І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму - страница 21

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 

Прагнучи до розширення збуту, турфірми використовують різноманітні форми контакту з потенційними споживачами.

Особистий контакт співробітників турфірми з клієнтами може здійсню­ватися в офісі чи інших місцях перебування можливих покупців, за допомогою переговорів по телефону, виступів на радіо, телебаченні. При цьому ефектив­ність продажу значною мірою залежить від кваліфікації і особистої зацікавле­ності продавця й уваги до клієнтаНепрямий контакт можливий у різних варіантах, наприклад, шляхом розсилання поштових відправлень (листів, рекламних проспектів і т. ін.) потен­ційним клієнтам. Списки адресатів формують на основі найбільш ймовірних покупців визначених турів.

Контакт через агентів. Заснований на специфіці туристського бізнесу. Більшість турфірм при відправленні групи туристів дають знижку агенту у ви­гляді одного безкоштовного місця на 10-15 чоловік залежно від туру. Можна запропонувати потенційним агентам безкоштовну подорож при наборі групи туристів. Наприклад, у ролі агентів та їхніх клієнтів можуть бути: учительучні, керівник підлеглі та ін.

Велику популярність у світі отримав продаж послуг, у тому числі турист­ських, за допомогою глобальної електронної мережі Інтернет.

Відкривши свій сайт в Інтернеті, турфірма фактично одержує новий офіс, тільки електронний. Метод електронних продажів має ряд переваг:

-          необмежений обсяг інформації, що дозволяє представити докладну ін­формацію туристської фірми про її проекти (ілюстрації, фото та інші наочні ма­теріали, прайс-листи з необмеженою кількістю позицій);

-          широта охоплення аудиторії, доступність інформації усім структурам і особам, які мають вихід в Інтернет;

-          цілодобовий доступ до інформації;

-          можливість оперативного відновлення інформації;

-          інтерактивний режим роботи - споживач сам може переглянути пере­лік пропонованих послуг і відразу направити в турфірму електронний лист із заявкою;

-          повна статистика звернень.

Важливим елементом обслуговування клієнта є документальне оформ­лення взаємин. При цьому документи можуть бути розділені на три групи:

1.  Документи для замовлення (замовлення, лист бронювання, підтвер­дження бронювання).

2.  Документи для клієнта (договір, путівка, ваучер, страховий поліс, квиток на транспорт).

3.  Документи, що підтверджують особу туриста (паспорт, доручення на дітей та ін.).

Перелік документів стосовно до конкретного туру залежить від безлічі факторів: набір послуг, вид туризму, країна призначення, індивідуальний чи груповий тур, наявність дітей та ін. і повинні відповідати нормативно-правовим документам України і країни (країн) перебування.

Заявка туриста (групи туристів) на бронювання туру повинна бути офор­млена на спеціальному бланку. Заявка містить відомості про намір придбати ті чи інші турпослуги.

Згідно із Законом України "Про туризм" реалізація туристського продук­ту здійснюється на підставі договору. За договором на туристське обслугову­вання, одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристських послуг (туристський продукт).До договору на туристське обслуговування застосовуються загальні по­ложення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом і не суперечить суті зобов'язання.

При оплаті вартості туру вроздріб первинними обліковими документами, що підтверджують прийом і оприбуткування коштів у касу туристської фірми, можуть бути:

-           прибутковий касовий ордер - у випадку прийому наявних коштів від юридичних осіб;

-           чек електронного касового апарату;

-           туристська путівка за формою № 1 -ТУР - при оприбуткуванні коштів від фізичних осіб.

Туристська путівка визначається як невід'ємна частина договору на реалі­зацію туристського продукту, а також як документ первинного обліку туропе­ратора чи турагента.

Після повної оплати вартості туру (як правило, не пізніше двох тижнів до початку поїздки) клієнту видають документи на право одержання послуг:

-           на перевезення (квитки);

-           на розміщення і харчування (ваучери).

Вміння працівників турфірм вибрати правильну стратегію пово­дження при обслуговуванні - одна з необхідних складових успіху у тури­стському бізнесі.

Особливістю обслуговування в туристській фірмі є те, що клієнт часто приходить не один, тому працівник фірми повинен бути готовий спілкуватися одразу з декількома типами людей.

Переговори є важливим етапом у процесі обслуговування, тому до них слід ретельно готуватися. Чим важливіші переговори, тим більше підготовки вони вимагають. Треба заздалегідь продумати декілька варіантів проведення переговорів, прорахувати результати, у процесі переговорів вибрати потрібний варіант і намагатися його дотримуватися.

Врахування психологічних особливостей окремих типів клієнтів, підбір індивідуальних методів роботи з ними зроблять позитивну роль у процесі об­слуговування і підвищать ефективність усієї роботи туристського підприємства.

 

7.5 Особливості організації спеціалізованих видів туризму

 

У світі налічується понад 300 видів і підвидів подорожі, які постійно до­повнюються новими різновидами, здатними задовольнити найрізноманітніші бажання і потреби туриста.

Спеціалізований туризм - це комплексний підхід до підготовки обслу­говування туристів, який повністю враховує їх інтереси відповідно до мети по­дорожі, віку туристів, складу групи, соціальної приналежності та ін.

Спеціалізований туроперейтинг - туристська діяльність, покликана ре­алізувати специфічні запити людей під час поїздки, відвідування об'єкта.

Щоб привернути туристів, необхідно підготувати програми і умови об­слуговування не тільки такого ж рівня, як у міжнародних зразків, а в чомусьоригінальніше. Для цього потрібно, по-перше, знати, як це робиться, які існу­ють традиції, норми і туристські пристрасті в цій сфері; по-друге, вміти засто­совувати ці знання для розробки власних програм обслуговування, власного комплексу туроперейтинга.

На ринку існує велика різноманітність програм обслуговування і цільових турів. Кожний з цих турів має свою специфіку.

Для створення туроперейтингово середовища треба знати правила його функціонування, спиратися на правила спеціалізованого туризму, відповідну матеріальну базу, інфраструктуру, інформаційні мережі й потоки.

Спеціалізовані туристські програми завжди мають тематичну спрямованість.

Залежно від тематики туру виявляється певний набір послуг, який зале­жить від мети подорожі і рівня замовленої комфортності. При цьому програма складається з основних послуг, відповідних меті подорожі, плюс додаткові й супутні послуги.

При складанні спеціалізованих програм слід особливу увагу приділяти трьом аспектам: якість, оптимальність і психологічна підготовка до сприйняття.

Якість припускає. що програма обслуговування повинна бути приваб­ливою для туриста і задовольняти його запитам до якості послуг, що надаються.

Оптимальність припускає, що програма обслуговування повинна бути такою, яка враховує потреби клієнтів і тематику обслуговування (вид туризму) з погляду змісту, складу послуг, їх кількості й порядку надання.

Психологічна підготовка до сприйняття вимагає підготовки програм об­слуговування, які найповніше задовольняють потреби сучасної людини.

Основою спеціалізованого туристської програми є мета подорожі.

Будь-який туристський продукт повинен включати елементи рекреацій­ного обслуговування, які не повинні бути однаковими для всіх сегментів ринку. Тому необхідно, щоб організатори туристського обслуговування при роботі у сфері спеціалізованого туризму добре знали свою клієнтуру та їхні потреби.

 

7.6 Правила організації і проведення заходів виставкової індустрії

 

Виставка - показ, основною метою якого є ознайомлення публіки шля­хом демонстрації засобів, що є в розпорядженні людства для задоволення по­треб в одній або декількох галузях його діяльності або майбутніх його перспек­тив (рис. 7.4).

Ярмарок - економічна виставка зразків відповідно до звичаїв країни, на території якої вона знаходиться, крупний ринок товарів, що діє у встановлені терміни в одному й тому ж місці, на якому учасникам дозволено представляти зразки своєї продукції для укладання торговельних угод у національному й мі­жнародному масштабі.к К В

Т

и

К

В


 

 

За метою

 

торгівельні

 

 

 

інформаційно-ознайомлювальні

 

 

 

 

 

За частотою проведення

 

періодичні

 

 

 

щорічні

 

 

 

сезонні

 

 

 

 

 

За характером пропозицій експонатів

 

універсальні

 

 

 

багатогалузеві

 

 

 

галузеві

 

 

 

спеціалізовані

Рис. 7.4 - Класифікація виставок

 

При прийнятті рішення про участь у виставці необхідно враховувати:

-            час і місце проведення виставки;

-            авторитет виставки;

-            чисельність і якісний склад учасників та відвідувачів;

-            рівень ділової активності;

-            можливість надання виставці площ і послуг;

-            умови участі у виставці. Можливі варіанти участі у виставках:

-            без стенду;

-            на колективному стенді;

-            організація власного стенду.

Кожна з вищеназваних форм в міжнародних виставкових заходах може бути ефективною на певному етапі. Так, участь на рівні делегації доцільна для того, щоб отримати уявлення про виставку, встановити необхідні контакти, не витрачуючи при цьому значних коштів.

Організація колективного стенду дозволяє забезпечити координацію і ко­операцію з підприємствами туристського бізнесу, набути необхідного практич­ного досвіду, налагодити ділові відносини, відпрацювати прийоми і методи ре­кламної виставкової діяльності, здійснити цілеспрямоване просування націона­льного (регіонального) туристського продукту.

Організація власного стенду дозволяє учаснику реалізувати в повному обсязі свою власну стратегію просування національного (регіонального) тури­стського продукту і використати для досягнення цієї мети всі можливості, що надаються учасникам виставки.

 

Контрольні запитання для самодіагностики

1.       Наведіть визначення послуги.

2.       Наведіть приклади матеріальних і соціально-культурних послуг.

3.       Вкажіть особливості туристських послуг.

4.       Розкрийте сутність поняття технологія.

5.       Що таке технологічний процес?

6.       Яка різниця між основними. допоміжними й обслуговуючими техно­логічними процесами?

7.       Які підприємства існують у сфері туризму?

8.       Назвіть основні завдання туроператорів.

9.       Які основні функції туроператорів?

10.   Назвіть основні завдання турагентів.

11.   Які основні функції притаманні турагентам?

12.   Які етапи створення нового турпродукту?

13.   Наведіть визначення туроперейтинга.

14.   Назвіть основні складові процесу продажу турпродуктів.

15.   Які вимоги ставляться до процесу обслуговування туристів?

16.   Які існують форми контакту працівників турпідприємств з потенцій­ними споживачами турпослуг.

17.   Які фактори впливають на рівень обслуговування клієнтів при купівлі турпродукту?

18.   Які переваги продажів турпродуктів через мережу Інтернет?

19.   Яке значення для розвитку туризму мають виставки і ярмарки?

20.   Яка різниця між виставками і ярмарками?

21.   Наведіть класифікацію виставок.

Які основні правила організації і проведення заходів виставкової індустрії?8 УПРАВЛІННЯ ТУРИСТСЬКИМ ПІДПРИЄМСТВОМ

 

Туристське підприємство в умовах ринкової економіки є економічною системою. Управління такою системою в сучасних умовах є складним проце­сом, який крім управління основними технологічними процесами, які були роз­глянуті в попередніх розділах, передбачає планування діяльності підприємства, управління маркетинговою роботою на підприємстві, управління ресурсами пі­дприємства, організацію обліку на підприємстві, фінансово-економічний аналіз роботи підприємства та ін. Розглянемо названі складові більш детально.

 

8.1 Планування роботи туристського підприємства

 

Планування - один з найважливіших інструментів економічної політики.

У багатьох випадках процесу планування передує прогнозування.

Прогнозування - це наукове передбачення, засноване на обліку різно­манітних чинників, яке дозволяє одержати уявлення про розвиток об'єкту.

Прогнозом вважається науково обґрунтована думка про можливий стан об'єкту в майбутньому, про тенденції розвитку об'єкту. Прогноз має характер вірогідності.

План, на відмінність від прогнозу, є постановкою точно визначеної мети і, найчастіше, одно варіантний опис конкретних подій (заходів) в ході досяг­нення цієї мети. У плані встановлюються шляхи і засоби розв'язання завдань. Головною відмінною рисою плану є визначеність, конкретність і директивність завдань, які виконуються у встановленій послідовності.

Планування поділяється на три послідовні етапи:

1.    Вивчення існуючого стану зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства;

2.    Визначення місії та цілей майбутньої діяльності організації;

3.    Вироблення конкретних стратегічних, тактичних та оперативних планів дій, направлених на досягнення визначених цілей та місії.

Планування являє собою набір дій і рішень, зроблених керівництвом, які ведуть до розробки специфічних стратегій, призначених для того, щоб допомо­гти організації досягнути своїх цілей.

Процес планування є інструментом, що допомагає у прийнятті управлін­ських рішень. Його завдання забезпечити нововведення і зміну в організації у достатній мірі.

Процес планування є спробою уявити собі картину майбутнього. Це пер­ший крок для вирішення проблем майбутнього і від його правильності залежать оптимальне використання можливостей і запобігання помилковим діям.

Планування можна визначити як сукупність знань про закономірності розвитку різних господарських систем у майбутньому [86].

Існують також інші визначення планування, наприклад: "Планування - це цілеспрямована діяльність із забезпечення пропорційного й динамічного розви­тку суспільства, визначення основних параметрів економіки в майбутньому пе­ріоді та досягнення їх з найменшими витратами суспільної праці" [86].Об'єктом планування може виступати будь-яка організаційна система, що є відкритою для взаємодії з навколишнім середовищем. На вході система знаходить все, що їй необхідно для її діяльності: капітал, матеріали, інформа­цію, працівників. У процесі діяльності вона перетворює ці ресурси у відповідну продукцію та послуги, які поступають на вихід з системи в зовнішнє середови­ще. Якщо діяльність системи є ефективною, то на виході одержуємо прибуток й збільшуємо сегмент ринку, на який постачаються продукти.

Конкретними об'єктами планування можуть виступати окремі виробничі процеси системи або все виробництво в цілому. Наприклад, конкретними об'єк­тами планування діяльності є виробництво, реалізація, собівартість, трудові ре­сурси, матеріальні і фінансові результати роботи, інвестиційна діяльність під­приємства.

Змістом планування є визначення цілей, найкращих методів і способів їх досягнення. Цілями науки планування є розробка методики передбачення і опис перспективного стану об'єктів різних господарських систем.

Методика планування - конкретні методи дослідження, які створюють систему різних засобів та прийомів вивчення і узагальнення явищ діяльності в сфері планування.

Методологія планування це сукупність теоретичних висновків, зага­льних закономірностей, наукових принципів розробки планів, їх опис і обґрун­тування. Методологія планування базується на пізнанні й використанні об'єкти­вних економічних законів.

Процес наукового планування передбачає визначення наукового підходу чи орієнтації наукового дослідження. Вагомі відмінності між планами виника­ють через різницю в орієнтації. В одних спеціалістів переважає орієнтація на минулий досвід, у других - на сучасний стан, у третіх - на майбутнє, у четвер­тих при плануванні враховуються всі перелічені аспекти.

Одним з продуктів процесу планування є проект. Колишнє розуміння проектування дослідники відносили до проектів науково-дослідницької, проек­тно-конструкторської та архітектурно-будівельної діяльності, оскільки під про­ектом розуміли сукупність документів, розрахунків, креслень, необхідних для створення будь-яких виробів чи споруд. Сучасне ж тлумачення проекту вихо­дить за вищевказані межі й в широкому розумінні включає всі види діяльності.

Різноманітність визначень поняття "проект" пояснюється передусім різ­ними методологічними підходами.

Проект - це певний план дій, обумовлений конкретними цілями, які час­то включають вимоги до часу, вартості та якості результату, що визначають спосіб його вирішення.

Найважливішими складовими тлумачення проекту є чітка організація і результативність заходів, необхідність їх досягнення у визначений проміжок часу в умовах обмеженості ресурсного забезпечення.

Потрібні ресурси й фактична вартість проекту залежатимуть, передусім, від ходу виконання робіт та просування кожного проекту. Для цього виду прое­ктів необхідні потужності повинні надаватися відповідно до графіка і строку готовності етапів і завершення проекту.Плани мають розвинуту класифікацію за різними ознаками. Розглянемо деяку з них.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 


Похожие статьи

І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму