Н М Павлущенко - Гендерне виховання дітей молодшого шкільного віку - страница 1

Страницы:
1  2  3 

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА

ПАВЛУЩЕНКО Наталія Миколаївна

УДК 37.035:57.017-053.5

ГЕНДЕРНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

13.00.07 - теорія і методика виховання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Тернопіль - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Сумському державному педагогічному університеті імені А. С. Макаренка, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, м. Суми.

Науковий керівник:   кандидат філософських наук, доцент ЛУЦЕНКО Олена Анатоліївна,

Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка, доцент кафедри соціальної педагогіки та гендерних студій, завідувач лабораторії гендерних досліджень.

Офіційні опоненти:   доктор психологічних наук, професор ГОВОРУН Тамара Василівна,

головний науковий співробітник лабораторії соціальної психології Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України, м. Київ;

кандидат педагогічних наук ВИХОР Світлана Теодозіївна,

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, доцент кафедри педагогіки та гендерної рівності.

Захист відбудеться 20 травня 2011 р. о 10.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.053.01 у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка за адресою: каб. 30 (зала засідань), вул. М. Кривоноса 2, м. Тернопіль, 46027.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка за адресою: вул. М. Кривоноса 2, м. Тернопіль, 46027. Автореферат розіслано 19 квітня 2011 року.

В. о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради

Ю. Й. Поліщук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дисертаційного дослідження. На нинішньому етапі політика України спрямована на входження нашої держави до європейської співдружності. Політичні та соціокультурні зміни, інтеграційні та економічні процеси створюють передумови для вдосконалення вітчизняної педагогічної освіти стосовно її відповідності вимогам Європейського освітнього простору, впровадження гендерних підходів у вихованні підростаючого покоління. Особлива увага в процесі реформ приділяється проблемі створення однакових умов для представників обох статей як рівних у правах і можливостях, що законодавчо закріплено в державних документах. Актуальними стратегічними напрямками модернізації національної системи освіти в тендерному аспекті стали Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (2005 р.) та Наказ Міністерства освіти і науки України «Про впровадження принципів гендерної рівності в освіту» (2009 р.). У цих документах ставляться завдання підготовки навчальних програм, підручників і посібників для школи з урахуванням гендерного підходу виховання хлопчиків і дівчаток у дусі поваги до прав і можливостей статі та вільного волевиявлення особи.

Таке соціальне замовлення актуалізує проблему гендерного виховання школярів. На особливу увагу заслуговує молодший шкільний вік - початковий етап соціалізації дитини на рівні школи. Саме зі вступом дитини до школи стає можливим цілеспрямований педагогічний вплив на її гендерну свідомість, яка в подальшому обтяжена статево-рольовими стереотипами.

Аналіз наукової літератури формує уявлення про сучасний стан розробленості питання гендерного виховання дітей і молоді. Методологічні проблеми гендерної педагогіки висвітлені в працях О. Вороніної, В. Гайденко, Г. Гарфінкеля, Е. Гоффмана, В. Кравця, Л. Штильової. Питання введення гендерної складової в освіту досліджували Ш. Берн, Т. Говорун, О. Кікінежді, І. Кон,

0. Ярська-Смирнова та ін. Впровадження гендерного підходу у вихованні підлітків та старшокласників вивчали С. Вихор, Л. Ковальчук, Л. Яценко та ін. Гендерне виховання студентської молоді та професійної підготовки майбутніх фахівців є предметом наукових пошуків

1. Іванової, І. Мунтяна, О. Цокур. Питання сучасних гендерних досліджень у педагогіці вивчали Л. Булатова, Я. Кічук, О. Луценко, А. Мітрофанова та інші науковці.

Концепції наукових досліджень радянського періоду та 90-х років ХХ ст. свідчать, що в них здебільшого висвітлювалися питання виховання шанобливого ставлення до представників протилежної статі: Г. Бреслав, В. Геодакян, Д. Ісаєв, В. Каган, Б. Хасан, А. Хрипкова та ін.

Проведений аналіз науково-методичної літератури і практики свідчить, що нині накопичений певний досвід реалізації принципів гендерної рівності в освіті. Водночас питання гендерного виховання учнів молодшого шкільного віку поки що не відображені в спеціальнихпсихолого-педагогічних працях. Залишаються недослідженими організаційно-педагогічні умови та методика їх впровадження у навчально-виховний процес сучасної початкової школи.

Аналіз науково-теоретичної літератури, нормативних документів та стан розробленості проблеми дослідження дали змогу виявити суттєві суперечності, що мають місце між:

- сучасними потребами суспільства в паритетному вихованні особистості і станом виховного процесу, зорієнтованого на статево-рольові стереотипи взаємин статей;

- необхідністю здійснювати гендерне виховання в початковій школі і недостатньою готовністю педагогічних працівників загальноосвітніх шкіл до його реалізації;

- усталеністю статево-рольових стереотипів і новим змістом сучасних взаємовідносин статей.

Результати теоретичних досліджень і виховної практики засвідчують недостатнє вивчення питань гендерного виховання учнів молодшого шкільного віку і зумовлюють необхідність реалізації гендерного підходу у виховному процесі початкової школи.

Отже, актуальність порушеної проблеми, її недостатня теоретична та методична розробленість, наявність педагогічних суперечностей зумовили вибір теми дисертаційного дослідження «Гендерне виховання дітей молодшого шкільного віку».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації входить до плану наукових робіт у рамках державного замовлення Міністерства освіти і науки України Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка на тему: «Психолого-педагогічні основи життєвого самовизначення особистості» (державний реєстраційний номер № 0107U002254); затверджена вченою радою Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка (протокол № 5 від 26 грудня 2005 року) і узгоджена в міжвідомчій Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в НАПН України (протокол № 6 від 27 червня 2006 року).

Мета дослідження: науково обґрунтувати й експериментально перевірити організаційно-педагогічні умови гендерного виховання учнів молодшого шкільного віку.

Для досягнення поставленої мети визначені такі завдання дослідження:

1. На основі аналізу психолого-педагогічної, соціологічної літератури з'ясувати стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії і виховній практиці та конкретизувати зміст базових понять дослідження.

2. Уточнити компоненти гендерної вихованості та показники рівнів її сформованості в молодших школярів.

3. Здійснити гендерний аналіз чинних підручників початкової школи та планів виховної роботи вчителів початкових класів.

4. Визначити організаційно-педагогічні умови гендерного виховання молодших школярів та експериментально перевірити методику їх реалізації.

Об'єкт дослідження: гендерне виховання учнів початкової школи.

Предмет дослідження: організаційно-педагогічні умови гендерного виховання дітей молодшого шкільного віку.

У процесі реалізації завдань дослідження використано комплекс методів, зокрема: теоретичні (системно-структурний аналіз, порівняння, узагальнення) - для вивчення педагогічних, психологічних, соціологічних наукових джерел, конкретизації сутності поняття «гендерне виховання учнів молодшого шкільного віку»; емпіричні (анкетування, опитування, бесіди, спостереження, гендерний аналіз та контент-аналіз навчальної літератури, аналіз продуктів творчої діяльності школярів (малюнків, творів), театралізація, сюжетно-рольова гра, інтерактивні методи виховного впливу) - для уточнення компонентів і показників рівнів гендерної вихованості молодших школярів та перевірки ефективності організаційно-педагогічних умов гендерного виховання учнів початкових класів; статистичні (кількісно-якісний аналіз емпіричних даних, математична обробка здобутих експериментальних показників, методи графічного зображення результатів) - для опрацювання отриманих даних і встановлення кількісних залежностей між досліджуваними явищами та процесами.

Наукова новизна. У дисертації вперше:

- визначено та експериментально перевірено організаційно-педагогічні умови гендерного виховання учнів молодшого шкільного віку (удосконалення змісту виховання через реалізацію сучасних гендерних підходів; використання результатів гендерного аналізу підручників початкової школи для формування егалітарної свідомості; організація виховного процесу на засадах гендерної рівності);

- розроблено, науково обґрунтовано та перевірено методику реалізації організаційно-педагогічних умов гендерного виховання учнів молодшого шкільного віку, яка відображає їх взаємозв'язок із метою, основними чинниками гендерної соціалізації особистості та оптимальними інтерактивними методами, прийомами і засобами;

- конкретизовано зміст понять «гендерне виховання молодших школярів», «гендерна вихованість в молодшому шкільному віці».

У дослідженні уточнено компоненти гендерної вихованості учнів молодшого шкільного віку (когнітивний, емоційно-ціннісний, поведінковий) та показники рівнів її сформованості (низький, середній, високий).

Набули подальшого розвитку положення про роль гендерної освіти в процесі виховання учнів початкових класів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у створенні робочої програми навчальної дисципліни «Гендерна педагогіка», розробці зошита для учнів 3-4 класів «Мої гендерні спостереження», методичних рекомендацій для вчителів початкової школи і батьків щодо реалізації гендерного виховання дітей молодшого шкільного віку.

Висновки та основні положення дисертації використано під час проведення лекційних і практичних занять з навчальних дисциплін «Педагогіка» та «Гендерна педагогіка» зі студентами спеціальності «Початкова освіта».

Практичне значення дисертації полягає також в тому, що визначені організаційно-педагогічні умови гендерного виховання учнів молодшого шкільного віку та запропонована методика їх реалізації дають змогу ефективніше здійснювати виховний процес в сучасній початковій школі.

Особистий внесок здобувача. Всі результати дослідження є особистим надбанням автора. У спільній публікації «Гендерна абетка для педагогів (методичні рекомендації для вчителів щодо реалізації гендерної складової в навчально-виховному процесі початкової школи)» з О. Луценко авторці належить розділ «Методика гендерного аналізу підручників початкової школи».

Результати дослідження впроваджено в практику роботи загальноосвітніх шкіл, які здійснювали гендерне виховання дітей молодшого шкільного віку: в ЗОШ № 15 (довідка № 122 від 23.05.2008 р.), ЗОШ № 22 (довідка № 57 від 10.11.2008 р.) і НВК № 9 «Веснянка» (довідка № 105 від 04.12.2008 р.) м. Суми; ЗОШ № 12 (довідка № 128 від 22.05.2009 р.) м. Івано-Франківськ; ЗОШ № 4 (довідка № 117 від 25.05.2009 р.) м. Переяслав-Хмельницький Київської обл.

Апробація матеріалів дослідження. Основні положення і результати дисертаційного дослідження обговорено і схвалено на: міжнародних конференціях «Особистісно орієнтовані педагогічні технології у початковій освіті» (м. Тернопіль, 2006), «Сучасна молодь: крок у майбутнє» (м. Суми, 2006), «Розвиток освітньо-виховного простору в Карпатах в умовах глобалізації: стан, проблеми, перспективи» (м. Івано-Франківськ, 2008), «Інтеграція системи безперервної освіти України в Європейський освітній простір: стан, проблеми, перспективи» (м. Чернівці, 2009); всеукраїнських конференціях «Теоретико-практичні реалії сучасного виховання дітей та учнівської молоді» (м. Київ, 2005), «Проблеми удосконалення професійної підготовки майбутнього вчителя музики в умовах впровадження інноваційно-освітніх технологій» (м. Суми, 2008), «Соціально-педагогічні засади виховання морально гармонійної особистості» (м. Київ, 2008), «Цінності особистості у контексті викликів сучасності» (м. Київ, 2009); всеукраїнському гендерному освітньому форумі «Через освіту до рівності» (м. Київ, 17-18 лютого 2010 р.); щорічних регіональних науково-практичних семінарах «Впровадження гендерного підходу у викладання дисциплін соціально-гуманітарного циклу у ВНЗ м. Суми та регіону»

(м. Суми, 2005-2010), загальноуніверситетських днях науки за підсумками науково-дослідної роботи (м. Суми, 2007-2010); засіданнях кафедр педагогіки і педагогіки, психології та методики початкового навчання Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка

(2005-2010).

Публікації. Результати дослідження відображено в 16 публікаціях автора, 12 з яких (одноосібні) надруковано у фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, 8 додатків, списку використаної літератури (290 джерел, з яких 18 іноземною мовою). Повний обсяг дисертації - 251 сторінка, з них 175 сторінок основного тексту. Дисертація вміщує 12 таблиць, 3 діаграми на 15 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної проблеми; визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження; охарактеризовано використані методи дослідження; розкрито наукову новизну, практичне значення; відображено апробацію та застосування результатів дослідження.

У першому розділі дисертації - «Теоретичні основи гендерного виховання дітей молодшого шкільного віку» - проаналізовано стан розробленості проблеми гендерного виховання в психолого-педагогічних та соціологічних джерелах; узагальнено дослідження сучасних учених щодо психофізіологічних особливостей учнів молодшого шкільного віку як основи гендерного виховання; конкретизовано поняття «гендерне виховання в молодшому шкільному віці»; обґрунтовано доцільність реалізації гендерного підходу в освітньому процесі початкової школи.

Результати здійсненого аналізу сучасних наукових джерел щодо системи виховання дітей 6-10 років із урахуванням фактора статі дали змогу констатувати, що найбільш розповсюдженим є традиційне статево-рольове виховання на патріархальних засадах, обтяжене гендерними стереотипами.

У педагогічній теорії існують різні підходи до визначення сутності поняття «статево-рольове виховання». Аналіз педагогічних досліджень показав, що це виховання висвітлювалося переважно в аспекті морального виховання статі (Г. Ващенко, Д. Колєсов, А. Макаренко, В. Сухомлинський, А. Хрипкова та ін.). Зважаючи на те, що статево-рольове виховання містить категорії моралі і моральності, його часто ототожнюють із статевим (воно тлумачиться як складова виховного процесу), що забезпечує «нормальний» статевий розвиток дітей і молоді та спрямований на засвоєння ними правил взаємин з представниками протилежної статі.

Встановлено, що увага сучасної педагогічної думки сконцентрована фактично на двох протилежних напрямах виховання з акцентом на фактор статі: традиційне, статево-рольове (Н. Афанасьєва, Д. Ісаєв, Т. Рєпіна, Л. Столярчук, Т. Хризман та ін.) і гендерне (Т. Говорун, О. Кікінежді, В. Кравець, Л. Штильова та ін.). Це зумовило появу відповідної термінології: «статево-рольове виховання», «гендерне виховання», «гендерна соціалізація» та призвело до невизначеності окремих термінів - «гендерна культура», «гендерна вихованість» тощо.

Проблема виховання учнів різних статей є доволі складною та актуальною в педагогічній науці. Незважаючи на поширеність гендерних досліджень, питання гендерного виховання молодого покоління здебільшого висвітлюються по-різному і розглядаються в межах статево-рольового підходу. Так, синонімічним поняттю «статево-рольове виховання» дітей молодшого шкільного та підліткового віку визначають поняття «гендерне виховання» і розробляють його в межах гендерної соціалізації. Дослідження сучасних науковців (П. Горностай, І. Кльоціної, О. Луценко та ін.) свідчать, що традиційна гендерна соціалізація хлопчиків і дівчаток молодшого шкільного віку відтворює патріархальні стереотипи як в суспільній, так і в приватній сферах.

Ураховуючи зміни в останні десятиліття стосовно гуманізації сімейного, професійного та громадського життя, появу чисельних гендерних студій, гендерних теорій тощо, можна констатувати активне просування й утвердження гендерного підходу в освітній галузі та спростування статево-рольової теорії. Сучасні наукові дані підтверджують невиправданість статево-рольового підходу у вихованні, котрий визначає стать як успадковану програму, що самореалізується в процесі життя у формі очікуваних статево-специфічних розбіжностей.

Особливу увагу в дослідженні приділено питанню психофізіологічних основ гендерного виховання молодших школярів. Як свідчать наукові джерела, реальні психофізіологічні розбіжності статей є результатом поєднання природних відмінностей і виховання, що певною мірою спонукають дитину діяти згідно зі сформованими в кожній культурі нормами.

