О В Захарова, О О Шумаєва, В І Мозговий - Організація діяльності державного службовця - страница 12

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49 

користуватися сучасними моделями екранів моніторів з антивідблисковим та антивідбиваючим покриттям.

Неправильна організація робочого місця, з точки зору ергономіки, неправильна поза користувача, монотонні рухи кистей рук, неправильне їхнє положення при роботі, обмежена загальна рухова активність є причиною перенапруження опорно-рухового апарату користувача, що може призвести до професійних захворювань.

Причинами болі в зап'ястях кистей рук можуть бути: неякісна клавіатура;

неправильна організація робочого місця;

неправильне положення кистей рук при роботі з клавіатурою; постійне виконання однотипних рухів кистями рук.

На думку деяких спеціалістів, найуразливішими для користувача персонального комп'ютера є нерви. Мерехтіння зображення на екрані, шум вентилятора системного блоку, великий потік інформації в поєднанні з дефіцитом часу, монотонність роботи, зорове напруження, неергономічність робочого місця щонайбільше впливають на нервову систему. А якщо до цього долати вище згадані проблеми з зором, хребтом, впливом електромагнітного випромінювання, то загальна картина буде зовсім непривабливою.Приміщення для роботи з відеодисплейними терміналами розраховується

2

таким чином, щоб площа на одне робоче місце становила не менше 6,0 м ; обсяг приміщення у розрахунку на одне робоче місце - не менше 20,0 м . Матеріали для оздоблення приміщень повинні відповідати вимогам державного санітарно-епідеміологічного нагляду. Забороняється використовувати для цього такі полімерні матеріали: деревинно-стружкові плити, шпалери, що миються, рулонні синтетичні матеріли, шаруватий паперовий пластик тощо, що виділяють у повітря шкідливі хімічні речовини.

Для внутрішнього оздоблення приміщень мають використовуватися дифузно-відбивні матеріали з коефіцієнтом відбиття для стелі - 0,7-0,8; для стін -0,5-0,6. Покриття підлоги повинно бути матовим з коефіцієнтом відбиття 0,3-0,5, рівним, неслизьким, з антистатичними властивостями. У приміщеннях повинно бути опалення та система кондиціонування повітря або припливно-витяжна вентиляція, прилади зволоження та аероіонізатори.

Природне освітлення має здійснюватися через бічні світлові прорізи, орієнтовані переважно на північ чи північний схід. Коефіцієнт природної освітленості повинен бути не нижче 1,5%. Віконні прорізи повинні мати регульовані пристрої для відкривання, а також жалюзі, завіски, зовнішні козирки тощо. Робоче місце необхідно розташовувати відносно світлових прорізів (вікон) так, щоб природне світло падало збоку, переважно зліва.

Штучне освітлення має здійснюватися системою загального рівномірного освітлення, яка включає суцільні або переривчасті лінії світильників, розташованих збоку робочих місць (переважно ліворуч), паралельно лінії зору працівника. Вони повинні мати розсіювачі світла та екрануючі сітки. При розміщенні комп'ютерів за периметром приміщення лінії світильників штучного освітлення розташовуються локально над робочими місцями.

Рівень освітленості на робочому столі користувача в зоні розташування документів має бути в межах 300-500 лк. Якщо цей рівень освітленості неможливо забезпечити системою загального освітлення, то можливим є використання світильників місцевого освітлення, але при цьому не повинно бути відблисків на поверхні екрану (яскравість відблисків не повинна перевищувати 40 кд/м ) та перевищення його освітленості більше ніж 300 лк. Яскравість світильників загального освітлення, а також яскравість стелі при застосуванні системи відбитого освітлення не повинна перевищувати 200 кд/м . Величина коефіцієнта пульсації освітленості не повинна перевищувати 5%, що забезпечується застосуванням газорозрядних ламп у світильниках загального і місцевого освітлення.

Висока чи низька температура повітря в приміщенні негативно впливає на функціональний стан працівника. Недостатня вологість призводить до надмірного висихання слизових оболонок очей, носа, горла та до накопичення зарядів статичної електрики, що утворюються в процесі функціонування комп'ютера. Недопустимою є вологість повітря більше 75%.У приміщеннях з комп'ютерами має бути забезпечений трикратний обмін повітря за годину. Адже під час розумової праці мозок людини споживає в 9-10 разів більше кисню, а комп'ютер його забирає і, таким чином, виникає кисневе голодування.

Конструкція робочого місця повинна відповідати сучасним вимогам ергономіки, характеру роботи і забезпечувати оптимальне розміщення на робочій поверхні документів, рухомого пюпітра (тримача документів), обладнання (монітора, системного блоку, клавіатури, пристрою „миша", принтера) та інших периферійних пристроїв з урахуванням їхньої кількості та конструктивних особливостей.

Монітор встановлюється таким чином, щоб верхній край екрана знаходився на рівні очей. Розташування монітора ПК має забезпечувати безпечність роботи в цілому, зручність та ефективність зорової роботи з екраном у вертикальній площині під кутом ± 300 від лінії зору, площина екрана при цьому має бути перпендикулярною нормальній лінії зору користувача.

Клавіатура розміщується на поверхні столу або висувній полиці на відстані 100-300 мм від краю, ближчого до користувача. Кут нахилу клавіатури має бути в межах 5-150. Поверхня клавіатури повинна бути матовою з коефіцієнтом відбиття 0,4. Клавіші клавіатури мають бути зручними в роботі та м'якими при натисканні (хід всіх клавіш має бути однаковим з мінімальним опором натискання 0,25Н та максимальним - не більше 1,5Н).

Конструкція робочого місця має забезпечувати підтримання оптимальної робочої пози, а саме:

ступні ніг - на підлозі або на підставці для ніг (застосування підставки є обов'язковим для тих, у кого ноги не дістають до підлоги, коли робоче сидіння знаходиться на висоті, потрібній для забезпечення оптимальної робочої пози);

стегна - в горизонтальній площині;

передпліччя - вертикально;

лікті - під кутом 70-900 до вертикальної площини;

зап'ястя зігнуті під кутом не більше 200 відносно горизонтальної площини;

нахил голови - 15-200 відносно вертикальної площини. Робочий стіл, крісло й інші елементи обладнання робочого місця мають бути зручними. Висота поверхні сидіння робочого крісла має регулюватися в межах 400-500 мм, а кут нахилу поверхні - від 150 вперед і до 50 назад. При виконанні великого обсягу роботи кращим варіантом для хребта буде, якщо сидіння буде трошки нахилене вперед. Кут нахилу спинки крісла повинен регулюватися в межах 0-300 відносно вертикального положення. Відстань від спинки до переднього краю сидіння повинна регулюватися в межах 260-400 мм.

Для зниження статичного напруження м'язів рук доцільно застосовувати стаціонарні або знімні підлокітники, що регулюються по висоті над сидінням в межах 230 ± 30 мм та по відстані між підлокітниками в межах 350-500 мм.Поверхня сидіння і спинки робочого крісла має бути напівм'якою з нековзким та повітронепроникним покриттям, що неелектризується та добре чиститься.

Підставка для ніг має бути регульованою за висотою в межах 150 мм, кутом нахилу опорної поверхні в межах 200, шириною - не менше 300 мм, глибиною -не менше 400 мм. Підставка повинна мати неслизьку поверхню та бортик на передньому краї заввишки 10 мм.

Робочі місця слід розміщувати на відстані не менше 1 м від стін з світловими прорізями. Відстань між бічними поверхнями моніторів має бути не менше 1,2 м. Відстань між тильною поверхнею монітора одного комп'ютера та екраном монітора іншого має бути не меншою 2,5 м.

Для збереження здоров'я, запобігання професійним захворюванням і підтримки працездатності слід дотримуватися вимог ДСанПіН 3.3.2.007-98 щодо режиму праці та відпочинку. Для цього призначаються регламентовані перерви для відпочинку протягом робочого дня, а саме:

перерви для відпочинку і вживання їжі (обідні перерви);

перерви для відпочинку і особистих потреб (згідно з трудовими нормами);

додаткові перерви, що вводяться для окремих професій з урахуванням особливостей трудової діяльності.

У випадках скарг на зорове перевтомлення працівників допускається індивідуальний підхід до обмеження тривалості робіт перед відеотерміналом, зміна змісту роботи, чергування з іншими видами діяльності, не пов'язаними з комп'ютером. У випадках коли виробничі обставини не дозволяють застосовувати регламентовані перерви, тривалість безперервної роботи за комп'ютером не повинна перевищувати 4 год.

З метою зниження нервово-емоційного напруження, втомленості зорового аналізатора, поліпшення мозкового кровообігу, подолання несприятливих наслідків гіподинамії, запобігання втоми рекомендується деякі перерви використовувати для психофізіологічного розвантаження. Крім цього, психофізіологічне розвантаження рекомендується проводити і в кінці робочого дня. Для цієї мети треба мати спеціально обладнані приміщення - кімнати психологічного розвантаження.

Користувачі комп'ютерів мають проходити обов'язкові медичні огляди: попередні - під час оформлення на роботу та періодичні - протягом трудової діяльності. До роботи безпосередньо на комп'ютері допускаються особи, які не мають медичних протипоказань. Періодичні медичні огляди повинні проводитися раз на два роки комісією у складі терапевта, невропатолога та офтальмолога. До складу комісії, що проводить попередні та періодичні медичні огляди, при необхідності можуть залучатися лікарі інших спеціальностей. Жінки обов'язково оглядаються акушером-гінекологом один раз на два роки. Жінки з часу встановлення вагітності та в період годування дитини грудьми до виконаннявсіх робіт, пов'язаних з використання комп'ютерної техніки, не допускаються.

Виконання названих вимог повинно стати нормою в діяльності посадовців, відповідальних за охорону праці, здоров'я та безпечну роботу працівників.

Трудова діяльність державних службовців поряд з роботою на персональному комп'ютері пов'язана з постійним контактом з широким колом людей різного соціального стану, віку, різноспрямованих мотивацій до дій, і з прийняттям відповідальних рішень. Ось чому від їхнього професіоналізму, чуйності й наполегливості залежить ставлення громадян до влади, соціальна стабільність у суспільстві, моральне й матеріальне благополуччя співвітчизників. Але така робота вимагає від держслужбовця неабиякого психічного навантаження, пов'язаного із впливом на них так званого людського чинника.

При аналізі психофізіологічно небезпечних чинників треба окремо виділяти стрес, що виникає внаслідок комбінованих психоемоційних перевантажень та небезпечних виробничих чинників. З одного боку, він позитивно впливає на результати праці (мобілізує організм і сприяє подоланню перешкод), але з іншого, це може діяти доти, доки перевантаження не перевищить критичного рівня. В останньому випадку в організмі людини розвивається гіпермобілізація, яка порушує механізм саморегуляції і значно погіршує будь-який процес діяльності.

У роботі державного службовця є маса стресорів, що негативно впливають його діяльність: інтенсивність праці; зростаючий потік інформації, яку необхідно швидко опрацювати, при дефіциті часу; відповідальність за прийняття рішень; гіподинамія; зовнішні впливи (шум, забруднення, випромінювання тощо); монотонність праці; порушення стереотипної системи праці (поломки техніки) тощо. Це може стати причиною виникнення фізіологічних і психологічних змін у стані організму (розлади нервової та серцево-судинної систем, шлунково-кишкового тракту та ін.) і привести до небезпечних ситуацій і навіть до нещасних випадків.

З погляду медицини, для профілактики та реабілітації наслідків психоемоційного стресу рекомендується періодично проводити психотерапевтичні вправи, фізичні, водно-повітряні, фізіотерапевтичні процедури, масаж, мати адекватне харчування, приймати вітаміни та мінеральні речовини, релаксуючу музику та вправи, медитацію, аутогенне тренування тощо.

Для зменшення дії психофізіологічних чинників небезпеки необхідно враховувати також індивідуальні якості людини, які стикаються з особливостями конкретної професійної діяльності. Для цього необхідно при зарахуванні державних службовців на відповідну посаду проводити професійний психофізіологічний відбір.

 

10.2. Культура праці державного службовця

 

Становлення України як соціальної, демократичної, правової держави, її стратегічний курс в Європейський Союз вимагають створення ефективноїсистеми державного управління, удосконалення підходів до формування професійної державної служби і нового типу державного службовця, оновлення змісту діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, гармонізації взаємовідносин між державою і громадянами. За цих умов важливим фактором удосконалення системи державного управління взагалі й державної служби зокрема є формування та розвиток культури праці державних службовців як суттєвого компонента їхньої професійної діяльності.

Культура як система засобів і механізмів діяльності відображає здатність людини ставити мету, культура управління - здатність впливати на цю мету, а культура праці виступає неодмінною умовою її здійснення. З цього погляду культура праці державного службовця є засобом проектування його діяльності для забезпечення ефективності державної служби, а культура управління вимагає компетентності та професіоналізму державного службовця, якості й раціональності управлінських рішень, а також відповідності цілей і пріоритетів державного управління потребам суспільства.

Досвід розвинених демократичних країн доводить, що процес формування культури державного управління має поєднувати засоби організаційно-правового й етичного регулювання управлінської діяльності.

Організаційно-правове регулювання управлінської діяльності передбачає створення комплексу нормативно-правових актів та організаційних заходів, що установлюють правові межі діяльності державних органів, координуючи в цьому напрямку дії інститутів влади та кожного посадовця окремо з метою усунення головної перешкоди на шляху розвитку культури державного управління -корупції. Саме на подолання цього негативного явища спрямовані чинні нормативні акти, до яких слід віднести перш за все Закон України „Про боротьбу з корупцією" та Концепцію подолання корупції в Україні „На шляху до доброчесності".

Етичне регулювання управлінської діяльності пов'язане з демократизацією системи державного управління, яке неможливе без отримання зворотного зв'язку між керівниками і підлеглими. Для цього в багатьох європейських країнах запроваджено оцінювання діяльності вищих посадовців підлеглими, що дозволяє викрити факти порушення норм етики та обмежену компетентність деяких посадовців керівної ланки. Досвід оцінювання за схемою "підлеглий - керівник", як і залученнм незалежних аудиторів для оцінювання різних категорій держслужбовців особливо актуальний для України.

Саме до такої концепції розвитку культури державного управління слід віднести запровадження різноманітних конкурсів і форм навчання:

Всеукраїнського конкурсу „Кращий державний службовець", основним завданням якого є виявлення та заохочення найбільш підготовлених державних службовців; удосконалення професійного рівня державних службовців; залучення високопрофесійних управлінців до роботи в органах виконавчої влади тощо.Незважаючи на його недосконалість (відсутність морально-етичних характеристик конкурсантів, недостатнє врахування думки споживачів управлінських послуг тощо), на сучасному етапі реформування державної служби він досягає своєї основної мети - сприяти зростанню професіоналізму та відкритості, поширенню досвіду роботи кращих державних службовців і підвищенню авторитету державної служби;

Всеукраїнського конкурсу „Приязна адміністрація", який має на меті виявлення кращих форм і методів організації роботи з населенням, зокрема кращого досвіду щодо якості надання державних (адміністративних) послуг громадянам;

Системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, що базується на Комплексній програми підготовки державних службовців і передбачає викладання дисциплін, що висвітлюють питання культури прийняття управлінських рішень, етику та правове забезпечення управлінської діяльності.

 

10.3. Використання робочого часу державного службовця

 

Одним з чинників ефективної організації праці державних службовців є правильне використання робочого часу. Тривалість їхнього робочого часу (сорок годин на тиждень) визначається нормативно-правовими актами у сфері праці з урахуванням особливостей, передбачених Законом України „Про державну службу". Проте з метою своєчасного і якісного виконання трудових обов'язків державний службовець може епізодично працювати понад норму робочого часу. Крім того, для виконання невідкладної і непередбаченої роботи державні службовці зобов'язані за розпорядженням керівника органу виконавчої влади, у якому вони працюють, з'являтися на службу у вихідні, святкові та неробочі дні, які компенсуються відповідно до чинного законодавства.

В основі наукової організації праці покладені результати вивчення витрат робочого часу та розробка заходів щодо його ефективного використання із забезпеченням скорочення термінів виконання певних управлінських функцій.

На режим праці та відпочинку державних службовців впливає ступінь нервово-емоціональної напруженості, санітарно-гігієнічні умови тощо. Оскільки найбільша працездатність державного службовця зареєстрована з 9 до 12 та з 14 до 16 годин, то саме на цей період рекомендується планувати виконання найбільш трудомістких видів робіт.

Робота більшості державних службовців не піддається часовій регламентації. Однак у багатьох випадках ігнорування режиму праці та відпочинку з урахуванням певних фізіологічних закономірностей стає результатом порочного стилю роботи. Щоб цього не сталося, при роботі на межі постійних нервових перевантажень рекомендується збільшувати перерви для відпочинку:при великому напруженні уваги й зору - 5 хв. через кожну годину роботи;

при роботі на друкарській машинці - 3-4 хв. через кожні 45 хв. роботи;

при поточній сидячій роботі - 5-8 хв. через кожні 2 години роботи. Під  час  відпочинку  рекомендується  виконувати  гімнастичні вправи, підібрані з урахуванням конкретних умов, вікового складу та стану здоров'я державних службовців.

Усі витрати робочого часу управлінського персоналу класифікуються на час роботи та час перерв. При цьому час роботи можна поділити на час виконання посадових обов'язків та на час виконання робіт, не передбачених цими обов'язками, у тому числі - час тимчасового виконання обов'язків інших співробітників.

Виходячи зі змісту праці, робочий час можна поділити на підготовчо-заключний час, час основної роботи, час відпочинку і особистих потреб та час обслуговування робочого місця. До підготовчо-заключного часу належить час отримання завдання та звіт про його виконання. Час обслуговування робочого місця - це час на отримання та доставку документів та матеріалів до робочого місця, приведення в робочий стан оргтехніки. Час основної роботи поділяється залежно від її характеру, зумовленого змістом функцій управління, на час організаційно-адміністративної, творчої та технічної праці.

Час організаційно-адміністративної роботи - це витрати часу на організацію та управління трудовим процесом, проведення засідань та нарад, вирішення внутрішніх питань щодо організації виконання тієї чи іншої роботи (завдання). Час творчої роботи включає витрати часу на аналіз існуючих обставин, документів, інформації, пошук та розробку оптимальних рішень, проектів документів, програм тощо. Час технічної роботи - це витрати часу на виконання простих робіт (які регулярно повторюються); робіт, пов'язаних з інформаційним пошуком матеріалів, документів; роботи з підготовки звітів, ділового листування тощо.

Перерв у процесі робочого дня може бути декілька: перерви на відпочинок та перерви на особисті потреби;

обідні перерви, які визначаються правилами внутрішнього трудового розпорядку (вони не включається до робочого часу, надаються для відпочинку, харчування або на власний розсуд) і надаються, як правило, через чотири години після початку роботи;

перерви, викликані порушенням режиму праці (пов'язані в основному із чинниками, що не залежать від працівника: очікуванням завдання, несправність технічних засобів тощо);

непередбачені перерви, викликані порушенням трудової дисципліни (запізнення на роботу, передчасне залишення робочого місця, самовільна тимчасова відсутність, виконання роботи, не пов'язаної із службовими обов'язками).Підготовчо-заключний час, час на обслуговування робочого місця, час на відпочинок та особисті потреби, включаючи фізичні паузи, як правило, складає 10% від часу основної роботи.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49 


Похожие статьи

О В Захарова, О О Шумаєва, В І Мозговий - Організація діяльності державного службовця