І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму - страница 45

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 

Страхування відповідальностііндивідуальне

 

страхування дітей

громадян, які виїзжають за кордон

власників транспортних засобівколективне страхування за рахунок кош­тів юридичних

осіб та ін.

іноземних гро­мадян, які тимчасово перебувають на території країни

 

перевізників

 

 

іншеобов'язкове страхування пасажирів


іншеінше

 

 

 

Рис. 18.1 - Класифікація видів страхування, що застосовуються в туризмі

 

Розмір страхової суми визначається за погодженням між страховиком і страхувальником.

Переважною є добровільна форма страхування від нещасних випадків: індивідуальне страхування, страхування дітей, колективне страхування за раху­нок коштів юридичних осіб і т. ін.На практиці проводяться і обов'язкові види страхування. До них слід від­нести; особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, осо­бисте страхування осіб рядового і керівного складу органів внутрішніх справ, особисте страхування прокурорських працівників, суддів, працівників держав­ної податкової інспекції, службовців державного апарату, а також обов'язкове страхування пасажирів.

На практиці діє обов'язкове страхування пасажирів від нещасних випад­ків, оскільки пасажирський транспорт є джерелом підвищеної небезпеки.

Обов'язкове страхування не розповсюджується на пасажирів усіх видів транспорту міжнародного, приміського сполучення, внутрішньоміського авто­мобільного і електричного транспорту (у тому числі метро), внутрішнього вод­ного транспорту, на прогулянкових і екскурсійних лініях.

Страховою подією є травма, отримана пасажиром, або його смерть в на­слідок нещасного випадку, що відбувся під час знаходження в дорозі.

Як показує практика, обов'язкова форма в області особистого страхування має обмежене застосування, оскільки виплати страхового забезпечення не в по­вному обсязі відшкодовують понесений страхувальником збиток.

Медичне страхування є формою захисту інтересів населення в охороні здоров'я. Його мета - забезпечення гарантій громадянам при виникненні стра­хового випадку в отриманні медичної допомоги за рахунок накопичених кош­тів, а також фінансування профілактики захворювань.

Медичне страхування відноситься до видів особистого страхування, що надають страховий захист у випадках несприятливої дії страхових ризиків на стан здоров'я застрахованих.

Ризик захворювань може мати для страхувальника два види фінансових наслідків: по-перше, втрату доходів на час хвороби; по-друге, додаткові витра­ти на лікування (можуть бути компенсовані через систему страхування).

Класифікація видів медичного страхування наведена на рис. 18.2.

Медичне страхування може бути спрямоване на страхування витрат на амбулаторне лікування; хірургічних витрат; витрат на перебування в лікарні, на випадок встановлення діагнозу одного або декількох захворювань і т. ін..

Медичне страхування здійснюється у двох формах - обов'язковій і добро­вільній. Обов'язкове медичне страхування є складовою частиною державного соціального страхування і забезпечує всім громадянам країни рівні можливості в отриманні медичної і лікарської допомоги, що надається за рахунок коштів обов'язкового медичного страхування в обсязі і на умовах відповідних програм медичного страхування. Добровільне медичне страхування здійснюється на ос­нові відповідних програм медичного страхування і забезпечує громадянам отримання додаткових та інших медичних послуг понад встановлені програми обов'язкового медичного страхування. Добровільне медичне страхування може бути груповим і індивідуальним.

У туризмі проводиться добровільне медичне страхування наступних осіб:

-           громадян, які виїжджають за кордон;

іноземних громадян, які тимчасово знаходяться на території країни.Медичне страхування
            1          1          За формою організації


За метою страхуванняобов'язкове


ризиковедобровільне


накопичувальнеЗа терміном дії


За формою виплаткороткострокове (до 1-го року)

з фіксованими виплатамидовгострокове (більш 1 -го року) з виплатами, розмір яких залежить від розміру збиткуРис. 18.2 - Класифікація медичного страхування

 

Відправляючись за кордон, турист частіш за все опиняється в екстрема­льній ситуації: незнайома соціальна обстановка, клімат, інший режим харчу­вання, зміна хімічного складу води, різного роду несподіванки і непередбачені ситуації спричиняють небезпеку для його здоров'я. Програми медичного стра­хування громадян, які виїжджають за кордон, мають на меті попередити подібні ризики і справитися з їх наслідками.

Страхові організації укладають договори страхування на час поїздки за кордон із страхувальниками, якими можуть виступати, фізичні особи (має пра­во укладати договори страхування на свою користь і на користь третіх осіб), так і юридичні, які укладають договори тільки на користь третіх осіб ("застрахова­них"). Слід зазначити, що виїжджаючі за кордон одержують страховий поліс без попереднього медичного огляду застрахованого, що збільшує ризик. У той же час можливі й обмеження. Не укладається договори відносно осіб, які стра­ждають психічними захворюваннями, важкими нервовими захворюваннями, ін­валідів 1-ї і 2-ї групи та осіб старше 70 років.

Договір страхування укладається на підставі письмової заяви юридичної особи або усної заяви фізичної особи. У заяві на страхування наводяться насту­пні дані: найменування, юридична адреса, телефон і банківські реквізити стра­хувальника; кількість застрахованих; термін і дати перебування за межами кра­їни; країна перебування; страхова сума на одного застрахованого; обставини,що мають істотне значення при укладенні договору страхування і безпосеред­ньо впливаючи на рівень страхового ризику. У разі укладення договору із стра­хувальником юридичною особою при страхуванні групи осіб страховий поліс може видаватися як на кожного члена групи, так і на всю групу з додатком спи­ску застрахованих, оформленому на офіційному бланку страхувальника. Турис­тичні фірми, агентства укладають договори страхування на користь своїх клієн­тів. У списку, підписаному керівником і скріпленому печаткою, вказуються прізвище, ім'я застрахованого, рік народження, номер паспорта, страхова сума. На кожного застрахованого оформляється індивідуальна сервісна картка, що містить дані про серію і номер поліса, термін страхування, контактні телефони страхувальника (його представника).

При страхуванні членів однієї сім'ї, що виїжджають за кордон, може ви­даватися один поліс на сім'ю. У цьому разі в полісі вказуються прізвище, ім'я, рік народження, номер паспорта кожного члена сім'ї, на користь якого уклада­ється договір страхування.

Страхувальник при укладенні договору страхування повинен повідомити страховику всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для визна­чення вірогідності настання страхового випадку. Якщо після укладення догово­ру страхування буде встановлено, що страхувальник повідомив страховику яв­но помилкові відомості про істотні обставини, то останній має право зажадати визнання договору страхування недійсним.

Слід мати на увазі, що у даному виді страхування не передбачається три­вале лікування за межами країни, а домінує прагнення усіх компаній щонай­швидше привести потерпілого (хворого) у транспортабельний стан і відправити його на батьківщину. Отже об'єктом страхування є майновий інтерес застрахо­ваного, пов'язаний з відшкодуванням витрат на надання йому швидкої і невід­кладної медичної допомоги, що виникла при настанні страхового випадку під час перебування даної особи за кордоном.

Як правило, турист після укладання договору страхування одержує стра­ховий поліс (в деяких випадках до поліса додається картка з основними даними поліса), де вказані номер поліса, прізвище і ім'я туриста, контактні телефони для зв'язку з представником компанії-ассистанса. При настанні страхової події турист (керівник групи, лікар служби першої медичної допомоги, співробітник поліції і т. ін.) зв'язується з представником компанії і інформує її про те, що трапилося. З цієї мити усі фінансові питання, пов'язані з наданням медичних послуг, підлягають врегулюванню представником страхової компанії - з ком­панією медичного ассистанса.

Страховою сумою (лімітом відповідальності) є сума грошових коштів, встановлена угодою страхувальника із страховиком, в межах якої останній про­водить оплату витрат при настанні страхового випадку із застрахованим під час його перебування за межами країни під час дії договору страхування. Страхова сума залежить від ряду чинників: переліку пропонованих полісом послуг; краї­ни перебування; маршруту закордонної поїздки і т. ін. Крім того, ряд країн (Ав­стрія, Німеччина, Італія, Франція та ін.) самі встановлюють мінімальні вимоги до ліміту відповідальності для в'їжджаючих, який сягає 30-50 тис. євро і більше.Страхова премія виступає як плата за страхування, яку страхувальник зо­бов'язаний сплатити страховикові одноразово за весь період страхування при укладенні договору страхування. Її розмір обумовлений вибраною величиною страхової суми і терміном страхування (від 1 дня до 1 року включно), системою коефіцієнтів, що підвищують або знижують (знижки для груп; пільгове страху­вання і т. ін.).

Договір страхування діє тільки в межах країн, вказаних у страховому по­лісі. При цьому страховий захист не надається на території тієї країни, де за­страхований має постійне місце проживання або громадянином якої він є. Від­повідальність страховика починається тільки після перетину застрахованим ко­рдону країни постійного мешкання (наявність штампу прикордонної служби в паспорті) і припиняється при поверненні з поїздки з моменту перетину кордону у зворотному напрямі. За страхові випадки, що відбулися до вступу договору страхування в силу, страховик відповідальності не несе.

Страховими випадками визнаються наступні події, що відбулися в період дії договору страхування:

-             розлад здоров'я застрахованої особи внаслідок нещасного випадку або хвороби під час поїздки за кордон;

-             смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку або хвороби.

При цьому під нещасним випадком розуміють раптову, ненавмисну по­дію, що відбулася із застрахованим під час його поїздки за кордон в період дії договору страхування і що супроводжується травмами, пораненнями, каліцтва­ми або іншими пошкодженнями, що викликали гострий розлад здоров'я застра­хованого або його смерть. Хворобою вважається погіршення стану здоров'я за­страхованого, що гостро наступило і при якому відсутність термінового медич­ного втручання може привести до серйозного порушення функцій організму, в тому числі стійкої дисфункції якого-небудь органу або до загрози життя за­страхованого.

До страхових випадків не відносяться: випадки, що відбулися з туристом у стані алкогольного сп'яніння; лікування хронічних захворювань (за винятком загострень, що загрожують життю); лікування і протезування зубів (за винят­ком зняття гострого болю); переривання вагітності (за винятком наслідків травм, ударів або поранень, коли може виникнути загроза життя вагітної). У та­ких випадках усі витрати, пов'язані з наданням медичної допомоги, сплачують­ся самим туристом.

При настанні страхового випадку застрахований зобов'язаний негайно (до звернення до лікаря) звернутися в найближчий сервісний центр міжнародної мережі медичного ассистанса - зарубіжного партнера страховика (адреси і те­лефони вказані у полісі) або інформувати про це страховика і повідомити при­чину звернення і якого роду необхідна допомога. У разі неможливості зробити терміновий дзвінок до сервісного центру перед консультацією з лікарем або ві­дправкою в клініку застрахований повинен при першій же нагоді подзвонити страховику. При зверненні до клініки або до лікаря застрахований у будь-якому випадку повинен пред'явити свій страховий поліс (індивідуальну сервіс­ну картку).Правилами страхування чітко обмовляються витрати, які при настанні страхового випадку відшкодовуються страховиком. До них відносяться наступ­ні витрати:

-           на амбулаторне лікування, включаючи витрати на лікарські послуги, діагностичні й лабораторні дослідження, призначені лікарем за медичними по­казаннями, необхідні й призначені лікарем медикаменти, перев'язувальні мате­ріали і засоби фіксації;

-           на стаціонарне лікування: розміщення в лікарні, проведення операцій, включаючи оплату необхідних медикаментів, перев'язувальних матеріалів, до приведення застрахованого у транспортабельний стан і можливості його меди­чної евакуації до країни постійного мешкання;

-           на транспортування спеціалізованим медичним транспортом в най­ближчу лікарню або до лікаря;

-           на медичну евакуацію застрахованого з-за кордону до місця його по­стійного мешкання або до найближчої до місця мешкання потерпілого медич­ної установи, включаючи витрати на супроводжуючу особу;

-           у разі смерті застрахованого відшкодовуються витрати на проведення репатріації останків до місця поховання в країні постійного мешкання, вклю­чаючи підготовчі й транспортні витрати (за винятком витрат на поховання або кремацію).

У той же час страховик не відшкодовує витрати, пов'язані з лікуванням захворювань, відомих на момент укладення договору страхування, що виникли в останні 6 місяців до дати початку страхування, крім випадків, коли медична допомога необхідна для порятунку життя застрахованого. Не підлягають від­шкодуванню також витрати на лікування ряду інших захворювань і наслідків травм, перелік і обставини яких детально викладені у правилах страхування кожної страхової компанії.

Оплата медичних послуг, наданих застрахованому за межами країни, при визнанні страхового випадку, здійснюється страховиком шляхом перерахуван­ня грошових сум зарубіжному партнеру відповідно до договору про співпрацю і тільки при пред'явленні рахунку з прикладеними до нього документами (дані страхового поліса, виписки з амбулаторної карти або з історії хвороби з перелі­ком наданих медичних послуг і їх вартості, рахунок-фактура і т. ін.).

У виняткових випадках, коли застрахований сплатив надані йому по­слуги самостійно, страховик виплачує йому страхове забезпечення після по­вернення з-за кордону. Для отримання останнього застрахований повинен надати страховику в строк не пізніше 30 днів після повернення з-за кордону заяву, оригінал страхового поліса (індивідуальної сервісної картки) або їх ксерокопії з додатком документів, що мають оригінальні штампи про їх оплату (рахунки медичної установи, на медико-транспортні витрати, за теле­фонні розмови, касові чеки і т. ін.). Виплата страхового забезпечення прово­диться на підставі акту про страховий випадок, який складається страхови­ком і підписується застрахованим.

Між сторонами можливе виникнення суперечок, що випливають з дого­ворів страхування, які влагоджуються шляхом переговорів. При недосягненніугоди суперечки влагоджуються через суд або господарський суд відповідно до його компетенції, встановленої законодавством.

Слід зазначити що поліс медичного страхування тимчасово виїжджаючих за кордон може бути оформлений як індивідуальний, так і груповий. В остан­ньому випадку, тобто при оформленні групового страхового поліса, страхові компанії часто передбачають знижки. Знижки можуть бути також надані по­стійним клієнтам залежно від частоти виїздів за кордон і тривалості дії поліса.

Медичне страхування іноземних громадян, які тимчасово знаходяться на території країни, обумовлено тим, що щорічно нашу країну відвідують сотні тисяч туристів, студентів, бізнесменів. Тимчасово перебуваючи в нашій країні, певна частина з них звертається за медичною допомогою. З метою захисту ін­тересів державних лікувально-профілактичних установ, впорядкування надання медичної допомоги іноземним громадянам існують такі документи, як договір обов'язкового медичного страхування зі страховою організацією країни перебу­вання або договір медичного страхування з іноземною страховою компанією. Підтвердженням даного договору є наявність у громадянина відповідного стра­хового поліса. Якщо страховий поліс, придбаний у іноземної страхової органі­зації, то він повинен поширювати свою дію на територію нашої країни і діяти протягом усього періоду перебування іноземця в нашій країні, а також включа­ти ідентичні страхові випадки і передбачати певний ліміт відповідальності (не менше 5000 дол. США).

Як страхувальники (окрім безпосередньо іноземців) можуть виступати й громадяни країни перебування, а також юридичні особи - її резиденти, що за­прошують зарубіжних громадян і укладають на їх користь договори обов'язко­вого медичного страхування. За відсутності страхового поліса і небажанні його придбати у страховика іноземному громадянину може бути відмовлено на про­пуск до в'їзду через державний кордон. Отже чинне законодавство не обмежує прав і свобод іноземних громадян, які перетинають кордон, а, навпаки, вводить дієві норми їх захисту при настанні випадкових негативних явищ.

Об'єктом обов'язкового медичного страхування є ризик спричинення шкоди життю або здоров'ю застрахованої особи, пов'язаний з витратами медич­них установ з надання йому швидкої і невідкладної медичної допомоги. Зазна­чимо, що тут йдеться тільки про комплект медичних послуг, що надаються при гострих порушеннях фізичного або психічного здоров'я застрахованої особи, які загрожують її життю або здоров'ю оточуючих, а також коли стан застрахо­ваної особи вимагає термінового медичного втручання при нещасних випадках, травмах, отруєннях, інших невідкладних станах і гострих важких захворюван­нях. Різного роду планове, стаціонарне лікування хронічних хвороб, стоматоло­гічне протезування іноземці можуть одержувати тільки за додаткову плату.

Договір обов'язкового медичного страхування укладається у письмовій формі з видачею страхового поліса, який заповнюється на підставі відомостей, повідомлених страхувальником, і відповідно до даних паспорта застрахованої особи або документа, що його замінює. При цьому страхувальник несе відпові­дальність за достовірність наданої інформації.Якщо іноземні громадяни прибувають до країни у складі делегацій або груп, то договір страхування укладається на користь кожного іноземного гро­мадянина, який прибуває, а страховий поліс видається окремо кожній застрахо­ваній особі.

Термін страхування повинен відповідати періоду перебування іноземного громадянина у відвідуваній країні, вказується у страховому полісі і може зна­ходитися в межах, залежно від обставин, від одного дня до одного року. Сплата страхового внеску проводиться одночасно за весь термін страхування готівкою з одночасним врученням страхового поліса або шляхом безготівкових розраху­нків з видачею поліса в п'ятиденний термін після надходження коштів на раху­нок страхової організації. Договір обов'язкового медичного страхування набу­ває чинності з моменту сплати страхового внеску, але не раніше дати і часу пе­ретину застрахованою особою кордону країни відвідування.

Одночасно законодавством встановлюється перелік категорій інозе­мних громадян, які звільнені від обов'язкового медичного страхування. До них відносяться:

-           голови держав і урядів зарубіжних країн, глави і члени парламентсь­ких, урядових та інших офіційних делегацій, а також технічний персонал цих делегацій, члени сімей вказаних запрошених осіб;

-           особи, які прибули до країни по паспортах, виданих Організацією Об'єднаних Націй;

-           голови і співробітники дипломатичних представництв і консульських установ, співробітники апарату військових, а також торгових представництв іноземних держав, члени їх сімей;

-           співробітники представництв міжнародних організацій, які, згідно ві­дповідним міжнародним договорам або іншим законодавчим актам, користу­ються дипломатичними привілеями і імунітетом, а також члени, їх сімей;

-           особи, які входять до складу екіпажів повітряних цивільних суден мі­жнародних авіаліній, бригад поїздів міжнародного сполучення;

-           члени екіпажів іноземних військових літаків, військовослужбовці іно­земних держав, які прибули в країну для участі в сумісних військових навчан­нях;

-           особи, які перебувають в країні з метою здійснення прикордонної представницької діяльності;

-           іноземні громадяни, які клопочуть про визнання їх біженцями;

-           громадяни держав, з якими підписані угоди про співпрацю в області охорони здоров'я і медичної науки в частині надання швидкої і невідкладної медичної допомоги безкоштовно;

-           іноземні громадяни, які прямують транзитом через територію держави на поїздах міжнародного сполучення, повітряних цивільних суднах міжнарод­них авіаліній; .

іноземні громадяни держав, з якими укладені міжнародні договори про взаємні поїздки громадян, у тому числі безвізових, а також міжнародні договори, які регулюють спрощений порядок перетину державного кордону країни.Страховим випадком визнається розлад здоров'я застрахованої особи вна­слідок раптового захворювання або нещасного випадку, що наступив під час дії договору, що викликало необхідність надання швидкої і невідкладної медичної допомоги і спричинило за собою витрати медичних установ. При цьому раптове захворювання трактується як різке погіршення стану здоров'я застрахованої особи, а нещасний випадок - раптово непередбачена подія, що відбулася із за­страхованою особою, внаслідок чого мали місце травми, поранення, каліцтва або інші ушкодження здоров'я.

При настанні страхового випадку застрахованому необхідно негайно звернутися до медичної установи або викликати швидку медичну допомогу. Медперсонал зобов'язаний надати швидку і невідкладну медичну допомогу хворому, а також встановити особу іноземного громадянина і повідомити страховика по телефону, вказаному в полісі, про надходження застраховано­го до медичної установи. Страхова організація сплачує медичній установі ва­ртість наданих послуг, включаючи транспортні витрати. Виплата страхового відшкодування проводиться на підставі акту про страховий випадок з вико­ристанням документів, що підтверджують причину страхового випадку, об­ґрунтованість і суму витрат.

У разі смерті застрахованої особи страховик оплачує послуги швидкої не­відкладної медичної допомоги, що надавалися з метою порятунку життя люди­ни, а також необхідні транспортні послуги, пов'язані з доставкою тіла до дер­жавного кордону країни перебування.

У ситуаціях, коли вартість наданої невідкладної медичної допомоги пере­вищує страхову суму (5000 дол. США) або захворювання вимагає продовження лікування після усунення безпосередньої загрози життю, питання про оплату розв'язується застрахованою особою або іншими громадянами і юридичними особами, які представляють інтереси застрахованого.

У ряді випадків страховик має право відмовити у виплаті відшкодування. Витрати медичних установ не відносяться до страхових випадків страховок і не підлягають відшкодуванню страховою організацією в таких випадках:

-           лікування і (або) обстеження, не пов'язане з раптовим захворюванням або нещасним випадком;

-           захворювання (травма) пов'язане з дією ядерного вибуху, радіації або радіоактивного забруднення, військових дій;

-           страховики, медична установа або застрахована особа вчинили умисні дії, що призвели до настання страхового випадку;

-           надання медичних послуг або призначення медичних препаратів не є, за висновком медичного експерта, необхідними при постановці даного діагнозу або лікуванні;

-           надання послуги, пов'язаної з похованням застрахованої особи або з доставкою тіла;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 


Похожие статьи

І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму