І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму - страница 14

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 

Оскільки в митній декларації вказуються відомості про предмети, валюту і цінності, що є в ручній поклажі і багажі, що пред'являється для контролю, то за наявності багажу, відправленого, з-за кордону або що відправляється за кордон окремо від пасажира і що провозиться по спеціальному товаротранспортному документу, власник зобов'язаний зробити заяву про це в митній декларації, що заповнюється при в'їзді або виїзді з країни. Після огляду багажу співробітникмитниці робить в декларації відмітки про предмети, валюту і цінності, пропу­щені в багажі, завіряє їх і залишає декларацію у власника, який зобов'язаний пред'явити її на митниці під час виїзду за кордон. Ця декларація залишається у справах прикордонної митниці.

При покупці товарів рекомендується зберігати довідки, чеки, квитанції та інші документи. При їх відсутності співробітники митних органів визначають вартість самостійно.

При перетині митного контролю фізичними особами митному оформлен­ню підлягають: предмети, що їм належать і для яких передбачено обов'язкове письмове декларування; товари, які оподатковуються митними платежами або ввіз, вивіз яких регулюється спеціальними правилами; товари, що переміщу­ються у багажі, який слідує окремо.

Огляд одягу і тіла людини називається особистим оглядом і є винятко­вою формою митного контролю. Особистий огляд проводиться тільки в особли­вих випадках на підставі ухвали начальника митного органу. При організації і проведенні огляду посадовці митних органів повинні строго стежити за дотри­манням конституційних прав особи.

Вживані при всіх видах огляду технічні засоби повинні бути безпечними для життя і здоров'я і не заподіювати збитку товарам і транспортним засобам.

Митний огляд - це не тільки форма митного контролю або технологічна операція, але і процесуальна дія зі всіма наслідками, що звідси випливають. Власник ручної поклажі, багажу або транспортного засобу, що оглядається, має право бути присутній при огляді і не може бути позбавлений цього права ні за яких обставин.

Одночасно з митним контролем здійснюють паспортний і валютний контроль.

Паспортний контроль - сукупність заходів, що здійснюються держав­ною службою у прикордонних в'їзних і виїзних пунктах країни і включають пе­ревірку паспортів та інших особистих посвідчень у осіб, які перетинають дер­жавний кордон, а також наявність у них дозволу (візи) на в'їзд і виїзд.

Валютний контроль - сукупність заходів, що здійснюються державною службою у прикордонних в'їзних і виїзних пунктах країни і передбачає конт­роль відповідно до національного валютного законодавства провезення через кордон іноземної і національної валюти особами, які перетинають державний контроль. У ряді країн встановлені граничні суми вивозу валюти, перевищення яких повинне бути підтверджено іменним дозволом уповноваженого на обмін валюти банку або митною декларацією попередньої поїздки. Дорожні чеки і кредитні картки не декларують. У разі виявлення у туриста валюти, не вказаної в декларації, її вилучають. У ряді держав продовжує мати місце практика вста­новлення мінімуму валюти, яка необхідна для в'їзду в ці країни. Стосовно тури­зму подібні обмеження є перешкодою до здійснення подорожей на території цих країн. Крім того, окремі держави обмежують можливість вільного обміну іноземної валюти на національну, встановлюючи особливий порядок конверта­ції валюти для іноземних туристів.Валютний контроль і контроль за обміном валюти не тільки формують рі­вень туристських витрат, але можуть також привести до скорочення обсягів ту­ризму в ті місця, де введені подібні заходи

Оскільки валютні формальності змінюються часто, туристські підприємс­тва зобов'язані інформувати про це туристів, які відправляються в зарубіжну по­їздку. При оформленні документів в обов'язки туристських підприємств також входить інформування туристів про вимоги прикордонних і митних служб.

 

4.5.4 Санітарні (медичні) формальності

Санітарні (медичні) формальності - процедури, пов'язані з перевіркою дотримання особами, які перетинають державний контроль, і їх тваринами (як­що такі є) встановлених вимог про вакцинацію (щеплення). Контроль дотри­мання цих формальностей здійснюється санітарними службами в прикордонних пунктах, що використовуються для в'їзду і виїзду з країни, і полягає в перевірці у туристів і мандрівників міжнародного сертифікату про вакцинацію.

Сертифікат про вакцинацію - посвідчення, підтверджуюче вакцинацію його власника проти деяких епідемічних захворювань (чуми, холери, лихоман­ки, віспи і т. ін.). Сертифікат видається офіційними медичними органами країни за встановленою Всесвітньою організацією охорони здоров'я формою. Він необ­хідний туристам, які прямують в країну, відвідування якої дозволяються тільки за наявності в туриста цього документа.

У необхідних випадках санітарні (медичні) формальності передбача­ють вакцинацію туристів і мандрівників на місці або їх тимчасову ізоляцію в карантині, якщо є вірогідність перенесення інфекційних захворювань. Для тварин, що перевозяться туристами і мандрівниками, потрібні відповідні ве­теринарні сертифікати.

Дотримання встановлених санітарних (медичних) правил у туристських поїздках прямо пов'язано з безпекою життя і здоров'я туристів.

На 10 асамблеї Всесвітньої туристської організації в жовтні 1995 р. було заявлене, що ВТО добиватиметься підтримки заходів, які стосуються охорони здоров'я туристів, безпеки поїздок, санітарного контролю за харчо­вими продуктами.

У свою чергу, Всесвітня організація охорони здоров'я (ВОЗ) розробила Вимоги до свідоцтва про щеплення при поїздці за кордон. Ці вимоги є практич­ним керівництвом для туристських організацій і самих туристів. ВОЗ випускає також "Епідеміологічний щорічник" і рекомендації, покликані зменшити мож­ливість розповсюдження небезпечних інфекцій, у тому числі через туризм. ВОЗ має робочі угоди з UNWTO, відповідно до яких поточна інформація про саніта­рні (медичні) формальності публікується в щорічному виданні UNWTO "Зару­біжний туризм - прикордонні формальності".

Міжнародні санітарні (медичні) правила Всесвітньої організації охорони здоров'я діють з 1951 р.

Існують певні санітарні (медичні) правила, що дозволяють уникнути не­безпечних інфекційних захворювань при подорожі. Ці правила повинні в обов'я­зковому порядку доводитися туристськими підприємствами до відома клієнтівдо початку поїздки в інформаційному листку до туристської путівки. У типовій формі туристської путівки міститься нагадування про те, що турист зобов'яза­ний ознайомитися з інформацією про країну перебування і особливості поведін­ки в ній до оплати подорожі, що підтверджується його підписом.

У цілому слід відзначити, що туристські формальності є невід'ємним еле­ментом міжнародних подорожей, пов'язаних з виїздом людей за межі своєї наці­ональної території. Інтереси розвитку міжнародного туризму в різних державах визначають необхідність розробки національної політики в цій сфері з ураху­ванням максимально можливого "спрощення" туристських формальностей, оскільки їх надмірний характер обмежує туристські потоки і негативно познача­ється на доходах країн перебування. Туристські підприємства в своїй діяльності повинні організаційно сприяти виконанню усіх формальностей шляхом своєча­сного інформування клієнтів і забезпечення візової і іншої підтримки.

 

4.6 Права й обов'язки туристів і екскурсантів

 

Туристи й екскурсанти - громадяни України, керуються правами та обов'язками, закріпленими в Конституції України та інших законах і законодав­чих актах. Крім того основні права й обов'язки туристів та екскурсантів окремо визначені Законом України "Про туризм".

Туристи і екскурсанти мають право на:

-     реалізацію закріплених Конституцією України прав громадян на відпочи­нок, свободу пересування, відновлення і зміцнення здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб, захист і повагу людсь­кої гідності;

-     необхідну і достовірну інформацію про правила в'їзду до країни (місця) тимчасового перебування, а також виїзду з країни (місця) тимчасового перебу­вання і перебування там, про звичаї місцевого населення, пам'ятки природи, іс­торії, культури та інші об'єкти туристського показу, що знаходяться під особли­вою охороною, стан навколишнього середовища;

-     інформацію про наявність ліцензії у суб'єкта, який здійснює підприємни­цьку діяльність у галузі туризму, дозволів, сертифікатів, інших документів, на­явність яких передбачена законодавством;

-     отримання обов'язкової інформації, що передує укладенню договору;

-     отримання туристських послуг, передбачених договором;

-     особисту безпеку, захист життя, здоров'я, прав споживача, а також майна;

-     одержання відповідної медичної допомоги;

-     відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі не виконання або неналежного виконання умов договору;

-     сприяння з боку органів державної влади України в одержанні правових та інших видів допомоги, а громадяни України також і за її межами;

реалізацію інших прав. Туристи і екскурсанти зобов'язані:

-     не порушувати прав та законних інтересів інших осіб, вимоги законів, які діють на території країни перебування;виконувати митні, прикордонні, санітарні та інші правила;

-     поважати політичний і соціальний устрій, традиції, звичаї, релігійні віру­вання країни (місця) перебування;

-     зберігати довкілля, дбайливо ставитися до об'єктів природи та культурної спадщини в країні (місці) тимчасового перебування;

-     дотримуватися умов і правил, передбачених договором про надання ту­ристських послуг;

-     надавати персональну інформацію в обсязі, необхідному для реалізації туристського продукту;

-     дотримуватися під час подорожі правил особистої безпеки;

-     відшкодовувати збитки, завдані їх неправомірними діями.

-     виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством України та законодавством країни тимчасового перебування.

 

Контрольні запитання для самодіагностики

1.   Які основні нормативно-правові акти регулюють туристську діяльність в Україні?

2.   Яка основна мета державного регулювання туристської діяльністі?

3.   Назвіть головні принципи державного регулювання туристської діяльності.

4.   Які концептуальні завдання державного регулювання туристського біз­несу на сучасному етапі розвитку економіки?

5.   Назвіть органи державного керування туристською діяльністю в Україні.

6.   Що відноситься до інструментів державного регулювання туристської діяльності?

7.   Що відноситься до туристських формальностей?

8.   Які міжнародні документи регламентують туристські формальності?

9.   У чому полягає роль туристського підприємства при дотриманні тури­стських формальностей?

 

10.   Розкрийте сутність паспортно-візових формальностей.

11.   Як пов'язані запрошення і віза?

12.   Які фактори обмежують одержання візи?

13.   В яких випадках можливо оформлення групової візи?

14.   У чому особливість шенгенських віз?

15.   У чому полягає сутність митних формальностей?

16.   Які документи необхідно мати туристу при проходженні митного контролю?

17.   З якою метою здійснюється валютний контроль?

18.   Яке місце і роль санітарних(медичних) формальностей у розвитку мі­жнародного туризму?

Які мають права й обов'язки туристи і екскурсанти?РОЗДІЛ 2

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ СТВОРЕННЯ І ДІЯЛЬНОСТІ ТУРИСТСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА

 

5 ТУРИСТСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ЯК СУБ'ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ ТА ЙОГО ОСНОВНІ ЦІЛІ

 

5.1  Поняття про суб'єкт господарської діяльності

 

Суб'єктами господарювання є учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі сукупність господарських прав і обов'язків, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми обов'язками в межах цього майна.

Суб'єктами господарювання є:

1)    господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до дію­чого Господарського кодексу, зареєстровані у встановленому порядку і викону­ючи господарську діяльність;

2)    громадяни України, іноземці й особи без громадянства, які виконують господарську діяльність і зареєстровані як підприємці відповідно до Закону.

Господарські організації мають право відкривати свої філії, представниц­тва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи. Суб'єкт господарювання може бути створений:

-     за рішенням власника (власників) майна;

-     за рішенням уповноваженого органа власника (власників) майна;

-     за рішенням інших органів, організацій і громадян (у випадках, пе­редбачених законодавством).

Суб'єкт господарювання може бути створений шляхом заснування нового суб'єкта або реорганізацією існуючих суб'єктів. У свою чергу, реорганізація іс­нуючих суб'єктів може бути здійснена через об'єднання, приєднання, виділен­ня, розділення, перетворення.

Таким чином, суб'єктом господарювання є юридичні й фізичні особи, які виконують господарську діяльність у межах діючого законодавства.

 

5.2  Поняття про підприємство та основну мету його функціонування

 

Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компе­тентним органом державної влади або місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних і особистих потреб шляхом системного здійснення виробничої, науково-дослідницької торговельної, іншої господарсь­кої діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом та іншими законами.

Підприємства можуть створюватися як з метою здійснення підприємниць­кої діяльності, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство діє на підставі статуту.Статут підприємства - засновницький документ, що визначає правове положення (правовий статус) юридичної особи у визначеній законом організа­ційно-правовій формі. У статуті підприємства повинні міститися такі відомості: найменування підприємства з вказівкою його організаційно-правової форми; юридична й фізична адреси, дані про засновника (засновників); предмет, мета й види діяльності; порядок створення майна; права власності на майно; порядок і принципи керування діяльністю підприємства; порядок розподілення прибутку та покриття збитків; умови реорганізації та ліквідації підприємства, а також ін­ші передбачені законом дані, необхідні для юридичної особи відповідного типу.

Для функціонування підприємства створюється статутний фонд.

Статутний фонд - це майно у грошовому вимірюванні, що закріплене власником за підприємством з метою здійснення підприємницької діяльності. Статутний фонд утворюється на початку створення підприємства і визначається в його статуті. Мінімальна величина статутного фонду встановлюється законо­давством для окремих підприємств залежно від організаційно-правової форми. У процесі функціонування підприємства статутний фонд змінюється.

Взагалі будь-яке підприємство має такі характерні ознаки:

-     має відокремлене майно;

-     має певні права й обов'язки;

-     має самостійний баланс;

-     має рахунки в установах банку;

-     має печатку з найменуванням та ідентифікаційним кодом;

-     якщо підприємство є юридичною особою, то у своєму складі не може мати юридичних осіб та ін.

Підприємство може бути засновано:

-        державними, колективними, орендними, спільними підприємствами, громадськими організаціями та їх підприємствами, кооперативами, акціонерни­ми товариствами, господарськими асоціаціями та іншими підприємствами і ор­ганізаціями, які є юридичними особами;

-     державними органами, уповноваженими керувати державним майном;

-     громадянами, як самостійно, так і спільно із вищевказаним органами, підприємствами і організаціями;

-     Антимонопольним комітетом України та його територіальними органами.

Створене підприємство не може функціонувати без визначення мети. У своїй діяльності підприємство повинно керуватися набором цілей, які відрізня­ються за змістом і часом їх досягнення.

Розробка цілей підприємства починається з установлення місії підприємс­тва, виходячи із сфери його бізнесу.

Місія - формулювання основного соціально значущого функціонального призначення підприємства в довгостроковому періоді. Це вища мета, яка ви­значається очікуваннями дій, реакцій або результатів діяльності даного суб'єкта з боку партнерів, контрагентів, споживачів його продукції.

Існує широке і вузьке розуміння місій.Широке тлумачення місії (кредо) відображає філософію, призначення і значення існування підприємства. Філософія визначає цінності, вірування і принципи, відповідно до яких підприємство виконує свою діяльність. Призна­чення включає дії, які підприємство має намір здійснювати, і те, якого типу ор­ганізація має намір бути. Воно може мінятися залежно від глибини змін, що від­буваються на підприємстві і в середовищі його функціонування.

Вузьке тлумачення місії розглядається як сформульоване твердження, для чого або з якої причини існує підприємство, тобто розкриває значення його існування, в якому виявляється відмінність даного підприємства від йому подібних.

Значення місії для діяльності підприємства полягає в наступному:

-     вона задає основний напрям руху підприємства, його відношення до процесів і явищ, що протікають у зовнішньому середовищі;

-     визначає місце, роль і положення підприємства у суспільстві, його сус­пільний статус;

-     дозволяє підприємству функціонувати як єдине ціле;

-     сприяє єднанню усередині підприємства і створенню корпоративного

духу;

-     створює можливість для більш дієвого керування підприємством;

-     дозволяє рядовим співробітникам і керівникам оцінювати діяльність підприємства в перспективі.

Формулювання місії повинне відрізнятися простотою і граничною ясніс­тю, щоб бути зрозумілим всім суб'єктам, які взаємодіють з підприємством, осо­бливо його співробітником, виключати можливість різного тлумачення, але в той же час створювати простір для творчого і гнучкого розвитку підприємства. Вона повинна відображати:

-     загальний характер потреб, що задовольняються підприємством;

-     загальну характеристику споживачів;

-     характер продукції підприємства;

-     основні конкурентні переваги підприємства.

Місія утворює фундамент для встановлення мети підприємства в цілому, його підрозділів і функціональних підсистем (маркетинг, виробництво, персо­нал, фінанси, менеджмент), кожна з яких ставить і реалізує свою мету, яка ви­пливає з загальної мети.

Цілі підприємства - це конкретизація місії підприємства у формі, до­ступній для керування процесом її реалізації. Вони визначають конкретний стан окремих характеристик підприємства, на досягнення яких направлена його діяльність.

Мета повинна відповідати таким ключовим вимогам: досяжність, гнуч­кість, вимірність, конкретність, сумісність і прийнятність.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 


Похожие статьи

І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму