О В Захарова, О О Шумаєва, В І Мозговий - Організація діяльності державного службовця - страница 29

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49 

Правильне розуміння граматики набуває, таким чином, цілком конкретного значення, яке ґарантує дотримання морфологічних і пунктуаційних норм для досягнення ясності й точності ділового спілкування.

Аналіз структури українських слів і частин мови дозволяє зробити висновок про те, що основною морфологічною нормою української мови є її підвищена граматична синонімія, що позначається на правилах вживання прийменників, сполучників і навіть суфіксів і закінчень. Найчастіше під впливом російської мови саме в них з'являються помилки, що руйнують ясність і точність документа або висловлювання. Проаналізуємо найпоширеніші з них.

 

Закінчення родового відмінка в іменниках чоловічого роду другої відміни однини в українській мові можуть мати варіанти -а (-я) і (-ю).

Уявлення традиційної граматики про те, що вони вказують тільки на граматичну форму слова, у цьому випадку не спрацьовує, бо граматична синонімія впливає на його лексичне значення (порівняйте: підійдіть до стола і йдіть до столу). Описання ситуацій, у яких може вживатися той чи інший варіант, практично нічого не дає: ситуацій безліч, і описати всі неможливо. Більш надійнішим і дієвішим є принцип розкриття лексичних значень через граматичні синоніми.

Граматичним варіантом -а (-я) передається інформація про предмети, на які можна показати (у тому числі на географічній карті для точкових об'єктів) або які можна точно визначити з погляду розміру, часу, ваги тощо: Івана, документа, елемента живлення, кілограма, м 'якого знака; коштовного каменя, Києва, Івано-Франківська, вівторка, метра, місяця листопада. Відповідно. Граматичним варіантом -у (-ю) передається інформація про предмети зі значенням узагальненості, абстрактності або невизначеності з погляду розміру, часу ваги тощо, на які не можна показати (у тому числі на географічній карті для просторових об'єктів): маркетингу, болю, елементу процесу, комітету, виробництво каменю, Кабінету міністрів, знаку божого, океану, Дунаю, Кривбасу, району, періоду, часу, розміру, пора листопаду, яру.

Виняток становлять просторові, узагальнені та процесуальні поняття з наголосом на закінченні: Дніпр^а, Дінц^я, Дністр^а, Іртиш^а, мост^а м^осту), плотва пл^оту), вівс^а, ліск^а, ставка, ярк^а, гопак^а, козак^а, ривк^а, стрибкЛа, стусанЛа тощо (більш докладно про ситуації, у яких вживаються варіанти -а (-я), -у (-ю) див. в „Українському правописі", с. 68-71).

Закінчення давального відмінка в іменниках ІІ відміни чоловічого роду однини в українській мові можуть мати два варіанти: і -ові (-еві). Варіант -ові позначає фізичну або юридичну особу (можна деканові,  заводові, але некомп'ютерові) для уникнення двозначності в давальному і родовому відмінках (правильно деканові (кому?) факультету (чого?), а не декану факультету) і досягнення милозвучності (краще Тарасові Шевченку, ніж Тарасу Шевченку).

Граматична синонімія у словосполученнях. Досить часто вживання різних граматичних форм у споріднених словах принципово змінює лексичне значення висловлювання. Так, іменник завідувач вимагає форм родового відмінка (чого?), бо йдеться про керівництво якимось напрямком діяльності, про народження певних ідей (завідувач кафедри, завідувач загального відділу), а іменник завідуючий - форм орудного відмінка (чим?), бо йдеться про предмети, товар тощо (завідуючий відділом взуття, завідуючий складом). Оскільки в першому випадку слова „кафедра", „відділ", „сектор" втрачають своє первинне значення, скорочення назв посад завкафедри, заввідділу, завсектору в українській мові пишуться разом.

Іменник на протязі, що калькує російське на протяжении, перекладається російською мовою на сквозняке. Ось чому якщо йдеться про прийменник, нормованим є вживання форми протягом. Отже, „Ми працювали при відчинених вікнах, на протязі" , але Протягом тижня йшли дощі" .

Словосполучення типу керуючий справами (посада), генеруючий пристрій („генератор") мають значення предметності і вживаються як суто термінологічні. Якщо йдеться про дію або процес, то тоді дієприкметники недоконаного виду перекладаються підрядним реченням: що керує процесом; що генерує ідеї; що мешкає за адресою тощо.

Граматична синонімія при вживанні прийменників.

Прийменник по залежно від значення передається в українській мові прийменниками по, з, за, на, через, у, щодо, стосовно, для, до, залежно від, під. За своїм походженням він має значення напрямку руху, ось чому на відміну від російської мови вживається для позначення руху в конкретному напрямку і тільки в місцевому, а не давальному відмінку: (рос. Д.п. по улице, по улицам - укр. М.в. по вулиці, по вулицях). Інші вживання, характерні для російської мови, в українській мові замінюються синонімами, що точно передають відповідні значення: идти по берегу, пересылать по почте - йти берегом, пересилати поштою (рух без конкретного напрямку або засіб руху), по газетам пишут - у газетах пишуть (джерело інформації), действовать по закону - діяти за законом (дотримування норм дії), плыть по течению - пливти за течією (пасивний рух), по зову сердца, по требованию - на поклик, на вимогу (опосередкований рух), по болезни, по ошибке - через хворобу, через помилку (відсутність через неґативні обставини), по праздникам - у свята (дія у певний період), приехать по делу - приїхати у справі (умотивований рух), комиссия по составлению плана - комісія для складання плану (дія для досягнення мети), смотря по погоде - залежно від погоди (дія залежно від обставин), по воскресенье включительно - до неділі включно (дія у певний період), им это по силам - їм це під силу (потенційна дія).Прийменник в у російській мові має два основних значення: місця перебування (в школе) і напрямок руху, як і прийменник к (в школу, к столу). Але крім основних, він набуває ще й значень дії на чиюсь користь (в его пользу, в его адрес) і приблизної оцінки розмірів, дій, потенційного руху (в три метра, в двух шагах, в двух словах), що й фіксується в українській мові різними словосполученнями: у школі, в Одесі; до школи, до вікна; на його адресу, на його користь; завдовжки три метри; двома словами; за два кроки тощо.

Російський прийменник у зі значенням місця перебування окна) передається прийменником біля (біля вікна), який не є фонетичним варіантом прийменника у (в) у словосполученнях типу у Києві Одесі).

Російський прийменник на вживається в українській мові тільки у прямому значенні - „перебувати на поверхні чогось" (на столі), а в інших випадках (наприклад, говорить на родном языке) передається безприйменниковим словосполученням, бо йдеться про засіб спілкування (розмовляти рідною мовою; порівняйте: працювати лопатою, а не працювати на лопаті), або прийменником протягом на позначення часу (на протяжении двух дней - протягом двох днів).

Не менш складним є переклад інших російських прийменників і сполучників. Треба запам'ятати:

при лампе, при жизни - при лампі, але за життя;

из-за, в зависимости - через необережність, залежно від умов;

согласно чему - згідно з наказом, відповідно до наказу;

Иван и Петр, Оксана и Иван - Іван і Петро, Оксана й Іван (але фонетичні варіанти єднального сполучника не слід плутати з єднально-протиставним сполучником та: небо та земля (див. „Додатки").

 

1.6. Синтаксис та пунктуаційні норми української мови

 

Головна мета мови - бути засобом спілкування за допомогою слів. Але окреме слово, як і окреме словосполучення, не можуть висловити думку, бо вони тільки називають предмет (книга, нова книга, я, працювати, у, державні органи влади), а речення несе про нього повну інформацію: Нова книга лежить на столі; Я працюю в державних органах влади.

Таким чином, щоб спілкування відбулося, а мова перетворилася на зрозумілий мовленнєвий потік, слова треба пов'язати у речення за певною системою. Вивченням цієї системи й займається синтаксис - розділ граматики, який описує будову і способи поєднання слів у словосполучення й речення для передачі інформації. У багатьох ситуаціях усного спілкування інформація може передаватися і невербальними засобами комунікації (жестами, мімікою, паузами, інтонацією), що фіксується на письмі за допомогою розділових знаків.

Пунктуація - це кодований синтаксичний виражальний засіб, що фіксує  інформацію,  передану  невербальними  засобами  комунікації, задопомогою розділових знаків у писемній формі мовлення.

Отже, для адекватного користування пунктуаційними нормами треба, по-перше, знати основні принципи синтаксичної будови речення, а по-друге, розшифрувати функції і значення розділових знаків. Але для такої розшифровки (і дотримання пунктуаційних норм) необхідно відповісти щонайменше на три запитання: у яких членах речення зосереджена головна інформація, коли вона повна чи неповна, і скільки інформацій у реченні.

1.      Головна інформація зосереджена у граматичному центрі речення -підметі та присудку (або тільки присудку). В узвичаєній традиції підмет і присудок (категорії синтаксису) ототожнюються з іменником і дієсловом (категоріями морфології), які нібито відповідають на питання хто?, що? або що робити?, що зробити?. При такому розумінні у реченні Боротися - значить, жити підмет відсутній, а в реченні Заходи до річниці Перемоги на завершенні -відсутній присудок. Насправді синтаксис не цікавлять частини мови, бо він вивчає не окремі слова, а словосполучення й речення, орієнтуючись на їхнє значення при спілкуванні (одиниці мовлення). Ось чому вирвані із контексту слова у наведених прикладах можуть бути об'єднаними в одну частину мови (боротися, жити -дієслова; заходи, на завершенні - іменники), розрізнюючись принципово як одиниці мовлення (боротися, заходи - підмети, а жити, на завершенні -присудки). З погляду синтаксису головні члени речення не можуть відповідати на запитання, бо вони не залежать один від одного або від інших членів речення.

Підмет - це головний член речення, який повідомляє, про що йдеться мова (тема речення), а присудок - про те головне, що ми узнали про підмет (ідея речення). Вони можуть виражатися будь-якими частинами мови, невербально, словосполученнями і навіть складними синтаксичними конструкціями, аж до цілого тексту: Крим - півострів України (підмет і присудок - іменники); Думати

-     значить, жити (підмет і присудок - дієслова); 1941 рік... (присудок фіксується трьома крапками); Зима! (присудок домислюється); Більшість з нас - студенти (підмет виражений словосполученням).

2.      Повнота розуміння інформації пов'язане з поняттям повного або неповного речення. Неповне - це речення, у якому немає повної інформації без контексту. Наприклад, у реченні Люди відкритого комунікативного типу зосереджують увагу на партнерові, а закритого - на собі друга частина без першої незрозуміла, бо в ній пропущена фраза а люди. комунікативного типу зосереджують увагу на собі. З цього погляду речення типу Вечоріє. Зима. Тиша.

-     повні, а діалог майже завжди складатиметься з неповних речень:

 

-      Ти корінний киянин?

-      Так (речення неповне, ускладнене, поширене).

Складні речення краще класифікувати за типом зв'язку між окремими частинами, а не за наявністю або відсутністю сполучників. Із цього погляду складні речення поділяються на сурядні й підрядні. При сурядному зв'язку частини   рівноправні   і   з'єднуються   між   собою   сполучником сурядності(складносурядне речення) або єднальною інтонацією (складносурядне безсполучникове речення). Цю граматичну й інтонаційну рівноправність на письмі підкреслює кома і сполучник і або тільки кома, якщо з'єднується три або більше сурядних частин. Порівняйте: Нова глобальна інформаційна економіка стає поступово віртуальною, і цим кардинально підривається фондоутворення у галузях традиційної економіки і Прийшла весна, прилетіли птахи, розпустилися дерева тощо. При підрядному зв'язку, як мінімум, одне з речень не може існувати без головного. З'єднуються такі речення сполучниками підрядності, які вказують на значення причини, наслідку, умови тощо (і тоді між частинами ставиться кома) або відповідною інтонацією (і тоді між частинами замість сполучників треба вживати двокрапку, тире або крапку з комою). Порівняйте: Глобальний економічний обіг звужується, тому що він все більше концентрується у „клубі" елітних країн (складнопідрядне речення з підрядним причини) і Глобальний економічний обіг звужується: він все більше концентрується у „клубі" елітних країн (складнопідрядне безсполучникове речення з причинною інтонацією).

Значення і функції розділових знаків. Для правильного вживання того або іншого розділового знаку, треба знати, для чого він ставиться. Якщо в усній формі мовлення інформація часто залежить від інтонації, жестів, міміки і пауз, то на письмі вона передається тільки відповідними розділовими знаками, які в реченні виконують певну функцію або несуть змістовне навантаження. Так, відоме прислів'я, записане у формі Щастя в повітрі не в'ється - воно в боротьбі достається передає значення висновку, протиставлення. Якщо ж між його частинами поставити двокрапку (Щастя в повітрі не в'ється: воно в боротьбі достається), речення буде передавати значення причини: І, нарешті, кома буде вказувати на рівноправність, сурядність частин складного безсполучникового речення, яки у вимові підкреслюється відповідною інтонацією: Щастя в повітрі не в'ється, воно в боротьбі достається.

Із цього погляду всі розділові знаки поділяються на інтонаційні (крапка, знак питання, знак оклику, три крапки) і змістовно-інтонаційні, серед яких розрізнюють фукціональні (кома, коми, крапка з комою, дужки) і інформативні знаки (двокрапка й тире).

У практиці ділового мовлення серед інтонаційних розділових знаків вживається, як правило, тільки крапка, тому помилки при її вживанні практично не зустрічаються. Ось чому основну увагу треба зосередити на змістовно-інтонаційних знаках, де помилки змінюють значення висловлювання, а отже, впливають на юридичну, наукову і професійну адекватність тексту.

Кома служить для з'єднання однорідних членів речення або сурядних (однорідних) безсполучникових речень у складне речення. Так, у реченні На столі лежали і книги, і зошити, і олівці „ і" є підсилювальною часткою, а функції з'єднання однорідних понять на письмі виконує кома (порівняйте: великий святковий салют - поняття різні, тому кома не ставиться). У сполучниковомуреченні (хоч складносурядному, хоч складнопідрядному) кома не виконує функції з'єднання (для цього є сполучники). Вона є сигнальним знаком, який вказує на кількість інформацій: На Матвіївській затоці в цей час висока повінь, і тому здається вона дивно просторою (В. Собко); Це в першу чергу стосується дрібних і середніх підприємств, що орієнтовані на промислове виробництво (З журналу).

За відсутності сполучника (як правило, коли в складносурядному реченні більше двох граматичних центрів), його функцію виконує кома: Шумів травою степ шовковий, сміявся день, пісні лились (О. Олесь); Перше пленарне засідання розпочнеться 12 жовтня 2004 року, заключне засідання відбудеться 15 жовтня 2004 року. Крім цього, кома може з'єднувати пряму мову і слова автора: „Ніщо так не красить людину, як натхнення" , - подумала Ярослава (З газет).

Кома у названих позиціях не ставиться:

1.     Між частинами супідрядного однорідного речення, з'єднаними
одиничними сполучниками
і, та, або, чи (у цьому випадку друге підрядне
речення неповне) наприклад:
Добре було б, коли б саме тепер хтось заглянув до
нас в гості
чи хоча б мама почала співати (М. Стельмах);

2.  Якщо в складному реченні збігаються поряд два сполучники, наприклад:
Вася Багіров з досвіду знав, що коли почався такий наступ, то батальйон, рано
чи пізно, піде вперед
(О. Гончар). Проте, коли підрядне речення можна опустити
без шкоди для будови всього речення, кома залишається:
Іван Антонович,
розлютившись, кричав,
що, доки командує ротою, нікому не дозволить
створювати в ній нездорові взаємини
(О. Гончар).

Коми - це парні знаки-функції для відокремлення частин, які повністю або частково відірвались від основного змісту речення. Вони вживаються:

1.  Для відокремлення слів або словосполучень, граматично не зв'язаних з
реченням (звертань, вставних конструкцій, слів-речень
так або ні, вигуків): Ви,
вельмишановний пане Вікторе, мабуть, знаєте, що Київміськбуд розпочав
будівництво нового мікрорайону на Троєщині;
За даними Держкомстату
України,
у 1998 р. інновації здійснювали 1738 промислових підприємств, що
складає
18,7% їх загальної кількості; Так, я буду крізь сльози сміятись
(Л. Українка); Ох, зійди, моя зірко лагідна! (Л. Українка). У наведених прикладах
виділені слова й словосполучення не відповідають на запитання і виражають
суб'єктивну оцінку мовця стосовно викладеної ним інформації.

2.         Для відокремлення різного роду уточнень, які розпізнаються за
допомогою словосполучення
а саме..., що додається до головного слова за
адресним принципом
(а саме де?, а саме хто, а саме що?, а саме коли?, а саме
як?, а саме який?
тощо): Ніч була темна, аж чорна (М.Коцюбинський) -
уточнювальне означення);
В долині, край лісу, висить синя імла
(М. Коцюбинський) - уточнювальна обставини місця; Я, Мацько Дмитро
Сергійович,
одержав від Красикова Петра Андрійовича гроші в сумі 3000 (три
тисячі) гривень
- уточнювальний підмет. Різні уточнення досить часто вводятьсяв речення за допомогою пояснювальних сполучників та приєднувальних слів

тобто, цебто, або, чи, а саме, зокрема, навіть, особливо, наприклад, у тому числі,  хіба  що,   причому:  Кумис,   або  перешумоване  кобиляче молоко,

вживається як ліки. При цьому пояснювальні сполучники або, чи треба відрізняти від однозвучних розділових сполучників: Їй би вчителькою бути або актрисою.

3.    Для відокремлення поширених прикладок і додатків: Рими, дочки безсонних ночей, покидають мене (Л. Українка) - прикладка; Свої пропозиції щодо поновлення постачання надіслали всі підприємства, що співпрацювали з нами, крім Вашого (відокремлений додаток).

4.    Для відокремлення обставин, виражених дієприслівником або дієприслівниковим зворотом, і поширених означень, якщо вони стоять після головного слова: Робітники несуть повну матеріальну відповідальність за збитки, спричинені з їх провини підприємству (поширене означення, виражене дієприкметниковим зворотом); З плавнів знявся білий туман, сивими хмарами покотився по тихому Дунаю, покриваючи блакитні гори (М. Коцюбинський) -поширена обставина, виражена дієприслівниковим зворотом; Підрахувавши, ми прийшли до висновку про недоцільність подальшої співпраці з Вашою фірмою (обставина, виражена дієприслівником); І раптом щось гуркоче в далечині, чорній і тривожній, і хмари захоплюють все небо й сонце (поширене означення, виражене прикметниками). Проте якщо одиничні дієприслівники наближаються за значенням до прислівників, вони не відокремлюються: Бійці сиділи деякий час задумавшись (О. Гончар).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49 


Похожие статьи

О В Захарова, О О Шумаєва, В І Мозговий - Організація діяльності державного службовця