Р М Беднарчук - Газетний текст в медіалінгвістичному дискурсі - страница 1

Страницы:
1 

Випуск 4.

Беднарчик Роман Миколайович,

Національний університет "Острозька академія"

ГАЗЕТНИЙ ТЕКСТ В МЕДІАЛІНГВІСТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

Невпинний розвиток інформаційних технологій та все більш ви­разні тенденції загальносвітової інтеграції призвели до розширення культурно-комунікаційного простору. Зокрема, зростання ролі засо­бів масової інформації у житті суспільства та їх динамічний розви­ток мали результатом виникнення єдиного інформаційного простору з безперервним потоком даних.

На сучасному етапі розвитку науки існує значна кількість праць, присвячених дослідженню газетних текстів саме як різновиду газетно-публіцистичного стилю, зокрема праці В. Мороховського та І. Арнольд. Збільшення ролі текстів ЗМІ загалом змусило науковців переглянути традиційну диференціацію функціональних стилів мови та почати сприймати мову ЗМІ як окремий стиль [8], а процеси, які відбувалися у сфері масової комунікації вимагали окремих підходів вивчення. Це і викликало необхідність становлення нової підгалузі мовознавчих наук, яка б займалася суто вивченням текстів ЗМІ - медіалінгвістики, а разом з нею і виникнення нового виду тексту - медіатексту.

Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі газетних текстів у системі мови і суспільстві та необхідністю вироблення но­вого підходу до поняття газетного, який відрізняється від традицій­них підходів.

Метою статті є виділення основних рис газетних текстів в систе­мі медіалінгвістики.

Мета статті передбачає виконання таких завдань:

1. дати визначення поняття медіалінгвістики та виділити її осно­вні структурні елементи;

2. проаналізувати стильову диференціацію текстів ЗМІ;

3. зазначити основні параметри характеристики газетного тексту як різновиду медіатексту.

У російській мовознавчій науці термін "медіалінгвістика" з'явився порівняно недавно. Вперше його вжила у 2000 р. Т. Г. До­© Беднарчик Роман Миколайович, 2011бросклонська. За її визначенням предметом медіалінгвістики "є ви­вчення функціонування мови в сфері масової комунікації" [6: 9]. Ще одне визначення медіалінгвістики знаходимо у Е.Ф. Балашової: "Ме-діалінгвістика розглядає медіатекст як багатошарове, багаторівневе семіотичне явище, яке реалізується в діалогічному поєднанні мов­них та медійних ознак" [3: 78].

З визначень видно, що характерними складовими медіалінгвіс­тики є поняття масової комунікації та медіатексту. Поняття "масова комунікація" як сфера для досліджень медіалінгвістики з точки зору філології поділяється на дві частини: масову інформацію та інфор­матику [10: 5]. Безперечно, що медіатекст, як предмет медіалінгвіс­тики розглядається саме в рамках масової інформації.

Під "текстом масової комунікації" або ж "медіатекстом" ми розу­міємо "украй складне формально-змістовне явище, якому споконвіч­но притаманна нелінійна будова та спосіб існування, а також пере­дусім об'ємна, багатошарова, іноді лабіринтоподібна структура, що одночасно поєднує вербальну та аудіовізуальну частини" [1].

Сьогодні у лінгвістиці не існує окремого стилю, до складу якого б входили тексти масової комунікації. Більшість вчених відносять медіатексти до газетно-публіцистичного стилю. Окрім газетно-пу­бліцистичного проф. Мороховський виділяє ще чотири основних функціональні стилі англійської мови: офіційно-діловий, науковий, літературно-розмовний, фамільярно-розмовний [9: 247]. Однак, на нашу думку, такий підхід поділу на функціональні стилі у сьогод­нішній лінгвістичній науці повинен бути переглянутий саме через зміну ролі медіатекстів. Потрібно зауважити, що термін "газетно-пу­бліцистичний стиль" спочатку використовувався лише для охарак­теризування таких медіатекстів як газетні. Сьогодні ж газетно-пу­бліцистичний стиль охоплює усі види медіатекстів, починаючи з га­зетних і закінчуючи текстами, які звучать із телеекранів. Крім цього, оскільки збільшилася різноманітність медіатекстів, то, відповідно, збільшився і загальний обсяг їх обороту, а разом з тим роль текстів масової комунікації у суспільстві та у мові також зросла. Це в свою чергу викликає необхідність виокремлення цілком нового та само­стійного стилю - стилю текстів масової комунікації.

В такому контексті найбільш вдалим поділ на функціональні сти­лі знаходимо у В. Наера. Вчений вважає, що функціональні стилі існують в межах трьох сфер: сфери професійно-ділової комунікації, сфери масової комунікації та сфери художньої комунікації, які він називає мегастилями і протиставляє макростилям (функціональнимстилям). Серед макростилів вчений виділяє три, які, на його думку, є найважливішими у розвитку сучасної англійської мови: "...це стиль художньої літератури, науковий стиль та стиль газети. Особливо по­трібно відзначити останній. Подібно до того як масова комунікація поглинає інші сфери, так само і газетний стиль, будучи її найважли­вішим різновидом, сильно впливає на інші стилі" [8: 11].

Таке виокремлення газетного тексту як окремого та головного стилю поряд з іншими типами медіатекстів не є випадковим. Газет­ні тексти є найдавнішим видом медіатексту, в якому були закладені основні стилістичні та лінгвістичні підвалини, які з розвитком тех­нологій і виникненням нових видів ЗМІ стали в основі будь-якого тексту масової комунікації. Крім цього, газетні тексти набагато лег­ше досліджувати, ніж відео- чи аудіозаписи. Саме такі два критерії дають можливість розглядати "мову газети, особливо газетні тексти інформаційного спрямування, як базовий компонент мови ЗМІ вза­галі" [5: ЗО].

Газетний текст як один із компонентів масової комунікації спря­мований на широке коло читачів. Такий соціальний характер газети передбачає, що читачі повинні бути ознайомленні з певним екстра­лінгвістичним контекстом [7: 125]. За умови відсутності у читачів та­кого контексту виникає можливість неправильного розуміння тексту або взагалі його нерозуміння. Щоб не допустити цього, зміст медіа­текстів ґрунтується на знаннях загального характеру, за рахунок чого читачі одержують інформацію про події у формі так званих сценаріїв [4: 128]. Отже, газетний текст передбачає двосторонню взаємодію: з одного боку від читача вимагається мати фонові знання, а з іншого -від газети очікується використання загальнозрозумілих сценаріїв та загальнодоступних засобів для вираження цих сценаріїв.

Газетний текст, як один із різновидів медіатексту, виходить поза межі традиційного тексту. Тому критерії, за якими аналізується медіатекст, так само відрізняються від критеріїв аналізу звичай­ного тексту. Це означає, що для аналізу медіатекстів недостатнім буде використання традиційних методів аналізу на фонологічно­му, морфологічному, синтаксичному чи семантичному рівнях. "... перш за все тексти масової комунікації потрібно аналізувати з точ­ки зору їх власної структурної організації..." [4: 112]. Крім цьо­го, медіатекст «виходить за рамки знакової системи вербального рівня, наближаючись до семіотичного пояснення поняття «текст», яке передбачає послідовність будь-яких, а не лише вербальних знаків» [5: 11].

Сьогодні серед вчених існують різні думки вже щодо самого ви­значення поняття газетного тексту. З одного боку, газетний текст, як різновид текстів масової комунікації "принципово не є стійким куль­турним продуктом, який саме своєю усталеністю й тривалою соці­альною, духовною затребуваністю здатний утримуватися в культурі та утримувати, рухати здійснювати її» [1]. З іншого боку, газетний текст характеризується як такий, в якому «...відчувається деякий консервативізм, відданість правилам хорошого стилю...» [10: 8]. Безперечно, що обидві думки мають право на існування. Адже вна­слідок нестримного розвитку науки та техніки виникають все нові слова, внаслідок певних подій появляється нові вирази (метафори, порівняння тощо), які найшвидше доходять до реципієнта саме че­рез ЗМІ. Крім цього, оскільки одним із найважливіших критеріїв газетного тексту є економія місця, це викликає пошук все нових і нових структур, які б були стислими але й змістовними, в результаті чого в газетних текстах відбуваються зміни. З іншого боку, викорис­тання в газетах сталих фраз(кліше) та використання відносно сталої структури є ознаками консервативізму.

Саме через таку контроверсійність підходів до визначення по­няття "газетний текст" одним із найважливіших завдань теорії ме­діалінгвістики є встановлення критеріїв, за якими можна було б визначити основні характеристики медіатекстів загалом та їх різно­видів зокрема. З цього приводу Т. Г Добросклонська зазначає, що існує шість критеріїв для опису текстів масової комунікації: спосіб утворення медіатексту, форма створення, форма відтворення, канал розповсюдження, функціонально-жанровий тип тексту і тематична домінанта. Застосування цих критеріїв до газетних текстів, як різно­видів текстів масової комунікації, дозволяє виділити їх характерні особливості в системі медіалінгвістики:

1. за способом утворення газетні тексти поділяються на авторські та колегіальні;

2. за формою створення - письмові;

3. за формою відтворення - письмові;

4. газетні тексти мають два канали розповсюдження: друковані засоби та Інтернет;

5. виділяють 4 функціонально-жанрові типи газетних текстів: но­вини, коментарі, публіцистика та реклама;

6. в газетах уся інформація поділена за тематичними домінантами - медіатопіками [6: 11].

Незважаючи на все більш зростаючу роль текстів масової кому­нікації у сучасній лінгвістичній науці вони все ще диференціюються не як окремий стиль мови, а як різновид публіцистичного стилю. По­ява нової лінгвістичної науки - медіалінгвістики - значно розшири­ла сферу та інструментарій мовознавців при дослідженні медіатек­стів та стала причиною виникнення нового підходу, в рамках якого у статті здійснено аналіз газетного тексту.

Список літератури:

1. Шестакова Е. Г. Про парадоксальну сутність тексту масової кому­нікації [Електронний ресурс] / Е. Г. Шестакова. - Режим доступу: http:// www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dtr_sy2OlO_l/files/SCl 101 l.pdf

2. Арнольд И. В. Стилистика. Современный английский язык : учеб­ник для вузов / И. В. Арнольд ; ред П. Е. Бухаркин. - М. : Флинта, Наука, 2002. - 384 с.

3. Балашова Е. Ф. Англоязычные медиатексты в контексте интерактивных примов обучения / Е. Ф. Балашова // Вестник МГУ. Серія: лингвистика и межкультурная коммуникация. - М. : МГУ. - 2009. - Вип. 3.-С.77-83.

4. Дейк Т. А. ван Язык. Познание. Коммуникация / Т. А. ван Дейк: пер. с англ./сост. В. В. Петрова; под. ред. В. И. Герасимова; вступ, ст. Ю. Н. Караулова и В. В. Петрова. - М. : Прогресс, 1989. - 312с.

5. Добросклонекая Т. Г. Медиалингвистика: системный подход к изу­чению языка СМИ [Електронний ресурс] / Т. Г. Добросклонская. - Ре­жим доступу: http://www.ffl.msu.ru/img/pages/File/nauka/publications/ Dobrosklonskaya_Medialingvistika_posobie_08.doc

6. Добросклонская Т. Г. Что такое медиалингвистика? / Т. Г. добро­склонская // Вестник МГУ. Серія: лингвистика и межкультурная комму­никация. - М. : МГУ. - 2004. - Вип. 2. - С. 9-17.

7. Луканина М. В. Газетный текст через призму теории коммуникации / М. В. Луканина // Вестник МГУ. Серія: лингвистика и межкультурная коммуникация. - М. : МГУ. - 2003. - Вип. 2. - С. 123-133.

8. Наер В. Л. К описанию функционально-стилевой системы совре­менного англ. язика. / В. Л. Наер // Вопросы дифференциации и интегра­ции Лингвостилистические особенности научного текста / Отв. ред. М. Я. Цивиллинг. М. : Наука, 1981. - С.3-13.

9. Стилистика английского языка : Учебник. / [Мороховский А. Н., Воробьёва О. П., Лихошерст Н. П., Тимошенко 3. В.]. - К. : Вища школа, 1991.-272 с.

10. Чекалина Е. М. Язык современной французской прессы (лексико-семантические аспекты) / Е. М. Чекалина. -Ленинград: Изд-во Ленинград, ун-та, 1991.- 168с.

Страницы:
1 


Похожие статьи

Р М Беднарчук - Газетний текст в медіалінгвістичному дискурсі