І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму - страница 56

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 

3.    Можливість придбання негативного іміджу у випадку незадовільної роботи франчайзера.

Переваги франчайзингу для франчайзера:

1. Можливість глибше проникати на ринок, розширювати біз
нес із мінімальними інвестиціями.

2.   Додатковий доход від одержання виплат від франчайзи.
Недоліки
франчайзингу для франчайзера:

1.    Доход обмежується тільки виплатами від франчайзи.

2.    Небезпека придбання негативного іміджу у випадку недо тримання франчайзи встановлених стандартів якості.

Успіх франчайзингу як форми управління ґрунтується на принципах: по­стійне співробітництво (надання підтримки й обмін інформацією), високий сту­пінь довіри підприємств франчайзи.

Знаходячись у різному володінні і виконуючи свою діяльність на одному ринку (в межах держави, регіону, міста), франчайзи не є конкурентами один одному. Усі вони виконують єдине найважливіше завдання - утвердження на ринку торгової марки франчайзингового ланцюга, їх загальною метою є залу­чення чим більшого числа потенційних клієнтів. Чим відоміша торгова марка на ринку, тим вищі сукупні продажі всього ланцюга. Щоб зміцнити всю систе­му, підприємства-франчайзи, що функціонують на одному ринку, зобов'язані працювати як одна команда. Така обставина надає набагато більші можливості для обміну досвідом і колективними діями. Великі готельні й ресторанні лан­цюги використовують механізм добору і закріплення в пам'яті системи най­більш життєздатних рішень, а потім їхнє відтворення на нових етапах розвитку.

 

21.5.3 Оренда

Як організаційна форма управління підприємствами індустрії гостинності оренда стала популярною у 50—60-ті роки. Тепер вона застосовується мало. Сутність оренди полягає в тому, що готель береться в оренду на певний строкза відсоток з продаж (звичайно 20—50 %). Особливо популярною є здача в оре­нду державних підприємств у країнах, що розвиваються.

 

 

21.6 Поняття про готельні ланцюги

 

Інтенсивна концентрація готельних господарств у XX ст. привела до створення так званих готельних ланцюгів.

Готельним ланцюгом вважається група готелів (одна і більше), які здій­снюють колективний бізнес і перебувають під безпосереднім контролем керів­ництва ланцюга, яке отримує переважну частину прибутку, але водночас несе і відповідальність за операційні витрати.

Утворення готельних ланцюгів дозволяє просувати на світовий ринок го­тельних послуг високі стандарти якості обслуговування клієнтів.

На сьогоднішній день у світі існує більше 300 готельних ланцюгів. До провідних готельних ланцюгів світу відносяться: "Hospitaliti Franchise System Blanstone Part.", "Holiday Inn World wide", "Best Western International", "Accor", "Choice Hotel International", "Marriott International", "ITT Sheraton Corp.", "Pro-mus Corp.", "Hilton Hotel Corp.", "Carlson Hospitality World wide'^ra ін.

Практично всі готельні ланцюги мають особистий стандарт оснащення, технології обслуговування, автоматизовані системи управління і т. ін. У цілому основні характеристики ланцюжків зводяться до наступного: схожість у тери­торіальному розташуванні; єдність стилю (архітектура і інтер'єр); єдність по­значень і зовнішньої інформації; просторий і функціональний хол; єдність і швидкість реєстрації клієнтів; номери, продумані для "індивідуальних мандрів­ників"; сніданок "шведський стіл"; наявність конференц-залу;гнучка система тарифів; єдине управління, маркетинг і служба комунікацій.

Міжнародні готельні ланцюги мають цілий ряд переваг, які забезпечують їм домінуюче положення на ринку.

У світі постійно відбувається процес освоєння нових концепцій готельно­го бізнесу і модернізація старих. Прикладом цьому служить утворення двох ви­дів готельних ланцюгів: інтегровані ланцюги й готельні консорціуми. Дослі­дження показали, що при об'єднанні готелів у ланцюзі прибутковість одного номера підвищується у 7 разів і вище, ніж в незалежних готелях.

Інтегровані готельні ланцюги створені з однорідних одиниць, проводять і продають продукт як однорідний. Вони керуються за системою франчайзингу або за контрактом на управління. У цій моделі робиться ставка на велику гнуч­кість у задоволенні потреб клієнта разом з підтримкою досить високих стандар­тів обслуговування. Значна увага приділяється інтер'єру готелю, починаючи з холу. Основні вимоги готельного ланцюга, організованого за цією моделлю, зводяться до наступного: єдність стилю (архітектура інтер'єр); єдність позна­чень і зовнішньої інформації; просторий і функціональний хол; швидкість ре­єстрації клієнтів; номери передбачені для постійних клієнтів; сніданок "швед­ський стіл"; наявність конференц-хола; гнучка система тарифів; єдине управ­ління, маркетинг і служба комунікацій.Під контролем інтегрованих готельних ланцюгів знаходяться 50% готель­них номерів всього світу. Такі ланцюги, по суті, є фінансово-економічними ім­періями, керованими одним власником - головним холдингом.

Готельні консорціуми. Для того, щоб протистояти конкуренції з боку ін­тегрованих і франчайзингових ланцюгів, незалежні готелі об'єднуються в готе­льні консорціуми.

Готельний консорціум виграє від економії в масштабі при маркетингу, придбанні обладнання, об'єднанні в комп'ютерну систему бронювання (КСБ), яка дозволяє агентам забронювати номер прямо з екрану комп'ютера.

Концепція готельного консорціуму останніми роками стала дуже попу­лярною, число консорціумів значно зросло.

Готелі-члени ланцюга платять внески до єдиного фонду, який витрача­ється на спільну рекламну і маркетингову діяльність, просування продукту і т. ін. При цьому повністю зберігається їх фінансово-економічна й управлінська самостійність. По суті, ці ланцюги представляють щось на зразок асоціації го­телів, об'єднаних єдиним договором.

Інтеграційні процеси у сфері готельного господарства викликані необхідністю:

-       забезпечення стабільного завантаження готелю. Тому в основі кожного готельного ланцюга лежить власна система бронювання, орієнтована на першо­чергове завантаження готелів, що входять в ланцюг. Слід підкреслити, що сис­тема готельного бронювання сама схильна до інтеграційних процесів (системи готельного бронювання, що належать великим авіакомпаніям, а також системи бронювання номерного фонду готелів, що належать незалежним консорціу­мам). Включення в такі системи електронного бронювання коштує дорого, не­залежному готелю це не під силу;

-       формування якісної готельної послуги, що залежить від цілого ряду чинників: оформлення інтер'єру, якість обладнання, кваліфікація персоналу, за­безпечення безпеки проживаючих і їх майна. Тому ведучі готельні об'єднання мають власні нормативи і стандарти оснащення всіх приміщень готелю, а також технологію і стандарти обслуговування. Для того, щоб забезпечити відповід­ність готелів прийнятим нормативам і стандартам оснащення, готелі йдуть на створення не тільки потужних централізованих постачальницьких організацій, але і спеціалізованих підприємств з виробництва і ремонту устаткування і меб­лів. Дозволити собі це можуть тільки великі готельні об'єднання;

-       прагнення до підвищення завантаження готелю, пошук нової клієнтури і утримання старої примушує готелі проводити глибокий аналіз ринку, клієнту­ри, готелів-конкурентів, постачальників і т. ін., вести активну рекламну і збуто­ву політику, що вимагає використання великих фінансових, інформаційних і людських ресурсів;

вдосконалення професіоналізму персоналу готелів, що істотно впливає на якість обслуговування гостя в готелі. Більшість великих готелів вважає під­готовку кадрів у державних або комерційних навчальних закладах недостат­ньою і створює свою власну систему підготовки і підвищення кваліфікації кад­рів, витрачаючи на цю мету значні кошти.У цілому основні характеристики ланцюжків зводяться до наступного: схожість в територіальному розташуванні; єдність стилю (архітектура і інтер'­єр); єдність позначень і зовнішньої інформації; просторий і функціональний хол; єдність і швидкість реєстрації клієнтів; номери, продумані для індивідуа­льних мандрівників; сніданок "шведський стіл"; наявність конференц-залу; гнучка система тарифів; єдине управління, маркетинг і служба комунікацій.

Процес зростання значущості готельних ланцюгів в управлінні світовим готельним господарством характеризується істотною суперечністю: з одного боку, укрупнюються ведучі готельні ланцюги, що оперують в багатьох країнах; з іншою - все більше число країн створює власні готельні ланцюги, успішно конкуруючи з інтернаціональними-монополіями.

 

 

21.7 Стратегія і проблематика розвитку готельного господарства

 

Сучасний стан господарювання вітчизняних підприємств готельного гос­подарства характеризується нестійкими тенденціями. розвитку, що обумовлю­ється сезонними коливаннями попиту і неможливістю створення запасів специ­фічного продукту готельної послуги, зростанням цін на послуги й недостатнім рівнем якості обслуговування при невисокій еластичності попиту за ціною, ор­ганізаційним консерватизмом процесу управління. Ситуація ускладнюється та­кож нестабільністю зовнішнього середовища, неузгодженістю процесів, що ві­дбуваються всередині підприємств, неадекватним ринковим вимогам управлін­ня господарською діяльністю. Для забезпеченні ефективного функціонування підприємств готельного господарства необхідним є обґрунтування стратегій їх розвитку з урахуванням передового світового досвіду та успішної практики віт­чизняних підприємств-лідерів [109, с.65 - 71].

Стратегія управління підприємствами готельного господарства - це

комплексна система управлінських рішень, що визначають перспективні на­прями розвитку підприємств, форм і способи їх діяльності в умовах сучасного навколишнього середовища й порядок розподілу ресурсів для досягнення по­ставлених цілей.

В основу стратегії розвитку підприємств готельного господарства покла­дено наступні дії:

-       здійснення стратегічного аналізу в контексті комплексної діагностики впливу факторів розвитку;

-       ідентифікація формату господарської діяльності підприємства;

-       обґрунтування шляхів стратегічного розвитку;

-       формування чи коригування загальної та бізнес-стратегії;

-       визначення завдань функціональних субстратегій.

Особливості розроблення стратегії управління підприємствами готельно­го господарства пов'язані з урахуванням таких положень:

-       задоволення внутрішніх і міжнародних споживачів якісними основни­ми й додатковими послугами:наявність певних ресурсів та їх перетворення на основні й додаткові послуги;

-       порівняння витрат на виробництво і використання основних і додатко­вих послуг з результатами діяльності;

-       складність внутрішнього середовища (велика кількість елементів, на­явність взаємозв'язків та ін.);

-       багатокритеріальність завдань управління;

-       неможливість формалізації багатьох завдань управління;

-       обов'язковість розвитку й змінність критеріїв розвитку.

Одним з механізмів розвитку підприємств готельного господарства є роз­роблення та реалізація стратегії реконструкції. Ефективність управлінських рі­шень щодо вжиття заходів з реструктуризації забезпечується впровадженням структурно-логічної схеми, цільовими параметрами якої є виявлені резерви за результатами оцінки внутрішніх ресурсів готельного підприємства.

Пошук ефективних управлінських рішень зведено до одержання заплано­ваного результату при мінімумі необхідних витрат, з урахуванням часових та ресурсних обмежень. Для визначення альтернативних варіантів формування програми розвитку треба враховувати: раціональне використання основних фо­ндів підприємств готельного господарства, насамперед номерного фонду; оп-тимізацію чисельності працюючих; підвищення рівня якості готельних послуг; можливості вертикальної інтеграції.

Реалізація стратегії реконструкції сприяє послідовній адаптації до змін у внутрішньому й зовнішньому середовищі, збільшенню обсягу ринкової частки на ринку готельних послуг, передбачає розробку ефективних програм розвитку підприємств і сприятиме отриманню економічного ефекту

Одним з напрямів внутрішніх заходів з реструктуризації є диверсифікація пропозиції готельного підприємства, що є дієвим каталізатором процесу рест­руктуризації світової готельної індустрії. Проведення диверсифікації готельно­го продукту базується на реструктуризації валових витрат на утримання матері­ально-технічної бази, раціональному використанні площ готельних підприємств (житлової і нежитлової).

Напрями подальшого розвитку підприємств готельного господарства по­винні визначатися через призму спроможності їх адаптації до вимог зовнішньо­го середовища. Тому головним змістом формування стратегії розвитку готель­них підприємств є визначення перспективних напрямів господарської діяльнос­ті на основі постійного моніторингу підприємницького середовища, органічно­го оволодіння стратегічним мисленням й методами управління, розрахованими на перспективу.

Готельна індустрія стає швидкозростаючим бізнесом у багатьох частинах світу, особливо в регіонах, де туризм набув розвитку нещодавно. До того ж тамспостерігається велике зростання ділового туризму. Однак в цій сфері спостері­гаються і певні проблеми [109, с. 88 - 97]

Загальний економічний спад, посилення податкового й регуляторного ти­ску, різке падіння доходів населення, спад ділової активності може призвести до розпаду системи внутрішнього туризму і, відповідно, до спаду попиту на по­слуги готелів. Така ситуація свідчить про непростий і повільний процес прива­тизації, а також про невисоку заінтересованість підприємців у розвитку цього виду діяльності у зв'язку з низькою прибутковістю.

Кількість ліжко-місць у готельній сфері - найголовніший чинник, що ви­користовується для оцінки потенціалу туристського центру або регіону щодо приймання туристів, чітко визначає ємкість засобів розміщення та реальну мо­жливість їх приймання в даному туристському центрі.

Скорочення загальної кількості номерів найчастіше зумовлено реконст­рукцією номерного фонду готелів і переплануванням двомісних та більше но­мерів в одномісні з підвищеним рівнем комфорту та збільшенням кількості ба­гатокімнатних номерів люкс. Але більшість готелів не має можливості зміцню­вати свою матеріальну базу й реконструювати приміщення, навпаки відбува­ється закриття й продаж наявних площ. Щоб зводити кінці з кінцями, готелі по­декуди змушені частку номерного фонду здавати в оренду, оскільки зниження попиту на готельні послуги не зменшує експлуатаційних витрат готелів.

Щорічне зростання витрат па експлуатацію свідчить про падіння рента­бельності готелів, а також враховуючи зниження завантаження готелів, демон­струє неухильне зростання цін на послуги готелів. Тому виникає невідповід­ність у співвідношенні "ціна - якість", що призводить до незадоволення гостей і, як результат, до втрати клієнтів. Готелі змушені піднімати ціни, щоб хоча б частково покривати витрати на експлуатацію, звідси - висока собівартість готе­льних послуг.

Для розвитку шкільного й молодіжного туризму необхідно звернути ува­гу на дешеві молодіжні готелі типу «хостел». Хостели малокомфортні, але практично завжди чисті, їх здебільшого використовують туристи з невеликим достатком, зважаючи на дешеві послуги. Початок молодіжним хостелям було покладено в Німеччині на початку XX ст., коли виник молодіжний гурт «Пере­літні птахи», членів якого вабили тривалі пішохідні походи з пізнавальними ці­лями (німецький фольклор, народні пісні, танці і т. п.). У якості хостелів вико­ристовували невибагливі будинки від 2-х до 6-ти місць при коридорній системі.

Молодіжні хостели - гарна альтернатива традиційно дорогим і вишука­ним готелям, бо багато туристів зупиняються ненадовго, віддаючи перевагу ак­тивному й незалежному відпочинку. Молодь має можливість подорожувати під час канікул - взимку й влітку, тому хостели дуже популярні. Вони об'єднують­ся у великі готельні мережі, діють у кожному великому європейському місті і практично доступні широким верствам населення.

Болісною для готелів є проблема "готельного збору", який збільшує ціну на 20%, що справедливо викликає реакцію роздратування та обурення у спожи­вачів готельних послуг. Готельний збір стягується й переказується у повному обсязі до бюджету місцевого самоврядування. Таким чином, готельний збір ра­зом з іншими податками, що переказуються у місцеві бюджети, збільшив по­стійно зростаючі експлуатаційні втрати на утримання і ремонт готелів. Готель­ний збір, враховуючи ПДВ, піднімає оплату готельних послуг настільки високо, що ціна проживання не відповідає якості й рівню послуг, що надаються. Це, в свою чергу, може бути причиною різкого спаду попиту на готельні послуги. Окрім того, щодо громадян, які проживають у готелях і користуються їх послу­гами, готелі в інтересах місцевого бюджету виконують фіскальну функцію, що не є притаманним суб'єктам підприємницької діяльності. За це готелі не тільки не отримують будь-якої винагороди чи вигоди, а ще й самі тричі платять зі сво­єї кишені:

-       по-перше, коли потенційні споживачі готельних послуг внаслідок ви­соких цін у готелях йдуть па приватні квартири і готель втрачає клієнтів та їх гроші;

-       по-друге, коли готелі обслуговують стягування і переказ готельного збору до бюджету;

-       по-третє, в разі порушення встановлених термінів внесення міс­цевих податків та зборів, на готелі накладається стягнення згідно з чин­ним законодавством.

Належний рівень розвитку готельного господарства необхідний для будь-якої держави. Розвиток промисловості, торгівлі, економіки й туризму, а також культури і спорту сприяє мобільності людей з метою встановлення контактів, обміну досвідом, організації різноманітних заходів, оздоровлення і відпочинку. Брак готелів ускладнює ці процеси. Разом з тим розвиток готельного господар­ства приводить і до розвитку суміжних видів підприємницької діяльності (тор­гівлі, виробництва тощо), сприяє пожвавленню усіх суспільно-економічних ко­нтактів, посилює економічний потенціал регіонів.

Менеджмент готельної сфери застосовує новітні системи управління го­телями. Вони дозволяють вирішувати низку проблем в інформаційному забез­печенні готельних технологій, виконувати маркетингові дослідження й контро­лювати результати просування турпродукту, накопичувати дані про обсяги операцій, туристських партнерів і постійних клієнтів. Підключення до міжна­родних комп'ютерних систем бронювання дозволяє готельним підприємствам виходити на нові ринки.Подальший розвиток готельного ринку в Україні вимагає проведення об­ґрунтованих економічних і маркетингових досліджень, основою яких може бу­ти аналіз фактичних показників і тенденцій діяльності готельних підприємств. Розвиток готельного ринку може стати суттєвим каталізатором економічного піднесення в Україні.

 

Контрольні запитання для самодіагностики

1.      Розкрийте сутність поняття "готель".

2.      Як класифікують готелі?

3.      Які основні служби повинно мати готельне підприємство?

4.      Що відноситься до основних послуг готелів?

5.      Що відноситься до додаткових послуг готелів?

6.      З якою метою організуються громадські приміщення в готелях?

7.      Як класифікується номерний фонд в готелях?

8.      Назвіть основні складові етапи технологічного циклу обслуговування клієнта готелю

9.      Дайте характеристику організаційної структури управління готелем.

10.  Які існують форми управління готелями? Наведіть стислу характерис­тику кожної з них.

11.  Вкажіть основні переваги й недоліки використання в готельному гос­подарстві форми управління за контрактом.

12.  Вкажіть основні переваги й недоліки використання в готельному гос­подарстві форми управління через договір франчайзингу.

13.    З якою метою створюються готельні ланцюги?

Які основні проблеми розвитку готельного господарства в Україні?22 ОРГАНІЗАЦІЯ НАДАННЯ ПОСЛУГ ХАРЧУВАННЯ В ТУРИЗМІ

22.1     Загальна характеристика послуг харчування в туризмі

 

Однією з основних послуг в технології туристського обслуговування є харчування. Туристська індустрія харчування включає: ресторани, кафе, бари (гриль-бари, пивні бари, фітобари, коктейль-бари та ін.), столові, фабрики-кухні, буфети, шашликові, продовольчі магазини й кіоски.

При формуванні туру туристу пропонується вибрати один з трьох основ­них варіантів відносно послуг харчування:

-       сплачене харчування - означає, що всі витрати на харчування включені у вартість туру або готельного номера;

-       харчування не включається у вартість турпакету і надається за додат­кову плату в місці перебування;

-       самообслуговування означає, що туристи або самі готує собі їжу, або харчуються в інших закладах харчування як звичайні відвідувачі.

Система забезпечення харчуванням вказується в путівці, договорі, ваучері.

При організації харчування в туризмі слід розрізняти наступні складові такої роботи:

-       організація харчування під час транспортного обслуговування;

-       організація харчування у транспортних турах;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 


Похожие статьи

І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму