І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму - страница 17

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 

Індивідуальні1.Заплановані масштаби діяльності


1. Наявний розмір стартового капіталу2. Капіталоємність вибраного виду діяльності


2. Індивідуальні особливості підприємця3. Прогнозовані темпи розвитку підприємства


3.Рівень професіоналізму підприємця4. Особливості надання податкових та інших

пільг підприємствам окремих форм

 

5. Державне регулювання мінімального розмі­ру статутного фонду підприємств різних форм 4. Відношення підприємця до комерційних ризиків і особистої майнової відповідальностіРис 6.3 - Фактори, що визначають вибір організаційно-правової форми

діяльності туристського підприємстваФункції і структура управління - дві взаємозв'язані сторони організа­ції системи управління. Вони виступають як зміст і форма процесу управ­ління. Взаємозв'язок цих сторін припускає первинність функцій і вторин­ність структури управління. При цьому первинність і вторинність цих важ­ливих елементів системи управління відносна. Наявність структури системи управління і її розвиток є основою реалізації функцій управління, тобто са­мого процесу управління.

В основі формування організаційної структури управління лежить ви­ділення функцій, необхідних для організації і функціонування підприємст­ва, і закріплення відповідних функцій за підрозділами апарату управління. Решта елементів системи управління: методи, кадри, техніка, інформація і т. ін. - є засобом, необхідним для своєчасної реалізації тієї або іншої функ­ції. Організаційна структура забезпечує безперервність процесу функціону­вання системи управління.

Розглядаючи будь-яку систему управління, можна виділити елементи структури й різні за змістом взаємозв'язки між ними. Елементами структури є органи й ступені управління.

Орган (ланка) управління - відносно відособлений підрозділ, об'єдну­ючий групу працівників, зв'язаних відносинами розподілу управлінської праці, наділених правами і відповідальністю і виконуючих відповідні функції управ­ління. Ступінь (рівень) управління - сукупність ланок одного рівня ієрархії управління. Ступені управління виражають ступінь концентрації процесу управління і показують послідовність підпорядкованість одних органів іншим від низу до верху.

Між елементами структури існують вертикальні й горизонтальні, лінійні й функціональні зв'язки. Вертикальні зв'язки - це зв'язки підпорядкування і керівництва. Вони підрозділяються на лінійні (обов'язкове підпорядковування з усіх питань управління) й функціональні (підпорядковування лише по окремих функціях). Горизонтальні зв'язки - це зв'язки між органами одного рівня, обу­мовлені кооперацією управлінської праці. Горизонтальні зв'язки мають харак­тер узгодження. Лінійні зв'язки відображають рух інформації між лінійними керівниками (особами, що відповідають за діяльність підприємства або його структурних підрозділів). Функціональні зв'язки є там, де відбувається обмін інформацією за тими або іншими функціями управління.

Таким чином, організаційна структура управління (ОСУ) - впоряд­кована сукупність взаємозв'язаних елементів, які знаходяться між собою в стійких відносинах, що забезпечують їх функціонування і розвиток як єди­ного цілого.

Організаційна структура управління фіксується у структурній схемі управління, у штатних розписах, положеннях про підприємство і структурні підрозділи, а також в посадових інструкціях. Організаційна структура закріп­лює функції управління за структурними підрозділами і встановлює раціональ­ні взаємозв'язки між ними, визначаючи цим ефективність функціонування сис­теми, її техніко-економічні результати.Туристські підприємства будують свою організаційну структуру залежно від масштабів і змісту діяльності, регіональних особливостей ринку, фінансово-економічного положення.

Побудова ОСУ залежить:

-     від організаційно-правової форми підприємства, закріпленої в реєстра­ційних документах;

-     форми власності;

-     виду підприємства (туроператор, турагент);

-     технології формування, просування і реалізації туристського продукту.

В основу побудови ОСУ повинні бути встановлені наступні принципи:

-     достатня доцільність здатність відображати зміст діяльності підпри­ємства, забезпечувати функціональну доцільність ланок управління;

-     гнучкість - здатність реагувати і адаптуватися до умов діяльності, що змінюються;

-     мінімальна кількість ланок;

-     мінімізація персоналу;

-     висока кваліфікація персоналу;

-     мінімізація невигідних витрат.

Як показує практика, не існує навіть двох однакових туристських підпри­ємств. Отже не може існувати універсальних рекомендацій з побудови ОСУ. Вони повинні розроблятися індивідуально і враховувати специфіку, завданя і потреби кожного підприємства. Крім того, ОСУ може неодноразово змінювати­ся залежно від конкретної ситуації. На туристських підприємствах з відомих в сучасному менеджменті ОСУ в основному застосовують лінійну, функціональ­ну і комбіновану (лінійно-функціональну) структури управління.

Лінійна ОСУ характеризується тим, що всі функції управління зосере­джені в лінійних ланках - кожний працівник підпорядковується одному керів­нику і одержує вказівки тільки від нього. Це виключає отримання підлеглими суперечливих і не зв'язаних між собою розпоряджень, підвищує відповідаль­ність керівників за результати роботи свого підрозділу. Дана структура макси­мально забезпечує принципи єдиноначальності в управлінні. При цьому керів­ник кожної ланки відповідає за весь об'єм роботи увіреного йому підрозділу. У зв'язку з цим керівник підрозділу в лінійній організаційній структурі повинен бути висококваліфікованим і компетентним у всіх питаннях, що стосуються безпосередньої діяльності підрозділу, яким він керує.

Лінійна ОСУ є логічно стрункою і формально визначеною (єдиноначаль­ність, узгодженість дій виконавців, чітко виражена відповідальність, швидкість і достовірність інформації, несуперечність завдань, можливість контролю за виконанням доручень), але відрізняється відносно невеликими можливостями вирішення функціональних проблем і високими вимогами до знань керівників, необхідними для керування об'єктом. Загальний вид лінійної структури управ­ління наведено на рис. 6.4.

Як правило, застосування лінійної ОСУ виправдано для невеликих тури­стських підприємств.Керівник підприємства

 

 

Лінійний керівник підрозділу

 

 

ВиконавціФункціональна ОСУ заснована на диференціації функцій управління, що розділяють бізнес-процеси на окремі операційні відрізки, а управлінські дії - на дії за функціями. Подібна організаційна структура є класичним варіантом розподілу праці по вертикалі.

Функціональна структура припускає розподіл всієї діяльності туристсь­кого підприємства за напрямками, кожний з яких (наприклад, відділ продажів, бухгалтерія і т. ін.) очолює функціональний керівник. При цьому передбачаєть­ся, що функціональні керівники не втручаються у справи один одного, а їх дія­льність координується директором підприємства або його заступником. Вико­ристання даної структури сприяє швидкому професійному зростанню лінійних керівників, а також підвищенню оперативності і якості ухвалення рішень все­редині підрозділу. Схема функціональної структури управління показано на рис. 6.5.

При такій структурі управління підвищується ефективність управління за рахунок участі в роботі кваліфікованих фахівців, обізнаних у конкретній облас­ті діяльності підприємства і управління, що готують і приймають більш квалі­фіковані рішення. Така структура дозволяє диференціювати роботу, розванта­жити лінійних керівників, звільнити їх від необхідності детально знати всі сто­рони управління підприємством.

Разом з тим при функціональній структурі управління порушується принцип єдиноначальності, знижується відповідальність за роботу, оскільки виконавець може одержувати вказівки від декількох функціональних керівни­ків. Виникає проблема узгодження цих розпоряджень, що створює додаткові труднощі. Всі ці недоліки функціональної структури зростають при ускладнен­ні управління.

Функціональна ОСУ є найпоширенішою в туристському бізнесі.

Лінійно-функціональна ОСУ є одночасно розвитком і комбінацією двох попередніх структур управління. Вона забезпечує такий розподіл праці, при якому керівники лінійних ланок ухвалюють рішення і управляють, а функ­ціональні керівники - консультують, інформують, планують і координують ді­яльність підприємства. В основу організації функціональних ланок покладено лінійний принцип. Керівник функціонального відділу є одночасно лінійним ке­рівником підлеглих йому працівників. У загальному вигляді лінійно-функціональна структура управління показана на рис.6.6.

Керівник підприємства



 

Керівник підприємства

 

 

1----- ^------- ^

 

\ / \ /

•\

І-1------- 1

1

 

Виконавці

...

Виконавці

Виконавці

. . .

Виконавці

 

 

Рис. 6.6 - Лінійно-функціональна структура управління

 

Використання лінійно-функціональної структури або окремих її елемен­тів характерно для крупних туристських підприємств.

На рис. 6.7 наведено просту схему організаційної структури управління, характерну для більшості туристських фірм.
Структура управління туристським підприємством повинна постійно удо­сконалюватися відповідно до зовнішніх і внутрішніх умов, що змінюються. Будь-яке реформування структури управління необхідно розглядати з погляду підвищення ефективності функціонування підприємства.

 

6.4 Розробка засновницьких документів, державна реєстрація і орга­нізаційне оформлення туристського підприємства

 

В Україні протягом останніх років діє типова схема створення і реєстра­ції підприємства, наведена в табл. 6.1. Розглянемо особливості деяких з них.

Одним з найважливіших документів, що оформлюються при створенні підприємства, є протокол намірів. Протокол намірів доцільно оформити для більш чіткого визначення мети і завдань створюваного підприємства, пого­дження організаційно-правової форми, розміру статутного капіталу, розподілу доручень між учасниками, вирішення інших організаційних питань. Він не вхо­дить до числа обов'язкових засновницьких документів, формально особи, які його підписали, не несуть відповідальності за невиконання взятих зобов'язань. Разом з тим цей протокол є основою установчого договору і єдиним докумен­том, який об'єднує засновників до моменту реєстрації.
Продовження табл. 6.11


2


3


4Етап 8


Здійснення про­цесу реєстрації у державному орга­ні


Отримання свідоцтва про реєстрацію. Направлення реєстраційних карток до органу статистики та по­даткової інспекції. Вне­сення до Єдиного держав­ного реєстру підприємств і організацій. Отримання ідентифікаційного коду і кодів класифікаційних ознак

Отримання іден­тифікаційного ко­ду і кодів класифі­каційних ознакЕтап 9


Звернення до ор­ганів державної податкової інспе­кції


Подання заяви про реєст­рацію платника податку та інших установчих доку­ментів (статут, установчий договір, свідоцтво про ре­єстрацію). Здійснення від­мітки про реєстрацію. Внесення до Державного реєстру юридичних осіб.


Відмітка про ре­єстрацію у подат­ковій інспекціїЕтап 10


Звернення до бан­ківської установи

Прийняття необхідних установчих документів. Відкриття розрахункового рахунка (рахунків) СПД

Відкритий розра­хунковий рахунокЕтап 11

 

 

 

 

Етап 12

 

 

 

 

Етап 13


Реєстрація СПД у спеціальних фон­дах

 

Звернення до міс­цевого відділу внутрішніх справ

 

Звернення до
штемпельно-
гравірувальної
майстерні
_________

Здійснення відмітки про реєстрацію у Пенсійному фонді, Фонді зайнятості та

ін._________________________

Прийняття необхідних до­кументів і видача дозволу на виготовлення печатки і

штампів____________________

Виготовлення печатки і штампів для заснованого підприємства

Відмітка фондів на документах для відкриття рахунка

в банку____________

Дозвіл на виготов­лення печатки і штампів

 

Печатка і штамп

СПДЕтап 14


Ліцензування ви­дів підприємни­цької діяльності


Отримання дозволу (ліце-
нзії) на здійснення видів
підприємницької діяльно-
сті, пов'язаної з наданням
туристських послуг
_________

Ліцензія на прова­дження туристсь­кої діяльностіУ ряді випадків замість протоколу намірів оформлюють договір про спі­льну діяльність, в якому закріплюють певні зобов'язання:

-     порядок й терміни розробки засновницьких документів;

-     розподіл пайової участі у фінансуванні організаційного етапу;

-     розподіл часток у статутному капіталі;

-     узгодження форм майнового й інтелектуального внеску в статутний фонд та його оцінка;

-     розподіл часток при формуванні обігових коштів;

-     узгодження організаційно-правової форми й структури керування майбутньої фірми;

-     ступінь й форма участі засновників в органах керування фірмою;

-     узгодження бізнес-плану або техніко-економічного обґрунтування ство­рення фірми й інше.

Виконання учасниками зобов'язань за даним договором (протоколом) є основою їх подальшого взаєморозуміння і довіри

Важливим етапом створення туристського підприємства є розробка проектів установчих документів відповідно до обраної організаційно-правової форми.

До засновницьких документів, які необхідно розробити, відносяться:

-     установчий договір (якщо до числа засновників входить дві особи і більш) або рішення засновника про створення підприємства (якщо засновником виступає одна особа);

 

-        статут підприємства (при заснуванні підприємства любої форми власності);

-        заява засновника або особи уповноваженої засновником для державної реєстрації підприємства.

Засновницький договір - документ, що регламентує умови і порядок сумісної діяльності засновників і містить такі відомості:

-            розмір і склад статутного фонду;

-            порядок розподілу прибутку;

-            розмір і порядок зміни часток, паїв або акцій кожного з учасників уставного фонду;

-            розмір, склад, терміни і порядок внесення учасниками вкладів;

-            про відповідальність учасників за порушення зобов'язань по внесен­ню вкладів і т. ін.

Статут - це зведення правил, що встановлюють прядок і організацію ді­яльності підприємства. Статут підприємства є одним з найважливіших докуме­нтів і до його розробки необхідно відноситися дуже ретельно. При розробці статуту треба виходити з вимог законодавства, що діє на території країни ре­єстрації підприємства, яким визначаються права власності, а також права і обов'язки підприємств у процесі виконання господарської діяльності.

Статут підприємства містить наступну інформацію:

найменування підприємства з вказівкою його організаційно-правової форми, фамілія власника майна і назви (для недержавних підприємств):-     дані про засновника (засновників) та їх відповідальність за зо­бов'язаннями підприємства;

-     адреса підприємства;

-     предмет, цілі й види діяльності;

-     порядок утворення майна, в тому числі права власності на майно під­приємства;

-     порядок розподілу прибутку й покриття збитків;

-     відомості про керування підприємством і компетенція органів управ­ління;

-     умови реорганізації і ліквідації підприємства та ін.

Титульний аркуш статуту підприємства повинен містити дату затвер­дження і підпис засновника, а якщо статут затверджено рішенням зборів засно­вників - дату зборів і номер протоколу. Перед подачею на державну реєстра­цію статут необхідно прошити.

Розглянемо зміст цих документів для туристських підприємств найбільш поширених організаційно-правових форм. Так, для товариства з обмеженою ві­дповідальністю в установчому договорі перераховуються всі засновники, їх ре­квізити, розмір статутного капіталу, його розподіл по частках, перелік майна, яке вноситься засновниками в статутний фонд, його оцінка та ін.

У статуті товариства з обмеженою відповідальністю необхідно записати наступні дані: повна назва товариства і юридична адреса; засновники (учасни­ки) товариства; на який термін створене товариство; мета, предмет діяльності товариства; правовий статус товариства; майно, статутний капітал, розподіл часток; перелік майна, яке вноситься засновниками у статутний фонд, та його оцінка; порядок розподілу прибутку і покриття збитків, створення фондів; пра­ва і обов'язки засновників; органи керування товариством; порядок зміни скла­ду засновників; трудові відносини з працівниками товариства; порядок обліку і звітності; відомості про ревізійну комісію і аудит; порядок припинення діяль­ності й реорганізація товариства; порядок внесення змін до статуту. Цей пере­лік не остаточний і може змінюватися залежно від різних факторів.

Вимоги до установчих документів товариства з повною відповідальністю аналогічні, за винятком специфіки солідарної відповідальності по зобов'язан­нях, обумовлених попередньо.

Установчими документами акціонерного товариства є статут, в який до­датково до вищесказаного заносять порядок розподілу статутного капіталу на акції, їх номінал, види та ін. Крім цього, додатково вводять розділи "Права і обов'язки акціонерів", "Дивіденди", "Порядок ведення реєстру акцій". Для від­критого акціонерного товариства додатково вводиться розділ "Порядок емісії акцій".

Особливо важливий для всіх форм господарських товариств вибір розмі­ру статутного фонду і частки в ньому кожного учасника.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 


Похожие статьи

І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму