І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму - страница 11

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 

забезпечує здійснення міжгалузевої координації та функціонального регулювання у туристській галузі;Голова Державної служби туризму і курортів і заступники голови
Управління правової

політики

 

 

Відділ юридичного та кадрового забез­печення

Управління розвитку туризму і курортів

 

 

Відділ розвитку

туристсько-

екскурсійної діяльності

Управління економіч­ної та інвестиційної політики

 

Відділ економічно­го аналізу,

прогнозування та

інвестиційВідділ організаційно-аналітичної роботи

 

 

 

 

Сектор діловодства і контролю

 

Відділ регуляторної політики

 

 

Сектор захисту

прав та безпеки туристів

 

 

Відділ розвитку ку­рортів та рекреа­ційної сфери

 

 

Відділ

Регіонального розвитку

 

 

 

Відділ інформацій­но-рекламної діяльності

 

 

 

6)       Відділ фінансового забезпечення та бухгалтерського облікуРис.4.3 - Схема організаційної структури Державної служби туризму і курортівбере участь у створенні й розвитку системи наукового і інформаційно-рекламного забезпечення туристської галузі;

7)       сприяє в межах своєї компетенції розробленню і здійсненню центра­льними і місцевими органами виконавчої влади заходів щодо розвитку турист­ської і курортної галузі;

8)       бере участь у розробленні міжнародних договорів з питань туризму та курортної справи, готує пропозиції щодо їх укладення і денонсації і за доручен­ням МКТ укладає такі договори і забезпечує їх виконання;

9)       забезпечує співробітництво з міжнародними туристськими організаці­ями та відповідними органами іноземних держав, бере участь у міжнародних програмах, вивчає і аналізує досвід іноземних держав у розбудові туристської і курортної галузі;

10)   координує та організовує виконання євроінтеграційних завдань у ту­ристській і курортній галузі;

11)   подає в установленому порядку пропозиції щодо спрощення порядку оформлення візових документів туристів для митних, прикордонних та інших видів контролю; вживає у межах своєї компетенції заходів до захисту прав іно­земних туристів в Україні, а також громадян України, які здійснюють туристсь­кі подорожі за кордон;

12)   вивчає потребу у фахівцях і подає пропозиції щодо забезпечення зайнятості населення у туристській і курортній галузі, здійснює заходи щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для цієї галузі;

13)   розробляє пропозиції щодо збільшення надходжень до бюджету, зрос­тання потенціалу туристських підприємств та обсягів реалізації вітчизняного туристського продукту на зовнішньому ринку, зміни умов оподаткування та ва­лютного регулювання, визначення особливостей приватизації та реструктуриза­ції зазначених підприємств, демонополізації галузі, розвитку виробництва суве­нірної продукції;

14)   взаємодіє у питаннях реалізації державної політики у туристській і курортній галузі із суб'єктами підприємницької діяльності, їх об'єднаннями та іншими організаціями, в тому числі громадськими;

15)   здійснює у межах, визначених МКТ, управління об'єктами державної власності у туристській галузі, що належать до сфери управління МКТ;

16)   подає пропозиції щодо виконання функцій технічного регулювання та розроблення технічних регламентів, забезпечення у межах своєї компетенції проведення роботи із стандартизації та підтвердження відповідності у туристсь­кій галузі;

17)   визначає категорії об'єктів туристської інфраструктури;

18)   подає пропозиції щодо державної підтримки суб'єктів господарюван­ня у туристській і курортній галузі;

проводить відповідно до законодавства інформаційну, рекламну та ви­давничу діяльність, бере участь за дорученням МКТ в організації та проведенні вітчизняних і міжнародних туристсько-виставкових заходів, методичних і нау­ково-практичних семінарів (конференцій), сприяє у межах своєї компетенції формуванню позитивного туристського іміджу України, організовує проведенняроботи із створення загальнодержавної інформаційної мережі у туристській і курортній галузі;

20)   здійснює заходи, спрямовані на створення сприятливих умов для роз­витку інфраструктури туризму, зокрема за напрямками національної мережі мі­жнародних транспортних коридорів та основних транспортних магістралей;

21)   здійснює у випадках, передбачених законодавством, ліцензування окремих видів господарської діяльності;

22)   подає пропозиції щодо формування і ведення державного реєстру суб'єктів туристської діяльності, контролює в межах своєї компетенції додер­жання вимог законодавства про туризм;

23)   веде галузевий реєстр об'єктів туристської інфраструктури, сертифіко-ваних на відповідність вимогам безпеки та класифікованих відповідно до вимог певної категорії;

24)   здійснює контроль за якістю наданих туристських послуг;

25)   організовує ведення обліку туристських ресурсів України, забезпечує їх раціональне використання та охорону;

26)   організовує і здійснює в межах своєї компетенції координацію діяль­ності суб'єктів підприємницької діяльності із створення матеріально-технічної бази для надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), харчування, транспортного, екскурсійного, торговельного, спортивного, культурного та ін­шого обслуговування туристів;

27)   визначає за погодженням з органами державної статистики обсяги га­лузевої статистичної звітності, а також склад і форми звітної документації, про­водить моніторинг статистичних даних і здійснює контроль за їх достовірністю;

28)   проводить комплексний аналіз і прогнозування розвитку туристської і курортної галузі, виступає за дорученням МКТ замовником наукових, маркети­нгових та інших аналітичних досліджень, пов'язаних з її розвитком;

29)   розробляє проекти програм забезпечення захисту та безпеки туристів і сприяє виконанню цих програм, подає пропозиції щодо вирішення питань з регулювання діяльності пошуково-рятувальних служб у туристській галузі;

30)   бере участь у розгляді клопотань про оголошення природних терито­рій курортними;

31)   подає пропозиції щодо формування та ведення державного кадастру природних територій курортів України, а також створення державного кадастру природних лікувальних ресурсів України;

32)   бере участь у створенні сприятливого інвестиційного клімату в тури­стській і курортній галузі;

33)   подає міністру культури і туризму пропозиції щодо відзначення пра­цівників Держтуркурортів державними нагородами та відомчими відзнаками;

34)   організовує роботу з надання інформаційних і правових послуг, мето­дичної допомоги суб'єктам підприємницької діяльності в туристській і курорт­ній галузі;

35)   бере участь у розгляді в установленому порядку звернень громадян з питань, що належать до її компетенції;

виконує інші функції, що випливають з покладених на неї завдань.Здійснення державної туристської політики на регіональному й місцевому рівнях забезпечується діяльністю управлінь з питань туризму обласних, Київсь­кої і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Повноваження місцевих органів державної виконавчої влади в галузі ту­ризму визначаються положеннями про них, які затверджуються місцевими ор­ганами державної виконавчої влади за погодженням з центральним органом державної виконавчої влади в галузі туризму.

Інструментами реалізації державної політики галузевого розвитку повинні стати державні цільові програми, розроблювальні і реалізовані на регіональному та місцевому рівнях.

У період ринкової трансформації економіки саме адміністрування відіграє визначальну роль і сприяє виходу туристської індустрії з кризового становища.

Нинішній і майбутній розвиток туризму потребує активнішої підтримки з боку урядів у плані інформації та просування туризму, а також забезпечення ін­фраструктури; необхідно освоювати нові ринки, робити кроки щодо забезпе­чення співпраці в усіх сферах - державних і приватних - в інтересах максима­льного заохочення сектора туризму.

 

4.2 Туристська політика в Україні, її основні положення

 

Туризм необхідно планувати на комплексній основі, брати до уваги всі аспекти законодавства, що стосуються інших секторів, таких як транспорт, за­йнятість, охорона здоров'я, сільське господарство, зв'язок та ін.

Туристська політика є системою соціально-економічних, правових, зов­нішньополітичних, культурних та інших методів і заходів, що використовують­ся парламентами, урядами, державними та приватними організаціями, асоціаці­ями і установами, відповідальними за туристську діяльність, з метою регулю­вання та координації туристської галузі й створення умов для її розвитку.

Правову базу діяльності туристської галузі країни закладено Законом України "Про туризм". Він є основоположним законодавчим актом, що визначає загальні правові, організаційні, виховні та соціально-економічні засади реаліза­ції державної політики в галузі туризму, всебічно регламентує туристську дія­льність в Україні, створює умови для стимулювання ділової активності суб'єктів туристського підприємництва, забезпечує оптимальний рівень державного регу­лювання процесу розвитку вітчизняного туризму. Закон України "Про туризм" став правовим підґрунтям для розробки цілого комплексу галузевих норматив­но-інструктивних документів, що регламентують конкретні аспекти туристської діяльності.

У цілому ж державна політика в галузі туризму визначається Верховною Радою України.

Згідно із Законом України "Про туризм" основними напрямами державної політики в цій сфері є:

-     - залучення громадян до раціонального використання вільного часу, про­ведення змістовного дозвілля, ознайомлення з історико-культурною спадщи­ною, природним середовищем, організація оздоровлення населення;забезпечення раціонального використання та збереження туристських ресурсів, становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України, створення ефективної системи туристської діяльності для забезпечення потреб внутрішнього та іноземного туризму;

-     створення та вдосконалення нормативно-правової бази в галузі туризму відповідно до чинного законодавства України, міжнародних норм і правил;

-     захист прав та інтересів держави в галузі туризму;

-     створення сприятливого для розвитку туризму податкового, валютного, митного, прикордонного та інших видів контролю;

-     створення економічних умов, які стимулюють розвиток туризму; запровадження пільгових умов для організації туристської та екскурсійної роботи серед дітей, підлітків, молоді, інвалідів та малозабезпечених верств населення;

-     заохочення національних та іноземних інвестицій в розвиток туристсь­кої індустрії;

-     встановлення порядку стандартизації, сертифікації та ліцензування в га­лузі туризму;

-     впровадження системи статистичної звітності суб'єктів туристської діяльності;

-     визначення порядку управління державною власністю в галузі туризму;

-     створення рівних можливостей на ринку туристських послуг для суб'єк­тів підприємництва незалежно від форм власності, сприяння розвитку конкуре­нції, забезпечення дотримання у цій галузі антимонопольного законодавства;

-     забезпечення безпеки туристів, захист їх прав, інтересів та майна;

-     підтримка розвитку туризму в регіонах, визначення статусу окремих туристських центрів, створення умов для пріоритетного розвитку туристсь­кої індустрії;

-     організація і розвиток системи наукового забезпечення галузі туризму, підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації туристських кадрів;

-     розвиток співробітництва із зарубіжними країнами та міжнародними ор­ганізаціями, участь у міжнародних програмах розвитку туризму, розробка та укладання міжнародних двосторонніх і багатосторонніх договорів у галузі тури­зму й визначення механізму їх реалізації.

Реалізація державної політики в галузі туризму здійснюється шляхом:

-     визначення і реалізації основних напрямів державної політики в галузі туризму, пріоритетних напрямів розвитку туризму;

-     визначення порядку класифікації та оцінки туристських ресурсів Украї­ни, їх використання та охорони;

-     спрямування бюджетних коштів на розробку і реалізацію програм роз­витку туризму;

-     визначення основ безпеки туризму;

-     нормативного регулювання відносин у галузі туризму (туристського, го­тельного, екскурсійного та інших видів обслуговування громадян);

ліцензування в галузі туризму, стандартизації і сертифікації туристських послуг, визначення кваліфікаційних вимог до посад фахівців туристського су­проводу, видачі дозволів на право здійснення туристського супроводу;

-     встановлення системи статистичного обліку і звітності в галузі туризму та курортно-рекреаційного комплексу;

-     організації і здійснення державного контролю за дотриманням законо­давства в галузі туризму;

-     визначення пріоритетних напрямів і координації наукових досліджень та підготовки кадрів у галузі туризму;

участі в розробці й реалізації міжнародних програм з розвитку туризму. Законом України "Про туризм" визначено, що для забезпечення охорони

туристських ресурсів України, їх збереження та відновлення, раціонального ви­користання, забезпечення безпеки туризму, конституційних прав громадян на відпочинок та інших прав громадян, патріотичного виховання органами держа­вної влади та органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень за­тверджуються державні цільові, регіональні та інші програми розвитку туризму.

Програми розвитку туризму затверджуються з метою реалізації довго­строкових пріоритетів країни в галузі туризму і становлять комплекс взаємопо­в'язаних правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на реа­лізацію конституційних прав громадян, розвиток туристської галузі.

Державні цільові, регіональні та інші програми розвитку туризму повинні передбачати заходи щодо забезпечення безпеки в галузі туризму.

Порядок формування, фінансування і реалізації регіональних та місцевих програм розвитку туризму визначається законом.

В Указі Президента України "Про основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року" № 973/99 від 10 серпня 1999 р. зазначено: „Пріоритетним видом туризму для України залишається іноземний (в'їзний) туризм як вагомий чинник поповнення валютними надходженнями державної скарбниці та ство­рення додаткових робочих місць". Отже протекціонізм іноземному туризму в Україні є складовою державної туристської політики.

У 2002 р. було розроблено й затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 583 від 29 квітня 2002 р. Державну програму розвитку туризму на 2002 - 2010 роки.

Державна програма розвитку туризму в Україні до 2010 року перед­бачає:

-     визнання туризму як пріоритетної галузі, що має посісти гідне місце в структурі економіки держави;

-     визначення основних напрямів її державної політики в питаннях турист­ського освоєння територій;

-     орієнтування на оптимізацію соціально-економічного розвитку терито­рій, а не на форсоване забезпечення економічних інтересів її учасників;

-     спрямування на формування конкурентного середовища у туристській діяльності, зростання кількості її суб'єктів, підвищення якості туристського продукту, забезпечення його доступності для широких верств населення;

залучення різних форм вітчизняних та іноземних інвестицій у розвиток туризму.Для реалізації поставленої Державною програмою розвитку туризму в Україні до 2010 року мети необхідно вирішити такі завдання:

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 


Похожие статьи

І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму