І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму - страница 43

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 

 

17.2 Системність у роботі й комплексність в обслуговуванні - основні складові успішної роботи туристського підприємства

 

Науково-технічний прогрес здійснює вплив і на організацію роботи тури­стських підприємств. У сучасних умовах ті підприємства, які будують свою ро­боту на принципах системності й комплексності, мають значні конкурентні пе­реваги на ринку туристських послуг. Розглянемо ці поняття більш докладно.

Системний підхід є сукупністю методів і засобів, що дозволяють дослі­джувати властивості, структуру і функції об'єктів і процесів у цілому, уявивши їх як системи із складними міжелементними взаємозв'язками, взаємовпливом елементів на систему і на середовище, а також впливом самої системи на її структурні елементи.

Сутність системного підходу полягає в розгляді елементів системи як взаємозв'язаних і взаємодіючих для досягнення глобальної мети функціонуван­ня системи. Особливістю системного підходу є оптимізація функціонування не окремих елементів, а всієї системи в цілому. Системний підхід може застосову­ватися як на етапі аналізу систем, так і на етапі синтезу даних систем.

Сутність системного підходу до роботи туристського підприємства поля­гає в послідовному і взаємозв'язаному здійсненні комплексу заходів, що впли­вають на етапи циклу виконання замовлень споживачів.

Це досягається шляхом здійснення координації всіх процесів, пов'язаних з обслуговуванням споживачів, починаючи від процедур прийому і обробки за­мовлень підбору турів і закінчуючи аналізом відгуків і вражень туристів від по­дорожей. Таке узгодження, тобто координація ресурсів, припускає наявністьсистемного мислення у фахівців підприємства. Поняття "системність" харак­теризує цілеспрямованість, впорядкованість і організованість, тоді як поняття "комплексність" відображає взаємозв'язок, взаємообумовленість, різносторон-ність, широту дослідницького обхвату проблеми.

Поняття "системність" ширше "комплексності". Якщо системність як властивість в однаковій мірі охоплює зв'язки усередині одного рівня (горизон­тальні) і між різними рівнями (вертикальні), то комплексність, що розуміється як вимога враховувати взаємозв'язані чинники, що впливають на проблему (си­стему), охоплює переважно зв'язки одного або суміжних рівнів ієрархічної структури даної системи.

Розвиток комплексного підходу відбувається в рамках знань багатьох на­ук, що виступають відособлено. Представники кожної з них бачать свою науку базовою. Причому розвиток здійснюється на рівні вже існуючих знань кожної дисципліни з подальшим їх інтегруванням.

Комплексний підхід включає ряд методів емпіричного порядку, що не мають своїх принципів, і відображає організаційно-методологічний підхід в до­слідженні, проектуванні, виробництві. Системний підхід - чисто методологіч­ний, всесторонній підхід, характеризує більш високий теоретичний рівень, час­тиною якого є комплексний підхід.

Під комплексністю обслуговування розуміється специфічна властивість сервісної діяльності, що зумовлена наданням цілого набору послуг. У складі набору основна профільна послуга надається в сукупності з додатковими і су­путніми послугами. Ступінь комплексності туристських послуг досить високий порівняно, наприклад, з побутовими, діловими, торговими та іншими послуга­ми.

Комплексна природа туристських послуг безпосередньо впливає на якість сервісу. Так, корисний ефект від споживання туристського продукту може бути погіршений чи втрачений узагалі, якщо яка-небудь одна чи кілька додаткових чи супутніх послуг (транспортних, екскурсійних і т. ін.) були незадовільної якості. Висока якість сервісу в туризмі може бути отримана лише при відповід­ному якісному рівні всіх складових туристського продукту.

На споживчі властивості турпродукта, крім механічного набору окремих послуг, впливає ряд інших важливих факторів, що обов'язково повинні врахову­ватися при його формуванні. На рис.17.1 наведено основні складові, які необхід­но враховувати при організації комплексного туристського обслуговування.

 

 

 

 

17.3   Комп'ютерізація  туристського   бізнесу  -  необхідна умова взаємодії туристського підприємства із зовнішнім середовищем

 

Значні резерви підвищення роботи туристських підприємств, зміцнення їх конкурентоспроможності є застосування комп'ютерних засобів обробки інфор­мації та інформаційних технологій в роботі туристських підприємств.Комплексне обслуговування

Класи обслуговування

 

Набір (пакет)

послугЕкскурсійно-

пізнавальний


Люкс


Повний пансіонГрупове


Відпочинок


Перший


ПівпансіонДілові поїздки


Лікування


Туристський


Ночівля

+ сніданокНауковий туризм


Спорт


І__ Кемпінг


Тільки ночівляНавчання


Полювання


Зустрічі й проводиРелігійні тури


Екотуризм


Екскурсії і додаткові

послугиРис.17.1 - Складові комплексного туристського обслуговуванняКомп'ютерні інформаційні технології - це, власне, автоматизовані інфор­маційні технології, які реалізуються на базі персональних комп'ютерів з вико­ристанням типових або спеціалізованих сучасних пакетів прикладних програм. Наприклад, інформаційні технології обліку, аналізу й звітності можуть бути ре­алізовані з використанням програмних продуктів Ехсеї, Ассєбб на базі локаль­ного режиму роботи комп'ютера.

Однак, максимальний ефект від комп'ютерізації управління роботою під­приємств можна одержати при об'єднанні комп'ютерів різних підприємств у локальні й глобальні мережі обміну та обробку інформації.

Використання інформаційних технологій залежить від специфіки діяльності об'єкта (туристської фірми, готелю, ресторану тощо). Безумовно, якщо у користу­вача виникла потреба автоматизувати на практиці обробку економічної інформації з використанням відповідних інформаційних технологій, йому необхідно:

-                описати постановку завдання або комплексу завдань;

-                визначити інформаційне забезпечення завдання або комплексу за­вдань, то б то визначити, які документи й довідники використовуються і яка їх структура, побудувати чи описати алгоритм (технологію) перетворення вхідної інформації у вихідну, які необхідно виконати обчислення показників тощо;

-                вибрати технічні засоби для розв'язання завдання або комплексу за­вдань і придбати їх або скористатися тими, що є;

-                вибрати програмне забезпечення і методи обробки інформації або, як­що вибрати програмне забезпечення з вже існуючого не можливо, замовити спеціалізованій фірмі розробку такого програмного забезпечення;

-                налагодити розв'язання задачі з використанням персональних комп'ю­терів та інших засобів оргтехніки.

Впровадження сучасних офісних інформаційних технологій змінює тех­нологію управління, звільнює користувачів від трудомістких процедур обробки інформації, значно підвищує оперативність прийняття рішень, поліпшує ком­фортність праці.

 

Контрольні запитання для самодіагностики

1.       Дайте визначення науково-технічного прогресу.

2.       Назвіть етапи розвитку науково-технічного прогресу.

3.       У чому різниця між науково-технічним прогресом і науково-технічною революцією?

4.       Як впливає науково-технічний прогрес на організацію праці в турист­ських підприємствах?

5.       Розкрийте сутність понять "системність" і "комплексність" стосовно роботи туристських підприємств .

Чому в сучасних умовах необхідна комп'ютерізація керування турист­ською діяльністю?РОЗДІЛ 4

ВЗАЄМОДІЯ ТУРИСТСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ ПОСЛУГ

 

18 СТРАХУВАННЯ В ТУРИЗМІ

 

18.1 Сутність і поняття страхування

 

Страхування в основному застосовується в діяльності людей, життя яких супроводжує значний ризик. Сьогодні страхові відносини, на відміну від давніх часів, стосуються не найбільш знедолених, а навпаки, тих, чия діяльність пов'я­зана з успіхом, якого можна досягнути тільки в умовах підвищеного ризику.

Скрізь, де існує ризик, необхідне страхування. Особливо в ринковій еко­номіці: за рахунок страхування підприємець отримує можливість зосередити свою увагу на проблемах ринку і конкурентах, будучи впевненим, що засоби ви­робництва і знаряддя праці матеріально захищені від будь-яких випадковостей.

З економічного погляду страхування - це сукупність особливих обмеже­них перерозподільних відносин між його учасниками з приводу формування ці­льових страхових фондів, призначених для відшкодування можливого збитку, нанесеного суб'єктами господарювання, або вирівнювання втрат у сімейних до­ходах у зв'язку з наслідками страхових випадків.

Основна мета страхування, з погляду розвитку суспільства, - забезпе­чення безперервності суспільного відтворення шляхом надання його учасникам матеріальної можливості справитися з наслідками несприятливих випадків.

Зміст страхування полягає у передачі ризиків від їх носія - організації або фізичної особи - страховій компанії. Страхування не створює нову вартість. Воно займається тільки розподілом збитку (втрати) одного учасника страху­вання між усіма іншими.

Специфічність страхування як економічної категорії підтверджується йо­го особливостями.

По-перше, перерозподіл засобів страхових фондів відбувається тільки за певних умов, а саме настання страхового випадку, що характеризується імовір­ністю виникнення. Отже перерозподіл засобів також відбувається з певною імовірністю.

По-друге, перерозподіл засобів має обмежений характер, оскільки відбу­вається тільки всередині групи людей, які створюють страховий фонд.

По-третє, страховий фонд має ознаку зворотності, тому що призначений для повернення учасникам страхування (за винятком адміністративних та ін­ших витрат страхових компаній).

Страхові фонди в практиці страхування називаються страховими резер­вами. Основна вимога до страхових резервів: вони повинні бути такими, щоб їх вистачило на всі передбачені умовами страхування виплати за укладеними до­говорами страхування.

Акумульовані у страхових фондах страхові внески відчужені від тих, хто їх формує, у зв'язку з чим виникає потреба у професійному керуванні цими фо­ндами. Його здійснюють страхові компанії. Отже страхову компанію можна ро­зглядати як засіб функціонування страхового фонду.

З розвитком страхового ринку тимчасово вільні засоби страхових фондів використовують як інвестиційний капітал, що сприяє підвищенню суспільної значущості страхування. Економічне значення інвестиційної діяльності страхо­вих компаній обумовлене значними обсягами їхніх інвестиційних ресурсів.

Страхування - не єдиний засіб створення страхових фондів. Існують ще два: централізований і децентралізований.

При централізованому способі із сукупного національного багатства і на­ціонального доходу країни виділяється спеціальний фонд для покриття витрат у надзвичайних ситуаціях. Таким же способом формується державний бюджет, валютні резерви й золотий запас держави.

Перевагою надзвичайних фондів є їх обсяг, що дозволяє надавати дієву допомогу при здійсненні ризиків державного масштабу. Недоліком є недостат­ня оперативна можливість скористатися ними з організаційних причин.

Децентралізовані фонди, або фонди самострахування формуються власне підприємствами, установами і особисто громадянами для покриття можливих непередбачених витрат. Особисті накопичення громадян - це їхні страхові фон­ди. Фонди самострахування можуть формуватися в натуральній чи грошовій формах. Основною перевагою фондів самострахування є можливість негайного їх використання, недоліком - обмежені обсяги, що не дозволяють, як правило, покривати великі ризики.

Розрізняють чотири функції страхування.

Ризикова функція. У її рамках здійснюється перерозподіл засобів страхо­вого фонду при настанні страхових випадків, тобто в результаті втілення ризи­ку. Це головна функція страхування, оскільки страховий ризик, як імовірність збитку, безпосередньо пов'язаний з основним призначенням страхування - від­шкодуванням матеріального збитку потерпілим.

Попереджувальна (превентивна) функція. Призначення її полягає у фі­нансуванні за рахунок засобів страхового фонду заходів щодо скорочення стра­хового ризику, тобто зменшення імовірності страхового випадку і можливої ве­личини збитку.

Накопичувальна (ощадна) функція. Вона полягає в нагромадженні (за­ощадженні) коштів населення у зв'язку з укладанням договорів страхування за ризиком дожиття до певного віку чи закінчення терміну страхування. Нагрома­дження зумовлене потребою у страховому захисті досягнутого сімейного до­статку. У цьому випадку функції страхової компанії й ощадного банку збіга­ються. Однак роль страхової компанії має більш дієвий результат, оскільки ві­дшкодування засобів відбувається залежно від певних обставин у житті людини і має яскраво виражений характер допомоги в скрутних ситуаціях.

Контрольна функція. Вона пов'язана з контролем за строго цільовим фо­рмуванням і використанням страхового фонду.

Перші три функції здійснюються страховими компаніями, четверта -державою за допомогою створення діючого законодавства в області страхуван­ня і перевірки його виконання.Страхування - специфічний вид бізнесу, тому в страховій діяльності сфо­рмувалася особлива система понять, що відбиває відносини між учасниками страхування і їхньої поведінки на ринку страхових послуг. Розглянемо основні з них [88].

Учасники страхування називаються страховиками і страхувальниками.

Страховик - це фізична чи юридична особа, яка здійснює страхування. Можна сказати, що це особа, яка бере на себе ризик. За Законом України "Про страхування" [10] діяльність приватних страховиків не передбачена. Тому в Україні страховиками можуть бути тільки страхові компанії.

Страхувальник - це фізична чи юридична особа, яка укладає зі страхо­виком договір по одному з видів страхування. Можна сказати, що це особа, яка передає свій ризик страховику.

Угода між страховиком і страхувальником засвідчується договором страхування. Документ, який підтверджує факт укладання договору страху­вання і містить основні його положення, називається полісом. За деякими ви­дами страхування (особливо особистого) поліс заміняє або ототожнюється з до­говором страхування.

У полісах, особливо особистого страхування крім страховика і страхува­льника можуть вказуватися ще дві особи: застрахований і вигодонабувач.

Застрахований - особа, на користь якої страхувальник уклав договір страхування. Якщо тільки на себе, то страхувальник і застрахований виступа­ють в одній особі.

Вигодонабувач (бенефіціарій) - особа, призначена для одержання стра­хової суми у разі смерті застрахованого.

Страховий ринок - це сукупність відносин з приводу пропозиції і про­дажу страхових послуг. Суб'єктами страхового ринку є страховики і страхува­льники. Страхові ринки класифікують на підставі різних ознак:

-           за територіальною ознакою (ринок областей України, регіонів);

-           за професійною ознакою страхувальників (ринки страхових послуг серед людей окремих професій: лікарів, автолюбителів, туристів, пенсіонерів і т. ін.);

-           за ознакою потреби в страховій послузі (наприклад, ринок майнового страхування, ринок пенсійного страхування і т. ін.).

Страховий інтерес - ступінь зацікавленості страхувальника у страхуван­ні. Інтерес страховика - це його відповідальність в умовах страхування.

Об'єкт страхування - це предмет у широкому розумінні, на який спря­моване страхування. За законодавством України - майно, відповідальність, життя і здоров'я. Законодавства інших країн можуть передбачати іншу класифі­кацію об'єктів страхування.

Страхова подія - подія, на випадок якої здійснюється страхування. Ін­шими словами - це потенційно можливе нанесення збитку страхувальнику у ре­зультаті обумовлених причин: нещасного випадку, хвороби, пожежі, стихійного лиха, втрати роботи і т. ін.

Страховий випадок - страхова подія, яка фактично настала.Страхова сума (ліміт відповідальності страховика) - визначена договором страхування або встановлена законом грошова сума, виходячи з якої встанов­люються розміри страхового внеску і страхової виплати. У рамках цієї суми страховик несе відповідальність за страховими випадками.

Страхова сума визначається виходячи із кваліфікованої оцінки вартості об'єкта страхування, яка називається страховою вартістю. Процедура встанов­лення страхової вартості враховує особливості страхування та імовірність на­стання страхових випадків. Як правило, вона не більша за ринкову ціну об'єкта. Страхова сума не може перевищувати вартість об'єкта, встановлену з метою страхування.

Страхова сума призначається відповідно до страхової оцінки. Страхова оцінка буває кількох видів. Найчастіше застосовують страхову оцінку за:

-       дійсною вартістю;

-       заявленою вартістю;

-       ринковою вартістю.

Дійсна вартість - це вартість об'єкта страхування, підтверджена докумен­тами. Наприклад, балансова вартість майна підприємства.

Заявлена вартість - це вартість, заявлена страхувальником, з якою згод­ний страховик.

Ринкова вартість - це вартість об'єкта страхування, що склалася на даний момент на ринку подібних об'єктів.

Сукупність умов з відшкодування збитків у результаті настання страхо­вих випадків називається страховим покриттям.

Страхова премія (страховий внесок, страховий платіж, ціна страхування) - це плата за страхування. Незважаючи на тотожність цих понять, у практичній діяльності їх усе-таки розрізняють. Страхова премія - найбільш загальне понят­тя. Страховий внесок частіше застосовується у страхуванні життя.

Страхові внески бувають одноразові, послідовні (щомісячні, щокварталь­ні), розстрочені, можуть вноситися готівкою і за безготівковим розрахунком.

У майновому страхуванні плата за страхування часто обчислюється на пі­дставі системи коефіцієнтів, що називаються страховими тарифами. Страхові тарифі звичайно встановлюють у відсотках від страхової суми. У такому випад­ку плата за страхування розраховується як добуток страхової суми на страховий тариф.

Збиток (шкода, втрата, витрата) - це вартість втраченого чи зіпсованого майна в результаті страхового випадку.

Страхове відшкодування - це грошова сума, яку виплачує страховик страхувальнику при настанні страхового випадку відповідно до умов договору страхування. В основу розрахунку страхового відшкодування закладене понят­тя збитку, понесеного страхувальником.

У випадку особистого страхування замість поняття страхового відшкоду­вання використовується поняття страхового забезпечення, оскільки шкода, за­вдана життю і здоров'ю людини, не піддає обрахуванню.

Фактично здійснене страхове відшкодування називається виплатою.18.2 Ризики у страхуванні

 

Як визначалося раніше, страхуванню підлягає діяльність, пов'язана з ри­зиками. Розглянемо детально поняття "ризик".

У загальноприйнятому тлумаченні ризик - це можливість несприятливо­го результату, дія навмання в надії на щасливий результат. Найбільш уживана кількісна міра ризику - імовірність несприятливого випадку і збиток, який при цьому виникає. У страхуванні тлумачення ризику конкретизується. Для страху­вання ризик є основним поняттям, оскільки страхується не об'єкт, не подія, а саме ризик. Але при цьому ризик може розглядатися під кутом різних страхо­вих відносин

По-перше, ризик - це подія, на випадок якої здійснюється страхування і яке має ознаки імовірності й випадковості (наприклад, пожежа, нещасний випа­док). Таке поняття дається ризику в Законі "Про страхування".

По-друге, ризик - це імовірність страхового випадку.

По-третє, ризик - це небезпека, яка загрожує страхувальнику (наприклад, землетрус, що спричинив руйнування будинків, пожежі, погибель людей; епі­демія, яка викликає захворювання і смерть, і т. ін.).

По-четверте, ризик - це об'єкт страхування (наприклад, відповідальність, життя і здоров'я, майно).

По-п'яте, ризик - це міра відповідальності страховика у грошовому ви­раженні (наприклад, договір страхування з відповідальністю в 100 тис. грн.).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 


Похожие статьи

І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму