О О Бурлакова - Відтворення вищої освіти україни у європейському освітньому просторі - страница 1

Страницы:
1  2 

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

Бурлакова Ольга Олександрівна

УДК 378 (477):37.014.25.

ВІДТВОРЕННЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ

09.00.10 - філософія освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії і політології Переяслав-Хмельницького державного педагогічного універстиету імені Г. Сковороди Мінестерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, професор

Ігнатенко Наталя Вікторівна

Переяслав - Хмельницький державний педагогічний университет імені Г. Сковороди, професор кафедри загальної і соціальної педагогіки та управління освітою

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

Предборська Ірина Михайлівна

Національний педагогічний уніврситет імені М. П. Драгоманова, професор кафедри соціології, управління та євроінтеграції

кандидат філософських наук, доцент Кочубей Наталя Василівна

Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка, кафедра філософії та політології

Провідна установа: Національний авіаційний університет, Кабінет міністрів України, кафедра філософії, м. Київ.

Захист відбудеться " 06 " березня 2007 року о 14.30 годині на засіданні спеціалізованної вченої ради К 26.053.13 Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова 9.

З дисертацією  можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова 9. Автореферат розісланий "_05_"_лютого_2007р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради

Б.К. Матюшко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Вища освіта все більш відчутно впливає на формування та розвиток гуманітарних і виробничих технологій, виконання науково обґрунтованих технічних, економічних і соціокультурних проектів. Основоположним елементом цього процесу виступає зростання значення професійної підготовки, доступу до інформації - надзвичайно важливих, конче необхідних ресурсів для розвитку суспільства, спрямованих на докорінне перетворення всієї системи суспільних відносин і практики господарського життя.

Особливого значення в цьому контексті набуває відтворення вищої освіти в Україні адекватно до завдань, визначених у Болонській угоді для Європейської освіти: поширення знань та інформації з метою здійснення глибинних соціально-економічних перетворень.

Зрозуміло, що виконання цього завдання потребує філософського осмислення сучасної парадигми освіти. Заслуговують на увагу вивчення проблем ефективності й управління вищою освітою й аналізу її впливу на економічну стабільність в умовах модернізації економіки. Актуальність теми зумовлюється, передусім, дедалі більшим зростанням ролі й значення освітнього потенціалу в забезпеченні суспільного прогресу. Водночас вона відображає складність вирішення соціально-економічних проблем у такій важливій, специфічній галузі суспільної діяльності, що належить до нематеріального, духовного виробництва, як освіта. З одного боку, вища освіта - це сфера, призначенням якої виступає збереження і збагачення тих інтелектуальних досягнень, якими володіє людство, духовний розвиток людини, культури, цивілізації в цілому, з іншого - ця сфера, за умов ринкової економіки функціонує на економічних засадах, конче потребує всебічного врахування суспільних затрат та оцінки одержаних результатів. Державний характер фінансування, відсутність орієнтації в діяльності закладів вищої освіти на отримання прибутку не усувають необхідності ефективнішого використання народногосподарських коштів та всього потенціалу освітньої галузі.

Продуктивна природа суспільних витрат на освіту стала предметом наукового аналізу багатьох зарубіжних дослідників. Зокрема, відома концепція "людського капіталу", біля витоків формування якої стояли Г.Беккер, Б.Вейсброд, Дж.Мінцер, Т.Шульц. Надалі ці дослідження продовжилися в працях М.Блауга, У.Боуена, Е.Денісона, Ф.Махлупа, Г.Псахаропулоса, Л.Туроу, Ф.Уелша, Л.Хансена та інших науковців, основна увага яких зосереджена на вивченні проблем ефективності інвестицій в людину.

Дослідження процесу зростання ролі вищої освіти в суспільному розвитку і, зокрема, соціально-економічні проблеми підготовки кваліфікованих трудових ресурсів у системі

2

закономірностей функціонування ринку праці, розглядаються в працях таких учених, як Л.Безчасний, Д.Богиня, Б.Данилишин, М.Долішній, С.Злупко, Л.Кривенко, В.Козак, Е.Лібанова, І.Лукінов, С.Мочерний, С.Пирожков, А.Чухно, М.Шаленко та інших вітчизняних дослідників.

Питання організації та управління системою освіти висвітлюються в дослідженнях Г.Дмитренка, К.Корсака, В.Лугового, Н.Островерхової, В.Паламарчука. Проблеми визначення потреби народного господарства в кваліфікованих кадрах розкриваються

A. Головач, А.Кріклій, Н.Павловською, В.Савченко, Г.Таукач.

Філософське осмислення сучасної освіти, її роль у суспільстві подається в працях

B. Андрущенка, Л.Горбунова, М.Михальченка,. С.Клепко, Н.Кочубей, М.Култаєвої, В.Кушерця, І.Предборської, І.Родіонової, М.Романенко, С.Черапанової, Н.Шубелки та ін.

І все ж у цілому зазначена проблема залишається недостатньо вивченою і розкритою як в українській, так і в світовій науковій літературі. Зокрема, більшість досліджень західних учених акцентує увагу лише на конкретній вартісній оцінці інвестиційного ефекту освіти, що віддзеркалює процеси зростання заробітної плати та національного доходу. Більш важливим, однак, на нашу думку, є філософське обґрунтоване розуміння основних причинно-наслідкових зв'язків і залежностей, комплексного, більш широкого впливу освіти, її структури, способу організації, управління і фінансування на процес розвитку суспільства. Надзвичайно важливою для сучасної України, особливо в контексті модернізаційних процесів, цілеспрямованого, поступового руху до євроінтеграції, є проблема налагодження такого організаційного та фінансово-економічного механізму освітньої діяльності, який би на основі впровадження в реальну практику принципів прозорості, відповідальності, результативності, сприяв оновленню змісту освіти у відповідності до основних принципів визначення Болонської декларації, суттєвому підвищенню рівня ефективності діяльності вищих навчальних закладів та досягнення соціальної справедливості у сфері освіти. Це і зумовило вибір теми нашого дослідження "Відтворення вищої освіти України у європейському освітньому просторі".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою планової теми кафедри філософії і політології Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди "Київська філософська школа і проблеми трансформації освіти в Україні" (державний реєстраційний номер №0104U003127).

Особистий внесок здобувача полягає у формуванні теоретичних і методичних підходів до оцінки рівня та визначення ефективності й доцільності підготовки фахівців, розробки пропозицій щодо застосування професійної моделі бакалавра та магістра.

3

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження теоретико-методологічних засад відтворення вищої освіти України у відповідності до Європейських вимог, які консолідовано визначені Болонською угодою.

Для досягнення поставленої мети було визначено такі дослідницькі завдання:

- проаналізувати теоретичні засади розвитку української вищої освіти у XXI столітті та процесу економічних перетворень в освітянській сфері, специфіки системних реформ під впливом суспільних потреб;

- розкрити зміст категорії "освітній потенціал" як невід'ємної складової частини людського потенціалу;

- визначити методологію оцінювання сучасного стану освітнього потенціалу України та перспектив його розвитку, адаптації і модернізації до Європейських вимог;

- обґрунтувати соціально-економічну функціональну роль вищої освіти в процесі досягнення і підтримки сталого суспільного розвитку;

- показати значення демократизації, самоврядування, дієвості внутрішнього контролю для вдосконалення державного управління та організаційної структури і моделі ступеневої освіти з урахуванням вимог Болонської конвенції;

Об'єкт дисертаційного дослідження - вища освіта як сфера здійснення важливої соціально-економічної діяльності та чинник забезпечення суспільного розвитку.

Предмет дослідження — механізми та шляхи відтворення вищої освіти України у процесі її євроітеграції.

Методи дослідження базуються на загальнотеоретичних та специфічних методах наукового пізнання. У процесі роботи використовуються такі методи: історико-системний - для дослідження розвитку освітнього потенціалу, визначення стратегічних завдань державного регулювання освіти в контексті суспільних трансформацій; аналізу, синтезу та порівняння - для встановлення факторів розвитку вищої освіти, рівня забезпечення освітніми послугами, відповідності досягнутого потенціалу суспільним потребам, рівню забезпечення освітніх потреб населення в інших країнах; економіко-статистичний - для розробки системи показників і методів розрахунку соціально-економічної ефективності вищої освіти, дослідження порівняльних результатів розвитку соціальних показників забезпечення освітян та працівників в інших галузях; економіко-математичний - для побудови перспективної моделі обрахунків системи вищої освіти в залежності від чисельності населення, тривалості навчання, вартості навчання, а також для розробки необхідного ресурсного забезпечення навчального процесу. При вивченні в механізмах державного регулювання фінансування ВНЗ використано методи угруповань, логічного аналізу, структуризації цілей, моделювання управлінських процесів.

4

Наукова новизна полягає в одержанні наукових результатів, які містять положення теорії та практики, спрямовані на визначення ролі вищої освіти в Україні в процесі її євроінтеграції в умовах трансформаційної економіки, а також у розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання освіти, забезпечення якості освітніх послуг.

У процесі дослідження одержано такі наукові результати:

- визначено механізми та передумови системних реформ вищої освіти, проаналізовано фази економічних трансформацій та фактори, що їх зумовлюють;

- уточнено дефініцію "освіта" та "освітній потенціал", що дає змогу упорядкувати та розкрити поняття освітнього потенціалу як системи нагромаджених матеріально-речових та неречових ресурсів;

- досліджено роль вищої освіти в забезпеченні сталого суспільного розвитку, що визначається не стільки наявним ресурсним потенціалом, скільки соціально-економічними умовами його активного і ефективного використання й реалізації;

- обґрунтовано основні параметри формування якісно нової системи державного управління освітньою діяльністю, а саме: переосмислення керівної ролі держави у сфері вищої освіти, яке поряд із посиленням функцій контролю за якістю освітніх послуг має передбачати значну децентралізацію влади і розширення автономії вищих навчальних закладів, урізноманітнення інструментарію здійснення управлінсько-економічного впливу держави, її органів на діяльність у сфері освіти;

- зроблено узагальнення діючих моделей підготовки фахівців у системі ступеневої освіти з урахуванням професійної орієнтації для рівнів бакалавра та магістра, що забезпечує більшу мобільність випускників ВНЗ

Одержали подальший розвиток:

- аналіз використання народногосподарського потенціалу освіти, а саме за допомогою системного методу визначені внутрішня і зовнішня ефективність, соціально-економічна і економічна ефективність, критерії економічності, продуктивності та результативності;

- систематизація показників економічної і соціально-економічної ефективності освіти та обґрунтування цілісної системи відносних показників, натуральної, вартісної або інтегральної оцінки;

- дослідження тенденцій потенціалу вищої освіти України, визначення основних факторів, що стримують якісний розвиток сфери вищої освіти, негативний вплив

5

недостатніх   обсягів   державного   фінансування  та   відсутність   системи гнучкого економічного управління з боку держави. Уточнено:

- поняття "освіта", як сфера здійснення важливої соціально-економічної діяльності, як чинник забезпечення суспільного розвитку, та поняття "освітній потенціал", як система нагромаджених матеріально-речових та неречових ресурсів;

- роль вищої освіти в забезпеченні сталого суспільного розвитку, що визначається не стільки наявним ресурсним потенціалом, скільки соціально-економічними умовами його активного і ефективного використання й реалізації.

Удосконалено:

- форми і методи управління навчальними закладами за рахунок підвищення дієвості внутрішнього контролю; зміст і пропозиції щодо порядку проведення педагогічного, оперативного та поетапного контролю в навчальних закладах, його роль у проведенні атестаційної та акредитаційної експертизи.

Практичне значення одержаних        результатів. Результати

теоретико-методологічних досліджень знайшли висвітлення у вирішенні практичних питань формування та впровадження стратегії подальшого розвитку вищої освіти.Матеріали досліджень використовуються при підготовці фахівців у Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди та Хмельницькому державному університеті (довідки від 24 січня 2006р. та № 33 від 11.02.2006р.)

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні і методичні положення і результати дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на міжнародних, всеукраїнських науково-практичних і наукових конференціях, серед яких - : всеукраїнські науково-практичні конференції "Наукові засади економіки і управління освітою" (м. Переяслав - Хмельницький, 2004р.); "Гармонізація розвитку вищої освіти в умовах Болонського поцесу"(м. Переяслав - Хмельницький, 2006р.); міжнародні науково-практичні конференції "Розширення Європейського Союзу: нові реалії та перспективи на міжнародному ринку вищої освіти і науки" (Словаччина, Сніна, 2004), "Теорія і практика Євроінтеграційних процесів вищої освіти і науки" (Словаччина, Сніна, 2005).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлено в 10-и статтях обсягом 3, 7 друкованих аркуша, 3 з яких - фахові.

6

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел.

Обсяг тексту - 184 сторінки; список використаних джерел - 251 найменування, охоплює 21 сторінку.

СТРУКТУРА ТА ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено предмет, мету дослідження, його основні завдання; розкрито джерельну базу, наукову новизну, теоретичне і практичне значення здобутих результатів.

У першому розділі "Системні реформування вищої освіти: спрямованість, соціальні реалії" розкриваються теоретичні засади розвитку вищої освіти України в ХХІ столітті, визначаються економічні складові, напрямок та порядок проведення системних реформ. У розділі обґрунтовується об'єктивна необхідність інтеграцій вищої освіти України в європейський освітній простір.

У першому підрозділі "Теоретичні засади розвитку вищої освіти України в XXI" відзначається, що освіта в цілому і проблеми навколо неї повинні розглядатися перманентно, оскільки освітні проблеми не можуть мати одноразового вирішення, а повинні вирішуватися завжди - і в той же час при постійній невирішеності їх ми все ж маємо справу з відносно завершеним результатом. А тому всі проблеми освіти слід розглядати в контексті їх безперервного розвитку, переходу в інші форми. І в своїх проблемах освіта виступає як спосіб втілення культури в людину, культура ж- як відтворення історії в її потенційності і вільному творчому розвитку сутнісних сил людини. Освіта постає як безперервність, що об'єднує конкретне багатство дійсності й ідеальну різноманітність можливостей, що не мають ні однозначного, ні одноразового вирішення.

Дослідження показало, що сучасна система освіти, будучи складовою частиною суспільства кінця XX століття, зазнає таких же радикальних змін, як й інші соціальні структури та підсистеми. Глобальні соціальні зміни, що пов'язані з пошуками людиною шляхів оптимізації та гармонізації власної системи цінностей, свого буття в культурному та природному оточенні, в першу чергу відбиваються на освітній діяльності, що є основним чинником соціалізації особи, основним каналом репродукування людськості та культури у кожній особі.

У другому підрозділі "Філософські засади, напрямок та порядок проведення системних реформ" іде мова про те, що якісна трансформація будь-якого суспільства, пов'язана з його переходом в епоху інформаційної революції, є не просто технологічним

7

стрибком. Мова йде про формування нових екзистенціальних та духовних основ розвитку людства, коли надматеріальні цінності, пов'язані з саморозвитком особистості, етичними стосунками між людьми чи реалізацією екологічного імперативу стають домінуючими чинниками соціального прогресу. Тим самим створюються передумови для подолання віковічної прірви між утилітарними і часто мізантропічними цілями економічної ефективності та гуманістичними ідеалами, між сутністю людини та способом її існування, між потенціальними можливостями самоактуалізації кожної людини та можливостями їх реалізації.

У дослідженні підкреслюється, що нові перспективи соціокультурного розвитку людства висувають нові вимоги до функціонування та розвитку системи освіти. Остання вже не може бути вузьким придатком економіки, спрямованим на підготовку фахівців для різних галузей людської життєдіяльності. Освіта має стати основним генератором культурних цінностей та орієнтацій діяльності для кожної окремої людини та для суспільства в цілому, що здійснює випереджаюче проектування соціальних реальностей на багато років уперед. Іншими словами, потенціальні можливості розвитку людства, перш ніж актуалізуватися у реальних соціальних структурах, мають бути спроектовані в рамках системи освіти та реалізовані в ціннісних орієнтаціях, когнітивних здатностях та мотивах поведінки людей, що будуть створювати ці соціальні реалії.

Глобальна мета освітніх реформ в Україні, зазначається в роботі, полягає в досягненні суспільного прогресу на основі розвитку вищої освіти.

У третьому підрозділі "Інтеграція вищої освіти в Європейський освітній простір" ми бачимо, що нове становище системи освіти в сучасному суспільстві вимагає розробки нової філософської парадигми освіти, що на новому соціальному та гносеологічному підґрунті здійснила б синтез теоретико-методологічних. ціннісних та операціонально-технологічних аспектів освітньої діяльності. Соціальна значимість та масштабність дослідження цієї проблеми вимагають і відповідного наукового інструментарію-створення філософії освіти як самостійної галузі знання, в рамках якої розробляються не тільки парадигмальні аспекти формування та функціонування системи освіти у сучасному суспільстві, а й конкретні напрями трансформації цієї системи у відповідності з реаліями інформаційного суспільства. Відповідно соціальна та когнітивна інституціоналізація філософії освіти в сучасних умовах повинна розглядатися як базисне наукове підґрунтя реформування всієї освітньої діяльності, без якого реформи не можуть отримати ні наукової осмисленості, ні соціальної доцільності, ні структурно-функціональної та генетичної системності та цілості.

8

У процесі дослідження встановлено, що у трансформаційному суспільному контексті набувають нового змісту призначення вищої освіти, її масштаби, форми і методи організації та управління освітньою галуззю. Відбуваються такі трансформації:

1) змінюється розуміння освіти, її місце і роль у житті людей;

2) все більш різноманітними стають форми організації навчального процесу;

3) зазнають змін і самі педагогічні технології, методи передачі знань та втілення навичок, умінь тощо.

Країни світу, як розвинені, так і ті, що розвиваються, перебувають у процесі постійного пошуку і реформування своїх національних систем освіти, які мають відповідати новим вимогам становлення інформаційного суспільства. Різні за глибиною і характером здійснюваних заходів, процеси перебудови спрямовані на пошук більш ефективних систем організації, управління і фінансування освітньої діяльності.

Дослідження показало, що у вищій освіті необхідне продовження і прискорення системних реформ, які відображають процеси економічного розвитку і модернізації вищої освіти до суспільних вимог. І хоча стабілізаційні процеси мають зважений та збалансований характер, процес реформування вищої освіти протікає суперечливо, а це є наслідком того, що ряд факторів безпосереднім або опосередкованим чином стримує його успішність.

В останнє десятиріччя ХХ ст. в системі організації освітньої діяльності в Україні відбулися зміни, які загалом збігаються з напрямом світових тенденцій у сфері освіти: перехід до ступеневої освіти; диверсифікація навчальних закладів; значне урізноманітнення як форм навчання, так і закладів післядипломної освіти; розвиток недержавного сектора освіти. В Україні створено законодавчу база для функціонування навчальних закладів різних рівнів і напрямів підготовки, заснованих на різних формах власності.

У другому розділі "Соціально-економічна ефективність, як основа сталого розвитку вищої освіти" визначається зміст поняття соціально-економічна ефективність та її суспільне значення, розкриваються методи виміру соціально-економічної ефективності та її складових.

У першому підрозділі "Зміст поняття "соціально-економічної ефективності" та її соціальне значення", проаналізовано матеріал, який дає підстави стверджувати, що ефективність освітньої діяльності розкривається у двох аспектах: економічна ефективність (співвідношення  величини  витрат та одержаного  ефекту)  та соціально-економічна

9

ефективність (відповідність результатів діяльності соціальним та економічним цілям). З іншого боку, ефективність освіти розглядається двоаспектно: як внутрішня ефективність (продуктивність і результативність виробництва освітніх послуг з точки зору галузі освіти, її внутрішніх цілей і завдань) і зовнішня ефективність (виражає міру, якою "вироблені" навчальними закладами результати є бажаними для суспільства).

Другий підрозділ "Методологія виміру соціально-економічної ефективності та її складових" присвячується методиці обчислення економічної ефективності, яка ґрунтується на порівнянні величин витрат і віддач з метою визначення їх економічної прибутковості. Загальним недоліком цього методу є неврахування неекономічних вигод та непрямих економічних витрат.

Дослідження показало, що визначення соціально-економічної ефективності освіти потребує цілого комплексу показників, які характеризують досягнуті результати. Цей комплекс може включати показники вихідних ресурсів (матеріальні, людські та фінансові ресурси), навчального процесу (тривалість, динаміка, інтенсивність здійснення процесу навчання), випуску фахівців (результат процесу навчання), кінцевих результатів, вартісні, витратно-вартісні показники та показники, що характеризують інші важливі результати (екстерналії).

У третьому розділі "Розбудова вищої освіти у відповідності до вимог Болонської конвенції" визначено важелі державного упорядкування системи вищої освіти, особливості розвитку управління вищою освітою, запропоновано технології формування її мережі шляхом визначення тенденцій та проблем освітнього потенціалу.

Перший підрозділ "Важелі державного упорядкування системи вищої освіти" окреслює, як на основі узагальнення результатів наукового пошуку автором визначено, що сучасний стан освіти в Україні характеризується стрімким розвитком освітнього потенціалу, якісними та кількісними змінами у структурі мережі навчальних закладів. Значно покращились умови для здобуття вищої освіти, суттєво збільшився контингент студентів, особливо у ВНЗ III-IV рівнів акредитації. Проте стан розвитку освіти ще не повною мірою задовольняє стрімко зростаючі потреби суспільства, відносно оновлення змісту навчання, конкурентоспроможності та визнання документів різних навчальних закладів, особливо з урахуванням пріоритетності напряму євроінтеграції.

У розвитку цілісної системи вищої освіти важливе значення має подальший розвиток ступеневої освіти у відповідності з положеннями зафіксованими в Болонській декларації. Практика свідчить про необхідність перегляду діючих моделей підготовки, їх гнучкості щодо певних об'єктів праці і знарядь, що забезпечить більшу мобільність випускників,

10

кращу адаптацію їх до різних умов праці. З цією метою запропонована професійно-орієнтована модель підготовки бакалавра та магістра з певної спеціальності.

У другому підрозділі "Формування мережі вищої освіти: тенденції та проблеми освітнього потенціалу" підкреслюеться, що, важливу роль в діяльності навчальних закладів, незалежно від рівня, форми власності і підпорядкування відіграє ринковий принцип, часткова або повна сплата освітніх послуг. Зумовивши виникнення недержавних навчальних закладів, платність освітніх послуг відіграє вирішальну роль у формуванні бюджету ВНЗ III-IV рівнів акредитації, розвитку їх навчальної бази, модернізації обладнання та оновлення змісту навчання.

Дослідження показало, що місія держави у сфері вищої освіти визначається такими основними цілями: забезпечення стабільного розвитку, ефективного механізму функціонування та справедливого розподілу, що досягається через виконання відповідних функцій: 1) визначення стратегії розвитку та розробка нормативно-правової бази; 2) управління системою вищої освіти; 3) забезпечення достатніх обсягів фінансування освіти за допомогою безпосереднього фінансування, пільгового оподаткування, стимулювання притоку приватних джерел тощо. Основою державної стратегії розвитку освіти повинно бути чітке усвідомлення того, що освіта - це довгострокові економічні і соціальні інвестиції.

У третьому підрозділі "Особливості розвитку управління вищою освітою", ми

бачимо, що система управління вищою освітою України знаходиться в процесі свого вдосконалення, становлення на нових, демократичних засадах. Основними рисами цього процесу мають виступати переосмислення керівної ролі держави, яке поряд із посиленням функцій контролю за якістю освітніх послуг має передбачати значну децентралізацію влади і розширення автономії вищих навчальних закладів та реальне включення інших суб'єктів у процес керівництва галуззю. Здійснення цих важливих завдань із одночасним посиленням взаємних зв'язків і взаємодії основних партнерів (держави, громадськості, приватного сектору, керівництва навчальних закладів) дозволить активізувати всі складові освітнього процесу.

Закріплення демократичних принципів та форм організації управління в законодавчих і нормативних документах є важливим кроком у процесі модернізації системи вищої освіти. Однак, не менш важливим є впровадження відповідних механізмів, які б дозволяли не просто декларувати, а й неухильно їх дотримуватися. Нагально необхідним      є процес      формування      гнучкої      розгалуженої системи

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

О О Бурлакова - Відтворення вищої освіти україни у європейському освітньому просторі