А Семенович - Відносини україни з країнами вишеградської групи на сучасному етапі - страница 1

Страницы:
1 

Випуск 4.

УДК 323.22:352

Андрій Семенович,

здобувач кафедри міжнародних відносин Львівського національного універси­тету імені Івана Франка

ВІДНОСИНИ УКРАЇНИ З КРАЇНАМИ ВИШЕГРАДСЬКОЇ ГРУПИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

У статті приділяється увага розвитку партнерських відносин України з країнами-учасниками міждержавного об'єднання у Цен­тральній Європі - Вишеградської групи на сучасному етапі.

Ключові слова: Україна, Вишеградська група, Польща, Чехія, Сло­ваччина, Угорщина, ЄС.

The article focuses on the development of partnership relations between Ukraine and its member associations interstate in Central Europe - Visegrad today.

Keywords: Ukraine, the Visegrad group, Poland, Czech Republic, Slovakia, Hungary, EU.

Актуальність дослідження відносин України з країнами Вишеград­ської групи полягає в тому, що аналіз досвіду країн Вишеградської групи у процесі їх наближення до європейських та євроатлантичних структур є важливим елементом у загальній підготовці України до можливого членства із ЄС та НАТО. Для України партнерство із дер­жавами Вишеградської групи є природним напрямом розбудови інте­граційної політики. З огляду на подібність історичних передумов, акце­сійні приготування держав Вишеградської групи можуть стати цінним емпіричним матеріалом для європейських перспектив України.

Різні аспекти проблематики співробітництва країн-членів Више­градської четвірки з Україною вивчали зарубіжні вчені: М. Арах, Т. Аш, П. Бендер, Ф. Глотц, Х.-Д.Якобсен. Серед українських дослід­ників цього питання варто виділити праці О. Андрійчука, Ю. Бараша, С. Віднянського, А. Гальчинського, А. Зленка, В. Євтуха, О. Івченка, І. Коваля, М. Михальченка, Д. Мороза, Г. Перепелиці, Р. Симоненка, О. Стойко та деяких інших дослідників.

У 90-ті роки в Середній Європі було створено кілька регіональних угруповань. В одну з них - Вишеградську групу - об'єдналися тільки країни Центральної Європи. Пропозиція зі створення міждержавного

©Андрій Семенович, 2010партнерського об'єднання у Центральній Європі виникла в інтелекту­альних дискусіях і політичних переговорах одразу після того, як 1989 року розвалився так званий "соціалістичний табір", на зміну урядам Польщі, Чехословаччини та Угорщини прийшли люди, здебільшого щирі ідеалісти, які бажали якнайшвидше позбутися спадщини недав­нього минулого, шляхом входження у західні політичні, економічні та оборонні структури [12, с. 87].

Вишеградська група була створена в лютому 1991 року в резуль­таті зустрічі лідерів Угорщини, Польщі й Чехословаччини. Члени цієї групи на тогочасному етапі мали на меті винятково політичні цілі, зокрема деформацію інфраструктури, що залишилася в спадщину від Варшавського договору й Ради економічної взаємодопомоги, взаємне співробітництво у військовій сфері й проведення загальної політич­ної лінії щодо Заходу з метою форсування процесу вступу до ЄС [4, с. 27-28].

Серед сучасних пріоритетів вишеградського партнерства є допо­мога у розвитку євроінтеграційних ініціатив у країнах, що є кандида­тами на членство в ЄС, та тих, чиї стратегічні інтереси скеровуються на посилену співпрацю із Європейським Союзом без чітко означених перспектив членства [1, с. 92-93].

Українсько-польські відносини. Сьогодні, під впливом нової розстановки сил на міжнародній арені, спостерігається відчутна змі­на зовнішньополітичних орієнтирів Польщі, насамперед, стосовно Російської Федерації, особливо після загибелі Президента Респу­бліки Польща Леха Качинського та польської військово-політичної верхівки. Це вносить дещо нові акценти, які можуть позитивно ві­добразитись на співробітництві України та Польщі. А зважаючи на рівень стосунків між двома державами, є всі підстави говорити про їх перспективність.

Новий Президент Польщі Броніслав Коморовський на інавгурації говорив про сильну Польщу в Євросоюзі і НАТО, про партнерські сто­сунки Польщі із сусідніми країнами, наголошуючи при цьому на необ­хідності поглибити відносини з Росією. Але не варто вбачати у цьому великих ризиків для України, адже при домінуванні західного вектора зовнішньої політики Польщі, східний вектор особливих змін не зазнає. Польща головуватиме в ЄС у другій половині наступного року (із 1 липня 2011-го). Але "Східне партнерство" - ідея польського міністра закордонних справ Радека Сікорського - також буде присутня [6].

Про прагматизм в українсько-польських політичних стосунках за нових президентів у двох сусідніх державах говорить київський по­літолог Олексій Гарань. На його думку, бачення України для поля­ків не зміниться, як не зміниться і надія на проведення українцями реформ у своїй державі: "Якщо говорити про базові речі, тобто, про стратегічне бачення Польщі для України, України для Польщі, то ду­маю, що ці речі не зміняться. Адже в інтересах поляків, щоб Украї­на була стабільною, демократичною та інтегрованою в Європу. Інша річ із обранням Коморовського та взагалі з курсом Польщі і курсом прем'єра Туска, можна говорити про те, що поляки зараз будуть під­ходити прагматичніше до українсько-польських стосунків" [6]. Отже, українсько-польські політичні відносини продовжують активно роз­виватись у всіх сферах життя обох країн.

Також досягнуто значних успіхів в економічному співробітництві. Товарообіг між Україною і Польщею різко зростає і на даний момент збільшився порівняно з 1992 р. у 6 раз. Згідно з експертними даними, капітал українських інвесторів у Польщі сьогодні становить близько 1 мільярда дол. США [2]. Але досі в товарообігу між Україною та Польщею польський експорт значно перевищує імпорт. Це є однією з причин, що змушує Польщу цінувати відносини з Україною, оскіль­ки порушення відносин між обома державами зумовить втрату для Польщі великого ринку збуту для своєї продукції.

Економічне співробітництво між Україною і Польщею, пройшов­ши тривалий розвиток, продовжує далі активно розвиватись. Це пе­редусім стосується таких галузей, як сільське господарство та сфери переробки його продукції, машинобудування та літакобудування, енергетики та теплопостачання, військово-промислового комплексу, фармації та медичного устаткування. Саме за рахунок розвитку вза­ємовигідного співробітництва у вказаних галузях та багатьох інших перспективних напрямах можна в декілька раз збільшити частку ви­робленої продукції в українсько-польському товарообігу, і запобігти його зниженню.

З іншого боку, Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Польща в Україні Яцек Ключковський зазначає деяке погіршення інвестиційного клімату в Україні в 2010 р. Посол Польщі зазначив, що Україна повинна використати польський досвід для того, щоб під­вищити конкурентоспроможність своєї економіки. На його думку, основна проблема України - відсутність конкурентоспроможної еко­номіки, тому Україна повинна навчитися виживати й мати доходи для самостійного забезпечення соціальної політики й економіки загалом, визначити, яким чином зменшити витрати на соціальну частину або збільшити доходи бюджету [8].

Українсько-польська культурна співпраця сьогодні має низку не-вирішених проблем, пов'язаних із чорними сторінками спільного ми­нулого. Серед цих проблем - історичні питання в українсько-поль­ських відносинах: волинська трагедія, операція "Вісла". Колишній посол України у Варшаві Петро Сардачук вважає, що відносини ще довго залишатимуться складними: "Це залежить не тільки від керів­ництва. Нам треба все-таки дуже працювати у сфері людських, між-людських відносин". Подібну думку висловив і директор Студіуму Східної Європи Варшавського університету Ян Маліцький: "Нам потрібно розвивати широку двосторонню співпрацю на суспільному рівні - на рівні регіонів, університетів, шкіл, тобто охопити цей гу­манітарний спектр. Найвища влада змінюється. А наше головне за­вдання - формування еліт, в першу чергу молодих, які продовжува­тимуть цю справу" [3]. Але, незважаючи на це, культурна співпраця між нашими країнами продовжує розвиватись. Обидві сторони, окрім реалізації запланованих проектів, розроблюють нові, популяризуючи свої культурні надбання.

Значному покращенню українсько-польських політичних, еко­номічних, культурних та інших зв'язків сприяє сумісне проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу у 2012 році. Зако­нодавством України передбачено спрощений порядок переміщення через митний кордон України іноземної валюти, предметів, призна­чених для підготовки та проведення чемпіонату, запроваджуються (крім окремих випадків) візовий режим та дозволи на працевлашту­вання без обмежень [9].

Українсько-чеські та українсько-словацькі відносини. Відно­сини України з Чехією та Словаччиною на сучасному етапі означені важливістю підтримання активного політичного діалогу на найви­щому рівні, взаємодії міжурядових структур у плані удосконалення співробітництва у транспортно-енергетичній та консульсько-право­вій сферах, а також активною підтримкою офіційною Прагою і Бра­тиславою європейського та євроатлантичного курсу нашої держави.

Так, головування Чеської Республіки в ЄС у першому півріччі 2009 року створило сприятливі умови для поглиблення переговорного про­цесу між Україною та Європейським Союзом щодо Угоди про асоці­ацію, створення зони вільної торгівлі та запровадження безвізового режиму. Україна - єдина з країн СНД, з якою в Чехії спостерігається динаміка зростання товарообороту. Цей процес триває вже п'ять ро­ків, темпи зростання становлять близько 20% на рік [11, с. 177].

З урахуванням вступу Словаччини до Шенгенської зони, слід від­значити укладення Угоди між Україною та Словаччиною про місце­вий прикордонний рух, положення якої спрямовані на поліпшення умов для забезпечення права громадян України на вільне пересуван­ня у прикордонній зоні обох держав [2].

Українсько-угорські відносини. Відносини України з Угорською Республікою на сучасному етапі продовжують збагачуватися новими напрямами, видами і формами співробітництва. Найбільш чутливими питаннями відносин є статус національних меншин, питання історич­ного спадку, економічна і, зокрема, енергетична співпраця [10].

На думку міністра закордонних справ Угорської Республіки Пете­ра Балажа, незважаючи на деякі суперечності у двосторонніх відно­синах, за останній час взаємини офіційного Будапешта з Києвом на­були більшої актуальності, зокрема у зв'язку з бажанням останнього винести на якісно новий рівень реалізацію свого євроінтеграційного курсу. При цьому, з урахуванням зростаючого авторитету Угорщи­ни в Євросоюзі, її можливостей щодо підтримки України як під час двостороннього діалогу з ЄС, так і під час розгляду питання вступу України до НАТО, інтенсифікацію українсько-угорського двосто­роннього співробітництва протягом 2009-2010 років слід однозначно розцінювати позитивно. Окрім того, як зазначив П. Балаж, у 2010 році Київ може повністю розраховувати на підтримку Будапешта у своїх євроатлантичних прагненнях [7].

Характеризуючи економічну співпрацю між двома країнами, вар­то зауважити, що динаміка її розвитку цілком задовільна і має непо­гані результати, незважаючи на світову економічну кризу. Найваж­ливішими завданнями у реалізації інтересів України у відносинах з Угорською Республікою є подальше підтримання високої динаміки українсько-угорського діалогу на всіх рівнях; активне продовження консультацій з питань європейської інтеграції, забезпечення послі­довної і дієвої підтримки Угорщиною євроінтеграційних і євроат­лантичних прагнень України; активний розвиток міжрегіонального і транскордонного співробітництва, зокрема в рамках Карпатського єврорегіону; забезпечення послідовного збільшення товарооборо­ту між Україною і Угорщиною, збереження позитивних тенденцій у його формуванні, врегулювання механізму торговельних обмежень між двома країнами; активізація співробітництва у сфері забезпечен­ня прав національних меншин - української в Угорщині та угорської в Україні; посилення інформаційної роботи та забезпечення подаль­шого формування позитивного іміджу України в Угорщині [5].

Не менш важливе значення серед пріоритетів розвитку україн­сько-угорського співробітництва на 2010 рік є збереження активної співпраці в гуманітарній сфері, зокрема продовження роботи над уві­чненням пам'яті про історичні події та особистості, які мають пріори­тетне значення для України та Угорщини.

Висновки. Таким чином, на сучасному етапі співпраця України з країнами Вишеграда розвивається в усіх напрямах, що входять у за­гальні інтереси, передусім у системі внутрішніх справ (боротьба про­ти організованої злочинності, корупції), охорони довкілля, міжнарод­ної політики та економіки (транспорт, інфраструктура, енергетика).

Серед нових пріоритетів вишеградського партнерства є допомога у розвитку євроінтеграційних ініціатив у країнах, що є кандидатами на членство в ЄС, та тих, чиї стратегічні інтереси скеровуються на посилену співпрацю із Європейським Союзом без чітко означених перспектив членства.

Україна може скористатись і швидким входженням країн Више­градської групи до ЄС, що в майбутньому зможе полегшити доступ української продукції на європейський ринок та сприятиме надхо­дженню якісної європейської продукції на український.

Для України партнерство із державами Вишеградської групи є природним напрямом розбудови інтеграційної політики. З огляду на подібність історичних передумов, досвід держав Вишеградської групи може стати цінним емпіричним матеріалом для європейських перспектив України. Важливо, що інтерес у багатоплановій співпраці між нашими державами є обопільним.

Отже, сьогодні, ще маючи належний час для відповідних реформ, слід розробити державну програму, яка має передбачити повноцінні політичні, економічні, культурні та інші відносини України з країна­ми Вишеградської групи.

Література:

1. Андрійчук О. Досвід вступу країн Вишеградської групи до Європей­ської Унії у контексті акцесійних приготувань України / О. Андрійчук // Юридичний журнал. - 2006. - № 2 (44). - С. 92-95.

2. Відносини з країнами Центральної та Східної Європи // Урядовий портал: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/ control/uk/publish/article%3Fart_id=223270222&cat_id=223259211.

3. Добош Г. Українсько-польські відносини: потреба перезаванта­ження чи продовження? / Г. Добош // Радіо Свобода. - 27.09.2010: [Елек­тронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.radiosvoboda.org/content/ article/2169860.html.

4. Досвід країн Вишеградської четвірки на шляху до ЄС: можливості для України: Аналітичні оцінки міжнародного "круглого столу" (м. Ужго­род, 30-31 жовтня 2003 p.). - Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2003. - 136 с.

5. Історія двосторонніх відносин України і Угорщини // Посольство України в Угорській Республіці: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http ://www. mfa.gov.ua/hungary/иа/26633. htm.

6. Костюк Б. Українсько-польські відносини за президента Коморов-ського: погляд із Києва / Б. Костюк // Радіо Свобода. - 06.08.2010: [Елек­тронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.radiosvoboda.org/content/ article/212075 l.html.

7. Крижевський А. Динаміка розвитку українсько-угорських відносин у другому півріччі 2009 року / А. Крижевський // Аналітичні записки щодо проблем і подій суспільного розвитку Національного інституту стратегіч­них досліджень. - 2009. - Січень-грудень: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/Monitor/December2009/26.ntm.

8. Посол Польщі вважає, що інвестиційний клімат в Україні помітно погіршився // NEWSRU.UA. Економіка. - 22.03.2010: [Електронний ре­сурс]. -Режимдоступу: http://www.newsra.ua/finance/22mar2010/kluch.html.

9. Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Євро­пи 2012 року з футболу в Україні: Закон України від 19 квітня 2007 року № 962-V (в редакції Закону України від 5 червня 2009 p. 1474-VI) // Відо­мості Верховної Ради України. - 2007. - № 31. - Ст. 405.

10. Українсько-угорські відносини мають характер особливого партнер­ства // Президент України Віктор Янукович - Офіційне інтерент-представ-ництво: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.president.gov. ua/news/13662.html.

11. Черник П. Україна в геополітичних концепціях Чехії та Словаччини XX ст. / П. Черник // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. - 2009. - Вип. 21. - С. 172-179.

12. Янчук Л. Роль "Вишеградської солідарності" у зовнішньополітичній діяльності Словацької республіки (1989-2004 pp.) / Л. Янчук // Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки. - К.: Інститут історії України НАН України, 2010. - № 19. - С. 87-96.

Страницы:
1 


Похожие статьи

А Семенович - Вступ у єс як чинник трансформації країн кандидатів з центральної і східної європи

А Семенович - Відносини україни з країнами вишеградської групи на сучасному етапі

А Семенович - Особливості реорганізації регіонального врядування у польщі в ХХ ст