І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму - страница 38

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 

-           -    маркетингові консорціуми, які забезпечують маркетингові дослідження;консорціуми системи бронювання, що забезпечують центральну сис­тему бронювання, що базується звичайно на спеціально виділених телефонних лініях;

-           спрямовані консорціуми, що представляють об'єднання готелів з авіа­компаніями і їх системами бронювання.

Об'єднання організацій індустрії туризму може приймати вид асоціації -об'єднуючої організації, що відповідає певним вимогам. Асоціації жорстко кон­тролюють дотримання своїх стандартів, не втручаючись в управління організа­ції, але залишаючи за собою право виключення її з членів у разі грубих пору­шень корпоративних норм. Оплата послуг асоціацій складається з щорічного членського внеску.

У цілому можна виділити наступні характерні особливості стратегічних альянсів:

1.    Кооперація у рамках послідовних програм приводить до концентрації, тобто злиття, перехресної участі або іншої форми перегруповування власності учасників стратегічних альянсів. У цьому випадку союз є тільки перехідним етапом на шляху до концентрації.

2.    Кооперація має епізодичний характер і припиняється, не торкнувшись стратегічних позицій учасників, незалежно від результатів співпраці. Після за­вершення проекту кожний учасник знов стає автономним, хоча союз міняє умо­ви конкуренції між партнерами.

3.    Стратегічні альянси розвиваються в часі, виходячи за рамки первинної мети, але це не приводить до вертикальної інтеграції. Кожний партнер зберігає самостійність в області ухвалення рішень і право вийти з союзу. Існування та­ких "незакінчених союзів" свідчить про прагнення фірм-партнерів скористатися досвідом спільної роботи для підвищення ефективності кооперації.

4.    Структури, створювані для виконання спільної діяльності або коопера­тивних програм, поступово виходять з-під контролю партнерів і починають дія­ти як самостійні підприємства, логіка розвитку яких вступає в конфлікт з інте­ресами партнерів.

5.    Посилення стратегічних позицій одного з партнерів у збиток іншим за­вдяки участі в стратегічних союзах. Слабкі партнери користуються союзами, щоб подолати технологічне відставання, а сильні - для нейтралізації більш сла­бих, перешкоджаючи їх перетворенню у конкурентів.

У туристській сфері у стратегічні альянси об'єднуються багато туропера-торських і турагентських підприємств. Але слід зазначити, що найширше роз­повсюдження стратегічні альянси отримали в готельному бізнесі.

Таким чином, стратегічний альянс є об'єднанням зусиль декількох компа­ній із сумісного збуту продукції і послуг, розподілу між собою ринків збуту і збутової мережі, проведення сумісного маркетингу, науково-дослідних робіт і фінансових вкладень. Основний мотив такого об'єднання полягає в тому, щоб покупка продукції або послуг однієї організації стимулювала б придбання про­дукції в іншій. Стратегічні альянси дозволяють організаціям індустрії туризму вступити в безпосередній контакт зі споживачами їх послуг, організувати їх об­слуговування на більш високому рівні і тим самим підвищити імідж торговоїмарки організації сфери туристських послуг. У рамках стратегічних союзів продукція однієї компанії відкриває можливість іншої вийти на ринок і шляхом розділення фінансового ризику допомагає їм уникнути від банкрутства при не­сприятливому попиті.

Створення стратегічних альянсів дозволяє організаціям індустрії туризму підвищувати якість туристського продукту, вкладати кошти в "екологічно чисте туристське виробництво", виявляти існуючі ніші туристського ринку, диверси-фікувати пропоновані послуги в рамках вибраної ніші або сегменту ринку, збі­льшувати індивідуалізацію обслуговування споживачів.

Можна стверджувати, що стратегічні альянси мають ряд переваг у порів­нянні з глобальними об'єднаннями: не вимагають значних капіталовкладень для розвитку діяльності; дозволяють подолати бар'єри антимонопольного законо­давства; використовують для здійснення координації міжнародної діяльності прості в керуванні організаційні структури.

Велике значення для розвитку туризму мають об'єднання туристів: клуби, асоціації, союзи та ін. Усі вони діють на основі статуту, не переслідують отри­мання прибутку, є добровільними об'єднаннями. В Україні такого роду струк­тури створюються і функціонують на основі Закону "Про громадські об'єднання".

Під громадським об'єднанням розуміють добровільне, самокероване, некомерційне формування, що створене з ініціативи громадян, які об'єдналися на основі спільності інтересів для реалізації загальних цілей, вказаних у статуті громадських об'єднань. Фінансування таких об'єднань здійснюється за рахунок грошових внесків їх членів та інших джерел фінансування. У закордонних краї­нах діяльність суспільних об'єднань туристів підтримується суспільними фон­дами у вигляді асигнувань на різні цілі.

 

Контрольні запитання для самодіагностики

1.       Розкрийте сутність процесів глобалізації в економіці.

2.       Назвіть нові організаційні форми керування суб'єктами туристської індустрії в умовах глобалізації економіки.

3.       Які переваги й недоліки мають глобальні об'єднання туристських під­приємств?

4.       Які переваги й недоліки мають стратегічні альянси?

5.       Вкажіть особливості інтеграційних процесів у керуванні роботою під­приємств та організацій туристської індустрії

Дайте визначення громадського об'єднання.16 ДОГОВІРНІ ВІДНОСИНИ В ТУРИЗМІ

 

16.1 Загальна характеристика договорів

 

Діяльність туристських підприємств пов'язана з укладанням великої кіль­кості договорів з різними суб'єктами господарювання (рис. 16.1). Оскільки ту­ристські підприємства не мають принципових відмінностей від інших суб'єктів господарювання стосовно договірної роботи, то до договорів, що укладаються туристськими підприємствами, застосовуються всі правові норми діючого за­конодавства у сфері договірних відносин.

Договір - погодження двох і більше осіб, яке спрямоване на виникнення, зміну або припинення громадських прав і обов'язків.

Договір - юридичний факт.

Відмінність договору від інших юридичних фактів полягає в тому, що:

1)      договір - результат узгоджених дій осіб, які беруть участь в його укладанні;

2)      встановлює відповідно до вимог законодавства зміст громадянського правовідношення, що виникло на його основі;

3)      визначає відповідальність сторін на випадок невиконання або ненале­жного виконання обов'язків.



Постачаль­ники послуг

 

 

 

Туроператор

>—

Турагент

 

 

У країнах ринкової економіки договір приймає форму контракту.

Контракт - договір або погодження, яке встановлює права й обов'язки сторін, що обмежені термінами.

Правовими джерелами національного права, які регламентують договірні відносини, є:

-          Господарський кодекс;

-          Громадський кодекс;

-          Закон про захист прав споживачів;

-          Трудовий кодекс;

-          інші нормативні документи загального й галузевого характеру.

У сфері туризму договірні відносини регулюють норми міжнародного права, які закріплені в наступних документах:

-          Міжнародна конвенція з контракту на подорожі - (прийнята 22.10.1970 р. Генеральною асамблеєю Всесвітньої федерації асоціацій турист­ських агенцій);

-          Положення по туристським контрактам та обмінам, (прийняте на Ві­денській зустрічі держав-учасників Ради Безпеки Ради Європи у 1992 р.).;

-          Узгодження з уніфікації основних правил міжнародних повітряних перевезень (Варшавська конвенція прийнята 12.10.1929 р. зі змінами та допов­ненням 1955 та 1975 рр.).;

-          Женевська конвенція з міжнародного автомобільного перевезення па­сажирів та багажу (прийнята в Брюсселі у 1967 р.).;

-          Кодекс відносин між готелями та турагенціями (прийнятий Всесвіт­ньою федерацією асоціацій турагенцій та Міжнародною готельною асоціацією у 1987 р.).;

-          Афінська конвенція про перевезення морем пасажирів та їх багажу;

-          Узгодження та стандартний контракт між готелем та перевізником (прийняті Міжнародною готельною асоціацією та Міжнародним союзом учас­ників дорожнього транспорту у 1994 р.);

-          Міжнародні готельні правила (затверджені Міжнародною готельною асоціацією у 1981 р.);

-          Директива Ради Європи у галузі організації туристської діяльності;

-          Міжурядове узгодження "Про співробітництво в галузі туризму" (прийняте урядами держав-учасників СНД 23.12.1993 р.);

-          Рекомендаційний законодавчий акт "Про основні принципи співробі­тництва держав-учасників СНД у галузі туризму" (прийнятий Міжпарламент­ською асамблеєю держав-учасників СНД 29.10.1994 р.);

-          та інші документи.

Суб'єкти договору - суб'єкти господарювання даної країни або інших

країн:

-          юридичні й фізичні особи, які зареєстровані як суб'єкт господарюван­ня даної країни або іноземні суб'єкти господарювання;

-      фізичні особи-споживачі. Класифікація договорів наведена на рис. 16.2.

Змістом договору є його умови, класифікація яких наведена на рис. 16.3.
Умови договору
У разі включення до договору умов, які суперечать діючому законодавст­ву, він визнається повністю або частково недійсним. Договір вступає в силу з моменту підписання.

Досягнення узгодження передбачає проведення переговорів. Основа для переговорів - пропозиція однієї із сторін, яка має назву оферта. Сторона, яка робить пропозицію, - оферент. Сторона, яка приймає пропозицію - акцептант.

Способи підписання договорів наведені на рис. 16.4.

Виконання обов'язків за договором забезпечується рядом правових норм, які визначені законодавством або договором (неустойка, штраф, пеня тощо).

Невиконання договору з вини однієї із сторін може бути основою для ви­моги компенсації спричинених збитків, класифікація яких наведена на рис.16.5.Способи підписання договоруСкладання одного доку­менту, що підписаний сторонами

Обмін документами шляхом по­штового, телеграфного, телетайп­ного, електронного або іншого зв' язку, який дозволяє встановити, що документ повністю виходить від сторони за договоромРис. 16.4 - Способи підписання договору

 

 

ЗбиткиРеальний збиток - це ви­трати, які понесла особа, чиї права порушені

Упущена вигода - неотри­манні доходиРис 16.5 - Види збитків

 

Договір може бути змінений або розірваний у таких випадках:

-           за узгодженням сторін;

-           при істотному порушенні умов договору однією із сторін;

-           у зв'язку з істотними порушеннями обов'язків однією із сторін.

Договірна робота є дуже важливою для будь якого підприємства.

Від розробки договорів і їх своєчасності укладання залежить ефектив­ність роботи підприємства в цілому. Усі суперечки відносно предмету й умов договору, що можуть виникнути між сторонами, які уклали договір вирішують­ся згідно з нормами діючого законодавства і змісту договору. Тому укладання договору необхідно виконувати особливо ретельно.

 

16.2 Вимоги до укладання договорів

 

При намірі укласти договір слід чітко знати, якої мети необхідно досягти при його реалізації, уточнити найважливіші моменти, пов'язані з його оформ­ленням, підписанням і виконанням. Важливо передбачити головні питання майбутнього договору, а потім, переходячи від загального до приватного, скла­сти приблизну поетапну схему роботи й продумати, що треба зробити на кож­ному етапі.

Проект майбутнього договору бажано розробити самостійно, а не одер­жувати його від контрагента. Якщо ж договір складається партнером або поста­чальником, не виключено, що в ньому не будуть повністю враховані інтереси туристського підприємства.

Якщо пропозиція про укладення договору поступає від невідомої органі­зації, необхідно отримати про неї якомога більше інформацію. Туристським фі­рмам частіш за все доводиться самим збирати довідки про своїх партнерів і ко­нтрагентів. Слід запитати у партнера нотаріально завірену копію свідоцтва про реєстрацію їх підприємства, банківську гарантію та інші відомості. Природно, зарубіжний партнер також запитає у фірми аналогічну інформацію. Отримання і передача такого роду відомостей пов'язані із збільшенням терміну підготовчо­го періоду і певними фінансовими витратами. Проте в перспективі це багато ра­зів окупається.

Слід переконатися, що організація, з якою збираються працювати, дійсно існує. Для цього треба ознайомитися з її засновницькими документами (стату­том, засновницьким договором) і свідоцтвом про реєстрацію. Рекомендується звернути увагу на те, хто є її засновниками, який розмір її статутного фонду і чи сформований він, де розташовується офіс, в якому банку організація обслугову­ється, яке її фінансове положення і комерційна репутація, тобто зібрати якомога більше інформацію.

Встановлення взаємовигідних ділових відношень неможливо без підтвердження:

-          правоспроможності;

-          кредитоспроможності;

-          дієспроможності сторін.

Правоспроможність - це наявність у фірми юридичної підстави займа­тися продажем туристських послуг. Правовий статус визначається національ­ним законодавством і в різних країнах підтверджується різними юридичними формами (наприклад, ліцензія, патент, реєстрація у торговельному реєстрі). Юридична особа, яка не має такого статусу, не може розглядатися як туристсь­ка фірма. Тому в разі порушення такою фірмою договірних зобов'язань судові органи можуть не прийняти позовні заяви до розгляду. У зв'язку з цим визна­чення правового статусу туристської фірми повинно бути першою умовою встановлення з нею ділових відносин.

Про правове положення фірми можуть свідчити копії ліцензій або патен­тів, довідки з торговельного реєстру, довідки або посвідчення (сертифікати) офіційних органів і т. ін.

Про правоздатність фірми може побічно свідчити її членство в націона­льних або регіональних туристських асоціаціях або організаціях. Як відомо, в члени таких організацій приймаються тільки фірми, які мають статус туристсь­ких. Оскільки ці національні асоціації відповідно до своїх статутів несуть певну моральну і матеріальну відповідальність за дії своїх членів, вони уважно сте­жать за дотриманням ними законодавства.

Розглядаючи питання про правоздатність туристської фірми, слід також брати до уваги наявність у неї агентської угоди з транспортними компаніями. Призначення туристської фірми агентом транспортної (авіаційної, залізничної, судноплавної і автотранспортної) компанії може служити досить точним крите­рієм її правоздатності, оскільки це означає, що транспортна компанія довіряє даному туристському агентству виписувати квитки на своїх бланках. Оскільки квитки є документами строгої фінансової звітності, таке довір'я до туристської фірми ґрунтується на глибокій перевірці ділових якостей туристського агента.

Кредитоспроможність. Під цим поняттям мається на увазі наявність у фірми необхідних грошових коштів для забезпечення своєчасних розрахунків за укладеною угодою. На відміну від правоспроможності, яка є незмінною ха­рактеристикою до тих пір, поки юридичний статус туристської фірми зберігає свою силу, кредитоспроможність може постійно міняти своє значення. Практи­ка роботи наших туристських організацій знає випадки, коли в іноземних тури­стських фірм на рахунках у банках в якийсь день знаходилося по декілька міль­йонів американських доларів, а вже через один-два дня ці рахунки виявлялися порожніми.

Нерідко фірми схильні представити як докази своєї кредитоспроможності так званий банківський референс, тобто довідку від банку про наявний рахунок фірми, його приблизний розмір і рух. Але такі довідки не можуть служити під­ставою для визначення кредитоспроможності фірми, тим більше гарантією своєчасних і повних розрахунків по укладеній угоді.

Кредитоспроможність туристської фірми може підтвердити банківська гарантія. Проте банки самостійно, без особливого на те угоди з фірмою, не ма­ють права видати таку гарантію, оскільки в такому разі банк приймає на себе всю матеріальну відповідальність за дії фірми. При видачі гарантії банк знімає з поточного рахунку фірми відповідну суму і тримає її як гарантійного депозиту. Для фірми це означає вилучення з обігу значних грошових коштів, на що вона йде з великим небажанням. Тому при переговорах з фірмою про видачу нею банківській гарантії слід вміло аргументувати цю умову.

Найреальнішим шляхом забезпечення інтересів по розрахунках з фірмою є отримання від неї авансових платежів. Залежно від досягнутої угоди аван­сові платежі можуть виконуватися у вигляді депозиту і задатку.

Депозитом вважається узгоджена частина загальної ціни угоди, яку парт­нер з продажу переводить туристській фірмі в узгоджений термін до початку реалізації даної угоди (прибуття туристів) як гарантія остаточних розрахунків. При остаточному розрахунку згідно з угодою депозит зараховується в рахунок загальної оплати ціни угоди. У разі розірвання угоди депозит повинен бути по­вернений на підставі діючих норм.

У практиці співпраці із зарубіжними туристськими фірмами діють дві форми депозиту. Перша - це депозит, що вноситься в рахунок оплати турист­ських послуг, які надаються туристам протягом року. Такий депозит вноситься на початку року. Його розмір (10-50 %) визначається угодою договірних сторін. У кінці року він може бути зарахований в оплату останніх операцій або перене­сений як новий депозит наступного року. Друга форма депозиту застосовуєть­ся при розрахунках з кожного конкретного продажу туристських послуг, часті­ше всього при прийомі туристських груп; у цьому випадку депозит вноситься за кожну з груп, які прибувають, у встановлені терміни і у встановлених розмірах (50-60 %). При розрахунках з партнерами за формою депозиту туроператорунеобхідно постійно стежити за тим, щоб сума поточної заборгованості тураген-та ніколи не перевищувала суму внесеного депозиту.

Задаток. На відміну від депозиту задаток є авансовим платежем, який не підлягає поверненню у разі розірвання контракту з вини сторони, яка внесла цей задаток. Але треба мати на увазі, що в міжнародній практиці діє правило, за яким сторона, яка отримала задаток і з вини якої відбулося розірвання контрак­ту, зобов'язана повернути його у подвійному розмірі.

Дієспроможність. Під цим поняттям мається на увазі здатність туристсь­кої фірми виконувати обов'язки і права, що випливають з укладеної угоди, а та­кож нести відповідальність за здійснення правопорушень.

Критерії дієздатності туристської фірми не обмежуються якимись постій­ними показниками, а характеризуються різносторонньою діяльністю фірми, її майном, положенням на ринку, діловими зв'язками і т. ін. Так, при оцінці цих якостей фірми предметом уваги повинна стати наявність добре розташованих і оснащених приміщень, обсяг і якість реклами, зв'язки з транспортними і готе­льними компаніями, членство в національних, регіональних туристських орга­нізаціях, кваліфікація і чисельність персоналу, контрагентська мережа і наяв­ність у фірми комп'ютерних систем. Це далеко не повний перелік показників, що характеризують дієспроможність туристської фірми. Слід зазначити, що всі вони повинні розглядатися комплексно і в динаміці, що дозволить скласти об'­єктивне уявлення про ділові якості фірми, яка вивчається.

Як було сказане вище, особливе значення при укладенні договору (конт­ракту) має вибір партнера, що завжди є потенційним ризиком. Якнайменший ризик для вітчизняних туристських підприємств досягається при укладанні ко­нтрактів на готові тури з відомим туроператором.

У міжнародній туристській практиці нерідко використовується форма усних взаємостосунків туроператора і турагента. Проте така форма роботи на довір'ї існує між давніми партнерами. З метою виключення різних неприємнос­тей рекомендується укладати письмовий варіант контракту.

У ряді країн розроблені й офіційно публікуються у пресі пакети загальних контрактних умов для туроператора і турагента, на які можна посилатися в кон­тракті.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 


Похожие статьи

І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму