій. Це заважає розвитку відносин науки та приватного бізнесу у процесі комерціалізації результатів наукових досліджень у національному форматі.

Удосконалити існуючі економіко-правові умови інноваційних процесів у регіональній економіці рекомендовано на основі реалізації принципу делегування прав, повноважень та зобов'язань держави науково-дослідним установам. На відміну від теперішнього механізму участі держави у створеному науковими установами інтелектуальному капіталі, запропоновано механізм участі держави у результатах комерціалізації науковими установами цього інтелектуального капіталу.Найгострішою проблемою на шляху ефективної реалізації політики регіонального вирівнювання в Україні постає проблема наявної соціально-економічної та екологічної депресивності просторового розвитку територій.

Рекомендовано формувати методи розвитку депресивних регіонів України на основі принципів скорочення державного фінансування, налагодження відносин державно-приватного партнерства та виведення територій на рівень самоокупності шляхом стимулювання локальної бізнес-ініціативи та поліпшення інвестиційного клімату.

Шляхи подолання депресивності просторового розвитку територій розглянуті на прикладі гірничодобувних регіонів України.

Доведено, що умовою сталого розвитку депресивних гірничодобувних регіонів та містоутворюючих гірничодобувних підприємств є збереження ресурсної ємності природно-техногенного середовища регіону. Обґрунтовано, що у противному випадку динаміка розвитку підприємства та регіону характеризуватиметься ефектом осциляції, який супроводжується різким економічним сплеском та подальшим падінням економічних результатів, що призведе до повторного утворення територіальної депресії.

Під час досліджень була науково обґрунтована необхідність розглядати гірничодобувне підприємство депресивного регіону після припинення основного виду економічної діяльності з видобутку корисних копалин, як таке, що має економічний потенціал та може наростити певний рівень конкурентоспроможності у межах ємності природно-техногенного середовища регіону, якщо на наявному майновому комплексі утворювати нові підприємства інших економічних галузей. Це можливо на основі розробки та реалізації інноваційних технологій по використанню ресурсного потенціалу гірничодобувного підприємства.

Для цього запропоновано концепцію комплексного саморозвитку депресивних гірничодобувних регіонів шляхом утворення територіальних виробничо-інноваційних кластерів, у основі яких знаходяться інтегровані організаційні та економіко-правові умови функціонування індустріального танаукового парків в Україні. Це дозволить попередити виникнення у регіоні економічних, соціальних та екологічних проблем.

Розвиток продуктивних сил і регіональної економіки, подолання територіальної диференціації, підвищення рівня конкурентоспроможності регіонів України залежить від принципів бюджетного регулювання, згідно яких в економіці відбувається формування, розподіл та використання державних та приватних фінансових ресурсів.

Систематизація та узагальнення існуючих тенденцій розвитку регіональної економіки України в теперішніх умовах бюджетного регулювання дозволили зробити висновок, що проблемою фінансового забезпечення розвитку продуктивних сил в Україні є невідповідність завдань, повноважень та функцій місцевої влади існуючому рівню фінансової автономії регіонів.

Теоретико-методологічним підґрунтям для вирішення наведених вище проблем повинні стати концептуальні засади трансфертно-варіативного підходу до бюджетного регулювання. На відміну від інших підходів, об'єктом бюджетного регулювання виступає трансферт - динамічний потік грошових коштів, який складається з початкового вузла (економічного суб' єкта-донора), власне грошового потоку та кінцевого вузла (економічного суб'єкта-реципієнта); метою бюджетного регулювання є підтримка динамічних, замість статичних, параметрів трансферту шляхом підвищення частоти регулюючого впливу у бюджетному регулюванні, прийняття полі-векторних регулюючих рішень щодо бюджетних надходжень та видатків залежно від стану регіональної економіки та визначеного критерію ефективності бюджетного регулювання у короткостроковій та довгостроковій перспективі.

Це дозволить забезпечити вирівнювання динамічних, замість статичних, параметрів соціально-економічних процесів у різних регіонах та залежно від цього диференціювати частоту регулюючого впливу, встановити баланс інтересів учасників бюджетних відносин, а також адаптувати процес бюджетного регулювання до змін у соціально-економічних процесах регіонів.На основі запропонованої концепції було розроблено механізм бюджетного регулювання, який, на відміну від існуючих, передбачає створення аналітичного центру з питань бюджету і регіонального розвитку; містить етап розробки процесної карти регіону на плановий період; включає процес створення регіональної електронної інформаційної мережі.

У результаті досліджень було зроблено висновок, що основними характеристиками бюджетних надходжень, які слід брати до уваги під час бюджетного регулювання, виступають обсяг бюджетних надходжень та організаційні витрати на їх забезпечення. Динамічними параметрами названих характеристик є швидкість бюджетних надходжень та швидкість виникнення організаційних витрат, які, у свою чергу залежать від факторів часу та інтенсивності бюджетного тиску на регіональну економіку. Виділені характеристики та встановлені фактори склали основу для оптимізації параметрів регулювання бюджетних надходжень.

Доведено, що регулювання бюджетних надходжень з метою розвитку регіональної економіки має бути спрямоване на максимізацію обсягів бюджетних надходжень з вирахуванням витрат на їх організацію, які формуються під впливом позитивних та негативних петель динаміки регіональної економіки.

У ході досліджень обґрунтована нова концепція агентно-процесного підходу до формування кластерних та мережевих територіально-виробничих форм реалізації регіональної економічної політики. Згідно запропонованої концепції кластер представлено у вигляді агентної сукупності та комплексу дискретних подій у соціально-економічних процесах регіону. Доведено, що ефективність штучного проектування агентної сукупності кластеру залежить від формальних та не формальних зв' язків між економічними агентами, які встановлюються на принципах самоорганізації, від характеристик домінантного кластерного центру, а також від вектору та темпів індивідуальної еволюції економічних агентів в процесі рефлексивної взаємодії з оточуючим середовищем. Подано, що ієрархія кластерних процесів та вірогідна швидкістьчергування подій у них складають разом кластерну динаміку, забезпечення якої є джерелом трансакційних витрат та підвищення якої закономірно викликає появу кластерного домінантного центру.

Таким чином, формування кластерних та мережевих територіально-виробничих утворень зведено до конструювання взаємопов'язаних між собою агентної та процесної сукупностей на стратегічному, тактичному та оперативному рівнях регулювання регіональної економіки за критеріями інвестиційної привабливості, інноваційної активності та сталого розвитку при обмеженнях по обсягу трансакційних витрат, що виникають у зовнішньому та внутрішньому середовищі кластеру, а також по мінімальному рівню задоволення інтересів різних груп агентів. В результаті кластер або мережа набуває стійкості, цілісності та унікального типу.

Розроблений понятійний апарат покладений в основу удосконалення теоретичних засад процесу формування кластерних та мережевих територіально-виробничих утворень, які, на відміну від існуючих, передбачають: проектування оптимального зовнішнього інтеграційного та внутрішнього конструктивного дизайну кластеру з урахуванням наявних груп аутсайдерів кластеру, рівня повноти та реалістичності кластерної рефлексії, виникнення кластерного ефекту у економічній, соціальній, екологічній сфері та характеру впливу на нього кластерної синергії; використання принципів повноти та інтенсивності інтерференції кластерних інформаційних потоків, а також додатності та швидкості перколяції кластерного регулювання. Це дозволяє підвищити ефективність функціонування кластерів та мереж з точки зору їх керованості, балансу інтересів учасників та реалізації пріоритетів і стратегій політики розвитку регіональної економіки на основі сучасних суспільно-економічних тенденцій.

Базові етапи проектування кластерних та мережевих територіально-виробничих утворень, на відміну від існуючих, складаються з обґрунтування показників оцінки можливості формування кластеру у економічному середовищі   регіону   та   оцінки   ефективності   функціонування кластеру,оптимізації параметрів агентної сукупності та процесів у кластері, налагодження системи інформаційного забезпечення моніторингу та оцінки адекватності оптимізованих параметрів змінам у внутрішньому та зовнішньому середовищі кластеру.

З метою здійснення оцінки передумов формування кластерних та мережевих територіально-виробничих утворень у регіонах рекомендовано використовувати індекс суспільної розрізненості регіональної економіки, який складає інституціональні засади проектування кластерів та мереж на основі агентно-процесного підходу.

Розроблений індекс регіональної суспільної розрізненості (Public Fragmentation Index, PFI) відрізняється від існуючих інтегральних індексів оцінки рівня розвитку регіонів за рахунок наступних положень: 1) об'єктом оцінки виступають інститути та механізми, процеси та явища, які обумовлюють суспільну розрізненість у регіональній економіці; 2) метою оцінки є виявлення передумов для виникнення конфліктів інтересів економічних агентів; 3) під час побудови індексу використаний динамічний підхід; 4) сукупність первинних показників характеризує політичну, економічну та соціальну розрізненість інтересів економічних агентів.

На основі спостережень статистичних даних висунуто гіпотезу про існування зворотного зв' язку між рівнем економічного розвитку регіону та рівнем політичної розрізненості його суспільного середовища.

Враховуючи сучасні тенденції розбудови електронної економіки, а також введенні поняття «електронного» та «віртуального» регіонів, обґрунтовано перспективність проведення досліджень у напрямі формування кластерних та мережевих утворень під впливом чинників процесу інформатизації економіки.

Шляхом синтезу існуючих поглядів запропоновано визначати процес інформатизації економіки, як упорядкування інформації та інформаційних потоків, а також налагодження системи управління ними для забезпечення досягнення поставлених цілей розвитку. Метою процесу інформатизації економіки є ефективне створення, розподіл та використання інтелектуальногокапіталу шляхом перетворення наявної інформації на інтелектуальний капітал та оптимізації обігу інформаційних потоків.

З метою підвищення ефективності реалізації державної політики розвитку продуктивних сил та регіональної економіки обґрунтований механізм формування електронно-сервісного кластеру, який доповнює механізм формування територіально-виробничих кластерів тим, що: економічні агенти-генератори інформації групуються залежно від приналежності до певного соціально-економічного процесу, а процеси об'єднуються залежно від участі у розв' язанні певної проблеми розвитку регіону; у основі взаємодії економічних агентів знаходиться інформаційна магістраль, а власне відносини між економічними агентами відбуваються у віртуальному середовищі за допомогою електронних засобів комунікації; результатом функціонування електронно-сервісного кластеру є надані послуги, розв' язані проблеми, створені знання.

Поданий механізм дозволяє сформувати кластер з високим рівнем регульованості, оскільки інформаційний потік, за допомогою якого здійснюється облік, аналіз та контроль параметрів кластерних процесів, дає повне уявлення про їх стан; сприяє ефективному розподілу державних та приватних коштів на реалізацію програм регіонального розвитку, оскільки відображає процесну «технологію» надання послуги; дозволяє виявити точки дотику різних процесів у наданні однієї послуги; знижує рівень тінізації економіки внаслідок електронізації соціально-економічних процесів.

На основі дослідження сутності регіонального інвестиційного клімату було встановлено, що наявність певних видів ресурсів у регіональній економіці не повністю відображає її інвестиційний потенціал, оскільки ключову роль в економіці сталого розвитку відіграють ті процеси, які відбуваються у регіоні за участю цих ресурсів. Це дозволило обґрунтувати необхідність визначення інвестиційного процесного потенціалу регіону, як комплексу процесів, що відбуваються у регіональній економіці, пов' язані з використанням та відновленням наявних і створенням нових ресурсів, а також забезпечують регіональну інвестиційну динаміку та економічний розвиток.Систематизація та побудова ієрархії категорій дозволила науково довести, що на процес формування регіонального інвестиційного клімату впливають такі внутрішні фактори, як інвестиційний процесний потенціал, інвестиційна динаміка, інвестиційна перспектива, складовою якої є інвестиційний конфлікт інтересів економічних агентів, а також чинить вплив такий зовнішній фактор, як регіональний інвестиційний імідж, який складається з інвестиційного атракційного сигналу та інвестиційних очікувань. Встановлено, що негативний вплив на регіональний інвестиційний клімат чинять ризики, пов' язані з вище переліченими поняттями.

Таким чином, проведені дослідження дозволили обґрунтувати новий динамічний підхід до формування та поліпшення регіонального інвестиційного клімату, який передбачає визначення сутності інвестиційного клімату як спеціальних умов для циклічного перетворення інвестиційних ресурсів на соціально-економічні блага; заснований на принципах безперервності, динамічності, інтероперабельності та коннектності; враховує необхідні характеристики ритмічності, швидкості та вектору процесів перетворення інвестиційних ресурсів на соціально-економічні блага у центрах відповідальності, а також властивості сумісності та стійкості зв' язку цих процесів та центрів між собою; визначає динамічне регулювання розвитку регіональної економіки як сукупність процесів розробки та прийняття управлінських рішень, спрямованих на досягнення мети хвилеподібної зміни результуючого показника рівня сталості розвитку економіки згідно його заданої зростаючої траєкторії з обмеженнями по амплітуді та періоду коливань.

У процесі формування регіонального інвестиційного клімату рекомендовано оптимізувати значення таких показників регіональної економіки, як виручка від реалізації продукції та послуг підприємств регіону, обсяг скорочення витрат підприємств при впровадженні інноваційних технологій, обсяг додаткової виручки від реалізації інноваційної продукції та послуг, частка фактично використаного природно-виробничого потенціалу регіону на основі впровадження доступних інноваційних технологій.Оптимізація цих показників при дотриманні низки обмежень динамічних параметрів забезпечує перевищення позитивного ефекту від процесів відтворення природно-виробничих ресурсів, відновлення інновацій, утворення нових та розвитку діючих підприємств над негативним ефектом від процесів споживання природно-виробничих ресурсів, старіння інновацій, ліквідації або занепаду підприємств.

Наукові засади комплексного регулювання регіональної економіки повинні забезпечувати сталий розвиток регіонів України, однією з фундаментальних умов якого є встановлення еколого-економічної рівноваги.

Доведено, що еколого-економічна рівновага може бути досягнута у випадку збалансованості кількісних параметрів екологічної та економічної систем регіону, а також якісних параметри, які характеризують структуру цих систем. Звідси регулюючий вплив повинен бути спрямований на встановлення структурно-кількісної еколого-економічної рівноваги регіональної економіки.

Порушення структурно-кількісної рівноваги у еколого-економічній комплексній системі регіону може призвести до подальшого розвитку регіональної економіки за сценаріями типу «прогрес» або «катастрофа». Внаслідок того, що ці порушення виникають періодично, потребують розробки теоретико-методологічні засади регулювання регіональної економіки саме під час перехідних процесів, коли еколого-економічна система втрачає свою кількісну та структурну рівновагу.

Для формування ефективного сценарного маршруту розвитку регіональної економіки під впливом екологічних факторів, який являє собою послідовність переходів регіональної еколого-економічної системи між гілками сценаріїв розвитку, необхідно обґрунтувати значення чинників еколого-економічної системи, при яких вона потрапляє у точку біфуркації з втратою структурно-кількісної рівноваги.

Було встановлено, що цими чинниками є екологічні та економічні «малі» фактори норми використання природних ресурсів на одне підприємство(виробничий процес, операцію, угоду) та норми заміщення природомістких продукції та послуг наукомісткими.

Таким чином, на основі викладених положень рекомендовано поряд з механізмами макро-рівня проектувати спеціальні мікро-механізми, спрямовані на регулювання перехідних процесів у еколого-економічній системі регіону під час її сталого розвитку, що виникають під впливом факторів мікро-елементарної структури цієї системи.

Запропоновано мікро-механізм стимулювання ведення господарської діяльності у межах природної ємності території, який, на відміну від існуючих, передбачає здійснення органами місцевого самоврядування посередницьких функцій у процесі природокористування, здійснення громадськими організаціями іміджевої реклами екологічної відповідальності підприємств регіону, укладання партнерських угод еколого-економічного регіонального розвитку між приватним бізнесом, місцевою владою та громадськими організаціями; мікро-механізм стимулювання інноватизації виробничих процесів у регіоні, який, на відміну від існуючих, передбачає використання по відношенню до інноваційних проектів інструментарію програм кредитної лояльності, податкового мультиплікатора, наукової іпотеки, лізингу та ліній у наукових банках; мікро-механізм організації регулювання перехідних регіональних еколого-економічних процесів, який, на відміну від існуючих, передбачає створення відділу моніторингу регіональної структурної рівноваги та запровадження електронної звітності економічних суб'єктів зі структурної еколого-економічної рівноваги процесу ведення господарської діяльності, з якої складається загальна регіональна структурно-кількісна еколого-економічна рівновага. Наведені мікро-механізми дозволять регулювати сталий розвиток регіональної економіки на мікро-рівні її елементарної структури та системних структурних зв' язків, чим забезпечувати їх сталість.

У складі сталого розвитку регіону запропоновано розрізняти економічну, соціальну та екологічну сталість, що дозволить конкретизувати та узгодити ціліта параметри його багатокритеріальної моделі з метою підвищення ефективності регулювання.

Обґрунтовано, що особливу увагу необхідно приділити регіональній соціальній сталості, яка відображає рівень демографічного різноманіття та якості життя населення у регіоні і складається з таких взаємопов' язаних між собою структурних елементів, як регіональна соціальна ємність, регіональна соціальна межа, соціальна згуртованість та персональна екологічна відповідальність економічних суб' єктів.

Уточнене поняття сталого регіонального розвитку зводиться до одноразових або постійних кількісних та якісних перетворень у елементах регіональної системи та їх усталених або спонтанно виникаючих комплексах від нижчого до вищого рівня у таких встановлених або умовних межах, при яких регіональна система залишається контрольованою та керованою або в змозі вчасно адаптуватися, щоб зберегти власну цілісність, згідно раніше прийнятого критерію функціонування регіональної системи в цілому.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки