І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму - страница 6

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 

Окрім соціальних і економічних, туризм виконує і гуманітарні функції:

1)    дозволяє поєднувати відпочинок з пізнанням життя, побуту, історії, ку­льтури, звичаїв свого та інших народів. Знайомство з країнами і народами, різ­номанітна тематика екскурсій розширюють світогляд людини, розвивають її ін­телект, допомагають краще усвідомлювати реальну картину світу;

2)    гуманітарне значення туризму виходить поза рамки однієї пізнавальної функції, бо він сприяє розвитку мирних, дружніх відносин між народами;

3)    слід також відмітити роль туризму у вихованні підростаючого поколін­ня - цікаві екскурсії і маршрути значною мірою здатні розширити світогляд ди­тини, впливати на формування її естетичних уподобань.

 

2.4 Туризм як соціально-економічна система

 

Системний підхід до характеристики сутності туризму в економічній на­уці сформувався у другій половині XX ст. внаслідок послідовної еволюції від первинного домінування в дослідженнях чисто економічної проблематики до визнання рівноправності суспільного, економічного і екологічного аспектів йо­го функціонування. Туризм як складна соціально-економічна система, з одного боку, має власну структуру (субсистеми, елементи) з різноманіттям внутрішніх зв'язків, а з другого - складовою частиною трьох взаємозв'язаних суперсистем (суспільство, економіка, природне середовище).

В основі системи туризму, на думку швейцарського вченого К. Каспара, лежать дві внутрішні субсистеми [90, с. 15]:

-     суб'єкт туризму - турист, тобто споживач туристських послуг з усім різноманіттям його потреб і мотивів поведінки;

-     об'єкт туризму, що включає такі елементи, як туристський регіон і тури­стську індустрію.

Таким чином, під суб'єктом туризму розуміється турист, який шукає мо­жливості задоволення своїх потреб шляхом отримання специфічних туристсь­ких послуг. Останні надаються йому у визначеному місці або регіоні, що є ме­тою його подорожі.Відомо декілька підходів до визначення туристського регіону, пов'язаних з відповіддю на наступні запитання: Як визначити територію, яку турист виби­рає як мету подорожі? Який розмір території сприймається різними сегментами споживачів як мета подорожі? Яким вимогам повинна відповідати територія, щоб називатися туристським регіоном?

Туристським регіоном можуть вважатися як окремий готель, так і місто, місцевість, район, область, країна або навіть група країн, які турист вибирає як мету своєї подорожі. Яким туристський регіон представляється туристу, зале­жить від його потреб і сприйняття. Для туриста, що є любителем гри в гольф, туристським регіоном швидше за все буде спортивний центр з відповідними спорудами. Для вченого, який зацікавлений в участі в науковій конференції, туристським регіоном стане готель, в якому проходитиме конференція. У сприйнятті учасника конференції, якого одночасно цікавлять історія і культура міста, в якому проводиться даний захід, туристським регіоном є все місто. Слід мати на увазі і наступну обставину: чим на більшу відстань від місця постійно­го проживання туриста видалено місце відвідування, що є метою подорожі, тим ширше можуть розглядатися ним межі туристського регіону (наприклад, для американського туриста, який в найкоротший термін бажає подивитися всю Європу, туристським регіоном може стати весь європейський континент).

Досить поширеним є розроблене UNWTO туристське районування, від­повідно до якого в світі виділяється шість крупних макрорегіонів: Європа, Америка, Східна Азія і Океанія, Південна Азія, Африка, Близький Схід. Кож­ний з макрорегіонів, у свою чергу, підрозділяється на мезорегіони. Так, євро­пейський макрорегіон представлений наступними мезорегіонами: Центральна і Східна Європа (у тому числі країни СНД, держави Балтії), Північна, Південна Європа (включаючи країни колишньої Югославії), Західна Європа і Східне Се­редземномор'я (Туреччина, Кіпр, Ізраїль). Наведена класифікація свідчить про те, що виділення туристських регіонів може значно відрізнятися від прийнятих схем географічного районування. Слід враховувати, що не будь-яка територія може бути віднесена до туристського регіону (регіону туристської дестинації). Щоб називатися таким, вона повинна відповідати наступним вимогам:

-     містити об'єкти туристського інтересу (пам'ятники історії культури, му­зеї, особливу флору і фауну і т. ін.). Дестинація (місце призначення) привертає туристів, оскільки володіє такими характерними особливостями, яких немає в місцях їх постійного мешкання. Саме тут виникає конкуренція між дестинація-ми, оскільки чим цікавіше територія з погляду можливостей побачити і узнати більше нового, тим вище її рейтинг серед дестинацій і, відповідно, тим більше вона відвідується туристами;

-     мати нагоду для надання послуг, необхідних для задоволення по­треб туристів (причому обов'язково такої якості, яку чекає клієнт). До них в першу чергу відносяться доставка (транспорт) до дестинації і назад, за­безпечення умов мешкання, харчування, організації дозвілля з відповідним рівнем обслуговування;забезпечувати ефективне функціонування інформаційних систем (перш за все комп'ютерного резервування і бронювання), які є необхідним інструмен­том діяльності дестинацій на туристському ринку.

Таким чином, туристський регіон (дестинація) - це територія, що має в розпорядженні об'єкти туристського інтересу і пропонує певний набір послуг, необхідних для задоволення потреб туристів.

Типологія туристських регіонів, на думку російського вченого М.А. Мо­розова, може бути представлена таким чином [90, с.17]:

-     крупні столичні міста, які привертають туристів з багатьох причин, у тому числі як культурно-історичні й ділові центри;

-   туристські центри - це території, що мають високу концентрацію турист­ських підприємств, добре розвинуту транспортну мережу, а також є привабли­вими для туристів з культурної, історичної, рекреаційної і наукової точок зору;

-     центри цілеспрямованого розвитку місцевих звичаїв і культури для за­лучення туристів;

-     центри, спеціально побудовані для туристів. Уся інфраструктура таких центрів орієнтована виключно на задоволення потреб і інтересів туристів.

Прямуючи до регіону туристської дестинації (мети своєї подорожі), тури­сти на деякий час (як правило, на декілька годин) можуть зупинитися в так зва­ному транзитному регіоні (перш за все в місці пересадки з одного транспортно­го засобу на інший). Його головна функція - надати туристам послуги підпри­ємств ресторанного господарства. Проте туристи можуть затримуватися тут і на декілька днів з метою огляду визначних пам'яток, якщо дана територія такі має в своєму розпорядженні і вони становлять певний інтерес для туристів.

Послуги туристам в тому або іншому регіоні надає туристська індустрія -сукупність підприємств матеріального виробництва і невиробничої сфери, що забезпечує виробництво, розподіл, обмін і споживання туристських послуг, освоєння і експлуатацію туристських ресурсів, а також створення матеріальної бази туризму. Туристська індустрія є важливим елементом субсистеми "об'єкт туризму". Одні з підприємств туристської індустрії пропонують споживачам виключно туристські послуги, для інших туризм - тільки один з напрямів їх комерційної діяльності. Формування, просування і реалізація комплексу тури­стських послуг, об'єднаних загальним цільовим призначенням, забезпечується туристськими підприємствами (туроператорами і турагентами), діяльність яких служить виключно туризму і складає основу його існування. Туристські під­приємства в процесі свого функціонування взаємодіють з виробниками турист­ських послуг (засобами розміщення, транспортними організаціями, підприємс­твами ресторанного господарства і т. ін.), для яких в більшості випадків обслу­говування туристів є одним з напрямів їх комерційної діяльності. Наданням послуг туристам займаються також підприємства, які обслуговують все насе­лення туристського регіону, хоча вони задовольняють одночасно і потреби ту­ристів (перш за все це відноситься до підприємств торгівлі, зв'язку, побутового і медичного обслуговування, культурно-просвітницьких установ і т. ін.).

До складу туристської індустрії входять також державні й громадські ор­ганізаційно-правові структури, які регулюють й координують розвиток туриз­му в регіоні, забезпечуючи умови (інфраструктуру, інформацію, безпеку, до­ступність і збереження туристських об'єктів, формування туристської приваб­ливості і іміджу регіону і т. ін.) ефективного функціонування системи туризму.

Таким чином, туризм необхідно розглядати як самостійну соціально-економічну систему, яка одночасно інтегрована в суперсистеми "суспільство", "економіка", "природне середовище". Такий підхід дозволяє, з одного боку, виявити його структуру з різноманіттям внутрішніх зв'язків, а з іншого - ви­значити характер взаємодії із зовнішнім середовищем.

 

2.5 Фактори, що впливають на розвиток туризму

 

Основні фактори, що впливають на розвиток туризму, поділяються на статичні й динамічні.

До статичних відносять сукупність природно-географічних факторів, які мають незмінне значення. Людина лише пристосовує їх до туристських потреб, робить більш доступними для використання.

До динамічних факторів відносять: демографічні, соціально-економічні, матеріально-технічні й політичні фактори, які можуть мати різну оцінку, зна­чення, що змінюються в часі й просторі.

Крім вищевказаного розподілу, серед факторів, що впливають на розви­ток туризму, розрізняють:

-     зовнішні (екзогенні) фактори,

-     внутрішні (ендогенні) фактори.

Зовнішні фактори впливають на туризм шляхом:

-     демографічних та соціальних змін;

-     економічного й фінансового розвитку;

-     змін політичного та правового регулювання;

-     технологічних змін;

-     торгового розвитку;

-     транспортної інфраструктури;

-     безпеки подорожей.

Демографічні й соціальні фактори: вік населення; збільшення числа жі­нок, які працюють, і збільшення доходу на одну сім'ю; зростання числа бездіт­них пар у складі населення; тенденція до пізніх шлюбів; зменшення міграцій­них процесів; збільшення усвідомлення туристських можливостей.

Фактори економічні й фінансові: поліпшення (погіршення) економічної й фінансової ситуації; збільшення (зниження) індивідуального доходу; більш ви­сока (низька) туристська активність залежно від виділеної на відпочинок части­ни доходів; зростання або зниження частки суспільних коштів на покриття ви­трат, пов'язаних з розвитком туризму та подорожей.

Внутрішні фактори - це насамперед фактори ринку:

-     процеси попиту, пропозиції;

-     сегментація ринку, в якому розвивається туристський продукт;

-     власне маркетинг;

туристський приватний сектор;- людський фактор.

Особливості сучасних ринкових факторів: попит стає постійним запитом, а не привілеями; більше уваги приділяється індивідуальному туризму; зростає частка канікул, особливо в закордонних подорожах.

Перераховані вище фактори, в свою чергу, підрозділяються на екстенсив­ні, інтенсивні й стримуючі (негативні).

До екстенсивних факторів відносять: зростання чисельності робітників, збільшення кількості залучених до обороту матеріальних ресурсів, будівництво нових об'єктів туризму з технічним рівнем існуючих.

Інтенсивні фактори: підвищення кваліфікації персоналу, розвиток про­фесійно-кваліфікаційної структури; технічне удосконалення матеріальної бази за рахунок впровадження досягнень і результатів науково-технічного прогресу, включаючи реалізацію цільових програм покращення культури і якості обслу­говування, індустріалізації, технологізації і комп'ютерізації туризму, раціона­льне використання наявних матеріальних ресурсів, об'єктів, маршрутів та ін.

До стримуючих факторів, що впливають на розвиток туризму негатив­но, відносяться: кризи, мілітаризація економіки, зростання зовнішньої заборго­ваності, політична нестабільність, зростання цін на предмети споживання, без­робіття, фінансова нестабільність, зменшення обсягів споживання, несприятли­ве екологічне становище, банкрутство туристських підприємств, невиконання турфірмами своїх зобов'язань та ін.

Особливе місце серед факторів, що впливають на розвиток туризму, має фактор сезонності. Залежно від сезону обсяг туристської діяльності може за­знавати значних коливань.

Вивчення наведених факторів дає можливість більш ретельно прогнозу­вати тенденції розвитку туризму в країні.

 

Контрольні запитання для самодіагностики

1.   Наведіть визначення понять турист, туристська діяльність, туристські ресурси, рекреаційні системи.

2.   Яку роль відіграє класифікація туризму? На підставі яких критеріїв здійснюється диференціація туризму за видами?

3.   Наведіть класифікацію туризму за різними ознаками, дайте стислу ха­рактеристику класифікаційних груп.

4.   У чому полягає соціальна, гуманітарна та економічна функції туризму?

5.   Які негативні наслідки розвитку туризму?

6.   Дайте визначення туризму як соціально-економічної системи.

7.   Назвіть фактори, що впливають на розвиток туризму.

8.   Що відноситься до статичних і динамічних факторів розвитку туризму?

Що відноситься до внутрішніх і зовнішніх факторів розвитку туризму?3 МІЖНАРОДНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТУРИСТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

3.1     Мета й основні завдання регулювання туристської діяльності на міжнародному рівні

 

Постійне розширення міжнародного туристського обміну зумовило по­требу його міжнародно-правової регламентації і створення спеціалізованих міжнародних туристських організацій. Туристські обміни пов'язані з перети­нанням державних кордонів, а перебування туристів на території іноземної держави і переміщення нею, з позицій єдиного підходу, повинно регулювати міжнародне право.

Міжнародне регулювання - це міжнародна система впливу і комплекс заходів, спрямованих на ефективне керування певними видами міжнародної ді­яльності відповідно до визначених міжнародних принципів, норм і стандартів.

Міжнародне регулювання має на меті впровадження заходів націлених на підтримку стабільності, упорядкування та розвиток певних явищ і процесів.

Міжнародне регулювання туристської діяльності передбачає розробку і реалізацію комплексу міжнародних заходів з метою:

-     підтримки сталого розвитку туризму;

-     упорядкування туристської діяльності;

-     ефективного керування окремими секторами туристської індустрії, забезпечення їх взаємодії;

-     стандартизації туристського обслуговування.

Із зростанням обсягів надаваних туристських послуг, розширенням гео­графії туризму, а також з розвитком засобів транспорту і включенням до марш­рутів туристських подорожей декількох країн одночасно, потребує спрощення правил туристських поїздок, що об'єктивно обумовлює необхідність міжнаро­дного регулювання туристської діяльності.

3.2    Міжнародні організації, які координують туристську діяльність

 

Міжнародні організації - це об'єднання державних і національних орга­нізацій неурядового характеру, створених для досягнення загальних цілей у пе­вній сфері людської діяльності (у сферах політики, економіки, соціального і ку­льтурного життя, туризму та ін.).

Міжнародні організації є однією з важливих і найбільш ефективних форм багатостороннього співробітництва між державами, які є їх членами. Міжнаро­дні організації поділяються на міжурядові й неурядові (див. рис. 3.1).

До міжурядових міжнародних об'єднань відносяться Організація Об'єдна­них Націй (ООН) і ряд спеціалізованих організацій, що утворюють систему ООН. Організація Об'єднаних Націй є організацією універсального характеру із загальною компетенцією, головна мета якої полягає в підтримці й зміцненні миру, безпеки і розвитку співробітництва між державами.МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇМІЖУРЯДОВІ

(членами є тільки держави)

НЕУРЯДОВІ

(членами є організації неурядо­вого характеру, національні об'єднання, союзи і асоціації)Рис. 3.1 - Класифікація міжнародних організацій залежно від організацій, які є їх членами

 

Багато спеціалізованих утворень системи ООН мають безпосереднє від­ношення до забезпечення необхідних умов для розвитку міжнародного туриз­му. До таких організацій відносяться:

-     Економічна і Соціальна Рада ООН (ЕКОСОС) - здійснює координацію і загальне керівництво діяльністю ООН в економічній і соціальній областях, створює необхідні умови для співпраці в області економічного і соціального ро­звитку країн і регіонів;

-     Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) - міжурядова організація, створена з метою сприяння миру і між­народній безпеці шляхом розвитку співпраці між країнами в області освіти, нау­кової і культурної діяльності,

-     Міжнародна організація праці (МОП) - спеціалізоване міжнародне об'­єднання, метою якого є розробка конвенцій і рекомендацій з питань трудового законодавства і поліпшення умов праці, займається також питаннями зайнятості і мобільності робочої сили, у тому числі в індустрії туризму;

-     Всесвітня організація охорони здоров'я (ВОЗ) - міжнародна міжурядова організація головним завданням є покращення екологічної обстановки і саніта­рного стану зовнішнього середовища; розробка міжнародних санітарних норм і правил; профілактика і боротьба з інфекційними захворюваннями; запобігання епідемій і інші. Завдяки діяльності цієї організації визначаються джерела за­раження особливо небезпечними хворобами і вимоги по вакцинації при відвіду­ванні туристами небезпечних територій. Дані про це, а також інші рекомендації туристам з охорони здоров'я публікуються в довідниках для туроператорів і ту-рагентів і путівниках для мандрівників;

-     Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) - основною функ­цією цієї організації є надання довгострокових кредитів під цільові програми і проекти розвитку країн. МБРР орієнтується на надання фінансової допомоги державам, що розвиваються. Кошти виділяються під цільові проекти розвитку країн;Міжнародний валютний фонд (МВФ) - створений для впорядкування валютно-фінансових операцій між державами - членами міжнародних органі­зацій, підтримка стійкості валютних курсів; надання кредитної допомоги для вирівнювання платіжних балансів і сприяння економічному зростанню країн, а також високому рівню зайнятості в них. Країни, що розвиваються, тільки що починають розвиток туризму і туристської індустрії, напряму залежать від кре­дитної політики Фонду, його фінансової і технічної допомоги;

-     Міжнародна організація цивільної авіації (МОЦА) - встановлює полі­тику в області міжнародних цивільних авіаперевезень, вирішує питання ефе­ктивності, надійності й безпеки повітряних сполучень, визначає вимоги до міжнародних аеропортів і послуг повітряної навігації, вирішує технічні, управ­лінські і фінансові питання;

-     Міжнародна морська організація (ММО) - діяльність цієї організації спрямована на регулювання морських перевезень, розв'язання проблем пере­оснащення судів, їх вдосконалення, безпеки перевезень, запобігання нещасних випадків і їх наслідків, недопущення забруднення морів і океанів;

-     Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) - має на меті підтримку і розвиток співпраці країн - членів в області метеорологічних спостережень, до­сліджень і обміну інформацією;

-     Продовольча й сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй -здійснює збір, вивчення, аналіз даних з питань сільськогосподарського вироб­ництва, продовольства, а також всебічне сприяння поліпшенню виробництва і збуту продовольчої продукції;

-     Світова організація торгівлі (СОТ) - об'єднує багато країн з метою спро­щення міжнародної торгівлі, зниження митних зборів і інших обмежень в міжнаро­дній торгівлі;

-     інші організації.

Процес створення всесвітніх, континентальних і регіональних організа­цій, покликаний займатися регулюванням туризму та подорожей, почався в 20-ті роки XX ст. За цей період склалася ціла система міжнародних туристських організацій різного рівня і компетенції. Тепер їх нараховується понад 200, бі­льше чверті з них - активні й впливові в міжнародній індустрії туризму.

Міжнародні туристські організації можуть мати назви: "організація", "союз", "асоціація", "група асоціацій", "федерація", "конфедерація", "об'єднан­ня", "асамблея", "комісія", "комітет", "фонд", "рада", "центр", "бюро", "інсти­тут" і "агентство". Найпоширенішою міжнародною туристською структурою є асоціація - об'єднання на добровільній основі національних організацій і під­приємств туристської індустрії, а також фізичних осіб з метою вирішення конк­ретних завдань у сфері туризму.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 


Похожие статьи

І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму