А У Уразов, І В Саух, П В Маслак - Основи економічної теорії навчальний посібник - страница 13

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 

Однак, як „чиста" конкуренція, так і „чиста" монополія, є скоріше виключенням, ніж правилом в сучасному бізнесі. Як зазначає в цьому зв'язку П.Самуельсон, „більшість ринкових структур знаходяться між цими двома крайнощами".

 

Розрізняють три основних типи монополій:

1.                            Монополія окремого підприємства - це абсолютна монополія однієї фірми - продавця, яка повністю контролює ринок певного товару чи послуги.

2.                            Монополія як змова - це угода (формальна чи неформальна) між кількома великими корпораціями з метою встановлення контролю над ринком. Таку ринкову ситуацію називають олігополією, або груповою монополією.

3.                            Монополія, що ґрунтується на диференціації продукту. Така ринкова ситуація дає можливість встановлювати контроль над цінами в межах певної частки ринку (сегменту).

 

 

 

Типи конкурентних ринків.

В залежності від характеру та методів конкуренції, розрізняють 4 типи (моделі) конкурентних ринків з властивим кожному специфічним механізмом ціноутворення:

1.   Ринок „чистої" конкуренції.

2.   Ринок "чистої" монополії.

3.   Ринок монополістичної конкуренції.

4.   Ринок олігополії.

Враховуючи те, що найбільш повного вигляду конкуренція набуває в умовах ринку чистої конкуренції, такий ринок називають ринком "досконалої (або повної) конкуренції". Для трьох інших типів ринкових структур використовується така загальна назва як "недосконала (неповна) конкуренція". Бо вони відхиляються від чисто конкурентної моделі ринку.

В умовах чистої конкуренції існує дуже велика кількість фірм, що виробляють стандартизований (однорідний) продукт, наприклад, картоплю чи помідори. Нові фірми можуть досить легко увійти в галузь, тобто розпочати в ній виробничу або торгову діяльність. Крім того, покупці знаютьусе, що їм потрібно знати про характеристику продукту, а всі виробники мають однакову інформацію про виробничі технології.

Повною протилежністю досконалої конкуренції виступає монополія, що являє собою ринок, на якому єдина фірма здійснює 100% продажу певного продукту, що не має замінювачів (наприклад, місцева електрична компанія або місцевий газопостачальник). Проникнення в галузь додаткових фірм заблоковано, тому фірма представляє собою всю галузь.

Монополістична конкуренція нагадує досконалу конкуренцію тим, що теж передбачає наявність множини дрібних фірм, а також легкість входу і виходу. Проте в цьому випадку, продукція різних фірм диференційована, тобто неоднорідна (наприклад: одяг, книги, парфуми). Диференціація продукту є основою для створення сприятливих умов для продажу й оновлення продукції.

Нарешті, олігополія відрізняється невеликою кількістю фірм, і ця небагаточисельність означає, що рішення про визначення цін і обсягів виробництва є взаємозалежними. Продукти можуть бути однорідними (наприклад, сталь або золото) або диференційованими (автомобілі чи будинки). Як правило, вступ в олігополістичні галузі - справа досить важка.

Ринкові структури розподіляються на дві групи: реальні та ідеальні типи. Олігополія та монополістична конкуренція описує багато реально існуючих ринків. До числа олігополістичних структур відносяться такі галузі обробної промисловості, як, наприклад, виробництво алюмінію і цигарок. У сфері послуг - це телефонний зв'язок і телебачення. Монополістичній конкуренції відповідають більшості галузей сфери обслуговування, наприклад: мережа ресторанів, станції технічного обслуговування, сфера банківських послуг. Прикладом монополістичної конкуренції в переробній промисловості є виробництво взуття, одягу, тощо.

 

 

 

2. Ринок досконалої (чистої) конкуренції

 

Основними ознаками такого ринку є:

1. Необмежена кількість учасників конкуренції, абсолютно вільний доступ на ринок, як і вихід з нього. Це означає, що кожна людина має право займатися підприємницькою діяльністю або припиняти таку діяльність. Зробити це людина може по-різному - відкрити свою справу, взяти безпосередню участь у праці, найняти виробників, придбати акції, державніоблігації, покласти гроші в банк, інвестувати їх у нерухомість (землю, будинок) тощо.

Відзначимо, що вільному (повністю конкурентному) ринку відповідають будь-які форми власності, крім державної, і людина вільна обирати яку завгодно. Вільна конкуренція виключає усі форми дискримінації виробників і споживачів. Будь-який власник грошового доходу, що збирається втілити свою потребу в попит, має право купувати ті товари і послуги, і в таких обсягах, які йому потрібні.

2.     Друга ознака - абсолютна мобільність матеріальних, трудових,
фінансових і інших ресурсів. Адже учасник конкуренції вкладає свої гроші,
припустимо, в акції, не просто так, а заради збільшення доходу.
Розраховувати на це він може тільки у тому випадку, якщо там, куди
перемістився його капітал, виникло розширення виробництва і продажу.
Трапляється таке тоді, коли залучаються додаткові ресурси, більш ефективні
комбінації ресурсів, використовуються раніше законсервовані виробничі
потужності, опановуються ефективні технології.

3.   Третя ознака - наявність у кожного учасника конкуренції повного обсягу ринкової інформації (про попит, пропозицію, ціни, норму прибутку, процентну ставку тощо). Без цього він буде неспроможним зробити найкращий для себе вибір між купівлею будинку і придбанням акцій. Крім того, в останньому випадку учаснику конкуренції необхідно знати, які саме акції принесуть максимальний дохід.

4.   Четверта ознака - абсолютна однорідність однойменних продуктів, що має вираз, зокрема, у відсутності торговельних марок та інших індивідуальних характеристик якості товару. Наявність тієї чи іншої торгової марки ставить продавця у привілейоване, монопольне становище, а це вже не вільний ринок.

Наступна ознака полягає в тому, що жодний учасник вільної конкуренції не може здійснювати вплив на економічне рішення, що приймають інші учасники конкуренції, оскільки кількість учасників конкуренції дуже велика (перша ознака). Внесок кожного виробника в загальний обсяг виробництва незначний, а тому ціна, за якою він збирається продати свій товар, майже не відбивається на ринковій ціні. Отже, реальні рівні цін мало залежать від бажань окремих суб'єктів економіки і встановлюються механізмом ринку.3. Ринки недосконалої конкуренції.

 

Ринки, на яких продавці або покупці мають здатність впливати на ринкову ціну, є ринками недосконалої конкуренції або неповністю конкурентними. Монополія являє собою крайню форму недосконалої конкуренції, тому після чистої конкуренції корисно розглядати чисту монополію, щоб порівнювати з нею інші типи ринкових структур (олігополію та монополістичну конкуренцію).

Монополія характеризується наявністю одного єдиного продавця конкретного товару або виду послуг на ринку, а також неможливістю вступу на ринок інших фірм. Прикладом монополії може бути "Поларойд" (миттєве фото) або єдиний гастрономічний магазин у невеликому поселенні. Місцевий телефонний зв'язок і енергопостачання забезпечується монопольно, але ціни, що встановлюються цими продавцями, регулюються державними установами. У реальному житті монополія - це завжди питання міри (влади над ринком). Справжній монополіст не має суперників, яких можна було б ідентифікувати.

Саме завдяки економії від масштабу виробництва, багато галузей є природними монополіями, бо концентрація виробництва на цих ринках породжується конкуренцією та природними законами ринкової економіки.

Якщо виробництво будь-якого обсягу продукції одною фірмою обходиться дешевше, ніж його виробництво двома або більше фірмами, то галузь називають природною монополією. Отже, природна монополія є продуктом вільних ринкових цін.

Друга причина існування монополії - це ситуація, при якій одна фірма може володіти контролем над деякими рідкими і надзвичайно важливими ресурсами або у вигляді сировини (наприклад, природний газ), або знань (патент, як у випадку із ксероксом).

Третя причина існування монополії - це державні обмеження надходження нових фірм у галузь. Прикладом цього може виступати надання державою виняткової ліцензії на певні види економічної діяльності одній фірмі, діяльність місцевої електричної компанії тощо.

Продавець володіє монопольною владою або владою над ринком, якщо він може підвищувати ціну на свою продукцію шляхом обмеження свого власного обсягу випуску. Чим більше виробить монополіст, тим менша ціна, чим менше виробить монополіст, тим більша ціна.Ринок олігополії.

Відмінною ознакою олігополії є невелика кількість фірм. Олігополія - це ситуація в галузі, де велика частина продажу здійснюється декількома фірмами, кожна з яких здатна здійснювати вплив на ринкову ціну своїми власними діями. Наприклад, в автомобільній промисловості домінуюче становище займають декілька крупних фірм, назви яких добре всім відомі.

Оскільки кожний олігополіст має невелику кількість конкурентів, його дії, як правило, будуть здійснювати помітний вплив на кожного з них. Тому при намаганні максимізувати прибуток, він повинен мати на увазі свої взаємовідносини з цими суперниками. Відповідно олігополіст повинен намагатись передбачати дії своїх конкурентів та їх реакцію на його власні дії. Потрібно мати на увазі, що його візаві будуть робити те ж саме.

Щодо пошуку олігополістом оптимального обсягу випуску продукції, то як у короткотерміновому, так і в довготерміновому періодах ситуація повністю нагадує ринок чистої монополії з єдиною відмінністю - крива попиту на продукцію олігополістичної фірми має більш пологий характер.

Утворення олігополістичних ринків відбувається внаслідок високої концентрації ринків, яка здійснюється завдяки деяким причинам:

1.           Економія від масштабу. В деяких галузях крупні фірми виробляють товари дешевше, ніж дрібні. Якщо в галузі має місце економія від масштабу при всіх обсягах випуску, то ця галузь є природною олігополією. Тобто природна олігополія - це ситуація, при якій мінімальний ефективний масштаб достатньо великий відносно загального обсягу попиту, що призводить до того, що в галузі є тільки декілька фірм, достатньо крупних, щоб виробляти ефективно. Ця економія від масштабу створює перешкоди вступу, які не дозволяють вільно входити потенційним конкурентам.

Головна перешкода для вступу в галузь - це створення крупномасштабного виробництва, проте для фірми, яка тільки починає справу, це дуже складно.

Відносна можливість економії від масштабу істотно відрізняється в різних галузях. Чим складніше продукція, тим мінімально ефективний розмір підприємств у процентах до обсягу попиту на пропозицію галузі буде вище. Проте економія від масштабів виробництва - не єдине джерело концентрації і створення перешкод вступу.

Злиття. Врешті-решт воно здійснюється теж заради економії від масштабу або посилення позицій на ринку. Злиття здійснюється або між декількома рівними фірмами, або шляхом поглинання фірм-аутсайдерів крупними фірмами.3. Ефективність. Це джерело концентрації ринків має місце у випадку, коли деякі фірми, підвищуючи свою ефективність, розширюють свій вплив на ринку за рахунок суперників.

В умовах олігопольного ринку можлива диференціація продукції. Значущість диференціації продукції для будь-якого ринку залежить від того, наскільки покупці сприймають конкуруючі продукти як різні.

У більшості випадків диференціація продукції була породжена продавцями, які реагували на різноманітні смаки споживачів, і намаганням до різноманітності. Виробники постійно шукають характерні особливості, які дозволили б відрізняти їх вироби від виробів своїх суперників. Деякі продукти більше від інших прилаштовані до диференціації, наприклад, у сільському господарстві - картопля є картопля. На олігопольних ринках галузям з капіталоємними виробництвами (автомобілі, верстати, устаткування) складніше диференціювати продукт, ніж на ринку монополістичної конкуренції.

Теорія і практика господарювання свідчить про різноманітність форм олігополістичної поведінки. По-перше, це явна змова або утворення картелів. Картелі - це форми угоди про ціни й обсяги виробництва. Батьківщиною картелів вважається Німеччина. В сучасних умовах найбільш відомим міжнародним картелем є ОПЕК - картельна угода 13 країн, що добувають нафту.

По-друге: якщо законами заборонені явні змови (а у більшості розвинутих країн це так), то фірми можуть досягти консенсусу шляхом мовчазливої змови. Механізм мовчазливої змови визначається лідерством у ціноутворенні. Першими піднімають ціни фірми-лідери у ціноутворенні, натякуючи цим, що іншим фірмам на олігопольному ринку треба робити те ж саме.

По-третє: можливість входження на ринок. Фірми на олігополістичному ринку здійснюють практику підтримання цін, щоб витіснити потенційних суперників. Інколи це призводить до хижацького ціноутворення у формі демпінгу - продажу товару за ціною нижче витрат, щоб витіснити небажаних потенційних конкурентів з ринку.

 

Ринок монополістичної конкуренції

Судячи з назви цього типу ринкової структури, вона дійсно передбачає поєднання монополії та конкуренції, бо, з одного боку, монополістична конкуренція містить у собі дуже значний рівень конкуренції, з іншого ­присутня певна доза монополістичної влади.

Основними ознаками ринку монополістичної конкуренції виступають такі:

1.   Кожна фірма володіє відносно невеликою часткою всього ринку;

2.   Фірма має обмежений контроль над ринковою ціною;

3.   Майже неможливі таємні змови, узгоджені дії фірм з метою обмеження обсягу виробництва і штучного підвищення цін;

4.   Відсутність взаємної залежності між багаточисельними фірмами;

5.   Диференціація продукту і цін.

Головною відмінною ознакою монополістичної конкуренції є диференціація продукту (продукція фірм на монополістичному ринку близька, проте не повністю взаємозамінювальна). Монополістична кон­куренція широко розповсюджена в таких секторах економіки, як сфера послуг, роздрібна торгівля, виробництво предметів споживання. Продукти можуть диференціюватися за різноманітними параметрами.

 

Висновки:

•  Типи ринкових структур характеризують різний рівень конкурентності ринків.

•    Типи ринкових структур поділяються на дві групи: досконала конкуренція (чиста конкуренція) і недосконала конкуренція (монополія, олігополія, монополістична конкуренція).

  Чим менш конкурентним є ринок, тим більше можливостей у виробника (продавця) впливати на ринкову ціну.

  Негативні наслідки монополії повинна регулювати держава.

 

 

 

Практикум

Тести:

1.   Який з типів ринкової структури розповсюджується на найбільшу кількість ринків товарів і послуг?

 

A.   Досконала конкуренція;

B.    Олігополія;

C.    Монополія;

D.   Монополістична конкуренція.

2.   Який з типів ринкової структури є прикладом ідеального ринку?

 

A.   Досконала конкуренція;

B.   Олігополія;Монополія;

C.   Монополістична конкуренція.

 

3.   На відміну від досконало конкурентної фірми, монополіст:

 

A.   Має справу з абсолютно еластичною кривою попиту;

B.    Може вибрати будь-який обсяг виробництва продукції та продати її за будь-якою ціною;

C.    Може призначити будь-яку ціну на свою продукцію;

D.   За наявною кривою ринкового попиту може вибрати таку комбінацію ціни та обсягу виробництва, яка принесе йому максимальний прибуток.

4.   Садівник на своїй ділянці зібрав великий урожай яблук і вирішив продати їх за цінами, вищими ніж ринкові. Ці його дії:

 

A.   Підвищать ціни на яблука;

B.    Зменшать ціни на яблука;

C.    Не вплинуть на ринкову ціну яблук;

D.   На основі наведених даних неможливо дати правильну відповідь.

5.   У місті відкрився перший нічний магазин. Це приклад:

 

A.   Природної монополії;

B.    Тимчасової монополії;

C.    Вимушеної монополії;

D.   Монопсонії.

6.   Крива попиту для окремої фірми в умовах конкурентного ринку:

 

A.   Горизонтальна;

B.    Вертикальна;

C.    Має позитивний нахил;

D.   Має негативний нахил.

7.   Який з ринків найбільш нагадує ринок олігополії?

 

A.   Ринок картоплі;

B.    Ринок одягу;

C.    Ринок літаків;

D.   Ринок електропостачання.

8.   Продаж товарів за штучно зниженими цінами називається:

 

A.   Монополією;

B.   Ціновою дискримінацією;

C.   Демпінгом;

D.   Клірингом.

9.   На монопольному ринку:

B.    А. Ціна дорівнює граничному доходу;Ціна більша за граничний доход;

C.    Ціна менша за граничний доход;

D.   Ціна завжди постійна.

 

10.    Найвищий рівень диференціації продукту притаманний ринку:

 

A.   Досконалої конкуренції;

B.    Монополістичної конкуренції;

C.    Олігополії;

D.   Монополії.

11.    Фірмі необхідно збільшувати виробництво продукції, якщо

 

A.   МЯ>МС;

B.    МЯ = МС;

C.    МЯ < МС;

D.   МЯ = Р.

12.    Монополістична конкуренція має місце на:

 

A.   Ринку досконалої конкуренції;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 


Похожие статьи

А У Уразов, І В Саух, П В Маслак - Основи економічної теорії навчальний посібник