М Павлунь, О І Бобик, А Ю Сеньковський - Віталій олексійович хмелівський - страница 1

Страницы:
1 

ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ

Серія геологічна. 2007. Вип. 21. С. 208-212

VISNYK LVIV UNIV. Ser. Geol. 2007. N. 21. P. 208-212

УДК 55(575)

ВІТАЛІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ ХМЕЛІВСЬКИЙ

(до 70-річчя від дня народження)

М.М. Павлунь[1], О.І. Бобик2, А.Ю. Сеньковський[2], І.Т. Бакуменко[3],

М.М. Уженкова[4]

1 Львівський національний університет імені Івана Франка. 79005 м. Львів, вул.. Грушевського, 4 E-mail: geomin@geof.franko.lviv.ua 2Львівський банківський інститут Національного банку України 79005 м. Львів, просп. Т.Г.Шевченка, 9 E-mail:lbi@lbi.wubn.net

Двадцять восьмого вересня 2007 р. випов­нилося 70 років від дня народження, 53 роки трудової і 41 рік педаго­гічної діяльності доцен­та кафедри петрографії Віталія Олексійовича Хмелівського - україн­ського літолога, вченого і педагога.

В. О. Хмелівський на­родився у Києві. Його батьки Олексій Микола­йович і Марія Микитівна були провізорами. У 1939 р. сім'я переїхала до с. Нова Басань Черні­гівської обл., куди батька призначили завідувачем районної аптеки. У перші ж дні Віт­чизняної війни батько був мобілізований до армії у чині капітана медичної служби і всю війну пройшов на передовій - воював під Сталинградом, Курськом і Кенігсбергом, за­кінчив війну у Манокурії. Знову Віталій побачив його лише наприкінці 1947 р. До 1950 р. батько служив у Пхеньяні (КНДР) і на Далекому Сході, а потім був переведений до Львова.

Дитинство минуло у дуже важких умовах. Сім' я жила у звичайній сільській хаті без підлоги, освітлення й опалення. Довелося пізнати і голод, і холод, і важку працю. Буду­чи єдиним "чоловіком" у сім'ї (бабуся, мама, сестра), змалку мусив обробляти город, рубати дрова, носити воду, пасти худобу (від курчат і кіз до коней), збирати колоски і довгоносиків у колгоспі. Зате навчився працювати і пізнав справжню ціну шматка хліба.

У 1944 р. Віталій пішов до школи. Вчився добре й охоче, багато читав, малював, спі-

© Павлунь М.М., Бобик О.І., Сеньковський А.Ю. та ін., 2007вав у шкільному хорі. З глибокою подякою згадує перших учительок - Олександру Ро­манівну Булах і, особливо, класного керівника Мотрону Павлівну Ященко, які навчили його не лише грамоти і співів, а й умінню наполегливо працювати і любити рідну зем­лю, мову і культуру. У 1951 р. закінчив семирічну школу, і сім'я переїхала до Львова; у 1954 р. закінчив з золотою медаллю середню школу і вступив на геологічний факультет університету, який закінчив 1959 р. З першого курсу під керівництвом доц. О.М. Горба-чевської брав участь у науково-дослідній роботі кафедри петрографії. Виробничі прак­тики проходив у Межирічинській геологічній партії Забайкальскої експедиції науково-дослідного сектору, яка виконувала геологічне картування в Устькарському районі Чи­тинської області. „Польові командири" (доц. М.Ю. Фішкін та зовсім молоді тоді геоло­ги Ю. М. Лейфман і В.Л. Літвінов) навчили його польових методів геологічних дослі­джень і умінню виживати у суворих екстремальних умовах дикої тайги. Дипломну ро­боту виконав на кафедрі петрографії під керівництвом проф. В.А. Калюжного. Інтенси­вно займався спортом.

Після закінчення факультету В.О. Хмелівський працював інженером у відділі па­леомагнетизму Інституту геології корисних копалин АН УРСР (Львів), яким завідувала ст. наук. співроб. Г.І. Круглякова; відділ належав до сектору геофізики, завідувачем якого був майбутній академік С. І. Суботін. На все життя запам' ятав Віталій свої перші експедиції: по Дністру і Придністер'ю (у 1959 р.) та по Криму й Українському щиту (у 1960 р.). Досліджував петрографію базальтів Волині та різноманітні осадові утворення України. У 1961 р. перейшов до відділу геології колекторів нафти і газу, яким завідував акад. В. Б. Порфір' єв. Під керівництвом Р.С. Копистянського займався вивченням трі-щинних колекторів. У тому ж році одружився з однокурсницею Даценко Неллі Михай­лівною. У 1962 р. у них народилася донька - Оленка. Поступово у Віталія Олексійовича формується інтерес до осадових порід, і 1962 р. він вступає до аспірантури на кафедру петрографії за спеціальністю "літологія". Науковим керівником його став завідувач ка­федри професор Данило Прохорович Бобровник, якого В.О. Хмелівський уважає своїм духовним батьком і щиро вдячний йому за науку та прищеплену любов до дослідниць­кої роботи. У 1965 р. В.О. Хмелівський закінчив аспірантуру і пройшов попередній за­хист кандидатської дисертації. Оскільки на факультеті не було вакансії, то перейшов на роботу в проектну організацію Облміжколгосппроект, де займався інженерно-геологіч­ними роботами. За десять місяців роботи у цій організації об' їхав майже всю Львівщинуприроді є формація родовищ мангану, пов' язаних з аридним, а не гумідним, як уважали на той час, літогенезом. Цю формацію він назвав карбонатно-гіпсовою (аридною та пост-або семіаридною) Улутеляцького типу. Приклади таких родовищ - Бурштинське та Улутеляцьке в Приураллі. Він висловив обґрунтоване припущення, що такі родовища є закономірним утворенням природи і трапляються значно частіше, ніж це було відомо на той час. Головна їхня риса така: вони складені лише карбонатними рудами характерної тонкоритмічної будови, які вчений назвав ритмолітами, і в них немає фації оксидних руд. У гіпергенних умовах відбувається звітрювання таких руд з утворенням вторинних окиснених руд мангану. Ці гіпотези підтвердили, коли на Улутеляцькому родовищі сверд­ловинами серед гіпсоангідритової товщі розбурили дві лінзи карбонатних манганових руд, майже аналогічних до бурштинських. У цій товщі виявили і шари солей.

Офіційні опоненти - акад. Є.К. Лазаренко та завідувач відділу НТК АН УРСР В.І. Кол­тун - високо оцінили роботу В.О. Хмелівського. Дисертація викликала помітний інтерес і отримала підтримку в наукових колах Радянського Союзу.Наприклад, у журналі "Ли­тология и полезные ископаемые" № 4 за 1973 р. опубліковано статтю відомого дослід­ника евапоритів С.М. Кореневського "Марганец в галогенных формациях и вмещающих их породах", у якій підтримано погляди В.О. Хмелівського і названо цілу низку родо­вищ такого генезису.

Кандидатська дисертація В.О. Хмелівського була першою на факультеті роботою такого рангу, у якій широко використано методи математичної статистики. Після захис­ту за допомогою проф. Д. О. Родіонова, з яким Віталій Олексійович познайомився на факультеті підвищення кваліфікації, факультет придбав ЕОМ "Мир-1", на базі якої створено математичний клас, що діє і досі.

Наприкінці 60-х років В.О. Хмелівський розпочав дослідження залізо-манганових карбонатних руд у бистрицькій світі Покутських Карпат, відкритих його учнем М.Д. Петру-няком.

Дослідженнями манганових родовищ України Віталій Олексійович займається доте­пер. Головні результати цих досліджень викладені ним у понад 50 публікаціях та моно­графіях (на чолі з акад. Є.Ф. Шнюковим) "Марганцевые руды Украины" (К., 1993) i "Мінерали Українських Карпат" (2001; 2003). Остаточно свої погляди на літогенез ман­гану В.О. Хмелівський узагальнив у статті "Манган і аридний літогенез", опублікованій у Віснику Львівського університету, серія геологічна, № 16 за 2002 р. Як з деяким жа­лем повідомив він нам, ця праця мала стати авторефератом його докторської дисертації, якій з низки особистих причин так і не довелося побачити світ.

У 1968 р. за порадою акад. Є.К. Лазаренка і доц. З.В. Бартошинського В.О. Хмелів-ський розпочав госпдоговірні дослідження алмазоносних відкладів Якутії. Це стало другим напрямом наукових досліджень, над яким він працює досі. Співпрацюючи з на­уковцями Алмазної лабораторії, а пізніше - Якутської філії ЦНДГРІ, він провадив пла­номірне системне дослідження літології продуктивних відкладів мезозою та верхнього палеозою Західної Якутії. Зокрема, ретельно вивчив відклади іреляхської світи -головного колектора алмазів у цьому регіоні; уважно вивчено теригенні, аутигенні та глинисті мінерали, особливу увагу приділено комплексному дослідженню мінералів -парагенетичних супутників алмазів; уперше у цих відкладах описано ортит, андрадит, ярозит, маршаліт, явище заміщення ільменіту сфеном та інші мінерали і процеси; також уперше всебічно досліджено кори звітрювання на кімберлітах, долеритах, теригенно-карбонатних і пірокластичних породах регіону. Описані перші знахідки у кімберлітахнового мінералу - єкатериніту та ізометричних кристалів кварцу. З учнем Б.С. Ягнише-вим В.О. Хмелівський дослідив і описав вторинні геохімічні ореоли розсіювання довко­ла кімберлітів і можливості їхнього використання для розшуків таких порід. Разом з В.П. Афанасьевим експериментально досліджено процеси розчинення піропу, що дало змогу пояснити природу кородованих поверхонь цього мінералу в кімберлітах. Резуль­тати багаторічних досліджень якутських об' єктів викладені В. О. Хмелівським у понад 50 публікаціях, 11 депонованих монографіях та книзі "Литология древних осадочных толщ в районах развития кимберлитового магматизма" (Львів, 1985, співавт. М.М. Зінчук, Є.І. Борис, Р.А. Затхей). Ця робота у 1986 р. удостоєна третьої премії на конкурсі нау­кових робіт, виконаних у ВНЗ МінВССО УРСР.

Можна стверджувати, що В. О.Хмелівський є одним з авторів сучасної "якутської" літології. Його праці широко використовують і цитують у багатьох монографіях і стат­тях, чільним автором яких є його учень член-кор. Якутської НАН проф. М. М. Зінчук, а також у працях інших дослідників.

У 1970 р. Віталій Олексійович перейшов на посаду ст. викладача, а 1971 р. - доцента кафедри петрографії. Вчене звання доцента присвоєно йому у 1973 р., з 1974 р. почав читати головний курс свого життя "Петрографія осадових порід" ("Літологія", "Літоло­гія і морська геологія"), який читає досі. Він розробив оригінальну програму цього кур­су з позицій теорії літогенезу. У 1970 р. виконував обов' язки заступника відповідально­го секретаря, а 1971 р. - відповідального секретаря Приймальної комісії університету; у 1967-81 роках очолював Кримську навчальну практику, прикладав багато зусиль для поліпшення рівня і умов її проведення.

В.О. Хмелівський 1975 р. підтримав ініціативу студентів і викладачів геологічного та біологічного факультетів про створення міжфакультетської студентської науково-дослідної групи підводних досліджень "Шельф", яка з 1976 по 1993 рр. провадила сис­тематичні комплексні дослідження природи, культурних пам' яток та екологічних про­блем Українського Полісся (на прикладі Шацького поозер' я) для розробки рекоменда­цій з їхньої охороні та раціональному використанню. Група виконала великий обсяг комплексних досліджень, головні результати яких опубліковані у трьох випусках "Віс­ника Львівського университету. Серія геологічна". № 8 (1979), 9 (1982), 10 (1986), а та­кож у низці наукових публікацій та в підготованій до друку монографії. Ці матеріали стали основою десятків дипломних та сотень курсових робіт. За ними написані комплекс­ні наукові роботи, за які група неодноразово займала призові місця, а понад 120 сту­дентів університету нагороджені призами і Почесними грамотами на республіканських та всесоюзних конкурсах студентських наукових робіт. Двічі роботи "Шельфу" нагоро­джені Медаллю Академії наук УРСР (шість лауреатів). На Всесоюзному конкурсі "Еко-техніка-82" робота групи відзначена третьою премією.

За ініціативою групи "Шельф у 1983 р створено Шацький національний природний парк.

У роботах "Шельфу" взяли участь понад 450 студентів університету. Всі вони отри­мали посвідчення "аквалангіста-дослідника". Багато з них нині є докторами і кандида­тами наук, керівниками наукових і виробничих організацій, професорами і доцентами.

За наукове керівництво групою В.О. Хмелівського було нагороджено нагрудними знаками Мінвузу СРСР "За отличные успехи в работе" та "За отличные успехи в науч­но-исследовательской работе студентов". У 1981-1993 рр. він читає курс "Охорона природи" (потім "Соціоекологія").

Вивчення четвертинних відкладів - третій напрям науково-дослідної діяльності Ві­талія Олексійовича. Результати цих досліджень висвітлені у 18 статтях та колективній монографії "Шацьке поозер' я - біорізноманіття та перспективи його збереження", що підготована до друку.

У 1977-1993 рр. В.О. Хмелівський виконував обов'язки заступника декана геологіч­ного факультету з навчальної роботи серед іноземних студентів, за цей час факультет закінчило 87 студентів із різних країн (Сірії, Монголії, В' єтнаму, Куби, Лаосу, НДР, Словаччини та ін.); у 1993-2000 р. р. працював заступником декана з навчальної роботи. Постійно його призначали членом Державної екзаменаційної комісії; працював головою і членом методичної ради факультету, був членом вчених рад, член Українського літо­логічного комітету і редколегії "Мінералогічного збірника".

У 1994-2002 рр. Віталій Олексійович очолював кафедру петрографії. Постійно керує дипломним проектуванням та курсовими роботами, аспірантурою; виступає офіційним опонентом на захистах кандидатських дисертацій. За приблизними підрахунками лекції В.О.Хмелівського прослухало понад 2500 випускників геологічного факультету. Віталій Олексійович любить студентів і охоче працює з ними не лише під час занять, а вони відповідають йому взаємністю, про що свідчать його високі рейтинги в опитуваннях студентів.

В. О. Хмелівський бере активну участь у громадському житті факультету та універ­ситету. Його обирали головою профбюро факультету, відповідав за виховну роботу в гуртожитку, очолював експертну комісію, керував агітбригадою факультету, яка прова­дила інтенсивну профорієнтаційну роботу; декілька разів виїздив зі студентами на сіль­ськогосподарські роботи, 1981 р. виконував обов' язки "польового ректора", очолюючи студентів першого-другого курсів університету на збиранні хмелю у Бродівському ра­йоні, як каже він, жартуючи, "на факультеті я не був лише секретарем комсомольської організації"; регулярно виконує обов' язки наставника академгруп.

Дуже важкими були для Віталія Олексійовича 2004-2005 роки, коли йому довелося похоронити трьох найрідніших людей: маму, сестру Алісу - відомого акушера-гінеко-лога і єдину доньку Оленку - талановитого геохіміка, кандидата геолого-мінералогіч-них наук, старшого наукового співробітника і вченого секретаря спеціалізованої Вченої

ради ІГГГК НАН України.

У списку наукових праць В.О. Хмелівського понад 160 публікацій, у тому числі 15 монографій. Характерна риса його публікацій - колективність. Серед понад 40 його співавторів є і відомі вчені, академіки, доктори наук і студенти різних курсів.

Напередодні ювілею Віталій Олексійович сповнений сил і бажання працювати і далі. "Я не мислю свого життя без роботи, яка є для мене єдиним його сенсом", - каже він. Останнім хобі став для нього комп' ютер, на якому він працює щодня, бо хоче заверши­ти свій трудовий шлях написанням сучасного підручника з літології рідною мовою. Ра­зом з колегами він переклав з російської підручник В.Т. Фролова "Литология" та книгу А.О Байкова. і В.І. Седлецького „Літогенез". Зазначимо, що всі його лекції і лабораторні заняття забезпечені комп' ютерними текстами та інструкціями українською мовою.

Друзі, колеги й учні бажають Віталію Олексійовичу міцного здоров' я, бадьорості, довголіття, творчої наснаги і нових успіхів.

Стаття надійшла до редколегії 10.09.2007 Прийнята до друку 24.10.2007


[1] склав геологічні висновки на будівництво багатьох об' єктів сільськогосподарської ін­фраструктури, у тому числі шкіл, будинків культури тощо. У липні 1966 р. повернувся на факультет на посаду ст. інженера Забайкальської експедиції і поїхав на польові робо­ти у Гірський Зерентуй Читинської обл., де брав участь у дослідженні поліметалевих родовищ. З 1966 р. його перевели на посаду асистента кафедри петрографії, де працює дотепер. У жовтні 1967-січні 1968 р. р. навчається на факультеті підвищення кваліфіка­ції викладачів у Московському університеті. Провадив лабораторні заняття з петрогра­фії осадових порід та спецкурси "Імерсійний метод", "Спецметоди петрографії", "Мето­ди математичної статистики в літології", а з 1968 р. веде курс "Рентгенометрія".

У травні 1968 р. В.О. Хмелівський успішно захистив кандидатську дисертацію на тему "Литология неогеновых марганецсодержащих отложений юго-западной окраины Русской платформы" У ній детально досліджено літологію, мінералогію, геохімію і ге­незис Бурштинського родовища мангану, відкритого геологами Львівської ГРЕ на почат­ку 50-х років ХХ ст. Вперше його дослідив Д.П. Бобровник (1958).

Головні теоретичні положення дисертації В. О.Хмелівського зводяться до такого: у

[2] склав геологічні висновки на будівництво багатьох об' єктів сільськогосподарської ін­фраструктури, у тому числі шкіл, будинків культури тощо. У липні 1966 р. повернувся на факультет на посаду ст. інженера Забайкальської експедиції і поїхав на польові робо­ти у Гірський Зерентуй Читинської обл., де брав участь у дослідженні поліметалевих родовищ. З 1966 р. його перевели на посаду асистента кафедри петрографії, де працює дотепер. У жовтні 1967-січні 1968 р. р. навчається на факультеті підвищення кваліфіка­ції викладачів у Московському університеті. Провадив лабораторні заняття з петрогра­фії осадових порід та спецкурси "Імерсійний метод", "Спецметоди петрографії", "Мето­ди математичної статистики в літології", а з 1968 р. веде курс "Рентгенометрія".

У травні 1968 р. В.О. Хмелівський успішно захистив кандидатську дисертацію на тему "Литология неогеновых марганецсодержащих отложений юго-западной окраины Русской платформы" У ній детально досліджено літологію, мінералогію, геохімію і ге­незис Бурштинського родовища мангану, відкритого геологами Львівської ГРЕ на почат­ку 50-х років ХХ ст. Вперше його дослідив Д.П. Бобровник (1958).

Головні теоретичні положення дисертації В. О.Хмелівського зводяться до такого: у

[3] склав геологічні висновки на будівництво багатьох об' єктів сільськогосподарської ін­фраструктури, у тому числі шкіл, будинків культури тощо. У липні 1966 р. повернувся на факультет на посаду ст. інженера Забайкальської експедиції і поїхав на польові робо­ти у Гірський Зерентуй Читинської обл., де брав участь у дослідженні поліметалевих родовищ. З 1966 р. його перевели на посаду асистента кафедри петрографії, де працює дотепер. У жовтні 1967-січні 1968 р. р. навчається на факультеті підвищення кваліфіка­ції викладачів у Московському університеті. Провадив лабораторні заняття з петрогра­фії осадових порід та спецкурси "Імерсійний метод", "Спецметоди петрографії", "Мето­ди математичної статистики в літології", а з 1968 р. веде курс "Рентгенометрія".

У травні 1968 р. В.О. Хмелівський успішно захистив кандидатську дисертацію на тему "Литология неогеновых марганецсодержащих отложений юго-западной окраины Русской платформы" У ній детально досліджено літологію, мінералогію, геохімію і ге­незис Бурштинського родовища мангану, відкритого геологами Львівської ГРЕ на почат­ку 50-х років ХХ ст. Вперше його дослідив Д.П. Бобровник (1958).

Головні теоретичні положення дисертації В. О.Хмелівського зводяться до такого: у

[4] склав геологічні висновки на будівництво багатьох об' єктів сільськогосподарської ін­фраструктури, у тому числі шкіл, будинків культури тощо. У липні 1966 р. повернувся на факультет на посаду ст. інженера Забайкальської експедиції і поїхав на польові робо­ти у Гірський Зерентуй Читинської обл., де брав участь у дослідженні поліметалевих родовищ. З 1966 р. його перевели на посаду асистента кафедри петрографії, де працює дотепер. У жовтні 1967-січні 1968 р. р. навчається на факультеті підвищення кваліфіка­ції викладачів у Московському університеті. Провадив лабораторні заняття з петрогра­фії осадових порід та спецкурси "Імерсійний метод", "Спецметоди петрографії", "Мето­ди математичної статистики в літології", а з 1968 р. веде курс "Рентгенометрія".

У травні 1968 р. В.О. Хмелівський успішно захистив кандидатську дисертацію на тему "Литология неогеновых марганецсодержащих отложений юго-западной окраины Русской платформы" У ній детально досліджено літологію, мінералогію, геохімію і ге­незис Бурштинського родовища мангану, відкритого геологами Львівської ГРЕ на почат­ку 50-х років ХХ ст. Вперше його дослідив Д.П. Бобровник (1958).

Головні теоретичні положення дисертації В. О.Хмелівського зводяться до такого: у

Страницы:
1 


Похожие статьи

М Павлунь, О І Бобик, А Ю Сеньковський - Віталій олексійович хмелівський