О В Захарова, О О Шумаєва, В І Мозговий - Організація діяльності державного службовця - страница 5

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49 

вмінням вільно орієнтуватися в соціально-політичному просторі, відбирати, аналізувати та узагальнювати інформацію;

аналітичним мисленням, розумінням сучасних проблем менеджменту, технологією адміністративної роботи, здатністю продукувати нові ідеї, управлінські рішення, соціальні технології.

Державні службовці мають досконало володіти державною мовою. Крім того, державні службовці, які за характером своєї роботи вирішують питання, пов'язані з формуванням та здійсненням міждержавних зв'язків, повинні володіти на рівні побутового і професійного спілкування однією з іноземних мов.

При цьому обов'язковими для державних службовців різних категорій є такі загальні вимоги:

1.    Для керівників органів державної влади знання питань економіки та вміння застосовувати їх на практиці.

2.    Для керівників структурних підрозділів органів державної влади:

уміння реалізувати плани роботи свого підрозділу, аналізувати та узагальнювати інформацію з напряму його діяльності з метою визначення досягнень цього підрозділу та заходів щодо усунення недоліків в його роботі;

уміння визначати терміни, порядок і послідовність виконання робіт.

3.    Для спеціалістів різних категорій - уміння реалізовувати плани діяльності свого функціонального напряму, систематизувати, обробляти, аналізувати та узагальнювати інформацію щодо своєї діяльності з метою визначення досягнень та заходів, спрямованих на усунення недоліків у цій діяльності.

Особистими вимогами для всіх державних службовців є принциповість, рішучість і вимогливість у дотриманні чинного законодавства щодо вирішення питань розбудови незалежної України; ініціативність, особиста ввічливість, тактовність та витримка.

Відповідність обов'язків і кваліфікації державних службовців вимогам посадових професійно-кваліфікаційних характеристик визначається атестаційною комісією згідно з чинним положенням про порядок проведення атестації державних службовців.

При заміщенні посад державних службовців на конкурсних засадах зарівних професійно-кваліфікаційних вимог та умов до кандидатів на заміщення перевага може надаватися таким фахівцям:

які мають науковий ступінь за профілем майбутньої роботи;

що отримали другу повну вищу освіту за фахом або мають фаховий стаж роботи за кордоном;

які працювали (працюють) на керівних посадах в державних підприємствах;

які володіють однією або декількома іноземними мовами.

 

3.3. Вимоги до якостей кандидатів на заміщення вакантної посади державного службовця

 

Особливості сучасного погляду на державного службовця містяться у тому, що він розглядається як носій інноваційної організаційної культури, головний агент послідовних змін у суспільстві. Управлінська та організаційна робота належить до тих видів діяльності людини, які вимагають наявності специфічних особистих якостей, що формують умови професійної придатності кандидата на заміщення вакантної посади державного службовця. Психологічна спрямованість, схильність до цього виду діяльності відіграють першочергову роль при відборі державних службовців, що в свою чергу вимагає від них професійної компетентності і розвитку моральних, соціально-психологічних, організаторських, інтелектуально-вольових та педагогічних якостей.

Професійна компетентність зумовлює не тільки оволодіння необхідними знаннями, вміннями та навичками, а й вміння їхнього кваліфікованого застосування при вирішенні завдань, що стоять перед державним службовцем, і пред'являються до якості виконуваних робіт. Професіоналізм у роботі характеризується також знанням законодавства з питань організації праці, підвищення кваліфікації, методів організації, планування та управління діяльністю, основ мотивації трудової поведінки та ін.

Державний службовець повинен мати такі моральні якості:

дисциплінованість - діяти відповідно до правил організації суспільства;

людяність - чуйно й уважно ставитись до людей і їхніх потреб;

вимогливість - суворо контролювати дотримання дисципліни, бути нетерпимим до показухи і недбалості в роботі;

справедливість - давати об'єктивну оцінку результатам роботи членів колективу;

чесність і правильне реагування на критику - спокійно сприймати конструктивну критику, прагнути до самовдосконалення;

скромність - бути простим і доступним у спілкуванні, нетерпимим до чванства. Основними соціально-психологічними якостями державного службовця є:

почуття колективізму - віра в силу і можливості колективу, формування колективної думки при розв'язанні питань та завдань;

комунікабельність - уміння вступати в контакт з людьми, установлюватипсихологічні відносини з членами колективу;

культура спілкування - уміння коротко, ясно й чітко виражати власні думки, уміння слухати співрозмовника і поважати його думку;

самовладання - уміння зберігати спокій й розважливість, не бути примхливим і нервовим в екстремальних умовах.

Основними інтелектуально-вольовими якостями державного службовця є:

уміння бачити назрілі проблеми, чітко їх формулювати, своєчасно вживати заходів до їхнього вирішення;

почуття нового - уміння бачити перспективу власного розвитку та розвитку колективу, сприймати передові підходи, брати активну участь у впровадженні інновацій та сприяти новаторству членів колективу;

творчий підхід до справи - уміння нестандартно вирішувати складні завдання з урахуванням зовнішніх та внутрішніх умов і обставин;

ініціатива та рішучість - здатність до ризику, самостійного й оперативного прийняття рішень, уміння брати на себе відповідальність за дії колективу;

наполегливість - здатність доводити справу до кінця, усувати перешкоди, вимагати таких самих дій від колективу.

Основними організаторськими якостями державного службовця є:

діловитість - опиратися на розуміння чинників, наявний стан справ, уміння оперативно, результативно й чітко проводити ділові бесіди, збори та переговори;

підприємливість - уміння бачити й використовувати резерви підвищення якості власної роботи і роботи членів колективу;

цілеспрямованість - уміння сконцентрувати сили та ресурси колективу на досягнення стратегічних цілей;

оперативність - своєчасність в оцінці ситуацій, прийнятті й реалізації нових рішень, уміння відчувати та ліквідувати „вузькі місця";

розпорядливість - здатність своєчасно та вичерпно ставити завдання, фіксувати й контролювати терміни їхнього виконання;

організаторське чуття - уміння розбиратися у людях, розуміти психологічні особливості підлеглих, враховувати їх при розстановці кадрів;

громадська енергійність - здатність активізувати діяльність підлеглих, „заряжати" їх енергією і впевненістю у виконанні поставлених завдань;

уміння планувати та організовувати свою працю - ефективний розподіл власних сил, часу й ресурсів, раціональна регламентація робочого дня. Основними педагогічними якостями державного службовця є:

уміння виховувати підлеглих цілеспрямовано, ненав'язливо, зі знанням їхнього характеру усувати негативні та закріплювати позитивні якості;

здатність налагоджувати та підтримувати дисципліну підлеглих, правильно та своєчасно вживати заходів щодо заохочення й покарання, створювати атмосферу взаємовимогливості й переконливості, використовуючи виховні можливості колективу і силу власного прикладу;

уміння створювати в колективі атмосферу взаємодопомоги, співробітництва йтовариства, знаходити вірні шляхи виховання й згуртованості колективу;

уміння підготувати й озвучити лекцію, доповідь, семінарське або практичне заняття на тренінгу;

уміння виховувати особистим прикладом відповідального ставлення до праці. Необхідність розвитку тих або інших якостей визначається конкретними завданнями діяльності колективу, чинниками внутрішнього та зовнішнього середовища. Державний службовець має прагнути до розвитку всього комплексу якостей, тому що відсутність одних якостей не компенсується наявністю інших, а це суттєво знижує ефективність усієї діяльності.

Державному службовцю мають бути притаманними також фізичне, моральне й розумове здоров'я, порядність, кмітливість, працездатність, експертно-аналітична здібність і почуття гумору.

Етика державного службовця - це система норм, дій, правил і принципів при державно-службових стосунках, які є сукупністю глибоко усвідомлених, конкретизованих і найбільш придатних для даного суспільства норм загальнолюдської моралі. Специфіка професійної етики державного службовця пов'язана з тим, що його діяльність має відповідати як Конституції і чинному законодавству, так і моральним принципам і нормам. Отже, етичний кодекс державного службовця має враховувати не тільки загальноприйняту мораль, а й неординарну специфіку службових обов'язків і повноважень.

Державна служба як інститут влади, на який покладена надзвичайна суспільна довіра, передбачає гідну поведінку, честь, професійне виконання обов'язків без зловживань і використання службового становища в корисних цілях. Людина, яка приходить на державну службу, має зробити свідомий і добровільний вибір, погоджуючись на суворі обмеження в публічній і приватній діяльності. Тільки в цьому випадку дотримання вимог професійної етики й етикету буде сприяти зміцненню авторитету державної влади і зростанню довіри громадян до державних інститутів.

Отже, до основних рис професійної етики належать професійна чесність, гідність, справедливість, такт та сумлінне виконання обов'язків.

Основу професійної гідності, самооцінки діяльності складає усвідомлення значущості державного управління в житті суспільства.

Професійна справедливість вимагає неупередженого аналізу будь-яких ситуацій, не піддаючись тиску, з метою збереження максимальної об'єктивності при їхньому розгляді.

Професійний такт передбачає вміння реалізовувати загальні принципи моралі у службових стосунках: стриманість, передбачливість, шанобливість до колег і громадян, ввічливість, коректність і культуру при спілкуванні.

Професійний обов 'язок найтісніше пов'язаний з професійною етикою. Саме усвідомлення обов'язку спонукає державного службовця дотримуватися службової дисципліни і з відповідальністю ставитися до справи.Службова дисципліна - це такий стан суспільних відносин, який вимагає від державного службовця дотримання вимог чинного законодавства і належного виконання покладених на нього службових повноважень.

Професіоналізм державного службовця є показниками його моральності, відданості справі й обов'язку. Поєднання його професійної компетентності з моральністю створює умови для максимально ефективного впливу державної служби на реальне життя громадян.

Державний службовець має дотримуватися таких етичних норм:

1.    Бути привітним, чемним з людьми, не забувати про посмішку, яка сприяє їхньому гарному настрою, стримувати свої емоції і керувати своєю поведінкою за всіх обставин.

2.    Дотримуватися правил і мовних моделей привітання. Першим має привітати підлеглий, молодший старшого, чоловік жінку незалежно від посадового рівня. У той же час молодій дівчині слід першим привітати свого керівника, особливо якщо він є старшим за неї. Молодому начальнику слід першим привітати старшого за віком підлеглого. Неприпустимо не відповідати на привітання.

3.    До підлеглих слід звертатися тільки на „Ви", тому що при зверненні на „ти" стираються грані службової дисципліни, що негативно позначається на морально-психологічному мікрокліматі колективу.

4.    Ніколи не бути грубим. Грубість і крики пригнічують настрій підлеглих і тим самим знижують продуктивність праці.

Уміло, не зловживаючи, користуватися механізмом критики. Не допускати переростання конфліктних ситуацій у конфлікти. Бути самокритичним. Мати мужність визнавати свої помилки, упущення, домагатися їхнього усунення.Тема 4. МЕТОДИ ПРОФЕСІЙНОГО ПІДБОРУ НА ВАКАНТНІ ПОСАДИ

 

4.1. Особливості набору кандидатів та їх відбору в системі державної служби України

 

Державна кадрова політика - це політика у сфері державної служби, головною метою якої є вдосконалення кадрового потенціалу, створення дієздатного державного апарату, спроможного ефективно здійснювати завдання та функції Української держави шляхом сумлінного виконання покладених на державних службовців службових обов'язків. Кадрова політика є системою організаційних, правових та інших заходів уповноважених державою суб'єктів, яка формує кадри органів держави, державних підприємств, установ і організацій, що забезпечують виконання їхніх функцій. Ефективна кадрова політика має бути спрямованою на досягнення таких цілей:

прогнозування і планування потреби у кадрах;

раціональне використання кадрів шляхом його підбору та розстановки;

планування професійного та особистісного розвитку персоналу;

створення і використання кадрового резерву на керівні посади. Метою державної кадрової політики органів державної влади є по-перше, забезпечення ефективного функціонування апарату державного управління; по­друге, формування, підготовка, розстановка і раціональне використання висококваліфікованих кадрів у державному секторі різних галузей господарства, державних органів та органів державного самоврядування; по-третє, створення національної управлінської еліти.

Основними завданнями державної кадрової політики є:

проведення єдиної політики у всіх сферах суспільно-політичного життя;

наукове обґрунтування потреби державних органів у кадрах;

розробка оптимальної системи формування кадрового резерву;

розробка ефективної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців;

розробка нормативних актів реалізації ефективної кадрової політики. Принципами державної кадрової політики в органах державної влади є:

демократичний добір;

просування по службі за діловими якостями;

постійне навчання державних службовців;

заохочення державних службовців до службової кар'єри;

систематичне відновлення кадрів;

здійснення контролю за діяльністю кадрів. Політика кадрового добору державних службовців має базуватися на принципі   системності   та   належного   наукового   забезпечення. Основною передумовою    залучення    на    відповідні    посади    державних службовців компетентних,   висококваліфікованих   працівників   є   формування дійовогокадрового резерву та робота з ним. Загальна схема добору персоналу є універсальною для всіх органів державної влади.

Підбір кадрів на посади державних службовців має базуватись на системі критеріїв, серед яких превалює:

1.   Високий рівень освіти, передусім  економічної, юридичної або загально управлінської, і здатності до постійної самоосвіти.

2.   Спеціальна фахова підготовка в комплексі з практичними знаннями і вміннями застосовувати свої знання на практиці.

3.   Висока мораль і етика поведінки.

4.   Патріотизм.

5.   Культурний рівень, що передбачає знайомство із історичними цінностями, культурним надбанням своєї нації, народу і держави тощо.

6.   Внутрішня гідність вищої управлінської еліти, їхня здатність говорити правду, незважаючи на особисті інтереси.

7.   Уміння керівників державного апарату управління бути вільною від комплексу матеріальної залежності, щонайвище цінувати в собі почуття свободи.

Для набору і відбору кадрів має бути опис посадових обов'язків і кваліфікаційних навичок, потрібних для виконання роботи для кожної посади і для кожного керівника. Це одна з основних вимог системи державної служби.

Порядок вступу на посаду державного службовця залежить від особливостей статусу державного органу; категорії державної посади; шляхів заміщення цих посад.

Дані про вакансії посад державних службовців підлягають публікації та поширенню через засоби масової інформації не пізніше як за один місяць до проведення конкурсу.

Забороняється вимагати від кандидатів на державну службу відомості та документи, подання яких не передбачено законодавством України.

Президент України, Голова Верховної Ради України, члени Уряду України, голови місцевих державних адміністрацій мають право самостійно добирати та приймати осіб на посади своїх помічників, керівників прес-служб, радників і секретарів згідно зі штатним розписом і категорією, що відповідає посаді (патронатна служба).

З особами, які претендують на зайняття посади державного службовця, за їхньою письмовою згодою проводиться спеціальна перевірка в порядку, встановленому Законом України „Про засади запобігання і протидії корупції". У разі прийняття на державну службу на конкурсній основі спеціальна перевірка проводиться після проведення конкурсу стосовно осіб, які рекомендовані для призначення на посаду.

В Україні в системі державної служби посади заміщуються шляхом призначення або за конкурсом. Призначення на державну посаду стосується І-III категорій посад державних службовців і проводиться органами державноївлади і посадовими особами в межах компетенції з додержанням встановленого порядку заміщення посад тієї чи іншої категорії.

Конкурс при прийнятті на посади в державні органи є принципово новим інститутом державної служби і важливим компонентом набору та відбору кадрів. Інститут конкурсного прийому на державну службу базується на таких основних принципах:

принцип рівноправності, який виключає дискримінацію за походженням, статтю, віросповіданням або політичними поглядами;

принцип відповідності здібностей та професійного рівня вимогам конкретного виду діяльності в системі державної служби;

принцип гласності - забезпечення гласності проведення конкурсів. Недосконалість процедури конкурсу полягає в тому, що комісія, оцінюючи професійний рівень претендентів, не має можливості виявити і проаналізувати моральні   якості   та   властивості   характеру   кандидата.   Саме   тому перед проведенням конкурсу слід проводити психологічне тестування кандидатів.

Особливим моментом набору кадрів є стажування, яке проводиться терміном до двох місяців у відповідному державному органі з метою перевірки професійного рівня і ділових якостей працівників, які претендують на посаду державного службовця, і набуття кандидатами практичного досвіду.

Стажування можуть проходити як особи, що вперше претендують на посаду державного службовця, так і державні службовці, які бажають зайняти більш високу посаду. Відбір кандидатів на стажування проводиться з ініціативи органу, де має відбуватися стажування. При цьому необхідна письмова заява самого стажиста та згода відповідних керівників за місцем його стажування та основної роботи. Працівники, які досягли пенсійного віку, до стажування не залучаються.

Особа, яка після успішного закінчення стажування виявила бажання працювати у даному органі, проходить конкурс відповідно до Положення про порядок проведення конкурсу при прийнятті осіб на роботу до органів виконавчої влади. При цьому їй надається перевага над особами, які беруть участь у даному конкурсі, але не проходили стажування. Державний службовець після закінчення стажування може бути переведений на посаду за рішенням керівника відповідного рангу без конкурсного відбору або зарахований до кадрового резерву.

Особа, яку прийнято на державну службу, набуває статусу державного службовця і суб'єкта державно-службових відносин. Громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту:

„Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримуватися Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49 


Похожие статьи

О В Захарова, О О Шумаєва, В І Мозговий - Організація діяльності державного службовця