А У Уразов, І В Саух, П В Маслак - Основи економічної теорії навчальний посібник - страница 20

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 

-     амортизаційні відрахування - 20 млн. г. о.;

-     перерахування у фонд соціального страхування - 25 млн. г. о.;

-     доход на грошовий капітал - 25 млн. г. о.;

-     рентні платежі - 27 млн. г. о.;

-     експорт - 40 млн. г. о.;

-     імпорт - 10 млн. г. о.;

-     непрямі податки - 40 млн. г. о.

 

3.       В умовній країні виробляють лише 3 товари: яблука - 100 т, апельсини - 200 т та банани - 250 т. У поточному році вони були реалізовані за наступними цінами: яблука - 3 г. о. за 1 кг, апельсини - 4 г. о. за 1 кг, банани - 5 г. о. за 1 кг. У минулому році ціни складали: 2 г. о. за 1 кг яблук; 3 г. о. за 1 кг апельсин і 4 г. о. за 1 кг бананів. Розрахуйте дефлятор ВВП цієї країни.

4.    Обчисліть номінальний ВВП у поточному році, якщо у базовому році реальний ВВП склав 150 млн. грошових одиниць, у поточному році він зріс на 2 %, водночас ціни за цей період зросли на 5 %.

1. Населення умовної країни складає 100 млн. осіб, реальний ВВП - 20 млрд. грош. од. За рік реальний ВВП зріс на 8 %, а кількість населення зросла у 1,25 рази. Як змінився показник ВВП на одну особу?

 

Відповіді до практикуму

Тести:

1 С; 2. А; 3. D; 4. В; 5. A; 6. В; 7. D; 8. А; 9. A; 10. А.

 

Задачі (розв'язання задач)

1.   Додана вартість - різниця між вартістю вироблених товарів та послуг і вартістю здійснених матеріальних витрат. ВВП за сумою доданих вартостей = 100 + (150 - 100) + (400 - 150) = 400 грн.

2.   ВНП за доходами = w + R + i + P + A + Tn.

ВНП за доходами = 80 млн. г. о. + 27 млн. г. о. + 25 млн. г. о. + + 150 млн. г. о. + 20 млн. г. о. + 40 млн. г. о. = 342 млн. г. о.

НД = ВВП - (А+Тп) = w + R + i + P = 80 мнл. г. о. + 27 млн. г. о. + + 25 млн. г. о. + 150 млн. г. о. = 282 млн. г. о.

1   тт л.        тэтэтт   Номінальний ВВП

3.   Дефлятор ВВП =--------------- х 100%

Реальний ВВП^ ,       ___   3х 100000 + 4х 200000 + 5х 250000

Дефлятор ВВП =------------------------------ х 100% »130%.

2х100000+3х200000+4х250000

 

4.  Номінальний ВВП = Реальний ВВП поточного року х Дефлятор ВВП
Номінальний ВВП = 153 млн. г. о. х 1,05 = 160,65 млн. г. о.

5.  Реальний ВВП поточного року = 20 млрд. г. о. х 1,08 = 21,6 млрд. г. о.
Кількість населення у поточному році = 100 млн. г. о. х 1,25 = 125 млн. г. о.

ВВП на одну особу у базовому році =                         г. о. = 200 г. о.

ВВП на одну особу у поточному році = ^^ч^-г-о. = 172,8 г. о. Таким чином, ВВП на одну особу зменшився на 27,2 г. о.

 

 

 

Глава 16. Економічна роль і функції держави в сучасній економіці

1.    Неспроможність ринку та форми її прояву.

2.    Економічні функції держави.

 

1. Неспроможність ринку та форми її прояву

 

Ринок - це ефективний механізм регулювання виробництва і цін, розподілу обмежених ресурсів. Однак можливості ринку обмежені, ринковий механізм має суттєві "дефекти" і в ряді випадків ринок терпить "фіаско". Ринок здатний ефективно задовольняти тільки ті потреби в товарах і послугах, які підтверджені грошима покупців, їх платоспроможним попитом і виробництво яких забезпечує отримання прибутку на вкладений капітал.

Практика XX сторіччя показала, що саморегульована ринкова економіка епохи вільної конкуренції, яка, за висловом Адама Сміта, направлялась "невидимою рукою" ринку, сама по собі більше не здатна забезпечити ефективне, безкризове функціонування індустріальної економіки, що особливо яскраво засвідчила "Велика депресія" 30-х років (світова економічна криза 1929 - 1933 рр.).

В цих умовах виникла об'єктивна необхідність доповнити "невидиму руку" ринку "видимою рукою" держави. В результаті на Заході поступово сформувалася система державного макроекономічного регулювання ринкової економіки.Основне завдання державного регулювання - усунути "дефекти" ринку, обмежити ринкову стихію, компенсувати обмеженість ринкового механізму саморегулювання щодо подолання економічних спадів, інфляції, безробіття.

Слід підкреслити, що держава не підміняє ринок, а лише створює умови для його ефективного функціонування.

Державне втручання в економіку здійснюється лише в межах, окреслених приватною власністю на засоби виробництва, яка була і залишається економічною основою ринкової системи, хоча відносини приватної власності в xx сторіччі і зазнали суттєвої модифікації.

Основна мета державного макроекономічного регулювання полягає в тому, щоб забезпечити загальні умови суспільного відтворення, встановити "загальні правила гри" для всіх господарюючих суб'єктів та забезпечити ефективний контроль за їх виконанням.

Саме на основі гнучкого поєднання ринкового саморегулювання та державного макроекономічного регулювання в xx сторіччі виникла якісно нова економічна система - змішана економіка, яка нині існує у всіх економічно розвинутих західних країнах.

З'ясуємо далі "невдачі" ринку більш детальніше.

Недосконала конкуренція. Характеризуючи механізм ринкового саморегулювання, неможливо не зупинитися окремо на головному інструменті, який забезпечує умови його функціонування, - конкуренції.

Забезпечуючи собі стабільність і позбавляючись тиску суперництва, фірми часто зливаються з своїми суперниками. Отже, з'являється реальна загроза утворення монополій.

Тому відсутність, або послаблення конкуренції, безперечно, призводить до підвищення цін, нераціонального витрачання обмежених ресурсів, зниження рівня життя, оскільки населення може дозволити собі купувати менше товарів і послуг за монопольними цінами.

Проблеми, що пов'язані з інформацією (недостатня, неповна, або асиметрична інформація).

-        Не будучи добре поінформованими, головні дійові особи ринку -споживачі, наймані працівники, підприємці - можуть приймати рішення, які не відповідають їх власним інтересам.

Якщо ці рішення ґрунтуються на неадекватній та недоброякісній інформації, то ринки не будуть працювати так, як треба. Іншими словами, ринковий механізм не буде ефективно розподіляти обмежені економічні ресурси, товари та послуги.Так, споживачі, наприклад, можуть бути недостатньо проінформованими про якість товарів та послуг, які вони купують, або про наявність інших товарів, які можуть задовольняти їх потреби та сприяти максимізації загальної корисності споживачів.

Ті робітники, що втратили свої робочі місця, і стали безробітними, можуть не знати про наявність вакансії на інших ринках праці.

Підприємці також можуть не володіти інформацією, наприклад, про зміни в діловій активності та ін.

- Крім цього, сучасні економіки є настільки складними системами, що досить мало людей можуть проаналізувати та оцінити всю необхідну інформацію, яка дозволяє приймати ефективні рішення.

-     Обмежена мобільність ресурсів. Іншим чинником, що може призвести до збоїв в роботі ринкового механізму, є обмежена мобільність ресурсів.

Наприклад, працівники галузі, що знаходиться в кризовому стані, не можуть перейти в перспективні галузі із-за відсутності потрібної кваліфікації або грошових коштів, необхідних для переїзду.

Фірми продовжують часто експлуатувати застарілі машини, верстати, устаткування доти, доки останні себе не окуплять. Це збільшує витрати на одиницю продукції, знижує конкурентноздатність продукції, що випускається. В кінцевому підсумку, це позбавляє ділові фірми більш вигідніших інвестиційних можливостей та негативно впливає на ефективність роботи ринкового механізму.

-   Зовнішні ефекти. Зовнішні ефекти (їх часто називають побічними наслідками економічної діяльності, витратами або вигодами третьої сторони, екстерналіями, або переливами) виступають іншою формою "фіаско" ринку.

Як відомо, однією з найважливіших функцій ринкового механізму є передача інформації про альтернативні витрати виробників товарів і послуг.

Ринок робить це за допомогою цін. Система цін працює ефективно тому, що ринкові ціни несуть інформацію як виробникам, так і споживачам.

Рівноважна ціна, що встановилась на рівні збалансованості попиту та пропозиції, відображає рівень альтернативних можливостей учасників обміну. В протилежному випадку вони використають свої ресурси в іншому місці.

Однак іноді можуть виникати ситуації, коли вигоди чи втрати від виробництва або споживання товарів чи послуг не знаходять повного відображення в ринкових цінах і створюють деякі побічні ефекти, яківпливають на третю сторону, тобто на суб'єктів, що не приймали участі в обміні. Такі ситуації носять назву зовнішніх ефектів.

Як відомо, ринкові операції - це добровільний обмін, в ході якого люди обмінюють товари за гроші. Наприклад, коли фірма використовує обмежені ресурси, такі як метал, то вона купує метал у власника металу на ринку металу.

Проте, багато угод насправді мають місце поза ринками. Так, компанія, що виробляє миючі засоби, може скидати шкідливі відходи своєї виробничої діяльності у навколишнє середовище, наприклад, у водоймище, і забруднювати його для людей, які купаються або ловлять рибу у цій воді. Ця компанія використовує чистий обмежений ресурс - воду і нічого не платить людям, які потерпають від забрудненої води. Інша компанія, навпаки, розбиває біля свого офісу мальовничий майданчик з чудовими квітами та місцями відпочинку для своїх робітників, і люди отримують вигоду, милуючись краєвидом та дихаючи чистим повітрям.

В обох випадках фірми або завдають шкоду, або приносять вигоду людям поза ринковими операціями, тобто існує економічна дія без економічної плати.

Такі результати економічної діяльності, які виходять за рамки ринкових відносин називають неринковими ситуаціями.

Поняття "зовнішній ефект" використовується остільки, оскільки ці впливи (на доходи чи витрати) є ніби зовнішніми для ринкової системи.

Зовнішні ефекти виникають тоді, коли якась діяльність, що пов'язана із виробництвом чи споживанням товарів і послуг, здійснює непрямий вплив на інші види такої діяльності, що не відображається безпосередньо цінами.

Інакше кажучи, зовнішні ефекти - це будь-які дії господарських суб'єктів, що, впливаючи на інші господарські суб'єкти, не регулюється ринковим механізмом.

Отже, зовнішні ефекти - це сприятливі або несприятливі побічні наслідки, що виникають в результаті впливу виробництва або споживання товарів та послуг на добробут людей, і які прямо не залучені в ринковий обмін.

Таким чином, зовнішні ефекти не знаходять відображення в ринковому механізмі ціноутворення, а отже, приводять до зниження ефективності його роботи та до неоптимального розміщення благ в економіці.

Залежно від характеру впливу на інші господарські суб'єкти економісти розрізняють негативні зовнішні ефекти, що негативно впливають нагосподарську діяльність інших суб'єктів (негативні зовнішні ефекти ще називають "витратами третьої сторони") та позитивні зовнішні ефекти, що створюють для інших суб'єктів додатковий корисний ефект, який нічого не коштує (позитивні зовнішні ефекти часто називають "вигодами третьої сторони").

Суспільні товари і послуги. Потенційним джерелом "невдач" ринку є існування товарів і послуг громадського вжитку, або суспільних товарів.

Аналізуючи поведінку споживачів та виробників, ми виходили з того, що більшість товарів і послуг, що виробляють та обмінюють на ринку, є товарами індивідуального вжитку, що призначені для індивідуального споживання окремою особою або сім'єю (домогосподарством).

Товари індивідуального вжитку мають дві основні властивості. Цими стандартними властивостями є конкурентність та винятковість.

Конкурентність означає, що та кількість товару, яку споживаю я, не може бути спожита іншим. Споживання товару кожною конкурентною особою зменшує кількість товару, наявну для споживання іншими особами.

Винятковість означає, що мене можуть не допустити до споживання певного товару чи послуги. Виробники чи продавці такого товару можуть відмовити потенційному споживачеві у тих випадках, коли він намагається споживати товар, не сплачуючи за цей товар встановлену ціну.

Якщо товар є конкурентним та винятковим, то він має назву чистого індивідуального або чистого приватного блага.

Деякі товари не є ні конкурентними, ні винятковими. Такі товари виступають як суспільні товари.

Суспільні товари - це такі товари та послуги, яким притаманні дві особливості: спільне споживання та неможливість виключення з процесу споживання. Інакше кажучи, суспільні товари мають дві характерні риси: неконкурентність та невинятковість.

Неконкурентність полягає в тому, що споживання таких товарів або послуг однією особою або сім'єю не зменшує їх корисності для інших. Це також зветься властивістю споживання без суперництва, або спільним споживанням.

Неконкурентність також означає, що має місце відносно рівномірне споживання таких благ усіма членами суспільства без додаткових витрат. Так, гранична вартість надання права користування суспільним благом ще одному додатковому споживачеві буде нульовою. Наприклад, народження ще однієї людини навряд чи збільшить витрати на національну оборону.Поява ще одного корабля біля морського узбережжя також не потребує додаткових витрат для виконання маяком своїх функцій.

Невинятковість означає, що не існує можливостей заборонити споживання суспільними благами будь-кому тільки на тій підставі, що він за них не сплатив.

Неконкурентний і невинятковий товар має назву чистого суспільного блага.

Прикладом чистого суспільного блага може бути національна оборона. Армія охороняє всю країну від зовнішнього втручання. Забезпечення оборони однієї особи не означає, що оборона інших громадян країни буде менша, тому що все населення країни користується цією послугою спільно. Кожен громадянин країни автоматично потрапляє під захист держави і навіть ті з них, котрі не бажають цього, оскільки не існує механізму виключити останніх.

Уявимо собі, що станеться, коли армія перейде до суто ринкових методів господарювання.

Жодний приватний підприємець не зможе продавати оборону громадянам країни та залишатися в бізнесі. Неможливо продавати оборонні послуги тим, хто цього бажає, та відмовляти тим, хто за це не платить. А якщо захист можна отримати безкоштовно, то навіщо платити? Це відома проблема "безбілетника" (або "зайця", або "фрирайдера") - як на транспорті. Подібна проблема виникає і в ситуаціях, пов'язаних із наданням суспільних товарів та послуг.

Отже, суспільний товар (національна оборона, охорона громадського порядку, пожежна охорона, судова система та ін.) не можуть виступати на ринку як звичайний приватний товар, ціна якого визначається на основі попиту та пропозиції.

У всіх країнах ці товари мають забезпечуватися державою, бо жодна приватна фірма не має економічних стимулів надавати такі товари та послуги, в той час, як кожний з нас їх потребує,

Витрати на всі ці види діяльності, пов'язані із наданням суспільних товарів та послуг, покликана здійснювати держава, спрямовуючи через державний бюджет необхідні ресурси. Громадяни повинні платити за них, вносячи свої платежі до бюджету у вигляді податків. Податки нагадують ціну, яку громадяни платять за суспільні товари, проте податки суттєво відрізняються від ціни, оскільки вони не є добровільними.Необхідно також зазначити, що поруч з чисто суспільними товарами можуть існувати і товари, які є неконкурентними, але винятковими, інші є невинятковими, але конкурентними, тобто існують змішані блага.

Змішане благо - це благо, яке поєднує в собі риси як приватного, так і суспільного блага.

До них, зокрема можна віднести нагальні блага (достатні блага), тобто такі блага, споживання яких вважається за необхідне збільшити (середня та вища освіта, музеї, бібліотеки, національні парки та ін.).

На такі блага можна встановити ціну, і вони можуть постачатися приватним сектором.

Проте всі ці блага несуть в собі значні зовнішні вигоди, а це, як відомо, приводить до того, що ринкова система, перш за все приватний сектор, не вироблятиме такі блага в достатній кількості. Тому держава бере на себе їх виробництво та фінансування, щоб не допускати можливого виникнення дефіциту таких товарів, в яких зацікавлено все суспільство.

 

2. Економічні функції держави

 

Як ми вже з'ясували в попередньому розділі, окрім споживачів та виробників, існує ще одна група економічних суб'єктів, яка приймає активну участь в економічному житті країни. Це підприємства державного сектору, урядові організації та установи, які покликані задовольняти не індивідуальні, а колективні та суспільні потреби.

На відміну від ділових фірм та домогосподарств, діяльність органів державної влади орієнтована не на максимізацію особистої вигоди, а на досягнення максимуму суспільного добробуту.

Разом з тим, слід зазначити, що економічна поведінка державних установ підпорядкована тим же основним принципам, що і поведінка інших економічних суб'єктів: перш за все вибору раціональних рішень на основі співставлення вигод та витрат, оцінці результатів з позицій граничного аналізу.

Сучасна модель економічного устрою суспільства являє собою змішану економіку, яка поєднує ринковий механізм і механізм державного регулювання та контролю для вирішення різноманітних проблем.

Незважаючи на різні погляди, які існують серед економічних шкіл, щодо питання про роль держави в економічному житті країни, майже всіпогоджуються з тим, що саме держава може найкращим чином виконувати ряд економічних функцій, головними з яких виступають:

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 


Похожие статьи

А У Уразов, І В Саух, П В Маслак - Основи економічної теорії навчальний посібник