О В Захарова, О О Шумаєва, В І Мозговий - Організація діяльності державного службовця - страница 4

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49 

Крім того, Кабінетом Міністрів України визначено перелік умов, за додержанням яких призначення на посаду державного службовця проводиться без конкурсного відбору, а саме:

державні службовці, які зараховані до кадрового резерву або пройшли стажування;

державні службовці, які припинили державну службу у зв'язку з відставкою;

керівники, які згідно із законодавством обираються або затверджуються колегіальними органами;

керівники, які призначаються міністрами, керівниками інших центральних органів державної виконавчої влади за погодженням із керівниками місцевих органів державної виконавчої влади;

спеціалісти, які були переміщенні в межах одного державного органу на рівнозначну або нижчу посаду з дотриманням вимог законодавства про працю;державні службовці, які перебували на відповідних посадах у державних органах, у тому числі в тих, що ліквідуються, до новостворених органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування;

випускники Національної Академії державного управління при Президентові України та її філіалів, які повертаються до тих державних органів, які направляли їх на навчання;

керівники управлінь, відділів, інших структурних підрозділів обласних, Київської і Севастопольської місцевих державних адміністрацій за погодженням з відповідними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади;

керівники управлінь, відділів, інших структурних підрозділів районних, районних у місті Києві та Севастополі державних адміністрацій за погодженням з відповідними обласними Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється:

за умови порушення реалізації права на державну службу;

за недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог;

після досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби;

у разі відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії;

через виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі;

через порушення Присяги або відмови державного службовця від її прийняття;

через притягнення державного службовця до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених Законом України „Про засади запобігання і протидії корупції".

Припинення державної служби здійснюється у триденний строк з дня отримання органом, де працює державний службовець, копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

Зміна керівників або складу державних органів не може бути підставою для припинення державним службовцем державної служби на посаді, яку він обіймає, а також з ініціативи новопризначених керівників, крім державних службовців патронатної служби.

За державними службовцями, які обіймали посади першої категорії не менше трьох років і звільнені у зв'язку зі зміною або закінченням терміну повноважень органу, де вони працювали, зберігається середньомісячний заробіток на період працевлаштування, але не більше одного року.Відставкою є припинення державної служби службовцем, який обіймає посаду першої або другої категорії, за письмовою заявою. Підставами для такої відставки є:

принципова незгода з рішеннями державного органу чи посадової особи, а також етичні перешкоди для перебування на державній службі;

примушування до виконання рішення державного органу чи посадової особи, яке суперечить чинному законодавству, що може заподіяти значної матеріальної або моральної шкоди державі, підприємствам, установам, організаціям або об'єднанням громадян чи громадянину;

стан здоров'я, що перешкоджає виконанню службових повноважень (за наявності медичного висновку).

Відставка приймається або в ній дається мотивована відмова державним органом або посадовою особою, які призначили державного службовця на цю посаду. Рішення про прийняття відставки або відмову в ній приймається у місячний термін. У разі відмови у відставці державний службовець повинен продовжувати виконання службових обов'язків і має право на звільнення в порядку, передбаченому Кодексом законів про працю України.

У разі відставки державного службовця, який не досяг пенсійного віку, але має страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі і відпрацював на посадах першої чи другої категорії не менше п'яти років, йому виплачується щомісячно 85% його посадового окладу з урахуванням надбавок за ранг та за вислугу років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії. У разі наявності (набуття) права на пенсію державним службовцем, який вийшов у відставку, йому надається можливість вибору між отриманням виплати у зв'язку з відставкою чи пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії.

При досягненні державним службовцем, який перебуває у відставці, віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до цього Закону, йому призначається пенсія як державному службовцю.

У разі засудження за скоєння злочину працевлаштування і виплати призначеної пенсії або щомісячного довічного грошового утримання припиняються.

 

2.3. Особливості організації праці державного службовця

 

Державну службу та службу в органах місцевого самоврядування можна розглядати у таких аспектах:

соціальному - здійснення на професійній основі суспільно корисної діяльності щодо виконання функцій держави особами, що обіймають відповідні посади в органах державної влади на постійній основі;

політичному - реалізація державної політики;

правовому   -   нормативно-правове   регулювання державно-службовихвідносин;

ідеологічному - формування іміджу державної служби; соціологічному - за ступенем реалізації повноважень органами влади; організаційному - формування організаційних засад діяльності державних службовців;

процесуальному - технологічне забезпечення процесу функціонування держави, реалізація її функцій;

морально-особистісному - формування етичних засад функціонування державної служби та виявлення в ньому індивідуальних властивостей людини, яка професійно виконує обов'язки службовця у сфері державного управління.

Якщо враховувати зміст управлінської діяльності, кадри управління, до яких належать службовці органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, мають вміти:

провести оцінку проблемної ситуації в суспільному житті;

виміряти економічні, соціальні, політичні й духовно-культурні процеси в їхній інтегральній сукупності;

виявити основні закономірності й тенденції розвитку, поставити цілі (найближчі, середньотермінові, стратегічні),

визначити сукупність методів їхнього поетапного досягнення;

створити, керуючись принципами побудови та проектування організацій, оптимальні організаційні структури управління (формальні й неформальні),;

правильно організувати робочі місця;

уточнити функції, права, повноваження та відповідальність кожного управлінця;

знайти ресурси управління (особливо в соціальній сфері);

вміти поставити цілі і застосувати для нього досягання новітні технології (інформаційні, нормативно-правові, освітні, адміністративні тощо), що надасть можливість забезпечити прийняття зваженого управлінського рішення;

оцінити ефективність управлінського рішення і проводити безперервну корекцію нового циклу управлінського процесу.

Діяльність сучасної державної служби можлива за умов реалізації двох моделей державного управління - бюрократичної та менеджерської. Останнім часом все більшу вагу набуває менеджерська модель державного управління як запровадження принципів менеджменту на державній службі.

Менеджмент в державній службі має свої особливості в цілях, методах оцінки результатів, звітності, процедурах контролю, відповідальності й системах стимулів. При цьому реалізація функцій менеджменту теж має свою специфіку:

планування і прогноз зазвичай установлюються керівними державними органами, але в кінцевому рахунку опираються на цілі, які обираються народом і громадянським суспільством через демократичний вибір керівництва країни;

організація державної служби, як правило, має більш ієрархічну структуру і відповідні цій ієрархії управлінські процедури. У зв'язку з цим в рамкахдержавної служби складається свій адміністративно-бюрократичний стиль управління, який, тим не менше, має багато спільного зі стилем управління у великих ієрархічних комерційних організаціях;

мотивація в державній службі меншою мірою ґрунтується на грошовій винагороді, а більшою - на стимулах негрошового характеру (престиж, виконання важливої роботи, стабільність, можливість подальшої кар'єри);

контроль і оцінка результатів в межах державної служби здійснюється керівними структурними одиницями і одночасно людьми як безпосередньо, так і за допомогою засобів масової інформації і громадських організацій. Контроль в державній службі має більш охоплюючий характер, ніж в комерційній організації.

Важливою складовою управління є позитивний морально-психологічний

клімат у колективі, який виступає основою для продуктивної й якісної роботи державного службовця. Під ним розуміють стійкий емоційно-моральний стан, у якому відображаються типове для колективу ставлення до справи, цілей і мотивів у спільній діяльності, домінуючі настрої, громадська думка, відносини, звичаї, моральні та інтелектуальні настанови і сподівання людей, ставлення один до одного і до найважливіших матеріальних і духовних цінностей, дух колективу.Тема 3. ВИМОГИ ДО КАНДИДАТІВ НА ПОСАДИ ДЕРЖАВНИХ

СЛУЖБОВЦІВ

 

3.1. Організація конкурсного відбору на посаду державного службовця

 

При прийнятті на державну службу може встановлюватися випробування терміном до шести місяців. З метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей особи, яка претендує на посаду державного службовця, може проводитися стажування терміном до двох місяців із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи.

Конкурс на заміщення вакантних посад державних службовців є одним із чотирьох видів процедур вступу на державну службу поряд із призначенням, зарахуванням і виборами. Конкурс застосовується в 95% випадків під час проведення заміщення вакантної посади державного службовця.

Конкурс на заміщення вакантної посади повинен забезпечувати конституційне право рівного доступу до державної служби громадян України. Рішення про проведення конкурсу приймається керівником органу за наявності вакантної посади державного службовця.

Для проведення відбору кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців наказом (розпорядженням) керівника відповідного державного органу, який здійснює призначення на посаду, утворюється конкурсна комісія у складі голови, секретаря і членів комісії. Очолює конкурсну комісію заступник керівника державного органу. До складу конкурсної комісії входять представники кадрової та юридичної служб, а також окремих структурних підрозділів апарату державного органу.

Особи, які подали необхідні документи до державного органу для участі у конкурсі, є кандидатами на зайняття вакантної посади державного службовця.

Конкурс проводиться поетапно: публікація оголошення державного органу про проведення конкурсу в пресі або поширення його через інші засоби масової інформації;

прийом документів від осіб, які бажають взяти участь у конкурсі, та їхній попередній розгляд на відповідність встановленим кваліфікаційним вимогам до відповідного рівня посади;

проведення іспиту та відбір кандидатів.

Державний орган, у якому проводиться конкурс, зобов'язаний опублікувати оголошення про проведення конкурсу в пресі або поширити його через інші офіційні засоби масової інформації не пізніше ніж за місяць до початку конкурсу та довести його до відома працівників органу, в якому оголошується конкурс. В оголошенні про проведення конкурсу мають міститися такі відомості:

найменування державного органу із зазначенням його місцезнаходження, адреси та номерів телефонів;назви вакантних посад із зазначенням, що додаткова інформація щодо основних функціональних обов'язків, розміру та умов оплати праці надається кадровою службою;

основні вимоги до кандидатів, визначені державним органом згідно з типовими професійно-кваліфікаційними характеристиками посад державних службовців;

термін прийняття документів (протягом 30 календарних днів з дня оголошення про проведення конкурсу).

Кандидат на посаду державного службовця подає такі документи:

1)    особова картка (форма П-2ДС) з відповідними додатками та фотокарткою розміром 4х6 см;

2)    копії документів про освіту, у тому числі про повну вищу освіту, науковий ступінь, вчене звання, підвищення кваліфікації;

3)    медична довідка про стан здоров'я за формою, встановленою МОЗ;

4)    відомості про майно, доходи, зобов'язання фінансового характеру, у тому числі за кордоном, що подаються у порядку та обсягах, визначених законами та іншими виданими на їх основі нормативно-правовими актами.

Кадрова служба державного органу перевіряє подані документи на їхню відповідність встановленим вимогам щодо прийняття на державну службу, передбаченим для кандидатів на посаду державного службовця. Особи, документи яких не відповідають встановленим вимогам, за рішенням голови конкурсної комісії до конкурсу не допускаються, про що їм повідомляється кадровою службою з відповідним обґрунтуванням. Якщо кандидат наполягає на участі у конкурсі за даних обставин, він допускається до конкурсу, а остаточне рішення приймає конкурсна комісія.

Іспит проводиться конкурсною комісією державного органу, у якому оголошено конкурс, з метою об'єктивної оцінки знань і здібностей кандидатів на посаду державних службовців.

Порядок проведення іспиту у державному органі та перелік питань на перевірку знання законодавства з урахуванням специфіки функціональних повноважень цього державного органу та його структурних підрозділів затверджується керівником органу, у якому проводиться конкурс, відповідно до Загального порядку проведення іспиту кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців.

Екзаменаційні білети мають складатися з п'яти питань: по одному питанню на перевірку знання Конституції України, законів „Про державну службу", „Про боротьбу з корупцією" та два питання на перевірку знання законодавства з урахуванням специфіки функціональних повноважень відповідного державного органу та його структурного підрозділу. Перелік питань на перевірку знання законодавства з урахуванням специфіки функціональних повноважень відповідного державного органу та його структурного підрозділу має бути затвердженим керівником державного органу, в якому проводиться конкурс.Перелік питань для перевірки знань кандидатом Конституції України, Законів України „Про державну службу" та „Про засади запобігання і протидії корупції", зразок форми екзаменаційного білета та екзаменаційної відомості наведено у Додатках А-В. Тривалість відповідей на білети не має перевищувати 60 хв.

Для оцінювання знань кандидатів використовується п'ятибальна система. Усі кандидати на посаду, які на екзамені набрали 13 і більше балів (із 25 можливих), вважаються такими, що успішно склали іспит. Однак рішення про визнання переможця конкурсу конкурсна комісія приймає не лише за результатами іспиту, але й враховує інші фактори. Зокрема, після проведення іспиту з особами, які успішно склали цей іспит, обов'язково проводяться відповідні індивідуальні співбесіди. Результати таких співбесід фіксуються у протоколі засідання конкурсної комісії. Після проведення із кандидатами на посаду індивідуальних співбесід конкурсна комісія при прийнятті рішення про переможця конкурсу враховує:

чи відповідає професійно-кваліфікаційний рівень кандидата на посаду тим вимогам, які для цієї посади встановлені нормативними документами (освітній рівень кандидата, його стаж та досвід роботи);

які знання виявив кандидат на посаду в ході проведення з ним індивідуальної співбесіди;

чи зарахований учасник конкурсу до кадрового резерву на заміщення посади державного службовця;

чи стажувався конкурсант перед проведенням конкурсу на посаді державного службовця і чи успішно він пройшов це стажування.

Співбесіда може проводитися шляхом використання одного з її типів:

структурована (визначається стандартний перелік питань для певних посад. Особа, яка проводить співбесіду, заносить відповіді кандидата на питання у попередньо підготовлений бланк);

неструктурована (немає стандартних питань і визначеного порядку проведення співбесіди);

ситуаційна (в запитаннях моделюються ситуації, які можуть виникнути під час виконання службових обов'язків. Кандидату пропонується вирішити питання, які виникають у запропонованих ситуаціях).

Кандидати, які не склали іспит, не можуть бути рекомендовані конкурсною комісією для призначення на посаду.

Конкурсна комісія на підставі розгляду поданих документів, результатів іспиту та співбесіди з кандидатами, які успішно склали іспит, на своєму засіданні здійснює відбір осіб для зайняття вакантних посад державних службовців.

Кандидати, які успішно здали конкурсний іспит, але не пройшли співбесіди, у разі їхньої згоди можуть бути рекомендовані для зарахування до кадрового резерву в державному органі, в якому проводився конкурс, і протягом року прийняті на вакантну рівнозначну або нижчу посаду без повторного конкурсу. Якщо  за результатами  конкурсу не  відібрано  жодного  з  кандидатів дляпризначення на посаду, конкурсна комісія не може рекомендувати цих кандидатів до кадрового резерву.

Якщо жоден з кандидатів не рекомендований конкурсною комісією для зайняття вакантної посади державного службовця, оголошується повторний конкурс.

Засідання конкурсної комісії оформляється протоколом, який підписується всіма присутніми на засіданні членами комісії і подається керівникові не пізніше ніж через два дні після голосування. Кожний член комісії може додати до протоколу свою окрему думку.

Конкурсна комісія повідомляє кандидатів про результати конкурсу протягом трьох днів після його завершення. Рішення конкурсної комісії може бути оскаржене керівником відповідного державного органу протягом трьох днів після ознайомлення з цим рішенням.

Рішення про призначення на посаду державного службовця та зарахування до кадрового резерву приймає керівник державного органу протягом місяця з дня прийняття рішення конкурсною комісією. Прийняття на державну службу оформляється наказом або розпорядженням керівника державного органу, з яким ознайомлюється особа, що призначається на посаду.

 

3.2. Кваліфікаційні вимоги до кандидатів на заміщення вакантної посади державного службовця

 

Наказом Національного агентства України з державної службі від 13.09.2011 р. №11 затверджено „Довідник типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців", на основі якого керівники державних органів та їхні кадрові служби при оголошенні конкурсів на заміщення вакантних посад державних службовців мають визначати професійно-кваліфікаційні вимоги до претендентів на посади державних службовців щодо рівня їхньої освітньої підготовки, рівня кваліфікації, фаху, необхідного стажу роботи за фахом, стажу державної служби тощо (Додаток Г).

Державний службовець повинен мати, як правило, повну вищу освіту (освітньо-кваліфікаційний рівень - спеціаліст, магістр за спеціальностями галузі „Державне управління" або іншими, професійно орієнтованими для державної служби, з додатковим підвищенням кваліфікації за професійними програмами вказаної галузі), а на посадах керівників структурних підрозділів та їхніх заступників - обов'язково повну вищу освіту.

Безперервний характер навчання має сприяти постійному поєднанню теоретичних знань з практичними навичками, оволодінню передовими методами та засобами роботи, створенню умов для інноваційної управлінської діяльності.

Необхідна спеціальність (спеціалізація) магістрів державного управління, які можуть заміщати посади державних службовців четвертої категорії і вище, визначається відповідно до певних груп функцій державного управління, з якимипов'язана їх майбутня діяльність.

При заміщенні посад державних службовців четвертої категорії і вище кандидатами (докторами) наук ураховується відповідність спеціальності, за якою захищено дисертацію, функціям державного управління, з якими переважно пов'язана діяльність державного службовця.

Державний службовець повинен володіти: знаннями з Конституції України, законів України „Про державну службу" та „Про  засади  запобігання  і  протидії  корупції",  а також  законодавства з урахуванням специфіки функціональних повноважень відповідного державного органу та структурного підрозділу;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49 


Похожие статьи

О В Захарова, О О Шумаєва, В І Мозговий - Організація діяльності державного службовця