1933 рр в україні - До історіографії голодомору 1932 - страница 1

Страницы:
1 

Електронна бібліотека

видань історичного факультету

Харківського університету

Лантух І. В. До історіографії голодомору 1932 - 1933 рр. в Україні // Материалы международной конференции молодых историков. - Харьков, 1994. - C. 215 - 219.

При використанні матеріалів статті обов'язковим є посилання на її автора з повним бібліографічним описом видання, у якому опубліковано статтю. Дана електронна копія статті може бути скопійована, роздрукована і передана будь-якій особі без обмежень права користування за обов'язкової наявності першої (даної) сторінки з повним бібліографічним описом статті. При повторному розміщенні статті у мережі Інтернет обов'язковим є посилання на сайт історичного факультету.

Адреса редакційної колегії:

Україна, 61077, Харків, пл. Свободи, 4,

Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна,

історичний факультет. E-mail: istfac@univer.kharkov.ua

©Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна; історичний факультет ©Автор статті

©Оригінал-макет та художнє оформлення - зазначене у бібліографічному описі видавництво ©Ідея та створення електронної бібліотеки - А. М. Домановський

ЛАНТУХ І. В.

ДО ІСТОРІОГРАФИ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp. В УКРАЇНІ

В історії радянської держави було багато трагічних' сторінок. Всі вони були приховані від народу. І лише за умови так званої перебудови почали про деякі з них говорити.

Трагедія голоду 1932—1933 років — одна з найстрашніших в усій історії українського народу. Партійно-державні керівники того часу саме поняття «голод», що адекватно відображало стан справ у багатьох районах республіки, обминали. У виступах на різного рода партійних форумах мова йшла тільки про «труд­нощі з харчами», «кіпеькі справи з хлібозаготівлею» тощо. Навіть зразу після голодомору, на початку 1934 р. керівник комуністі» України П. Постишев на XVII з'їзді ВКП(б) звітував лише про «великі успіхи КП(б)У в сільському господарстві», визнавай, водночас, що репресії в попередні роки були вирішальним мето­дом партійного керівництва. Але ані слова про голод та смерть людей від голоду. І з того часу — заборона казати, писати про голодомор 1932—1933 років. Тільки людська пам'ять зберігала, передавала попереднім поколінням відомості про голодомор, що прийшов на землю України в час, коли комуністична партія, як керуюча сила, вела народ в царство соціалізму.

Лише коли про голод стали з'являтися публікації істориків, живі свідки розповідали про найстрашніші часи свого життя, керівництво. компартії України змушено було якось -реагувати. І ось в січні 1990 р. з'являються постанова ЦК КПУ про голод 1932—1933 іроків на Україні.

Склалася ще невелика історіографія по данному питанню. Одним з перших почав досліджувати цю складну тему С. В. Куль­чицький. Йому належить декілька публікацій, які безпосередньо відносяться до висвітлення народної трагедії.

С. В. Кульчицький видав як науково-популярні, так і дослід­ницькі роботи з цієї проблеми 1.

Лате ознайомлення з існуючою літературою про голод 1932— 1933 рр'. дозволяє зробить, насамперед, такий висновок. Перші роботи носили, головним чином, так би мовити, інформаційний характер. їх автори вважали за необхідне сповістити громадсь­кості про трагедію, яка спіткала народ нашої республіки при керівной ролі комуністичної партії, яка вела по шляху «соціалі-

1 Кульчицький С. В. 1933: Трагедія голоду. К-, 1989; Кульчицький С. В., Шаталіна Е. П. Становище дітей на Україні у 1931—33 pp. (Докумен­тальна розповідь) <К., 1989; Кульчицький С. В. Трагічна статистика голоду. В кн.: Голод 1932—1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів. К-, 1990; Кульчицький С. В., Максудов С. Втрати населення України від голоду 1933 р.//УІЖ, 1991, № 2; Кульчицький С. В. між двома війнами (1921 — 1941 рр.)//УІЖ, 1991, № 9.стичного будівництва». Серед таких «інформаційно-просвітниць­ких» праць слід назвати книгу Кульчицького С В. «Трагедія голоду»1. Але і в них автори 'намагалися вказати * на причину цього соціального лиха, масштаби та наслідки.

Згодом з'явилися роботи С. В. Кульчицького і інших істор.и- -ків, де робилась спроба більш грунтовніше дослідити причини голодомору, число жертв, та демографічні наслідки голоду. Як на наш погляд, саме ці питання є найважливішими в вивченні цієї проблеми, вони стоять в центрі уваги дослідників, як і ге, що по них відмічається розбіжність серед істориків, висвітлюючих цю тему. '

На закаті свого існування, як керівної сили суспільства, ЦК Компартії України в постанові про голод 1932—1933 років без­посередньою причиною його визнав «примусове, з широким засто­суванням репресій, проведення згубної для селянства хлібозаго­тівельної політики», що голод був «наслідком злочинного курсу Сталіна та його найближчого оточення (Молотов, Каганович) щодо селянства» 2.

Це, на наш погляд, так би мовити, «найм'якша» точка зору з питання причин голодомору, що спіткала український народ.

їй протистоїть найбільш суворіша точка зору: «Сталін навмис­не спланував голод, або П. Постишев був йото організатором. Він був штучний у тому плані, що трагедії можна було б запо­бігти, знизивши квоти розверстки і плани індустріалізації»3. В межах цієї позиції робиться також наголос на те, що голод був «заздалегідь спланованою Москвою антиукраїнською акцією етноциду»4. Оскільки Москва пов'язувала українське селянство з українським націоналізмом як загрозою своїм імперським інте­ресам, тому «голод запланувала Москва для винищення україн­ського селянства як національного бастіону. Українських селян нищили не тому, що були селянами, але тому, що були україн-цями-еелянами» 5.

Але відомі архівні матеріали, якими взмозі сьогодні користу­ватися дослідники, дають підставу говорити, що саме економічні та політичні чинники стали причиною голоду. При цьому, безу­мовно,, не можна ігнорувати національні аспекти проблеми. Тут мова йде про те, що Сталін та його оточення, переконавшись у повному провалі своїх планів насильницької колективізації, що призвела до глибокої кризи в сільськогосподарському виробниц-

! Кульчицький С. В. 1933: Трагедія голоду. К., 1989.

2 Голод  1932—1933 років на Україні: очима істориків, мовою докумен­тів. К-. 1990, с. 3—4.

3 Цит. по кн.: Голод 1932—1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів, с. 96.

4 Цит. рп кн.: Сторінки історії Компартії України. Запитання і відповіді. К., 1990, с. 162.

5 Див. Голод 1932—4933 років на Україні: очима істориків, мовою доку­ментів, с. 99.тві, почали шукати винних, формуючи «постать ворога»: Якщо в Росії це був, зрозуміло, куркуль, то- в Україні до нього дода­вався ще і націоналісті». Більше того, саме у націоналізмі вбача­лася головна небезпека і причина провалів у сільському госпо­дарстві. Про це свідчить, зокрема, виступ П. Постишева на XVII з'їзді ВКП(б), де було зазначено, що «націоналістична контрре­волюція зіграла виняткову роль у створенні і поглибленні кризи в селянському господарстві»

Великодержавна, шовіністична епрямованність сталінської національної політики, безумовно, не могла не позначитися на масштабах катастрофи. Дійсно, постать ворога, винного з точки зору партїйно-радянського керівництва у провалі хлібозаготівель, на Україні виступала в двох обличчях — куркуля і націоналіста. Мабуть це і дало підставу С. Дяченко застосувати терміни «гено­цид» та «холокост» для визначення характеру голоду 1932— 1933 років на Україні 2.

Лише широкомасштабний процес пошуку нових джерел, їх ви­вчення дасть можливість підтвердити або спростувати останню точку зору на причину голодомору.

Друге питания, на якому спостерігаються різні точки зору, стосується кількості загиблих від голоду. В 1988 р. газета «Прав­да» (центральний орган ЦК КПРС) помістила матеріал бесіди

3 істориком В. П. Даніловим, який досліджував колективізацію. Він піддав критики радянологів, що «приписували суцільній колективізації сільського господарства знищення 13 млн. селян, в тому числі більше 7 млн. чоловік, загиблих від голоду» 3. Визнав, що наукових досліджень радянських істориків-демографів на той час ще не було, В. П. Данілов назвав число жертв голоду в 3—

4 млн. чоловік, ніяк при цьому не обґрунтовуючи, такі дані4.

В закордонній літературі містяться різні оцінки, які підрахо­вані «на очі» і розбігаються в межах від одного до десяти міль­йонів чоловік 5.

'Насамперед, слід відзначити аргументовану спробу С. В. Куль­чицького дослідити, наскільки це було можливо, трагічну стати­стику голодомору6.

Історія поколінь відображається в демографічній статистиці, тому аналіз її даних здатний виявити кількісні характеристики злочину єталіншини. Тому С. В. Кульчицький звернувся до мате­ріалів переписів 1926 і 1939 років. Демографічні наслідки голоду

1 XVII съезд ВКЛ(б) 26 января — 10 февраля 1934 г. Стенографический отчет. М., 1934, с. 70.

2 Дяченко С. Страшний месяць пух-кутень//Огонек.  1989, № 27. С. 24.

3 Правда, 16 сентября 1988 г.

4 Там же.

5 Боффа Джуэеппе. История Советского Союза. В двух томах. Т. 1. М., 1990. С. 372.

6 Кульчицький С. В. Трагічна статистика голоду. В кн.: Голод 1932— 1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів. С. 66—85.обчислюються порівнянням кількості населення на дві дати по обидві сторони 1933 р.

Аналізуючи демографічні втрати, С. В. Кульчицький користу­вався обліком народжень й смертей, що вели відділу ЗАГС. У 1933 р. статистичний облік у сільській місцевості різко погір­шився через дезорганізацію всього життя. Як зазначає цей дослідт ник, якби статистика за 1933 р. була такою ж доброякісною, що і в попередні роки, питання про демографічні наслідки голодо­мору вже б не існувало як наукова проблема.

Ретельний аналіз демографічної статистики, зроблений С. В. Кульчицький, свідчить про те, що прямі втрати населення України від голоду 1932 р. становлять 150 тис. чол., а від голоду 1933 р. — 3—3,5 млн. чоловік Але демографічні наслідки голоду не обмежуються прямими втратами. Треба мати на увазі і нена­роджених. За розрахунками цього історика, повні демографічні втрати, включаючи катастрофічне зниження народжуваності у сільській місцевості сягають у 1932—1934 pp. — 5 млн. чоловік2.

На наш погляд, дуже важливе і те, що С. В. Кульчицький звернувся до статистики смертності в національному розрізі. Це дало йому змогу впевненно заявити, що люди гинули залежно від місця проживання, а не від національності. В цій статті міститься і такий висновок, що геноцид цілив своїм вістрем не в українців як таких, а в сільське населення 3.

Молдавське, польське, німецьке і. болгарське населення, що мешкало на терені України, майже повністю проживало в селах, тому постраждало від голоду не менш українців.

Другий дослідник голодомору В. І. Марочко наголошує, що наслідки голоду не треба зводити лише до числа жертв, хоча остаточна кількість загиблих ще не встановлена. Не слід забува­ти, вказує він, і про економічні та морально-політичнї наслідки трагедії4.

В історичній літературі існують також різні точки зору на те, коли саме почався голод, коли розпочався масовий голодомор, та коли він набув апогея. Пишуть про голод 1933 р.5, 1932— 1933 pp.6, 1931 — 1933 pp.7.

В деяких працях хронологічні межі голоду зведені лише тільки до зими 1932—33 .р.8. Але це не витримує ніякої критики.

1 Кульчицький С. В. Трагічна статистика голоду. В кн.: Голод 1932— 1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів. С. 66—85.

2 Там же. С. 78.' —

3 Там же. С. 79.

4 Марочко В. І. Голод на Україні (1931—1933 pp.): причини та наслідки// Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Вип. 1, 1991, с. 59—69.

5 Панчук М. І. Злочин Сталіна та ного оточення//Голод 1932—1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів.

s Голод 1932—1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів.

7 Марочко В. 1. Голод, на Україні (1931—1933 pp.): причини-та наслідки// Проблеми історії України: факти, судження, пошуки, вип. 1. 1991.

8 Колганов А. И. Путь к социализму. Трагедия и подвиг. М., 1990, с. 123.

Документи свідчать, що вже в вересні 1931 р. був голод в бага­тьох районах республіки, який весною 1932 р. набув значного поширення '. Тільки прихід літа відвернув у 1932 р. його дальше поглиблення. Однак, новий, вже нищівний голод стояв на порозі, який лютував з осіні 1932 р. по кінець 1933 р.

Навіть один і той же дослідник в різних статтях дає різні дати стосовно початку масового голодомору. Так, в статті «Тра­гічна статистика голоду» С. В. Кульчицький пише, що масовий голод розпочався у лютому 1933 р.[1], а в другій своїй статті «Між дзома війнами (1921 —1941 рр.)», він вказує, що це почалося з березня 1933 р.[2].

С. В. Кульчицький вважає, що найвищої точки голодомор досяг у літні місяці 1933 р.[3]. А в передумові до збірника «Голод 1932—1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів» відмічається, що пік цього страшного лиха припав на весну — літо 1933 р. -

Цей огляд історичної літератури з проблеми голодомору в Україні дає підставу зробити такий висновок: дана проблема потребує свого подальшого вивчення. Лише ретельне досліджен­ня документів та матеріалів дасть змогу написати історію голо­домору 1931 —1933 pp. в Україні.

Л. А. ЧУВПИЛО

из истории индологии в харьковском университете:

д. н. овсянико-куликовскии

Видным ориенталистом-индологом, известным не только в Харькове, но и за его пределами, был ординарный профессор по кафедре сравнительного языкознания и санскрита Харьков­ского университета Дмитрий Николаевич Овсянико-Куликовский (1853—1920). Он родился 23 января 1853 г. в м. Каховка, Таври­ческой губернии в дворянской семье (более подробно см.: 1, е. 229—230). Среднее образование получил в Симферопольской классической гимназии (окончил курс в 1871 г.), а высшеев Новороссийском университете на историко-филологическом фа­культете. Окончил курс со степенью кандидата в 1876 г., пред­ставив кандидатское сочинение «О языке Повести временных лет». В 1877 г. был оставлен при Новороссийском университете и отправился за границу для приготовления к кафедре сравни-

1 Український історичний журнал, 1989. — № 7. — С. 99—108.

5 Голод 1932—1933 років на Україні: очима істориків, мовою докумен­тів, с. 8.


г Кульчицький С. В. Трагічна статистика голоду, с. 68.

[2] Кульчицький С. В. Між двома війнами (1921—1941 pp.). Сторінки історії України XX століття, K., 1992. С. 90.

[3] Там же.

Страницы:
1 


Похожие статьи

1933 рр в україні - До історіографії голодомору 1932