І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму - страница 23

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 

Туристське підприємство здійснює господарську діяльність з виробницт­ва і реалізації туристського продукту (послуг), виконання робіт, надання послуг відповідно до укладених контрактів, договорів із споживачами (клієнтами) на умовах самоокуповування і самофінансування.

Як господарюючий суб'єкт підприємство вирішує такі завдання:

-           забезпечує споживачів продукцією (роботами і послугами) відповідної якості;

-           одержує прибуток, достатній для виконання своїх функцій;

-           виконує свої зобов'язання, як зовнішні, так і внутрішні;

-           дотримує вимог законів, нормативів і стандартів.

Для вирішення цих завдань господарюючий суб'єкт повинен мати чітке уявлення про свій поточний стан і погляд на перспективи розвитку.

Основою економічної діяльності туристського підприємства є виробницт­во туристського продукту і туристських послуг, додаткових послуг, супутніх товарів і послуг, отримання прибутку.

Для того, щоб визначитися з перспективою розвитку турпідприємства, необхідно вивчати:

-           попит на даний вид продукції (туристські послуги);

-           можливості підприємства з виробництва продукції (робіт, послуг) ви­ходячи з виробничих можливостей і перспективи її збільшення;

-           можливості конкуруючих виробництв на туристському ринку;

-           можливості партнерів - постачальників туристських послуг.

Таким чином, для правильного розуміння змісту і визначення завдань не­обхідний різносторонній економічний аналіз господарської діяльності:

-       оперативний аналіз;

-       поточний (ретроспективний) за підсумками діяльності за той або інший період;

-       перспективний (прогнозний, попередній) аналіз.

Повний комплексний економічний аналіз характерний для підприємств середнього і крупного бізнесу. У сфері туризму він потрібний туристсько-транспортним підприємствам, туристсько-готельним комплексам і туроперато­рам. Для туристських фірм, що відносяться до сфери малого бізнесу, характер­на функція контролінгу.

Контролінг - це функціонально відособлений напрям економічної роботи на підприємстві, пов'язаний з реалізацією фінансово-економічної коментуючоїфункції в менеджменті для ухвалення оперативних, стратегічних, управлінсь­ких рішень.

Служби контролінгу відносяться до функціональних керівних підрозділів. Їх робота полягає в розробці й економічному обґрунтуванні варіантів перспек­тивного плану (стратегічний контролінг) і оперативного плану (оперативний контролінг) фінансової і господарської діяльності. В основі цих планів лежать правильно розроблені методики обліку, в тому числі бухгалтерського, аналізу фінансової і господарської діяльності фірми, планування, включаючи «вузькі місця» в поточній і перспективній діяльності організації.

Для малих і середніх підприємств, які не мають спеціальних контролі-нгових служб, функції контролінгу виконуються головними менеджерами, які самі або за допомогою своїх функціональних підрозділів проводять всі роботи по обліку, аналізу і плануванню. При цьому самі і ухвалюють рі­шення з даних питань.

У туристській фірмі, залежно від її розміру, цей процес може здійснюва­тися або спеціальною людиною (або відділом), або головним бухгалтером (як правило, в умовах малої фірми). Розділення обов'язків пов'язано з всеохоплюю-чим характером бухгалтерського обліку, зведенням всіх операцій саме в цей підрозділ.

Значно спростити ведення контролінгу допомагає складений напе­ред бізнес-план. Але і за його відсутності не слід відмовлятися від прове­дення контролінгу.

Контролінг дозволяє керівнику, спираючись на представлені йому цифри про діяльність його фірми, зробити висновок про ефективність роботи і сплану­вати її роботу на найближчу й довгострокову перспективу.

У сфері туризму успішне проведення контролінгу дозволяє оцінити не тільки діяльність всієї компанії, але і, наприклад, ефективність її роботи за сезонами (в туризмі вплив чинника сезонності досить великий) або ма­ршрутах і т.п.

Завдяки роботі з контролінгу головний менеджер фірми здатний визначи­ти майбутні фінансові потреби компанії і шляхів збереження намічених рів­нів прибутковості. Якщо створений прогноз вкаже на недостачу фінансових коштів, керівнику необхідно вирішувати питання про те, коли і скільки буде потрібно грошей для продовження роботи. Все це необхідне для того, щоб визначити ту фінансово-кредитну політику, яка сприятиме вирішенню по­ставлених завдань. Розробка подібного бюджету дає компанії можливість порівняти фактичні результати своєї діяльності із запланованими. Таке по­рівняння повинне проводитися щомісячно, в обов'язок головного бухгалтера або контролера повинне входити виявлення і усунення серйозних відхилень від прогнозованого рівня.

Розробка бюджету будь-якої організації вимагає вивчення всіх зовнішніх і внутрішніх економічних умов роботи організації.

Слід також зазначити, що в сферу контролінгу входить складання фінан­сових звітів.Важливим в діяльності підприємств є аналіз фінансових результатів робо­ти: прибутковість, рентабельність, платоспроможність підприємства і т. ін.

Основним завданням фінансово-економічного аналізу діяльності підпри­ємств сфери туризму є визначення цілого ряду базових (основоположних) пока­зників і додаткових груп коефіцієнтів. Будучи основою фінансової аналітики, вони служать для ухвалення важливих управлінських рішень в цілях удоскона­лення фінансового стану підприємства.

Науково обґрунтований, своєчасно проведений фінансово-економічний аналіз дозволяє оцінити ситуацію, в якій знаходиться підприємство, виявити наявні резерви і ухвалити правильні рішення з організації роботи підприємства в майбутньому.

 

8.5 Організація обліку і звітності в туристському підприємстві

 

Облік - це функція управління, заснована на спостереженні, вимірюван­ні, реєстрації господарських явищ. Виділяють три види обліку: оперативний, статистичний і бухгалтерський.

Оперативний облік здійснюється безпосередньо на місці (цех, ділянка, магазин, склад) і у момент виконання певних господарських операцій.

Мета оперативного обліку - швидке отримання інформації про хід ви­робництва, реалізації продукції, робіт або послуг. Ця інформація викорис­товується для поточного, повсякденного управління роботою підприємства, фірми і може бути передана по телефону, в усній бесіді, тобто без докумен­тального оформлення.

До оперативного обліку відносяться, наприклад, облік робочого часу, об­лік щоденного виробітку, випуску продукції, наданих послуг, облік відванта­ження і реалізації готової продукції, облік поїздок автотранспорту і т. ін.

Статистичний облік вивчає і узагальнює явища, які мають масовий, за­гальнодержавний характер. "Статистика знає все": про виробництво і реаліза­цію, гроші і товари, людей і машини. Ці відомості допомагають аналізувати ре­зультати різних процесів і прогнозувати подальший їх розвиток.

Статистичний облік використовує відомості оперативного й бухгалтерсь­кого обліку.

Бухгалтерський облік - суцільне, безперервне, строго документоване, взаємозв'язане віддзеркалення господарської діяльності підприємства. Бухгалтерський облік відрізняють такі ознаки:

-    облік строго документальний. Підставою для будь-якого бухгалтерсько­го запису повинен служити спеціально оформлений документ. Наприклад, ви­писки банку, витратний і прибутковий касові ордери, відомість нарахування зарплати, авансовий звіт, накладна, рахунок і т. ін. В іншому випадку бухгалтер не має права реєструвати господарську операцію;

облік має суцільний, безперервний характер. Необхідно фіксувати ви­ключно всі господарські операції, не допускаючи вибіркового і переривчастого спостереження.Таким чином, кожна господарська операція (зміна розрахункового рахун­ку, прихід і витрата грошей по касі, покупка і продаж товару, прийом товару на склад і передача його для реалізації, видача матеріалів з складу у виробництво та інші) повинна бути документально оформлений і зафіксована бухгалтером в облікових регістрах у грошовому вимірнику.

Для організації і ведення бухгалтерського обліку на туристських підпри­ємствах передбачені посади бухгалтерів, кількість яких визначається обсягом робіт, виконуваних підприємством. Якщо підприємство невелике, то бухгалтер­ським обліком можуть займатися один, два бухгалтери. Якщо підприємство має значні обсяги робіт, то для бухгалтерського обліку на підприємство приймають декількох фахівців і створюють спеціальний відділ - бухгалтерію.

Організація бухгалтерського обліку на туристських підприємствах здійс­нюється згідно з чинним законодавством за такими ж принципами і правилами, як і на підприємствах інших галузей. Проте бухгалтерський облік в туристських підприємствах має свою специфіку, обумовлену особливостями діяльності тур­підприємства і турпродукту, які розглядалися раніше.

На підставі даних обліку, що проводиться на підприємстві, формується необхідна звітність. Туристські підприємства, як і інші суб'єкти підприємниць­кої діяльності. з певною періодичністю направляють до різних державних орга­нів звіти про свою діяльність.

До обов'язкової звітності відносять такі звіти:

-           баланс;

-           звіт про фінансові результати;

-           звіт про рух грошових коштів;

-           звіт про власний капітал;

-           примітки до звітів.

Але не всі суб'єкти господарювання зобов'язані складати й подавати до державних органів управління повний комплект (тобто всі п'ять форм) фінан­сової звітності. Розрізняють фінансову звітність суб'єктів малого підприємниц­тва та представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності і фінансову звітність інших суб'єктів господарської діяльності.

Законодавством передбачено, що для фінансової звітності суб'єктів малого підприємництва достатньо дві форми - баланс і звіт про фінансові результати. Обидві ці форми об'єднані загальною назвою - "Фінансовий звіт суб'єкта мало­го підприємництва" і мають скорочену (порівняно з аналогічними формами для інших підприємств) кількість показників.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжну звітність складають щоквартально або щомісяця наростаючим під­сумком з початку звітного року, вона для всіх підприємств включає тільки дві форми - баланс і звіт про фінансові результати. У окремих випадках звітний період може бути меншим або більшим за рік.

Туристські підприємства зобов'язані також надавати спеціальну звітність з туризму. До неї відносяться:

-           форма річної статистичної звітності - № 1 - ТУР "Звіт про діяльність туристичної організації";- форма піврічної і дев'ятимісячної статистичної звітності - № 1 - ТУР(К) "Звіт про діяльність туристичної організації".

Підготовка звітності про діяльність фірми є трудомістким процесом, оскільки необхідно надати державним органам управління в короткі термі­ни об'єктивну інформацію про результати роботи і стан справ на підприємс­тві. Виконання такої роботи вимагає швидкої обробки великої кількості ін­формації, що, у свою чергу, створює передумови для застосування сучасних інформаційних технологій на даній дільниці управлінської роботи на тури­стському підприємстві.

 

 

Контрольні запитання для самодіагностики

1.       Дайте визначення понять "прогнозування " і "планування".

2.       Яка різниця між планом і прогнозом.

3.       Які існують методи планування роботи підприємства?

4.       Які основні напрямки виділяють при плануванні діяльності туристсь­кого підприємства?

5.       Як класифікують плани за терміном виконання?

6.       Що таке бізнес-план?

7.       За якими напрямками виконується маркетингова діяльність підприємства?

8.       У чому полягає специфіка маркетингу послуг туризму?

9.       Які основні напрямки рекламної діяльності застосовують туристські підприємства?

10.   Що відноситься до ресурсного забезпечення підприємства?

11.   Які види аналізу можуть здійснюватися на підприємстві?

12.    Яке основне завдання фінансово-економічного аналізу на підприємстві?

13.    Дайте визначення контролінгу.

14.    Які види обліку існують на підприємстві?

15.    Що входить до обов'язкової звітності підприємства?

Яку спеціальну звітність повинно надавати туристське підприємство?ЧАСТИНА 2

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ТУРИСТСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ

РОЗВИТКУ ІНДУСТРІЇ ТУРИЗМУ

 

РОЗДІЛ 3

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТУРИСТСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ. ТУРИСТСЬКИЙ ПРОДУКТ. ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТУРИСТСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

 

9 ЛІЦЕНЗУВАННЯ ЯК ВАЖІЛЬ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ РОБОТИ

ТУРИСТСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА

 

9.1 Необхідність і цілі ліцензування

 

Ліцензування э однією з форм державного регулювання туризму. Ліцен­зування передбачає видачу спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення тури­стської діяльності.

В Україні ліцензування туристської діяльності проводиться згідно із ст. 17 Закону України "Про туризм". Аналізуючи положення даної статті, слід зро­бити висновок, що ліцензування туристської діяльності виконується для досяг­нення наступних цілей:

-           упорядкування туристської діяльності, яка проводиться суб'єктом го­сподарювання в Україні з організації іноземного, внутрішнього, закордонного туризму та екскурсійної діяльності;

-           захист прав та інтересів держави в галузі туризму;

-           захист прав та інтересів споживачів туристських послуг;

-           захист прав та інтересів суб'єктів туристської діяльності;

-           створення однакових можливостей суб'єктам туристської діяльності на ринку туристських послуг;

-           захист навколишнього середовища;

-           підвищення рівня туристського обслуговування, приведення його у відповідність міжнародним вимогам.

У сфері туризму в Україні виконується ліцензування туроператорської і турагентської діяльності.

Суб'єкт підприємницької діяльності, який отримав ліцензію на туропера-торську діяльність, має виключне право на надання послуг з оформлення доку­ментів для виїзду за межі України. Туроператор може виконувати також тура-гентську діяльність без отримання ліцензії на турагентську діяльність.

Загальний розмір частки туроператора в статутних фондах інших туропе­раторів України не може перевищувати 20 % їхніх статутних фондів.

Суб'єкт господарювання не має права у своїй назві використовувати слова "туроператор" і "турагент" без отримання ним ліцензії на проведення відповід­но туроператорської чи турагентської діяльності.

Не може бути видана ліцензія на туроператорську чи турагентську діяль­ність суб'єкту підприємницької діяльності із назвою, тотожною назві іншогосуб'єкта підприємницької діяльності, якому ліцензія видана раніше і інформація про нього внесена до відповідного реєстру.

9.2    Основні визначення з ліцензування

 

Розглянемо визначення основних термінів, що використовуються при лі­цензуванні діяльності туристських підприємств.

Ліцензування - проведення заходів, пов' язаних з наданням здобувачу лі­цензії, переоформленням документів, що підтверджують наявність ліцензії, призупиненням та поновленням дії ліцензій, анулюванням ліценцій та контро­лем органів, які ліцензують, за дотриманням ліцензіатами відповідних ліцен­зійних вимог та умов при здійсненні туристської діяльності.

Ліцензія - спеціальний дозвіл на виконання конкретного виду діяльності при обов'язковому дотриманні ліцензійних вимог та умов, що видані органом, який ліцензує, здобувачу ліцензії.

Здобувач ліцензії - юридична особа або індивідуальний підприємець, який звернувся в орган, що ліцензує, із заявою про надання ліцензії на здійс­нення конкретного виду діяльності.

Ліцензіат - юридична особа або індивідуальний підприємець, що має лі­цензію на проведення конкретного виду діяльності.

Органи, які ліцензують, - органи виконавчої влади, що здійснюють ліцензування.

В Україні ліцензування туроператорської і турагентської діяльності вико­нує Державна служба туризму та курортів. До її повноваження відносяться:

-           надавати ліцензії;

-           переоформлювати документи, що підтверджують наявність ліцензії;

-           призупиняти, поновлювати, анулювати дію ліцензій;

-           вести реєстр ліцензій;

-           контролювати ліцензіатами дотримання відповідних вимог та умов при здійсненні видів діяльності, що ліцензуються.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севасто­польська міські державні адміністрації здійснюють ліцензування турагентської діяльності.

9.3    Нормативно-правова база ліцензування

 

Орган з ліцензування у сфері туризму в своїй діяльності керується такими законами:

1.       Конституція України;

2.       Цивільний Кодекс України;

3.       Господарський кодекс України;

4.       Кримінальний кодекс України;

5.       Кодекс України про адміністративні правопорушення;

6.       Закон України "Про державну службу в Україні";

Закон України "Про внесення змін до Закону України Про туризм";8. Закон України "Про ліцензування певних видів господарської
діяльності";

9.       Закон України "Про захист прав споживачів";

10.   Закон України "Про звернення громадян";

11.  Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізич-
них осіб-підприємців";

12.    Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без
громадянства";

13.   Закон України "Про боротьбу з корупцією";

14.   Закон України "Про рекламу";

Основні положення з ліцензування визначаються Законом "Про ліцензу­вання певних видів господарської діяльності" від 01,06,2000 р. №1775-ІІІ і За­кон України "Про внесення змін до "Закону України про туризм" від 18.11. 2002 р. 1282-IV. Цей Закон визначає види господарської діяльності, що під­лягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний конт­роль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та орга­нів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Крім даного закону порядок ліцензування регламентують такі нормативні документи:

1.       Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку органів ліцензування" від 14.11.2000 р. № 1698;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 


Похожие статьи

І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму