І В Мілєва - Мовне табу на слобожанщині - страница 1

Страницы:
1  2 

І. В. Мілєва (Луганськ)

УДК 811.161.2

МОВНЕ ТАБУ НА СЛОБОЖАНЩИНІ

Ще в найдавніші часи існували вірування, унаслідок яких не можна було прямо називати ті чи інші явища. Найчастіше говорять про мисливське табу й збережені у зв'язку з ним вирази (Б. Ларін, О. Реформатський, Л. Ройзензон). У культурі народів збереглися (уже як відгомін) різні види первісного табу, причому стійкість пережитків дозволяє стверджувати, що цивілізація люду, у якій виявлені подібні релікти, є продуктом якогось давнішого стану, де й слід шукати пояснення незвичайних поглядів і традицій. На матеріалі європейських мов А. Кацев виділяє такі лексико-семантичні розряди давнього табу: найменування тварин, рослин, мінералів, явищ природи, людей, частин тіла, хвороб і смерті, богів і духів [Кацев 1988: 11 - 13]. На ранніх стадіях розвитку італійського суспільства, указує Т. Черданцева, евфемізували імена близьких родичів, королів, назви обожнених тварин, священних предметів, тварин і риб (під час полювання), частин тіла, пов'язаних з обрядами й повір'ями [Черданцева 1877: 41 - 42]. Схожі тематичні групи А. Кравчик-Тирпа окреслює й у польських діалектах: назви Бога та інших святих, демонів, чаклунства, смерті, поховання, хвороб, деяких явищ природи тощо [Krawczyk-Tyrpa 2001]. Евфемізується, таким чином, не всяке мовлення, а те, що пов'язане з певними темами й сферами діяльності. Мета нашої статті - виокремити ті сфери табу, які найяскравіше представлені в українських слобожанських говірках.

Серед усіх виразів, що пов'язані з вірою в мовну магію (можливість впливу на довколишній світ через надприродне), виділяємо низку жартівливих або іронічних евфемістичних сполук, що є відповідями на питання „Куди йдеш?", коли не хочуть признаватися: в ліс по дрова (відповідають на „лихе" питання в Тарасівці Троїцького р-ну) або шукати щастя (Біл), на збори (Луган). Табу на запитання „куди?" Д. Зеленін пов'язував з давнім словом куд, що означає „злий дух". О. Потебня припускав схожість „куди?" з кудити, що колись, імовірно, означало „зурочити" [Потебня 1905: 469]. Див. ще у В. Мокієнка: корінь куд (випадково співзвучний з куди) пов'язаний зі словами кудесить, кудесник, чудо [Мокиенко 2004: 56].

Каламбурні вислови з коренем куд є досить продуктивними в усному розмовному мовленні. Можливо, це пов' язано з бажанням мовця не лише відвернути, нейтралізувати лихий вплив слова, а й „повернути біду" своєю відповіддю на „кудикала": за кудикину гору (ареалізм уживають практично повсюди). У східноукраїнських говірках представлені численні репрезентанти мовної формули: на закудикину гору (Біл), на кудикину гору (Кр), на кудикини гори крейду косити (Євсуг) тощо. Зміст цього виразу, на думку А. Кацева, етимологічно пов' язаний із забороною називати місце, куди відправлявся мисливець: назвеш місце полювання - не поталанить [Кацев 1988: 26].

Віра в магію слова спричинює продукування недобрих побажань, що переважно є реакцією на недоречне, зле висловлювання, яке необхідно нейтралізувати. Щоб не збулося сказане, співбесіднику „зичать": тіпун [тобі] на язик (уживають практично на всій східноукраїнській території), пор.: - Він помер? - Тіпун тобі на язик, просто людина в лікарні (Новпск). Продуктивні й нарощені варіанти: тіпун на язик [і вдобавок сорок прищиків] (в ареалі вираз зафіксований майже в 30 населених пунктах), тіпун [тобі] на язик [і півкіла дусту] (приблизно стільки ж локалізацій), тіпун [тобі] на язик [і прищик на верхню губу] (Осин).

Табуювання реалій, дотичних до смерті, супроводжує людство практично в усі часи. Важко знайти період, коли згадування про смерть не було б хоч трохи табуйованим [Dabrowska 1994: 90]. Евфемістичні замінники прямого „померти", „поховати", „бути близьким до смерті", „смерть" і в слобожанських говірках утворюють „потужне фразеосемантичне поле" (В. Ужченко). Найбільш завуальовано звучать евфемістичні образні замінники, у складі яких назви поховальних реалій також подані евфемістично:чотири (читирі) дошки збирати (Мак), чотири (читирі) дошки шукати (Сніж), де чотири дошки - евфемістична назва загалом непривабливої реалії труна; однією (одною, одной) ногою (ногой) в ямі (КрК), яма по йому плаче (Усп), скоро одміряють два метри (метра) [землі] (Греч), де яма, два метри (метра) землі - евфемістична назва могили. На противагу таким „максимально евфемістичним вербалізмам" уживають і „напівзатемнені" ареалізми зі „смертними" компонентами: лежати на посмертній постелі (постілі) (Білс), лежати на смертній постелі (постілі) (Кр). У подібних висловах евфемістична функція значно послаблена.

Внутрішня форма деяких субститутів цього семантичного поля відбиває й біологічні ознаки, характерні для дуже хворої людини. Немічність людини відображають евфемістичні фразеологізми від себе дихати (Зим), дихати через раз, пор.: - Вона вже на небо дивиться. Дихає через раз (Шап), бути на останньому (на послідньому) вдосі (вдохі)

(Сніж).

Семантична структура слобожанських виразів часто мотивована різними побутово-обрядовими діями, наприклад, їсти пиріжки на поминках: пиріжки (пирожки) будемо їсти (Євсуг), скоро будуть пиріжки (пирожки) (Рубіж) „хтось скоро помре". Для визволення душі покійника відкривали в хаті двері, ворота, що вмотивувало виникнення висловів двері відкрити (Старб), ворота відчинити (Зак), відкрилися ворота (Тан). Щоб не ускладнювати покійнику „перехід на той світ", його кладуть ногами до виходу: піти уперед ногами (Старб), вперед ногами винести (Старб) (це ще й обереговий, застережний знак: щоб покійник не повернувся назад). Вислови скоро білі тапки одягне (Луган), треба (прийдеться) подарить білі тапочки (Дмитр) також засвідчують міцне „вростання", глибоке занурення їх в українську етнокультуру.

Пошанно-делікатними замінниками прямого „померти" постають метафоричні евфемістичні сполуки, які здебільшого відбивають вірування про співіснування духу (душі) й тіла: спустити дух (Лим), дух пустити (Біл), душа покинула тіло (Тан). Примітні й численні евфемістичні метонімічні утворення, які відбивають мікролокалії - такі реалії, соціальна або територіальна основа яких вужча навіть за вузьколокальні віднести на крейдяну гору (Мус), піти за переїзд (Кррч), відправити (віднести) за путя (за путі) (Зим).

Утримуючи риси магічного ставлення до слова, табу в сучасному суспільстві виконує інші завдання - воно стає „своєрідною мовленнєвою цензурою" (К. Гюлумянц), а „таємність" переходить до простого пережитку [Тайлор 1989: 92]. Евфемізми нового часу, зазначає Б. Ларін, породжені або неправдивою мораллю, або елементами манірності [Ларин 1977: 109]. У досліджуваному ареалі представлені образні замінники найрізноманітніших сфер. Серед субститутів, метою яких є затемнення реалії, відзначимо передусім ті, що реалізують значення „бути в ув' язненні, сидіти в тюрмі": зону топтати (Сіверс), баланду їсти (Сіверс); „бути хабарником": брати наречену (Кір), брати на лапу (Новпск), експресивніше звучить вираз з архаїчним компонентом брати мзду (Луган); „посваритися (про подружжя)": кактус виростити (посадити) (Старб), горшки побити (Полов); „жебракувати": ходити попід дворами (Лут), ходити з протягнутою рукою (Луган) тощо. Найвиразніше (за регулярною відтворюваністю, кількістю репрезентантів) на Слобожанщині окреслені такі сфери табу: 1) сфера інтимних стосунків і подружнього життя, 2) сфера фізіологічних процесів людини, 3) сфера пороків і вчинків людини та 4) сфера негативних рис людини, її інтелектуальних здібностей.

Значна частина евфемістичних виразів відбиває особливості родинно-побутових стосунків. Більшість із них безпосередньо пов' язана з духовною й матеріальною культурою мешканців регіону. Поняття „відмовити (одержати відмову) під час сватання" чи не найчастіше підлягає евфемістичній заміні. Для східноукраїнського говіркового ареалу, як і для літературної мови, багатьох інших ареалів символом відмови [УМ, 431] став гарбуз. Як предметний знак незгоди фразеосемантичний центр „парної" („відмовити" - „одержати відмову") мікроструктури гарбуз тільки в Луганській області зафіксований у

36 населених пунктах [Магрицька 2003: 37]: получити (одержати) гарбуза (Новпск), отримати гарбуза (Старб), дістати гарбуза (Лисич). Синонімічний ряд фразеологізмів в аналізованому ареалі на позначення відмови поповнюють образні вирази наїстися вареників (Лисич), наїстися солі (Петр), спіймати горобця (КрЛ), яшник покотити (Заайд). У Рудівці Сватівського р-ну вживають замінник поїхати з облизнем. Його походження мовці пояснюють так: „Приїхав свататись, але поїхав ні з чим. Так само, як хотів їсти, а його не нагодували, він облизався й залишився голодний" [Ужченко 2002:

172].

Тема зради та нешлюбних зв' язків також часто евфемізують. Дівчину-повію практично повсюди на Луганщині називають квартальською дівчиною, кішкою мартівською. Можливо, загальновживане дівчина (жінка) легкої поведінки вмотивувало виникнення „легкої" евфемістичної метафори дівчина-метелик (Єнак). Сюди ж належать фразеологізми на всіх одна (Світ) (в основі - сема „доступності"), два долара тридцять копійок (Старб) (її ціна). Образні номінації для характеристики похітливого чоловіка не так поширені: зазвичай його поведінку осуджують рідше. Зрадник часто уособлений в образі цуцика. Такі вирази позначені негативною конотацією: як голодний цуцик, пор.: - Та шо ти як голодний цуцик. У тебе ж така жінка гарна! (Старб), як цуцик весною (Шульг), цуцик з ціпка зірвався (Новпск). До семантичного ряду „зраджувати в подружньому житті" входять евфемістичні субститути зі стрижневим компонентом роги (рога): рогами не підпирає (Зак), рога як у лося (Зак), роги в двері не проходять (Єсаул), зробити рогатим (КрЛ). Активно функціонує евфемізм наставляти (ставити) рога (практично у всій Слобожанщині).

В аналізованих говірках зафіксовано просторий шар евфемістичних виразів, які використовують замість небажаних слів з метою приховати, прикрити погані звички, вади людини, неприємні сторони дійсності. Такі фразеологічні замінники здебільшого мотивовані почуттям страху й незадоволення (О. Куркієв), такту й ввічливості (А. Домбровська), прагненням не створювати комунікативний конфлікт, „зберегти добру атмосферу між людьми" (А. Кравчик-Тирпа).

У будь-якому випадку сприймається як аморальний вчинок обман, який засуджують, а тому пряме найменування „обманювати" вимагає евфемістичної заміни. На Слобожанщині виділяємо численний семантичний ряд різноманітних за внутрішньою формою евфемістичних сполук на позначення обману, серед яких виділяємо ті, де компонентами постають соматизмами: уступити в голову (Тор), голову морочити (Старб), знаходити пусті (вільні) вуха (Брян), вішати лапшу на уші (уха, вуха) (Луган). Список дієслів, що поєднані з компонентом вуха, досить розлогий: проїхати, кататися, пробігтися, топтатися, їздити, терти, чухати. Рідше в досліджуваних говірках уживають вислови з соматизмом очі: лудити очі (Зор), запудрити очі (Луган), пор. грубий запхати очі (Антрац).

Неприємні відчуття викликає й пряме „пліткувати", а тому замінюється на полоскати зуби (Байд), збирати сміття (Новол), наклепи наводити (Підг). Ступінь експресивності посилений в евфемістичному заміннику копатися (лазити) в брудній білизні (Старб), у якому негативна оцінка вербалізована компонентом брудний. У слобожанських говірках виділяємо синонімічні ареалізми, що пов' язані відношенням градації: кожен наступний замінник виражатиме більшу міру виявлення пейоративної характеристики, а значить, останні вислови будуть, безсумнівно, дисфемізмами: затоптати в грязюку (Білов), гряззю (грязюкою) обливати (Старб), обливати багнюкою (Чмир), гімном обливати (Старб).

„Евфемістично" замінюють і прямі найменування понять „бити, побити", „ударити". В усному мовленні їх часто не диференціюють: почесати нижче спини (Вес), відміряти зі стелі до підлоги (Брян), зробити профілактику (Новн), в потилицю заглядати (Полов), боки нам 'яти, дати дрозда (Старб), бебелів надавати (Вугл).

Негативно сприймають, а тому й засуджують пияцтво. Мовці уникають прямих

„одіозних" (О.Януш) найменувань „випити", „пиячити", „п'яний", „горілка" й застосовують вторинні образні вислови, які б прикривали або пом' якшували таке „досить небезпечне суспільне явище" [Доброльожа 2000: 197]. Евфемістична вербалізація цих реалій зумовлена й почуттям сорому, що відчуває схильна до пияцтва людина. Назване семантичне поле представлене численними замінниками. Польський лінгвіст Дж. Тувім навіть підготував „Словник пияки", що складається майже з двох тисяч позицій. У слобожанських говірках віднайдено приблизно 200 виразів, що називають ці реалії. Частина висловів є етнофразеологізмами, внутрішня форма яких відбиває особливості східноукраїнських звичаїв та обрядів, коли не обходилося без горілки. Завуальовано поняття „випивати" представлене у весільних фразеологізмах змдвинки пити (Євсуг), запити молоду (Чмир), оглядини пить (Слсрб). Звичай шахтарів пригощати спиртним, відзначаючи якусь подію, умотивовує евфемістичні субститути ставити банку (Шахт), роздавити банку (ЧервПр), іти на банку (Новт), ходити на балон (Лисич), сидіти на бутильку. Соматизм очі стає стрижневим компонентом евфемістичних виразів, що характеризують погляд нетверезої людини: очі ножницями (Ков), очі на півдесятого (на півдев' ятого) (НижК), очі косинусом (Антрац), очі морожені (НижН).

Евфемістичні субститути, що вербалізують негативні риси зовнішності людини, здебільшого мотивовані тактом і делікатністю, „прагненням до мінімалізації прикрощів". Семантичний ряд „некрасивий, непривабливий" складають насамперед евфемістичні сполуки, більшість яких сформована на основі заперечення: ні з лиця ні з росту (Новб), ні лиця ні фігури (Червп), і в мир не підходить (Гар), нікуди не гожий (Адріан). Подекуди для характеристики невродливої жінки вживають іронічний евфемістичний ареалізм вісімнадцята вода вмиє (змиє) (Шахт). Семантичний ряд „старий" представлений низкою шанобливо-делікатних замінників загалом непривабливого, дражливого поняття: у (в) літах (Світ), у віці (Шульг), (у) в годах (Луган). Семантичний ряд „лисий" представлений евфемістичними, переважно жартівливо-іронічними метафорами голий качан (Алч), їжак з Чорнобиля (Нев), порівняльними стійкими зворотами як коліно (Кррч), як лампочка (Горл), як вибитий соняшник (Луган).

Негативно оцінюють і деякі внутрішні риси людини. Узагальнене поняття „поганий" вербалізоване нешироким діапазоном евфемістичних фразеологічних субститутів: не з доброї муки зліплений (КрЛ), з завісою (Фр), і слова путнього не стоє (Світ). Зашифровують і поняття „скупий, жадібний": і ніс відкусить (Олександр), за руб горобця [в полі] заганяє (Лисич), за руб [і] зайця в степу заганяє (Зугрес), за копійку [з церкви] плигне в колодязь (Благод).

Отже, на Слобожанщині вживають численні стійкі вирази, що є евфемістичними сполуками на позначення певних негативних явищ. Їх поява зумовлена і вірою в магію слова, і делікатністю, прагненням прикрасити навколишній світ. Такі евфемістичні фразеологізми відбивають особливості світогляду мешканців досліджуваного регіону, їх культури й мислення.

Перспективи дослідження вбачаємо в детальнішому аналізі сучасних сучасних сфер евфемізації.

Література

Доброльожа 2000 - Доброльожа Г. Моральне виховання засобами поліської фразеології / Г. Доброльожа // Волинь-Житомирщина : іст.-філол. зб. з регіон. проблем. -Житомир : Полісся, 2000. - № 6. - С. 197 - 201; Кацев 1988 - Кацев А. М. Языковое табу и эвфемия : учеб. пособие к спецкурсу / А. М. Кацев. - Л., 1988. - 79 с.; Ларин 1977 -Ларин Б. А. Об эвфемизмах // Ларин Б. А. История русского языка и общее языкознание / Б. А. Ларин. - М. : Просвещение, 1977. - С. 101 - 114; Магрицька 2003 - Магрицька І. Словник весільної лексики українських східнослобожанських говірок (Луганська область) / І. Магрицька. - Луганськ : Знання, 2003. - 172 с.; Мокиенко 2004 - Мокиенко В. М. Давайте говорить правильно!: Трудности современной русской фразеологии : краткийсловарь-справочник / В. М. Мокиенко. - СПб.; М. : Академия, 2004. - 288 с.; Потебня 1905 - Потебня А. А. Из записок по теории словесности / А. А. Потебня. - Х., 1905. - 652 с.; Тайлор 1989 - Тайлор Э. Б. Первобытная культура : пер. с англ. / Э. Б. Тайлор. - М. : Политиздат, 1989. - 573 с.; Ужченко 2002 - Ужченко В. Д. Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донбассу / В. Д. Ужченко, Д. В. Ужченко. - 4-е вид. - Луганськ : Альма-матер, 2002. - 263 с.; Черданцева 1977 - Черданцева Т. З. Язык и его образы (Очерки по итальянской фразеологии) / Т. З. Черданцева. - М. : Междунар. отношения, 1977. - 168 с.; Dabrowska 1994 - Dabrowska A. Eufemizmy wspolczesnego jezyka polskiego / А. Dabrowska. - Wroclaw : Wyd-wo Uniwersytety Wroclawskiego, 1994. -419 s.; Krawczyk-Tyrpa 2001 - Krawczyk-Tyrpa A. Taby w dialektach polskich / А. Krawczyk-Tyrpa. - Bydgoszcz : Wyd-wo Akademii Bydgoskiej, 2001. - 345 s.

Умовні скорочення

Адріан - Адріанопіль Перевальського р-ну, Алч - Алчевськ, Антрац - Антрацит Антрацитівського р-ну, Байд - Байдівка Старобільського р-ну, Біл - Біле Лутугинського р-ну, Білов - Біловодськ Біловодського р-ну, Білс - Білоскелювате Краснодонського р-ну, Благод - Благодатне Амвросіївського р-ну, Брян - Брянка, Вес - Веселе Старобільського р-ну, Вуглег - Вуглегірськ м. Єнакієвого, Гар - Гармашівка Біловодського р-ну, Горл -Горлівка, Греч - Гречишкине Новоайдарського р-ну, Дмитр - Дмитрівка Новоайдарського р-ну, Євсуг - Євсуг Біловодського р-ну, Єнак - Єнакієве, Єсаул - Єсаулівка Антрацитівського р-ну, Заайд - Заайдарівка Новопсковського р-ну, Зак - Закотне Новопсковського р-ну, Зим - Зимогір' я Слов' яносербського

р-ну, Зор - Зоринськ Перевальського р-ну, Кір - Кіровськ, Ков - Ковалівка Сватівського р-ну, Кр - Краснодон Краснодонського р-ну, Крем - Кремінна Кремінського р-ну, КрК -Красний Кут Антрацитівського р-ну, КрЛ - Красний Луч, Кррч - Красноріченське Кремінського р-ну, Лим - Лиман Старобільського р-ну, Лисич - Лисичанськ, Луган -Луганськ, Лут - Лутугине Лутугинського р-ну, Мак - Макіївка, Мус - Мусіївка Міловського р-ну, Нев - Невське Кремінського р-ну, НижК - Нижня Кринка м. Макіївки, НижН - Нижній Нагольчик Антрацитівського р-ну, Новб - Новобіла Новопсковського р-ну, Новол - Новоолександрівка Троїцького р-ну, Новпск - Новопсков Новопсковського р-ну, Новт - Новотошківське м. Кіровська, Осин - Осинове Новопсковського р-ну, Петр -Петрівка Станично-Луганського р-ну, Підг - Підгорівка Старобільського р-ну, Полов -Половинкине Старобільського р-ну, Рубіж - Рубіжне, Світ - Світле Старобільського р-ну, Сіверс - Сіверськодонецьк, Слсрб - Слов' яносербськ Слов' яносербського р-ну, Сніж - Сніжне, Старб - Старобільськ, СтЛ - Станично-Луганське Станично-Луганського р-ну, Тан - Танюшівка Новопсковського р-ну, Тор - Торез, Трьохізб - Трьохізбенка Слов' яносербського р-ну, Усп - Успенка Лутугинського р-ну, Фр - Фрунзе Слов' яносербського р-ну, Червп - Червонопартизанськ м. Свердловська, ЧервПр -Червоний Прапор Перевальського р-ну, Чмир - Чмирівка Старобільського р-ну, Шап -Шапарівка Білокуракинського р-ну, Шахт - Шахтарськ, Шульг - Шульгинка Старобільського р-ну.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

І В Мілєва - Мовне табу на слобожанщині

І В Мілєва - Евфемістичні фразеологізми на позначення вчинків людини

І В Мілєва - Ономастичний компонент у формуванні дисфемістичного значення фразеологізму

І В Мілєва - Проект евфемістичного фразеологічного словника