І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму - страница 9

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 

-       "Резолюція міжнародної конференції по статистиці подорожей і туриз­му", прийнята у 1991 р. ВТО й Урядом Канади.

Важливу роль у регулюванні міжнародного туризму відіграла Міжнарод­на дипломатична конференція ООН з митних формальностей, що відбулася в 1954 р. у Нью-Йорку. На ній були прийняті три міжнародних документи, що регламентують митні пільги туристів: Конвенція про митні пільги для туристів.

У 1963 р. в Римі була проведена І Конференція ООН з туризму і подоро­жей. У її роботі взяли участь 87 держав - членів ООН, 5 спеціалізованих орга­нізацій ООН, 7 міжурядових і 14 неурядових міжнародних організацій, заціка­влених у розвитку міжнародного туризму.

Відповідно до рекомендації Римської конференції, Економічна і соціаль­на рада ООН (ЕКОСОС) у 1968 р. в Берліні провела спеціальний міжрегіональ­ний семінар ООН із проблем туризму в державах, що розвиваються.

Аналіз ролі міжнародного туризму був даний на Манільській (Філіппіни) Всесвітній конференції з туризму, яка проходила з 27 вересня по 10 жовтня 1980 р. У роботі цієї конференції взяли участь делегації 107 держав і 91 міжна­родна урядова і неурядова організації.

Манільська Всесвітня конференція з туризму мала на меті виявлення су­часної сутності туризму, визначення його ролі в світі, що змінюється, розгляду відповідальності держав за розвиток туризму. На конференції були розглянуті нові концепції туризму (насамперед як спосіб проведення відпусток і форма ві­дпочинку, подорожей і переміщень осіб з будь-якими цілями, а не тільки як до­ходна галузь економіки), нові принципи й основні напрями його розвитку.

Конференція прийняла Манільську декларацію зі світового туризму, в якій туризм розуміється як важлива діяльність, що впливає на соціальне, куль­турне, освітнє й економічне життя держав і має гуманітарний характер.

Особливе місце в Декларації приділяється розвитку внутрішнього, соціа­льного й молодіжного туризму. Підкреслюється, що внутрішній туризм сприяє більш збалансованому стану національної економіки; соціальний туризм пови­нен бути суспільною метою в інтересах менш забезпечених громадян; молоді­жний туризм потребує особливої уваги і надання цій категорії громадян найбі­льших можливостей і пільг.

У Декларації заявлено, що державам слід сприяти створенню поліпшених умов праці для туристських кадрів, вивчати стримуючі фактори в розвитку ту­ризму і вживати заходи щодо їх усунення. Визнано направляючу і координую­чу роль ВТО в міжнародному туристському співробітництві.

Одним з важливих документів, які регламентують діяльність туризму, є "Кодекс туриста". Відповідно до ст. XIII Кодексу, туристи мають право на ві­льний доступ усередині і за межами своїх країн до місць і окремих районів ту­ристського інтересу і з урахуванням існуючих правил та обмежень на вільне пересування в місцях транзиту й тимчасового перебування.

1)    У цих же місцях туристи повинні мати право на:об'єктивну, достовірну і вичерпну інформацію про умови й можливості їх поїздок і перебування;

2)    особисту безпеку і безпеку їхнього майна, а також на захист своїх прав як споживачів;

3)    відповідну суспільну гігієну, ефективні заходи щодо запобігання інфе­кційним захворюванням і нещасним випадкам, а також на вільний доступ до служб охорони здоров'я;

4)    вільний і швидкий зв'язок усередині країни, а також із закордоном;

5)   адміністративні та юридичні гарантії, необхідні для захисту їхніх прав.
Крім того, на іноземних туристів покладаються й певні обов'язки. Так,

згідно зі ст. XI Кодексу, туристи своїм поводженням зобов'язані сприяти взає­морозумінню і дружнім відносинам між людьми як на національному, так і на міжнародному рівні й у такий спосіб сприяти збереженню миру. У місцях тра­нзиту й перебування туристи зобов'язані поважати встановлений політичний, соціальний, моральний і релігійний порядок, а також підкорятися діючим зако­нам і правилам.

 

3.5 Сутність міжнародних туристських заходів

До найвпливовіших міжнародних заходів, що відіграють важливу роль у розвитку туристської діяльності, є міжнародні туристські біржі, ярмарки, ви­ставки, салони. Основними цілями таких міжнародних заходів є: ознайомлення з турпродуктами різних фірм; вивчення попиту на туристські послуги; встанов­лення ділових контактів; здійснення комерційних справ і укладання договорів; обмін інформацією; реклама і просування турпродукту. Вони можуть бути все­світніми або регіональними. Найбільш значні міжнародні виставки і ярмарки є щорічними і проводяться у певний період року - перед початком літнього чи зимового сезону за заздалегідь зазначеними датами і тривають 1-7 днів.

Вони супроводжуються прес-конференціями; виставками літератури (проспектів, буклетів, листівок, календарів, карт, схем, путівників), значків, іншої сувенірної продукції, туристського інвентарю і спорядження, консульта­ціями фахівців, переглядом рекламних роликів, відео- і кінофільмів, слайдів; туристськими змаганнями, концертами.

Одна з найбільших у світі туристських виставок - Міжнародна туристсь­ка біржа (ІТВ). Вона проводиться в Берліні з 1966 р. щорічно в березні протя­гом 7 днів. Один день приділяється тільки професійним учасникам, в інші дні біржа відкрита для всіх бажаючих. У ній беруть участь представники держав­них міністерств, відомств, комітетів і рад з туризму, національні й регіональні туристські організації, турфірми, туроператори і турагенти, готелі і готельні ланцюги, авіа- та круїзі компанії, структури систем бронювання, страхові ком­панії, спеціалізовані видавництва, радіо- і телекомпанії.

У рамках біржі проводяться переговори між представниками закордон­них організацій і комерційних туристських компаній.

Найбільшою в Європі за кількістю відвідувачів є Міжнародна туристська виставка (Srr) у м. Штутгарті. Вона перевершує останнім часом Берлінськуміжнародну туристську біржу. Штутґартська виставка проводиться щорічно в партнерстві з різними країнами.

Всесвітній ринок подорожей у Лондоні проводиться з 1980 р. щорічно в листопаді - грудні протягом 5 днів за участю турфірм, представників туріндус-трії і засобів інформації. Поряд із укладанням угод важливим завданням Лон­донського ринку є ознайомлення з нововведеннями у сфері туризму.

Туристський міжнародний ярмарок (ФІТУР) проводиться з 1981 р. щорі­чно в січні в Мадриді протягом 6 днів. Серед учасників - турфірми, готельні об'єднання, авіакомпанії. Ярмарок супроводжується фестивалем народних пі­сень і танців, показом рекламних фільмів з туризму.

Великим авторитетом користуються також Лейпцігський ярмарок подо­рожей, Міжнародний салон з туризму і подорожей, що проводиться щорічно в середині лютого в Парижі протягом 7-10 днів; Міжнародна туристська біржа в Мілані - у другій половині лютого протягом 5 днів; Міжнародна туристська виставка країн Азіатського регіону (Гонконг), Міжнародний туристський ярма­рок (Чикаго); Міжнародна виставка "Туризм" (Ґетеборг); Міжнародна турист­ська виставка "Філоксенія" (Салоніки) та ін.

 

3.6 Міжнародні відносини України у сфері туризму

Розширення міжнародних зв'язків відкриває нові шляхи для просу­вання національного туристського продукту на світовому ринку, залучення до світового інформаційного простору, передового досвіду організації тури­стської діяльності.

Геостратегічна роль України як з'єднувальної ланки між Північчю і Пів­днем Європи, між Європою і країнами Кавказу очевидна. Це - демократичний вибір і послідовність у проведенні реформ, активний розвитку дво- й багато­стороннього співробітництва як з усіма європейським державами, так і з прові­дними інституційними структурами та економічними об'єктами.

Україна відкрита для міжнародного туристського співробітництва, яке повною мірою віддзеркалює загальноєвропейські інтеграційні політичні й соці­ально-економічні процеси, враховує основні загальнонаціональні пріоритети. Виходячи з національних інтересів, міжнародна туристська політика України багатовекторна, реалізується на засадах економічної доцільності й взаємовигід­ної співпраці з конкретною країною або регіоном, враховує особливості певно­го туристського ринку.

Має місце цілеспрямована діяльність з розвитку міжнародних туристсь­ких зв'язків. Першочерговим напрямком діяльності у цій сфері є розбудова до­говірно-правової бази зовнішніх зносин, укладання міжнародних угод міжуря­дового та міжвідомчого характеру про співробітництво в галузі туризму.

Перевага і далі надаватиметься встановленню договірних відносин з краї­нами, що є перспективними для України туристськими ринками, вивченню та впровадженню практики створення нормативно-правової бази туризму, органі­заційних засад функціонування високорентабельної туристської індустрії, про­гресивного досвіду державного регулювання та стимулювання галузі.Створення і діяльність спільних міжурядових комісій з питань економіч­ного та науково-технічного співробітництва є дієвим фактором реалізації між­народних договорів у сфері туризму.

Активно розвивається співпраця у складі численних спільних міжурядо­вих комісій з питань економічного та науково-технічного співробітництва, осо­бливо з країнами, з якими створено правову базу співробітництва, метою є фо­рмування в їх межах робочих груп по туризму. Реалізуючи положення укладе­них міжнародних угод про співробітництво в галузі туризму, створюються між­відомчі робочі групи з туризму, регулярно проводяться їх засідання з метою аналізу та вирішення поточних проблем двостороннього співробітництва, ви­значення шляхів активізації туристських обмінів. Так, вже створено українсько-турецьку спільну комісію з питань співробітництва у сфері туризму, змішану українсько-польську комісію з питань туризму, плідно розвиваються взаємо­відносини в галузі туризму в рамках міжурядових українсько-узбецької, україн­сько-грецької, українсько-кубинської, українсько-австрійської, українсько-баварської, українсько-німецької, українсько-словацької, українсько-словенської, українсько-латвійської, українсько-в' єтнамської, українсько-російської, українсько-угорської спільних комісій.

Створено робочі групи з туризму в складі зазначених міжурядових орга­нів, зокрема українсько-австрійської, українсько-німецької, українсько-латвійської та українсько-болгарської спільних комісій.

Безумовною складовою міжнародних зв'язків є розвиток інституційного співробітництва. Через безпосередню участь у діяльності світових і міжнарод­них структур усіх рівнів практично реалізуються договірні відносини, активізу­ється входження України в світовий туристський простір. Можливості викорис­тання організаційно-фінансових механізмів міжнародних органів для підви­щення економічної ефективності національної туристської галузі важко пере­оцінити.

У жовтні 1997 р. на 12-й сесії Генеральної асамблеї Всесвітньої туристсь­кої організації (ВТО), що відбулася у м. Стамбулі (Туреччина), Україна стала Дійсним членом цієї організації. А вже через два роки, у вересні 1999 р. на 13-ій сесії Генеральної асамблеї Всесвітньої туристської організації, що проходила у м. Сантьяго (Чілі) Україну було обрано до Виконавчої ради ВТО. На цій же сесії Генеральної асамблеї ВТО Навчально-науково-виробничий комплекс "Ту­ризм, готельне господарство, економіка і право" у м. Києві вступив до Ділової ради (ДР) ВТО, передбачається створення на його базі навчального центру Все­світньої туристської організації. Членом Ділової ради ВТО також є Готельний комплекс "Дніпро". На 14-й сесії Генеральній асамблеї ВТО до ДР ВТО всту­пило Головне управління комунального і готельного господарства та туризму Київської міської державної адміністрації.

Членство України у Всесвітній туристській організації, що є головною міжнародною міжурядовою організацією у галузі подорожей і туризму, значно підвищило імідж і авторитет нашої держави у туристському співтоваристві, створило передумови подальшого розвитку національного туризму відповідно до тенденцій світового туристського ринку із залученням до інформаційної ме­режі, прогресивних технологій, інвестиційних пропозицій, системи професійної підготовки, наукових досліджень, передових надбань найбільш розвинутих ту­ристських держав світу, відкрило нові можливості налагодження взаємовигід­ної співпраці з країнами - членами на всіх рівнях - двосторонньому, багатосто­ронньому, регіональному.

Виконавча рада є керівним органом ВТО, що формує світову туристську політику, активно впливає на її впровадження, контролює бюджетні питання. Включення України до складу Виконавчої ради ВТО має стратегічне значення з огляду на створення передумов подальшого розвитку національного туризму відповідно до тенденцій світового туристського ринку, диверсифікацію форм взаємовигідної співпраці з країнами - членами, розширення можливостей вико­ристання механізмів цієї організації для підвищення ефективності національної туристської галузі з урахуванням процесів глобалізації, що відбуваються в світі, просування українського турпродукту на міжнародному ринку, збільшення на­дходжень до державного бюджету, покращення іміджу нашої держави у тури­стському співтоваристві, підвищення авторитету й впливовості України у світі, розширення державно-приватного партнерства, впровадження новітніх техно­логій і передових методів підготовки та підвищення кваліфікації туристських кадрів відповідно до світових стандартів.

У 1998 р. в Україні вперше широко відзначався Всесвітній день туризму. Видано Указ Президента України "Про встановлення Дня туризму України", що є свідченням визнання державою значення туризму для країни. Щорічно 27 вересня проводиться цілий комплекс заходів. У рамках свята організуються урочисті масові заходи (презентація туристських підприємств, концерти, кон­курси за туристською тематикою, народні гуляння на центральній вулиці міста Києва - Хрещатику, в парках м. Києва, в обласних центрах, містах і селах усіх регіонів України, а також безкоштовний вхід до музеїв, заповідників та інших екскурсійних об'єктів для груп учнівської і студентської молоді. Кращі праців­ники туризму та інших галузей нагороджені державними нагородами і відом­чою відзнакою "Почесний працівник туризму України". Це свято надає хорошу можливість для пропаганди значення туризму в житті нашої країни та народу.

У 1999 р. щорічному Міжнародному туристському салону "Україна" -найбільшому виставковому заходу на теренах нашої країни надано статус захо­ду, що проходить під егідою ВТО, за участю представників ВТО, з використан­ням символіки ВТО, а також включенням Салону до Календаря міжнародних туристських заходів ВТО.

22 травня 2000 р. Надзвичайний і Повноважний Посол України в Коро­лівстві Іспанія та Князівстві Андорра вручив вірчі грамоти щодо покладання на нього Указом Президента України повноважень Постійного представника України при Всесвітній туристській організації Генеральному секретарю ВТО Ф. Франжіаллі.

У січні 2000 р. на сесії Виконавчої ради ВТО було досягнуто домовленос­ті про проведення 10-11 жовтня 2000 р. Державним комітетом молодіжної по­літики, спорту і туризму України спільно зі Всесвітньою туристською організа­цією Міжнародного семінару "Нові інформаційні технології в туризмі" в рам­ках VH Міжнародного туристського салону "Україна 2000" (10-13 жовтня 2000 року, Національний виставковий центр м. Києва). Важливість проведення в Україні цих заходів важко переоцінити з огляду на підвищення інформаційного забезпечення туристської галузі, опанування прогресивним досвідом організації високорентабельної індустрії туризму, зокрема, її інформаційно-рекламної сфе­ри, пропагування національного турпродукту на світовому ринку каналами

ВТО.

Генеральний секретар ВТО Франческо Франжіаллі здійснив перший офі­ційний візит в Україну 8-11 жовтня 2000 р. для участі у вказаних заходах. Цей візит набуває особливого значення з огляду на проведені зустрічі з керівниками держави: Президентом України, Головою Верховної Ради України, Прем'єр-міністром України, Віце-прем'єр-міністром України, Головою Київської міської державної адміністрації, Міністром закордонних справ України, а також виступ на парламентських слуханнях на тему "Сучасний стан і тенденції розвитку ту­ризму в Україні" й черговому засіданні Ради з туризму СНД, що мають якісно вплинути на розвиток співробітництва України з ВТО, сприятимуть розбудові туристської галузі нашої країни, її інтеграції у світове співтовариство, станов­ленню як одного з європейських центрів туризму.

12-14 березня 2001 р. в м. Києві відбувся семінар ВТО з питань маркети­нгу в сфері туризму, національного та регіонального планування туризму, бю­джетів національних туристських адміністрацій, основних показників туризму за підсумками 2000 р.

Зважаючи на те, що Україна є порівняно молодим членом ВТО, можна з впевненістю говорити про визнання зростаючої ролі туристського потенціалу нашої країни на світовому туристському ринку, сприйняття нашої країни світо­вою спільнотою як великої європейської держави з багатими природно-рекреаційними та історико-культурними ресурсами, потужною туристською інфраструктурою, що послідовно йде курсом демократичних реформ і має зна­чні перспективи соціально-економічного розвитку.

Взаємовідносини з ВТО поглиблюватимуться за такими напрямками: співробітництво з метою розвитку; розвиток людських ресурсів; сталий розви­ток туризму; якість розвитку туризму; статистика та економічний вимір ринку; дослідження ринку й просування туризму; комунікації та документація; розви­ток співробітництва в рамках Ділової ради ВТО.

Плідно розвивається діяльність Ради з туризму держав - учасниць Угоди про співробітництво в галузі туризму, підписаної 1993 р. у м. Ашхабаді Голо­вами Урядів країн - учасниць Співдружності незалежних держав, у тому числі України; з жовтня 2000 р. Україна головує в Раді з туризму СНД. Нарощується співпраця в рамках Робочої групи з туристського співробітництва Чорноморсь­кого економічного співробітництва (ЧЕС) на основі багатосторонньої Угоди про співробітництво в галузі туризму між країнами Чорноморського економіч­ного співробітництва 1994 р. і Декларації Ялтинського самміту, підписаної 5 червня 1998 р. Стабільно розвивається співробітництво в межах Робочої групи з туризму Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ) відповідно до Комплексного плану співробітництва України з ЦЄІ 1995 р., реалізуються спільні проекти ЦЄІ"Стратегічний туристський маркетинг", "Мережа центрів туристської інформа­ції в країнах ЦЄІ", "Розвиток сільського туризму в країнах ЦЄІ", "Розвиток ку­льтурного туризму в країнах ЦЄІ".

Стратегічною метою розвитку туристського співробітництва України в рамках зазначених міжнародних регіональних органів є забезпечення націона­льних інтересів у глобалізаційних та інтеграційних процесах європейського ту­ристського ринку через участь у створенні єдиного туристського простору Єв-рорегіону як зони вільної торгівлі туристськими послугами й свободи туристсь­кого руху, ефективному використанні туристсько-рекреаційного потенціалу для інтенсифікації туристських потоків, розробці спільного конкурентоспроможно­го туристського продукту країн - учасниць, насамперед міжнародних туристсь­ких маршрутів, таких як "Туризм по Шовковому шляху", а також по рекреацій­них зонах Чорноморського узбережжя, р. Дунай і Дніпро, спільному просуванні турпродукту на міжнародному ринку з метою збільшення обсягів туристських обмінів, підвищення економічної ефективності туризму як передумови соціаль­но-економічного розвитку країн.

Розвиток спільного інформаційного простору, створення централізованих туристських банків даних, технічна й технологічна кооперація, проведення спі­льних досліджень ринку і маркетингових заходів, вироблення та впровадження стандартів якості туристських послуг, вирішення комплексу питань, пов' язаних зі спрощенням туристських пересувань, прикордонних і митних формальнос­тей, лібералізацією торгівлі туристськими послугами, забезпеченням безпеки туристів, узгодження законодавчої бази, здійснення спільних навчальних про­грам і програм стажування з метою формування високопрофесійних туристсь­ких фахівців, розбудова інфраструктури туризму, в тому числі облаштування мережі міжнародних транспортних коридорів, розвиток курортів, залучення ін­весторів, фондових структур, приватного сектора у туристську індустрію, зок­рема Єврорегіону, для фінансування міжнародних проектів, - все це актуальні питання багатостороннього співробітництва країн ЧЕС, ЦЕІ, СНД, Балтійсько­го регіону.

Невід' ємною складовою розбудови міжнародних відносин у сфері туриз­му є поглиблення співпраці з іншими міжнародними органами в галузі туризму.

Активізується співпраця з Європейським Союзом, Радою Європи, Ра­дою держав Балтійського моря з питань визначення та реалізації світової туристської політики, включення України у перспективні програми фінан­сової та технічної допомоги, а також інвестиційні проекти ЄС у сфері тури­зму, зокрема, в межах програми TAOS тощо. Пріоритетним напрямом роз­витку співробітництва з ЄС є забезпечення реалізації Угоди про партнерст­во та співробітництво між Європейським Союзом і Україною 1994 р., Стра­тегії інтеграції України до ЄС.

Туристське представництво за кордоном - це дієва система просування національного туристського продукту на міжнародному ринку, проведення ре­клами туристських можливостей України, розширення зв'язків з туристськими відомствами та підприємствами країни перебування, налагодження прямих ко­нтактів українських туристських підприємств із зарубіжними партнерами. Не­гайність потреби створення туристської представницької структури зумовлю­ється і можливістю залучення більшої кількості іноземних туристів в Україну, забезпечення захисту прав та інтересів українських туристських підприємств і вітчизняних туристів за кордоном, залучення іноземних інвестицій у туристсь­ку галузь нашої країни.

Цікавим є приклад Великобританії, де існує державна структура, яка за­ймається дослідженнями туристського ринку та рекламно-інформаційною дія­льністю, пропагуванням Великобританії як туристської країни на світовому ри­нку. Її складовою є мережа з 70 туристських представництв Великобританії у різних країнах світу, що є найперспективнішими ринками для реалізації бри­танського турпродукту. З державного бюджету виділяється 80 млн. фунтів сте­рлінгів на рік для проведення ринкових досліджень, рекламно-маркетингової діяльності, у тому числі участі в міжнародних туристських салонах, ярмарках, виставках і біржах, видання рекламно-інформаційної продукції різними мова­ми, а також утримання закордонних туристських представництв. Отже без дер­жавних вкладень розвиток туризму неможливий, при цьому вкладення є, по су­ті, не витратами, а інвестиціями. Аналіз проведених у Великобританії маркети­нгових досліджень свідчить, що 1 фунт стерлінгів, вкладений у туризм, дає 27 фунтів прибутку від кожного туриста, який відвідує країну, з них 4 фунти пове­ртаються до державного бюджету у вигляді податків.

Уряд Греції щорічно виділяє на потреби інформаційно-рекламної діяль­ності у сфері туризму 80 млн. дол. США, Туреччини - відповідно 12 млн. дол.

США.

Відповідно до документів ООН щодо туризму, зокрема, Хартії туризму, рішень Гаазької конференції визнається право кожної людини вільно пересува­тися, необхідність розробки та провадження державної політики щодо забезпе­чення гармонічного розвитку внутрішнього й міжнародного туризму, реалізації заходів, спрямованих на сприяння туристським подорожам. Це насамперед сто­сується укладання міждержавних і міжнародних договорів, спрямованих на спрощення перетину кордону туристами, особливо з тих держав, що є для Укра­їни найперспективнішими туристськими ринками.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 


Похожие статьи

І М Писаревський, С О Погасій, І Б Андренко - Організація туризму