Дослідження сучасних учених (Т. Виноградова, І Грошев, Є. Ільїн, Е. Маккобі, К. Джеклін та ін.) стосовно психофізіологічних властивостей хлопчиків і дівчаток молодшого шкільного віку засвідчують, що їхні індивідуальні відмінності більш помітні в межах однієї статі, ніж поміж ними. Основні стратегії, побудовані на основі відмінностей психофізіології дітей різних статей, полягають у заохоченні хлопчиків і дівчаток до статево-диференційованих занять і сфер діяльності, протиставлення чоловічих і жіночих рольових моделей. Це виявляється, зокрема, в заохоченні дівчаток до гуманітарних, а хлопчиків - до природничо-математичних навчальних дисциплін.

Соціальні зміни, які відбулися в суспільстві в другій половині ХХ ст. і вплинули на розподіл статевих ролей у сімейній і професійній сферах, сприяли утвердженню гендерної теорії в різних галузях громадського життя, в т. ч. освітній. Важливість введення гендерної складової внавчально-виховний процес школи вчені (В. Гайденко, О. Здравомислова, І. Предборська, О. Ярська-Смирнова та ін.) обґрунтовують існуванням проблеми виховання дівчаток і хлопчиків, в якому зберігаються стереотипи стосовно ролі і призначення статей. Гендерні упередженості в масовій свідомості відтворюються в шкільному навчально-виховному процесі через «приховані навчальні плани (програми)», що реалізуються як «соціальний контроль»: організація освітнього закладу, гендерні відносини на роботі, гендерна стратифікація вчительської професії, зміст предметів і стиль викладання.

Проблема гендерної теорії досліджена в межах гендерного підходу в педагогіці (О. Вороніна, І. Кльоціна, В. Кравець, Л. Штильова та ін.), а також у межах гендерного виховання підростаючого покоління (С. Вихор, І. Іванова, І. Мунтян, О. Цокур, Н. Чухим).

У дослідженні акцентовано увагу на особливостях виховання учнів молодшого шкільного віку. Зазначено, що це - період загальної сензитивності (Т. Говорун, О. Кікінежді, І. Кон), він є сприятливим для формування в дітей навичок взаємодії на засадах партнерства (С. Вихор, В. Кравець, О. Луценко), є підґрунтям емпіричного дослідження.

На основі вивчення й узагальнення теоретичних даних з проблеми конкретизовано зміст поняття «гендерне виховання дітей молодшого шкільного віку» як цілеспрямований, організований, систематизований процес впливу на свідомість, поведінку, почуття вихованців для формування в них егалітарних цінностей, поваги до особистості незалежно від статі, протистояння гендерним стереотипам, розвитку здібностей до самореалізації кожного, оволодіння навичками партнерства та взаємозамінності.

Незважаючи на поширеність гендерних досліджень, складним залишається питання неузгодженості в трактуванні різних позицій. У зв'язку з цим обґрунтування поняття «гендерне виховання учнів молодшого шкільного віку», усвідомлення його необхідності, підтверджує доцільність теоретичного підґрунтя наукового дослідження.

Необхідно зазначити, що специфіка гендерного виховання учнів початкової школи полягає у звільненні від впливу статево-рольових стереотипів; відмові від сексизму, культурного андроцентризму, протиставлення за ознакою статі в школі, родині та інших провідних інститутах соціалізації; формуванні практики взаємовідносин статей на засадах гендерного паритету; самовизначенні, самовдосконаленні і самореалізації кожної особистості.

У другому розділі дисертації - «Проблема гендерного виховання дітей молодшого шкільного віку в педагогічній практиці початкової школи» - висвітлено результати дослідження впливу основних чинників гендерної соціалізації на учнів початкових класів; уточнено компоненти та відповідні їм рівні сформованості в молодших школярів гендерної вихованості; здійснено гендерний аналіз та контент-аналіз змісту текстів підручників початкової школи стосовно  наявності  статево-рольових стереотипів,  андроцентризму  мови, сексизму;проаналізовано плани виховної роботи вчителів початкових класів щодо наявності / відсутності в них гендерної складової.

Вивчення впливу основних чинників гендерної соціалізації на учнів початкової школи засвідчує, що їх знання про взаємини хлопчиків і дівчаток обтяжені гендерними стереотипами. До таких чинників належать: родина, школа, однолітки, дитяча література, засоби масової інформації. Настанови і стереотипи формуються в молодших школярів через: традиційні відносини подружжя (соціальна реальність полягає в дихотомії виховних обов' язків батька й матері); усталені шкільні правила (неоднакові навчально-педагогічні вимоги до дітей різних статей); стосунки з однолітками («болісне» ставлення дітей до власної ідентифікації, особливо хлопчиків); трансляцію гендерних конфігурацій героїв (казкові канони героїнь-жертв і героїв-визвольників); розважальну сферу (комерційні рекламні кінофільми, ролики зі змістом інформації про «світ жінок» і «світ чоловіків»).

Аналіз сучасного впливу основних чинників гендерної соціалізації на учнів початкових класів підтверджує припущення про те, що культурно-символічне визначення статі відображає асиметрію нинішнього суспільства, посилює гендерну стратифікацію, підкріплює тенденцію стереотипного призначення статей. Таким чином, перед шкільною освітою постає дилема: з одного боку, до учнів різних статей повинні бути однакові вимоги, а з другого боку, ці вимоги часто обтяжені гендерними стереотипами.

Гендерні стереотипи і настанови, що існують у масовій свідомості, відображаються в навчально-виховному процесі. Проте зміст поняття «гендерний підхід до виховання», за свідченнями критичних педагогів (М. Арутюнян, Л. Попова та ін.), є складовою організації навчально-виховного процесу загалом. Саме через гендерний підхід у педагогіці реалізується гендерне виховання дітей молодшого шкільного віку. Завданнями гендерного виховання є: реалізація принципів рівноправності, взаємозамінності, партнерства у взаємодії статей; усвідомлення негативного впливу статево-рольових стереотипів на рівні сімейних і суспільних ролей; уникнення упередженого ставлення до представників протилежної статі; накопичення досвіду егалітарної поведінки з метою самореалізації кожної особистості.

Гендерне виховання як процес передбачає досягнення певного стану сформованості особистісних характеристик дітей, що визначаємо як гендерну вихованість. Під гендерною вихованістю розуміємо результат засвоєння егалітарних цінностей, повагу до особистості незалежно від статі, протидії гендерним стереотипам, розвитку здібностей до самореалізації кожного, оволодіння навичками партнерства та взаємозамінності.

Дослідження дало змогу уточнити три компоненти гендерної вихованості молодших школярів: когнітивний, емоційно-ціннісний і поведінковий, визначити відповідні їм рівні (низький, середній, високий) та з' ясувати їх показники: знання про гендерні взірці поведінки;наявність умінь і навичок паритетної взаємодії статей; уміння діяти в ситуаціях вибору з відходом від гендерних стереотипів; знання про гендерні ролі дорослих; прагнення до саморозвитку, самовдосконалення.

Когнітивний компонент включає усвідомлення дітьми себе як представника/представниці певної статі, розуміння того, що зміст гендерних ролей людей більший, ніж «суто чоловічі» чи «суто жіночі». Завдяки цьому компоненту учні знайомляться з необхідною інформацією, засвоюють і поглиблюють її, перетворюють із зовнішньої у внутрішню. Емоційно-ціннісний компонент гендерної вихованості молодших школярів реалізується через формування позитивного ставлення до власної статі й поваги до іншої; усвідомлення рівних можливостей для осіб обох статей; спрямованість на загальнолюдські цінності; партнерські взаємини; реакцію дитини та її ставлення до рольових проявів дорослих. Він містить інформацію щодо усвідомлення «переваг і недоліків статей», які пов' язані з потребами, мотивами, ціннісними орієнтаціями особистості. Поведінковий компонент відображає характер поведінки дітей, що збігається з взірцем егалітарної взаємодії та відповідає принципу гендерної рівності, відсутність/наявність у поведінці проявів зневаги до представників протилежної статі. Він демонструє результат засвоєння репертуару поведінки і реалізації гендерних ролей.

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

Н М Павлущенко - Гендерне виховання дітей молодшого шкільного віку