І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму - страница 39

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 

При підписанні договору необхідно переконатися, що представник конт­рагента має юридичне право і повноваження на підписання документа. Тому, вступаючи в переговори з представниками комерційної організації про укла­дення договору, треба перевірити їх повноваження.

Як показує практика, нерідко несумлінні контрагенти, не бажаючи вико­нувати свої зобов'язання за договором і нести відповідальність, оголошують про те, що особа, що підписала договір, відповідних повноважень не мала (це один з найпоширеніших способів шахрайства). Щоб цього не трапилося, необ­хідно впевнитися в особі представника, коректно попросивши його надати від­повідні документи. Якщо представником контрагента виступає директор під­приємства, діючий без доручення, треба ознайомитися з наказом про його при­значення (це в основному відноситься до державних підприємств) або з прото­колом збору засновників підприємства (для комерційних підприємств). Слідвідзначити, що останнім часом на підприємствах, де директор працює за най­мом, засновники в тій чи іншій мірі обмежують його повноваження і надають йому їх тільки з відома правління, ради директорів, зборів засновників та ін. Тому слід ознайомитися з відповідним розділом статуту організації-контрагента і переконатися, що повноваження директора не обмежені. У тому випадку, якщо представник діє за дорученням, потрібно перевірити, чи є на ньому підпис керівника підприємства, його печатка, якого числа воно видане (якщо дата не вказана, то доручення взагалі недійсне), термін дії доручення, об­сяг повноважень по ньому.

Приступаючи до роботи з формулювання умов договору, не можна допу­скати двозначності, нечіткості фраз, оскільки згодом у разі суперечки за умов виконання договору контрагент намагатиметься будь-яке неточне формулю­вання в даному документі інтерпретувати на свою користь.

Мова договору вибирається сторонами за загальною згодою. Якщо зару­біжна фірма спеціалізується на національному ринку, можна укласти контракт державною мовою. Проте, як правило, договір складається на двох мовах, які вибирають партнери. У ряді випадків за угодою сторін контракт складається на трьох мовах.

Договір складають і підписують як мінімум у двох примірниках. У дого­ворі обов'язковим є посилання на те, що всі його примірники укладені певними мовами і мають однакову силу. Вказується також кількість цих примірників. Усі зміни і доповнення до договору оформляють протоколами або угодами і є невід'ємною частиною основного договору. Термін зберігання договору відпо­відно до позовної давності - три роки. У договір доцільно внести статтю про конфіденційність.

Підписують договір перші особи від кожної сторони. Підписання догово­ру особою, на, то не уповноваженою, призводить до втрати документом юри­дичної сили. Підписи завіряють печаткою. За встановленою практикою, печат­ка на підписі зарубіжного партнера не є обов'язковою. Допускається завірення підписів партнерів на кожній сторінці.

Розділами, що становлять основу будь-якого договору, є преамбула, ос­новна і заключна частини.

Преамбула - це своєрідний вступ до договору, який включає:

-           назву (найменування) договору, де позначається його юридичний ха­рактер (договір на туристські послуги, договір оренди, договір комісії і т. ін.);

-           вказівка місця і часу укладення договору (ці відомості можуть бути віднесені до заключної частини);

-           найменування сторін; при цьому продавець, або передаюча сторона називається першою, а покупець, або приймаюча сторона - другою (повні назви юридичних осіб і скорочені найменування, під якими вони фігуру­ватимуть у договорі);

-           посади, прізвища, імена і по батькові осіб, які підписують договір;

підстава дії довірених осіб сторін (статут, довіреність).Найменування договору не є нормативним. Це відправна точка укладання угоди. Відсутність найменування договору не суперечить його законності. Ве­лике значення для відправної оцінки договору має його зміст.

Передумовою законності договору є дієздатність договірних сторін.

Основна частина договору підрозділяється на специфічні й загальні умови договору. До специфічних відносяться наступні умови, характерні для даної операції, але навряд чи застосовні до інших операцій:

-           предмет договору;

-           якість послуг, товарів, робіт;

-           цінові параметри угоди;

-           знижки з ціни і надбавки до неї (якщо вони застосовуються);

-           порядок розрахунків;

-           права і обов'язки сторін;

-           відповідальність сторін;

-           термін виконання зобов'язань;

-           порядок зміни і розірвання договору.

Специфічні умови договору складають тему і зміст обговорення при пе­реговорах партнерів про укладання угоди.

До загальних умов договору відносяться положення, які включаються в усі договори незалежно від їх змісту:

-           арбітражна обмовка;

-           форс-мажор або обставини непереборної сили, тобто надзвичайні і ті, яким не можливо запобігти: стихії (землетруси, повені, пожежі, різкі температурні коливання); суспільні явища (військові дії, страйки); забо­ронні акти державних органів (оголошення карантину, закриття портів, обмеження перевезень) та ін. Ці обставини дають можливість перенести терміни виконання зобов'язань, а за відсутності позитивного результату звільняють сторони від їх виконання.

У заключній частині договору вказуються:

-           юридичні адреси сторін;

-           поштові й банківські реквізити сторін (наприклад, номер розрахунко­вого рахунку, найменування установи банку, його код і т. ін.);

-           усі додатки, які є невід'ємними частинами договору;

-           підписи з печатками кожного з учасників угоди;

-           кількість примірників договору;

-           місця і дати укладання договору (якщо це не було зроблено у преамбулі).

 

 

16.3 Договірні відносини між туристськими підприємствами

 

Договірні відносини між туристськими підприємствами складаються з ві­дносин між туроператорами і турагентами, а також з відносин між туроперато­рами. Розглянемо кожну складову окремо.16.3.1 Договірні відносини між туроператорами і турагентами

Договірні відносини між туроператорами і турагентами можуть будува­тися за однією з трьох моделей, наведених на рис. 16.6.

 

Правові моделі відносин туроператорів та турагентівЧерез договір доручення (туроператор, доручає турагенту укладати договори з туристами від імені туроператора)

 

Через договір купівлі-продажу майнових прав на туристський продуктЧерез договір-комісії турагент (комісіонер) будує взаємовідносини з туроператором (комітентом) на умовах комісійної винагороди, що складає 5-12% від обсягу продаж)

 

 

Рис. 16.6 - Моделі відносин туроператора з турагентами

 

У договорах між туроператором і турагентами визначають права і обов'я­зки сторін, система взаєморозрахунків, форми контролю за діяльністю, умови просування туристського продукту на ринок, зокрема організації реклами, ви­значаються умови продажу туристського продукту, ступінь відповідальності сторін при претензіях та ін.

У своїй діяльності турагенти керуються договірними дорученнями туро­ператора, відступ від яких є порушенням обов'язків і спричиняє за собою юри­дичні наслідки. Всі ділові операції агента повинні здійснюватися тільки на ко­ристь партнера. Права і обов'язки сторін регламентуються укладеними догово­рами, а також чинним законодавством.

Серед існуючих моделей взаємовідносин між туроператором і турагента-ми найбільше розповсюдження отримали договори - комісії (агентські догово­ри або агентські угоди).

До агентського договору в даний час застосовуються положення про ко­мерційне представництво, регульовані ст. 243 Цивільного кодексу (ЦК) [2] і ро­зділом 31 Господарського кодексу (ГК) [3].

Відповідно до ст. 295 ГК сутністю агентської діяльності є надання комер­ційним агентам послуг шляхом посередництва від імені, в інтересах, під конт­ролем і за рахунок сторони, що представляється (принципала).

Підставою для надання послуг з комерційного представництва є агентсь­кий договір, укладений у письмовій формі.Ключовим моментом агентського договору є той факт, що агент (пред­ставник) при виконанні договору діє від імені принципала, тобто, по суті, аге­нтський договір можна порівнювати з договором доручення.

Предметом агентського договору є надання послуг з укладання догово­рів на користь принципала - від його імені і за його рахунок. Крім того, цим до­говором також може бути обумовлено правове поле, в межах якого договір має юридичну силу.

Виходячи з суті агентських відносин, особливо стосовно туристської дія­льності, турагент, який у будь-якому випадку виступатиме за договором як ко­мерційний представник, має право укладати від імені туроператора (або іншого суб'єкта господарювання, що надає одиничні турпослуги) договори про турист­ське обслуговування. При цьому агент виступає тільки як проміжна ланка між туристом і туроператором, а тому всі права й обов'язки туриста і туроператора (іншого суб'єкта господарювання) за агентським договором не делегуються. Тобто навіть укладаючи договір з агентом (турагентом), фактично турист укла­дає договір з представником туроператора, що юридично дорівнює прямому договору між туристом і туроператором.

Відзначимо, що відповідно до ст. 298 ГК агент зобов'язаний повідомляти принципала про кожний факт посередництва і про кожний договір, укладений на користь принципала.

Звернемо увагу, що згідно із ст. 302 ГК сторони агентського договору можуть укласти окрему угоду про захист конфіденційної інформації суб'єкта, якого представляє комерційний агент (договір про нерозголошування). Комер­ційний агент несе відповідальність за розголошування конфіденційної інфор­мації згідно з такою угодою і законом.

Слід ще раз відзначити найважливіший відмітний момент договору коме­рційного представництва (агентського договору) - агент виступає тільки пред­ставником принципала. При укладанні договору він виступає від імені і за ра­хунок принципала, а відповідно і сам договір про надання туристських послуг -від імені принципала. Тому якщо вже після укладання договору виникає прете­нзія до неналежної якості туристських послуг, то відповідати по позовах (пре­тензіям) буде не агент, а принципал.

Оскільки агент виступає за договором від імені принципала, то і всі вимо­ги до відшкодування збитків пред'являються до принципала (агент просто ви­конує функції з пошуку клієнтів і укладання договорів).

Разом з тим згідно ст. 303 ГК комерційний агент несе відповідальність у повному обсязі за збитки, заподіяні суб'єкту, якого він представляє, в результаті невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків, якщо інше не перед­бачено агентським договором. Крім того, якщо інше не передбачено договором, комерційний агент не гарантує суб'єкту, якого він представляє, виконання тре­тіми особами зобов'язань за угодами, укладеними за його посередництвом. У разі порушення агентського договору суб'єктом, якого представляє комерцій­ний агент, останній має право на отримання винагороди в розмірах, передбаче­них агентським договором, а також на відшкодування збитків понесених їм у результаті невиконання або неналежного виконання договору іншою стороною.Агентська угода повинна містити необхідні атрибути, без яких вона буде позбавлена значення і може бути визнана недійсною.

Розглянемо необхідні умови агентської угоди [75, с. 132-147].

1.    Найменування угоди. У договірному діловодстві прийнято індивідуа­лізувати документи, тому кожна угода повинна мати своє найменування і свій реєстраційний номер. Нумерацію сторін договірних відносин погоджують у ро­бочому порядку, наприклад привласнюючи подвійний номер: один - за реєст­рацією одного партнера, а через риску - номер реєстрації іншого партнера.

2.    Місце і дата здійснення. Для визначення застосовного права в питанні оцінки дійсності угоди слід обов'язково вказувати місце його підписання (укла­дання або здійснення), а також дату.

3.    Опис учасників угоди (розміщують в преамбулі документа). У ньо­му вказують:

 

-           юридичне найменування учасників угоди;

-           скорочені найменування для згадки в тексті угоди;

-           номер свідоцтва про реєстрацію, дата і місце реєстрації;

-           номер ліцензії на даний вид діяльності і дата її видачі;

-           посади і прізвища, імена, по батькові осіб, що підписують документ. Якщо особи, що підписують документ, діють за дорученням, то до угоди дода­ються документи, що підтверджують правомочність цих осіб (наприклад, дору­чення, оформлене належним чином у нотаріуса). Це доручення є невід'ємною частиною угоди. Оригінал доручення додається до примірника контракту парт­нера, до решти примірників контракту додаються копії. У додатку вказується, до якого примірника контракту додається оригінал доручення і в кого з партне­рів він знаходиться;

-           найменування сторін, які згадуються за текстом разом (наприклад, ра­зом звані сторони можна іменувати партнерами, учасниками та ін., але завжди однаково).

4.    Поняття, визначення (дефініції) і специфічна термінологія, що вживається в тексті угоди. Якщо угода досить серйозна, то в преамбулі дода­тково до опису учасників сторін наводять визначення, прийняті сторонами за текстом угоди. Це особливо важливо, якщо в процесі переговорів будуть вияв­лені різночитання або різне тлумачення термінології, що використовується. Та­кож вказують документи, згадувані в подальшому тексті або вживані за умов­чанням (наприклад, "Загальні правила продажу турів" та ін.).

Тлумачення термінів і понять дуже важливо в двомовних угодах. Звичай­но вибирають 10-15 термінів і понять, що викликають труднощі в адекватному їх тлумаченні партнерами і, можливо, третіми особами. Проте на практиці уча­сники угоди рідко дотримують цю умову, багато хто з них через нерозуміння того або іншого поняття або терміну часто зазнає збитків і набуває сумний до­свід економічних санкцій. Тому необхідно ретельно готувати контрактну доку­ментацію.

Опис предмета і об'єкта угоди. Предмет і об'єкт операції завжди опи­сують в першій статті або параграфі.Предмет угоди. Під предметом угоди розуміється опис дії (доручення, передача, купівля-продаж, посередницькі послуги та ін.). З точки зору власне продажу і визначення меж відповідальності можна виділити три варіанти від­носин між туроператором і турагентом. Це називається "розкриття принципа­ла". Залежно від рівня розкриття принципала і його сутності виникають насту­пні варіанти продажу турів:

Варіант перший. Турагент продає туристський продукт від імені і за до­рученням туроператора (принципала) - це "названий принципал". Реально це схоже на магазин туристських путівок, де агент-продавець пропонує туристу на вибір безліч турів різних туроператорів, продає фірмові ваучери туроператорів, керуючись генеральним каталогом і користуючись засобами оперативного зв'я­зку для підтвердження продажу туру. Уся документація в цьому випадку запов­нюється від імені туроператора, хоча агент неодмінно вказується. Турист спла­чує гроші агенту, хоча можливий варіант, коли турист самостійно через банк або відділення зв'язку переводить гроші туроператору, який потім виплачує ко­місійні агенту.

Уся відповідальність за туристський продукт у даному разі лежить на туро-ператорі, турагент формально перед туристом ніякої відповідальності не несе.

Варіант другий. Турагент продає туристський продукт за дорученням ту­роператора, але від свого імені, проте згадуючи про існування принципала і на­віть вказуючи всі його початкові дані й туристський продукт, - це "неназваний принципал".

Туристське агентство самостійно укладає з туристом договір і видає іменний ваучер на своєму фірмовому бланку, де вказуються дані туристської поїздки і її організатора. Агент проводить усі розрахунки з туристом і навіть надає йому певні послуги.

Турагент, залежно від умов угоди, може перераховувати повністю кош­ти, отримані від туриста, і потім одержувати від туроператора комісійні або ж, якщо таке обумовлене угодою, віднімати свої комісійні при розрахунках з ту­роператором за тур. Проте останнє повинне бути точно вказане в платіжних документах.

Оскільки туроператор (принципал) не має документально закріплених ві­дносин з туристом, то всі претензії по туристському продукту, якщо такі вини­кнуть, турист повинен буде пред'явити турагенту, який далі за регресійним по­зовом передасть ці вимоги туроператору.

Варіант третій. Турагент в іншому регіоні може узяти на себе частину ту-роператорських функцій і продавати власний туристський продукт, що погли­нає продукт туроператора. При цьому туроператор може не бути названий - це називається "нерозкритий принципал". Таким чином, агент продає складний, багатоланковий туристський продукт (тур), що включає послуги з оформлення документів, перевезенню туристів до місця відправки в зарубіжний тур, надаю­чи готельні, додаткові екскурсійні та інші послуги, організовуючи його переве­зення з країни призначення до місця обслуговування. Зарубіжна туристська по­їздка є однією з ланок у цьому великому ланцюзі.Принципалів як співвиконавців у даному випадку може бути декілька. Ваучер випускається на фірмовому бланку агента, вся відповідальність перед туристом за сукупний тур лежить саме на ньому.

Усі особливості взаємостосунків і взаємної відповідальності повинні бу­ти чітко відображений в угоді.

Об'єкт угоди. Об'єктом угоди служать пойменовані тури або послуги, що надаються на певних умовах.

Загальної рекомендації з опису об'єкта угоди не існує, у кожному конк­ретному випадку сторони повинні чітко визначити вид туризму і його характе­ристики. Для отримання бізнес-віз треба включити в перелік діловий туризм, виділити його окремим рядком і визначити, хто дасть візову підтримку.

Якщо буде потрібно навести опис або характеристики одного або декі­лькох маршрутів або іншу інформацію, що стосується об'єкта угоди, то розумно винести цю інформацію в додаток до угоди, визначивши цей додаток як невід'­ємну частину угоди.

Слід вказати громадянство туристів і будь-які обмеження з громадянст­ва. Такого роду обмеження повинні бути вказані наперед в тексті угоди або в його додатках.

При продажу туристського продукту важливо вказати, що передбачаєть­ся договором - прийом туристів в країні (incoming) або відправка їх за кордон (outgoing), а також відносини принципала і агента.

У кожному конкретному випадку сторони повинні детально обговорити опис предмета угоди з погляду застосованого права.

6.    Вартість турів ( дані про обґрунтування вартості туру можна винести в додаток окремим документом).

7.    Політика й розміри знижок і надбавок до вартості стандартного туру.

8.    Валюта ціни (відсоток на конвертацію та ін.).

9.    Форми і порядок оформлення заявки клієнта на купівлю туру

(порядок взаєморозрахунку з ним і договірна документація, особливі зобов'я­зання і фінансові документи).

10.    Розмір депозиту і принципи депозитної політики, штрафна сітка.

11.    Умови доплат на інфляцію або при спонтанному придбанні послуг, що має тенденцію до збільшення їх вартості (наприклад, авіаквитків).

12.    Порядок і терміни взаєморозрахунків і платежів (яка із сторін не­се банківські витрати), інфляційна обмовка.

13.    Розмір, спосіб, терміни і порядок виплати комісійної винагоро­ди. Агент повинен точно знати розмір комісійних, які він одержує з кожного продажу. Агентська винагорода може складати досить солідні суми.

Розробляють складні накопичувальні схеми агентських винагород: за кожного туриста, додатково за групу з 10, 20, 50, 100 і 500 туристів за сезон. У цілому величина агентської винагороди може скласти 15% і вище. Також встановлюються комісійні за продаж додаткових послуг (наприклад, страхо­вки). За кордоном деякі страхові компанії, надаючи послуги з комплексного туристського страхування, дають до 40 % комісійних. Застосовують такожзаохочувальні надбавки, надання безкоштовних турів для членів сім'ї, спеці­альних турів та ін.

При продажу туристського продукту ступінь відповідальності, яка част­ково або повністю лягає на агента, значною мірою залежить від взаємостосун­ків принципала і агента.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 


Похожие статьи

І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму