І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму - страница 36

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 

Загальна структура туристської пропозиції наведена на рис. 14.2.

Туристська пропозиція
Музеї, палаци, парки, вистав­ки тощо

Транспортні підприємства

Підприємства

побутового обслуговуванняТеатри, конце­ртні зали тощо

 

Санаторно-курортний комплекс

Підприємства ресторанного господарства

 

Засоби розміщення

 

Інші

підприємства, що обслуговують туристівІнші об'єкти

 

Рис. 14.2 - Складові туристської пропозиціїСпостерігається прямий зв'язок між ціною і кількістю пропонованого продукту. З підвищенням цін відповідно зростає і величина пропозиції, а із зниженням цін пропозиція скорочується. Цей специфічний зв'язок називається законом пропозиції, який показує, що виробники хочуть виготовити й запропо­нувати до продажу більшу кількість свого продукту за високою ціною, ніж вони це зробили б за низькою ціною.

З погляду споживача ціна виступає як чинник, що стримує продажі. Ви­сока ціна означає, що споживач, який виявляється у ролі платника, за цією ці­ною купуватиме відносно невелику кількість продукту. Чим нижче ціновий ба­р'єр, тим більше споживач зможе купити.

Постачальник виступає у ролі одержувача грошей за продукт. Для нього ціна є виручкою за кожну одиницю продукту і служить стимулом до того, щоб виробляти продукт і пропонувати його на ринку.

Туристська пропозиція може виступати як комплексна туристська пропо­зиція (тури, сформовані туристськими фірмами) і як індивідуальна туристська пропозиція окремих суб'єктів туристської сфери - готелів, ресторанів, об'єктів туристського інтересу тощо.

 

14.3 Конкуренція як основний стимул розвитку туристської індустрії

 

У даний час не має єдиного визначення конкуренції. Як видно з рис. 14.3, існують три підходи до визначення конкуренції [109, с. 40-48].

 

Основні підходи до визначення конкуренціїПоведінковий (боротьба за гроші поку­пця шляхом задоволення

його потреб)

 

Функціональне трактування конкуренції

 

(суперництво старого з новим)

 

Структурне трактування конкуренції (аналіз структури ринку для визначення рівню свободи продавця і покупця на ринку й способи виходу з нього)Рис. 14.3 - Зміст основних підходів до визначення конкуренції

 

Конкуренція - це процес управління зі своїми конкурентними перевага­ми для отримання перемоги або досягнення інших цілей в боротьбі з конкурен­тами за задоволення об'єктивних або суб'єктивних потреб у рамках законодав­ства або в природних умовах [109, с. 42]. У цьому визначенні управління розу­міється як пошук, розробка, підтримка, використання, розвиток, відмирання конкурентної переваги.Потреба - це брак будь-чого, об'єктивно необхідного для підтримання життєдіяльності й розвитку організму, людської особистості чи групи або сус­пільства в цілому.

Потреби можуть бути: об'єктивними (заданими природою або суспільст­вом) або суб'єктивними (заданими суб'єктом управління або твариною); пер­винними або вищими; минулими, сьогоднішніми й майбутніми; глобальними або особистими; негативними або позитивними; індивідуальними або суспіль­ними і т. ін.

На ринку потреби проявляються у вигляді платоспроможного попиту.

На сучасному етапі світового розвитку конкуренція змушує виробни­ків товарів і туристських підприємств, що надають послуги, постійно відна­ходити нові шляхи підвищення їхньої якості, зниження ціни, підвищення якості сервісу.

За ступенем інтенсивності конкуренція може бути:

-       привабливою, коли в даному сегменті суб'єкт якості задовольняє свої потреби або одержує прибутки більші, ніж у попередньому сегменті;

-       помірною, коли дії суб'єкта конкуренції підтримують конкурентне се­редовище в даному сегменті ринку;

-       жорсткою для об'єкта конкуренції, коли суб'єкт поглинає, знищує або витісняє об'єкт з даного сегмента;

-       жорсткою для суб'єкта конкуренції, коли об'єкт (конкурент) поглинає, знищує або виганяє суб'єкт з даного сегмента.

Конкуренція може відбуватися на таких рівнях:

-       місцевому (в групі, відділі, організації, підприємстві і т. ін.);

-       регіональному (районі, місті, області і т. ін.);

-       національному (в країні);

-       міжнаціональному (в декількох країнах);

-       глобальному (у світовому масштабі).

На конкурентну боротьбу впливають такі фактори:

1)       розмір ринку - чим він ширший, тим сильніша конкуренція;

2)       темпи зростання ринку - швидке зростання полегшує проникнення на ринок;

3)       потужності - зайві потужності приводять до падіння цін;

4)       перешкоди для входу або виходу з ринку - бар'єри, що захищають по­зицію фірми, їхня відсутність робить ринки вразливими для проникнення туди неконкурентоспроможних новачків;

5)       ціна;

6)       рівень стандартизації товарів (послуг) - покупці мають перевагу, оскі­льки їм легше зорієнтуватися при виборі товару чи послуги;

7)       мобільні технологічні модулі;

8)       вимоги до розмірів необхідних капітальних вкладень - жорсткі вимо­ги підвищують ризик, створюють додаткові бар'єри входу - виходу;

вертикальна інтеграція підвищує вимоги до розмірів капіталу, призводить до значних відмінностей у конкурентоспроможності і витра -тах на виробництво (надання послуг) інтегрованих, частково інтегрованихі не інтегрованих фірм;

10)  економія на масштабі - збільшує частку ринку, необхідну для досяг-
нення конкурентоспроможності товару (послуги);

11)   швидке оновлення асортименту продукції (послуг), що випускається.
Конкуренція між фірмами зростає:

-       при збільшенні кількості конкуруючих фірм;

-       при об'єднанні великої і малої фірми, з виходом їх у лідери;

-       при виникненні ситуації на ринку, яка потребує зростання обсягу ви­робництва або зменшення ціни;

-       при збільшенні прибутку при успішних стратегічних рішеннях;

-       коли витрати на вихід з ринку великі, високі бар'єри.

Закон конкуренції - це закон, відповідно до якого в світі відбувається об'­єктивний процес підвищення якості продукції і послуг, зниження їхньої пито­мої ціни. Закон конкуренції - об'єктивний процес "вимивання" з ринку неякіс­ної дорогої послуги.

Антимонопольне законодавство регламентує норми, що обмежують мо­нополістичну діяльність, принципи ведення конкурентної боротьби на ринку, повноваження державних органів з нагляду за дотриманням відповідних право­вих норм.

 

14.4 Конкурентні переваги туристських підприємств

При пошуку шляхів зміцнення позицій підприємств у конкурентній боро­тьбі на ринку в економічній теорії з'явилися такі поняття, як конкурентоспро­можність товару і конкурентоспроможність підприємств.

Конкурентоспроможність товару - це відносна характеристика, яка ві­дображає відмінність від товару конкурента, по-перше, за ступенем відповідно­сті одній і тій самій суспільній потребі; по-друге, за витратами на задоволення цієї потреби. Під витратами розуміють ціну споживання, включаючи витрати покупця, пов'язані з придбанням товару, і всі витрати, що виникають при його споживанні [109, с. 45].

Конкурентоспроможність визначається безліччю факторів, передусім споживчими властивостями продукції, мірою маркетингової їх підтримки, ха­рактеристиками цільових ринків, поведінкою споживачів, потенціалом і ресур­сами підприємства тощо.

Конкурентоспроможність об'єктів туристської індустрії визначається щодо конкретного ринку або до конкретної групи споживачів, сформованої за відповідними ознаками стратегічної сегментації ринку. В умовах ринкових від­носин конкурентоспроможність характеризує ступінь розвитку суспільства. Чим вища конкурентоспроможність країни, тим вищий життєвий рівень у цій країні.

Тільки та фірма, поведінка якої на ринку характеризується унікальною, властивою тільки їй комбінацією стратегічних ідей, може розраховувати на конкурентоспроможність і на свою нішу на туристському ринку.Фірма, яка займається продажем однотипного для галузі продукту, му­сить мати чітко визначену місію, стратегію розвитку, оцінити можливості, си­льні й слабкі сторони, зв'язки із зовнішнім середовищем, що забезпечить її кон­курентоспроможність .

Система забезпечення конкурентоспроможності індустрії туризму ефек­тивна тільки тоді, коли вона керована, науково й економічно обґрунтована і по­єднує такі складові, як: персонал; туристські продукти й послуги; нормативно-правове регулювання.

Забезпеченню конкурентоспроможності туристського підприємства спри­яють: рішення про вихід на нові ринки збуту, реорганізація структури, зміни господарських зв'язків і маркетингової політики тощо.

Ринкові відносини диктують підприємству чіткі кінцеві цілі успіху в кон­курентній боротьбі: максимальне задоволення запитів споживача і високий рі­вень ефективності виробничо-економічної діяльності. Реалізація цих цілей по­лягає в пошуку й використанні конкретних переваг, що забезпечують досягнен­ня міцних конкурентних позицій на ринку.

Конкурентні переваги підприємства - це такі характеристики чи влас­тивості, які забезпечують підприємству перевагу над прямими конкурентами.

Фактори, які забезпечують конкурентну перевагу:

-           відмінна якість, що являє собою підвищену цінність для покупців або через зменшення їх затрат, або у зв'язку із підвищенням ефективності продук­ції. Така зовнішня конкурентна перевага забезпечує туристському підприємству підвищену ринкову владу, тобто може примусити ринок платити більш високу ціну;

-       витрати підприємства нижчі за рахунок високої продуктивності. Така внутрішня конкурентна перевага робить підприємство більш прибутковим;

-       навички чи технології, що створюють унікальну цінність для споживачів.

Класифікація конкурентних переваг підприємства наведена на рис. 14.4 [109, с. 46]. Конкурентні переваги підприємства за джерелами їх виникнення можна поділити на внутрішні й зовнішні. Внутрішні - це характеристики внут­рішніх аспектів діяльності підприємства (рівень витрат, продуктивність праці, організація процесів тощо), які перевищують аналогічні характеристики пріо­ритетних конкурентів. Внутрішні переваги є базисом загальної конкурентної переваги підприємства.

До внутрішніх конкурентних переваг відносяться:

-       виробничі (продуктивність праці, економічність витрат, забезпеченість матеріально-технічними ресурсами);

-       технологічні (сучасність, гнучкість технологічних процесів, викорис­тання досягнень науково-технічного прогресу);

-       кваліфікаційні (професійність, активність, творчість персоналу, схиль­ність до нововведень);

організаційні (сучасність, гнучкість, структурованість);
За походженнямІ     За вірогідністю успіху


вірогідні

очевидні (стійкі)триваліЗа часом дії


тимчасовіЗа впливом на потенціал підприємства ті, що формують потенціал

ті, що використовують існуючий потенціал

 

галузеві

За силою і характером впливу на споживачів

 

міжгалузеві

 

 

регіональні

 

глобальні

-       управлінські (ефективність і результативність управління якістю, заку­півельними та збутовими процесами; мотивація персоналу);

-       інноваційні (впровадження нових технологій, продуктів, послуг, наяв­ність і впровадження ноу-хау);

-       наслідкові (ринкова культура підприємства, традиції);

-       економічні (платоспроможність, ліквідність, прибутковість, рентабельність);

-       географічні (розміщення, близькість до джерел матеріальних і людсь­ких ресурсів, ринків збуту, транспортних шляхів і каналів розподілу).

Зовнішні конкурентні переваги базуються на спроможності підприємства створити більш значущі цінності для споживачів його продукції, що надає мо­жливості більш повного задоволення їхніх потреб, зменшення витрат чи підви­щення ефективності діяльності. Зовнішні конкурентні переваги орієнтують під­приємство на розвиток і використання тих чи інших внутрішніх переваг і забез­печують йому стійкі конкурентні позиції, оскільки орієнтують на цілеспрямо­ване задоволення потреб конкретної групи споживачів.

До зовнішніх конкурентних переваг підприємства можна віднести такі:

-           інформаційні (ступінь поінформованості підприємства про стан і тен­денції розвитку ринку, дію сил і умов навколишнього бізнес-середовища, пове­дінку споживачів, конкурентів);

-       конструктивні (технічні характеристики продукції, дизайн);

-       якісні (рівень якості продукції за оцінками споживачів);

-       поведінкові (ступінь поширення філософії маркетингу серед працівни­ків підприємства щодо задоволення потреб споживачів конкретних цільових ринків);

-       кон'юнктурні (ринкові умови діяльності, конкурентне середовище);

-       сервісні (рівень та якість послуг);

-       іміджеві (загальні уявлення споживачів про підприємство та його про­позиції продажу, популярність);

-       цінові (рівень та можлива динаміка цін);

-       збутові (портфель замовлень, прийоми та методи розподілу продукції);

-       комунікаційні (канали і способи поширення інформації про підприємс­тво, наявність і використання зворотного зв'язку).

За ознакою стратегічної спрямованості конкурентні переваги туристських підприємств можуть мати такі різновиди:

-       конкурентні переваги, які в результаті створення унікального набору дій, властивостей, характеристик у тій же сфері діяльності, що й у конкурентів, забезпечують більш значущі цінності для споживачів;

-       конкурентні переваги, що з'являються в результаті свідомого вибору підприємством інших, ніж у конкурентів, видів діяльності шляхом пошуку но­вих потреб або методів їх задоволення, що дає можливість підприємствам за­ощаджувати на витратах, пов'язаних з конкурентними діями.

За походженням конкурентні переваги підприємства можуть бути пред­ставлені такими різновидами:

конкурентні переваги, що створюються підприємством з урахуваннямстабільності існуючих бізнес-ситуацій, наявності ідей як резерву посилення конкурентоспроможності;

-       конкурентні переваги, що надаються тими чи іншими змінами в навко­лишньому бізнес-середовищі (зміни в поведінці споживачів, успіхи чи невдачі в поведінці конкурентів, демографічні зрушення, поява нових сегментів ринку тощо), що необхідно вчасно помітити й відреагувати.

Залежно від імовірності успіху конкурентні переваги туристського під­приємства можна поділити на:

-       ймовірні (перемога в конкурентній боротьбі);

-       стійкі (відхилення у вигідний бік торгової пропозиції однієї компанії порівняно з пропозиціями фірм-конкурентів, завдяки чому споживачі цільових ринків роблять вибір на користь першої). Стійкі конкурентні переваги забезпе­чують споживчі вигоди, вони не можуть бути повторені конкурентами і є при­бутковими для фірми.

За тривалістю дії конкурентні переваги підприємства поділяються на:

-       тривалі;

-       тимчасові.

Час дії конкурентних переваг визначається можливостями конкурентів копіювати досвід підприємств - лідерів ринку, враховувати допущені цими під­приємствами прорахунки і на цій основі вдосконалювати власну діяльність.

Залежно від впливу на потенціал підприємства конкурентні переваги мо­жуть бути поділені на такі, що формують потенціал підприємства, змінюють його, і такі, які формуються, виходячи з наявного потенціалу на основі пере­розподілу зусиль і ресурсів.

Залежно від сили й характеру впливу на споживачів конкурентні перева­ги туристського підприємства слід розглядати як такі, що формують спожива­чів, їх поведінку, запити, попит (так звана американська модель маркетингу), і такі, що формуються самими споживачами (європейська модель партнерського маркетингу).

За рівнем реалізації конкурентні переваги підприємств туріндустрії мож­на поділити на галузеві, міжгалузеві, регіональні (в межах країни) й глобальні (світові).

Зважаючи на концепції маркетингових систем підприємства, його конку­рентні переваги можна поділити на такі:

-       ті, що сприяють управлінню попитом (ефективні методи просування і збуту продукції, підвищення продуктивності праці, зменшення витрат на виро­бництво і збут);

-       ті, що сприяють управлінню запитами споживачів (формування ком­плексів маркетингу як оптимальних систем інструментів і дій, що сприяють ус­піху підприємства на конкретному ринку);

конкурентні переваги, що створюються сучасними маркетинговими системами (прийоми й методи стратегічного, соціально-етичного, мережного, партнерського та інших сучасних видів маркетингу).Класифікація конкурентних переваг туристських підприємств сприяє правильному їх розумінню, орієнтуванню при їх створенні на досягнення від­повідних результатів.

Туристський продукт чи послуга будуть конкурентоспроможними лише тоді, коли відбувається постійний процес підвищення якості сервісу при надан­ні послуги, оптимізація ціни послуги, ресурсозбереження у сфері експлуатації чи споживання турпродукту чи послуги. Разом з тим конкурентоспроможною послуга може бути лише за умови ефективного управління персоналом, органі­зації розробки і виконання управлінських розв'язань у рамках системи забезпе­чення конкурентоспроможності. Це дасть змогу збільшити можливості виходу на зовнішній туристський ринок.

У цілому для кожного конкретного об'єкта на основі типової структури розробляється своя конкретна система забезпечення конкурентоспроможності.

Конкурентоспроможність туристського підприємства визначається харак­тером турпродукту, який пропонується і реалізується на ринку і залежить від обраної фірмою стратегії. Конкурентоспроможність туристської галузі зале­жить від державної політики у сфері туризму. Конкурентоспроможність держа­ви на туристському ринку є проявом внутрішніх соціально-економічних умов і можливостей та дії порівняльних переваг міжнародного поділу праці в даній сфері, які реалізуються в товарах і послугах, що дає змогу успішно конкурувати з аналогічним продуктом інших держав.

Створення умов для розвитку ринку виробника турпродукту забезпечує урізноманітнення цього продукту і збільшує його конкурентні переваги. Керо­ваність цього процесу полягає в узгодженні ринкових інтересів виробника тур­продукту, споживача туристського продукту чи послуги і держави.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 


Похожие статьи

І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму