А У Уразов, І В Саух, П В Маслак - Основи економічної теорії навчальний посібник - страница 16

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 

 

A.  Підвищити ціну на свій товар;

B.   Розширити виробництво і намагатися одержати позитивну величину економічного прибутку;

C.   Залишити галузь і знайти більш прибуткове застосування задіяних ресурсів;

d.  Діяти так, як раніше.

14.    Неявні витрати являють собою:

 

A.   Постійні витрати;

B.    Змінні витрати;

C.    Витрати власних ресурсів фірми;

d.  Загальні витрати.

15.    Що з наведеного нижче має відношення до постійних витрат.

 

A.   Орендна плата;

B.    Плата за сировину;

C.    Плата за електроенергію;

d.  Заробітна плата.

 

Завдання

Вірні чи не вірні твердження

1.  Крива граничних витрат перетинає криву середніх загальних витрат в її
мінімальному значенні.

2.         Середні   постійні   витрати   скорочуються   із   зростанням обсягувиробництва.

3.    Середні загальні витрати завжди перевищують граничні витрати.

4.    Граничний продукт досягає максимуму, коли граничні витрати стають максимальними.

5.    Якщо фірма збільшує обсяг ресурсів на 50%, а обсяг виробництва при цьому зростає на 40%, то виникає позитивний ефект масштабу.

6.    Середні загальні витрати спочатку зростають, а потім спадають.

7.    Підвищення продуктивності праці завжди призводить до зменшення загальних витрат.

8.    У довгостроковому періоді всі витрати фірми змінні.

9.    Економічні витрати більші за бухгалтерські.

10.  Закон спадної віддачі стимулює підвищення концентрації виробництва.

 

Відповіді до практикуму

Тести:

1.D; 2.С; 3.D; 4.В; 5.В; 6.В; 7.D; 8.С; 9.А; 10.С; 11. А; 12.В; 13.D; 14.С; 15. А.

Вірні чи невірні твердження

1.     Вірно. Крива граничних витрат у будь-якому виробничому процесі перетинає як криву середніх загальних, так і криву середніх змінних витрат в точках їх мінімальних значень.

2.     Вірно. Із зростанням обсягів виробництва середні постійні витрати не змінюються, а випуск зростає.

3.     Невірно. При невеликих обсягах випуску продукції середні загальні витрати перевищують граничні витрати, а при значних обсягах виробництва -навпаки.

4.     Невірно. Головним чином тому, що граничний продукт може досягти максимуму, а граничні витрати - ні.

5.     Невірно. Якщо зростання залучених ресурсів перевищує зростання обсягів виробництва, то діє негативний ефект масштабу.

6.     Невірно. Навпаки, спочатку середні загальні витрати спадають, а при подальшому зростанні обсягів випуску зростають.

7.     Невірно. Підвищення продуктивності праці призводить до зменшення середніх загальних витрат внаслідок зростання обсягів виробництва.

8.     Вірно. Поділ витрат на постійні та змінні витрати можливий тільки в короткостроковому періоді, а в довгостроковому - всі витрати є змінними.

9.         Вірно. Економічні витрати, крім бухгалтерських (явних) витрат,вміщують ще й неявні витрати.

10. Невірно. Закон спадної віддачі ресурсів стимулює пошуки оптимальної, а не постійно зростаючої концентрації виробництва.

 

 

 

 

 

Глава 13. Підприємництво і організаційні форми бізнесу

1.      Підприємництво: сутність і передумови виникнення.

2.      Підприємство та організаційні форми бізнесу.

 

1. Підприємництво: сутність і передумови виникнення

Демократизація економічної системи створює можливості для рі­зноманітних форм господарювання і підприємницької діяльності.

Зарубіжний досвід і сучасні тенденції економічного прогресу переконливо доводять, що сьогодні без винахідливих, ділових людей, без розвитку різних форм підприємницької діяльності подальший розвиток неможливий.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, пов'язана з ризиком діяльність суб'єкта господарювання по виробництву товарів, робіт, послуг з метою отримання прибутку.

Формування розуміння підприємництва складалося протягом двох століть, за допомогою досліджень Р. Кантільона, М. Вебера, Й. Шумпетера та інших.

Бажання отримати прибуток - основна рушійна сила виробництва в системі вільного підприємництва. Крім цього, важливою рисою підприємництва є соціальна відповідальність.

Підприємницька діяльність - необмежене поле застосування зусиль. Вона різноманітна, як різноманітні людські потреби. Всі численні прояви підприємництва, що властиві ринковій економіці, можна згрупувати таким чином: виробниче підприємництво, комерційне підприємництво, посередницьке підприємництво, фінансове підприємництво (в тому числі страхове підприємництво).

Підприємництво розвивається у певному соціально-економічному та історичному середовищі, для його безперервного відтворення необхідні певні передумови, а саме: економічні, політичні, юридичні, психологічні.

Економічні передумови полягають у тому, що на ринку діють багатосуб'єктні (приватні, державні, кооперативні, колективні) власники, що сприяє свободі їх господарсько-виробничій і підприємницькій діяльності;прийняттю раціональних рішення з ведення бізнесу, пошуку партнерів, використанню фондів і грошей. В Україні економічні передумови виникають в зв'язку з проведенням роздержавлення і приватизації, демонополізації господарської діяльності.

Політичні передумови - це створення сприятливого політичного клімату для підприємництва; розробка і здійснення стабільної політики в країні; захист з боку влади всіх форм власності; ефективна податкова, кредитна, митна та інша політика.

Юридичні передумови характеризуються тим, що підприємництво грунтується на законодавстві, нормативних актах країни, які однакові для всіх учасників ринку. Вони мають створити для всіх учасників однакові "правила гри".

Психологічні передумови проявляються у створенні позитивного відношення членів суспільства до підприємництва. На жаль, в Україні життя кількох поколінь проходило в умовах негативного ставлення до підприємництва, що має свої наслідки і зараз.

При формуванні та розвитку підприємницької діяльності дуже важливо, щоб держава не втручалась в цю діяльність, а лише здійснювала економічне регулювання через систему законодавства і фінансово-кредитні механізми.

Названі умови підприємницької діяльності передбачені Законом України " Про підприємництво" та Господарським кодексом України.

В ході підприємницької діяльності власник чи керівник підприємства повинен передбачати можливість отримання збитків замість прибутку і навіть банкрутство своєї фірми. Підприємництво не можливе без ризику, бо найбільший прибуток, як правило, приносять операції з високим ризиком. Повністю запобігти ризику неможливо, тому що важко прогнозувати розвиток подій на товарних ринках або дії фірм-партнерів, конкурентів і покупців. Потрібно навчитися оцінювати ризики і знижувати їх небезпеку.

В загальному виді ризики поділяються на природні (екологічні), фінансово-економічні, соціальні і технічні. Для їх оцінки визначають можливі причини виникнення небезпечних ситуацій. Чим ймовірніший ризик, тим оцінка можливого його настання наближується до одиниці.

В ринкових відносинах потрібно постійно керувати ризиком, використовуючи різноманітні заходи, які дозволяють в деякій мірі прогнозувати виникнення ризикової ситуації.

Отже, підприємництво - це тип господарської поведінки, пов'язаний не тільки з новаторством при розробці, виробництві та реалізації благ, але й зризиком неотримання прибутку та соціального ефекту.

Основним діючим суб"єктом у підприємництві є підприємець. Поняття "підприємець" часто вживають як синонім таких понять, як "господар", "бізнесмен". Людину, яка організувала свою справу і веде її, характеризують, використовуючи одне з цих понять. Однак це не тотожні поняття. Підприємець - суб'єкт, що поєднує в собі новаторські, комерційні та організаційні здібності для пошуку і розвитку нових видів, методів виробництва, нових сфер застосування капіталу. Підприємець може бути власником ресурсів, а може скористатись запозиченим капіталом. Власник може отримувати дохід від власності і не бути підприємцем (наприклад, здавати в оренду землю або інші засоби виробництва). Менеджер не обов'язково виступає підприємцем (наприклад, менеджер-начальник цеху). А ось вже бізнесмена розуміють як підприємця, комерсанта, людину, яка робить відповідну справу (бізнес).

Бізнес - справа, заняття, економічна діяльність, спрямована на отримання прибутку. Для того, щоб мати прибуток, підприємець повинен придбати та поєднати необхідні фактори виробництва - орендувати чи придбати приміщення, обладнання, матеріали, розробити ефективну технологію, найняти працівників, організувати виробництво, рекламу та збут. Кошти, що витрачаються на це, носять назву витрати. Реалізація продукту або послуги за певну ціну дасть змогу отримати виручку від реалізації, або дохід. Різниця між виручкою від реалізації продукції та сумою витрат на її виробництво і реалізацію складає прибуток. Якщо витрати вищі за виручку, підприємець несе збитки. Отже успіх бізнесової діяльності не гарантований.

Найхарактерніші риси підприємця, які виділяють його серед гос­подарюючих суб'єктів, найбільш точно сформулював Й. Шумпетер:

-   виготовлення нового блага або нової якості певного блага;

-   освоєння нового ринку збуту;

-   отримання нового джерела сировини чи напівфабрикатів;

-   впровадження нового методу виробництва;

-   проведення відповідної реорганізації.

Для того, щоб здійснювати постійний пошук нових способів комбінацій ресурсів, варто, на думку Шумпетера, мати відповідні якості:

-   воля та здібності;

-   бачення ситуації у реальному світлі;

-   здатність "пливти проти течії", долаючи опір соціальних сил;

-           здійснювати вплив на інших результатами свого успіху, духовноюсвободою, цілеспрямованою витратою сил та енергії.

Всі перераховані риси підприємця можуть бути реалізовані за умов економічної свободи підприємництва та персональної економічної відповідальності за прийняті господарські рішення у вигляді прибутку або збитків чи банкрутства.

Сутність підприємництва більш повно розкривається через його функції -творчу, ресурсну, організаційну.

Творча функція підприємництва полягає у сприянні реалізації нових ідей, здійсненні техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов'язані з господарським ризиком.

Ресурсна функція підприємництва передбачає, що воно націлене на найбільш ефективне використання матеріальних, трудових, фінансових, інтелектуальних та інформаційних ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управління та організації виробництва.

Організаційна функція підприємництва зводиться до поєднання ресурсів виробництва в оптимальних пропорціях, здійснення контролю за їх використанням.

 

2.Підприємство та організаційні форми бізнесу

 

Підприємство - це самостійний господарський суб'єкт, що має право юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність з метою одержання прибутку.

Підприємство - це основна ланка господарства країни. Від рівня діяльності підприємства залежить процес виробництва матеріальних благ, задоволення потреб населення, його життєвий рівень, результати використання виробничих фондів, науково-технічний прогрес, тобто ефективність господарювання. Держава повинна створювати сприятливі умови для виникнення підприємств та їх розвитку. Часто в економічній літературі поняття "підприємство" та "фірма" використовують як тотожні. Строго кажучи, фірма - це вже певна організація, яка володіє підприємством і здійснює на ньому господарську діяльність. В економічній теорії більш поширене саме поняття "фірма", щоб підкреслити її цілісність як господарської одиниці. Однак фірма може мати або контролювати декілька виробничих одиниць, до яких може входити фабрика, кар'єр, шахта та інші. Отже, фірма - самостійний господарський суб'єкт, який створено для виробництва продукції, послуг заради отримання прибутку. Це - організація,яка  веде  бізнес  під  певною  назвою,  має  юридичну  та комерційну самостійність, зареєстрована у відповідності до чинного законодавства. Основні ознаки підприємства:

-         самостійність у системі господарства країни. Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з назвою підприємства, товарний знак;

 

-    закінчений цикл відтворення, тобто вироблена підприємством продукція може в умовах поділу праці набувати форму товару;

-    підприємство - це самостійний товаровиробник, тобто воно виробляє основну масу продукції не для власного споживання, а для покупців;

-    підприємство має бути не тільки самостійним, але й повинно отримувати прибуток, тобто бути рентабельним;

-    у своєму складі воно не має інших юридичних осіб, але може мати складну внутрішню структуру; всі підрозділи підприємства не є юридичними особами, тобто не мають права самостійно виступати суб'єктами ринкових відносин;

-         підприємство має свій трудовий колектив з його специфічними інтересами;

-    підприємство є складовою частиною народногосподарського комплексу, що визначена на основі поділу праці. Воно повинно мати свою нішу у народному господарстві, знайти споживачів своєї продукції в умовах конкурентної боротьби.

Підприємство в умовах ринкової економіки відрізняється від підприємства в умовах адміністративно-командної системи. При адміністративно-командній економіці існує лише два види підприємств - державні та кооперативні, а вид діяльності, номенклатуру продукції визначають державні органи в особі міністерств і відомств. Немає чіткої персональної відповідальності за результати діяльності підприємств, банкрутство не допускається. Як наслідок - з'являються підприємства-"утриманці", які одержують дотації за рахунок ефективно працюючих. Ціни на продукцію встановлює держава. Діяльність підприємств залежить від суб'єктивного фактору. Існує надлишок робочої сили.

В ринкових умовах підприємство набуває нової якості: воно самостійно обирає діяльність, має високу відповідальність за результати виробництва, зацікавлене в ефективному господарюванні, бере участь у вільній конкурентній боротьбі, яка є головною рушійною силою, що примушує стежити   за   досягненнями   науково-технічного   прогресу, передовоютехнологією, поліпшувати якість продукції, всебічно задовольняти споживача. Таким чином, ринок передбачає функціонування підприємства нової якості, яке відповідає вимогам більш ефективної економіки.

Фірма є основною ланкою ринкової економіки, що здійснює ділову активність.

В основі функціонування ринкової економіки лежить розвиток приватної власності. Кожному етапу її розвитку відповідають певні організаційні форми підприємств: одноосібне володіння, товариство (партнерство), корпорація.

Одноосібне володіння - бізнес, яким володіє одна людина. Підприємець сам веде свою справу, самостійно розпоряджається матеріальними ресурсами і капітальним обладнанням, контролює виробництво, реалізує продукцію, сплачує податки, досягає успіху у вигляді прибутку або зазнає збитків.

Отже, одноосібне володіння - це організаційно-правова форма підприємства, за якою людина одноосібно володіє і управляє ним, бере на себе весь ризик збитків або отримує весь прибуток.

Переваги одноосібного володіння:

1.    Безпосереднє управління власником.

2.    Невеликі первинні капіталовкладення.

3.    Власник отримує весь прибуток.

4.    Власник може закрити підприємство, коли це необхідно.

В більшості розвинутих країн одноосібні володіння досить популярні, бо це найпростіший і найдешевший спосіб організації бізнесу. Із 16 млн. підприємств США в одноосібному володінні знаходяться більше ніж 11 млн. Така форма організації бізнесу має переважно короткий цикл виробництва, швидке отримання прибутку. Всі підприємства такої форми частіше малі за розміром.

До недоліків одноосібного володіння відносяться: повна майнова відповідальність, обмеженість капіталу, труднощі в одержанні кредиту, велика кількість обов'язків і функцій при організації і функціонуванні виробництва.

Товариство (партнерство) підприємство, яке засновано двома або більшою кількістю співвласників; це форма організації бізнесу, яка об'єднує по домовленості партнерів з їх фінансовими ресурсами.

Основні переваги:

1.    Підприємством володіє дві та більше особи.

2.   Збитки розподіляються між партнерами.Інвестиційні можливості вищі, ніж при одноосібному володінні.

3.   Розподіл управлінської відповідальності.

4.   Податки розподіляються між усіма партнерами.

Партнерство дозволяє залучити додаткові засоби виробництва, здійснювати спеціалізацію в управлінні, що впливає на ефективність виробництва і зменшує загрозу банкрутства.

Корпорація (або акціонерне товариство) - форма організації бізнесу, де власником виступають акціонери (власники акцій), керівництво здійснюється рішеннями зборів акціонерів та ради директорів, прибуток розподіляється у вигляді дивідендів на акції.

Такі підприємства, як юридичні особи, мають ресурси, активи, виробляють і продають продукцію, отримують прибуток (збитки), одержують кредити.

Великі підприємства, на долю яких припадає основна частина ви­готовленої продукції, виступають у формі корпорацій. Для їх функціонування створюється акціонерний капітал за рахунок випуску та продажу акцій. Ті, хто придбав ці акції, і є акціонерами, тобто співвласниками корпорацій.

Переваги:

1.    Обмежена відповідальність.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 


Похожие статьи

А У Уразов, І В Саух, П В Маслак - Основи економічної теорії навчальний посібник