І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму - страница 16

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 

За ринкових відносин важливою умовою забезпечення виживання та ефе­ктивної діяльності туристських підприємств є високий рівень їх конкурентосп­роможності, а визначення сутності, типізація та класифікація туристських під­приємств за конкретними ознаками - необхідна передумова розроблення мето­дичних підходів до визначення можливостей туристських підприємств на тури­стському ринку.

 

5.6 Поняття про туристські ресурси

Діяльність туристських підприємств, як і будь-яких інших підприємств, припускає використання різних ресурсів: матеріальних, енергетичних, трудо­вих, фінансових та ін. Особливість туристських підприємств полягає в тому, що ці підприємства використовують не тільки свої власні ресурси, але й різні при­родні і штучно створені ресурси, що мають інтерес для туристів, як в своїй кра­їні так і в інших. Причому частка останніх ресурсів значно перевищує частку власних ресурсів туристських підприємств. Ці ресурси отримали спеціальну назву - туристські ресурси.

Туристські ресурси - сукупність природних і штучно створених люди­ною об'єктів, придатних для використання в процесі і в цілях туризму. Виділя­ють безпосередні й непрямі туристські ресурси. До перших відносяться приро­дні й культурно-історичні ресурси, другі (інфраструктурні) залучаються для освоєння і використання власне туристських ресурсів.

У реальному житті всі види туристських ресурсів взаємопов'язані і в ряді випадків їх важко розділити. У цьому значенні їх споживча вартість (корис­ність) пов'язана з одночасною дією на фізичні, розумові, духовно-етичні й пси­хологічні сторони життєдіяльності людини.

Правовий режим окремих видів туристських ресурсів регулюється зако­нодавством (природоохоронним, про музейні установи, про охорону історичних пам'ятників, санітарно-епідеміологічним і т. ін.).Туристські ресурси є національним надбанням. Частина з них має особ­ливе значення, віднесена до об'єктів і пам'ятників світового значення, перелік яких встановлює й щорічно оновлює ЮНЕСКО.

Основою формування туристського продукту є, безумовно, природні ре­сурси. Не випадково туризм на ранній його стадії отримав розвиток у країнах із сприятливим кліматом і цілющими джерелами.

Природні ресурси - компоненти природного середовища (клімат, рель­єф, рослинність, поверхневі і підземні води, лікувальні грязі і т. ін.), що викори­стовуються для організації відпочинку і оздоровлення людей. Ці ресурси істот­ним чином впливають на туристський рух, додаючи йому певний напрям і фор­муючи його структуру. Більшість природних ресурсів виснажується у процесі їх використання в цілях туризму. Одні з них не поновлюються, інші відновлю­ються (самостійно або за участю людини).

Існують декілька підходів до оцінки природних туристських ресурсів:

-     технологічний - за функціональною придатністю ресурсів для орга­нізації того або іншого виду туризму;

-     фізичний - за ступенем комфортності ресурсів

-     психологічний - залежно від естетичних якостей ресурсів.

У процесі оцінки природних ресурсів враховують їх стійкість до антропо­генних навантажень і різноманітність природних компонентів.

Привабливість тієї або іншої території для розвитку туризму, перш за все пізнавального, залежить від наявності культурно-історичних ресурсів - (па­м'ятників історії і культури, культових споруд, меморіальних місць, народних промислів і т. ін.). Культурно-історична спадщина охоплює все соціально-культурне середовище з традиціями і звичаями, особливостями побутового і го­сподарського життя.

Найпоширенішими формами включення культурно-історичних ресурсів у систему туристського обслуговування є організація музеїв і формування тури­стсько-екскурсійних маршрутів.

На базі туристських ресурсів утворюються і розвиваються туристські центри - місцевості, що привертають туристів через наявність природних і ку­льтурно-історичних ресурсів, зручностей, транспортно-географічного положен­ня і доступної для туристів інформації про них.

Виділяють наступні типи туристських центрів: культурно-історичний, па­ломницький курортний, приморський, альпійський, оздоровчий, діловий, кон-гресний, екологічний, водний, спортивний, альпіністський, мисливсько-риболовний, етнографічний, розважальний та ін. Приведена типологія свідчить про те, що туристські центри можуть бути комбінованими.

Туризм має яскраво виражену орієнтацію на використання природних і культурно-історичних ресурсів. Він часто виступає вирішальним чинником при ухваленні рішення про освоєння нових територій і природних комплексів. Іно­ді через надмірну й нераціональну експлуатацію природного і культурно-історичного потенціалу, недотримання норм антропогенного навантаження від­бувається його руйнування. Саме тому в Гаагській декларації з туризму наго­лошується, що незіпсоване природне, культурне і людське середовище є основ­ною умовою розвитку туризму.

Усвідомлення наслідків впливу людини на навколишнє середовище і не­розривної єдності його з людським суспільством привело до формування кон­цепції стійкого туризму. Стійкість в туризмі означає:

-     раціональне використання природного і культурного потенціалу на ос­нові програмно-цільового підходу до розвитку туризму;

-     перехід підприємств туризму на ресурсозберігаючі технології;

-     скорочення виробничих відходів;

-     застосування транспортних засобів, мінімально забруднюючих навко­лишнє середовище;

-     залучення місцевого населення до процесу ухвалення рішень щодо розвитку туризму;

-     партнерство у взаємостосунках суспільного і приватного секторів;

-     сприяння туризму соціально-економічному підйому окремих територій і цілих держав.

Розповсюдження принципів стійкого розвитку в практиці туристської ді­яльності виявляється в першу чергу в розвитку екологічного туризму. В його основу покладено три підходи: частина доходів, отриманих від обслуговування туристів, залишається на місцях і прямує на охорону природи; дотримання при­родоохоронних вимог зводиться у ранг обов'язкових; туристська поїздка здійс­нюється з дослідницькою або навчально-допоміжною метою. Екологічний ту­ризм є однією з найперспективніших і динамічних форм туристської діяльності.

З метою збереження туристських ресурсів практично у всіх країнах виді­ляються території, що охороняються, де господарська діяльність обмежена або припинена взагалі, за винятком тієї, яка необхідна для розвитку рослинного і тваринного світу і збереження культурно-історичних об'єктів. Туризм на цих територіях здійснюється планово, в контрольованих обсягах і видах, з ураху­ванням пропускної спроможності території або об'єкта.

Найпоширенішими формами організації територій, що охороняються, є курорти й національні парки.

Курорт - освоєна територія, що використовується з лікувально-профілактичною метою, ретельно охороняється і має в своєму розпорядженні природні лікувальні ресурси і необхідні для їх експлуатації будівлі й споруди, включаючи об'єкти інфраструктури.

Основними, тісно взаємодіючими функціями курортів є: оздоровча, реа­білітаційна, профілактична, анімаційно-досугова. Розрізняють такі типи курор­тів: приморсько-кліматичні, гірсько-кліматичні, бальнеологічні та ін.

Національний парк - територія, що ретельно охороняється, створена для захисту цінних природних територій національного або міжнародного значення в цілях науки, освіти, відпочинку.

Розвиток туризму в національних парках регулюється. Регулювання здій­снюється планувальними методами (функціональне зонування території) і шля­хом проведення організаційних заходів (прокладка і маркування туристськихстежок, раціональне розміщення елементів матеріальної бази і інфраструктури туризму).

З рекреаційною метою широко використовують також біосферні заповід­ники - території, створені з метою збереження і розвитку генофонду біосфери, типового для тієї або іншої природної зони, що спеціально охороняються, про­ведення науково-дослідних, екологічних і ландшафтних робіт, охорони культу­рної спадщини.

Освоєння і використання туристських ресурсів вимагає відповідної мате­ріально-технічної бази, інфраструктури туризму.

Матеріально-технічна база туризму - сукупність засобів праці (будівлі, споруди, транспорт, устаткування і т.п.), призначених для обслуговування ту­ристів. Вона є основою розвитку організованого туризму, оскільки створює не­обхідні умови для забезпечення туристів комплексом послуг (розміщення, хар­чування, перевезення, лікування, екскурсії, розваги).

До складу матеріально-технічної бази туризму входять: готелі, транспор­тні організації, підприємства ресторанного господарства, торгівлі, розваг, пунк­ти прокату туристського спорядження і інвентарю і т. ін.

Матеріально-технічна база має свою специфіку в кожному виді туризму. Так, в гірськолижному туризмі вона разом з готелями, турбазами, притулками включає канатні дороги, гірськолижні траси, спорядження для гірськолижників та ін.

Особливе місце в матеріально-технічній базі туризму займають тематичні парки (розваг, дельфінарії, аква- і зоопарки і т.п.). Вони складають серйозну конкуренцію традиційним туристським регіонам, що мають велику кількість історико-культурних пам'яток. Класичними прикладами розважальних темати­чних парків є "Діснейленд" (США), "ЄвроДіснейленд" (Франція), "Порт Авен-тура" (Іспанія), "Країна мрій" (Японія).

Одним з різновидів тематичних парків є розважально-пізнавальні комплекси.

Важливим моментом при плануванні використання туристських ресурсів є формування інфраструктури туризму, під якою розуміється комплекс спо­руд, інженерних і комунікаційних мереж, шляхів, суміжних туристській індуст­рії підприємств, що забезпечують доступ туристів до туристських ресурсів і їх раціональне використання з метою туризму.

Виробництво туристського продукту базується на цільовому й раціональ­ному використанні туристських ресурсів. Основою цього процесу є туристсь­кий інтерес і туристські враження.

Туристський інтерес - перспектива отримання туристом об'єктивної ін­формації, позитивних емоцій і (або) потенційна можливість задоволення його потреб в конкретному туристському продукті, заснованому на певному компле­ксі туристських ресурсів, що є об'єктами туристського інтересу.

Об'єкти туристського інтересу - місця, привабливі для туристів завдяки природним або штучно створеним рисам (природа, кліматичні умови, визначні пам'ятки і т. ін.).

-     Основними характеристиками об'єктів туристського інтересу є:привабливість (атракція) для туристів;

-     пізнавальна цінність (зв'язок об'єкта з конкретним історичним суб'єк­том, життям і творчістю відомих людей, естетичні достоїнства);

-     рекреаційна цінність (можливість використання об'єкта для організації відпочинку і оздоровлення туристів);

-     популярність серед туристів;

-     незвичність (екзотичність);

-     взаємодія об'єкта з навколишнім середовищем, будівлями, споруда­ми, природою);

-     стан об'єкта, його підготовленість до прийому туристів;

-     місце розташування (відстань до об'єкта, зручність під'їзду до нього, придатність дороги для пересування автотранспорту, природна обстановка, що визначає об'єкт).

Щоб об'єкти туристського інтересу були використані в цілях туризму, не­обхідний розвиток матеріально-технічної бази туристської індустрії і відповід­ної інфраструктури, яка забезпечує доведення до потенційного туриста необ­хідної і достатньої інформації про ці об'єкти, комфортну і безпечну доставку туристів до них, розміщення, харчування, розваги.

Туристські враження - комплекс емоцій, душевного і фізичного стану туриста, що виникає або досягається ним внаслідок споживання туристського продукту. Туристські враження про туристські ресурси і тур в цілому залежать від ступеня досягнення мети подорожі.

Результативність роботи туристського підприємства залежить від якості туристських ресурсів, що використовуються. Підтримка туристських ресурсів у належному стані є завданням комплексним, вирішення якого залежить від своє­часних дій органів влади, злагодженої роботи цілого ланцюга різних підпри­ємств і дбайливого відношення громадян до навколишнього середовища.

 

Контрольні запитання для самодіагностики

1.       Яка мета створення і функціонування підприємств?

2.       Яке місце в економічній системі сучасного суспільства займає підприємство?

3.       Наведіть класифікацію підприємств за різними критеріями.

4.       Які елементи входять до зовнішнього середовища підприємства? Як вони впливають на його діяльність?

5.       Які елементи входять до внутрішнього середовища підприємства? Як вони впливають на його діяльність?

6.       Вкажіть характерні особливості туристських підприємств.

7.       Які основні принципи діяльності туристських підприємств?

8.       Наведіть класифікацію туристських підприємств за різними ознаками.

9.       Яка різниця між туроператорами і турагентами?

Що відноситься до ресурсного забезпечення діяльності туристського підприємства?6 ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ СТВОРЕННЯ ТУРИСТСЬКОГО

ПІДПРИЄМСТВА

 

6.1 Етапи створення туристського підприємства

 

Підприємницька діяльність в Україні регулюється Господарським і Циві­льним кодексами України, окремими законами і підзаконними нормативними актами.

Основними суб'єктами на туристському ринку, які здійснюють виробниц­тво і реалізацію послуг, виступають окремі підприємці - фізичні особи і під­приємства - юридичні особи.

Виходячи з того, що в економіці України створюються і функціонують підприємства різних організаційно-правових форм, законодавство визнає зага­льні і спеціальні умови їх створення. Загальні умови поширюються на організа­цію створення усіх форм підприємств. Вони визначені законами України "Про підприємства", "Про підприємництво", Господарським і Цивільним кодексами, які регулюють загальні умови створення юридичної особи, в тому числі і під­приємства. Спеціальні умови створення підприємств визначені законами про їх окремі види

Закон "Про підприємства в Україні" регламентує діяльність різних видів підприємств, визначає види й організаційні форми, правила діяльності, створює однакові правові умови незалежно від форми власності й системи господарю­вання, забезпечує самостійність підприємств, фіксує їхні права і відповідаль­ність, регулює відносини з іншими суб'єктами господарювання і державою.

Процедура створення туристського підприємства як юридичної особи пе­редбачає багато етапів, показаних на рис. 6.1. Найважливішими елементами створення туристського підприємства є:

-     вибір організаційно-правової форми;

-     складання протоколу намірів учасників (засновників);

-     розробка проектів установчих документів;

-     проведення установчих зборів;

-     підготовка установчих документів для реєстрації;

-     правова реєстрація підприємства;

-     постановка на облік та реєстрація в податкових, статистичних органах, Пенсійному фонді, Фонді соціального страхування та інших установах.

-     організаційні процедури, пов'язані з відкриттям рахунків у банківських установах, виготовлення печатки, штампу, фірмових бланків.

Порядок створення і реєстрації визначається чинним законодавством України, що передбачає певний порядок і умови реєстрації юридичної особи.Вибір організаційно-правової форми


Вибір назви

фірми


Визначення юридич­ної адресиОтримання докумен­тів на приміщення

Підготовка і затвердження засновницьких документів

Державна реєстрація фірми. Відкриття ра­хунку в банкуРеєстрація в органах

Держкомстату та Дер­жавній податковій ад­міністрації

Постановка на облік у Фонді соціального страхування, Пе­нсійному фонді, Фонді за­йнятості та ін.


Виготовлення пе­чатки, штампів та фірмових бланківРис 6.1 - Етапи створення туристського підприємства6.2 Вибір організаційно-правової форми туристського підприємства

 

При виборі організаційно-правової форми діяльності підприємства потрі­бно визначити необхідний рівень і кількість його можливих прав і зобов'язань, що залежить від профіля і змісту майбутньої діяльності, можливого кола парт­нерів, існуючого в країні законодавства. Ухвалюючи рішення про вибір органі­заційно-правової діяльності, необхідно керуватися господарським, підприємни­цьким і трудовим правом. Господарське, і підприємницьке право кожної країни містить лише певні організаційно-правові форми діяльності.

Як було сказано раніше, підприємства можуть бути засновані на приват­ній, колективній, державній і змішаних формах власності. У зв'язку з цим в ту­ристському бізнесі можуть діяти приватні, колективні, державні, сумісні й іно­земні підприємства.

Суб'єктами господарювання можуть виступати фізичні і юридичні особи, представлені на рис. 6.2.

До фізичних осіб відносяться громадяни країни, іноземні громадяни, особи без громадянства і з подвійним громадянством. Проте участь в товарно-грошових відносинах нерідко вимагає вкладення значних капіталів, якими не володіють окремі фізичні особи. Тільки об'єднавши капітали багатьох учасни­ків ринкових відносин, можна реалізовувати крупні інвестиційні проекти. Ця особливість ринкових відносин зумовила участь в них штучних утворень, іме­нованих юридичними особами.

Юридичною особою визнається організація, яка має у власності, госпо­дарському веденні або оперативному керуванні відособлене майно, несе само­стійну відповідальність за своїми зобов'язаннями, може від свого імені придба­ти і здійснювати майнові й особисті немайнові права, виконувати обов'язки, бу­ти позивачем і відповідачем в суді. Юридична особа повинна мати самостійний баланс або кошторис і власний розрахунковий рахунок. Вона також повинна бути внесена в єдиний державний регістр юридичних осіб країни реєстрації.

Юридичні особи діляться на види за різними не співпадаючими критерія­ми залежно від мети, яка ставиться при класифікації. Таких критеріїв багато. Найважливішими з них є: власність, на основі якої юридична особа утворена; права засновників (учасників, членів) юридичної особи на його майно; мета ді­яльності; склад засновників; спосіб утворення; склад засновницьких докумен­тів; характер участі засновників в діяльності юридичної особи; обов'язок учас­ників (членів) брати участь своєю працею в діяльності юридичної особи та ін.

Ринкова економіка припускає діяльність суб'єктів господарювання різних організаційно-правових форм. Розрізняють некомерційні організації (що утво­рюються для задоволення духовних або інших нематеріальних потреб; звичай­но переслідують соціальні, добродійні, культурні, освітні та інші суспільно ко­рисні цілі) і комерційні (що утворюються з метою отримання прибутку).

До некомерційних організацій відносять споживчі кооперативи, громад­ські й релігійні організації (об'єднання), фонди, установи, об'єднання юридич­них осіб (асоціації і союзи).
СУБ'ЄКТИ ГОСПОДАРЮВАННЯДо комерційних організацій відносять господарські товариства (повні й командитні), господарські товариства, виробничі кооперативи й унітарні під­приємства.

Однією з організаційно-правових форм туристських підприємств є дія­льність індивідуального підприємця (ІП). У законодавстві кожної країни ви­значено, що будь-яка приватна особа, громадянин даної країни, має право за­йматися підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи з моме­нту державної реєстрації як індивідуальний підприємець. ІП відповідає за сво­їми зобов'язаннями всім майном, що йому належить, за винятком майна, на яке відповідно до законодавства не може бути накладено стягнення. Перелік майна громадян, на яке не може бути накладено стягнення, встановлюється цивільним процесуальним законодавством. ІП, який не в змозі задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням ним підприємницької діяльності, може бути визнаний економічно неспроможним (банкротом) в судовому по­рядку. З моменту вступу в дію рішення суду втрачає силу реєстрація індивіду­ального підприємця.

Таким чином, ми назвали можливі організаційно-правові форми діяльно­сті підприємств. Але вказати, яка з цих форм найбільш придатна для туристсь­кого підприємства, що знов утворюється, неможливо, оскільки на вибір органі­заційно-правової форми підприємства впливає багато різноманітних чинників. Чинники, що визначають вибір організаційно-правових форм діяльності тури­стського підприємства, показані на рис. 6.3.

Беручи до уваги вищевказані чинники, необхідно зазначити, що до 2000 р. туристські підприємства при виборі форми юридичної особи віддавали пе­ревагу товариствам з обмеженою відповідальністю. У даний час найпопуляр-нішими організаційно-правовими формами діяльності туристських підпри­ємств є товариства з додатковою відповідальністю, унітарне підприємство, ін­дивідуальний підприємець

Вибір організаційно-правової форми господарського товариства прово­диться учасниками (засновниками) відповідно до законодавства України.

 

6.3 Обґрунтування організаційної структури управління туристсь­ким підприємством

 

Поняття "структура" відображає будову й внутрішню форму системи. Наявність структури - обов'язкова умова всіх існуючих систем, оскільки саме структура додає їм цілісність, сприяє збереженню стійкого стану.

Організаційною структурою називається структура, що відображає су­купність взаємозв'язків різних елементів, які функціонують для досягнення єдиної мети. Структура виробничої системи, наприклад підприємства є сукуп­ністю структури виробництва і структури управління.Фактори, що визначають вибір

організаційно-правової форми туристського підприємстваЗагальні

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 


Похожие статьи

І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму