А У Уразов, І В Саух, П В Маслак - Основи економічної теорії навчальний посібник - страница 22

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 

 

Сукупна пропозиція (англ. aggregate supply, AS) - загальна кількість товарів і послуг, які можуть бути запропоновані при різних рівнях цін.

Як правило, АS прирівнюється до величини валового внутрішнього продукту (ВВП) або до величини національного доходу (НД).

Крива сукупної пропозиції А) показує реальний обсяг національного продукту, який буде виготовлений за кожного можливого рівня цін.

Оскільки за інших незмінних умов вищий рівень цін стимулює виробництво товарів і їх пропозицію, тоді як нижчий рівень цін зменшує реальні обсяги виробництва, можна зробити висновок про те, що між рівнем цін та величиною ВВП існує пряма залежність. Водночас зв'язок між рівнем цін та обсягами сукупної пропозиції залежить від часового інтервалу, який ми аналізуємо.

У довгостроковому періоді крива АS є вертикальною лінією (рисунок. 9), оскільки у цьому часовому інтервалі обмеженням рівня сукупної пропозиції є якість та кількість наявних виробничих ресурсів і поточний стан технології.
У макроекономічних дослідженнях довгострокова крива сукупної пропозиції залежить від наявних в економіці ресурсів. Верхня межа АS відображає максимально можливий обсяг національного виробництва за умов повної зайнятості всіх ресурсів. Цей рівень виробництва називають потенційним обсягом виробництва або обсягом виробництва при повній зайнятості.

Довгострокове економічне зростання, пов'язане з нарощуванням обсягів та поліпшення якості виробничих ресурсів, вдосконаленням технологій, уможливлює здатність економіки виробляти більшу кількість товарів та послуг,  що призводить до зміщення кривої АS  вправо.  Однак вона

залишається вертикальною.


Особливості короткострокової кривої сукупної пропозиції, пов'язані з тим, що вона відображає неоднаковий зв' язок між загальним рівнем цін та реальним обсягом виробництва за умов різного рівня зайнятості виробничих ресурсів. У короткостроковому періоді криву АS зображають як таку, що складається із 3 частин (рисунок 10):І частина - горизонтальний, або кейнсіанський відрізок, на якому обсяг виробництва змінюється від Y0 до Уь тоді як рівень цін залишається постійним (Р0). Горизонтальний відрізок кривої А8 засвідчує, що економіка перебуває  у  стані  глибокого   спаду  і  значна  кількість  ресурсів не

використовується. Ці ресурси можна привести в дію не впливаючи на рівень

цін.

II        частина - проміжний або висхідний відрізок, на якому зміна реального обсягу виробництва (від У1 до У3) супроводжується зміною рівня цін (від Р0 до Р1). Проміжний відрізок кривої А8 засвідчує, що деякі важливі ресурси починають досягати повної зайнятості, що призводить до зростання цін.

III     частина - вертикальний або класичний відрізок, на якому реальні обсяги виробництва є сталими (У2). Вони пов'язані з повним використанням існуючих потужностей і змінюватись може лише рівень цін (від Р1 до Р2). Таким чином, крива А8 у короткостроковому періоді за умов, коли економіка досягає рівня повної зайнятості, стає вертикальною. Вертикальний відрізок кривої А8 засвідчує, що економіка досягла повної зайнятості, тому будь-яка зміна цін не вплине на зміну реального обсягу виробництва, оскільки економіка вже працює на повну потужність і реальний обсяг виробництва -максимальний.

 

4. Цінові та нецінові фактори сукупної пропозиції

 

На сукупну пропозицію впливають не лише цінові фактори, які зумовлюють рух по кривій А8, але і нецінові чинники (рисунок 11), які переміщують криву вліво (з положення А8 в положення А81) при зменшенні сукупної пропозиції або вправо (з положення А8 у А82) при збільшенні сукупної пропозиції.

р

 

 

Y

Рисунок 11. Зміни сукупної пропозиції під впливом нецінових чинниківДо нецінових чинників А8 відносяться: 1. Зміни цін на внутрішні ресурси.

2.    Зміни цін на імпортні ресурси.

3.    Зміни у продуктивності праці.

4.    Зміни інституційного середовища (правових норм, податкового
законодавства, форм та методів державного управління тощо).

Наприклад: якщо за інших незмінних умов зростуть ціни на ресурси, або збільшаться ставки оподаткування прибутків підприємств, сукупна пропозиція скоротиться, що спричинить переміщення кривої вліво. Зростання продуктивності праці та здешевлення ресурсів, які імпортуються в країну, спричинять зворотний ефект - сукупна пропозиція збільшиться і крива А8 переміститься вправо.

 

5. Взаємодія Аб і А$. Макроекономічна рівновага

 

Модель "сукупний попит - сукупна пропозиція" є базовою моделлю макроекономічної рівноваги.

Рівноважний рівень цін і рівноважний обсяг національного виробництва - стан економічної системи, за якого рівень цін на кінцеву продукцію і реальний обсяг національного виробництва встановлюються на основі рівності сукупного попиту і сукупної пропозиції. Тобто макроекономічна рівновага наступає тоді, коли AS = AD.

Модель А8 і AD використовують для аналізу короткострокових коливань в економіці. Точка перетину кривих АD і А8 визначає рівноважний рівень цін і рівноважний обсяг національного виробництва. Водночас необхідно враховувати, що:

1.    Зростання сукупного попиту (з АD1 до АD2) на горизонтальному відрізку кривої сукупної пропозиції збільшить реальний обсяг виробництва (з У1 до У2) без будь-якого зростання цін (Р1). За умов депресивного стану економіки, коли існує значне безробіття і незавантажені виробничі потужності, виробники можуть отримати необхідні ресурси за стабільними цінами, витрати виробництва при зростанні його обсягів не збільшуються і не чинять тиску на рівень цін.

Зростання сукупного попиту (з АD3 до АD4) на висхідному відрізку кривої сукупної пропозиції збільшить реальний обсяг виробництва (з У3 до У4) і рівноважний рівень цін (з Р1 до Р2).
3. Зростання сукупного попиту (з АD5 до АD6 на вертикальному відрізку кривої сукупної пропозиції призведе до зростання загального рівня цін (з Р3 до Р4), а реальний обсяг національного виробництва залишається без змін на рівні повної зайнятості (У5). Абсолютно повне використання виробничих потужностей, праці та капіталу унеможливлює зростання обсягів виробництва товарів та послуг незалежно від зростання сукупного попиту.

Зміни сукупної пропозиції також впливають на рівноважні обсяги національного виробництва. Переміщення кривої сукупної пропозиції за даного обсягу сукупного попиту вправо (з положення А81 у А82) свідчить про економічне зростання та збільшення обсягів національного виробництва (з Y1 до Y2). Переміщення кривої пропозиції вліво (з положення А81 у А83) відображає зростання витрат виробництва на одиницю продукції і спричиняє зростання цін (з Р1 до Р3) та скорочення рівноважного обсягу національного виробництва (з Y1 до Y3).

Підсумовуючи дослідження базової моделі макроекономічної рівноваги необхідно звернути увагу на те, що між АD та А8 постійно виникають розбіжності. Спроможність ринкового механізму до відновлення ринкової рівноваги на умовах повної зайнятості не піддається часовому визначенню і може супроводжуватись значними економічними і соціальними втратами

протягом тривалого періоду часу. Щоб скоротити час і зменшити втрати

   необхідне державне регулювання економіки на макрорівні.Сукупний попит (англ. aggregate demand, AD) - це різні обсяги товарів і послуг, які вітчизняні споживачі, підприємства, держава та зарубіжні покупці усі разом готові купити за кожного можливого рівня цін.

   Крива сукупного попиту (AD) відображає реальний обсяг усіх товарів та послуг, на які висувається попит з боку макроекономічних суб'єктів (домашніх господарств, фірм, держави, іноземців) за кожного можливого рівня цін.

   До нецінових факторів зміни сукупного попиту відносяться зміни споживчих видатків, зміни інвестиційних видатків, зміни державних витрат, зміни чистого експорту.

   Сукупна пропозиція (англ. aggregate supply, A8) - це загальна кількість товарів і послуг, які можуть бути запропоновані при різних рівнях цін.

   Крива сукупної пропозиції (AS)) показує реальний обсяг національного продукту, який буде виготовлений за кожного можливого рівня цін.

    До нецінових чинників А8 відносяться: зміни цін на ресурси, зміни у продуктивності праці, зміни інституційного середовища (правових норм, податкового законодавства, форм та методів державного управління тощо).

    Модель "сукупний попит - сукупна пропозиція" є базовою моделлю макроекономічної рівноваги. Макроекономічна рівновага наступає тоді, коли А8 = AD.

 

Практикум

Тести:

1.  Крива сукупного попиту перетинає криву сукупної пропозиції на
її вертикальному відрізку. Отже збільшення сукупного попиту при
інших рівних умовах приведе:

A.  До зростання цін, зайнятості і реального ВВП;

B.  До зниження цін, зростання зайнятості і реального ВВП;

C.  До зростання цін, при незмінному рівні зайнятості і незмінному реальному ВВП;

D.  До зростання цін, зниження зайнятості і зниження реального ВВП.

2.    До скорочення сукупного попиту за інших незмінних умов
призводить:

А. Збільшення державних витрат на товари іпослуги;

B.    Збільшення експорту;

C.    Збільшення споживчих витрат;

d.  Збільшення імпорту.

3. Конфігурація кривої сукупної пропозиції припускає, що в довгостроковому періоді зміни сукупного попиту:

A.  Вплинуть на обсяг виробництва, але не на рівень цін;

B.  Вплинуть на рівень цін і на обсяг виробництва;

C.  Вплинуть на рівень цін, але не на обсяг виробництва;

d. Не вплинуть на рівень цін і на обсяг
виробництва.

3. Крива сукупної пропозиції відображає обернену залежність між:

A.  Виробленим ВНП і спожитим ВНП;

B.  Загальним рівнем цін та величиною реального обсягу виробництва;

C.  Рівнями цін, які задовольняють покупців та рівнями цін, які задовольняють продавців;

d.  Ціною товару та величиною попиту на нього.

5.    Потенційний обсяг виробництва - це:

 

A.   Максимально можливий ВВП;

B.    Номінальний ВВП;

C.    Реальний ВВП;

d.  Рівноважний ВВП.

6.    Що з перерахованого відноситься до нецінових факторів сукупної пропозиції?

 

A.   Зміни в державних видатках;

B.    Зміни у продуктивності праці;

C.    Зростання експорту;

d.   Зміна добробуту споживачів.

7.    Який з перерахованих факторів зрушить криву сукупного попиту праворуч?

А. Зростання цін на ресурси;

Підвищення ставок оподаткування прибутківпідприємств;

C.    Оптимістичні очікування споживачів;

D.   Зменшення державних витрат.

8. Кейнсіанський відрізок кривої сукупної пропозиції відображає стан економіки за умов:

A. Зростання сукупного попиту;

B.  Неповного використання виробничих ресурсів;

C.  Повного використання виробничих ресурсів;

D. Макроекономічної рівноваги.

9. Зростання рівня оподаткування прибутків підприємців викличе:

A.  Зменшення сукупного попиту при незмінній сукупній пропозиції.

B.  Скорочення сукупної пропозиції при незмінному сукупному попиті;

C.  Скорочення сукупного попиту і сукупної пропозиції;

D.  Зростання сукупного попиту і сукупної пропозиції.

 

Відповіді до практикуму

Тести:

1. С; 2. D; 3. C; 4. В; 5. A; 6. В; 7. C; 8. В; 9. C.

 

 

Глава 18. Економічне зростання і циклічність економічного розвитку

1.    Економічне зростання та його показники. Фактори економічного зростання.

2.    Роль заощаджень та інвестицій в процесі економічного розвитку.

3.    Суть та фази ділового (економічного) циклу.

 

1. Економічне зростання та його показники. Фактори економічного зростання

 

Економічне зростання - це довгострокова тенденція збільшення реального ВВП. В цьому визначенні ключовими є слова:

- тенденція - тобто реальний ВВП не повинен обов'язково зростати з

року в рік, а вказується лише напрямок розвитку економіки, так званий

"тренд";-            довгострокова - оскільки економічне зростання є показником, що характеризує довгостроковий період, та йдеться про зростання потенційного ВВП, тобто ВВП за умов повної зайнятості ресурсів, про зростання виробничих можливостей економіки;

реальний ВВП - а не номінальний, зростання якого може відбуватися за рахунок зростання рівня цін, при цьому рівень виробництва може навіть скорочуватися. Тому важливим показником економічного зростання виступає саме показник величини реального ВВП.

Головна мета економічного зростання - це зростання та збільшення національного добробуту. Чим вищий виробничий потенціал країни, чим вищі темпи економічного зростання, тим вище рівень та якість життя. Як підкреслив лауреат Нобелевської премії американський економіст Роберт Лукас, "значення цих проблем для добробуту людства настільки велике, що, розпочавши розмірковувати над ними, вже неможливо думати про щось інше".

Економічне зростання є необхідною умовою підвищення добробуту будь-якого народу. Він знаходить свій вираз перш за все у двох показниках: загальній величині реального ВВП (абсолютний показник) та у величині реального ВВП на душу населення (відносний показник). Більш точним показником рівня добробуту є величина реального ВВП на душу населення, тобто відносний показник, який ілюструє вартість тієї кількості товарів та послуг, яка не взагалі виробляється в економіці, а припадає в середньому на душу населення. Не варто забувати, що рівень життя значною мірою залежить від темпів приросту населення. З одного боку, чисельність населення країни визначає кількість робочої сили, тобто трудових ресурсів. Тому країни з більшим населенням (наприклад, США, Японія) мають набагато більший ВВП, ніж країни з невеликою кількістю населення (Люксембург, Нідерланди, наприклад). Але, з іншого боку, зростання населення зменшує показник ВВП на душу населення, тобто веде до зниження рівня життя. Про економічне зростання можна говорити, якщо відбувається зростання рівня добробуту, тобто якщо економічний розвиток супроводжується більш швидким зростанням реального ВВП у порівнянні із зростанням населення. За рівнем реального ВВП на душу населення між країнами існують суттєві відмінності. Так, наприклад, рівень реального ВВП на душу населення в США приблизно в 50 разів вищий, ніж у Бангладеш, в 30 разів - ніж в Індії, в 10 разів - ніж в Китаї, і приблизно такий самий, як в Канаді та Японії. Як бачимо, показник реального ВВП на душу населеннябільш придатний для виміру рівня життя, ніж абсолютний показник (величина реального ВВП). Але треба підкреслити, що це - лише приблизний показник життєвого рівня. Важливі параметри життєвого рівня - такі, як умови життя, покращення якості товарів та послуг, екологічний стан довкілля тощо - залишаються поза межами показника ВВП на душу населення.

Під час аналізу економічного зростання важливе значення має показник темпів зростання. Так, невеликі розбіжності в щорічних темпах економічного зростання двох країн можуть і не мати суттєвого значення. Але якщо проаналізувати динаміку зростання за декілька десятиріч, то різниця може стати значною. Саме тому дослідження довгострокових темпів економічного зростання є важливим для всіх країн, особливо тих, які знаходяться на низькому рівні економічного розвитку. Швидкість економічного зростання знаходить свій вираз у середньорічних темпах зростання ВВП або у середньорічних темпах зростання ВВП на душу населення (це більш точний показник) протягом певного періоду часу. Завдяки високим темпам економічного зростання за останні 100 років, наприклад, Японія змогла вийти вперед, а Велика Британія та Аргентина втратили свої позиції внаслідок низьких темпів зростання.

Економічне зростання можна виміряти за допомогою наступної формули річних темпів зростання:

Y - Y

T = —1  0 х 100% ,

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 


Похожие статьи

А У Уразов, І В Саух, П В Маслак - Основи економічної теорії навчальний посібник