І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму - страница 5

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 

Індивідуальний і груповий туризм. Залежно від числа туристів туризм підрозділяється на індивідуальний (від одного до п'яти чоловік) і груповий (шість-сім чоловік і більше). Групові подорожі, як правило, організуються на основі спільності інтересів їхніх учасників. Це можуть бути тури археологі­чної, мистецтвознавчої чи історичної тематики, колективні подорожі, що орга­нізуються аматорами лижних прогулянок чи сафарі, поїздки з виробничими ці­лями і т. ін.

Згідно Закону України Про внесення змін до Закону України «Про ту­ризм» [ 15 ] виділяють такі види туризму:

-     дитячий;

-     молодіжний;

-     сімейний;

-     для осіб похилого віку;

-     для інвалідів;

-     культурно-пізнавальний;

-     лікувально-оздоровчий;

-     спортивний;

-     релігійний;

-     екологічний (зелений);

-     сільський;

-     підводний;

-     гірський;

-     пригодницький;

-     мисливський;

-     автомобільний;

-     самодіяльний тощо.

Особливості здійснення окремих видів туризму встановлюються законом. Для того, щоб надати повну класифікацію туризму, необхідно використо­вувати найбільш вагомі ознаки, що характеризують той чи інший вид туризму: 1. Залежно від національної ознаки:

-     національний (внутрішній);

міжнародний (зовнішній):Т    У     Р     И     З М
j:

За типом

 

 

 

внутрішній

 

в'їзний

 

виїзний


За видами

За категоріями

 

 

 

туризм у межах країни (внутрішній + в'їзний)

 

національний туризм (внутрішній + виїзний)

 

міжнародний туризм (в'їзний + виїзний)


 

За формами

 

 

 

 

індивідуальний

 

 

 

 

груповий


за спосо­бом орга­нізації:

-   організо­ваний;

-   неоргані­зований


за способом

пересування:

 

залізничний;

водний;

авіаційний;

автобусний;

автомобільний;

мотоциклетний;

велосипедний:

пішохідний;

комбінований.

за віком туристів:

-  дитячий;

-  молодіжний;

-  для осіб се­реднього віку;

-  для осіб літ­нього віку.


за дже­релами фінансу­вання:

-   комер­ційний;

2.    соціа­льний.Рис. 2.1 - Класифікація туризмуЗалежно від потреб, що обумовлюють туристську подорож:

 

-     лікувальний (медичний),

-     рекреаційний,

-     спортивний,

-     пізнавальний,

-     з діловою метою,

-     конгресний,

-     культовий (релігійний),

-     ностальгічний,

3.    Залежно від транспортних засобів, що використовуються на маршруті:

-     транстури на власному транспорті, що належить туристському під

приємству,

-     транстури на орендованому транспорті,

-     тури на власному транспорті туристів.

4.    Залежно від способу пересування:

-     автомобільний,

-     залізничний,

-     авіаційний,

-     водний,

-     автобусний,

-     велосипедний,

-     пішохідний,

-     комбінований.

5.    Залежно від засобів розміщення

6.    Залежно від часу подорожі:

-     сезонний,

-     позасезонний.

7.    Залежно від тривалості подорожі:

-     тривалий,

-     короткотерміновий (до одного тижня)

8.    Залежно від складу групи:

-     масовий,

-     індивідуальний

-     сімейний,

9.    Залежно від організаційних форм:

-     організований,

-     неорганізований,

10.  Залежно від принципу формування ціни:

-     комерційний,

соціальний.Інша класифікація туризму ґрунтується на цілях подорожі. Розрізняють подорожі з метою розваг і відпочинку, з одного боку, і діловий туризм - з іншо­го, яким відповідають різні моделі поведінки відвідувачів.

Подорожі з метою розваги і відпочинку складають основу міжнародно­го туристського обміну. На їхню частку приходиться близько 70% світового ту­ризму. Вони поєднують оздоровчі, пізнавальні, аматорські спортивні поїздки, лікування і т. ін.

Як і раніше, підвищеним попитом у населення користуються поїздки до моря. Купально-пляжний відпочинок традиційно вважається кращим способом зняття нервового і фізичного стомлення, регенерації сил і енергії. Однак оздо­ровчий туризм зазнає істотних змін. Мода на приморські курорти проходить, туристські потоки переорієнтуються. Підвищується інтерес до поїздок у гори і до подорожей з елементами пригоди і ризику.

Невід'ємною частиною будь-якого відпочинку є ознайомлення з історико-культурними визначними пам'ятками, відвідування театрів, музеїв, розширення суспільного кругозору. Особливе тяжіння людина має до культури, історії, ре­лігії, традицій і побуту народів. Більш повне уявлення про ці сторони людсько­го життя формується в результаті безпосередніх контактів з місцевим населен­ням, що стають можливими завдяки туризму. Беручи до уваги масштаб і зна­чення пізнавального туризму, більшість дослідників відносять його до числа провідних субгалузей туризму, поряд з оздоровчим і спортивним.

Діловий туризм охоплює подорожі з службовими цілями без отримання доходів за місцем відряджання. На відміну від поїздок на відпочинок рішення про відрядження, джерела і розміри його фінансування приймають, як правило, не самі туристи, а інші особи (начальник по службі, керівник фірми).

До ділового туризму UNWTO відносить поїздки для участі в з'їздах, зага­льних зборах якої-небудь організації дипломатичного чи іншого характеру (за винятком поїздок осіб, які займають посади у відвідуваній країні), наукових конгресах і конференціях, виробничих семінарах і нарадах, ярмарках, виставках і міжнародних салонах та інші службові поїздки (установка і налагодження устаткування, укладання контрактів і т. ін.). У число ділових туристів UNWTO включає водіїв вантажівок, комерційних агентів, стюардес, тургідів та ін., які постійно знаходяться в роз'їздах і виконують свої професійні обов'язки за ме­жами звичайного середовища.

Діловий туризм часто підрозділяється на: бізнес-поїздки, конгресно-виставковий і інсентів-туризм (від англ. incentive - спонукальний, що заохочує). Останній являє собою поїздки, якими фірма нагороджує своїх співробітників за високі показники в роботі. Звичайно, стимулювати продуктивну працю можна і за допомогою грошової премії. Але як показує практика, туристська поїздка не­се в собі набагато сильніший мотивуючий фактор до кращої роботи. Результати опитування, проведеного серед комерційних фірм Великобританії, показали, що більше 90% їхнього числа визнають високу ефективність інсентиву і мають намір використовувати його і надалі.

На відміну від масових турів інсентів-програми розробляються під конк­ретного корпоративного замовника і, як правило, припускають висококласнірозміщення й обслуговування на маршруті. Хоча в загальному туристському потоці, наприклад у Іспанію чи Францію, "премійовані" туристи складають всього 5-7%, частка інсентиву в доходах країн від туризму значно більше. Це обґрунтовується високою вартістю інсентів-програм у порівнянні зі звичайни­ми турами.

Діловий туризм - перспективна і високорентабельна галузь туризму. Його частка в міжнародному туристському обміні, за деякими оцінками, складає від 10 до 20% і має тенденцію до зростання. У нинішній час для позначення діло­вого туризму з'явився новий термін - MICE - туризм. Це поняття складається з декількох слів, які утворюють відому англомовну абревіатуру "MICE" широко вживану західними фахівцями для позначення складових ділового туризму. Аб­ревіатуру формують перші букви англійських слів: M - Meetings (Зустрічі), I -Incentives (Інсентів, заохочувальні поїздки) С - Congresses (Конгреси), E -Exhibitions (Виставки).

У літературі існують класифікації туризму, засновані на інших ознаках. Одні з них відносяться до туристської подорожі і дозволяють описати її, вихо­дячи з організації, комплексу пропонованих послуг, тривалості й дальності по­їздки. Інші характеризують туриста з демографічної і соціально-економічної точок зору.

Комерційний і соціальний туризм. Спочатку вся туристська діяльність носила комерційний характер і здійснювалася з метою отримання прибутку. У сфері туризму, як і в іншому секторі економіки, прибуток є головним джерелом засобів для розвитку і розширення виробництва, а також виплати дивідендів акціонерам. Він виступає одним з найважливіших результуючих показників ро­боти туристського підприємства, на який орієнтується потенційний інвестор при оцінці можливостей фірми. Прагнучи максимізувати свій доход, туристські компанії шукають оптимальне співвідношення між величиною витрат і ціною туристського продукту. Пропоновані ними товари і послуги розраховані в ос­новному на осіб з високим і середнім рівнем достатку, готових оплачувати ту­ристські витрати із сімейних бюджетів.

На противагу комерційному туризму виник соціальний туризм. Із законо­давчим закріпленням права на оплачувану відпустку в 30-ті роки здавалося, що проблема відпочинку трудящих вирішена остаточно. Але в дійсності туристські послуги залишалися недоступними для більшої частини населення. Коло спо­живачів особливо звужувалось в періоди економічних спадів, що супроводжу­валися ростом числа безробітних і падінням реальних доходів. Виникла гостра необхідність у соціальному туризмі як гарантованому мінімумі у сфері відпо­чинку. Він одержав підтримку на національному й міжнародному рівнях.

Концепція соціального туризму побудована на трьох принципах: за­безпечення відпочинку всіх і кожного члена суспільства шляхом широкого залучення у сферу туризму людей з низьким рівнем доходів, субсидування туризму незаможних і активна участь центральних урядових, муніципаль­них, суспільних і комерційних структур в його розвитку. Ця концепція реа­лізована на практиці у Швейцарії і Франції завдяки системі відпускних че­ків. Головним її елементом є чек - платіжно-розрахунковий засіб, що вво­диться в обіг для надання адресної допомоги туристам і забезпечення до­ступності відпочинку всім верствам населення

Масовий і елітарний туризм. Особливість сучасного етапу розвитку ту­ризму розкривається через поняття "масовий туризм". Воно відбиває процеси демократизації і розширення туристського руху. У країнах Заходу більше поло­вини населення є споживачами туристських товарів і послуг. Поняття "масовий туризм" було введено і використовується як альтернатива аристократичному туризму XIX ст., окремим дорогим видам туризму, орієнтованим на обрану пу­бліку, і туризму в країнах, що розвиваються, де доступ до туристських благ мі­сцевого населення обмежений через низький рівень життя.

На відміну від масового елітарний туризм розрахований на заможну клі­єнтуру. Для даної категорії споживачів рівень цін на ринку не має особливого значення, але вони висувають підвищені вимоги до якості пропонованих това­рів і послуг. У цьому зв'язку не можна не відзначити ту роль, яку елітарний ту­ризм відіграє в розвитку туристського бізнесу в цілому. Тут задається імпульс розвитку всієї туристської індустрії. Він сприяє поширенню нових більш висо­ких стандартів обслуговування і, в остаточному підсумку, сприяє поліпшенню якості життя населення.

Екологічний туризм. Інформованість населення про стан навколишнього середовища і екологізація свідомості людей приводять до того, що екологічна обстановка служить одним з головних критеріїв місця і форми відпочинку. Ця тенденція виявляється у зростанні попиту на альтернативні види туризму, зок­рема екологічний туризм.

 

2.3 Соціальна, гуманітарна й економічна функції туризму

 

Роль туризму в сучасному світі визначається передусім тим, що він є час­тиною соціальної сфери, виконуючи функції соціального характеру.

1)    туризм являє собою вид відпочинку, сприяє відновленню сил і праце­здатності людини і відповідно психофізіологічних ресурсів суспільства;

2)    туризм сприяє раціональному використанню вільного часу людини;

3)    важливу роль туризм виконує у сфері зайнятості й підвищення життє­вого рівня місцевого населення;

4)    туризм можна вважати екологічно безпечною сферою діяльності людини;

5)    туризм збагачує соціально-економічну інфраструктуру і міжрегіональ­ну співпрацю країн, держав і народів.

Слід відмітити, що головною соціальною функцією туризму можна вва­жати відновлення (відтворення). Суть її в тому, щоб відновлювати сили й вну­трішні ресурси людини, витрачені під час праці та виконання повсякденних по­бутових обов'язків. Відпочинок при цьому має активний характер, включає різ­номанітні розваги, які допомагають змінити вид діяльності, оточення, познайо­митися з іншими людьми, новою культурою, традиціями, звичаями, узнати не­відомі природні особливості і явища.Ритми сучасного життя більшості індустріально розвинених держав су­проводжуються збільшенням виробництва, урбанізацією, нерідко погіршенням екологічного становища, ізоляцією мешканців міст від природи, надходженням значного обсягу інформації. Вищевказані фактори сприяють тому, що людина відчуває стомленість, яка має фізичний і психологічний характер, що, у свою чергу, призводить до збільшення конфліктних ситуацій в побуті і на виробниц­тві, погіршення здоров'я, знижує життєву активність.

Подолати ці негативні наслідки допомагає туризм, який є ефективною формою повного і всебічного оновлення, бо людині надається можливість тим­часово покинути місце постійного проживання, трудової діяльності, змінити оточення і спосіб життя.

Науково-технічний прогрес і автоматизація виробництва сприяють збіль­шенню вільного часу працюючих, проблема його раціонального використання також належить до числа соціальних. Вирішити цю проблему можна за допомо­гою туризму, бо громадяни можуть провести своє дозвілля на екскурсіях, у по­ходах, подорожах.

Розвинена туристська галузь дозволяє вирішувати таке важливе завдання, як зайнятість місцевого населення. Розвиток туристської інфраструктури спри­яє залученню трудових ресурсів, спрямовуючи їх на обслуговування туристів.

Туризм, який має відносно швидку окупність і високу прибутковість, ви­рішує ще одну проблему соціального плану - сприяє підвищенню життєвого рі­вня місцевого населення як прямо так і побічно.

Як прямий вплив, можна розглядати наступні аспекти:

-     приплив грошових коштів до туристського регіону;

-     збільшення прибутку туристських організацій;

-     підвищення оплати праці службовців;

-     зростання зайнятості місцевого населення.

Побічний вплив туризму на рівень життя місцевого населення - це ство­рення і розвиток інфраструктури в туристських регіонах (шляхів сполучення, ліній зв'язку, магазинів, спортивних центрів, кафе, ресторанів, пунктів побуто­вих послуг, підприємств розваг та ін.), якими користуються як туристи, так і мі­сцеве населення.

Слід відзначити, що туризм, як правило, не погіршує екологічний стан, бо саме природні ресурси є одним з основних факторів привабливості для туристів.

Окрім функцій соціального характеру, туризм має велике значення у ви­рішенні економічних проблем суспільства. Туризм впливає на економіку в та­ких аспектах:

1)    є джерелом доходу для місцевого населення туристських центрів;

2)    стимулює розвиток галузей, пов'язаних з випуском предметів народно­го вжитку, бо приплив туристів підвищує попит на багато видів товарів, завдя­ки чому виробництво розвивається;

сприяє розвитку пізнання і розважального бізнесу, бо зі сторони місце­вої влади приділяється велика увага "ресурсам гостинності", збереженню куль­турної спадщини (пам'ятників, музеїв, архітектурних ансамблей), побудові різ­номанітних атракціонів для розваг;

4)    дає прибуток і сприяє розвитку транспортних підприємств і орга­нізацій;

5)    стимулює розвиток підприємств зв'язку, бо підтримуючи контакти з місцем постійного проживання, туристи використовують пошту, теле­граф, телефон;

6)    обумовлюють зростання попиту на вироби місцевої промисловості, су­веніри, які є рекламою для туристського центру;

7)    сприяють припливу до країни іноземної валюти.

Економічне значення туризму в масштабі держави полягає в можливості надходжень до державного і місцевих бюджетів через податки, а також попов­нення позабюджетних фондів.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 


Похожие статьи

І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму