О В Захарова, О О Шумаєва, В І Мозговий - Організація діяльності державного службовця - страница 26

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49 

 

зиції, які заслуговують

 

 

роботи

визначається

 

на увагу, сприяє їх реалізації


1

2                            3                            4                              5 6

8

Оперативність мислення

повільно сприймає нові завдання,

виявляє незадоволення у разі зміни завдання або звичайних обставин

пристосовується до нових завдань і ситуацій на роботі

сприймає нові завдання охоче, розуміє їх суть та пов'язані з ними проблеми, орієнтується у нових ситуаціях

швидко сприймає

нові завдання і ситуації, визначає впливові фактори та суть справи

9

Працездатність та витривалість

працездатність низька, збільшення навантаження погіршує якість роботи, втрачає впевненість

працездатність задовільна, збіль­шення наванта­ження, як правило, не впливає на якість роботи

працездатний, збільшення навантаження не впливає на якість роботи

працездатність висо­ка, витримує тривале

навантаження, відповідає активністю на підвищення вимог

10

Відповідальність

виявляє байдужість, безвідповідальність, схильність до невиконання

виявляє почуття відповідальності нестабільно, потребує постійного контролю за виконанням

почуття відповідальності виявляє постійно

високо розвинуті почуття обов'язку; виконавча дисципліна відмінна, надійний у розв'язанні завдань повсякденної діяльності

11

Самостійність

самостійних рішень не приймає, у разі виникнення найменших проблем потребує стороннього втручання

здатний до прийняття самостійних рішень, але вони не завжди бувають обґрунтованими; у

критичних ситуаціях виявляє нерішучість

у прийнятті рішень, як правило, самостійний; здатний аналізувати і прогнозувати події; у критичних ситуаціях здатний до рішучих дій; виконує завдання без сторонньої допомоги

високо розвинута здіб­ність до обґрунто­ваного прийняття самостійних рішень; володіє навичками

передбачення; у критичних ситуаціях здатний до продуманих і рішучих дій; самостійно вирішує складні проблеми

12

Здатність до лідерства

якостей лідера не має і не намагається мати; у колективі непомітний

здатний позитивно впливати на людей, але в практичній діяльності цим користується рідко

здатний позитивно впливати на людей, має якості лідера

володіє високорозвинутими

здібностями позитивного впливу на людей, якості лідера виявлені яскраво

13

Здатність до накопичення, поновлення і

творчого застосування професійного досвіду

професійний досвід накопичує повільно, професійні завдання вирішує лише традиційними методами, професійне новаторство не сприймає або заперечує

професійний досвід накопичує і оновлює у міру потреби, здебільшого працює за шаблоном

працює над підвищенням і оновленням професійного досвіду, сумлінно, результативно; має новаторські підходи у професійній діяльності

активно, цілеспря­мовано, систематично і результативно працює над підвищенням професійних знань,

умінь і навичок; здатний реалізувати і підтримати нове в професійній сфері

14

Етика поведінки, стиль спілкування

рівень культури поведінки і спілкуван­ня з людьми низький,

допускає елементи нетактовного грубого

відношення до оточуючих; поведінка не відповідає конкретній ситуації

(невпевнена, неввічлива, зухвала)

рівень культури поведінки і спілкування з людьми задовільний, але не завжди адекватний відповідній ситуації

культурний у поведінці з людьми, у спілкуванні тактовний, доброзичливий

володіє високим рівнем культури поведінки і

спілкування з людьми; властива гнучкість у використанні стилів спілкування і поведінки,

у критичних ситуаціях

завжди поводиться коректно і водночас з розумінням

15

Співробітництво

рідко надає допомогу, часто не інформує інших

співпрацює з іншими, пропонує

допомогу, регулярно інформує

плідно співпрацює з іншими, пропонує допомогу, регулярно інформує

виявляє здібності до роботи у колективі, надає цінні імпульси для досягнення спільної мети


1                2                            3                            4                              5 6

3. Етика поведінки

16

Дисципліно-

порушує правила

дотримується

дисциплінований,

високо дисцип-

 

ваність

внутрішнього

правил

правила

лінований, суворо і

 

 

трудового

внутрішнього

внутрішнього

точно дотримується

 

 

розпорядку

трудового розпорядку, але потребує контролю

трудового розпорядку виконує без порушень

правил внутрішнього трудового розпорядку

Критерії для керівних працівників

17

Здатність до

неспроможний

подає свою точку

свою точку зору може

цілеспрямовано

 

переговорів

дотримуватися

зору професійно,

переконливо

репрезентує свою

 

 

особистої точки

конкретно

аргументувати

точку зору, не

 

 

зору, аргументація

 

 

ігноруючи належних

 

 

непереконлива

 

 

контраргументів

18

Уміння

не сприяє

ретельно вивчає

визначає мету і

чітко визначає мету і

 

організовувати

впорядкуванню

мету і пріоритети;

пріоритети; забез-

пріоритети, опти-

 

роботу підлеглих

робочого процесу

доцільно розподіляє робочі завдання

печує регулярне інформування підлеглих; раціо­нально розподіляє

робочі завдання

мально організовує робочий процес, роз­поділяючи завдання досягає максимальної ефективності

19

Професіоналізм у

формулювання

не завжди пояснює

чітко пояснює

роз'яснює завдання

 

керівництві

завдань нечітке

та надає потрібну

поставлені завдання;

доступно, детально,

 

роботою

 

інформацію і

надає потрібну

вчасно консультує

 

підрозділу

 

професійні поради

інформацію та поради

 

20

Контроль

контроль відсутній

епізодично контро-

систематично

контроль здійснює

 

 

взагалі або

лює виконання

контролює виконання

вміло та ненав'язливо

 

 

неефективний

поставлених завдань

поставлених завдань

 

21

Оцінка та

не усвідомлює до-

ознайомлений з

ознайомлений з

ретельно та детально

 

заохочення

сягнень та можли-

досягненнями та

досягненнями та

вивчає досягнення та

 

співробітників

востей працівників,

можливостями

можливостями

можливості

 

 

не знає їх здібностей

працівників;

працівників, пра-

працівників, ціле-

 

 

та інтересів, не

намагається

вильно оцінює

спрямовано стимулює

 

 

підтримує заходів з

оцінювати

здібності та заслуги,

їх інтереси та

 

 

підвищення

здібності;

підтримує заходи з

здібності, ефективно

 

 

кваліфікації, заважає

підтримує заходи з

підвищення кваліфіка-

спонукає до

 

 

самостійності

підвищення

ції, стимулює

самостійності

 

 

співробітників

кваліфікації

самостійність мислення та дій

мислення та дій

Змістовний модуль 2.08.03. ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВАТема 1. УКРАЇНСЬКА МОВА ТА ЇЇ НОРМИ

 

Тема, з якої починається вивчення ділової української мови, з одного боку, здається знайомою до дрібниць, бо вона багаторазово висвітлювалась у практиці шкільної і вузівської освіти, хоча з іншого, викликає в кожної ділової людини, а тим більше в державного службовця велику кількість запитань. Чому українська мова до цього часу не завжди використовується в практиці офіційного спілкування, а якщо й використовується, то з безліччю непорозумінь, варіантних двозначностей і психологічного напруження аж до конфліктного діалогу? Чи можна в такому випадку вважати її настільки розвиненою, щоб з її допомогою будувати ділові, наукові, культурні й освітні взаємовідносини? Що таке норма і чи є вона взагалі, якщо в різних посібниках і авторських програмах (у пресі, на радіо, телебаченні) пропагуються і звучать суперечливі мовні моделі (листопад і лист ^опад, зарпл ^ата й зарплати я, Європа і Европа,, дівчина і юнка, аеродром і летовище, карта й мапа, вуз і виші, автомобіль і автівка, відгук і відзив, доручення й довіреність, укладати угоду і заключати угоду, обіймати посаду і займати посаду тощо), і які з них правильні?

Запитання на межі риторичних, а висновки, звичайно, невтішні, але у виправдання слід зауважити, що така ситуація пов'язана з хворобою розвитку потенційно багатої й амбітної (та ще й молодої!) національно-мовної системи, яку переживали зрештою всі мови на шляху до свого світового визнання. І назва її пуризм - рух за „чистоту" мови в період фомування нації з її прагненням до звільнення від „іншомовної експансії" (у росіян ще в XVIII ст. під нею розумілася французька, а в Україні вже в ХХІ ст., як не дивно, російська). Ось чому ця „хвороба" виліковна, але щоб її вилікувати, треба розібратися з природою, проблемами походження й функціонування мови на різних етапах людського буття, бо саме соціальні умови й норми мовної життєдіяльності закріплюються потім в літературній мові і в мовних нормах конкретної національної спільності.

Отже, мовна норма - це сукупність загальновизнаних і обов'язкових для всього суспільства правил мовної комунікації, що відповідають соціальним тенденціям і системним особливостям розвитку конкретної мови в конкретний період її функціонування.

На сучасному етапі культура української мови базується на дотриманні орфоепічних, графічних, орфографічних, граматичних, пунктуаційних, лексичних та стилістичних норм.

Основним критерієм відповідності мовних норм діловій культурі є норми мовної поведінки, які мають бути сталими, прийнятними для всіх комунікантів і відрізнятися толерантністю під час спілкування в межах державної, публічної, політичної і професійно-правової діяльності.1.1. Походження та соціальні норми функціонування мови

 

Проблема походження мови як найуніверсальнішого засобу людського спілкування, що існує поза часом і простором, і мовлення як дієвого процесу й результату матеріалізації мовної системи конкретним мовцем в конкретному часі і в певній аудиторії хвилювала людство ще з тих часів, коли виникла сама мовна система. Проте й сьогодні плутають ці поняття, коли говорять про рідну мову як безальтернативно українську (або російську) чи озвучують гасла типу „Думай по-українськи!", не розуміючи образливості такого контексту для більшості, через те що в ньому йдеться про мовлення - мислення як індивідуальний процес і результат матеріалізації думки в безмежних мовленнєвих варіантах різних за мовно-національними й психологічними ознаками мовців. Суперечливість поглядів на природу мови й мовлення призводить до того, що й сьогодні існує безліч різноманітних теорій щодо походження мов, які насправді можна звести до двох наукових доктрин: біологічної і соціальної.

Біологічна теорія базується на тому, що мова з'являється разом із появою дитини і притаманна їй, як вміння дихати, рухатися, бачити або чути. Відповідно до цього природа начебто наділяє конкретну людину й народи різними мовами -розвиненими й нерозвиненими, багатими й бідними, а отже, ступінь розвиненості в них теж різний. У такій інтерпретації впровадження на чужій території „розвиненої мови й культури" шляхом підкорення одних народів іншими стає не тільки невід'ємною ознакою расистських, нацистських теорій або імперських чи колоніальних зазіхань, але й сучасної практики мовного будівництва в багатонаціональному суспільстві при акцентній ідеалізації „титульної мови, нації й культури". Проте мову не можна оцінювати ззовні - будь-яка мова багата й розвинена, якщо вона задовольняє потреби конкретного суспільства в його конкретних соціальних умовах діяльності.

Отже, погляд на мову як біологічне явище не відповідає суті й призначенню людини як такої. Біологія людини (колір волосся, шкіри або очей) не змінюється залежно від місця народження або оточення (згадаймо, наприклад, ситуацію з темношкірими і білошкірими американцями), але мова, її система і структура можуть змінитися принципово, якщо людина змінює соціальне середовище. Українець, який з дня народження опиняється, наприклад, серед африканців, залишиться білошкірим, але буде користуватися іншою мовною системою. Отже, мова не успадковується і не закладена біологічною природою людини. Дитина говорить мовою оточення, а не обов'язково мовою батьків. В умовах ізоляції від суспільства діти не говорять зовсім. Мова обслуговує суспільство, тому поза суспільством її існування неможливе, як неможливе і суспільство без мови. Мова могла з'явитися тільки в людському суспільстві в умовах колективної діяльності для коригування спільних дій, передачі знань і досвіду майбутнім поколінням. І саме цьому мова - не застигла категорія, вона розвивається за об'єктивними законами, які не залежать від волі окремої особи (президентів, партій або окремихугрупувань), хоча окремі представники суспільства (відомі письменники, політики, філософи) справляють величезний вплив на розвиток мови. Навіть протягом життя одного покоління разом із політичними, економічними або соціальними змінами відбуваються зміни і в мовній системі: фонетиці й графіці (згадаймо нетрадиційну для українців вимову вибухового [ґ] і появу в українському алфавіті букви ґ на місці західноєвропейського [g]: реґіон, Гамбурґ, аґресія, аґентура та ін.), лексиці (консалтинг, менеджмент, лізинг, маркетинг тощо) семантиці (з появою нових понять принципово змінилися значення слів комунізм, капіталізм тощо) або граматиці (згадаймо хоча б зміну граматичної конструкції жити на Україні на форму жити в Україні за протиставленням „частка цілого - ціле").

З цього погляду, соціальною умовою і природною нормою функціонування мови в конкретному суспільстві є її розвиток без суб'єктивного тиску, бо мовне „будівництво", засноване на примусовому мотиві прищеплювання іншої „розвиненої" системи, руйнує як національну культуру мови-реципієнта, так і культуру мови-донора.

На земній кулі існує більше п'яти тисяч мов. Усі вони постійно контактують між собою, збагачуючи й розширюючи свої функції й можливості. Для розвитку людської думки не існує національних, расових чи континентальних кордонів, тому класифікація мов за принципом „розвиненості-нерозвиненості" - свідчення політичної кон'юнктури чи культурного примітивізму. В останньому випадку можуть виникати проблеми з вивченням мов: правильне мовлення, якщо воно оточує людину ще з дитинства, формує і глибину мовних знань, а недбале ставлення до вивчення мовної системи (фонетики, граматики, лексики) призводить до помилок в усній і писемній формах спілкування. У цьому контексті неабиякого значення набувають питання функціонування мови взагалі й української національної мови зокрема.

Будь-яка мова як засіб формування й вираження думки може конденсувати всі досягнення людської цивілізації. Звичайно, що мови відрізняються структурою, фонетикою, словниковим складом, але їм усім притаманні спільні закономірності розвитку, які зосереджуються у соціальних функціях: загальних (комунікативна, мислетвірна і пізнавальна функції), на лоґічній основі (професійна і номінативна функції), на емоційній основі (експресивна, волюнтативна та естетично-культурологічна функції).

Перші три функції є первинними й основними для всього людського співтовариства, бо ними володіли і мають володіти будь-які представники мовного колективу.

Комунікативна функція є найуніверсальнішим засобом людського спілкування, бо без діалогу існування людства неможливе. Не випадково політики, не налаштовані на діалог (як правило, це виявляється у частотності вживання словесного кліше ,Д переконаний!"), зрештою стають відторгненимисуспільством. Ситуація постійного діалогу охоплює практично всі нюанси нашої життєдіяльності (порівняйте, наприклад, мовну систему зі звичайним світлофором). Але в діалозі окреме слово не може бути засобом повідомлення. Для його функціонування слова треба поєднати у речення за законами певної граматики (української, російської, англійської, німецької тощо) - при цьому знання синтаксису стають основним критерієм адекватної матеріалізації комунікативної функції.

Ефективній комунікації має передувати мислетвірна функція, що є засобом формування й висловлювання думки. Якщо така послідовність у процесі комунікації дотримується, мова стає засобом передачі, збереження і засвоєння знань, починаючи виконувати пізнавальну функцію. Проте недотримання норм матеріалізації мислетвірної, пізнавальної і комунікативної функцій (формування і висловлювання думки, а не навпаки) знищує можливість подальшого діалогу і руйнує психологічні основи ділової комунікації.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49 


Похожие статьи

О В Захарова, О О Шумаєва, В І Мозговий - Організація діяльності державного службовця