А У Уразов, І В Саух, П В Маслак - Основи економічної теорії навчальний посібник - страница 14

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 

B.    Монополістичному ринку;

C.    Олігополістичному ринку;

D.   Ринку недосконалої конкуренції.

13.   Ситуація, при якій конкуренція з рівня цін перемішується на
рівень якості, реклами і сервісу, типова для:

A.   Олігополії;

B.    Монопсонії;

C.    Поліполії;

D.   Монополії.

14.  Застосування цінової дискримінації можливе в умовах ринку:

A.   Досконалої конкуренції;

B.    Монополістичної конкуренції;

C.    Олігополії;

D.   Монополії.

15.       Монополістична конкуренція - це форма ринку, яка
характеризується:

A.  Великою кількістю конкуруючих фірм, що виробляють однорідну продукцію;

B.   Великою кількістю конкуруючих фірм, що виробляють неоднорідну продукцію;

C.   Невеликою кількістю конкуруючих фірм;

Наявністю однієї великої фірми і декількох невеликих фірм.Завдання

Вірні чи невірні твердження

1.     Лібералізація економіки призводить до скорочення кількості
монопольних ринків.

2.     Картельні угоди, як правило, виникають на ринках монополістичної конкуренції.

3.     Монополія існує тоді, коли є тільки один покупець певного товару чи послуги.

4.     Фірма, що має монопольне становище, встановлює на свою продукцію таку ціну, за якою вона може продати максимальну кількість товару.

5.     Загальною рисою монополістичної конкуренції та олігополії є
взаємозалежність фірм на ринку.

6.   Нецінова конкуренція виникає на ринку досконалої конкуренції.

7.   Фірми, що зазнають збитків, повинні припиняти виробництво.

8.     Крива попиту на продукцію фірми-монополіста буде завжди
горизонтальною.

9.     Найбільш поширений у реальній економіці тип ринкової структури -ринок монополістичної конкуренції.

10. Цінова дискримінація можлива на ринку досконалої конкуренції.

 

 

 

Відповіді до практикуму

Тести:

1.D; 2А; 3.D; 4.С; 5.В; 6.А; 7.С; 8.С; 9.В; 10.В; 11.А; 12.D; 13.А; 14.D; 15.В. Завдання

Вірні чи невірні твердження:

1.    Вірно. Чим вище рівень економічної свободи в країні, тим менше залишається монопольних ринків.

2.    Невірно. Картельні угоди, або змови, виникають, як правило, на олігопольному ринку.

3.    Невірно. Монополія існує тоді, коли є один продавець певного товару або послуги, а у випадку з покупцем - це монопсонія.

4.    Невірно. Фірма-монополіст буде встановлювати таку ціну, за якою вона буде максимізувати прибуток.

6.    5.           Вірно. На цих двох типах ринкових структур існує найбільша
взаємозалежність фірм.Невірно. Нецінова конкуренція виникає
на ринках недосконалої конкуренції, найбільше на ринках монополістичної конкуренції.

7.    Невірно. Фірми можуть зазнавати збитків, якщо ціна є меншою за середні загальні витрати, проте, якщо ціна більша за середні змінні витрати фірми, слід продовжувати виробництво.

8.    Невірно. Крива попиту на монопольному ринку буде мати спадний характер.

9.    Вірно. Серед усього різноманіття ринків товарів і послуг - це споживчі блага, а вони є об'єктом купівлі-продажу на ринках монополістичної конкуренції.

10.  Невірно. Цінова дискримінація можлива лише на монопольному ринку,
що є прикладом ринків недосконалої конкуренції.

 

Глава 12. Витрати виробництва та прибуток

1.   Витрати виробництва та прибуток фірми.

2.   Види витрат фірми в короткостроковому періоді.

3.   Витрати виробництва в довгостроковому періоді.

4.   Максимізація прибутку фірми.

 

 

 

1. Витрати виробництва та прибуток фірми

 

Виробництво товарів та послуг в умовах ринкової економіки здійснюється в рамках окремих виробничих одиниць - фірм.

Економічна теорія розглядає фірми як складні об'єднання матеріальних, трудових та інших ресурсів, певним чином організованих та координованих для виробництва товарів і послуг.

Фірма купує на ринках землю, працю і капітал; потім поєднує їх в процесі виробництва; результатом цього процесу виробництва виступає продукт (товар або послуга), які повинні бути реалізовані на ринку.

Ринкова пропозиція прямо пов'язана із закономірностями ефективного розподілу обмежених ресурсів. Це пояснюється тим, що пропозиція товарів обмежена витратами на виробництво (витратами фірми) та стимулюється прибутком (перевищенням доходу над витратами).

Гіпотеза про раціональність поведінки суб'єктів ринкових відносин означає, що будь-яка фірма прагне приймати рішення, які б дозволили їй заумов обмеженості ресурсів максимізувати прибуток, тобто основною метою діяльності підприємства є максимізація прибутку. Домінуючою метою діяльності фірми у довгостроковому періоді має бути саме максимізація прибутку, інакше підприємство не зможе втриматися у своєму бізнесі та досягти інших цілей.

Основними поняттями економічного механізму фірми виступають "витрати", "доход" (виторг), "прибуток", "беззбитковість" та ін. Розглянемо їх більш детальніше.

Економічні витрати фірми - це виплати, які фірма повинна зробити, чи ті доходи, які вона повинна забезпечити постачальникам ресурсів, необхідних для виробництва, щоб відволікти ці ресурси від використання в інших цілях.

Для виробництва товарів чи послуг будь-яка фірма, звичайно, використовує як ті ресурси, які вона купує у власників цих ресурсів, так і власні економічні ресурси. З цієї точки зору всі економічні ресурси поділяються на дві великі групи:

-   зовнішні витрати;

-   внутрішні витрати.

Грошові кошти, які фірма сплачує зовнішнім постачальникам, купуючи у них фактори виробництва, становлять їх зовнішні витрати (ці витрати мають ще такі назви, як явні витрати, грошові витрати, експліцитні витрати та ін.). Оскільки ці витрати знаходять відображення у бухгалтерському обліку і враховуються бухгалтерами за статтями та елементами витрат, вони виступають як бухгалтерські витрати.

Отже, бухгалтерські витрати - це фактичні витрати підприємства на виробництво певного обсягу продукції. Витрати на сировину, паливо, електроенергію, матеріали, оплату праці робітників та ін. - все це є прикладами бухгалтерських витрат.

Інша група витрат - це внутрішні витрати (неявні витрати, імпліцитні витрати), що пов'язані із власними ресурсами фірми.

З огляду на обмеженість ресурсів та наявність різних варіантів застосування цих ресурсів, можна зробити такий висновок: використання будь-якого ресурсу для виробництва певного товару виключає можливість його використання у виробництві іншого (альтернативного) товару. Витрати, обумовлені використанням факторів виробництва, які є власністю фірми, мають назву неявних витрат.

Оскільки фірма відмовилась від використання власних факторів виробництва в  альтернативних  варіантах, то  неявні  витрати фірмиоцінюються як сума максимальних витрачених доходів від цих факторів виробництва в найкращому з відкинутих варіантів.

Наприклад, якщо власник фірми одночасно є її менеджером, використовує власний капітал та належне йому приміщення, то до неявних витрат можна віднести:

-    втрачену заробітну плату, яку він міг би отримати в іншій фірмі як найманий працівник;

-    втрачений рентний доход, який він міг би отримувати, надаючи в оренду власне приміщення;

-    втрачений процентний доход на власний капітал, який він міг би мати, вклавши гроші до банку;

-    втрачений підприємницький доход, тобто прибуток, який він міг би отримати в будь-якій галузі, організувавши там фірму.

Витрати, що виникають як результат втрачених можливостей через альтернативне використання ресурсів, називаються альтернативними витратами.

Важливим елементом неявних витрат виступає нормальний прибуток.

Нормальний прибуток - це мінімальна плата, необхідна для того, щоб втримати підприємця в даній галузі.

Нормальний прибуток - це дохід, від якого відмовляються власники підприємства на користь використання ресурсів на своєму підприємстві, але який вони могли б отримати, вклавши свої ресурси в інші сфери діяльності поза межами підприємства. Отже, до внутрішніх витрат відноситься й нормальний прибуток, необхідний для того, щоб залучити та утримати ресурси в межах даного виробництва.

Для власника фірми всі витрати - явні та неявні - є альтернативними, так як існують альтернативні варіанти використання коштів, вкладених ним у фірму.

Явні витрати - це витрати підприємства, спрямовані на придбання необхідних виробничих ресурсів. Бухгалтерські витрати містять у собі лише явні витрати. Економічні (альтернативні) витрати охоплюють явні та неявні витрати. Іншими словами, економічні витрати являють собою платежі усім власникам економічних ресурсів, достатні для того, щоб відволікти ці ресурси від альтернативних варіантів використання.

Економічні витрати = бухгалтерські витрати + неявні витрати Орієнтуючись на економічні витрати, власник фірми приймає рішення щодо доцільності діяльності фірми в конкретній галузі. В подальшому підзагальними витратами фірми ми будемо розуміти виключно економічні витрати. Саме на них, а не на бухгалтерські витрати, буде орієнтуватися фірма, розраховуючи свої обсяги виробництва продукції, а отже і пропозиції. Відповідно, прибутком фірми буде перевищення її доходу над економічними (альтернативними) витратами.

Як ми з'ясували, бухгалтерські та економічні витрати відрізняються одне від одного. Отже, не співпадають бухгалтерський прибуток та економічний прибуток.

Бухгалтерський прибуток - це різниця між загальними доходами фірми (ТЯ) та бухгалтерськими витратами.

Економічний прибуток дорівнює загальному доходу (виторгу) мінус альтернативна вартість

Альтернативна вартість - це сума явних та неявних витрат. Неявні витрати включають в себе нормальний прибуток підприємця.

Бухгалтерський прибуток дорівнює загальному доходу мінус бухгалтерські (явні) витрати.

Для фірми дуже важливим є економічний прибуток як перевищення доходу фірми над усіма здійсненими нею витратами. Останні стосуються не тільки витрат виробництва, але й втрачених доходів від нереалізованих видів діяльності та доходів, очікуваних від тих видів діяльності, якими фірма займається реально.

Припустимо, що на відкриття крамниці витрачено в якості авансового капіталу 20000 грн. Виторг від діяльності крамниці за рік становить 40000 грн. Проте, власник крамниці, відкривши свій бізнес, втратив певну суму зарплати за наймом, доходу від грошових коштів, наприклад, які він за інших умов спрямував би на купівлю акцій, що приносять дивіденди.

Якщо припустити, що такі суми досягають 12000 грн., то виявиться, що уся сума витрат, пов'язаних з відкриттям крамниці, становитиме для її власника вже не 20000 грн., а 32000 грн. Відповідно, і прибуток становитиме не 20000 грн. (40000 - 20000), а лише 8000 грн.

Саме такий, очищений від усіх видів витрат (включаючи витрати, що виникають в процесі економічного вибору), прибуток є економічним прибутком. Він являє собою різницю між доходом від продажу продукції та альтернативними витратами, завжди відрізняючись від бухгалтерського прибутку на величину неявних витрат.

Таким чином, величина економічного прибутку виступає критерієм при прийнятті управлінських рішень, щодо доцільності діяльності фірми в певнійгалузі.

Якщо загальний дохід (виторг) дорівнює економічним витратам, то економічний прибуток дорівнюватиме нулю. Ситуація, за якої економічний прибуток відсутній, тобто коли загальний дохід дорівнює загальним витратам (ТЯ = ТСек), має назву беззбитковості. За рахунок загальної виручки від реалізації товару фірма покриває як явні, так і неявні витрати і отримує нормальний прибуток.

Якщо загальний дохід перевищує економічні витрати, то фірма отримує позитивний економічний прибуток, тобто прибуток понад нормальний прибуток.

Наявність у фірми позитивного економічного прибутку свідчить про найбільш ефективне використання фірмою своїх ресурсів порівняно з іншими альтернативами.

Коли економічні витрати перевищують загальну виручку, фірма має збитки, тобто отримує негативний економічний прибуток.

Один з основних показників діяльності фірми - це її дохід. Відповідно до видів витрат фірми її дохід виступає як загальний, середній та граничний дохід.

Загальний (сукупний, валовий) дохід (виторг) - це сума коштів, яку одержала фірма від реалізації продукції за певний час. Він дорівнює ціні (Р) проданого товару, помножений на обсяг продажу (Q):

TR = P х Q ,

де ТЯ - загальний дохід.

Середній дохід (АЯ) - це загальний дохід фірми в розрахунку на одиницю продукції: AR = TR : Q .

Зі зміною обсягу виробництва величини загального доходу та сукупних витрат змінюються по-різному, а отже, величина прибутку підприємства залежить від обсягу випуску продукції. Саме тому підприємства намагаються встановити такий обсяг виробництва і реалізації продукції, за якого забезпечується найбільший прибуток.

З цією метою обчислюється граничний дохід (МЯ), тобто приріст загального виторгу підприємства в результаті збільшення випуску продукції на одну додаткову одиницю:

MR = ATR : AQ.

Показник граничного доходу демонструє можливості окупності кожної додаткової одиниці  виробленої продукції, і тому він у поєднанні зграничними витратами (МС) виступає вартісним орієнтиром можливостей розширення виробництва.

Зауважимо, що оскільки бухгалтери ігнорують неявні витрати, тому бухгалтерський прибуток перевищує економічний прибуток. Але, з точки зору економіста, бізнес є прибутковим тільки в тих випадках, коли сукупний дохід покриває усі витрати втрачених можливостей, як явні, так і неявні.

 

 

 

2. Види витрат фірми в короткостроковому періоді

 

Фірми несуть витрати, коли вони купують ресурси, необхідні для виробництва товарів та послуг.

Витрати виробництва - це вартість усіх видів факторів виробництва, що витрачаються для виготовлення певної кількості товарів.

Сукупні витрати фірми складаються з двох типів витрат.

Деякі витрати називаються постійними витратами. Вони знаходяться на одному і тому ж рівні при зміні обсягів продукції.

Постійні витрати (БС) - це витрати, які не залежать від змін обсягу виробництва і мають місце навіть тоді, коли продукція не виробляється. До постійних витрат належать зарплата управлінського персоналу, орендна плата, проценти за кредитами, амортизаційні відрахування та інші.

Інший тип витрат - це змінні витрати. Вони мають таку назву, тому що вони змінюються в залежності від змін обсягу продукції.

Змінні витрати (УС) - це ті витрати, які зростають при збільшенні випуску продукції і зменшуються при його скороченні. Якщо продукція не виробляється, вони мають нульове значення. До них належать витрати на сировину, паливо, електроенергію, зарплата робітникам та інше.

Сукупні витрати фірми (ТС) - це сума постійних та змінних витрат:

ТС = РС + УС .

Розмежування постійних та змінних витрат обумовлює також виділення короткострокового та довгострокового періодів виробничого циклу.

Короткостроковий період - це такий проміжок часу, протягом якого фірма не в змозі радикально змінити свою виробничу програму, тому обсяг випуску варіюється тільки за рахунок змінних витрат, за незмінних обсягів постійних витрат.

Довгостроковий період - це проміжок часу, протягом якого фірма може перебудувати виробництво та вплинути на обсяг випуску, змінюючи нетільки змінні, але й постійні витрати.

Отже, існує достатньо стійка залежність між витратами фірми та обсягом випуску продукції, яка має різний прояв для різних часових періодів.

Є ще один вид витрат, який має назву незворотних витрат (SC - Sunk Cost).

Незворотні витрати - це витрати, які фірма вже зробила і які ніколи не може відшкодувати, приймаючи інше економічне рішення.

Наприклад, фірма купила спеціальне обладнання вартістю 1 млн. грн. Фірма знає, що у випадку припинення виробництва вона не зможе використати його в альтернативних варіантах, тобто альтернативна вартість цього обладнання дорівнює нулю.

Отже, незворотні витрати становлять 1 млн. грн. Якщо фірма може реалізувати обладнання як металобрухт і отримати 100 000 гри., то незворотні витрати зменшаться до 900000 грн.

Таким чином, незворотні витрати не будуть впливати на прийняття рішень раціональною фірмою. Вона буде враховувати тільки зворотні витрати.

Фірму, однак, цікавлять не стільки загальні, скільки середні витрати (АТС), тобто витрати на одиницю продукції:

ATC = TC : Q.

Середні загальні витрати свідчать про те, скільки коштує в середньому виробництво одного виробу.

Їх можна представити як суму середніх постійних витрат (АБС) та середніх змінних витрат (АУС).

Середні постійні та середні змінні витрати визначаються діленням сукупних постійних і сукупних змінних витрат на обсяг випуску продукції.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 


Похожие статьи

А У Уразов, І В Саух, П В Маслак - Основи економічної теорії навчальний посібник