А У Уразов, І В Саух, П В Маслак - Основи економічної теорії навчальний посібник - страница 2

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 

Економічна теорія використовує широкий набір (спектр) методів пізнання економічних процесів, який включає використання як загальнонаукових (універсальних), так і специфічних методів пізнання.До числа загальнонаукових належать методи наукової абстракції, аналізу і синтезу, індукції і дедукції, системний, структурний, функціональний аналіз та інші.

Метод наукової абстракції передбачає очищення досліджуємого об'єкту від випадкового, несуттєвого, одиничного і визначення його постійних, типових та суттєвих внутрішніх рис і зв'язків. За допомогою методу абстракції формулюються економічні категорії і будуються економічні моделі.

Метод аналізу і синтезу передбачає розчленування предмету дослідження на окремі складові (аналіз) з послідуючим їх поєднанням (синтез), що дає можливість комплексно досліджувати внутрішні, причинно-наслідкові зв'язки та залежності в економічних явищах і процесах.

Метод індукції і дедукції. Під індукцією розуміють аналіз, систематизацію і узагальнення фактів і на цій основі виведення теоретичних положень, принципів, закономірностей. Тобто це рух від фактів до теорії.

Дедукція - це рух від теорії до практики. Це передбачає висунення спочатку теоретичних положень (гіпотез) з послідуючою їх перевіркою на основі аналізу фактів. Звернувшись до фактів, економісти або підтверджують висунуту гіпотезу, або відкидають її, як таку, що не відповідає фактам і є помилковою.

Системний аналіз (підхід). Як уже зазначалося, економіка - це складна, цілісна система. Відповідно цілісність є важливим елементом системного підходу, який передбачає, що будь-яке економічне явище і процес слід розглядати як систему, що складається з окремих, відносно самостійних елементів (підсистем).

Це означає необхідність вивчення внутрішніх зв'язків і залежностей між окремими підсистемами на основі структурного аналізу, тому що структура виражає сутність системи і є засобом її внутрішньої організації.

На основі загальнонаукових методів пізнання економічна наука виробила специфічні методи економічних досліджень. До них, зокрема, належать економічне моделювання, економіко-математичні і статистичні методи, економічний експеримент та інші.

Економічна модель - це спрощене зображення, що у формалізованому вигляді розкриває взаємозалежності і зв'язки між різними економічними явищами та процесами. Використання моделей дозволяє визначити причинно-наслідкові зв'язки в процесі економічного аналізу.Економічні моделі включають екзогенні (або зовнішні) змінні та ендогенні (або внутрішні) змінні. Модель показує, як зміна однієї з екзогенних величин впливає на ендогенні показники, що аналізуються в моделі.

Так, найпростішими є моделі «затрати-випуск», доходів і витрат, сукупного попиту і сукупної пропозиції та інші.

Економічне моделювання базується на використанні економіко-математичних методів, в тому числі з використанням комп'ютерної техніки.

Засновником математичної школи в економіці був відомий швейцарський економіст Леон Вальрас (1834-1910 рр.). Він створив теорію та математичну модель загальної економічної рівноваги, основу якої становить аналіз попиту і пропозиції.

Важлива роль в економічних дослідженнях належить функціональному аналізу, як одному із розділів математики.

Функції - це змінні величини, які залежать від інших змінних величин і зображуються математичним графіком функцій. Завдання економічної теорії полягає в тому, щоб вивчити та узагальнити функціональні залежності між різними економічними явищами, що мають кількісну визначеність.

Наприклад, якщо підвищується ціна на якийсь товар, то (при інших рівних умовах) величина попиту на нього зменшується. Це означає наявність функціонального зв'язку між ціною і попитом. В даному випадку ціна є незалежною змінною, або аргументом, а попит - залежною змінною, або функцією. Тому можна сказати: попит є функція ціни.

Економічний експеримент - це науково обґрунтоване дослідження, що здійснюється за реальних економічних обставин з метою перевірки і апробації тих чи інших теоретичних концепцій, ідей, гіпотез, рекомендацій. Проводиться шляхом створення "зменшеного" за масштабами аналога досліджуваної економічної системи (об'єкту).

Важливу роль експеримент відіграє, зокрема, при підготовці і здійсненні економічних реформ. Так, прикладом таких практичних експериментів є створення спеціальних економічних зон в окремих регіонах України (Одеса, Крим, Закарпаття), або Львівський експеримент по апробації нової системи пенсійного страхування шляхом введення персональних накопичувальних рахунків страхувальників.

3.  Функції економічної теорії. Місце і роль економічної теорії в системі економічних наукРоль і значення економічної теорії в суспільному житті визначається її функціям:

1.    Пізнавальна (гносеологічна) - вивчення економічних відносин дає можливість пізнавати і розуміти закономірності економічних явищ і процесів, що відбуваються у житті суспільства.

2.    Практична - полягає в застосуванні отриманих теоретичних знань в практичній діяльності людей в сфері економіки. Важлива роль і значення економічної теорії полягає в тому, що вона є науковою основою розробки та здійснення економічної політики держави.

3.    Методологічна - економічна теорія є теоретичною основою (базою) для вивчення цілого ряду конкретних економічних дисциплін. (Більш детально зміст цієї функції буде розглянуто далі).

4.    Прогностична - економічне прогнозування - це наукове
передбачення майбутніх перспектив і можливих варіантів (сценаріїв)
економічного розвитку з метою визначення найбільш ефективних
способів і шляхів розв'язання ймовірних змін та проблем, що можуть
виникнути в економіці.

Економічна теорія відіграє провідну роль в системі економічних наук. Вона є методологічною основою для вивчення спеціальних, прикладних економічних наук: галузевих економік, економіки праці, фінансів, кредиту, статистики, бухгалтерського обліку, маркетингу, менеджменту та ін.

Економічна теорія озброює прикладні економічні науки знанням основоположних, базових понять, категорій, законів, принципів, що використовуються в різних галузях і сферах економіки. Економічна теорія формує єдиний категоріально-понятійний апарат і тим самим створює єдину, уніфіковану "економічну мову".

В той же час, економічна теорія спирається і використовує знання та результати наукових досліджень конкретних економічних наук, а також здобутки інших соціальних наук (філософії, політології, соціології, права та інших).Глава 2. Безмежність потреб та обмеженість ресурсів

1.                  Потреби та їх класифікація. Безмежність потреб.

2.                  Економічні блага. Товари та послуги.

3.                  Виробничі ресурси та їх обмеженість.

 

1. Потреби та їх класифікація. Безмежність потреб

 

Кінцевою метою суспільного виробництва, економічної діяльності є задоволення потреб. Матеріальні потреби людей практично безмежні. В міру суспільного прогресу вони безперервно зростають, примножуються, ускладнюються. Одні потреби, будучи задоволені виробництвом, породжують нові, більш високі, і так безперервно. Цей причинно-наслідковий зв'язок між виробництвом і потребами виражає загальноекономічний закон підвищення потреб.

Потреби - це прояв необхідності людей мати певні блага, бажання володіти ними, відчуття нестачі, якщо таке бажання залишається незадоволеним.

Разом із розвитком людини відбувається розвиток її потреб. У сучасному суспільстві недостатньо задовольняти потреби в їжі, помешканні, одязі. Дедалі більшого значення набуває задоволення духовних, культурних, освітніх потреб.

Отже, потреби людини не лише кількісно збільшуються, а й якісно змінюються. Можна зробити висновок, що потреби людини безмежні у своєму розвитку й мають тенденцію до зростання, тобто до якісних і кількісних змін.

Відмінна властивість потреб - їх безмежність, постійна якісна та кількісна зміна. Це зумовлене розвитком виробництва та науково-технічним прогресом, а також розвитком самої людини, її інтелекту. Задоволення одних потреб породжує виникнення інших. В цьому знаходить свій прояв безмежне зростання потреб, що має закономірний характер. Це примушує людину витрачати зусилля, щоб здобувати блага.

 

2. Економічні блага. Товари та послуги

 

Благо - це засіб для задоволення потреб. Альфред Маршалл визначає благо як „бажану річ, що задовольняє людську потребу". Ж.-Б. Сей визначаєблага „як засоби, що ми маємо для задоволення наших потреб". А.Шторх підкреслює, що „вирок, винесений нашим судженням щодо корисності предметів ... робить їх благами". Властивість певного предмету, що дозволяє задовольняти визначену потребу людини, ще не робить його благом. На цей факт особливу увагу звертає один з найвизначніших представників австрійської школи К.Менгер. Так, корінь женьшеню здатний підняти життєвий тонус людини, але поки людьми не був виявлений причинно-наслідковий зв"язок потреби в оздоровленні організму з цілющою силою женьшеню, ця рослина не мала характеру блага. Іншими словами, здатність предмета задовольняти певну потребу повинна бути усвідомлена людиною. Тільки в цьому випадку предмет стає благом.

Економічна наука розподіляє всі життєві блага на 2 групи:

1)      неекономічні блага;

2)      економічні блага.

Неекономічні блага - це ті життєві блага (переважно природні), які доступні людям в обсязі набагато більшому, ніж величина потреби в них. Ці блага не треба виробляти і люди можуть споживати їх безкоштовно. Саме до цієї групи благ відносяться: повітря, сонячне світло, дощі, океани і т. п. Але основне коло потреб людей задовольняється за рахунок не дарованих, а економічних благ. І якщо люди живуть зараз краще, ніж у стародавні часи, то це досягнуто завдяки збільшенню обсягу і поліпшенню властивостей саме економічних благ (продовольства, одяг, житла і т.д.).

Особливу увагу необхідно приділяти розмежуванню економічних і неекономічних благ. Це розмежування пов"язане з поняттям рідкісності. Благо неекономічне існує в необмеженій кількості. Економічне благо є рідкісним благом. Саме співвідношення між потребою і доступною кількістю благ робить їх економічними чи неекономічними. Так, якщо людина мешкає в тайзі, то деревина для будівлі житла не є для такої людини економічним благом. Адже кількість дерев у величезне число разів перевищує потребу конкретної людини в цьому виді будматеріалу. І вода для угамування спраги, якщо людина живе на березі найчистішого озера, не є економічним благом. Економічним благом вода стане для людини лише в пустелі, де потреба в ній набагато вища, ніж доступна для задоволення цієї потреби кількість води.

Рідкісність - це відношення між бажаним і наявним. Благо є рідкісним, якщо люди не можуть придбати його в такій кількості, у якій хотіли б, не жертвуючи при цьому якою-небудь іншою цінністю.Якщо благо є рідкісним, його треба розподіляти. Інакше кажучи, потрібно визначити деякий критерій відбору претендентів на споживання рідкісного блага, а також те, кому з них скільки цього блага дістанеться. Як критерій може виступати вік, уміння переконувати, моторність, суспільна повага, готовність платити та безліч інших. Для нашого суспільства характерний розподіл рідкісних благ на основі готовності платити гроші за споживання цих благ. Але іноді використовуються також інші критерії розподілу.

Таким чином, в основі класифікації благ на економічні та неекономічні лежить наступне визначення: економічні блага - це ті товари і послуги, обсяг яких:

1.  Недостатній для задоволення потреб людей;

2.  Може бути збільшений лише шляхом витрат праці й інших ресурсів;

3.  Розподіляється між тими, хто здатний заплатити сформовану на даний момент ціну цих благ.

Задоволення потреб здійснюється за допомогою економічних благ, які можна поділити на товари та послуги.

Товари - це продукти праці, що задовольняють потреби не тих, хто їх виробляє, а тих, хто отримує їх в процесі обміну. Товар має таку рису як здатність переміщуватися в просторі від однієї особи до іншої.

Одна і та ж сама потреба може бути задоволена за допомогою різних товарів. Наприклад, потреба в їжі може бути задоволена за допомогою різних продуктів харчування. Товари, які задовольняють одну й ту ж саму потребу, але відрізняються за своїми властивостями, якісними характеристиками, носять назву товари-субститути (товари-замінники). Приклади таких товарів - сік або газована вода, автомобіль або автобус, окуляри або контактні лінзи тощо.

Комплементарні товари - це товари, що доповнюють один одного і тим самим роблять можливим їх споживання. Вони наче супроводжують один одного; потреба в таких товарах одночасно збільшується або одночасно зменшується. Це, наприклад, фотоапарат і фотоплівка, відеомагнітофон і відеокасети, черевики і шнурівки.

Виділяють також незалежні товари, або, інакше кажучи, "самостійні". Потреби в цих речах ніяк не зв'язані (наприклад, банани і риба, трикотажні вироби і наручний годинник).За терміном використання товари можна поділити на такі, що використовуються один раз (наприклад, продукти харчування) та товари тривалого вжитку (наприклад, житло, меблі, транспортні засоби).

В умовах сучасної економіки виробляється величезна кількість різноманітних товарів, що задовольняють найрізноманітніші потреби різних верств та груп споживачів. Люди, чиї потреби задовольняються споживанням товарів і послуг, називаються споживачами.

Послуги це такий вид доцільної діяльності, корисний результат якої виявляється під час праці і пов'язаний із задоволенням якої-небудь потреби. Інакше кажучи, це дії, які задовольняють людські потреби. Коли А. Сміт працював над "Дослідженням про природу і причини багатства народів", пануючим в економічній теорії та у свідомості пересічних громадян було уявлення про матеріальні блага і послуги як форми втілення багатства. Хоча вже в XVIII - на початку XIX ст. висловлювалися припущення про існування інших форм благ нематеріальних. Так, Ж.-Б. Сей зараховував до таких благ і адвокатські контори, і військову справу. Особливу увагу нематеріальним благам приділяв і А. Маршалл. Дійсно, потреби людей не обмежуються лише використанням у своїх цілях матеріальних благ. І послуга адвоката, і лекція в університеті, і циркова вистава задовольняють певні людські потреби, і тому можна говорити про виробництво нематеріальних благ і послуг.

В сучасних умовах значно зростає кількість потреб, які задовольняються за допомогою різноманітних послуг. Наприклад, сфера послуг в Україні виробляє 62% валового внутрішнього продукту. Особливого розвитку за останні роки в країні зазнала сфера надання туристичних послуг, банківських послуг, страхових послуг та інші. Практично кожна людина протягом свого життя користується послугами сфери освіти, медицини тощо. Сфера послуг -один з найбільш динамічних секторів сучасної економіки.

 

3. Виробничі ресурси та їх обмеженість

 

Створення товарів та послуг, призначених для задоволення потреб, вимагає використання певних ресурсів.

Під "виробничими ресурсами" розуміють усі природні, людські і вироблені людиною ресурси, котрі використовуються для виробництва товарів і послуг. Економісти поділяють ці ресурси на такі групи:1) матеріальні ресурси - земля, сировинні ресурси і капітал; 2) людські ресурси - праця і підприємницькі здібності.

Земля. До поняття "земля" в економічній науці відносять усі природні ресурси - "дарові блага природи", які застосовуються у виробничому процесі. До цієї ресурсної групи, зокрема, входять: орні землі, ліси, мінеральні ресурси, водні ресурси тощо.

В процесі виробництва використовуються не тільки природні ресурси, але й так звані проміжні товари. Все те, що вже було опосередковано людською працею раніше, зазнало впливу людської праці й стало результатом попереднього процесу виробництва, в економічній науці називають проміжним продуктом. Це товари, які слугують напів­фабрикатами й сировиною для виготовлення інших благ.

Наприклад, при виробництві хліба використовуються борошно, олія, дріжджі, які були зроблені в іншому виробництві і вже є готовим товаром. Вони придбані для даного виробництва (виробництва хліба), щоб із них виготовити інший товар - хліб.

Капітал. Капітал охоплює усі виробничі знаряддя, тобто усі види інструментів, машин, устаткування, а також фабрично-заводські, складські й транспортні засоби і збутову мережу, які використовують у виробництві товарів і послуг та постачанні їх до кінцевого споживача. Процес виробництва і придбання капітальних благ називають інвестуванням.

Капітал (засоби виробництва) відрізняється від споживчих благ тим, що останні задовольняють потреби безпосередньо, тоді як перший виконує це опосередковано, забезпечуючи виробництво споживчих благ.

Коли йдеться про виробничі ресурси, термін "капітал" не стосується грошей. Правда, менеджери та економісти часто говорять про "грошовий капітал", маючи на увазі гроші, що використовуються для купівлі машин, устаткування та інших засобів виробництва. Проте гроші безпосередньо нічого не виробляють; тому їх не розглядають як виробничий ресурс.

Реальний, або фізичний, капітал - інструменти, машини та інше виробниче устаткування - це виробничий ресурс; гроші, або фінансовий капітал, не є таким ресурсом.

Праця. Праця - категорія, яку використовують для позначення всіх фізичних і розумових здібностей людини, що застосовуються у виробництві товарів і послуг (за винятком особливого виду людських талантів, а саме -підприємницьких здібностей, які внаслідок їх специфічної ролі у ринковій економіці розглядаються окремо). Отже, професійну діяльність лісоруба,продавця, машиніста, вчителя, професійного футболіста, фізика-атомника -визначають загальним поняттям "праця".

Підприємницькі здібності. Особливий людський ресурс носить назву підприємницькі здібності. Виділяють чотири взаємопов'язані функції підприємця:

1.  Підприємець бере на себе ініціативу поєднання виробничих ресурсів - землі, капіталу й праці - в єдиний процес виробництва товарів і послуг. Виконуючи роль своєрідного каталізатора, підприємець одночасно є рушійною силою виробництва і посередником, який зводить в єдине ціле інші ресурси для здійснення певного процесу, який може виявитися прибутковою справою.

2.  Підприємець бере на себе прийняття основних рішень у процесі ведення бізнесу, тобто тих непростих нестандартних рішень, які й визначають курс діяльності ділового підприємства.

3.  Підприємець - це новатор, особа, яка намагається впровадити на комерційній основі нові продукти, нові виробничі технології або навіть нові форми організації бізнесу.

Виробничі ресурси, що використовуються в процесі виробництва товарів та послуг, є обмеженими (рідкісними).

Під обмеженістю розуміють не тільки можливість повного вичерпання якогось ресурсу, а й наявність його необхідної величини (кількості) в даний момент і в даному місці.

Слід зазначити, що обмеженість ресурсів має абсолютний і відносний характер.

Абсолютна обмеженість означає, що ресурси обмежені самою природою. Так, існують невідтворювані ресурси: земля, корисні копалини (вугілля, нафта, газ та інші).

Відносна обмеженість означає, що ресурси обмежені відносно масштабів зростання потреб, які випереджають можливості виробництва щодо їх задоволення.

Проблема обмеженості потребує не лише економії ресурсів і зростання їхньої віддачі, але також: 1) оптимізації процесу споживання; 2) збереження й охорони навколишнього середовища; 3) здешевлення продукції і послуг; 4) забезпечення перспектив для розвитку виробництва і споживання.

Отже, виробничі ресурси - обмежені, або рідкісні. Але проблема обмеженості має не тільки економічний аспект. Кожен з нас живе у світі обмежених можливостей. Обмежені фізичні та інтелектуальні можливостілюдини. Обмежено час, який вона може приділити тій чи інший справі. Обмежені засоби, які людина могла б використати для досягнення певної мети.

Висновки:

Потреби - це прояв необхідності мати певні блага, бажання володіти ними, відчуття нестачі, якщо бажання залишається незадоволеним.

Всі потреби постійно зростають і є безмежними.

Потреби залежать від різних чинників, зокрема таких, як вік людини, культурні традиції та звички, стать, кліматичні умови, рівень доходів тощо. Значний вплив на потреби в сучасних умовах має реклама.

Економічні блага це товари і послуги, обсяг яких:

а) недостатній для задоволення потреб людей;

б) може бути збільшений лише шляхом витрати праці й інших ресурсів;

в) розподіляється між тими, хто здатний сплатити сформовану на
даний момент ціну цих благ.

Економічні блага поділяють: а) на товари особистого споживання та інвестиційні товари; б) на особисті послуги та комерційні послуги; в) на товари індивідуального споживання та суспільні блага; г) на субститути та компліменти.

Потреби задовольняються за допомогою товарів та послуг. Одні і ті ж самі потреби можуть задовольнятися різними товарами та послугами.

Для виробництва будь-якого товару або послуги необхідні виробничі ресурси: природні, капітальні, трудові та підприємницькі здібності. Повноправним виробничим ресурсом в сучасних умовах стає інформація.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 


Похожие статьи

А У Уразов, І В Саух, П В Маслак - Основи економічної теорії навчальний посібник