І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму - страница 64

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 

-       активна реабілітація;

-       вихід з реабілітаційного процесу (два-три дні).

Пізня курортна терапія корисна не стільки для відновлення функцій, скі­льки для підтримки досягнутого стану здоров'я. Фахівці-курортологи розрізня­ють чотири технологічних періоди медичної реабілітації:

-       ранній;

-       середній;

-       пізній;

-       підтримуючий.

У ранньому періоді хворий або перебуває у лікарняному стаціонарі, включаючи лікарняне реабілітаційне відновлення, або під спостереженням лі­карів у домашніх умовах. Санаторна реабілітація найбільш доцільна в серед­ньому періоді - 2-4 місяці від початку захворювання чи травми, операції і менш ефективна - в пізньому періоді - 5-12 місяців, хоча і не виключається при при­значенні лікаря. У деяких групах хворих пізній реабілітаційний період триває до двох років.

Санаторно-курортна діяльність - надзвичайно привабливе поле для фор­мування і прояву різноманітних форм самоствердження і самовдосконалення особистості. Незважаючи на різку зміну характеру витрати сил, пов'язану із скороченням частки фізичної праці у структурі суспільного робочого часу, про­цес їх відновлення практично не змінився: відпочинок, як і раніше, для перева­жної більшості населення асоціюється з фізичним спокоєм і гарним харчуван­ням, тобто реалізуються потреби, прямо протилежні дійсним рекреаційним по­требам сучасної людини.

Здоров'я є товаром якісного характеру, який не підлягає купівлі-продажу.

В умовах інформаційного суспільства, комп'ютеризації, інтелектуалізації праці зростають психоемоційні навантаження у робочий і неробочий час, що вимагає рекреаційного забезпечення емоційної і психофізичної "надійності", "стійкості", "рівноваги" людини. На думку психологів і курортологів, психофі­зична рівновага найбільш ефективно досягається не відключенням від навко­лишнього оточення, а його зміною, не ізоляцією від джерел інформації, а змі­ною характеру інформації, не емоційною та інтелектуальною "сплячкою", а зміною вражень.Отже санаторно-курортна діяльність є відносно самостійним видом еко­номічної діяльності, спрямованої на надання послуг громадянам у процесі ліку­вання, медичної реабілітації та профілактики захворювань шляхом використан­ня природних лікувальних ресурсів. Виступаючи як господарська діяльність, вона охоплює основні й допоміжні види діяльності з охорони здоров'я у спеціа­лізованих закладах.

Сучасна наука здійснює пошук натуральних і вартісних форм визначення результату отримання санаторно-курортних послуг. Існують проблеми визна­чення економічної оцінки втомлюваності людини і відновлення її здатності до активної діяльності. Сьогодні для визначення результативності послуг вчені оперують переважно непрямими показниками сукупних витрат із їх надання -зайнятість, продуктивність праці тощо.

Врахування витрат на санаторно-курортні путівки не є адекватною варті­сною оцінкою поліпшення стану здоров'я людини. Вирішення ефективного способу оцінки продукту у сфері охорони здоров'я, в тому числі курортному виробництві, є важливим елементом управління економікою курортних міст, формування попиту й просування санаторно-курортних послуг на споживчі ри­нки тощо.

Попит на санаторно-курортні послуги визначається різними елементами, тісно пов'язаними один з одним, що відрізняються не тільки за природою, а й за важливістю для відпочиваючих.

Визначення попиту на санаторно-курортні послуги здійснюється за допо­могою прогнозування, яке передбачає наступні дії:

-       розрахунок потреб у тих чи інших видах лікування, спираючись на аналіз захворюваності в сучасний момент;

-       розрахунок перспективного розвитку санаторно-курортної справи в умовах ринкових відносин, із застосуванням математичних, економічних і ста­тистичних моделей (при розрахунках узяти до уваги дані про максимальне за­вантаження в піковий період);

-       врахувати думку експертів при складанні прогнозу.

Надання комплексу послуг споживачам являє собою виробничий процес санаторно-курортного підприємства, при якому використовуються природні, трудові, інформаційні й матеріально-технічні ресурси. Складові курортного об­слуговування наведені на рис. 25.1.

Цінність природних ресурсів визначається їх унікальністю. Від того, на­скільки унікальними властивостями володіють природні фактори, наскільки суттєвий їх цілющий вплив на організм людини, залежить ступінь зацікавлено­сті споживача. Ефективність ресурсів визначається характером їхнього викори­стання, тобто залежно від методик і технологій застосування.
У діяльності санаторно-курортних закладів не менш важливим, ніж при­родний фактор, виступає особистісний фактор, а саме: фаховий рівень підгото­вки фахівців-лікарів та обслуговуючого персоналу; досвід роботи в галузі; на­вички роботи; рівень міжособистісних комунікацій як усередині курортно-рекреаційних підприємств, так і стосовно гостей (курортників); якість обслуго­вування; підвищення кваліфікації персоналу. Високий професіоналізм дозволяє знизити фактор невизначеності й передбачити досягнення кінцевого результату. Від рівня кваліфікації будь-якої категорії персоналу в кінцевому підсумку за­лежить репутація санаторно-курортного підприємства, що визначається рівнем обслуговування, знанням своєї справи, доброзичливістю.

Окрім основного роду діяльності з надання курортних послуг галузева структура курорту може включати в себе:

-       підприємства з екологічно допустимого видобутку, розфасовки, вико­ристання і вивозу, зокрема, за межі регіону чи країни, частини ресурсів лікува­льних грязей;

-       підприємства аналогічних видів для освоєння частини ресурсів підзем­них мінеральних вод;

-       підприємства щодо організації і забезпечення безпеки навколишнього середовища та унікальних природних ресурсів;

наукові, проектні, експертні центри еколого-економічного моніторин­гу, контролю, дослідження проблем рекреаційного господарства, природокори­стування (маркетингові дослідження, впровадження ресурсозберігаючих техно­логій охорони й експлуатації рекреаційних ресурсів, систем курортно-оздоровчого туризму).Організація санаторно-курортної справи відбувається на трьох рів­нях: вищому, середньому й нижньому.

Вищий рівень формують державні органи керування курортами і туриз­мом. У їхні функції входить:

-       визначення стратегії розвитку галузі; складання державної і регіональ­ної програм розвитку курортів;

-       контроль за грамотною експлуатацією і охороною природних лікува­льних ресурсів;

-       організація науково-дослідної діяльності;

-       проведення рекламних заходів (виставок, ярмарків і т. ін.);

 

-        підготовка кадрів: курортологів різних спеціальностей. Середній рівень - це виробники лікувальних послуг:

-        санаторно-курортні установи (санаторії і пансіонати з лікуванням);

-       не курортні установи (санаторії-профілакторії, заводи розливу мінера­льних вод, виробники лікувальних грязей).

Функції управлінців цього рівня багатопланові:

-       забезпечення лікувального процесу на курорті;

-       організація анімаційної і спортивної програми для відпочиваючих;

-       забезпечення господарської діяльності курорту;

-       фінансово-економічна діяльність курорту.

Нижній рівень - реалізатори розподілу лікувальних послуг. До них належить:

-       фонд соціального страхування, що займається викупом і розподілом курортних путівок за пільговими цінами;

-        турфірми, які викуповують і продають споживачам лікувальні тури. Управлінці посередницьких організацій мусять вміти орієнтуватися на

українському і закордонному ринках лікувальних послуг, вивчати попит, оби­рати для споживача оздоровниці необхідного профілю з урахуванням лікуваль­них ресурсів і умов кліматичної та тимчасової адаптації, а також формувати й реалізувати лікувальні тури.

Діяльність санаторно-курортних установ залежить від потреб різних груп населення. Саме вони визначають формування цього ринку і виступають орієн­тирами в підготовці й прийнятті управлінських рішень у даній сфері.

 

25.4 Організація взаємодії туристських і санаторно-курортних підприємств

 

Взаємодія туристських підприємств та санаторно-курортних установ і за­кладів будується на договірній основі. Між цими підприємствами укладається, як правило, агентська угода. Предметом такої угоди є надання туристським пі­дприємством (далі Агент) послуги з бронювання та продажу за агентську вина­городу путівок на одержання санаторно-курортних послуг в санаторно-курортних закладах і установах (далі Санаторій).

Санаторій надає Агенту всю необхідну інформацію про Санаторій, умови надання послуг.Санаторій за запитом Агента надає інформацію про наявність і кіль­кість вільних номерів із вказівкою їх категорії, про обсяг додаткових послуг та їх ціни.

У разі зміни вартості путівок або інших умов надання санаторно-курортних послуг Санаторієм він надає Агенту нову редакцію умов надання послуг, що фіксується Сторонами в додатковій угоді до договору.

Агент виписує Клієнтам Квитанцію на бронювання (або ваучер) після оплати Клієнтами вартості путівки й отримання від Санаторія письмового (шляхом факсимільного зв'язку) підтвердження факту бронювання. Санаторій надає Агенту підтвердження факту бронювання при умові повного та правиль­ного заповнення Заявки на бронювання, наявності вільних номерів та перераху­вання Агентом вартості путівки за відрахуванням агентської винагороди.

У заявці на розміщення і поселення клієнтів повинні бути вказані:

-       номер і дата договору;

-       ПІБ Клієнта;

-       країна, громадянином якої є Клієнт;

-       дата приїзду і від'їзду, кількість діб;

-       категорія і кількість необхідних номерів;

-                посада, прізвище і підпис співробітника, який складав заявку. Бронювання вважається офіційно здійсненим з моменту підписання сто­ронами Заявки на бронювання.

Розміщення клієнтів у Санаторії можливе тільки за наявності у них доку­ментів, які ідентифікують їх особу (паспорт).

Передача путівок і надання санаторно-курортних послуг Санаторієм Клі­єнтам здійснюється виключно при умові пред'явлення ними квитанції на бро­нювання (ваучеру), виписаної на їх ім'я Агентом, наявності підтвердженого Санаторієм факту бронювання, 100% оплати Клієнтами вартості путівки, вико­нання Клієнтами і Агентом всіх умов договору, а також надання письмового пі­дтвердження Клієнтів про ознайомлення з Правилами перебування на території Санаторія.

Агент зобов'язується дотримуватися умов продажу путівок, графіків, строків та порядку заїзду й виїзду та ознайомити з ними Клієнтів.

Санаторій забезпечує Агента необхідними технологічними, методичними та рекламно-інформаційними матеріалами для надання послуг.

У договорі визначається порядок розрахунків між Клієнтом, Агентом і Санаторієм, граничні терміни відмови Клієнта від путівки, штрафні санкції при порушенні Клієнтом граничних термінів, порядок відшкодування вартості путі­вки та штрафні санкції, якщо Агент виписав Клієнту квитанцію про бронюван­ня (або ваучер) без отримання від Санаторію письмового підтвердження факту бронювання і без перерахування Санаторію вартості путівки.

У договорі наводяться також правила надання санаторно-курортних по­слуг Санаторієм, визначаються розрахункова доба і розрахункова година, вка­зується перелік документів, які повинен мати при собі Клієнт, що прибуває до Санаторію, та інша інформація.Договором обов'язково визначається відповідальність сторін за порушен­ня умов договору, дії сторін у форс-мажорних обставинах, термін дії договору, місцезнаходження і реквізити сторін.

Взаємовідносини між туристськими підприємствами й санаторно-курортними установами і закладами регулюються укладеними між ними уго­дами та нормами діючого законодавства.

 

25.5 Перспективи розвитку санаторно-курортного комплексу України

 

Санаторно-курортний комплекс України - це величезні запаси різномані­тних природних лікувальних ресурсів, мережа санаторно-оздоровчих закладів, значна кількість досвідченого кадрового потенціалу.

У 2000 р. прийнято Закон України "Про курорти", який визначає правові, організаційні, економічні й соціальні засади розвитку курортів в Україні і спрямований на забезпечення використання з метою лікування та оздоровлення населення природних лікувальних ресурсів.

Для організації діяльності курортів слід використовувати спеціально ви­значені природні території, що мають природні оздоровчі й лікувальні ресурси. Згідно із Законом України "Про курорти", до природних лікувальних ресурсів належать: мінеральні води, лікувальні полоїди й озокерит, ропа лиманів і озер, морська вода, природні об'єкти в комплексі зі сприятливими для лікування клі­матичними умовами, придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації і профілактики захворювань, кожен з яких є самостійним об'єктом геологічного середовища, потребує різнобічного підходу до вивчення, контро­лю стану і використання.

Сприятливий клімат на всій території України дозволяє широко викорис­товувати кліматотерапію як один з методів лікування і профілактики багатьох хвороб. Особливим лікувально-оздоровчим природним лікувальним ресурсом є унікальний мікроклімат печер і шахт.

В Україні наявні також значні запаси гідромінеральних ресурсів. Санато­рно-курортні установи в лікувально-оздоровчому процесі використовують мі­неральні води й полоїди. Наявність у певній місцевості гідромінеральних ре­сурсів є одним з критеріїв перспектив санаторно-курортного будівництва.

За загальноприйнятою класифікацією, існують такі види курортів:

-       бальнеологічні;

-       кліматичні;

-       бальнеокліматичні;

-       кліматобальнеогрязьові.

В Україні є всі види курортів, які можна використовувати для оздоров­лення населення.

З метою активізації комплексних досліджень різноманітних природних лікувальних ресурсів, чіткої оцінки їх сучасного стану, що обумовлює розвиток курортів різного профілю, необхідно:

-       провести повну еколого-економічну оцінку і паспортизацію рекреацій­них ресурсів України;здійснювати комплексні дослідження рекреаційної інфраструктури та ресурсів у масштабі окремих областей;

-       забезпечити повноцінне фінансування науково-дослідних робіт з акту­альних проблем санаторно-курортного лікування.

Жорстка конкуренція і нестабільність сучасного ринку стосуються систе­ми рекреації та відновлювального лікування в умовах курортів і потребують прийняття оперативних організаційних рішень, які дозволили б швидко адапту­ватися до зростаючих запитів ринку. Для прийняття таких рішень необхідна максимально повна й оперативна інформація, що базується на сучасних інфор­маційних технологіях. Інформаційна мережа Інтернет повністю задовольняє цю вимогу, забезпечуючи ефективний обмін інформацією. Інформація про реабілі­тацію та лікування має свою специфіку і надзвичайно відповідальна, адже являє собою не просто цікаву інформацію, а орієнтує хворих на можливе одужання, дає їм надію.

Інформація, що подається в мережу, має виключно індивідуальний харак­тер. Однак в ній має обов'язково міститися мінімальний обсяг необхідних да­них, до яких належать такі загальні показники:

-       стисла загальна кліматично-географічна характеристика зони курорту і приблизне розташування на території країни;

-       статистичні дані функціонування курорту, стисла історія його створення;

-       адміністративна сторінка;

-       перелік природних лікувальних факторів курорту з лаконічним описом механізму їх лікувальної дії;

-       медичні показання відповідно до міжнародної класифікації захворю­вань;

-       перелік послуг, які надаються на курорті, вартість одного дня перебу­вання на курорті;

-       точна адреса з вказівкою на транспортний доступ;

-                адреса електронної пошти, поштова адреса, телефон, факс. Збереження природних лікувальних ресурсів засновано на охороні курор­тно-рекреаційних зон і передбачає вирішення наступних питань:

-       раціональне використання природних лікувальних ресурсів та їх охорона;

-       дотримання уніфікованих державних стандартних методик у галузі лі­кування і медичної реабілітації;

-       дотримання науково обґрунтованих термінів для лікування та реабілітації;

-       ведення державного кадастру природних лікувальних ресурсів;

-       моніторинг природних лікувальних ресурсів і природних територій курортів;

-       розробка економічно обґрунтованих нормативів плати за користування природними лікувальними ресурсами.

Важливою умовою ефективного функціонування санаторно-курортного комплексу є забезпечення його розвиненою інфраструктурою, яка відповідала б світовим стандартам, сприяла підвищенню його конкурентоспроможності. Роз­виток інфраструктури відбувається у процесі вирішення територіально-функціональних, соціально-економічних, екологічних проблем, що пов'язано з розподілом і визначенням пріоритетних напрямів використання територіальних ресурсів і пошуками шляхів збалансування міжгалузевих інтересів.

Враховуючи позитивний вплив санаторно-курортної діяльності на еконо­міку країни, розглянемо складові ефекту від функціонування санаторно-курортного комплексу:

-       прямий ефект - доходи санаторно-курортних закладів, туристських агентств, закладів харчування, історико-культурних об'єктів та інших підпри­ємств туристської індустрії, а також доходи магазинів від покупок, що їх здійс­нюють відпочиваючі;

-       непрямий ефект - доходи будівельних організацій, банків, постачаль­ників харчів, комунальних служб, отриманих ними від реалізації продукції та послуг, що забезпечують комфортне перебування відпочиваючих у санаторно-курортних закладах;

-       індукований ефект - доходи інших місцевих резидентів у вигляді заро­бітної плати, дивідендів, орендної плати та інших видів платежів, отриманих ними від реалізації продукції і послуг усім суб'єктам, котрі причетні до санато­рно-курортної діяльності.

Наявність унікальних природних лікувальних ресурсів, даних щодо їх су­часного стану, стану інфраструктури санаторно-курортних закладів становить той базовий потенціал, на основі якого формується ставлення до рекреаційних можливостей курортних територій, що обумовлює подальший розвиток санато­рно-курортної галузі України.

 

Контрольні запитання для самодіагностики

1.       У чому суть лікувально-оздоровчого туризму?

2.       Які рекреаційно-туристські ресурси є визначальними для оздоровчо-лікувального туризму?

3.       Яка роль курортів у системі туристської діяльності?

4.       Назвіть типові для санаторно-курортного лікування заклади й визначте поле їх діяльності.

5.       Які фактори впливають на психологічне й функціональне задоволення відпочиваючого в санаторно-курортному закладі?

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 


Похожие статьи

І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму