І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму - страница 63

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 

3.      Назвіть основні показники екскурсійного обслуговування.

4.      Назвіть основні форми організації екскурсій.

5.      Які функції виконує екскурсія?

6.      Як класифікують екскурсії?

7.      Які принципи побудови екскурсій?

8.      Що таке "портфель екскурсовода"?

9.      Що таке диференціація екскурсійного обслуговування?

10.  Назвіть основні посадові обов'язки екскурсовода.

Які дані повинен містити договір між туристським підприємством і установою екскурсійного обслуговування.25 НАДАННЯ САНАТОРНО-КУРОРТНИХ ПОСЛУГ В СИСТЕМІ ТУРИСТСЬКОЇ ІНДУСТРІЇ

 

25.1 Основні поняття про санаторно-курортні заклади

 

Інтенсивний розвиток науки й техніки покращує умови життєдіяльності людей і разом з тим сприяє значному зростанню фізичних і психологічних на­вантажень на них. Об'єктивно виникає необхідність відтворення втрачених сил через профілактичні заходи або, в більш складних випадках, - через ліку­вання хвороб. При досягненні цієї мети туризм відіграє важливу роль, так як не тільки впливає на формування особистості в цілому, а й сприяє поліпшен­ню здоров'я людини. Для відновлення здоров'я людей існує розвинута систе­ма різноманітних установ та закладів. Наведемо стислу характеристику особ­ливостей використання потенціалу санаторно-курортного комплексу в туризмі [109, с. 140-186].

Залежно від лікувального фактора, подорожуючі, туристи можуть з різною метою використовувати санаторно-курортний комплекс:

-       із загальнооздоровчою метою (клімат, відпочинок, корисні для здоров'я дії повітря, сонця, води, фізичні вправи);

-       лікування - як супутня програма, тобто не як основна мета;

-       лікування за призначенням лікаря - як основна мета туризму (відвідан­ня курорту, водо-, грязелікарні, спеціалізованого санаторію, клініки тощо).

Для організованого надання лікувально-оздоровчих послуг необхідна на­явність рекреаційно-туристських ресурсів, тобто сукупності об'єктів і явищ природного й антропогенного походження; природні й культурно-історичні комплекси, які використовуються для туризму, лікування та відпочинку. Вони поділяються па природні й соціальні.

До першої групи належать: кліматичні особливості території, водні ре­сурси (річки, озера, мінеральні та грязеві джерела, штучні водойми, моря, океа­ни), мальовничі ландшафти, рослинний і тваринний світ тощо. Вони є визнача­льними для лікувального туризму.

Друга група соціально-економічних ресурсів (культурні об'єкти, пам'ятки історії, етнографії, архітектури) не є визначальними для цього виду туризму.

Звідси зрозуміло, що суб'єкти санаторно-курортного туризму (а саме кон­трагенти чи виконавці послуг): санаторії, пансіонати, будинки відпочинку тощо повинні бути розташовані у відповідних місцевостях, які мають необхідні при­родні ресурси. Такі місцевості, як правило, і є курортами.

Курорт - це освоєна природна територія на землях оздоровчого призна­чення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будів­лі та споруди з об'єктами інфраструктури, які використовуються з метою ліку­вання, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і під­лягає особливій охороні. Курорт повинен мати: офіційне визнання, необхідне для встановлення в межах відповідної місцевості визначеного правового режи­му, наприклад, на охорону природних лікувальних ресурсів, що забезпечують нормальне функціонування курорту та його розвиток; спеціальні прилади, буді­влі й заклади для раціонального застосування курортних факторів (бурові свер­дловини, кювети, водолікарні, грязелікарні, пляжі, в тому числі лікувальні, ае-росолярії, кліматопавільйони тощо); лікувально-профілактичні заклади, що за­безпечують медичне обслуговування хворих, а на кліматичних курортах, крім того, оздоровчі заклади (для організації відпочинку та туризму); спортивні спо­руди й майданчики, культурні заклади, заклади громадського харчування й по­бутове обслуговування.

Кожна природна курортна територія - це унікальне ландшафтне, геоло­гічне, економіко-географічне утворення, що є основною самостійною структур­ною одиницею курортно-рекреаційної галузі як складової туристської індустрії.

Сучасна курортологія - це медична наукова дисципліна, яка вивчає ці­лющі властивості природних фізичних факторів, характер їх дії на організм лю­дини, можливості їх застосування з лікувальною та профілактичною метою під час санаторно-курортного лікування й методи використання курортних факто­рів при різних захворюваннях.

Курорти використовують два і більше курортних факторів, які є в наявно­сті, адже важливим принципом санаторно-курортного лікування є комплексний підхід. Під комплексним підходом санаторно-курортного лікування розу­міють використання різних природних лікувальних факторів у поєднанні з діє­тотерапією, фізико-терапевтичними процедурами, ліками та іншими лікуваль­ними засобами й методами. При цьому важливим є природність лікувальної дії, природні фактори, які в процесі еволюції справляли постійний вплив на люди­ну. Крім того, людина під час санаторно-курортного лікування зазнає позитив­ного впливу від того, що змінює звичайну обстановку: звільняється від щоден­них турбот, пов'язаних із роботою і побутом, уникає несприятливих подразню­ючих впливів, які часто є чинниками, що викликали або підтримували процес тривання хвороби. На курорті турист має можливість перебувати тривалий час на свіжому повітрі. Комфорт, затишок, увага з боку персоналу, культурні захо­ди сприяють створенню в рекреанта добрих емоцій, необхідних для відновлен­ня організму, психологічного здоров'я.

Розглянемо основні санаторно-курортні заклади.

Типовим для санаторно-курортного лікування закладом є санаторії.

Санаторій - медичний заклад, в якому з лікувально-профілактичними ці­лями використовують природні фактори (клімат, мінеральні води, лікувальні грязі), поєднані з фізіотерапією, дієтотерапією, лікувальною фізкультурою та іншими методами лікування при обов'язковому дотриманні хворим санаторного й курортного режимів, адже в санаторії направляють хворих з початковими стадіями захворювання або після перенесення тяжких хвороб, операцій.

Функціонують санаторії для дорослих, дітей, підлітків, а також для ба­тьків з дітьми. Поряд із санаторіями, розташованими на курортах, існують так звані приміські санаторії або санаторії місцевого значення, розташовані поза курортами. Вони призначені для хворих, яким рекомендується бути у звичних кліматичних умовах, протипоказані далекі поїздки, для хворих, які страждають на ранні стадії захворювання, або тих, хто доліковується після виписки з лікарні.Санаторії в основному спеціалізовані. Можуть бути однопрофільні (для лікування однорідних захворювань, наприклад, хвороб органів дихання нетубе-ркульозного характеру, при більш вузькому медичному профілі - наприклад, тільки для хворих на бронхіальну астму), або багатопрофільні -з двома і більше спеціалізованими відділеннями для лікування, наприклад, хвороб органів кро­вообігу (кардіологічний профіль) і функціональних порушень нервової системи (неврологічний профіль).

Розрізняють наступні типи спеціалізованих санаторіїв для хворих:

-       із захворюваннями органів кровообігу;

-       із захворюваннями органів травлення;

-       із порушенням обміну речовин;

-       із захворюваннями нервової системи;

-       із захворюваннями органів дихання нетуберкульозного характеру;

-       із захворюваннями органів руху;

-       з гінекологічними захворюваннями;

-       із захворюваннями шкіри;

-       із захворюваннями нирок та сечовивідних шляхів.

Терміни лікування хворих у санаторіях різні. На бальнеологічних і грязевих курортах, а також у приміських санаторіях для лікування хворих із за­хворюваннями органів кровообігу, травлення, руху, шкіри, гінекології, перифе­рійної і центральної нервової системи, із порушенням обміну речовин установ­лений термін 26 днів. На кліматичних курортах і приміських санаторіях, де по­казане лікування хворих із нетуберкульозними захворюваннями органів дихан­ня і функціональними порушеннями нервової системи, встановлено термін лі­кування 24 дні. У санаторіях для лікування хворих із запаленнями нирок - 48 днів, у санаторіях та відділеннях для лікування хворих із наслідками травм і за­хворювань спинного мозку - 52 дні.

Крім лікування в санаторіях, на багатьох курортах організовується амбу­латорне лікування. Лікувально-діагностичне обслуговування хворих здійсню­ється курортними поліклініками. Розміщують амбулаторних хворих у пансіо­натах, готелях, на квартирах. Харчування для них організовується в дієтичних їдальнях курортів. Можливе прикріплення таких приїжджих на лікування і хар­чування до санаторію.

При направленні па амбулаторне лікування слід враховувати, що туристи можуть бути розміщені на квартирах, що віддалені від загальнокурортного лі­кувального закладу та їдальні, але таке житло рекомендується тим, хто не по­требує санаторних умов.

Дитячі санаторії призначені для доліковування в них дітей після тяжких захворювань і операцій. Профіль дитячих санаторіїв, їх структура й організація роботи базуються на загальноприйнятих для санаторіїв принципах. Втім вони мають і свою специфіку: лікування поєднується з навчально-виховним проце­сом за програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України. Розрі­зняють санаторії для дітей раннього (1-3 роки), дошкільного (до 7 років) і шкі­льного (до 14 років) віку, з терміном лікування від 45 днів до 4-х місяців, їх створюють у приміських зонах (лісні дитячі школи) і на курортах, де вони, якправило, розташовані поза зоною санаторіїв для дорослих і подалі від транспо­ртних магістралей, на зазеленених ділянках із майданчиками для спорту.

У системі санаторно-курортного туризму свою нішу мають і пансіонати. В пансіонатах, розташованих на бальнеологічних курортах, розміщуються ту­ристи, які користуються амбулаторним лікуванням. Пансіонати, розташовані на кліматичних курортах, у приміських і дачних місцевостях, в основному призна­чені для відпочинку. Тут відпочиваючим надається харчування і житло, що за­безпечує необхідні побутові умови. При пансіонатах є медпункти. Туристи ко­ристуються загальною курортною інфраструктурою. У пансіонатах, розташова­них у місцевостях, де є курортні поліклініки або санаторії, за бажанням відпо­чиваючих і за наявності медичного висновку за окрему плату може надаватися необхідне лікування.

Санаторії-профілакторії - це медичні заклади санаторного типу для проведення лікувально-оздоровчих заходів без відриву працівників від вироб­ничої діяльності (перебування в санаторії-профілакторії у нічний і вільний від виробничої діяльності час). Термін лікування - 24 дні. Великі санаторії-профілакторії мають кабінети електроопромінення, водогрязелікарні, аеросоля-рії, інгаляторні кабінети та ін.

Курортна поліклініка - це лікувально-профілактичний заклад, що здійс­нює амбулаторно-курортне лікування на курорті. У курортних поліклініках є спеціалізовані відділення: терапевтичне, хірургічне, неврологічне, гінекологіч­не, фізіотерапевтичне та інші, а також вузькоспеціалізовані кабінети - уролог, дерматолог та інші. Згідно з путівкою туриста в поліклініці проводять діагнос­тичне обстеження, комплексне лікування хворих - надаються кваліфіковані консультації спеціалістів. Усі лікувальні процедури базуються на застосуванні курортних факторів і проводяться відповідно до встановлених нормативів, що діють у загальнокурортних закладах. При поліклініці цілодобово функціонує швидка допомога, на великих курортах діє дитяче відділення. Хворі, які приїж­джають лікуватися на курорт без путівок, отримують у поліклініці платні кон­сультації спеціалістів. На невеликих курортах лікарі можуть користуватися лі­кувально-діагностичними кабінетами санаторію.

Будинок відпочинку -оздоровчий заклад із регламентованим режимом, призначений для відпочинку практично здорових людей. Більшість будинків відпочинку розташована в місцевостях із сприятливими кліматичними умова­ми, на берегах річок, озер, морів, лісових масивів. Режим тут заснований на чергуванні активного й пасивного відпочинку й передбачає можливо більш до­вготривале перебування туристів на свіжому повітрі, а також прогулянки, екс­курсії, заняття спортом, катання на човнах, в зимовий час - на лижах і ковзанах.

У будинках відпочинку є спортивні майданчики, зали, інші споруди, при­міщення для загартування і кліматичних процедур. Усю спортивно-оздоровчу роботу організовує інструктор з фізичного виховання. У кожному будинку від­починку працює медпункт (залежно від пропускної здатності), його очолює лі­кар (якщо 400 і більше місць) або фельдшер (від 200 до 350 місць), які призна­чають і контролюють режим активного відпочинку з урахуванням віку, профе­сії, стану здоров'я відпочиваючих.У великих будинках відпочинку функціонує стоматологічний кабінет, а також кабінети лікувального масажу й фізіотерапії. Харчування в більшості ро­зраховане на здорових людей, які не потребують спеціальних дієт. Термін від­починку від 12 до 24-х днів.

Розрізняють будинки відпочинку загального типу й спеціалізовані - для батьків з дітьми, вагітних жінок і молоді. Існують також «плаваючі будинки ві­дпочинку» - на річкових і морських суднах. У будинках відпочинку для батьків з дітьми працюють лікарі-педіатри й вихователі, обладнуються приміщення та майданчики для ігор і занять спортом.

Бази відпочинку служать для розміщення, харчування, відпочинку, ту­ристсько-екскурсійного, культурно-побутового й фізкультурно-оздоровчого обслуговування туристів та екскурсантів. Відмінність туристської бази від ін­ших закладів відпочинку полягає в тому, що тут проводяться спеціальні тури­стські заходи, походи, подорожі, змагання, навчання прийомам та навичкам спортивного туризму й орієнтування на місцевості. Як правило, бази відпочи­нку розміщуються в будинках готельного типу. Залежно від місцезнаходження та спеціалізації, бази можуть мати певний комплекс спортивних споруд і май­данчиків, пункти прокату спортивного спорядження та інвентарю для різних видів спорту. На базах, де передбачено відпочинок з дітьми, створюють дитячі майданчики.

Бальнеолікарня - медичний заклад для проведення процедур (ванн, ду­шів, промивань, зрошень, інгаляцій тощо) переважно з використанням природ­них мінеральних вод. На курортах, поряд із самостійними бальнеолікарнями, розташованими в банній будівлі, функціонує бальнеологічний відділ у складі санаторію. Якщо в одній будівлі розташовують бальнеолікарню і грязелікарню, то заклад називається бальнеогрязелікарнею. Будують їх, як правило, на базі джерел мінеральних вод. Загальнокурортні бальнеолікарні звичайно розрахова­ні на 20-70 ванн, відділення при санаторіях - на 5-6 ванн. До складу основних приміщень входять: кабінет лікаря, ванний зал або ванні кабінети, процедурні кабінети тощо. При деяких бальиеолікарнях облаштовують лікувальні басейни.

Грязелікарня - медичний заклад для проведення процедур із застосу­ванням лікувальних грязей. Поряд із самостійною грязелікарнею функціонує відділення у складі санаторію.

Різноманітність структури санаторно-курортного комплексу викликана специфікою призначення кожного структурного підрозділу, який має свою ме­ту, ресурс та особливості.

 

25.2 Характерні особливості санаторно-курортних послуг

 

Економічний зміст санаторно-курортної галузі зводиться до виконання робіт і надання послуг шляхом використання природних лікувальних ресурсів.

Сучасний ринок оздоровчо-лікувального відпочинку включає підприємс­тва відпочинку, які надають лікувальні послуги (курорти), і туристські фірми -підприємства-посередники, що продають ці послуги.Специфіка санаторно-курортної галузі полягає в тому, що:

-       по-перше, процес створення продукту представлено у формі надання послуги чи виконання роботи (лікування, медична реабілітація, профілактика);

-       по-друге, визначальними серед виробничих факторів виступає цін­ність, детермінована рідкістю та унікальними лікувальними властивостями природного ресурсу;

-       по-третє, вона має чітко виражений сезонний характер, що особливо важливо для курортних місцевостей;

-       по-четверте, існує певна спорідненість, а також відмінність між діяль­ністю курортною і рекреаційною;

-       по-п'яте, вона має комплексний, інтегрований характер. Специфічні особливості послуг полягають не тільки у відносно більшій місткості праці по­рівняно з виробництвом матеріально-речових благ, а й у значно менший частці матеріальних затрат (вартості) кінцевого виробництва послуг.

У діяльності санаторно-курортних підприємств основною послугою є оздоровлення споживачів. Здебільшого ця послуга реалізується в комплексі зі супутніми послугами: побутовими послугами, послугами харчування, культур­но-розважальними тощо.

Попит на послуги санаторно-курортного підприємства прямо пропорцій­но залежить від потоку інформації, що надходить до споживачів, і від якості ці­єї інформації. Інформація має бути вичерпною, всеосяжною, доступною, викли­кати інтерес потенційного клієнта й збуджувати намір відвідати курорт.

 

25.3 Принципи організації санаторно-курортного лікування

 

Санаторно-курортна система вимагає розробки особливих принципів ор­ганізації, оскільки пов'язана, з одного боку, з експлуатацією природних лікува­льних ресурсів, а, з іншого - з організацією лікувального процесу.

Медичні аспекти курортної справи (методи санаторного лікування), за­сновані на застосуванні природних лікувальних та інших факторів, визначенні показань і протипоказань для хворих на ті чи інші курорти, вивчаються інсти­тутами курортології чи центрами медичної реабілітації і фізіотерапії. Питання­ми виявлення, експлуатації і охорони природних лікувальних ресурсів займа­ються спеціалізовані гідрогеологічні організації.

Територіальне планування курортних закладів і курортних зон, проекту­вання санаторно-курортних об'єктів здійснюють проектні інститути, які вивча­ють проблеми рекреаційної архітектури.

Курортна справа виступає як сукупність усіх видів туристської дія­льності, необхідних для організації та забезпечення санаторно-курортними закладами трьох функцій:

-       лікування;

-       медичної реабілітації;

профілактики захворювань з використанням природних лікувальних ресурсів.З економічної точки зору лікування - це діяльність, пов'язана з надан­ням послуг клієнтові (пацієнтові) шляхом використання людського капіталу, природних, матеріальних і нематеріальних ресурсів, спрямована на відновлення та поліпшення функцій людської життєдіяльності. На багатьох курортах поряд із санаторним проводиться і амбулаторно-курортне лікування на базі курортних поліклінік, бальнеофізіотерапевтичних об'єднань, кліматолікувальних павіль­йонів, інгаляторіїв, інших загальнокурортних лікувально-діагностичних уста­нов і центрів.

Один чи декілька природних лікувальних факторів застосовують під час лікарського нагляду в поєднанні з лікувальною фізичною культурою (ЛФК), режимом рухової активності, лікувальним харчуванням тощо. Застосування в комплексі санаторного лікування декількох лікувальних факторів допомагає посилювати вплив одного фактора іншим, тобто отримувати свого роду куму­лятивну оздоровчу дію.

Основними методами санаторно-курортного лікування є бальнеоте­рапія (мінеральні ванни, прийом мінеральної води), грязелікування, клімато-лікування, лікувальна фізкультура, лікувальне харчування. Кліматотерапія включає: аеротерапію (лікування повітрям), геліотерапію (лікування сонцем), таласотерапію (лікування морським кліматом і купанням у морі).

Санаторно-курортне лікування можуть приймати як хворі, так і здорові люди, але його ефективність не завжди вдається зафіксувати, оскільки існує ча­совий лаг між прийняттям процедур і дією оздоровчого ефекту на організм. Слід зауважити, що курортологи відзначають недостатню вивченість методики виявлення індивідуальних адаптаційних можливостей санаторно-курортного оздоровлення "практично здорових людей".

Санаторно-курортне лікування як послуга має чітко виражену реабіліта­ційну спрямованість. Реабілітація при цьому розглядається як комплекс взаємо­залежних медичних, соціальних, педагогічних та інших заходів, що мають за мету відновлення соціальної (трудової, професійної, сімейно-побутової) дієзда­тності людини на основі максимально можливого відновлення функцій ЇЇ орга­нізму, порушених хворобою. Саме відновлювальне лікування становить медич­ний аспект реабілітації. Поетапна система реабілітації передбачає взаємозалеж­ну і спадкоємну лікувальну діяльність лікарняного, диспансерно-поліклінічного і санаторного етапів.

Загальними завданнями медичної реабілітації як виду курортної дія­льності є:

-       відновлення анатомічної цілісності структури чи органів (за можливості);

-       відновлення функцій відповідного органу, системи, структури;

-       комплексне відновлення функціональних можливостей організму; від­новлення психіки хворого, формування належного ставлення до себе та власно­го здоров'я, до родини, оточуючих людей, до роботи й відпочинку.

Останнім часом у реабілітаційному процесі підвищується роль психоте­рапевта чи медичного психолога, оскільки обов'язковим є відновлення психіч­ного стану хворого з використанням методів психологічної корекції, підвищен­ня толерантності до фізичних навантажень із застосуванням різних методівЛФК (індивідуальні й малогрупові заняття, заняття в кабінеті механотерапії), гідрокінезотерапія, бальнеологічні процедури (при відсутності протипоказань), елементи трудотерапії.

Дослідження показують, що фізична втомлюваність зникає протягом пе­рших 4-6 днів перебування в санаторії чи будинку відпочинку, а нервове на­пруження спадає після 12 днів відпочинку. Якщо перша допомога в санаторних закладах може надаватися в обмеженому режимі і, як правило, при наслідках травм, то всі інші становлять суть професійної діяльності лікарів-курортологів.

В умовах курорту основна реабілітаційна діяльність спрямовується на ві­дновлення функціонального стану постраждалої людини чи якогось органу (ор­ганізму в цілому). Лікувальний процес поділяється на такі етапи:

-       адаптація (перші два-три дні);

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 


Похожие статьи

І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму