І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму - страница 46

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 

-           надання додаткових зручностей (телевізор, кондиціонер, відеомагні-тофон і т. ін.), а також послуги перукаря або косметолога;

-           швидка і невідкладна медична допомога надана у зв'язку з розладом здоров'я, що наступив після закінчення терміну дії договору страхування;проведено лікування захворювання (травми), відсутнього в переліку захворювань (травм), стан яких вимагає надання швидкої і невідкладної медич­ної допомоги.

Наступним видом страхування, що застосовують в туризмі, є страхування відповідальності: цивільної відповідальності власників автотранспортних засо­бів і цивільної відповідальності перевізників.

При організації автомобільних турів в європейські держави, особливо з використанням особистих автомобілів, застосовується страхування цивільної відповідальності власників автотранспорту, так звана зелена карта. Призначен­ня і сутність даного виду страхування полягає в тому, що потерпілим забезпе­чено відшкодування збитку, заподіяного власниками транспортних засобів, а власникам - страхового захисту їх матеріальних інтересів, що стосуються цьо­го збитку.

Страховим випадком при даному виді страхування є виникнення обов'яз­ку страхувальника відшкодувати шкоду, заподіяну при експлуатації його тран­спортного засобу, потерпілому.

Страховий тариф встановлюється з урахуванням професіоналізму страху­вальника, стану його здоров'я, стажу водія, марки автотранспортного засобу, його технічних характеристик, режиму і території використання, маршрутів ру­ху і т. ін.

Відшкодування шкоди може здійснюватися і без судових позовів на під­ставі документів, що підтверджують факт страхового випадку і право потерпі­лого на компенсацію збитку, а також на підставі страхового акту і згоди стра­хувальника, страховика і потерпілого з сумою відшкодування.

Страхове відшкодування не виплачується, якщо збиток виник через умисні дії страхувальника або (і) потерпілого, а також прояви непереборної сили, війсь­кових дій, несанкціонованого використовування автотранспортного засобу.

У зарубіжній практиці мінімальні розміри страхового відшкодування такі:

-           по конкретному потерпілому - 350 тис. євро;

-           за спричинення шкоди здоров'ю третіх осіб за наявності більш ніж од­нієї жертви - 500 тис. євро;

-           по майновому збитку - 100 тис. євро.

Системою "зелена карта" для країн, в яких вона прийнята, визначена єди­на мінімальна сума відшкодування - 600 тис. євро по кожній дорожньо-транспортній події. Система була заснована 25 січня 1949 р., коли 13 країн-учасниць підписали договір "Про зелену карту", але вступила в дію з 1 січня 1953 р. У країнах-учасницях існують Національні бюро, що забезпечують стра­хувальників полісами «зелена карта», контролюють і регулюють усередині кра­їни і за кордоном питання з даного виду страхування і претензії за страховими випадками. Відшкодування збитку за договором про зелену карту проводять уповноважені представники страхових компаній. Слід пям'ятати, що наявність зеленої карти не звільняє її власника від кримінальної відповідальності у разі дорожньо-транспортної пригоди, якщо така наступає, за законодавством країни, де була скоєна дана подія.Відповідальністю перевізника є дотримання правил або договірних умов перевезення. Суб'єктом страхування цивільної відповідальності перевізника ви­ступають транспортні організації, що здійснюють перевезення і видають пере­візний документ. Об'єктом страхування є відповідальність перевізника за шко­ду, заподіяну пасажирам, вантажовласникам або іншим третім особам.

У цивільній авіації страхувальниками є особи, які експлуатують повітря­не, судно на законних підставах. Під шкодою, заподіяною пасажирам і ванта­жовласникам, розуміється збиток, заподіяний їх життю і здоров'ю, багажу і (або) вантажу, а також затримка при доставці і низька якість послуг при переве­зенні. Ліміт відповідальності перед пасажирами, який застосовується у міжна­родних перевезеннях, встановлений конвенцією і спеціальними угодами Вар­шавського договору у розмірах 10, 20 або 75 тис. дол. США. Правила страху­вання цивільної відповідальності авіаперевізника у світовій практиці базуються на стандартних умовах поліса Ллойда, поліса Асоціації авіаційних андеррайте-рів Ллойда. При укладенні договору страхувальник одержує поліс з додатком, в якому відображаються конкретні умови страхування. Терміном страхування може бути період протягом року або один переліт.

На морському транспорті суб'єктами страхування є судновласники, об'єк­тами - їх відповідальність, пов'язана з експлуатацією судів, перед третіми осо­бами. До страхових подій відносяться:

-           відповідальність за заподіяну шкоду життя і здоров'ю членів команди, пасажирів, лоцманів, вантажників в порту і т. ін.;

-           відповідальність за збиток майну третіх осіб (іншим судам, вантажам, особистим речам членів команди, пасажирів і інших осіб і т. ін.);

-           відповідальність, пов'язана із спричиненням шкоди навколишньому середовищу.

Відповідальність автоперевізника у міжнародному сполученні регламен­тована положеннями Женевської конвенції про договір міжнародного переве­зення вантажів по дорогах , укладеній у 1956 р., і протоколом до неї від 1978 р.

Правовою основою міжнародних перевезень на залізничному транспорті є "Єдині правові розпорядження до договору про міжнародні перевезення залі­зничним транспортом" і Бернська угода про міжнародні залізничні перевезення, підписана у 1980 р.

Страхування відповідальності перевізника є достатньо поширеним видом страхування в міжнародній практиці і, як правило, проводиться спеціалізова­ними страховиками. Самий відомий з них - асоціація "ТТ клуб", яка включає крім головного офісу в Лондоні шість регіональних відділень в Лондоні, Нью-Джерсі, Майамі, Сан-Франциско, Сіднеї і Гонконзі, мережу фірм-координаторів в інших країнах. Координатором асоціації в країнах СНГ і Балтії є страхова компанія "Панді транс".

Крім вищезазначених видів страхування, що застосовуються в туризмі, страхові компанії надають цілий комплекс додаткових страхових послуг, що можуть використовуватися при організації поїздок як індивідуальних туристів, так і туристських груп. До таких послуг відносяться: страхування багажу тури­стів, автомобіля туриста, якості туру, цивільної відповідальності туристськоїкомпанії та ін. Співпраця між туристською і страховим компаніями є однією з важливих умов організації туристської діяльності. Вона, як правило, організу­ється на договірних відносинах і орієнтовано на тривалий термін. Часто турист­ські компанії укладають агентські угоди на предмет страхування туристів і ви­ступають в ролі агентів страхових компаній. Така форма співпраці носить взає­мовигідний характер і дозволяє включати послуги страхування в основний комплекс послуг туру.

Таким чином, страхування в туризмі є найважливішим елементом забез­печення гарантій, і перш за все фінансових, пов'язаних з відшкодуванням збит­ку, понесеного туристом внаслідок нещасних випадків, аварій, катастроф, за­хворювань, смерті, псування особистого майна або багажу туристів, надання неякісного відпочинку, або з відшкодуванням збитку, нанесеного туристом у момент його перебування за кордоном, третім особам.

 

18.5 Укладання договорів між туристськими підприємствами і страховими компаніями

 

Страхова діяльність, як і туристська, належить до сфери послуг. Послу­гою у страхуванні є прийняття страховиком на свою відповідальність ризику страхувальника, вираженого в грошовій формі, під зобов'язання виплатити страхове відшкодування при настанні страхового випадку. Опис послуг страхо­вої компанії наводиться в її правилах страхування, і тільки під певні правила страхування укладаються договори страхування.

Взаємодія туристських підприємств із страховими компаніями здійсню­ється на договірних засадах.

Порядок укладання договорів страхування і пов'язані з цим питання ви­значені в Законі "Про страхування". Ознайомимося тільки з основними відомо­стями, що випливають із Закону або існуючої практики страхування.

Згідно із Законом договір між страховиком і страхувальником уклада­ється відповідно до правил страхування конкретного страховика. На право здійснення будь-якого виду страхування страховик має одержати ліцензію. Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхуван­ня окремо і підлягають реєстрації в органах страхового нагляду при видачі лі­цензії на кожний вид страхування.

Правила страхування.

Правила страхування не повинні суперечити чинному законодавству, порушувати або обмежувати права страхувальників і містять такі положення:

-           перелік об'єктів страхування;

-           порядок визначення страхових сум;

-           страхові ризики;

-           винятки зі страхових випадків і обмеження страхування;

-           термін і місце дії договору страхування;

-           порядок укладення договору страхування;

-           права й обов'язки сторін;

-           дії страхувальника при настанні страхового випадку;перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку і розмір збитків;

-           порядок і умови здійснення страхових виплат;

-           термін ухвалення рішення про здійснення виплати або відмову в здій­сненні страхових виплат;

-           умови припинення договору страхування;

-           порядок вирішення спорів;

-           страхові тарифи за договорами страхування іншим, ніж договори страхування життя;

-           страхові тарифи і методику їх розрахунку за договорами страхування життя;

-           особливі умови.

Будь-які зміни й доповнення у правилах страхування мають бути зареєс­тровані в органах страхового нагляду.

Основні положення договору страхування

Договір страхування - це документ, який підтверджує акт укладення угоди між страховиком і страхувальником. Укладається за взаємною згодою сторін. В Україні договір страхування має вигляд типового контракту, який має містити такі відомості:

-           назва документа;

-           назва й адреса страховика;

-           прізвище, ім'я, по батькові або назва страхувальника і застрахованої особи, їхні адреси і дати народження;

-           прізвище, ім'я, по батькові, дата народження або назва вигодонабувача і його адреса;

-           визначення об'єкта страхування;

-           розмір страхової суми і (або) розміри страхових виплат за договорами страхування життя;

-           перелік страхових випадків;

-           розміри страхових внесків (платежів, премій) і терміни їх сплати;

-           страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових ви­падків, для яких не встановлюється страхова сума);

-           термін дії договору;

-           порядок зміни і припинення дії договору;

-           умови здійснення страхової виплати;

-           причини відмови в страховій виплаті;

-           права й обов'язки сторін і відповідальність за невиконання чи ненале­жне виконання умов договору;

-           інші умови за згодою сторін;

-           підписи сторін.

За відсутності хоча б однієї з цих умов договір вважається недійсним і може бути оскаржений у судовому порядку.

Звичайно поліси (договори) складають у трьох екземплярах. При цьому перший екземпляр є власністю страхувальника, другий відправляється у відділвиплат страхових відшкодувань, третій - в обчислювальний центр страховика або інший відповідний підрозділ.

Терміни дії договору. Термін дії договору може бути вказаний шляхом переліку дат початку і закінчення його дії або зазначенням події, яка має неми­нуче наступити (наприклад, початок - момент виходу судна з порту відправ­лення, закінчення - момент приходу судна в порт призначення).

Валюта страхування. Страхувальники (громадяни і резиденти) мають право вносити платежі тільки в грошових одиницях України, а нерезиденти платити також в іноземній вільно конвертованій валюті.

Припинення дії договору страхування відбувається внаслідок:

-       закінчення його терміну дії;

-       за згодою сторін;

-       ухвалення судового рішення про визнання договору не дійсним;

-       виконання страховиком зобов'язань за договором у повному обсязі;

-       несплати страхувальником платежів у встановлений термін;

-       ліквідації страхувальника - юридичної особи або смерті страхуваль­ника - фізичної особи чи втрати нею працездатності;

-       ліквідації страховика.

Договір вважається недійсним, якщо:

-       він укладений після настання страхового випадку;

-       об'єктом договору є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судо­вого вироку або рішення, що вступило в законну силу;

-                 якщо він оформлений з порушенням законодавства. Недійсним договір може бути визнаний тільки в судовому порядку. Порядок вирішення спорів. Спори, що випливають з договору страху­вання, вирішують у порядку, встановленому загальним законодавством.

Якщо в компанії не передбачене інфляційне відшкодування, то виплата страхового відшкодування здійснюються за розцінками і цінами, що діють на момент підписання договору.

Права й обов'язки сторін за договором страхування

Практика показує, що основні розбіжності за договорами страхування відбуваються через незнання або нерозуміння сторонами, особливо страхуваль­никами, прав і обов'язків кожної сторони. Розглянемо права й обов'язки спочат­ку страхувальника, потім - страховика.

Страхувальник має право:

1.   На одержання страхового відшкодування відповідно до умов догово­ру страхування.

2.   На зміну деяких умов договору страхування відповідно до правил страхування, прийнятих у страховій компанії.

Можна змінити страхову суму, при цьому буде перерахований страховий платіж. Якщо сума зменшується, внесена частина платежу може бути зарахова­на як платіж за весь договір. Можна, навпаки, збільшити страхову суму з відпо­відним перерахунком страхового платежу.

Можна змінити умови договору, що стосуються певних сторін застрахо­ваного майна. Наприклад, якщо застраховане майно переміщується за іншоюадресою, слід повідомити страховика і домовитися з ним про зміну відповідної умови. Якщо придбано нове майно, його можна врахувати в договорі страху­вання з відповідним перерахунком вартості страхування. Якщо частина майна втрачається страхувальником, це також можна відобразити в договорі страху­вання. Кожний подібний факт необхідно окремо обговорювати зі страховиком.

Законодавством передбачена також зміна страхувальника-громадянина у разі його смерті або страхувальника - юридичної особи у разі її ліквідації.

3. На дострокове розірвання договору. У цьому випадку страховик, як правило, повертає частину страхового платежу, пропорційну не минулому тер­міну договору, за винятком понесених ним витрат, звичайно оцінюваних у 10% від страхового платежу.

Страхувальник зобов'язаний:

1.     Інформувати страховика про всі обставини, пов'язані зі застрахованим об'єктом як у період укладення договору, так і всього терміну його дії.

2.     При настанні страхового випадку повідомити про нього страхову компанію у термін, встановлений діючими правилами страхування.

3.     Надати всю необхідну інформацію про страховий випадок, як перед­бачену правилами страхування, так і запитану страховиком протягом терміну дії договору.

4.     Інформувати страховика про всі договори страхування, укладені сто­совно застрахованого об'єкта в інших страхових компаніях. Якщо в момент настання страхового випадку діяли інші договори страхування, то страховик виплачує тільки ту частину страхового відшкодування, що припадає на його долю.

5.     При настанні страхового випадку вжити всіх можливих заходів для його зменшення.

6.     Сприяти можливості для страховика проводити огляд і обстеження застрахованого об'єкта як у період дії договору, так і при настанні страхового випадку, а також власне розслідування його причин.

Страховик має право:

1.    Відмовитися від виплат страхового відшкодування, якщо страхувальник порушив умови договору страхування (повідомив помилкові відомості, не на­дав потрібних документів, не вжив належних заходів для зменшення збитку і т. ін.).

2.    Використовувати майнове право на викрадений і виявлений об'єкт, якщо відносно його була здійснена виплата страхового відшкодування.

3.    Брати участь у захисті застрахованого майна, однак ці дії страховика не повинні розглядатися як визнання ним обов'язку виплатити страхове відшкоду­вання. Цей обов'язок визначається тільки умовами договору страхування.

4.    Направляти запит у компетентні органи для одержання доказів причин страхового випадку і величини збитку.

5.    Представляти інтереси страхувальника, який застрахував свою відпові­дальність, у судах, якщо це передбачено договором.

Страховик зобов'язаний:

2.    1. Ознайомити страхувальника з правилами страхування.Після настання страхового випадку протягом двох робочих днів вжити заходів щодо оформлення документів для виплати страхового відшкодування.

3.    При настанні страхового випадку здійснити виплату страхового від­шкодування в порядку і в термін, передбачені договором.

4.    Відшкодувати витрати, понесені страхувальником по запобіганню чи зменшенню збитків, якщо це передбачено умовами договору.

5.    Переукласти договір страхування за заявою страхувальника, якщо останній здійснював заходи, які зменшили страховий ризик.

6.    Забезпечити конфіденційність інформації, відомої йому за договором страхування.

7.    Відносно діючих договорів страхування дотримуватися правил стра­хування, що діють у компанії на момент їх підписання.

Страхування - це сукупність відносин з приводу формування страхових фондів, призначених для покриття можливого збитку за обумовленими заздале­гідь випадками. Сьогодні страхування відіграє значну роль як метод керування ризиками суспільства. Ця роль виконується за рахунок здійснення основних функцій страхування: ризикової, попереджувальної, накопичувальної і контро­льної. Основна мета страхування - забезпечення безперервності й безперебій­ності суспільного відтворення шляхом надання його учасникам матеріальної можливості подолати наслідки нещасних випадків.

 

18.6 Ефективність страхування в туризмі

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 


Похожие статьи

І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму