А У Уразов, І В Саух, П В Маслак - Основи економічної теорії навчальний посібник - страница 15

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 

Нарешті важливою характеристикою витрат фірми є показник граничних витрат (МС), які виражають витрати на виробництво кожної додаткової одиниці продукції. Вони визначаються як приріст загальних витрат фірм (АТС), що викликаний змінами обсягу виробництва продукції на одну додаткову одиниці:

MC = ATC: AQ .

 

 

 

3. Витрати фірми в довгостроковому періоді

 

Для багатьох фірм поділ сукупних витрат на постійні і змінні витрати залежить від періоду часу, який приймається до уваги.

Розглянемо,   наприклад,   корпорацію   "ДЕУ-моторз",   що випускаєавтомобілі. Вона не має можливості за декілька місяців змінити кількість автомобільних заводів чи їх потужності.

Єдиний засіб, за допомогою якого компанія може збільшити виробництво автомобілів, це найм додаткових робітників на вже існуючих підприємствах. Проте витрати, пов'язані із виробничими потужностями підприємства, є постійними витратами.

Але " ДЕУ-моторз" має можливість протягом кількох років побудувати нові підприємства, розширити існуючи заводи, чи навпаки, закрити їх. Тому витрати, пов'язані із виробничими потужностями підприємств у довгостроковому періоді, є змінними.

Оскільки багато витрат є постійними у короткостроковому періоді, але змінними у довгостроковому періоді, то криві витрат фірми у довгостроковому періоді дещо відрізняються від кривих витрат у короткостроковому періоді.

Наприклад, якщо " ДЕУ-моторз" має намір збільшити обсяг випуску з 1000 до 1200 автомобілів в місяць на заводі "АвтоЗаз-ДЕУ", то у короткостроковому періоді фірма має єдину можливість зробити це - найняти додаткових виробників на вже існуюче підприємство. Проте внаслідок дії закону спадної віддачі середні сукупні витрати на виробництво одного автомобіля зростають з 15000 грн. до 20000 грн. У довгостроковому періоді, однак, "ДЕУ-моторз" має можливість одночасно як розширити потужність підприємства, так і збільшити кількість працівників. При цьому середні сукупні витрати залишаться на попередньому рівні 15000 грн. на один автомобіль.

Крива довгострокових середніх витрат також має U-подібну форму. Коли середні витрати в довгостроковому періоді зменшуються із зростанням обсягів виробництва, то економісти кажуть, що має місце економія, обумовлена зростанням масштабів виробництва (або економія від масштабу).

Коли із зростанням обсягів виробництва середні витрати в довго­строковому періоді зростають, то економісти кажуть, що має місце спадна віддача від масштабу (або негативний ефект від масштабу).

Якщо ж середні витрати у довгостроковому періоді залишаються незмінними, то економісти кажуть, що має місце постійна віддача від масштабу.

Компанія "АвтоЗаз-ДЕУ" має економію від масштабу при невеликих обсягах виробництва, постійну віддачу від масштабу при середніх обсягахвиробництва та зростання середніх витрат, пов'язаних із масштабом при значних обсягах виробництва.

Економія від масштабу пов'язана з тим, що велике підприємство має більше можливостей впроваджувати високопродуктивну техніку, новітню технологію, здійснювати спеціалізацію виробництва, впроваджувати сучасну організацію виробництва та ін. Все це зменшує витрати на одиницю продукції.

З'являється ефект мультиплікатора, за якого зростання обсягів ресурсів на одну одиницю призводить до вдвічі-втричі більшого приросту продукції.

Розглядаючи приклад з компанією "АвтоЗаз-ДЕУ", необхідно зазначити, що зараз вона випускає досить незначну кількість автомобілів, і тому вона не може застосувати сучасні технології виробництва і має більш високі середні витрати.

Однак зростання розмірів підприємства за межі оптимального розміру породжує зворотний, тобто негативний ефект. Коли значення середніх довгострокових витрат мінімальні, подальше розширення виробництва супроводжується зниженням віддачі від масштабів виробництва, що знаходить свій прояв у збільшенні середніх витрат.

Подібні ситуації можуть бути обумовлені зростанням складності управління підприємством, більш роздутим стає штат управлінців та менш ефективною є їх робота по зниженню витрат.

Ось яскравий приклад подібних ситуацій. Колишній президент "Дженерал Моторз", говорячи про один з підрозділів компанії "Шевроле", відзначав: "Шевроле" - це таке гігантське чудовисько, що ви можете скільки завгодно смикати його за хвіст, але ще багато місяців на іншому його кінці нічого не відчуватиметься. Воно є настільки величезним, що по-справжньому управляти їм немає ніякої можливості". Як результат - зростання середніх витрат, і фірма має втрати від масштабу.

Ось чому багато фірм, що досягають оптимальних розмірів підприємств, коли середні витрати є мінімальними, або призупиняють процеси розширення виробництва, або дублюють свої вже існуючі підприємства.

 

 

 

4. Максимізація прибутку фірми

 

Орієнтуючись при прийнятті економічних рішень на мінімально можливий рівень витрат, будь-яка фірма розглядає цю задачу не як самоціль, а як засібвирішення більш загального завдання - максимізації прибутку фірми. Ця

мета є головною для неї.

Прагнення до максимізації прибутку не тільки в короткостроковому, але й довгостроковому періоді дозволяє раціонально розподіляти ресурси, забезпечує високу ефективність та створює необхідні умови для успіху в реалізації обраних цілей.

Максимізація прибутку для фірми означає пошук шляхів отримання найбільшої різниці між загальним доходом та загальними витратами:

П =TR - TC = (P - ATC) х Q max ,

де П - прибуток;

ТЯ - загальний доход; ТС - загальні витрати; Р - ціна; АТС - загальні середні витрати; Q - обсяг продукції. Раціональна фірма співставляє загальний доход, отриманий від продажу певного обсягу продукції на ринку, та загальні витрати на її виробництво.

Величина економічного прибутку виступає орієнтиром при прийнятті рішень щодо доцільності діяльності певної фірми на даному ринку (в даній галузі бізнесу).

Максимальний прибуток досягається у взаємодії внутрішніх (динаміка витрат виробництва) та зовнішніх (динаміка доходу фірми після реалізації продукції) факторів діяльності фірми.

Головною вимогою максимізації прибутку виступає прибутковість (окупність) кожної одиниці продукції.

Якщо випуск і реалізація продукції будуть збільшуватися, то за незмінної ціни (Р) і загальний дохід, і загальні витрати будуть зростати: дохід зростатиме завдяки збільшенню обсягу продажу, а витрати будуть збільшуватись в силу дії закону спадної віддачі.

Прибуток буде мати місце доти, доки зростання загального доходу буде перевищувати зростання загальних витрат, а його розміри будуть залежати від співвідношення цих величин.

Для вирішення проблеми максимізації прибутку важливо враховувати не тільки загальні, але й граничні значення цих показників, тобто граничного доходу та граничних витрат.

Треба зазначити, що виробництво кожної додаткової одиниці продукції збільшує загальні витрати на величину граничних витрат, і одночасно зростаєзагальний дохід на величину граничного доходу.

Доти, доки граничний дохід більше граничних витрат, загальний прибуток фірми збільшується. Це означає, що критерій максимізації прибутку ще не досягається і фірма повинна збільшувати обсяг виробництва.

Припустимо, що при збільшенні випуску продукції на одну одиницю фірма отримує додатковий дохід, який перевищує її додаткові витрати (тобто МЯ > МС).

Різниця між МЯ та МС являє собою таку величину, яка має назву граничного прибутку (МП): мп = mr - mc > 0

Граничний прибуток вимірюється як прирощення прибутку при зміні випуску продукції на одну додаткову одиницю :мп = АП / Aq .

Якщо показник мп буде позитивним, це буде свідчити, що кожна додаткова одиниця випуску збільшує загальний обсяг прибутку на певну величину.

Фірмі вигідно збільшувати випуск доти, доки граничний прибуток не стане нульовим, тобто МЯ = МС. Загальний прибуток при цьому обсягу випуску досягне свого максимуму.

Якщо при збільшенні випуску на одну додаткову одиницю виявиться, що додаткові витрати фірми перевищують її додаткові доходи, тобто МС > МЯ, то граничний прибуток стане від'ємним:

мп = Mr - МС < 0 .

В цьому випадку фірма може збільшити свій прибуток, скорочуючи рівень випуску продукції до рівня, при якому МЯ = МС.

Отже, можна сформулювати правило максимізації прибутку:

Фірма буде збільшувати випуск до того моменту, поки додаткові витрати на виробництво додаткової продукції не зрівняються з граничним доходом від її продажу.

Це має назву правила МС = Mr, або Mr = МС.

Ціна (Р) та випуск (Q), які відповідають цій умові, є оптимальними. Дійсно, при випуску більше або менше оптимального, будь-яка фірма недоотримає прибуток і не досягає максимуму прибутку.

Аналіз з позиції максимізації прибутку дозволяє визначити не тільки найбільш привабливі варіанти випуску продукції, але вирішити питання про те, до яких пір втримуватися на ринку із своєю продукцією.

В цій ситуації вирішальним критерієм є мінімізація втрат, які буде мати фірма, наприклад, коли зменшується ринкова ціна на продукцію фірми або підвищуються ціни на економічні ресурси.Якщо фірма отримує доход, який покриває хоча б змінні витрати, фірма продовжує своє існування і залишається на ринку, керуючись правилом MR = МС, для знаходження обсягу виробництва, який мінімізує збитки.

Якщо фірма не в змозі покривати за рахунок отриманого доходу змінні витрати, то фірмі треба буде закритися, навіть в тому випадку, коли фірма матиме змогу покривати свої постійні витрати.

Показником мінімізації витрат є різниця між ціною та середніми змінними витратами (Р - АУС).

Якщо продажна ціна буде меншою ніж середні змінні витрати (Р < АУС), то фірма повинна закритися.

Отже, критичною точкою, після якої фірма припиняє свою діяльність, є рівність:

Р = АУС.

Нарешті, критерій максимізації прибутку фірми може застосовуватися для визначення вигідного і вже існуючого виробництва, так і для прийняття рішень щодо привабливості нових підприємств та проектів. В цих ситуаціях фірма порівнює очікуваний додатковий прибуток від проекту і очікувані додаткові витрати. Якщо додатковий прибуток більше нуля, то проект можна прийняти, якщо він менше або дорівнює нулю, то такий проект відхиляється.

 

Висновки

   Мета фірми - максимізація прибутку, що визначається як сукупний доход за вирахуванням сукупних витрат.

   Аналіз поведінки фірми передбачає розгляд усіх альтернативних витрат виробництва. Деякі з цих витрат, наприклад, зарплата, яку фірма платить співробітникам, є явними витратами. Інші альтернативні витрати, наприклад зарплата, яку власник фірми міг би отримати, працюючи в іншому місці, але від якої він відмовився заради власного бізнесу, є неявними витратами.

   Сукупні витрати фірми можна поділити на постійні та змінні витрати.

   Постійні витрати не залежать від змін обсягу випуску продукції. Змінні витрати можуть змінюватися у відповідності з динамікою обсягу виробництва.

   Два типи витрат є похідними від сукупних витрат фірми.

   Середні сукупні витрати - це відношення сукупних витрат до обсягу випуску. Граничні витрати - це прирощення сукупних витрат при збільшенні обсягу випуску на одиницю продукції.

•           Тип витрат фірми найчастіше залежить від часового інтервалу. Укороткостроковому періоді витрати фірми поділяються на постійні та змінні витрати.

• Максимального прибутку фірма досягає тоді, коли вона виробляє та реалізує такий обсяг продукції, за якого виконується правило тотожності її граничного доходу її граничним витратам, тобто правило МЯ = МС.

 

Практикум

Тести:

1.    Криві загальних витрат (АТС) та середніх змінних витрат (АуС) перетинаються у точці:

 

A.   Максимуму прибутку конкурентної фірми;

B.    Мінімуму АУС;

C.    Мінімуму АТС;

D.   Не перетинаються за ненульових значень постійних витрат.

2.    Середні загальні витрати при випуску 20 одиниць продукції дорівнюють 20 грн., а при випуску 21 одиниць продукції - 21 грн. Чому дорівнюють граничні витрати виробництва 21-ї одиниці продукції.

 

A.   21 грн.;

B.    22 грн.;

C.    41 грн.;

D.   Неможливо визначити.

3.    Середні постійні витрати (АрС):

 

A.   Є різницею між АТС і АУС;

B.    Є загальними постійними витратами, поділеними на обсяг випуску продукції (Q);

C.    Із зростанням обсягів випуску продукції наближаються до нуля, але ніколи не досягають його;

D.   Вірними є відповіді А, В та С.

 

4.        Яка з наведених нижче формул дозволяє визначити загальні витрати (fq?

 

A.  УС - БС;

B.  УС + БС;

C.  БС + УС + МС;

D.  (FC + УС)А} .

5.        Якщо середні загальні витрати фірми спадають, то граничні витрати:

B.    А. Вищі, ніж середні витрати;Нижчі, ніж середні витрати;

C.    Або зростають, або зменшуються;

D.   Залишаються незмінними.

 

6.   Граничні витрати - це витрати:

 

A.   Виробництва продукції найгіршої якості;

B.    Випуску додаткової одиниці продукції;

C.    Використання додаткової одиниці ресурсу;

D.   Використання ресурсу найгіршої якості.

7.   У короткостроковому періоді підприємство виробляє 10 одиниць продукції. Середні змінні витрати складають 5 грн. Загальні постійні витрати становлять 20 грн. За даних умов середні загальні витрати будуть дорівнювати:

 

A.   30 грн.;

B.    25 грн.;

C.    70 грн.;

D.   7 грн.

8.   Яке з наступних тверджень є вірним?

 

A.   Бухгалтерські витрати плюс економічні витрати дорівнюють нормальному прибутку;

B.   Економічний прибуток мінус бухгалтерський прибуток дорівнює явним витратам;

C.   Бухгалтерський прибуток мінус неявні витрати дорівнює економічному прибутку;

D.   Економічний прибуток мінус неявні витрати дорівнює бухгалтерському прибутку.

9.   За якою формулою розраховуються граничні витрати.

 

A.   ATC : AQ;

B.    АУС : Q;

C.    AFC : AQ;

D.   FC : Q .

10.  Середні мінімальні витрати мають мінімальне значення, коли:

A.   Загальний випуск продукції є мінімальним;

B.    Загальний випуск продукції є максимальним;

C.    Вони дорівнюють граничним витратам;

11.    Змінні витрати є мінімальними.Нормальний прибуток для фірми, що працює на ринку досконалої конкуренції:

 

A. Це прибуток, достатній для того, щоб фірма залишилась в галузі в довгостроковому періоді;

B.  Це прибуток фірми після сплати податків;

C.  Дорівнює максимальному прибутку, який може отримати фірма у короткостроковому періоді;

d. Більше економічного, але менше бухгалтерського прибутку.

12.    В короткостроковому періоді:

 

A.   Всі ресурси є фіксованими;

B.    Обсяги хоча б одного ресурсу не можна змінити;

C.    Не існує фіксованої кількості ресурсів;

d.  Кількість трудових ресурсів можна змінювати.

13.    Конкурентній фірмі, яка одержує нульовий економічний прибуток, треба:

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 


Похожие статьи

А У Уразов, І В Саух, П В Маслак - Основи економічної теорії навчальний посібник